Президенти США

У 1965 р. в рамках проголошеної «доктрини Джонсона» були направлені війська в Домініканську Республіку. Сам Джонсон виправдав інтервенцію, стверджуючи, що комуністичні елементи намагалися узяти під контроль рух бунтівників.

У червні 1967 р. відбулася зустріч на вищому рівні президента Джонсона з радянським прем'єром О. Косигіним в Гласборо, що проклала дорогу до договору 1968 про нерозповсюдження ядерної зброї.

Унаслідок своєї низької популярності Джонсон не став висувати свою кандидатуру на президентських виборах 1968 р. Він пішов з великої політики, писав мемуари і інколи виступав з лекціями в Університеті штату Техас.

Помер 22 січня 1973 р. в рідному місті Стоунволл від третього інфаркту, причиною якого стало тривале куріння.

Рональд Рейган

Рональд Рейган (англ. Ronald Reagan; 6 лютого 1911 село Тампіко Іллінойс -- 5 червня 2004 Лос-Анджелес) -- 40-й президент США (1981-1985 і 1985-1989 рр.) від Республіканської партії. 33-й губернатор Каліфорнії (1967-1975).

У 1930-х Рейган переїхав до Лос-Анджелеса (Каліфорнія). Свою кар'єру почав як актор, знімаючись в кіно, пізніше на телебаченні, всього знявся в 52 фільмах, що принесло йому популярність. Був вибраний президентом гільдії кіноакторів США, пізніше представником корпорації General Electric, де і почав політичну кар'єру. Спочатку був членом Демократичної партії США, але в 1962 перейшов в Республіканську партію. У 1964 на партійній конвенції виголосив свою знамениту промову: "Время выбирать" (англ. A Time for Choosing) на підтримку республіканського кандидата в президенти Баррі Голдуотера, після чого йому було запропоновано виставити свою кандидатуру на пост губернатора Каліфорнії. Він переміг на губернаторських виборах в 1966 і в 1970 роках. Рейган двічі (у 1968 і 1976 роках) виставляв свою кандидатуру в президенти США на виборах від Республіканської партії, але обидва рази програв.

У 1980 виграв первинні партійні вибори, став кандидатом в президенти від Республіканської партії і на подальших виборах переміг кандидата від Демократичної партії, президента Джиммі Картера. Вступив на посаду в січні 1981 року.

На початку свого першого терміну, 30 березня 1981 року, пережив спробу вбивства. На посту президента висунув ряд нових політичних і економічних ініціатив. Як і під час перебування на посту губернатора, президент Рейган дотримувався стратегії найменшого втручання уряду в регуляцію економіки, скорочення державних витрат, зниження податків, контролю над інфляцією (подібна економічна політика пізніше одержала назву «рейганоміки»). Тримався жорсткого курсу під час конфлікту з профсоюзом авіадиспетчерів, звільнивши бастуючих працівників.

Перший термін ознаменувався безпрецедентним тиском на Радянський Союз з розміщенням ядерного арсеналу в країнах Західної Європи. У 1983 році Рейган в своїй промові проголосив СРСР «імперією зла», відмовився від політики розрядки і узяв курс на політику «Мир через зміцнення», що виразилося в прямій конфронтації з комунізмом, гонкою озброєнь і підтримкою антикомуністичних рухів у всьому світі.

Його адміністрація доклала величезні зусилля для ліквідації сандіністського режиму в Нікарагуа. Зброя, гроші і інструктаж надавалися тим, що боролося з урядом «контрас», а навчені ЦРУ «командос» ставили міни в нікарагуанських портах, що привело до підриву декількох радянських торгових суден.

У жовтні 1983 віддав наказ здійснити озброєний напад на Гренаду.

Здійснювалася активна масована підтримка сил опозиції, що діяли проти контингенту радянських військ в республіці Афганістан.

У березні 1983 року ним була оголошена довгострокова і широкомасштабна програма по досягненню військової переваги в космічному просторі (СОІ або програма «Зоряних війн»), що мала на своїй меті максимально економічно ослабити СРСР.

В ході президентської кампанії 1984 роки запустив ефективну телеінформаційну кампанію «Ранок в Америці» і на президентських виборах в 1984 р. отримав значну перемогу над кандидатом від Демократичної партії Уолтером Мондейлом, одержавши 525 з 538 голосів вибірників.

Другий термін президентства був відмічений значними кроками вперед до закінчення холодної війни, хоча в період з 1985 по 1986 радянсько-американські відносини пережили масу шпигунських скандалів. Рейган провів декілька зустрічей, вступивши в переговори з генеральним секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим, що привело до підписання в 1987 році Договору про ліквідацію ракет середньої и меншої дальності між СРСР і США. Пізніше лідери двох країн провели переговори про скорочення ядерного арсеналу.

Президентська адміністрація виявилася замішаною в безлічі скандалів, найбільшою з яких стала справа «Іран-контрас». У 1986 р. відбулося обвальне падіння цін на нафту, що пов'язують із зовнішньою політикою Рейгана.

Рейган залишив посаду в 1989 р. У 1994 р. Рейгану поставили діагноз -- хвороба Альцгеймера. У 1995 році був нагороджений дипломом «Хранитель Вогню» від Центру політики безпеки США. Рейган помер 5 червня 2004 р. у віці 93 років.

Джордж Герберт Вокер Буш

Джордж Герберт Вокер Буш (англ. George Herbert Walker Bush; 1924 у містечку Мілтон, штат Массачусетс) -- 41-й президент США (1989-1993), республіканець.

Був директором Центрального розвідувального управління (ЦРУ) 1976-1981, а в період Президентства Р. Рейгана (1981-1988) - віце-президентом, очолив спеціальну комісію, покликану реалізовувати пакет заходів зі скорочення державного регулювання економікою.

Хоча Дж. Буш не був популярним політиком, на виборах 1988 р. йому вдалося перемогти. У період передвиборчої кампанії обіцяв продовжити курс Р. Рейгана, допомогти тим, хто цього дійсно потребує, створити суспільство "добрих, чуйних людей". Основний електорат майбутнього Президента - представники "ситої Америки". Період Президентства Дж. Буша став продовженням "неоконсервативної хвилі" Р. Рейгана, коли було закріплено досягнення попереднього Президента, здійснено продовження процесу обмеження державного регулювання економікою.

Внутрішньополітичний курс Дж. Буша мав назву "рейганоміка без Рейгана". Проте, власної чітко сформульованої програми він не мав, стараючись у всьому наслідувати попередника. Саме брак свіжої думки був основною підставою для критики Президента. Проте, не дивлячись на те, що в цей період конгрес контролювали демократи, Бушу вдалося досягти згоди між двома партіями з ключових питань внутрішньої та зовнішньої політики, чим він забезпечив ефективне виконання своєї програми.

Чільне місце в президентських заходах належало боротьбі з наркоманією та організованою злочинністю, вирішенню екологічних проблем, вдосконаленню системи охорони здоров'я. Діяльність значно ускладнювалася економічною кризою 1989-1992 рр., зумовленою деякими негативними проявами рейганоміки. Основною проблемою залишався дефіцит державного бюджету та зростання зовнішнього боргу. Для її вирішення Дж. Буш здійснював замороження державних видатків. Хоча падіння виробництва було найменшим у повоєнний період, саме несприятлива економічна кон'юнктура стала основною причиною поразки Президента на виборах 1992 р. від демократа Білла Клінтона.

У зовнішній політиці Президент також намагався наслідувати попередника (назва курсу - "стримування і залякування"). Його реакція як Президента на дипломатичні ініціативи радянського лідера М. Горбачова була спочатку розцінена неадекватною. Проте згодом ситуація змінилася. Відбулися зустрічі лідерів двох наддержав: 1989 р. на Мальті, коли було оголошено про завершення холодної війни, та 1990 р. у Вашингтоні. Згодом, у липні 1991 р. вони підпасали Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО-1 або СТАРТ-1).

У грудні 1989 р. Буш ініціював інтервенцію в Панаму під приводом боротьби з наркоманією для скинення свого колишнього союзника генерала Нор'єги (операція "Вірна справа"), що сприяло зростанню його популярності в США. Успіх у війні у Перській затоці проти Іраку (1991) ще більш підняв його популярність. Причиною війни була гостра міжнародна криза в цьому регіоні у 1989-1991 рр., пов'язана з анексією Іраком Кувейту. У 1990 р. було створено "Щит пустелі" - контингент з військ США та їхніх союзників з метою захисту Саудівської Аравії від можливої іракської агресії, а 17 січня - 28 лютого 1991 р. - здійснено операцію "Буря в пустелі", визволено Кувейт, а на тоталітарний режим С. Хусейна накладено санкції. На Близькому Сході Буш продовжував підтримувати Ізраїль та добиватися його примирення з ОВП.

Важливе значення у період Буша посідали американсько-китайські відносини. Але Президент підтримував як режим КНР, про що свідчить його візит до Пекіна, так і Тайвань, свідченням чого є збройна допомога останньому, внаслідок чого викликав невдоволення з боку обох китайських держав. У червні 1989 р. сенат США схвалив пакет санкцій проти КНР (відмова від спільних торговельних та економічних програм), приводом до чого стала розправа комуністичних властей над студентами-маніфестантами в Пекіні. Взяв Дж. Буш участь і в сприянні об'єднанню Німеччини: він був одним з тих, хто 12 вересня 1990 р. у Москві підписав Договір про врегулювання німецького питання, який передбачав об'єднання ФРН та НДР. Після розпаду СРСР США підтримали нові незалежні держави та встановили з ними дипломатичні відносини. Щодо програми ПРО, то Буш продовжив розвиток СОІ Рейгана.

Білл Клінтон

Вільям Джефферсон Блайт ІІІ народився 19 серпня 1946 року у місті Хоуп, штат Арканзас. Перші роки виховання дитини було покладено на бабусю й дідуся -- Елдриджа й Едіт Кеннеді. У них була власна лавка бакалійних товарів, де вони обслуговували, в тому числі в кредит, усіх жителів міста незалежно від кольору шкіри. Бабуся і дідусь прищеплювали таке відношення до людей і онуку: терпимість, рівність, політкоректність.

У школі Клінтон був одним із кращих учнів і керівником джаз-бенда, де він грав на саксофоні. У липні 1963 року Білл у складі делегації від національної юнацької організації брав участь у зустрічі із Дж. Кеннеді, де удостоївся рукостискання президента, після чого він вирішив присвятити життя публічній діяльності і політиці. Після закінчення школи по черзі вчився в університеті Джорджтаун і Вашингтоні, Оксфорді, Єлі. У Єльському університеті, який він закінчив в 1973 році, він познайомився з Гілларі Родем, на якій 11 жовтня 1975 року одружився. Після закінчення університету Білл недовго викладав у юридичному інституті Арканзаського університету в Файттвіллі.

Свою політичну кар'єру Білл почав у штаті Арканзас, коли він невдало балотувався на посаду депутата в Палату Представників Конгресу США у 1974 році. Пізніше він балотувався і був вибраний на посаду губернатора штату Арканзас, ставши наймолодшим губернатором штату. Однак у 1980 р. він зазнав поразки і не був переобраний. Незважаючи на це, у 1982 р. його знову обрано губернатором штату. У 1992 р. Клінтон успішно балотувався на посаду президента США від Демократичної партії і виграв вибори.

Президентство Клінтона припало на той час, коли в світі відбувалися суттєві зміни, спричинені розвалом СРСР і кінцем Холодної війни. Міжнародні обставини позначилися на внутрішньополітичному курсі Клінтона, який отримав назву «світове лідерство» («велика стратегія») і зводився до глобального політичного, економічного та військового впливу США. Президент намагався підтримувати конструктивні відносини з пострадянськими країнами, спрямовані на поширення демократії та ринкової економіки. Його адміністрація вживала заходів для урегулювання війни в Югославії та на Близькому Сході. Під час його президентства у березні - травні 1999 року США разом із НАТО брали участь у війні проти Сербії через конфлікт у Косово (операція «Союзницька сила»). Також за його участю були підписані історичні угоди між Ізраїлем та Організацією Визволення Палестини (вересень 1993 рік, Вашингтон). У 1994 році Клінтон став ініціатором підписання ізраїльсько-йорданської мирної угоди, а в листопаді 1995 року - Дейтонських угод щодо врегулювання конфліктів у Боснії та Герцеговині.

У внутрішній політиці під час його правління у США почався один з найдовших періодів економічного зросту та стабільності.

Внутрішньополітичний курс Клінтона мав назву «відродження Америки» і зводився до зростання державного регулювання економіки, надання федеральним органам влади більших повноважень для реалізації економічної політики. Здійснювалося стимулювання інвестицій у будівництво шосейних доріг, комунальний благоустрій, енергозбереження, підтримку молоді, надавалися податкові пільги підприємствам, що створювали нові робочі місця. У зв'язку з новою міжнародною обстановкою, Клінтон скоротив військові витрати. Паралельно здійснювалося скорочення витрат на малоефективні програми за рахунок збільшення урядових доходів, що допомогло скоротити дефіцит державного бюджету, і досягти профіциту. Здійснювалося підвищення податків, хоча в період передвиборчої кампанії Клінтон обіцяв їх зменшити. Вагоме місце у внутрішній політиці Клінтона посідали соціальні видатки, проте реалізація соціальних реформ Клінтона була значно ускладнена республіканською більшістю конгресу, адже на виборах 1996 року перемогли республіканці. Проте, після переобрання Клінтона у 1998 році на другий термін, між Президентом та конгресом намітився компроміс: Клінтон погодився взяти курс на зменшення податків, а конгрес змушений був затвердити соціальні перетворення Президента: розширення комп'ютеризації та інтернетизації суспільства, захист навколишнього середовища, будівництво житла, збільшення навчання від 12 до 14 років, Закон про безплатну медичну допомогу для непрацездатних та людей похилого віку. Період 1993-2000 рр. характеризувався посиленням впливу «середнього класу» - соціальної опори Клінтона.

Після закінчення його терміну в Білому Домі Білл Клінтон займався благодійною діяльністю. Він також є засновником Фундації Вільяма Клінтона, яка займається гуманітарною допомогою на міжнародній арені і піклується вдосконаленням системи профілактики та лікування СНІДу та проблемою глобального потепління.

Джордж Вокер Буш

Джордж Вокер Буш (англ. George Walker Bush, народжений 6 липня 1946) - 43-ій президент Сполучених Штатів Америки.

Джордж Вокер Буш був обраний перший раз у 2000 р. та був переобраний в 2004 р. Він займав посаду 47-го губернатору штату Техас з 1995 по 2000 роки.

Дитинство Буша пройшло в містах Мідленд і Х'юстон в штаті Техас. Почав освіту в Академії Філіпса і Ендовері, Массачусетс. У 1968 отримав ступінь бакалавра історії в Єльському університеті, де середньо встигав, але користувався популярністю. У 1968-1973 служив в Національній гвардії. Був пілотом літака F-102 в Національної гвардії Техасу. У 1973-1975 вчився в Гарвардській школі бізнесу, отримав ступінь майстра ділового адміністрування (МВА). Потім повернувся в Мідленд, де працював в нафтовій галузі до 1986 року.

У 1977 він був представлений Лорі Велч, шкільному вчителю і бібліотекарю. Вони оженилися і оселилися у Мідленді.

Буш кілька разів активно брав участь в передвиборних кампаніях батька, був його радником. У 1978 виставляв кандидатуру на виборах в Палату представників Конгресу США від 19-го Виборчого округу Конгресу, але не був обраний.

Буш з сім'єю переїхав до Вашингтона, округу Колумбія в 1988, щоб брати участь у передвиборчій президентській кампанії батька. Повернувшись до Техасу після кампанії, Буш придбав частину бейсбольної команди Техас Рейнджерс в квітні 1989, де він працював керівним партнером протягом п'яти років. Продаж частини Техас Рейнджерс приніс Бушу понад $15 мільйонів від його початкових інвестицій у $800 тис.

У 1994 р. Буш був вибраний губернатором Техасу. Як губернатор, Буш працював над учбовою реформою, шкільними фінансами і юридичною реформою і використовуючи надлишок бюджету провів найбільшу програму зниження податків ($2 млрд.) в історії штату. Він був переобраний на посаду губернатора Техасу в 1998 р.

Буш виграв президентські вибори 2000 року як кандидат від Республіканської партії, хоча результат і досі вважається спірним. Хоча він не забезпечував більшість голосів виборців, він виграв завдяки системі представників у американській виборчій системі, після перемоги на менш ніж 0,1% голосів у штаті Флорида.

Як президент, Буш проштовхнув програму заниження податків на 1,3 трильйони доларів, програму перерозподілу фондів системи освіти, відому як «Ніяка дитина не залишиться позаду» і приклав старання щодо приватизації систем медичної допомоги і соціального забезпечування. Буш також прикладав зусилля, проштовхуючи такі популярні серед республіканців міри як «Акт заборони абортів частково народжених», «Засновані на вірі ініціативи добробуту», «Компроміс пальмової неділі» і запропонував «Федеральну шлюбну поправку», яка визначає шлюб як відносини між одним чоловіком і однією жінкою і запобігає визнанню одностатевих шлюбів в Сполучених Штатах.

Після терористичних нападів 11 вересня 2001 р. Буш оголосив глобальну війну проти тероризму і наказав вторгнення до Афганістану з метою скинення руху Талібан, знищення Аль-Каїди та захоплення Осами бен Ладена.

Така відповідь на терористичні напади привела до значного росту його популярності. З приводу контролю іракської зброї масового знищення Буш наказав вторгнення до Іраку, хоча інспекції, які велися у той час, ще не закінчилися і зброя масового знищення, яку США намагалися захопити, ніколи не була знайдена. Слід за скиданням уряду Саддама Хусейна в Іраку, Буш започаткував програму встановлення демократії на Близькому сході, особливо в Афганістані та Іраку. Називаючи себе «військовий президент», Буш виграв переобрання в 2004 р. після інтенсивної і гарячої виборчої кампанії.

Починаючи з переобрання, Буш одержує все більш і більш гарячу критику, навіть від колишніх союзників, як за його управління операцією в Іраку і за зловживання у відношенні до ув'язнених у в'язниці Абу-Граїб та таборі Гуантанамо, так і щодо таких внутрішньополітичних питань як заборона дослідження стеблових клітин, дуже повільна допомога постраждалим від урагану «Катріна», нагляд за громадянами з боку Агентства національної безпеки, дефіцит бюджету, номінація Гаррет Мієрс і цілий ряду скандалів, наприклад звинувачення у корупції Джека Абрамова і можлива фальсифікація даних щодо наявності зброї масового знищення у Іраку. Згідно опитам, його популярність значно знизилася (на 2006 р.).

Барак Обама

Барак Обама народився в Гонолулу, штат Гаваї, в родині Барака Хусейна Обами-старшого та Анни Данам.

Коли Баракові виповнилося два роки, його батьки спочатку розійшлися, а потім офіційно оформили розлучення. У 1967 році сім'я переїхала на батьківщину вітчима -- Джакарту, де Барак відвідував школу і провчився до четвертого класу. Пізніше, його відправили до Гонолулу жити з батьками матері. У Гонолулу він закінчив школу в 1979 році.

По закінченні школи Обама два роки навчався в приватному коледжі «Оксіденталь», а потім перевівся до Колумбійського університету. У 1983 здобув ступінь бакалавра і працював протягом одного року у видавничій та консалтинговій компанії «Міжнародна Бізнесова Корпорація» (BI). У 1985 році Барак переїхав до Чикаго, де керував благодійним проектом допомоги місцевим церквам та організовував програми навчання для мешканців бідних районів міста.

У 1988 році Барак Обама вступив на юридичний факультет Гарвардського університету. У 1991 році закінчив юридичний факультет і повернувся до Чикаго, де почав працював в недержавній організації, яка займалася допомогою в реєстрації виборців. Пізніше працював в адвокатській конторі «Майнер, Барнгіл & Ґелланд», спеціалізацією якої було забезпечення дотримання та захист громадянських прав. Барак Обама також викладав юриспруденцію на правничому факультеті Чиказького університету з 1993 по 2004 рік. У 2004 році його було обрано до Сенату США.

За неповні три роки діяльності в складі сенату США Барак Обама запропонував 152 законодавчі актів і брав активну участь у підготовці інших 427 законопроектів. Серед запропонованих ним законопроектів спостерігачі відмітили закони, спрямовані на підтримку студентства та полегшення для них фінансового тягаря. Серед його ініціатив також були закони, спрямовані на посилення безпеки на кордонах та стосовно реформи імміграційної системи. Зокрема, Барак Обама підтримував ідею побудови огорожі вздовж кордону з Мексикою та загальні заходи покращення охорони кордону.

Двадцятого січня 2009 року Барак Обама обійняв посаду президента США.

Одним з перших своїх указів на посаді президента США Барак Обама розпорядився закрити в'язницю Дельта на військовій базі Гуантанамо, де полонені утримувалися поза дією норм американського та міжнародного законодавства. Указом наказано також закрити усі в'язниці ЦРУ в інших країнах, де тримають і допитують осіб, причетних, як вважають, до міжнародного тероризму. Забороняється також суворе поводження з в'язнями й тортурування їх.

Барак Обама визначив, що Афганістан та Пакистан стають центральним фронтом боротьби Сполучених Штатів проти міжнародного тероризму та призначив спецпредставників по Близькому Сходу та Афганістану -- Пакистану. Спеціальним послом США на Близькому Сході призначено екс-сенатора Джорджа Мітчелла, а на посаду спецпредставника в Афганістані та Пакистані призначений колишній постійний представник США при ООН Річард Голбрук.

Джордж Мітчелл та Річард Голбрук мають багатий миротворчий досвід. У середині 1990-х років Голбрук заслужив славу одного з найвпливовіших дипломатів в світі, ставши головним архітектором Дейтонських угод, які поклали край кровопролиттю в Боснії і Герцеговині. В свою чергу Джордж Мітчелл був посередником у процесі мирного врегулювання у Північній Ірландії за часів президентства Білла Клінтона.

17 лютого 2009 року Обама підписав закон (англ. The American Recovery and Reinvestment Act) про виділення 787 млрд. доларів США, призначених з метою пом'якшення наслідків рецесії, викликаної іпотечною кризою, також результатом кредитної кризи. За словами Обами завдяки цьому плану в США буде створено або збережено 3? мільйона робочих місць протягом наступних двох років.

9 жовтня 2009 нобелівський комітет оголосив, що президент США Барак Обама став лауреатом Нобелівської премії миру за 2009 рік "за величезні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії і співпраці між народами".

Очоливши Сполучені Штати, Обама пообіцяв відмовитися від колишньої односторонньої зовнішньої політики і виразив готовність піклуватися про інтереси не тільки США, але і всіх країн світу. Одним з найважливіших пунктів його передвиборної програми було завершення військової кампанії в Іраку і вивід звідти американських військ.

ІІнститут президентства в США

Перші республіки сучасного типу -- з президентом на чолі -- з'явилися в Новому Світі. Їх виникнення було пов'язане з прагненнями молодих, енергійних і неупереджених колонізаторів позбутися пережитків монархічного ладу. Саме з цієї причини посада глави держави стала виборною, недовічною і, головне, обмеженою конституцією в юридичних повноваженнях. В умовах республіканського ладу на інститут президентства було покладено головне завдання -- гарантування дотримання конституції, а відтак і демократії.

Термін «президент» походить від латинського presidents, що буквально означає той, що "сидить попереду".

У руслі європейської республіканської практики спочатку проходив і процес формування виконавчої влади в Сполучених Штатах Америки. На першому етапі американської державності не тільки законодавча, але і виконавча влада були зосереджені в одному представницькому органі Континентальному Конгресі. Одноосібного глави держави в ту пору не існувало, а Конгрес вибирав з числа своїх членів президента, функції якого обмежувалися лише на засіданнях.

Вельми скоро більшість політичних діячів молодої американської республіки дійшли висновку про неефективність діяльності Конгресу з виконання ним законів про необхідність розділення законодавчої і виконавчої влад. При цьому делегати Конституційного Конвенту, присутні в 1787 р. у Філадельфії для ухвалення федеральної Конституції США, зробили історичний вибір між монархією і республікою. Більшість американців тільки що, покінчивши з пануванням британської монархії, були рішуче настроєні проти створення у себе вищої виконавчої влади в особі монарха, нехай навіть з обмеженими повноваженнями. Через це пошуки формування найбільш вживаної форми виконавчої влади пішли на конвенті на основі республіканізму, що передбачає виборність всіх посадовців.

Після довгих дебатів серед творців американської Конституції запанувало уявлення про те, що вища виконавча влада повинна бути єдиною, тобто зосередитися в руках одного, а не декількох посадовців. Таким чином, в побудові федеральної виконавчої влади США спочатку встановився принцип єдиноначальності. Глава федеральної виконавчої влади в країні став іменуватися, згідно Конституції, Президентом Сполучених Штатів Америки: «Виконавча влада представляється Президенту Сполучених Штатів Америки. Він посідає свою посаду протягом чотирирічного терміну і разом з віце-президентом, вибираним на той же термін, обирається таким чином... (Ст. II, розділ 1)». Таке найменування глави держави було пов'язано не тільки з тим, що президент асоціювався з республіканською формою правління, але і з тим, що у ряді американських штатів у той час глави виконавчої влади називалися президентами, а не губернаторами.

У результаті США стали першою країною в світі, де виникла посада президента, що об'єднала у одній особі главу держави і главу уряду. Крім того, саме в США зародився інститут президентства як один з найважливіших інститутів політичної системи. На відміну від інших держав того часу, де виконавча влада повсюдно мала монархічний, спадковий характер, в США главу держави стали обирати в ході загальних виборів.

Впродовж всієї історії США президенти залишали свій слід в американській політиці. Проте аж до XX століття вони найчастіше були на задньому плані, не беручи активної участі в процесі прийняття рішень Конгресом. Політика, що проводилася ними, звичайно не робила великого впливу за межами США і навіть не мала особливого значення для більшості американців. З часу президентства Ф.Д. Рузвельта (1933-1945) істотно змінилася роль президентської діяльності і значущість самого інституту президентства.

Президентство ставало в США головною ланкою в процесі ухвалення рішень. Починаючи з часу "нового курсу" президенти знайшли могутні засоби визначення політики (закріплені в законах), яких не було у їх попередників. Президент став грати домінуючу роль в процесі ухвалення важливих для країни рішень. Він одержав в своє розпорядження офіційних помічників, сконцентрованих в апараті президента, а також міг привертати будь-яких співробітників з органів виконавчої влади. У 1940-1950 рр. зміни, що почалися при Рузвельті, були інституціоналізовані його наступниками і в даний час є одним з постулатів американської політики.

З погляду правлячої еліти, роль президента в політичному процесі розглядається як центральна. Захищаючи інтереси пануючого класу, господар Білого дому висуває політичні ініціативи, мобілізує сили на підтримку існуючого режиму, направляє урядове регулювання соціальних і економічних відносин. Саме тому такі великі його формальні повноваження: глава уряду, глава держави, лідер партії, головнокомандуючий, керівник дипломатії країни, важлива сила в законодавстві.

Будучи главою уряду, президент контролює федеральну виконавчу владу і проведення в життя законодавчих актів. Як керівник дипломатичної служби президент укладає договори і виконавські системи, встановлює дипломатичні відносини. Як лідер партії він здійснює контроль над загальнонаціональною організацією своєї партії і системою патронажу, завдяки престижу може впливати також на партійні організації в штатах і на місцях. У сфері законодавства президент виступає з ініціативами у вигляді запитів і рекомендацій конгресу, накладає вето на неугодні йому законопроекти, володіє правом скликання спеціальних сесій однієї або обох палат конгресу. Як головнокомандуючий він очолює армію і флот США, проводить призначення в офіцерському корпусі, ухвалює рішення про початок бойових дій і користується широкими повноваженнями в період війни.

В останні десятиліття президент виступає також як провідний координатор економічної і соціальної політики США, центральна фігура в регулюванні відносин федерації і штатів, головна особа, відповідальна за управління країною в період криз.

Крім цього глава виконавчої влади має в своєму розпорядженні обширний арсенал засобів впливу на законодавство; особистий тиск (зустрічі, листи, дзвінки і т.д.), урядовий лобізм, заклики до партійної лояльності конгресменів або захисту "загальнонаціональних інтересів" і ін. Він є головнокомандуючим армії і флоту Сполучених Штатів; привласнює офіцерські звання в озброєних силах; має право відстрочення виконання вироків і помилування за злочини проти США (за винятком справ по імпічменту); має право вимагати письмово від вищих посадовців кожного з департаментів виконавчої влади думку з будь-якого питання, що стосується їх обов'язків за посадою; заповнювати вакансії, що відкриваються в період між сесіями Сенату, видаючи посвідчення на посаді, терміни дії яких закінчуються до кінця наступної сесії; рекомендувати до розгляду Конгресу доцільні, з його точки зору, заходи; скликати при надзвичайних обставинах одну або обидві палати; приймати послів і інших офіційних представників; піклуватися про виконання законів; підтверджувати призначення на посаді всіх вищих посадовців Сполучених Штатів.

Президент розділяє з Сенатом наступні повноваження: укладати міжнародні договори за умови схвалення їх двома третинами присутніх на засіданні сенаторів; призначати на посаді і за порадою і з відома Сенату послів, консулів, і інших офіційних представників, суддів Верховного Суду і всіх інших посадовців.

До повноважень Президента, що розділяються з Конгресом, відноситься і схвалення законодавчих актів.

Таким чином, президент грає основну роль в системі виконавчої гілки влади.

Размещено на Allbest.ru