Київська держава за правління Ярослава Мудрого

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Заочна форма навчання

Контрольна робота

З курсу: Історія України

На тему: Київська держава за правління Ярослава Мудрого

Виконала:

студентка 1 курсу

економічного факультету

заочної форми навчання

Київ 2010

План

Вступ

1. Зовнішня політика

2. Династичні шлюби

3. Місто Ярослава

4. Бібліотека Ярослава Мудрого

5. Поширення Освіти

6. Перший збірник законів «Руська правда»

Використана література

Вступ

Ярослав Мудрий, син Володимира Святославича й варязької княжни Рогніди, проводив активну зовнішню й внутрішню політику, докладав чималих зусиль для зміцнення єдності своєї держави та для її централізації. Часи князювання Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) вважаються періодом найбільшого піднесення Київської держави; із цим князем пов'язують розквіт культури, писемності й наукових знань.

Після смерті Володимира 1015 р. між його синами почалася жорстока боротьба за владу. Старший син Володимира Святополк, претендуючи на престол, підступно вбив трьох своїх братів - Бориса, Гліба та Святослава, за що літописець назвав його "Окаянним". З трьох братів, які ще залишились, найнебезпечнішим суперником Святополка був князь новгородський Ярослав. Боротьба, що точилася між ними з перемінним успіхом (перемога Ярослава під Любечем 1015 р., поразка на р. Буг біля стародавнього Волиня 1018 р.), завершилася цілковитою перемогою Ярослава 1019 р. на р. Альта біля Переяслава. Впертою також була боротьба Ярослава з Мстиславом, яка, однак, закінчилася мирною угодою, за якою великокняжий престол залишився за Ярославом, а Мстислав у додаток до своїх володінь у Тмуторокані отримав землі Дніпропетровського Лівобережжя з Черніговом. Останній із братів був - Судислав був ізольований від міжусобної боротьби і провів 24 роки у київський в'язниці. Після смерті Мстислава 1036 р. Ярослав остаточно об'єднав Русь.

Часи Ярославового князювання (1019-1054) - період найвищого розквіту Київської держава. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продовження справи Володимира - посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію. Як свідчать літописи, Ярослав був не стільки князем-дружинником, князем-завойовником (хоча його прихід до влади відбувався під брязкіт зброї та лиття крові), скільки князем-будівельником, князем-просвітителем. Деякі вчені пояснюють це збігом обставин: по-перше, у князя був уроджений підвивих у правому тазостегновому суглобі, по-друге, в одній з битв він отримав важку травму правого коліна і тому фізично не був повноцінним воїном. Саме тому, на їхню думку, свою силу та енергію він спрямував у інші сфери державної діяльності. Проте таке пояснення є дещо спрощеним, оскільки правління Ярослава збіглося з періодом внутрішнього освоєння та втримання величезних територій, завойованих князями-попередниками, що вимагало не тільки якісних змін у внутрішній та зовнішній політиці, але й іншого типу державного правителя. Він ужив рішучих заходів для захисту Київської Русі, усталення іі кордонів.

1. Зовнішня політика

У налагодженні зовнішніх зв'язків з різними країнами Ярослав віддавав перевагу дипломатичним методам. Щоправда, у 1030-1031 рр. київський князь здійснив низку походів для зміцнення кордонів своєї держави: у Польщі відвоював черв енські міста в Забужжі, потім пішов на північ і приєднав до Русі фінські племена чудь, завоював місто Юріїв (тепер Тарту).

1036 року Ярослав завдав нищівного удару кочівникам печенігам, які з'явилися біля Києва. «Повість» з торжеством пише: «Була січа жорстока, і ледве надвечір узяв гору Ярослав. І побігли печеніги в різні боки, і не знали, куди бігти. Одні, тікаючи, тонули в Сетомлі, інші в інших річках, а ще інші бігають, невідомо де, до нинішнього дня». Відтоді печенізькі орди назавжди залишили руське порубіжжя.

У перебігу виснажливої боротьби з хижими печенізькими ханами Ярослав зміцнював південні кордони Русі. Він продовжив справу свого батька Володимира, що збудував на рубежах із степом величезні й довгі, у багато сотень верст, земляні вали з укріпленими фортецями на них, прозвані в народі «Змійовими валами». Ярославу довелось збудувати захисну лінію вздовж Росі.

1043 року відбувся останній, але невдалий похід київської флотилії на Візантію, очолюваний сином Ярослава Володимиром. Після цього походу Ярослав Мудрий, заручившись підтримкою західних союзників, виступив на чолі акти візантійської коаліції, і змусив імператора Костянтина Мономаха піти на мирні переговори. У результаті був укладений дуже важливий для Русі договір, який передбачав службу руських дружин у Константинополі та їхню участь у візантійських війнах з Італією та з печенігами. Щоб остаточно закріпити мир, візантійський імператор видав свою доньку Анастасію (Марію) за князя Всеволода, сина Ярослава Мудрого (від цього шлюбу народився видатний державний діяч і полководець Володимир Мономах). Конфлікт з Візантією був останнім воєнним зіткненням Київської Русі з сусідами за часів Ярослава Мудрого.

2. Династичні шлюби

ярослав мудрий русь київ

Зростанню політичних та економічної могутності Київської Русі сприяло укладання шлюбів з монархічними династіями Європи.

Сам він одружений з Інгігердою - дочкою шведського короля. Дочка Ярослава Анна була жінкою французького короля Генріха І. Друга дочка Єлизавета була замужем за норвезьким королем Гаральдом Сміливим, а третя, Анастасія, стала жінкою угорського короля Андрія. Три сини - Ізяслав, Святослав та Всеволод були одружені відповідно з сестрою польського князя Казимира, онукою німецького цісаря Генріха ІІ і дочкою візантійського імператора Константина ІХ Мономаха. При дворі Ярослава прожили і виховувалися діячі багатьох європейських держав. Сильна Київська Русь часів Ярослава посідала одне з чільних місць у системі європейських відносин.

Тому не дивно, що історики часто називають Ярослава «тестем Європи».

3. Місто Ярослава

За часів міжусобних воєн Київ був розграбований, дуже потерпів від великої пожежі. Тому Ярослав зайнявся відбудовою столиці та країни, зміцнення рубежів руської землі. За Ярослава Мудрого почалося велике будівництво в Києві. Частину міста обнесли високими валами (Ярославові вали) з трьома братами (Лядські, Львівські та Золоті ворота). Головний в'їзд у місто, як і в Константинополі, з яким змагався Київ, мав назву «Золоті ворота». Це була не тільки головна фортифікаційна споруда міста, а й головний парадний вхід - через нього до Києва врочисто в'їжджали князі, іноземні гості, купці та ін.

За тогочасним звичаєм на честь князя в місті зведено монастирі св. Георгія та Ірини (Георгія та Ірина - хрещені імена Ярослава та Інгігерди). Головним храмом Давньоруської держави за часів Ярослава Мудрого був Софійський собор, присвячений Мудрості Господній, який на сьогодні є найвизначнішою пам'яткою візантійського мистецтва в Україні.

Так поступово виникло «місто Ярослава», яке за площею в кілька разів перевищувало «місто Володимира».

Під час археологічних розкопок на території Верхнього міста і Подолу знайдено чимало високохудожніх предметів із золота та срібла - намисто, діадеми, персні, сережки-колти, браслети. Усе це свідчить про високий рівень розвитку ювелірного та ужиткового мистецтва в Києві.

Великим досягненням культури Київської Русі ХІ ст. був монументальний живопис. Софійські фрески й мозаїки не мають рівних серед подібних робіт періоду раннього середньовіччя. Техніка фрески була дуже складовою: на сиру штукатурку накладали контури малюнків і фарби. І хоч фрески написані водяними фарбами, давньоруські майстри досягли неабиякої виразності. Серед багатьох фрескових композицій, що збереглися в Київській Софії, найбільшу цінність становить зображення сім'ї Ярослава Мудрого, музикантів і скоморохів.

Можна вважати, що ці фрески певною мірою відбивають київську діяльність: артисти й насправді виступали при дворах Ярослава Мудрого, воєвод та бояр. Одним із шедеврів Софії є фігура Божої Матері - Марії Оранти, виконана в мозаїці, а також мозаїчне зображення Христа-Пантократора (Вседержителя). Київський майстер розташував шматочки смальти під кутом, щоб мозаїчне зображення було видно з будь - якого місця. У мозаїчній гамі Софії Київської використано 130 відтінків кольорів, зокрема 25 зеленого, 23 коричневого, 19 синього й золотого.

За наказом Ярослава збудовано Софійські собори в Новгороді та Полоцьку.

4. Бібліотека Ярослава Мудрого

За часів Ярослава Мудрого на Русі з'явилися перекладна література. Побачили світ руські переклади античних творів Есхіла, Софокла, Сократа, Платона, Демокріта, Демосфена, Піфагора та ін. Справжньою подією стали оригінальний переклад Біблії та вихід у світ збірника «Бджола», до якого увійшли уривки оповідання античних авторів.

Книги створювали писці та переписувачі, які здебільшого були священиками та ченцями. Давні книжки мали оправи, прикрашені золотом і коштовним камінням, а також різними фрагментами та заставками із зображеннями фантастичних птахів, звірів та людей.

Ярослав Мудрий заснував у Києві першу бібліотеку, одну з найбільших у Європі, яка налічувала близько 1 тис. книжок. Існують різні версії щодо подальшої долі бібліотеки Ярослава Мудрого: одні історики вважають, що бібліотека пропала під час вторгнення монголо-татарської орди в Київ, інші - що після смерті Ярослава вона розійшлася між різними книжковими зібраннями. Існує також припущення, що книгарню сховано в одному з монастирів під Києвом, де вона могла зберегтися до наших часів. Але найлогічнішою є думка, що це книжкове зібрання було розподілене між найбільшими церковними й монастирськими бібліотеками Києва, після чого частина книг загинула під час численних пожеж, а частина й донині зберігається в різних бібліотеках колишнього СРСР.

5. Поширення освіти

Ярослава Мудрого багато уваги приділив освіти. Перші школи, які в Київській Русі з'явилися з прийняттям християнства, за Ярослава Мудрого не мали спеціальних приміщення, а створювалися при церквах і монастирях. Дітей навчали письма, читання, церковного співу та етики. Спочатку школу відвідували лише діти «кращих людей» - бояр і знатних городян, але з часом навчалися й діти «чорних» людей. З'явилися також школи для дівчат, першу з яких заснувала Янка, онука Ярослава Мудрого, при Андріївському монастирі.

Про поширення освіти в Київській Русі свідчать новгородські берестяні грамоти та київські графіті. Тільки в Софійському соборі знайдено близько 300 написів і малюнків, що розповідають про події минулого.

6. Перший збірник законів «Руська правда»

На добу Ярослава Мудрого припадає створення рукописного зведення законів Київської Русі - «Руської правди». За часів Ярославичів цей збірник, змінений та доповнений, отримав назву «Правда Ярославичів». Серед істориків немає єдиної думки щодо місця виникнення цього документа. Одні називають Новгород, інші - Київ.

Початковий текст «Руської правди» не зберігся. Відомо три редакції цього документа: «Коротка правда», яка врегульовувала відносини між людьми за часів Ярослава Мудрого та його синів; «Розширена правда», яку пов'язують з діяльністю князя Володимира Мономаха та його сина Мстислава; та «Скорочена правда», яку відносять до другої половини ХІІ ст.

«Руська правда» за допомогою викладених у ній норм виконувала в руському суспільстві такі функції:

· Урегульовувала тогочасні відносини;

· Змінювала князівську владу;

· Розв'язувала питання власності;

· Установлювала відповідальність за злочин.

З появою такого документа дедалі більшу роль стало відігравати судочинство; замість покарання у вигляді якоїсь фізичної дії встановлювали штрафи; поступово зникла кровна помста, що існувала за язичництва; порушено питання про скасування смертної кари.

Звичайно, «Руська правда» охороняла передусім життя й приватну власність феодалів. Основною мірою покарання був штраф, за вбивство холопа чи селянина треба було заплатити 5 гривень, а за вбивство представника феодальної знаті штраф сягав 80 гривень; за крадіжку майна простолюдина й представника феодальної знаті - штрафи сумою відповідно 3 і 12 гривень.

Найбільшими злочинами «Руська правда» визначала замах на життя князя, його сім'ї та найближчого оточення, а також спробу замаху чи державну зраду. І хоч, згідно з давнім правом Київської Русі, смертної кари не існувало, усіх, хто підпадав під ці види злочину («образи»), піддавали тортурам і засуджували на смерть. Так, організатори повстання проти князя Ізяслава 1068 року в Києві (70 осіб), згідно з літописами, були страчені.

Об'єктами охорони за руським правом були життя, тілесна й особиста недоторканість, приватна власність.

Спеціальних судових органів у Київській Русі не було, відтак верховним суддею був князь, а на місцях судочинство здійснювали представники княжої адміністрації. Певні види злочинів належали до компетенції церковних судів. Передусім це були злочини проти християнської віри та моралі. Такий суд визнавав покаяння винних, але до найнебезпечніших злочинів засновувалося каліцтво (осліплення, відрізання носа, вуха та ін.). Церква також урегульовувала сімейно-шлюбні відносини.

У майбутньому «Руська правда» справила великий вплив на розвиток права України, Білорусі, Росії та Литви.

Після смерті Ярослава Мудрого (1054) розпочинається виділення окремих земель, що було цілком закономірним явищем у розвитку тогочасної держави і в основі своїй мало економічні чинники. Спершу верховним землевласником залишався великий князь київський. Він роздавав землі своїм сподвижником - васалам. Непокірний васал міг негайно втратити свій наділ і тому не був зацікавлений у дбайливому господарюванні. Поступове утвердження приватної власності на землю сприяло зростанню продуктивності праці, робило власника цілковитим господарем і його залежність від великого князя була незначною. Почалися численні усобиці за владу і землю.

Ярослав Мудрий перед смертю заповів кожному з м'яти синів окремий уділ. Найстарший Ізяслав отримав Київ, Святослав - Чернігів, Всеволод - Переяслав. Молодші Ярославичі Ігор і В'ячеслав одержали відповідно Волинь і Смоленщину. Внукові Ростиславу було виділено Галицьку землю. В заповіті Ярослав закликав синів до любові і злагоди, а роль глави держави поклав на старшого Ізяслава.

Одним із найбільших заслуг Ярослава вважається запровадження на Русі першого збірника законів - "Руської правди".

Завдяки підтримці Ярослава зростала церква, стрімко розвивалася культура. Він заснував Києво-Печерську Лавру, збудував багато церков, серед яких був і Софійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі з європейськими державами, правителі яких вважав за честь мати шлюбні зв'язки з київською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє йог синів одружилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшли заміж за французького, угорського і норвезького королів. Недивно, що історики називають Ярослава тестем Європи.

Правління Ярослава Мудрого було апогеєм могутності Русі. Завдяки Ярославові кордони давньоруської держави простяглися від Балтійського до Чорного морів та від річки Оки до Карпатських гір. Ярославові вдалося довершити велике діло, почате його батьком, Володимиром Великим: на сході Європи сформувалася велика слов'янська держава з могутньою армією, високим рівнем культури, широкими економічними та політичними зв'язками із світом. Ярослав більше за все полишив по собі пам'ять в історії як князь-будівничий Русі. Поховали Ярослава Мудрого у Софіївському соборі в Києві

Використана література

1. Бойко О.Д. Історія України. - К., 1999.

2. Світлична В.В. Історія України. - К., 2002.

3. Барон В. Історія України. - Львів, 1998.

4. Субтельний О. Історія України. - К., 1993.

5. Крупчан С. Новий довідник історія України. - К., 2005.

6. Михайленко П.П. Вожді-правителі України. - Житомир, 2001.

7. Котляр М.Ф. Історія України в особах давньоруська держава. - К., 1996.

Размещено на Allbest.ru