Життєвий шлях та військова діяльність І.Д. Черняховського (1907-1945 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ ТА ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І.Д. ЧЕРНЯХОВСЬКОГО (1907-1945рр.)

07.00.01 - історія України

ФИЛЬ ОЛЕКСАНДР МАКСИМОВИЧ

КИЇВ - 2006

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку джерел і літератури. Загальний обсяг дисертації - 218 стор. (основний зміст - 198 стор.; список використаних джерел та літератури - 21 стор., 262 позицій).

Актуальність теми дослідження. Історія світової цивілізації доводить, що нація, країна на найскладніших етапах свого розвитку чи в скрутні години випробувань потребує людей, спроможних очолити і взяти на себе відповідальність за її долю. Жоден народ, жодна держава не могли вибороти і відстояти свою незалежність, свободу і право на майбуття без висунення зі свого середовища керманичів, спроможних повести за собою маси. В першу чергу це стосується полководців.

Ім'я українця Івана Даниловича Черняховського відомо далеко за межами нашої Батьківщини. Він належав до тих військових діячів, котрі зробили вагомий внесок до скарбниці військового мистецтва, а його блискавичний злет від командира дивізії до командувача фронтом під час Великої Вітчизняної війни не має аналогів в світовій практиці. І.Д. Черняховський був наймолодшим командувачем фронтом за всю історію Червоної Армії. Стрімкий кар'єрний злет І.Д. Черняховського став можливим за рахунок його неабияких здібностей та професійного ставлення до своїх обов'язків. Незважаючи на значний масив робіт, присвячених життєвому шляху та діяльності І.Д. Черняховського, його постать залишається “в тіні” таких полководців, як Г.К. Жуков, К.К. Рокоссовський, О.М. Василевський, І.С. Конєв та ін.

Актуальність даної роботи посилюється недостатньою розробкою порушеної теми в науковій літературі, відсутністю цілісного грунтовного й об'єктивного дослідження, присвяченого І.Д. Черняховському, як особистості та військовому діячеві, його ролі у визволенні української землі.

Зв'язок дисертації з науковими темами, програмами, планами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках науково-дослідної теми “Історія формування і розвитку Української держави” (державний реєстраційний № 01БФ04601), яка внесена до тематичного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об'єктом дослідження є життєвий шлях і військова кар'єра полководця, двічі Героя Радянського Союзу, генерала армії Івана Даниловича Черняховського.

Предметом дисертаційного дослідження є особистість І.Д.Черняховського, його індивідуальні риси, етапи формування військових поглядів та військово-організаційна діяльність.

Мета дослідження ? полягає у комплексному науковому аналізі та виявленні практичного внеску І.Д. Черняховського у розвиток вітчизняного та світового військового мистецтва.

Завдання дисертації визначені відповідно до поставленої мети:

проаналізувати історіографію і джерельну базу проблеми;

реконструювати життєвий шлях, формування І.Д. Черняховського як особистості, риси характеру, світоглядні орієнтири;

з'ясувати місце, роль і значення діяльності І.Д. Черняховського як військового діяча;

проаналізувати основні етапи становлення І.Д. Черняховського як військового фахівця у передвоєнний період;

розглянути діяльність І.Д. Черняховського під час Великої Вітчизняної війни як командира дивізії, корпуса, командувача армією, Західного і 3-го Білоруського фронтів;

окреслити його характерні риси як воєначальника;

Хронологічні межі дослідження обумовлено роками життя та діяльності І.Д. Черняховського - 1907 - 1945 рр.

Методологічну основу дисертації склали: принципи історизму, об'єктивності, всебічності та науковості; методи аналізу та синтезу, моделювання; системний підхід щодо визначення наукового розуміння ролі і місця особистості в історії. В роботі використані методи історичного джерелознавства: наукової евристики, класифікації та критики джерел; а також власне історичні методи дослідження: проблемно-хронолічний, порівняльний, історико-аналітичний. Особливе місце в дослідженні посідають історично-біографічні методики.

Наукова новизна роботи. Дисертація є першим в національній історіографії узагальнюючим, комплексним дослідженням життєвого шляху та військових здобутків І.Д. Черняховського. Вперше максимально повно відтворено та проаналізовано історіографію проблеми. На основі нововиявлених спогадів рідних, учителів, друзів дитинства, однокласників та соратників показано становлення І.Д. Черняховського як особистості. Вперше докладно подаються матеріали, які відтворюють довоєнний період біографії полководця. Введено до наукового обігу партійні (політичні) характеристики, атестації І.Д. Черняховського. Завдяки залученню журналів бойових дій та бойових донесень 28-ї танкової та 241- стрілецької дивізій, спростовано упереджені судження про хід та характеристику бойових дій на початковому етапі війни 1941-1942 рр. Обґрунтовано висновок, що І.Д. Черняховському були притаманні гнучкість мислення, ігнорування дій за шаблоном, до яких часто-густо спонукали директиви Верховного Командування. Доведено, що І.Д. Черняховський повністю заперечував репресивні методи керівництва військами, заохочуючи своїх підлеглих до виявлення ініціативи.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що одержані результати і викладені положення можуть бути використані при написанні монографій, біографічних досліджень, підручників, курсів лекцій з історії України. Дослідження може бути використане також під час навчального процесу у військових навчальних закладах, створення художньо-документальних творів, музейних експозицій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження були представлені на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: “Україна у Другій світовій війні”, ( Київ, 2005 р.); конференції, присвяченій 60-річчю Перемоги над фашизмом, (Київ, 2005 р.); “круглому столі” Інституту історії України НАН України з нагоди 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників. (Київ, 2004 р.); виставці в Меморіальному комплексі “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років”, присвяченої 100-річчю двічі Героя Радянського Союзу генералу армії І.Д. Черняховського ( Київ, 2006 р.), а також під час святкування ювілею полководця (Умань, 2006 р.). Результати дослідження знайшли відображення у 6 авторських публікаціях загальним обсягом 14 др. арк.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Перший розділ “Історіографія та джерельна база” присвячено аналізу літератури та характеристиці джерел з теми дисертації.

У даному розділі проаналізовано стан вивчення життя та діяльності двічі Героя Радянського Союзу генерала армії І.Д. Черняховського, показано процес накопичення наукових праць з даної проблеми, виявлено як здобутки історичної науки так і питання, що ще недостатньо досліджені і потребують подальшого вивчення.

Висвітлення діяльності полководця вітчизняною історіографією можна розділити на три періоди. Перший період - 1945-1955 рр., другий - 1956-1991 рр., третій період - 1991 р. - до нинішнього часу.

Перший період в силу як об'єктивних, так і суб'єктивних причин був позначений лише накопиченням та опрацюванням матеріалів, які згодом вибірково будуть використані під час написання робіт, присвячених життю та військовій діяльності І.Д. Черняховського. Деякі невеликі за обсягом роботи з'являлися в періодичній пресі. Так, однією з перших робіт, яка частково і поверхово відобразила діяльність полководця стала стаття підполковника В.Губарєва “Выдающийся Советский полководец”, яка має біографічний характер Губарев В. “Выдающийся Советский полководец” // Военный вестник.- 1947.- №1. - С.63.

² Наступление 1-го Украинского (Воронежского) фронта на киевском направлении в 1943 году.Ї М., 1951. - 234 с.

³ История Великой Отечественной войны: В 6 т. - М., 1960-1965. - 546 с.. Факти свідчать, що дослідження, які мали відношення до діяльності І.Д. Черняховського, мали закритий характер і знаходилися під грифом “Цілком таємно”. Так, в 1951 р. у надрах Головного військово-наукового управління Генерального штабу Радянської Армії співробітниками військово-історичного управління було підготовлено короткий оперативний нарис “Наступление 1-го Украинского (Воронежского) фронта на киевском направлении в 1943 году”. Книга заслуговує на увагу, перш за все, через досить детальний опис ходу бойових дій під час наступальної операції в другій половині листопада 1943 р., зокрема, в смузі 60-ї армії, яку очолював генерал-лейтенант І.Д. Черняховський.

Важливим проміжком часу став другий період в дослідженні життя та діяльності І.Д. Черняховського. Його часові рамки окреслені з 1956 по 1991 рр.. Суттєві зміни були пов'язані з “відлигою”, яка сталася після XX-го з'їзду КПРС. Як наслідок, доступ до архівів та відповідних закладів науковцям, історикам і дослідникам було частково відкрито. Першою фундаментальною працею, де йшлося про діяльність І.Д. Черняховського стало шеститомне видання “История Великой Отечественной войны 1941-1945гг.”, яке було підготовлено Інститутом марксизму-ленінізму при ЦК КПРС (відділом історії Великої Вітчизняної війни) ³. Зокрема, в 3-му томі вперше розповідається про діяльність І.Д. Черняховського на посаді командувача 60-ю армією під час Воронезько-Касторненської та Курської наступальних операцій, а також під час визволення території Лівобережної України в ході стратегічного наступу Червоної Армії в 1943 р. У 4-му томі частково відображено діяльність І.Д. Черняховського на посаді командувача 60-ю армією в ході визволення Правобережної України та на посаді командувача фронтом вже під час стратегічної операції “Багратіон”, а також участь в Гумбіненській операції під час наступу на Східну Пруссію.

У 5-му томі коротко відображено діяльність І.Д. Черняховського в ході Східно-Прусської наступальної операції та розміщено розповідь про загибель командувача 3-м Білоруським фронтом і церемонію поховання полководця. Необхідно зауважити, що відображення діяльності І.Д. Черняховського в шеститомному виданні “История Великой Отечественной войны 1941-1945 рр.” носить досить стислий характер. В ньому відсутня деталізація операцій, в яких безпосередню участь брав І.Д. Черняховський, хоча війська, які діяли під командуванням І.Д. Черняховського під час стратегічного наступу, перебували не на другорядних напрямках і ролях.

Подібний підхід у висвітленні військових здобутків полководця ми зустрічаємо і в 12-ти томному виданні “История Второй мировой войны 1939-1945”, перший том якого з'явився в 1973 р. Ця праця була підготовлена Інститутом військової історії Міністерства оборони СРСР, Інститутом марксизму-ленінізму при ЦК КПРС, Інститутом загальної історії Академії наук СРСР та Інститутом історії СРСР Академії наук СРСР История Второй мировой войны 1939-1945.: В 12-ти т.- М., С.234.

² Коваль М. Україна 1939-1945. - К., 1995. - 434 с..

Варто зауважити, що вищезгадані роботи, - як справедливо відзначав д.і.н. М.Коваль, - були дискредитовані відвертою і цинічною кон'юктурщиною. Адже одразу ж по завершенні війни під насильницьким тиском владних структур відбулася мутація історіографії “під Сталіна” та його оточення, потім - “під Хрущова”, далі - “під Брежнєва” ².

У 1967 р. Інститут історії партії ЦК КП України - філіал Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС підготував 1-й том книги “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 - 1945 рр.” Зокрема, в 2 та 3-му томах була досить коротко відображена діяльність І.Д. Черняховського на чолі 60-ї армії під час визволення Воронежу, Курська та території України, а також на посаді командувача 3-м Білоруським фронтом в ході стратегічних операції по визволенню Білорусії та наступу на Східну Пруссію Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941 - 1945 рр.: В 3-х т. - К., 1969. - 334 с.

² Банквицер А. Люди нашей дивизии.- М., 1962. - 256 с.

³ Шарипов А. Генерал армії Черняховский. К., 1963. - 454 с.

⁴ Кузнєцов П. Генерал Черняховский.- М., 1969. - 543 с.

⁵ Киселев А. Молодость и зрелость полководца. - М., 1971. - 234 с.

⁶ Лащенко П.М. Талантливый полководец // Военная мысль. - №11 Ї 1987. .

Окрім фундаментальних робіт в яких була відображена діяльність І.Д. Черняховського, варто також відзначити роботи колишнього комісара 28-ї танкової дивізії А.Л. Банквіцера “Люди нашей дивизии” ². Іншою працею, яка звичайно ж заслуговує на увагу, є робота к.і.н. полковника А. Шарипова “Генерал армії Черняховский” ³.

Про життя та бойову діяльність І.Д. Черняховського розповів і його товариш по службі генерал-лейтенант П.Г. Кузнєцов. В своїй роботі “Генерал Черняховский” ⁴ він широко використав спогади бойових соратників І.Д. Черняховського: П.М. Лащенка, В.Є Макарова, О.П. Покровського, С.Б. Казбінцева, П.І. Іголкіна, а також рідних та близьких полководця. В книзі також використані деякі архівні матеріали та статті з преси. У 1971 р. в Політичному видавництві, що в Москві, з'явилася невелика за обсягом книга про життя та діяльність І.Д. Черняховського. Її автор - к.і.н. О.Кисельов. Для написання книги автор використовує значний обсяг вже напрацьованих матеріалів ⁵ . Заслуговує уваги і стаття Героя Радянського Союзу генерала армії П.М. Лащенка “Талантливый полководец” ⁶, що побачила світ в спеціалізованому часописі Міністерства оборони “Военная мысль”. Її автор -товариш по службі І.Д. Черняховського та його висуванець. Він проаналізував найбільш важливі аспекти діяльності полководця.

Третій період вивчення життя та діяльності І.Д. Черняховського умовно розпочався в 1991 р. після проголошення незалежності України і триває нині. Лише з падінням ідеологічної цензури в істориків з'явилась можливість більш виважено дослідити і описати хід війни. В першу чергу це стосується чотиритомника “Великая Отечественная война 1941 - 1945 г.г.” Великая Отечественная война 1941-1945 г.г.- М., 1995. - 234 с.

² Свердлов Ф. Д. Неизвестное о советских полководцах. - М., 1995. - 324 с.

³ Гареев М. Полководцы победы и их военное наследие. - М., 2003. - 299 с.

⁴ Вагман І.Я., Мац В.А., Зиолковская А.В. Черняховский Иван Данилович //100 знаменитых полководцев.- Харьков., 2002.; Історія України в особах XIX - XX ст.- К., 1995. - 400 с.. Автори високо оцінюють діяльність І.Д. Черняховського відповідно на посадах командувача армією та фронтом. Вони віддають належне не тільки його полководницькому хисту і новаторському стилю керівництва, але й громадянській мужності у відстоюванні власних рішень щодо реалізації планів Ставки ВГК.

Третій період відображення діяльності І.Д. Черняховського позначився також появою двох робіт, які заслуговують на певну увагу. В першу чергу, це - праця д.і.н., професора, полковника Ф.Д. Свердлова. Його нарис “Дважды Герой Советского Союза генерал армии Иван Данилович Черняховский”, увійшов до збірки-спогадів про найвизначніших радянських воєначальників XX- го сторіччя “Неизвестное об известных советских полководцах” ².

Варто також відзначити роботу президента Академії військових наук, д.і.н., генерала армії М.А.Гарєєва. Його книга “Полководцы победы и их военное наследие” присвячена аналізу діяльності полководців радянської доби ³.

Інші роботи, які з'явилися в цей період і були присвячені життю та діяльності Івана Черняховського варто віднести до енциклопедично-описових ⁴.

Джерельну базу дисертації становить комплекс архівних матеріалів опублікованих документів, мемуарна література і періодична преса.

Основний масив джерел з розглянутих у дисертації проблем зберігається в архівах Москви. Однак, необхідно зауважити, що в Центральному Державному архіві вищих органів влади та управління України (ЦДАВОВ України) є матеріали, які допомогли відновити деякі деталі з життя І.Д. Черняховського. Це ф. 4620 (Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни). В архіві є справа 50 в якій зберігаються телеграми членів уряду України, спогади однополчан, листи до сім'ї та інші письмові свідчення, присвячені діяльності І.Д. Черняховського. Особливу цікавість викликає стенограма розмови молодшого наукового співробітника Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР П.Є. Новохатського з дружиною полководця А.Г. Черняховською, яка була записана 29 листопада 1949 р. Цей документ проливає світло на деякі маловідомі сторінки з біографії І.Д. Черняховського, особливо ті, які стосуються раннього періоду. Але все ж основні архівні матеріали, які відображають життєвий шлях та військову діяльність І.Д. Черняховського зосереджені в Центральному архіві Міністерства оборони Російської Федерації (далі - ЦАМО РФ). Насамперед, це стосується - ф.32 (Головне політичне управління Червоної Армії), ф. 33 (Нагородні листи), ф. 3025 (28-а танкова дивізія 12-го механізованого корпусу 8-ї армії Північно-Західного фронту), ф. 3447 (12-й механізований корпус 8-ї армії Північно-Західного фронту), ф. 417 (60-а армія), ф.241 (3-й Білоруський фронт). На особливу увагу заслуговують щоденники бойових дій 28-ї танкової дивізії, 12-го механізованого корпусу, журнали бойових донесень 60-ї армії та 3-го Білоруського фронту, документи, які перебували під грифом “Таємно”: характеристики німецьких частин, протоколи допитів та ін. Різнопланова інформація була отримана в ході вивчення журналів політичних донесень: 28 та 241-ї дивізій, 60-ї армії та 3-го Білоруського фронту, які очолював І.Д. Черняховський.

Довоєнний період життя І.Д. Черняховського допомогли реконструювати і фонди Російського Державного військового архіву: ф.33296 (17-й Корпусний артилерійський полк), ф.37608 (Військова академія механізації і моторизації РСЧА), ф.39338 (Військово-технічна академія РСЧА).

Заслуговують окремої уваги і документи які знаходяться в Головному управління кадрів Міністерства оборони Російської Федерації, зокрема це стосується особової справи І.Д.Черняховського, з матеріалами якої автору вдалося попрацювати (всього 17 документів). Серед них: автобіографія, атестації, листи нагородження, бойові та політичні характеристики. Під час роботи над монографією “За крок до маршальського жезла”¹ Филь О. За крок до маршальського жезла. - К., Варта, 2005. - 166 с. автор вперше ввів їх до наукового обігу.

Значний масив матеріалів, присвячених полководцю, знаходиться і в фондах Центрального музею Збройних Сил (Російська Федерація). Так, відразу після смерті І.Д. Черняховського розпочалося формування персональної колекції наймолодшого полководця радянської доби. Цю місію на думку дослідника взяв на себе Центральний музей Червоної Армії (нині - Центральний музей Збройних Сил). На особливу увагу заслуговують тексти інтерв'ю та спогадів, які були зібрані науковими співробітниками ЦМЗС О.Т. Івановою і Комісії з історії Вітчизняної війни АН УРСР П.Є. Новохатським. Під час роботи в музеї автор виявив раніше неопубліковані задокументовані спогади рідних, близьких, очевидців і товаришів по службі генерала армії І.Д. Черняховського. Після належного опрацювання вони були видрукувані в “Українському історичному журналі”.

Варто також відзначити, що деякі задокументовані спогади про І.Д. Черняховського знаходяться і у відділі Героїв Радянського Союзу Меморіального комплексу “Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років” в Києві. Всього при підготовці дисертації опрацьовано 12 фондів.

Значний інтерес становлять публікації у тогочасних періодичних виданнях, які зберігаються в ЦАМО РФ. Це, насамперед газети 60-ї армії - “Армейская правда”, 1-го Українського фронту “За честь Родины” та 3-го Білоруського фронту - “Красноармейская правда”.

Крім того в дослідженні було використані сучасні публікації в ЗМІ, присвячені життєвому шляху та військовим здобуткам І.Д. Черняховського.

Певну користь з розглянутих у дисертації питань надали матеріали з особистого архіву дочки полководця Н.І. Черняховської, а саме листи І.Д. Черняховського до родини та інтерв'ю з рідними та близькими полководця, що дало змогу дослідити раніше невідомі факти з життя І.Д. Черняховського. Окрім цього необхідно згадати і про письмові спогади про полководця його дядька Т.М. Черняховського, сестер І.Д. Черняховського О.Д. Ольшанської, А.Д. Дуб та мешканців с. Вербово Вінницької області Г.Г. Бурлачук, А.С. Дуба П.Є. Новохацького та В.І. Колесникова, а також першої вчительки полководця Л.О. Донець. Його друзів дитинства, молодості, товаришів по службі, та однокласників: І.І.Цешковського, О.А. Пошкуса, М.М. Зінов'єва, В.Д. Чоломбитька, С.Б. Казбінцева та інших.

Важливим джерелом при дослідженні теми стали спогади безпосередніх учасників і свідків подій Великої Вітчизняної війни. Цю групу можна розділити на три категорії. До першої необхідно віднести державних, політичних та військових діячів: М.С. Хрущова, Г.К. Жукова, О.М. Василевського, К.К Рокоссовського, С.М. Штеменка. До другої категорії, на думку автора, можна віднести полководців фронтової та армійської ланки з якими І.Д. Черняховському доводилося взаємодіяти під час армійських та фронтових операцій. Насамперед це - І.Х.Баграмян, П.І.Батов, К.С.Москаленко та інші. До третьої категорії варто віднести воєначальників, які діяли в складі з'єднань, що очолював І.Д. Черняховський. Це - П.О.Ротмістров, О.П. Покровський, О.В. Горбатов, К.В.Крайнюков, І.І. Людников, М.І. Крилов, П.П. Полубояров, К.М. Галицький, П.М. Лащенко, В.Т. Обухов, О.У.Тарасенко. А.Л. Банквіцер та інші.

Таким чином, комплекс джерел і літератури, їх наукова інтерпретація та критичний аналіз дозволили зробити певні узагальнення і аргументувати положення, що виносяться на захист.

У другому розділі “Формування особистості та становлення І.Д.Черняховського як військового діяча (1907-1941 рр.)” досліджується процес формування І.Д. Черняховського як військового фахівця. Автор, використовуючи нововиявлені архівні матеріали, спогади рідних та близьких, отримані ним безпосередньо під час інтерв'ю, а також документальні свідчення соратників і товаришів по службі полководця, доповнює і розширює портрет юного І.Д. Черняховського. Адже, офіційні спогади, які характеризують дитинство і юність майбутнього полководця, а також умови, в яких він зростав, що були опубліковані к.і.н. А. Шариповим, занадто заполітизовані.

У розділі наголошується, що Черняховський вже в підлітковому віці добре усвідомив, що активна участь у суспільно-політичному житті громади, виробничого колективу чи то армійського підрозділу суттєво впливає на кар'єрне зростання. Так, в 1922 р. він вступає до лав комсомолу, а згодом його обирають до Вербівського комітету бідноти. Працюючи бондарем на Новоросійському цементному заводі “Пролетар”, він стає членом бюро заводського комітету комсомолу. Під час служби в Одеському піхотному училищі, очолює його комсомольський осередок, а в Київській артилерійській школі він - член комсомольського бюро. Цілком природно, що в 1928 році майбутній командир РСЧА вступає до лав ВКП (б). Перебуваючи у військових колективах, І.Д. Черняховський окрім службових навантажень займає досить високі партійні “посади”. Так, здобуваючи академічну освіту у Військовій академії механізації і моторизації РСЧА, він обирався членом президії партійної організації академії.

Акцентується, що попри партійні навантаження і доручення, І.Д. Черняховський значну увагу приділяє військовій освіті. Послідовно навчаючись в піхотній та артилерійській школі, він здобуває не тільки необхідний службовий вишкіл, але й теоретичні знання.

Автор показує, що з березня 1937 р. по березень 1941 р., тобто за чотири роки, Черняховський, завдяки відмінній підготовці і відданості військовій справі, здійснює стрімку кар'єру в танкових військах РСЧА. Всього за чотири роки офіцер з посади начальника штабу танкового батальйону виростає до командира танкової дивізії. І.Д. Черняховському була притаманна вимогливість до себе і підлеглих. Він ніколи не підкреслював за будь-яких умов своєї посадової переваги, тримався просто і був досить виваженим. Він не цурався, як дехто з командирів високого рангу, спілкування з рядовими бійцями, цікавився і намагався вирішувати їхні проблеми.

На основі численних спогадів наголошується на тому, що офіцера І.Д. Черняховського характеризують також такі риси, як простота і товариськість, що дозволяли йому згуртувати навколо себе людей, створити творчу атмосферу. Важливою запорукою успіхів І.Д. Черняховського варто визнати також його намагання довести завдання до безпосередніх виконавців, тобто рядового складу. Це намагання прослідковується в нього протягом всієї служби. Для нього не існує дрібниць. Як свідчили очевидці його службових нарад, він постійно наголошував, що за промахи під час навчального процесу на війні доведеться розплачуватися життями людей.

Акцентується увага на тому, що саме особисті як ділові, так і суто людські якості дозволили І.Д. Черняховському здійснити кар'єрний стрибок і досягти успіхів на посадах командира полку, заступника командира та командира дивізії.

У третьому розділі “Участь І.Д.Черняховського в битвах початкового періоду Великої Вітчизняної війни (22 червня ? вересень 1941 р.)” вперше залучено і оприлюднено значний масив архівних свідчень, які значною мірою спростовують офіційну версію участі 28-ї танкової дивізії під командуванням полковника І.Д. Черняховського в бойових діях в найсуперечливіший період Великої Вітчизняної війни ? початковий. Зазначається, що незважаючи на певну парадоксальність, саме 1941 рік - рік катастрофічних поразок і тяжких випробувань - став початком стрімкої кар'єри Черняховського.

Здійснено аналіз і доведено, що на відміну від п'ятдесяти семи інших танкових дивізій, які входили до складу Червоної Армії станом на 22 червня 1941 р. і були розформовані влітку та восени того ж 1941 року, танкове з'єднання полковника І.Д. Черняховського проіснувало як бойова одиниця до 13 січня 1942 р.

Проаналізовано етапи кар'єрного злету І.Д. Черняховського. Доведено, що саме під час важких ар'єргардних боїв командир 28-ї виявив майстерність і вольові якості, які не залишились поза увагою командування Північно-Західного фронту.

Відомо, що “війна моторів” вимагала від воєначальників стрімкої реакції. Користуючись шаховою термінологію, полководець XX сторіччя повинен опанувати мистецтво бліцу. Тому на перші ролі виходять молоді та енергійні полководці Г.К. Жуков, К.К. Рокоссовський, М.Ф.Ватутін, О.М.Василевський, І.Х. Баграмян, К.О. Мерецков, Л.О. Говоров, Ф.І.Толбухін, І.С. Конєв і, звичайно ж, І.Д. Черняховський.

В дисертації наголошується, що дивізія І.Д. Черняховського зустріла війну на марші. За вкрай несприятливих умов, за повної відсутності координації дій з боку фронтового, армійського та корпусного командування, 28-ма танкова дивізія чинила опір частинам Вермахту. Спростовано твердження радянських істориків, які виправдовуючи катастрофічні втрати влітку 1941 р., стверджували, що німецькі війська вторгнення і якісно, і кількісно переважали РСЧА.

Спираючись на архівні документи автор показує, що станом на 22 червня 1941 р. особовий склад 28-а танкової дивізії нараховував майже десять тисяч бійців та командирів, окрім цього з'єднання І.Д. Черняховського мало у своєму розпорядженні 314 одиниць бронетехніки. Після двох боїв на кордоні 28-ма танкова дивізія втратила майже всі танки, а на початок вересня 1941 р. в її полках нараховувалось лише 552 бійця Дроговоз И. Танковый меч Страны Советов. - Минск., 2001..

Доведено, що причинами такого катастрофічного розгрому є неготовність Червоної Армії до оборонної війни, адже, навіть діючи проти піхотних з'єднань ворога, І.Д. Черняховському вдавалося лише стримувати противника. Танкові атаки хоча й були результативними, але без повітряного прикриття, а також незнання місцевості призвели до повної втрати танкового парку. Окрім бойових втрат, яких зазнала дивізія Черняховського (від дій ворожої авіації та артилерії), необхідно додати втрати через відсутність пального, запасних частин, адже значну частину техніки довелося залишити на полі бою саме через це.

Автор, дослідивши бойові донесення дивізії, доводить, що І.Д. Черняховський, змушений був атакувати позиції противника фактично відкритою місцевістю і в лоб. Артилерійські частини ворога, використовуючи переваги своєї повітряної розвідки, коректувальної служби та зв'язку завдали 28-ї дивізії значних втрат. І.Д. Черняховський був скутий необхідністю за будь-яких умов виконувати накази командування, яке фактично не мало уяви про те, що насправді відбувається на полі бою Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації. - Ф.3447, оп.1, спр.31, арк.9..

Однак попри все, І.Д. Черняховський навіть за таких несприятливих умов виявив свої найкращі професійні командирські якості. До речі, 28-му дивізію на відміну від багатьох інших танкових з'єднань не спіткала доля розформування. 13 січня 1942 р. вона була переформована в 241-шу стрілецьку дивізію, яка згодом отримала почесне звання Вінницької і була нагороджена орденами Богдана Хмельницького і Червоної Зірки.

Незважаючи на невдалий початок війни, необхідно визнати, що І.Д. Черняховський отримав необхідну бойову практику, яка в поєднанні з теоретичними знаннями і стала тим підмурком на якому офіцер і вибудував свій майбутній стиль, який згодом і дозволив йому стати полководцем.

У четвертому розділі “Полководницька діяльність І.Д.Черняховського на посаді командувача шістдесятою армією (липень 1942 ? березень 1944 рр.). проаналізовано причини стрімкого кар'єрного росту І.Д. Черняховського. Зокрема, показано, що дії 28-ї танкової, 241-ї стрілецької дивізій, які очолював І.Д. Черняховський протягом півроку бойових дій на фронтах Великої Вітчизняної війни, не залишились поза увагою М.Ф. Ватутіна та О.М. Василевського. Адже саме генерал М.Ф.Ватутін згодом взяв активну участь у кар'єрному рості І.Д. Черняховського.

В розділі акцентовано на тому, що І.Д. Черняховський очолив 60-ту армію після місячного перебування на посаді командира 18-го танкового корпусу. Під Воронежем він уміло вів оборонні бої на підступах до міста і забезпечив умови для відходу і зайняття оборони основними силами 60-ї армії. Командувач армії постійно вимагав від нього дій на різних загрозливих напрямках, а Черняховський наполегливо домагався, щоб основні сили корпусу використовувались масовано. На цьому ґрунті у Черняховського виникло тертя з командувачем фронту генералом П.І. Голиковим і командувачем армії генералом М.А. Антонюком. Після боїв за Воронеж командарм збирався вже ставити питання про звільнення Черняховського з посади. Але сталося інше, І.Д. Черняховський очолив 60-ту армію.

Проаналізовано діяльність І.Д. Черняховського на посаді командувача 60-ю армією, яку він очолював 20 місяців. Подібна стабільність яскраво засвідчує про полководницький талант і новаторський стиль І.Д. Черняховського. Його талант воєначальника виявився і в розумному ризику і бажанні без страху брати на себе всю міру відповідальності за результат виконання поставленого завдання. Черняховському була притаманна гнучкість мислення, постійна готовність уточнення і зміни рішення, якщо цього потребувала обстановка.

Наголошується, що саме на посаді командувача армією І.Д. Черняховський відшліфовує свій оригінальний почерк, який не визнає шаблонів.

Особлива увага в дослідженні прикута до дій 60-й армії, якій належало важливе місце у визволенні України від німецько-фашистських загарбників. Саме воїнам цієї армії належить слава визволителів українських міст Глухів, Путивль, Бахмач, Ніжин, Київ, Житомир, Шепетівка, Тернопіль, Львів, Перемишль, а також тисяч містечок та сіл Правобережної та Лівобережної України. Саме за бойові справи за звільнення України 306 генералам, офіцерам і солдатам армії було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу, серед них - представники 33-х національностей СРСР. Саме під час визволення України І.Д. Черняховського було удостоєно звання Героя Радянського Союзу та нагороджено трьома полководницькими орденами - Суворова 1ст., Богдана Хмельницького 1 ст. та Кутузова 1 ст.

Наголошується, що в боях на Правобережжі І.Д. Черняховський командував двома танковими, кавалерійським, чотирма стрілецькими корпусами, що перевищувало армійський рівень і сягало статусу фронтового об'єднання. Тому не випадково Ставка ВГК призначила І.Д. Черняховського командувачем фронту.

У п'ятому розділі “Діяльність І.Д.Черняховського на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни (квітень 1944 ? лютий 1945 рр.)” відтворено діяльність Івана Даниловича Черняховського на посаді командувача військами 3-го Білоруського фронту.

В ході Білоруської та Східно-Прусської операцій генерал армії І.Д. Черняховський показав себе справжнім полководцем-новатором, спроможним приймати оригінальні сміливі рішення, які, в першу чергу, ґрунтувалися на фундаментальних знаннях, детальних і вивірених розрахунках і значному фронтовому досвіді. Зазвичай, рішення і дії командувача фронтом ставили противника у безвихідь.

Доведено, що індивідуальний стиль І.Д. Черняховського, це насамперед, неприйняття дій за шаблоном, смілива відмова від раніше спланованих рішень, які можуть поставити під загрозу успіх операції і призвести до значних втрат особового складу. А ще почуття гідності і спроможність відстояти власну позицію.

Аналіз кадрових перестановок начальницького складу в РСЧА свідчить, що отримавши нове призначення І.Д. Черняховський відразу ж намагається згуртувати навколо себе штаб, адже прекрасно розуміє, що відлагоджена робота саме штабних працівників - запорука майбутніх успіхів. Енергія і молодість, трансформовані в бажання довести передусім собі, що призначення на таку високу посаду не просто усмішка долі, а попередні, цілком не випадкові, успіхи на посадах командира дивізії та армії.

Особливу увагу приділено аналізу полководницької діяльності І.Д. Черняховського під час проведення Білоруської та Східно-Прусської операцій. Так, зазначається, що незважаючи на деяку опіку з боку Начальника Генштабу Маршала Радянського Союзу О.М. Василевського, І.Д. Черняховський намагався діяти самостійно, приймаючи в ході операцій цілком виправдані рішення. Намагання на півкроку випередити противника, який відсиджувався, як йому здавалося, за неприступними рубежами принесло успіх 3-му Білоруському фронту. Постійний пошук слабких місць в обороні противника, а також маневрування рухомими резервами, призвели до прориву рубежів противника.

Дослідник звертає увагу також на, так звану, закулісну боротьбу, як це було у випадку з маршалом бронетанкових військ П.О. Ротмістровим. Відтворено поведінку І.Д. Черняховського під час досить складного діалогу з підлеглим. Полководець діє за допомогою аргументованих переконань, не намагаючись вирішити суперечливі моменти за рахунок свого службового становища.

Як показує наведений в розділі матеріал, під час проведення операцій І.Д. Черняховський відшліфовує свій неповторний полководницький почерк, в основу якого покладено перш за все новаторство і творчість, а також глибокий аналіз і ретельне планування бойових дій, які у поєднанні з ґрунтовною підготовкою і дозволили йому зайняти своє місце в когорті полководців світового рівня. Саме в ході Білоруської та Східно-Прусської операцій І.Д. Черняховський виявив неабиякі здібності до ведення швидкоманеврових і мобільних бойових. Постійний пошук слабких місць в обороні противника і відмова від втягування військ у затяжні бої, які природно призводили до невиправданих втрат серед особового складу та матеріальної частини, а також смілива відмова від попередньо прийнятих рішень, які не могли забезпечити ефективного виконання бойового завдання і були для генерала армії І.Д. Черняховського визначальними.

Доведено, що І.Д. Черняховський цілком відповідав радянській системі командування, яка ґрунтувалася на співробітництві командира, начальника штабу і заступника командира з політичної частини, так званої колективної системи. Тому цілком природнім є те, що йому вдалося за досить короткий відрізок часу висунутися на високі військові щаблі в РСЧА, а згодом, завдяки своєму таланту і наполегливій праці, закономірно зайняти чільне місце серед найталановитіших полководців Червоної Армії, котрим вдалося здійснити стрімке сходження до найвищих полководницьких вершин.

У розділі підкреслюється, що саме фронтові операції в Білорусії та в Східній Пруссії, в яких війська І.Д. Черняховського брали участь на найвідповідальніших ділянках, довели, що на чолі крупного оперативно-стратегічного об'єднання збройних сил, яким є фронт, перебував видатний і водночас самобутній воєначальник.

Менше року генералу І.Д. Черняховському довелося очолювати 3-й Білоруський фронт. Але уміле керівництво військами під час проведення Білоруської та Східно-Прусської операцій довели непересічність полководницького таланту І.Д. Черняховського, а його ім'я навічно внесено до списку найвидатніших полководців сучасності. На жаль, трагічна смерть обірвала життя полководця.

ВИСНОВКИ

війна командувач армія черняховський

У висновках дисертації сформульовані підсумкові положення з головних проблем дослідження, основні з яких виносяться на захист:

аналіз історіографії проблеми засвідчив недостатність висвітлення обраної теми та необхідність її комплексного та ґрунтовного вивчення . Сформовані в результаті пошукової роботи в ЦАМО РФ, РДВА, поточному архіві ГУК МО РФ, фондах Центрального музею Збройних Сил РФ та ін. джерельна та історіографічна бази здатні забезпечити розв'язання поставлених завдань;

на основі архівних матеріалів, які було вперше введено до наукового обігу, було реконструйовано життєвий шлях та військові здобутки І.Д. Черняховського. Вивчені і узагальнені опубліковані та неопубліковані документи, нововиявлені спогади рідних, вчителів, друзів юнацьких років та соратників дозволили зробити висновок, що визначальний вплив на формування особистості Черняховського суспільно-політична обстановка і духовна атмосфера в Україні 20-х - 30-х років. У майбутнього полководця склалися такі характерні риси як глибоке почуття громадянського обов'язку, висока відповідальність за доручену справу, почуття колективізму і товариськість, повага до оточуючих.

на основі аналізу основних етапів становлення І.Д. Черняховського як військового фахівця у передвоєнний період обґрунтовано висновок, що під час навчання в Військовій академії механізації і моторизації ім. Й.В. Сталіна він одержав глибокі і різнобічні теоретичні знання військової справи, які спиралися на вітчизняний і зарубіжний досвід організації армії, ведення збройної боротьби; здобув певні практичні навички у передвоєнний період на посадах командира полку, заступника командира дивізії та командира дивізії.

проаналізовано основні етапи становлення І.Д. Черняховського як військового фахівця у передвоєнний період. Вперше, так докладно подаються матеріали, які відтворюють довоєнний період, а саме навчання І.Д. Черняховського у військових закладах України -Одеській піхотній та Київській артилерійській школах, а згодом і в Військово-технічній академії ім. Ф.Е. Дзержинського в Ленінграді та Військовій академії механізації і моторизації ім. Й.В. Сталіна в Москві. Вперше введені до наукового обігу партійні (політичні) характеристики, атестації та інші документи, які характеризують І.Д. Черняховського на посадах командира полку та дивізії. з'ясовано місце, роль і значення діяльності І.Д. Черняховського як військового діяча. Проаналізовано оцінки та характеристики діяльності І.Д. Черняховського на всіх службових щаблях довоєнного періоду;

аналіз діяльності І.Д. Черняховського під час Великої Вітчизняної війни як командира дивізії, корпуса, командувача армією, Західного і 3-го Білоруського фронтів дозволив спростувати тези, які набули у вітчизняній історіографії статусу незаперечних істин: спростовано упереджені судження про хід та характеристику бойових дій 28-ї танкової дивізії, яку очолював І.Д. Черняховський. Дослідник, використовуючи журнали бойових дій 28-ї танкової дивізії та 12-го механізованого корпусу, а також бойові донесення, докладно відтворює і моделює заходи, які здійснював І.Д. Черняховський для стримування ворога, попри несприятливі умови, за повної відсутності координації дій з боку фронтового, армійського та корпусного командування. На основі архівних документів виявлено втрати, яких зазнало танкове з'єднання І.Д. Черняховського влітку 1941 року. Спростовано твердження істориків про те, ніби катастрофічні втрати танкового парку 28-ї танкової дивізії сталися через присутність в смузі відповідальності І.Д. Черняховського значних танкових сил противника. Відтворені ключові епізоди оборонних боїв 28-ї танкової та 241-ї стрілецької дивізії, які очолював офіцер. Дослідник, використовуючи бойові донесення, накази і що дуже важливо, бойові характеристики, які подавалися раніше з урахування вимог цензури, дає об'єктивну характеристику діям І.Д. Черняховського за екстремальних умов початку війни;

- окреслено його характерні риси як воєначальника. Доведено, що індивідуальний стиль І.Д. Черняховського, це насамперед, передбачення, спроможність швидко оцінювати обстановку, особливо, під час наступальних операцій, неприйняття дій за шаблоном, смілива відмова від раніше спланованих рішень, які можуть поставити під загрозу успіх операції і призвести до значних втрат особового складу. А ще почуття гідності і спроможність відстояти власну позицію. Насамперед, це яскраво проявилося під час визволення України. І.Д. Черняховський не цурався також вивчати тактику противника, щоб запозичити і пізніше застосувати найбільш вдалі тактичні прийоми ведення бойових операції. Постійний пошук слабких місць в бойових порядках противника, швидке масування ключових напрямах наступу та маневрування ударними угрупованнями відрізняло І.Д. Черняховського від інших воєначальників радянської школи.

Публікації, що відображають основні положення дисертації

1. За крок до маршальського жезла.: Монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка - К., 2005.- 166 с.

2. І.Д.Черняховський у роки Великої Вітчизняної війни // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Історія. - К., 2003.- Вип.№68-70.- С. 30-33.

3. Маловідомий наказ Кейтеля // Історичний журнал. - 2004.- №10-11. - С.122-123.

4. Видатний український полководець І.Д. Черняховський // Історичний журнал. - 2005.- №.2. - С.80-86.

5. Генерал армії І.Д. Черняховський в очах його сучасників // Український історичний журнал. - К., 2005.- № 3. - С.197-206.

6. Діяльність І.Д. Черняховського в ході визволення Лівобережної України // Наукові записки з української історії: Зб. наукових праць / Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди. - Переяслав-Хмельницький, 2005. - Вип.17. - С. 194-199.

Размещено на Allbest.ru