Становлення та розвиток слов’янознавства в Університеті св. Володимира (1834–1919 рр.)

Таким чином, зазначений період став часом розквіту слов'янознавства в Університеті св. Володимира, вивчення історії та культури слов'ян посідає чільне місце серед інших предметів історико-філологічних факультетів, створюється значний масив наукових праць, що стали важливим кроком уперед для розвитку вітчизняної славістики.

В п'ятому розділі “Слов'янознавство в Університеті Св. Володимира (початок ХХ ст. - 1919 р.)” висвітлюються основні напрями педагогічної роботи та наукових студій викладачів Університету св. Володимира, аналізуються новітні тенденції у тогочасній славістичній науці, висвітлюється місце Університету як провідного осе редку славістичної науки на українських землях, на тлі загального розвитку слов'янознавства в Російській імперії та за її межами.

Суттєві зрушення відбулися у викладанні славістичних предметів. Лекції зі славістичних дисциплін викладалися досвідченими вченими. Майбутні спеціалісти-славісти отримували відмінну мовну підготовку зі слов'янських мов. Кафедра слов'янської філології в достатній мірі була забезпечена викладачами, що мали різноманітні наукові інтереси. Таким чином, зокрема, викладання історичних курсів було покладене на Т. Д. Флоринського, дослідженням історії мов та практичними заняттями зі студентами займався О. М. Лук'яненко, історію літератур читав А. І. Степович. У друге десятиліття ХХ ст. кафедра слов'янської філології поповнюється новими викладачами, які перебрали на себе викладання частини старих дисциплін та запропонували нові спеціалізовані курси.

Вчені-славісти Університету св. Володимира брали активну участь у роботі по вирішенню нагальних питань вітчизняного слов'янознавства, зокрема, відігравали помітну роль під час “Підготовчого з'їзду російських філологів та істориків-славістів” 1903 р. Наукові роботи, написані викладачами Університету, привертали увагу як серед вітчизняних, так і зарубіжних дослідників-славістів. Однак починаючи з другого десятиліття ХХ ст., значних досягнень в галузі наукової розробки історико-славістичної проблематики не спостерігаємо. Натомість, створено низку праць зі слов'янської філології. Так, О. М. Лук'яненко дослідив кайкавське наріччя та історію розвитку хорватської літератури та літературної мови; Є. А. Рихлік присвятив своє дослідження чеському поету Л. Челаковському; Л. Й. Косоногова вивчала середньовічну далматинсько-дубровницьку літературу; увагу М. Л. Туницького привернула діяльність слов'янського просвітника, одного з основоположників стародавньої болгарської літератури Климента Охридського; Ю. А. Яворський займався польською літературою. Відсутність в Університеті св. Володимира яскраво вираженої історико-славістичної школи пояснюється, насамперед, тим, що не існувало кафедри історії слов'ян, а відповідно і спеціалізації по даній дисципліні. Ця проблема могла бути вирішена наприкінці 1919 р., коли було запроваджено кафедру історії слов'ян, яка, однак, так і не розпочала свою роботу через реорганізацію університету.

В цілому, слов'янознавство в Київському університеті в означений період знаходилося на піднесенні. Університет св. Володимира в цей час, поряд з іншими університетами Російської імперії, стає одним з центрів розвитку славістичної науки.

ВИСНОВКИ

славістична наука університет вчений

За підсумками дослідження на захист виносяться такі основні висновки:

1.На основі критичного аналізу історіографії проблеми та джерельної бази показано, що у вітчизняній історичній науці зазначена тема не знайшла комплексного самостійного висвітлення, стан її наукової розробки є фрагментарним, а низка важливих аспектів досліджена епізодично та побіжно. Виявлення та залучення до наукового обігу нових архівних та історіографічних джерел свідчить про недостатність опанування попередніми дослідниками джерельної бази, а відтак висвітлення ними лише окремих аспектів процесу становлення та розвитку слов'янознавства в Університеті св. Володимира в зазначений період.

2.Процес становлення та розвитку слов'янознавства в Університеті св. Володимира пройшов чотири етапи.

- Перший етап (середина 30-х - перша половина 70-х рр. ХІХ ст.) - зародження слов'янознавства в університеті. Він характеризується процесом перетворення накопичених знань про слов'ян у науку, заснуванням спеціальної славістичної кафедри та початком її наукової та педагогічної роботи, що сприяло виокремленню славістичної тематики із кола споріднених дисциплін, насамперед з вітчизняної історії та філології. Слов'янознавча тематика в ці роки представлена працями М. О. Максимовича, І. М. Даниловича, М. Д. Іванішева, М. І. Костомарова. Пізніше вагомий внесок у розвиток вітчизняного слов'янознавства зробили Ф. І. Леонтович, В. О. Більбасов та ін.

- Другий етап охоплює період з другої половини 70-х - початку 80-х рр. ХІХ ст. і нерозривно пов'язаний з новими прогресивними тенденціями в тогочасному слов'янознавстві. Доведено, що найбільший внесок у розвиток цієї науки в Університеті св. Володимира у зазначений період зробив талановитий вчений і блискучий викладач - О. О. Котляревський. З його приходом в Університет св. Володимира в 1875 р. фактично розпочалося викладання славістичних дисциплін на рівні найбільших досягнень тогочасної науки. Праці вченого, присвячені вивченню балтійських слов'ян, в яких уперше був застосований порівняльно-історичний метод, стали найбільш значним досягненням вітчизняної науки в цій галузі. Славістична проблематика розроблялася і представниками інших кафедр та факультетів Університету св. Володимира. Завдяки працям Ф. Я. Фортинського, М. Ф. Владимирського-Буданова, А. В. Стороженка, І. А. Лінниченка, М. М. Любовича сталися позитивні зміни у викладанні славістичних предметів і науковій розробці слов'янознавчих проблем. Цей етап став періодом становлення слов'янознавства в Університеті св. Володимира.

- На третьому етапі (середина 80-х рр. - кінець ХІХ ст.) процес розвитку слов'янознавства в Університеті св. Володимира помітно активізувався. Розкрито, що усвідомлення необхідності розширення та диференціації славістичних дисциплін у сфері університетського викладання сприяло розмежуванню славістичних курсів між викладачами та розширенню їх тематики. Значний внесок в еволюціонування славістики в Університеті св. Володимира зробив Т.Д. Флоринський - славіст широкого профілю, вчений зі світовим ім'ям, праці якого з середньовічної історії південних слов'ян увійшли до анналів вітчизняної науки. Його сподвижник А. І. Степович був відомим спеціалістом зі слов'янських літератур, А.М. Ясинський - дослідником середньовічної історії Чехії Зазначений період став часом поглибленого розвитку слов'янознавства в Університеті св. Володимира, предметні курси стали посідати чільне місце серед інших дисциплін історико-філологічного факультету, було створено значний масив наукових праць, що стали важливим кроком на шляху розвитку вітчизняної славістики.

- Четвертий етап (початок ХХ ст. - 1919 р) припадає на перше десятиліття ХХ ст., до періоду реорганізації і створення на його базі Київського інституту народної освіти. Обґрунтовано, що він характеризується посиленням уваги до розробки і викладання славістичних дисциплін, кадрового забезпечення фахівцями зі слов'янознавства, запровадженням нових лекційних курсів тощо. Разом з тим, спостерігалося певною мірою, зміщення акцентів у бік філологічного спрямування і зниження інтересу до історії розвитку слов'ян. Лекційне навантаження в ці роки більше спрямовувалося на мовну підготовку, ніж на історичну. Підтвердженням цьому слугують наукові та педагогічні уподобання О. М. Лук'яненка, Є. А. Рихліка, Л. Й. Косоногової. В цілому ж, слов'янознавство в Університеті св. Володимира в зазначений період знаходилося на достатньо високому рівні розвитку.

3.Перелік курсів, які читалися викладачами слов'янознавчої кафедри в різні роки, та кількість відведених на них годин регламентувалися університетськими статутами, навчальними планами і програмами історико-філологічного факультету. Якісні показники та різноманітність дисциплін були нерозривно пов'язані зі ступенем наукового розвитку слов'янознавства та професійним рівнем викладачів. Аналіз курсів, що забезпечувала кафедра слов'янських наріч за статутом 1842 р. свідчить про їх переважно лінгвістичну спрямованість. Згідно з новим університетським статутом 1863 р. при історико-філологічних факультетах університетів Російської імперії було передбачено значне розширення кола дисциплін, що офіційно включалися в поняття “слов'янознавство”. Від середини 70-х рр. ХІХ ст. славістична освіта в Університеті св. Володимира зазнала якісно позитивних змін, пов'язаних з діяльністю О. О. Котляревського. Протягом наступних етапів славістична освіта в Університеті св. Володимира дедалі прогресує. Помітну роль в цьому процесі відіграв Т. Д. Флоринський, який з 1882 р. очолив кафедру історії та літератури слов'янських наріч. Значні зміни в університетській освіті відбулися із запровадженням статуту 1884 р. Запроваджені з 1888/1889 н. р. нові правила викладання зумовили низку позитивних нововведень. Особливо відчутних змін зазнало викладання історичних слов'янознавчих дисциплін: майже вдвічі збільшилася кількість їх годин, курс історії слов'ян був введений до числа обов'язкових предметів історичних відділень історико-філологічних факультетів, почали читатися курси з історії окремих слов'янських народів, більша увага стала приділятися новій добі їх історії. Помітні зрушення відбуваються і в забезпеченні науковою та навчальною літературою. Значний прогрес в розвитку славістичної освіти підтверджує збільшення кількості курсів, що читалися викладачами слов'янської кафедри на різних етапах: перший період - 6 дисциплін, другий - 12, третій етап - 25 курсів, четвертий етап - 36 дисциплін.

4.Основним критерієм оцінки розвитку науки та її еволюційного поступу є актуалізація наукових здобутків вчених, оприлюднених у монографічних працях та навчальних посібниках. Визначено, що пріоритетними в наукових уподобаннях викладачів Університету св. Володимира були два напрями: історичне слов'янознавство та філологічне слов'янознавство. Серед праць, присвячених слов'янознавчій історичній проблематиці, найбільш значущими були наукові дослідження В. О. Більбасова (Кирило-Мефодіївське питання), О. О. Котляревського та Ф. Я. Фортинського, (історія полабо-прибалтійських слов'ян), М. М. Любовича (праці з історії реформації та контрреформації в Польщі), А. Н. Ясинського (досліди з соціально-економічної історії середньовічної Чехії), Т. Д. Флоринського (монографії з історії середньовічної Сербської держави), О. М. Лук'яненка (праця з історії політичного, культурного і економічного життя хорватів у ХVII ст.), К. Ф. Радченка (вивчення богомильства, суспільного та літературного життя болгар у ХІV ст.) Вивченням історії літератури та дослідженням літературних здобутків західнослов'янських та південнослов'янських народів займався А. І. Степович. Низка лінгвістичних робіт була написана М. О. Максимовичем (дослідження з історії російської мови), К. Ф. Страшкевичем (граматика та стилістика чеської мови), О. М. Лук'яненком (кайкавське наріччя), Т. Д. Флоринським (лекційний курс зі слов'янського мовознавства).

5.Роль Університету св. Володимира як осередку вітчизняної славістичної науки на різних етапах його існування була неоднозначною. Так, на першому етапі, у порівнянні з іншими навчальними закладами Російської імперії, тут спостерігалося помітне відставання у розвитку слов'янознавства. У наступні роки, завдяки плідній науковій праці викладачів Університету св. Володимира це відставання поступово нівелювалося. В результаті багатолітніх зусиль з виявлення, публікування та наукової інтерпретації історичних і філологічних текстів, вони створили десятки фундаментальних монографій і сотні інших праць, в яких запровадили до наукового обігу значний фактичний матеріал, сприяли розширенню джерелознавчої бази, запропонували ряд обґрунтованих висновків та узагальнень, що й до сьогодні не втратили свого наукового значення. Розширювалися міжнародні зв'язки і зростав вплив київських вчених-славістів, що підтверджує їх активна участь у роботі Попереднього з'їзду російських славістів (1903 р.).

Незважаючи на перешкоди об'єктивного та суб'єктивного характерів, що гальмували розвиток слов'янознавства в Університеті св. Володимира, загальні тенденції цього процесу до 1919 р. мали прогресивний характер, представники Університету посідали чільне місце серед інших провідних вітчизняних славістів.

Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження

1.Історик - славіст О. О. Котляревський // Вісн. Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - 2002. - № 6. - С. 82-86;

2.Наукова, педагогічна та громадська діяльність професора Університету св. Володимира Т. Д. Флоринського // Вісн. Київ. ун-ту імені Тараса Шевченка. - Серія: Історія. - 2003. - Вип. 65-66. - С.72-75;

3.Слов'янознавство в Університеті св. Володимира на початку ХХ ст. // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв. - 2003. - № 4. - С. 89-94;

4.Становлення та розвиток слов'янознавства в Університеті св. Володимира (сер. 30-х - перша пол. 70-х рр. ХІХ ст.) // Вісн. Київ. славіст. ун-ту. - 2003. - Вип. 15. - С. 77-85.

АНОТАЦІЯ

Журжа І. В. Становлення та розвиток слов'янознавства в Університеті св. Володимира (1834-1919 рр.). - Рукопис.

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.06 - історіографія джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни. - Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. - Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення та розвитку слов'янознавства в Університеті св. Володимира: визначенню основних етапів формування слов'янознавства, їх змісту та особливостей, розгляду процесу запровадження та еволюції викладання славістичних дисциплін в межах Університету, дослідженню життєвого шляху та наукової спадщини вчених-славістів та оцінці значення цієї спадщини для розвитку вітчизняного та зарубіжного слов'янознавства, висвітленню місця Університету св. Володимира, як провідного осередку славістичної науки на українських землях, на тлі загального розвитку слов'янознавства в Російській імперії. В роботі здійснено огляд викладання славістичних курсів, проаналізовано зміни в їх переліку та змісті. Значну увагу приділено дослідженню персоналій вчених-славістів, постаті яких не дістали ґрунтовного вивчення в попередній літературі. Всебічно проаналізовано наявні історіографічні джерела зі слов'янознавства: монографії, рецензії, критичні огляди, статті, наукові доповіді, дисертації тощо. Окрему увагу приділено впливу політичних та ідеологічних чинників на формування та еволюцію слов'янознавства в Університеті св. Володимира, який тривалий час мав особливий статус і специфічні завдання у порівнянні з іншими навчальними закладами Російської імперії.

Ключові слова: слов'янознавство, Університет св. Володимира, історія науки, історіографія, кафедра слов'янської філології, історія слов'ян, слов'янська філологія, вчені-славісти.

Журжа И. В. Становление и развитие славяноведения в Университете св. Владимира (1834-1919 рр.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.06 - историография, источниковедение и специальные исторические дисциплины. - Украинский научно-исследовательский институт архивного дела и документоведения. - Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению процесса становления и развития славяноведения в Университете св. Владимира: определению основных этапов формирования славяноведения, их содержания и особенностей, рассмотрению процесса введения и эволюции преподавания славистических дисциплин в Университете, изучению жизненного пути и научного наследия ученых-славистов, оценке значения этого наследия для развития отечественного и зарубежного славяноведения, освещению места Университета св. Владимира, как ведущего центра славистической науки на украинских землях, в контексте общего развития славяноведения в Российской империи.

История формирования славяноведения в Университете св. Владимира впервые в украинской историографии изучается комплексно, как самостоятельная научная проблема на основе анализа историографии проблемы, выявленных в архивах Украины документов по теме, анализа творческого наследия славистов. Диссертационное исследование состоит из пяти разделов, структура которых определена в соответствии с поставленной автором целью.

В работе осуществлен обзор преподавания славистических курсов, проанализированы изменения в их перечне и содержании. Значительное внимание уделено изучению персоналий тех ученых-славистов, которые не были основательно изучены в предыдущей литературе, в частности Т. Д. Флоринского, А. И. Степовича, В. Я. Яроцкого, А. А. Котляревского, Ф. Я. Фортинского, К. Ф. Радченко, Е. А. Рыхлика, А. М. Лукьяненко, И. А. Линниченко и др. Всесторонне проанализированы имеющиеся историографические источники по славяноведению: монографии, рецензии, критические обозрения, статьи, научные доклады, диссертации, рассмотрен персональный вклад ученых-славистов Университета св. Владимира в разработку конкретно-исторических проблем прошлого славянских народов и теоретико-методологических проблем исторической науки. Отдельное внимание уделено влиянию политических и идеологических факторов на формирование и эволюцию славяноведения в Университет св. Владимира, который долгое время имел отдельный статус и специфические задания по сравнению с другими учебными заведениями Российской империи.

Диссертация содержит ряд выводов и рекомендаций, ориентированных на дальнейшее использование результатов исследования в научных разработках и учебной литературе.

Ключевые слова: славяноведение, Университет св. Владимира, история науки, историография, кафедра славянской филологии, история славян, славянская филология, ученые-слависты.

Zhurzha I. V. Becoming and development of Slavic philology in University of Sainted Vladimir (1834-1919). - Manuscript.

Dissertation for a degree of Candidate of Historical Sciences on specialty 07.00.06 - Historiography, Sources Study and Special Historical Disciplines. - Ukrainian Research Institute for Archives and Record Studies, State Committee on Archives of Ukraine. - Kyiv, 2006.

Dissertation is devoted research of becoming and development of Slavic philology in University of Sainted Vladimir: to determination of the basic stages of forming of Slavic philology, their maintenance and features, consideration of process of introduction and evolution of teaching of disciplines of Slavic studies within the limits of University, to research of vital way and scientific inheritance of Slavic's scientists and estimation of value of this inheritance for development of domestic and foreign Slavic philology, to lighting the place of University of Sainted Vladimir, as a leading cell of science of Slavic studies on Ukrainian earths, on a background common development of Slavic philology in the Russian empire. The review of teaching of courses of Slavic studies is conducted in work; changes are analyzed in their list and maintenance. Considerable attention is spared research of person of Slavic's scientists the figures of which did not get the accomplished study is in previous literature. Present historiography sources are comprehensively analyzed from Slavic philology: monographs, reviews, critical reviews, articles, scientific lectures, dissertations and others like that. Separate attention is spared influence of political and ideological factors on forming and evolution of Slavic philology in University of Sainted Vladimir which long time had the special status and specific tasks among other educational establishments of the Russian empire.

Key words: Slavic philology, University of St. Vladimir, science history, historiography, department of Slavonic philology, history of Slavs, Slavonic philology, Slavic's scientists.

Размещено на Allbest.ru