Трипільське населення Буго-Дніпровського межиріччя: просторово-часовий аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

просторовий населення західнотрипільський культура

Кукутень-Трипільська спільність входить до широко кола ранньоземлеробських культур Балкано-Карпатського регіону доби енеоліту. Ще в 1950 - 1960 рр. фахівці (В.М. Даниленко, Вл. Думітреску) звернули увагу на багатокомпонентний склад цієї спільноти. Подальші дослідження (К.К. Черниш, Т.Г. Мовша, С.М. Рижов, Т.М. Ткачук, Н.Б. Бурдо) дозволили виявити локальну своєрідність комплексів матеріальної культури населення. Зокрема О.В. Цвек та С.М. Рижов виділяють в межах Кукутень-Трипільської спільності східнотрипільську (СТК) та західнотрипільську культури (ЗТК). Запропонована робота присвячена аналізу закономірностей у просторовій організації населення західнотрипільської культури Буго-Дніпровського межиріччя у часовому континуумі.

Актуальність теми. Багатолітня праця кількох поколінь дослідників у межиріччі Південного Бугу та Дніпра дозволила накопичити значні фактичні матеріали. Безумовно, фахівці не обійшли увагою питання закономірностей у розміщенні споруд на поселеннях, розташування поселень відносно інших синхронних та діахронних населених пунктів, питання демографічних оцінок. Разом із тим, на сьогодні є актуальною робота, присвячена аналізу закономірностей у просторовій організації населення ЗТК. Створення такої роботи є особливо актуальним в контексті проблем формування та функціонування трипільських поселень-гігантів, проблеми стадіального рівня розвитку населення ЗТК.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Роботу виконано в рамках планової теми Відділу археології енеоліту - бронзової доби Інституту археології НАН України „Етнокультурна карта України в енеоліті - бронзовому віці», державний реєстраційний номер 0106U012547.

Метою роботи є аналіз просторової організації населення ЗТК Буго-Дніпровського межиріччя у часовому континуумі. Її виконанню були підпорядковані наступні завдання: 1) обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження; 2) постановка гіпотез, що підлягають розробці методами просторового аналізу; 3) аналіз та систематизація джерел; 4) розробка варіантів відносної хронології пам'яток; 5) розробка моделей просторової організації трипільських племен, включаючи моделі економічного розвитку та соціально-політичної організації населення; 6) аналіз тенденцій демографічного розвитку населення; 7) кореляція результатів моделювання, верифікація моделей; 8) визначення подальших перспектив вивчення Кукутень-Трипільської культурно-історичної спільності у сфері теоретичного моделювання.

Предметом дослідження є закономірності у просторовій організації населення ЗТК Буго-Дніпровського межиріччя в часовому континуумі.

Об'єкт дослідження складають моделі систем розселення носіїв ЗТК в регіоні, моделі економічної та соціально-політичної організації населення за матеріалами розташування поселень, моделі демографічного розвитку населення.

Методологічною основою роботи є принцип історизму (аналіз явищ історичної дійсності у їх розвитку), системний підхід до вивчення поставлених проблем, аналіз та синтез. В роботі використано методи теоретичного моделювання, картографування, математичної статистики.

Наукова новизна дослідження. В роботі вперше апробовано на трипільському матеріалі ряд методів просторового аналізу - правило ранг-розмір, теорія центральних місць, „модель тяжіння», „тентова модель». Запропоновано схеми систематизації основних джерел - жител, поселень, груп населених пунктів. На рівні статистичних ймовірностей уточнена схема відносної хронології пам'яток ЗТК у Буго-Дніпровському межиріччі. На матеріалах аналізу груп поселень реконструйовано характер соціально-політичної організації населення, характер обмінних відносин, рівень розвитку транспортних артерій, інтенсивність контактів мешканців окремих населених пунктів.

Хронологічні рамки роботи охоплюють період розвинутого та початок пізнього Трипілля (друга половина етапу В ІІ - початок етапу С ІІ). Згідно каліброваних радіовуглецевих дат, матеріали, що аналізуються, датовані в межах 3900 - 3300/3200 р. до н.е.

Територіальні рамки роботи. Досліджуваний регіон включає лісостепову зону в межиріччі Південного Бугу та Дніпра. З півдня регіон обмежений річками Синюха, Велика Вись та їх притоками, а з півночі - притоками річки Рось. До аналізу також залучено деякі пам'ятки Канівської Наддніпрянщини.

Джерельну базу роботи складають матеріали дослідження поселень ЗТК у регіоні, що вивчається: пам'ятки володимирівської (6), небелівської (26), томашівської групи (23), пам'ятки косенівської групи та типу Кочержинці-Шульгівка (12). Також розглянуто житлово-господарчі комплекси поселень (118).

Практичне значення результатів дослідження полягає у висвітленні одного з найбільш цікавих періодів доби енеоліту на території сучасної України. Результати дослідження можуть бути використаними при написанні узагальнюючих робіт з археології та давньої історії України, а також суміжних територій, підготовці підручників та курсів лекцій на історичних факультетах вищих навчальних закладів.

Особистим внеском здобувача в розрахунки середнього числа мешканців одного будинку [Дяченко, 2007б], проведені спільно з м.н.с. відділу енеоліту - бронзової доби ІА НАНУ Д.К. Черноволом, є комбінаторно-статистичний аналіз споруд та палеодемографічні розрахунки.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у формі доповідей на засіданнях Відділу енеоліту - бронзової доби ІА НАНУ, студентських, регіональних та міжнародних конференціях (Черкаси, Київ, Збараж, Тернопіль, Кишинів) у 2005 - 2009 рр.

Результати дисертації викладено у 6 наукових статтях, з них 5 в спеціальних виданнях, затверджених ВАК України та прирівняних до них.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків (182 стор.), 12 додатків (138 стор.) та списку використаних джерел (282 позиції).

Анотації

Дяченко О.В. Трипільське населення Буго-Дніпровського межиріччя: просторово-часовий аналіз. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.04. - археологія. Інститут археології НАН України. Київ, 2010.

У дисертації на основі застосування методів теоретичного моделювання встановлено головні закономірності у просторовій організації західнотрипільського населення Буго-Дніпровського межиріччя в часовому континуумі. На рівні статистичних імовірностей визначено територіальні, хронологічні та генетичні зв'язки мешканців окремих населених пунктів володимирівської, небелівської, томашівської, косенівської локальних груп та селищ типу Кочержинці-Шульгівка західнотрипільської культури (ЗТК).

З'ясовано основні тенденції розвитку демографічної ситуації. Реконструйовано статево-віковий склад населення, показники його чисельності, середньорічні темпи природного приросту. Встановлено основні особливості рухливості населення в регіоні, зокрема, приплив мігрантів із інших локальних утворень Кукутень-Трипільської спільності.

Застосування методів просторового аналізу дозволило реконструювати етнічний склад носіїв ЗТК в Буго-Дніпровському межиріччі, основні особливості економічної та соціально-політичної організації населення. Остання може бути охарактеризована терміном „складне вождівство» або „протополітархія». В стадіальному плані племена ЗТК належать до передкласових суспільств доби класогенезу.

Ключові слова: вождівство, демографічна ситуація, західнотрипільська культура, економічна організація, соціально-політична організація, просторовий аналіз, теоретичне моделювання, хронологія.

Дяченко А.В. Трипольское население Буго-Днепровского междуречья: пространственно-временной аспект. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.04. - археология. Институт археологии НАН Украины. Киев, 2010.

В диссертации на основе применения методов теоретического моделирования установлены основные закономерности в пространственной организации западнотрипольского населения Буго-Днепровского междуречья во временном континууме. На уровне статистических вероятностей определены территориальные, хронологические и генетические связи жителей отдельных населенных пунктов владимировской, небелевской, томашовской, косеновской локальных групп и поселков типа Кочержинцы-Шульговка западнотрипольской культуры (ЗТК).

Выяснены основные тенденции развития демографической ситуации. Реконструированы половозрастная структура населения, показатели его численности, среднегодовые темпы прироста. Установлены основные особенности подвижности населения в регионе, в частности, приток мигрантов из других локальных образований Кукутень-Трипольской общности.

Применение методов пространственного анализа позволило реконструировать этническую структуру носителей ЗТК в Буго-Днепровском междуречье, основные особенности экономической и социально-политической организации населения. Последняя может быть охарактеризована термином «сложное вождество» или «протополитархия». В стадиальном плане племена ЗТК принадлежат к предклассовым обществам эпохи классообразования.

Ключевые слова: вождество, демографическая ситуация, западнотрипольская культура, социально-политическая организация, пространственный анализ, теоретическое моделирование, хронология, экономическая организация.

1. Проблеми систематизації та інтерпретації трипільських матеріалів Буго-Дніпровського межиріччя (просторово-часовий аспект)

З огляду на поставлені задачі дослідження проаналізовано літературу з проблем відносної хронології пам'яток ЗТК у Буго-Дніпровському межиріччі, включаючи питання мікрохронології великих поселень, проблем ієрархії населених пунктів, а також формування та функціонування поселень великих розмірів, проблем демографічного та соціально-економічного розвитку населення.

1.1 Проблеми локально-хронологічного членування пам'яток

В літературі запропоновано кілька схем відносної хронології пам'яток ЗТК досліджуваного регіону (Т.Г. Мовша, С.М. Рижов, В.О. Круц, Т.М. Ткачук, Е.В. Овчинников та ін.). За основу взято найповнішу схему С.М. Рижова. Результати подальшого моделювання дозволять підтвердити або спростувати її постулати. Варіабельність можливих значень ознаки специфічного поєднання морфолого-стилістичних особливостей кераміки (головний критерій групування комплексів в ієрархічній схемі С.М. Рижова), дозволяє виділити кілька можливих варіантів локалізації поселень у часі. Окремої уваги заслуговують проблеми мікрохронології та відносної хронології поселень великих розмірів. Зважаючи на рівень вивченості зазначених пам'яток (в Тальянках досліджено залишки близько 2 % жител від їх загальної кількості, в Майданецькому - близько 3,5 %), полеміка стосовно мікрохронології таких населених пунктів загалом не виходить за межі гіпотетичної площини. Тому доцільним є моделювання різних варіантів мікрохронології великих поселень та їхнього місця у відносній хронології пам'яток регіону.

1.2 Організація населення в просторі. Проблема ієрархії поселень

Дослідники (М.Ю. Відейко, Д. Монах, К.-М. І Г. Лазарович та ін.) неодноразово наголошували, що ієрархія населених пунктів є типовою особливістю просторової організації населення Центральної та Південно-Східної Європи за доби неоліту - бронзи. Не є винятком і населення Кукутень-Трипільської спільності, де найбільш яскраво виражена ієрархія поселень Буго-Дніпровського межиріччя. Беручи до уваги різні думки дослідників стосовно інтерпретації населених пунктів великих розмірів, можна позначити три основні гіпотези щодо їхньої інтерпретації - племінні центри, центри вождівств, протоміста або ранні міста.

1.3 Оцінка демографічної ситуації

Палеодемографічні розрахунки неодноразово проводилися для окремих регіонів Кукутень-Трипільської спільності та окремих поселень. Аналіз відповідних робіт [Пассек, 1949а, с.150; Бибиков, 1965, с.51-52; Массон, 1975, с.31-32; 1980, Шмаглий, 1975, с.69; 1980, с.202; 1987, с.69; 1989, с.262; 1990а, с.14; 2001-2002, с.126; с.204-210; Круц, 1987, с.133-135; 1989, с.117-126; 1993; Колесников, 1987, с.69-70; 1993а, с.18-19; 1995, с.93-94; 1993г, с.36-41; Відейко, 1992, с.61; Сапрон, 1993, с.45-46 та ін.] дозволяє вказати, що ключовим коефіцієнтом у розрахунках є показник числа мешканців одного житла. Для визначення числового значення цього показника доцільно використати метод моделювання середнього складу сім'ї та розрахунки за критерієм „корисної» площі жител.

1.4 Проблеми економічного та соціально-політичного розвитку населення (просторовий аспект)

Зважаючи на значний обсяг літератури з проблем економічного та соціально-політичного розвитку населення, розглянуто просторовий аспект окресленої проблематики. Важливою закономірністю в локальних особливостях господарської діяльності населення Кукутень-Трипільської спільності є поширення підсічно-вогневого землеробства в зоні лісів помірного поясу та підсічно-вогневого землеробства у поєднанні з перелогом - в лісостеповій зоні [Відейко, 2006, с.111-115]. Питання про рівень розвитку обмінних відносин має вирішуватися в контексті проблеми стадіального рівня розвитку населення. Реконструкції ресурсних зон поселень є доволі проблематичними з огляду на складність верифікації таких моделей. Зважаючи на характер джерельної бази, доцільним є застосування методів, що мають евристичний потенціал. Реконструкції соціально-політичної організації населення в цілому відповідають розумінню дослідниками функцій поселень великих розмірів.

2.Методика дослідження

Завдання зі встановлення закономірностей в просторовій організації соціальних організмів у часовому континуумі потребує викладення напрацьованих сучасною наукою методів, використання яких найбільш повно відповідає поставленим проблемам.

2.1 Загальні методологічні принципи просторового аналізу

Розробка принципів просторового аналізу в археології тісно пов'язана із становленням аналітичної географії у Великобританії та США.

В основу аналізу закономірностей у просторовому розміщенні об'єктів покладено системний підхід, гіпотетико-дедуктивний (аксіоматичний) метод, принципи оптимізації та теоретичне моделювання, методи теорії ймовірностей та математичної статистики. Доцільним є одночасне використання кількох методів просторового аналізу з подальшим зіставленням та верифікацією їх результатів [Crumley, 1976, p.69].

2.2 Методи систематизації числових значень ознак

Модель експоненційного росту населення. Робота з числовими значеннями ознак археологічного матеріалу потребує їх чіткої систематизації. Для цього використані стандартні методи математичної статистики - ранжирування та групування. Згідно формули Стерджеса, рекомендоване число (k) та довжина (h) часткових інтервалів визначається як:

; ,

де n - частота попадань в інтервали, x - крайні члени варіаційного ряду [Фадеева, 2007, с.99-100].

В роботах по вивченню демографічної ситуації часто використовують модель експоненційного (не обмеженого зовнішніми факторами росту населення):

,

де P(t) - чисельність населення в момент часу t, Р - початкова чисельність населення в момент часу t = 0, r - швидкість приросту населення, е - основа натурального логарифма (2,7183) [Hassan, 1978, p.69; Хаггетт, 1979, с.180-188; Гаврилюк, 1999, с.115-129; М. Колесников, 2003, с.45 та ін.].

2.3. Методи просторового аналізу. В роботі використано наступні методи просторового аналізу: „модель тяжіння», правило ранг-розмір, символьне вираження теорії центральних міст (М. Бекманн), застосування методів до археологічних досліджень, „тентова модель».

„Модель» тяжіння [Изард, 1966, с.439-473; А. Wilson, 1967; Clarke, 1972; 1977; Hodder, 1972; 1974; 1977; Crumley, 1979, p.145-150; Хаггетт, 1979, с.466-467 та ін.] запозичена до методичного апарату аналітичної географії та просторової археології з природничих наук. В символьному вигляді модель записується як:

,

де I - інтенсивність зв'язків між мешканцями двох населених пунктів, М - показники чисельності населення, - відстань між двома пунктами в ступені b, k - „нормалізуючий коефіцієнт».

Специфіка досліджуваних матеріалів дозволяє використовувати значення k = 1 та b = 1 [Hodder, 1974, p.174; Хаггетт, 1979, с.469]. З огляду на зауваження дослідників [Olsson, 1965, p.8-17, 25-35; 1970; Crumley, 1979, p.147-150 et al.], „модель тяжіння» використано для аналізу ймовірностей шлюбних відносин населення.

Правило ранг-розмір є однією з перших спроб пошуку закономірностей у просторовому розташуванні об'єктів. В символьному вигляді правило ранг-розмір записується як:

,

де - чисельність мешканців міста відповідного рангу, - чисельність мешканців найбільшого міста, n - ранг даного міста у послідовності міст [Хаггетт, 1979, с.410-411 та ін.].

Правило ранг-розмір використовується для аналізу набору функцій населених пунктів. В площині діахронії методика застосовується для вивчення динаміки змін розмірів та рангів населених пунктів.

Модифікація теорії центральних міст математика М. Бекманна використана для аналізу особливостей економічного розвитку населення. В символьному вигляді вона записується як:

,

де - чисельність мешканців населеного пункту, на рівні ієрархії r, L -відносний показник чисельності населення, що обслуговує, С - чисельність мешканців найменшого населеного пункту, k - показник пропорції [Beckmann, 1958, p.243-244].

Для отримання максимально достовірних результатів доцільним є використання показника середнього числа споруд на поселення замість показника чисельності населення у всіх моделях.

Закономірності у розміщенні поселень відносно специфіки організації економічної діяльності населення умовно згруповані дослідниками в чотири типи: такий, що перекривається, дендричний, солярний, інтегрований [С. Smith, 1974, p.173-179; Minc, 2006].

Дослідження особливостей соціально-політичної організації населення можливе завдяки використанню „тентової моделі» [Renfrew, 1979]. Враховуючи специфіку матеріалу та використання показника середнього числа споруд поселень в базову модель К. Ренфрю та Е. Левела введено додатковий поправочний коефіцієнт s, що залежить від середньої кількості мешканців однієї будівлі. Таким чином, методика використана в наступному вигляді:

>,

де Р - кількість споруд поселень, k - коефіцієнт спаду впливу, s - додатковий поправочний коефіцієнт, d - відстань між населеними пунктами 1 і 2.

Варто зауважити, що отримані результати розрахунків мають характер статистичних імовірностей, а тому потребують кореляції результатів моделювання та верифікації отриманих моделей.

3.Аналіз та систематизація джерел

Для аналізу джерел із просторової організації населення запропоновано кілька близьких типологічних схем [Trigger, 1968; Массон, 1976; Clarke, 1978, p.11-15], що відрізняються лише термінологією авторів. В дисертації використано дефініції В.М. Массона, що вже застосовуються в роботах з трипільської проблематики (О.Г. Корвін-Піотровський, М.Ю. Відейко).

3.1 Житлово-господарські комплекси

Для систематизації споруд на поселеннях ЗТК в межиріччі Південного Бугу та Дніпра використано матеріали розкопок поселення Тальянки (41 житло). Житлово-господарчі комплекси систематизувалися за трьома критеріями - загальною площею другого поверху, розмірами житлової частини та „корисною площею». Як і слід було очікувати, для споруд невеликих розмірів є характерними невеликі розміри житлової частини та невелика „корисна площа», житлам середніх розмірів властиві середні показники площі житлової частини та „корисної площі» і т.д. Виділено чотири групи споруд. Можливість використання запропонованої схеми підтверджується зіставленням параметрів інших будівель ЗТК (каталог М.Ю. Відейка, публікації матеріалів розкопок 1992 - 2008 рр.) з виділеними інтервалами.

3.2 Мікроструктура поселень

Поселення систематизовано за ознакою площі. При зіставленні наявних в літературі даних з розмірами поселень встановлено, що площа пам'яток раніше розраховувалася за формулою площі прямокутника, в той час як поселення мають овальні або округлі в плані обриси. Тому розміри поселень перераховано за формулою площі овалу. Виділено три групи пам'яток - „малі» (до 30 га), „середні» (35 - 80 га), „великі» (210 - 350 га). В групах виділено підгрупи: М-1 (до 10 га), М-2 (11,5 - 20 га), М-3 (23 - 30 га), С-1 (35 - 40 га), С-2 (50 - 60 га), С-3 (70 - 80 га), К-1 (100 - 125 га), К-2 (210 - 350 га).

3.3 Макроструктура поселень

Дані по групам поселень ЗТК в регіоні систематизовано за ознакою відстані між умовними центрами пари населених пунктів. Зауважимо, що відстань замірялася на топографічній карті, без поправок на нерівність поверхні, тому „реальні» показники відстані знаходяться в регресивному зв'язку з використаними в роботі. Зі збільшенням відстані „по прямій», показники „реальної» відстані мають стійку тенденцію до збільшення. Аналіз значень вказаної ознаки в синхронній площині дозволив виділити просторові групи (ПГ) пам'яток, в діахронній площині - об'єднати поселення різних ПГ в два просторові варіанти (ПВ), які, вочевидь, слід пов'язувати з розвитком двох споріднених племен.

4.Просторово-часові характеристики поселень

Встановлення хронологічних та просторових характеристик артефактів та їх комплексів є не тільки ключовим напрямом джерелознавчих робіт, але й лежить в основі історичного осмислення матеріалу.

4.1 Проблеми відносної хронології пам'яток ЗТК у Буго-Дніпровському межиріччі

На основі аналізу можливих значень ознаки специфічного поєднання морфолого-стилістичних особливостей кераміки запропоновано три варіанти відносної хронології поселень ЗТК в регіоні: традиційний (поселення локальних груп розглядаються як хронологічно послідовні), варіант, в якому враховано можливість співіснування найпізніших поселень більш ранніх локально-хронологічних груп із найбільш ранніми поселеннями більш пізніх груп, варіант, в якому поселення різних фаз розвитку однієї локальної групи можуть розглядатися як синхронні. Моделювання процесу розвитку великих поселень дає можливість припустити синхронне та діахронне функціонування споруд в їхніх рамках. Остання модель передбачає одночасну життєдіяльність в межах 78,4 % споруд. Зазначений показник отримано завдяки спостереженням М.М. Шмаглія та М.Ю. Відейка по планіграфії поселення Майданецьке [Шмаглий, 1990б, с.93-94; 2001-2002, с.121-122].

4.2 Хронологічні, генетичні та територіальні зв'язки населення

Аналіз інтенсивності контактів проводився з використанням „моделі тяжіння». Розглядаючи отримані значення ознаки як відображення динаміки шлюбних міграцій, можна припустити наявність певних граничних показників, вище яких шлюбні зв'язки мешканців різних населених пунктів неможливі. Деякі з таких ознак відповідають спостереженням С.М. Рижова по частковій синхронності хронологічно послідовних пам'яток однієї фази розвитку (Федорівка та Володимирівка, Тальянки та Майданецьке). Це дає змогу використати „модель тяжіння» для уточнення схеми відносної хронології поселень регіону С.М. Рижова. Зокрема, виділено три ступені розвитку поселень володимирівської групи, три ступені розвитку населених пунктів другої фази небелівської групи, два ступені розвитку поселень третьої фази томашівської групи. Запропоноване розуміння відносної хронології пам'яток ЗТК в цілому узгоджується з даними аналізу кераміки (С.М. Рижов, М.М. Шмаглій та М.Ю. Відейко) і не протирічить методиці аналізу мегакомлексів поселень В.О. Дергачова. Отримані результати загалом узгоджуються з даними радіовуглецевого датування [Відейко, 2006, с.114] та кореспондуються з ідеєю М.Ю. Відейка про необхідність розробки періодизаційних схем окремо для різних регіонів поширення культурно-історичної спільності [Відейко, 2005а, с.57].

В процесі роботи також з'ясовано можливість встановлення показників ймовірностей генетичних зв'язків (у розумінні В.А. Дергачова) населення окремих поселень із застосуванням „моделі тяжіння», що дозволяє деталізувати розуміння процесу розселення носіїв ЗТК в Буго-Дніпровському межиріччі. Варто відзначити, що встановлені особливості внутрішньої структури виділених ПГ поселень відповідають зауваженням М.Ю. Відейка стосовно двох основних типів землекористування трипільського населення регіону - в змішано-лісових ландшафтах не відомі населені пункти найбільших розмірів (210 - 350 га).

Поселення великих та середніх розмірів, вочевидь, були центрами груп населення, що проживало компактно. Водночас, для таких населених пунктів володимирівської, небелівської та косенівської груп характерні тенденції сегментації. Навпаки, для томашівської групи характерна концентрація населення в межах одного - двох поселень великих та середніх розмірів. Аномальний приріст населення, скоріше за все, був викликаний припливом мігрантів із інших локальних утворень Кукутень-Трипільської спільності.

5.Особливості демографічного розвитку західнотрипільського населення Буго-дніпровського межиріччя

Важливим завданням вивчення просторової організації суспільств, що зійшли з історичної арени, є аналіз головних тенденцій їх демографічного розвитку. Розробка даної проблеми включає встановлення головних демографічних характеристик носіїв ЗТК в досліджуваному регіоні та аналіз лабільності (рухливості) населення.

5.1 Головні демографічні характеристики носіїв ЗТК в регіоні

Встановлення головних демографічних характеристик носіїв ЗТК в Буго-Дніпровському межиріччі включає реконструкцію статево-вікового складу населення, встановлення його чисельності. Оскільки у вибірці відсутня значна частина пам'яток, аналіз відносної щільності населення в регіоні є передчасним. Проте, головні тенденції демографічного тиску на регіон можна простежити за динамікою зростання чисельності населення.

Основним джерелом по реконструкції статево-вікового складу населення є дані аналізу могильників. Через відсутність таких пам'яток ЗТК в межиріччі Південного Бугу та Дніпра використано матеріали більш пізнього Вихватинського могильника (Подністров'я). В широкому діахронному зрізі матеріали цього могильника відповідають загальним тенденціям демографічного розвитку населення на території сучасної України [Потехина, 1981; 1988, с.18-19, Рис. 1; 1999, с.111-112; 1994 и др.].

Для моделювання середнього складу сім'ї взято за основу методику, запропоновану О.Г. Корвін-Піотровським (Колесниковим) і апробовану на матеріалах СТК Середнього Подніпров'я. Поліваріантні теоретичні моделі побудовані з врахуванням двох „ідеальних» сімей, що обмінюються шлюбними партнерами. Також враховано можливість синхронного або діахронного функціонування споруд в межах поселень, що відповідає проживанню сім'ї молодшої дитини разом із батьківською парою або окреме проживання престарілих батьків. Результати моделювання дозволяють спростувати останню гіпотезу. Разом із тим, отримані показники середнього складу сім'ї (3,9 - 4,7 особи) є завищеними, що підтверджується даними моделювання темпів приросту населення. Розрахунки за ознакою „корисної» площі споруд дозволяють вказати на показник 3,9 особи як на найбільш імовірний. Отримане значення середнього складу сім'ї узгоджується із розрахунками О.Г. Корвін-Піотровського, а також дозволяє говорити про синхронне функціонування не більше ніж 87,5 % споруд в рамках населених пунктів. Тому виведений раніше показник 78,4 % жител, що функціонували одночасно, також виглядає прийнятним. В подальших розрахунках слід врахувати обидва значення жител, що функціонували синхронно.

5.2 Динаміка розвитку демографічної ситуації в регіоні

Історія трипільських племен аж до найпізнішого етапу їхнього розвитку пов'язана з перманентним розширенням території розселення [Круц, 1989, с.117]. С.М. Рижов виділяє п'ять великих „хвиль» міграцій у межиріччя Південного Бугу та Дніпра [Рижов, 2007б, с.445-453, 469], що не виключає можливості притоку населення і між такими „хвилями».

Для аналізу тенденцій у змінах чисельності населення ЗТК в регіоні використано модель експоненційного росту населення. Оскільки в даній моделі не врахований приплив мігрантів, різниця між аномально високими, розрахованими за матеріалами поселень вибірки, значеннями та модельними показниками вказує на приплив населення ззовні. Дані моделювання узгоджуються з результатами аналізу керамічного комплексу поселень (С.М. Рижов). Масова поява „імпортів» та наслідувань в керамічному комплексі кореспондується в часі з аномально високим зростанням чисельності споруд на поселеннях. Розрахунки дозволяють говорити про передчасність конкретних числових оцінок чисельності мігрантів в середовищі носіїв ЗТК регіону. Можемо констатувати нагальну потребу в уточненні відносної хронології та розмірів відомих поселень і необхідність розвідок нових пам'яток.

6.ЗАгальна характеристика економічної та соціально-політичної організації носіїв західнотрипільської культури у межиріччі Південного Бугу та Дніпра

Як і інші види людської життєдіяльності, виробничі та соціальні відносини реалізуються у часі та просторі. Застосування методів просторового моделювання дозволяє визначити характер оптимізації систем розселення, що дозволяє вказати на рівень розвитку обмінних відносин, комунікацій, виявити загальні риси соціально-політичної організації населення.

6.1 Економіко-географічні та політико-географічні моделі

Для визначення обсягу функцій поселень різного розміру застосовано правило ранг-розмір. Для ПГ населених пунктів ЗТК в регіоні встановлено наявність приматного типу розподілу (із домінуванням одного, найбільшого поселення) - Небелівка, Валява, Глибочок, Переможинці, Сушківка, Доброводи, Майданецьке, Чичиркозівка, Томашівка, двоїстого типу розподілення (із двома центрами) - Володимирівка та Перегонівка, Рассоховатка та Неморож, Аполянка та Косенівка, Шарин та Черповоди 1. В одному випадку зафіксовано троїстий тип розподілу (із наявністю трьох центрів) - Вільшана 1, Буда Орловецька, Ксаверове. В діахронному зрізі аналіз розподілу пам'яток за правилом ранг-розмір збігається з попередніми спостереженнями розвитку демографічної ситуації в регіоні. Таким чином, в термінології теорії центральних місць найбільші населенні пункти, очевидно, слід інтерпретувати як місця, що обслуговують, а невеликі селища - як місця, що обслуговуються. Проблематичним є визначення набору функцій поселень середніх розмірів у ПГ населених пунктів із приматним типом розподілення.

Для аналізу ПГ поселень за модифікацією теорії центральних місць М. Бекманна обрано групи населених пунктів, в яких наявні пам'ятки малих, середніх та великих розмірів. В чотирьох із шести випадків (ПГ з центрами в Небелівці, Глибочку, Майданецькому, Вільшані 1, Буді Орловецькій та Ксаверовому) встановлено характер оптимізації систем розселення, що описується К-оцінкою К = 2. Визначення характеру оптимізації просторових систем із двоїстим типом розподілення поки що передчасне. Втім, немає жодних підстав твердити, що вони „вибиваються» з загальної тенденції. Зафіксовані закономірності дають підстави стверджувати про відсутність повноцінних адміністративних функцій поселень великих розмірів та слабкий розвиток транспортних мереж. Очевидно, відносно слабкий розвиток також мали обмінні стосунки.

Застосування методів просторового аналізу також дозволяє вказати на показник середньої кількості мешканців одного будинку 3,9 особи та синхронне функціонування 78,4 % жител в рамках населених пунктів (окрім виселок).

Застосування „тентової моделі» дозволило виділити політичні центри та залежні від них поселення. Політичний вплив таких центрів, як правило, не поширювався за межі виділених ПГ населених пунктів (виключенням слугує „залежний» стан мешканців селища Кочержинці-Паньківка від населення Майданецького). Невідповідність результатів отриманих з використанням теорії центральних місць та „тентової моделі» для ПГ з центрами у Вільшані 1, Буді Орловецькій та Ксаверовому дозволяє поставити питання про відповідність даної ПГ населених пунктів двоїстому типу розподілення (центри у Вільшані 1 та Ксаверовому).

6.2 Кореляція результатів моделювання. Інтерпретація отриманих даних

Кореляція результатів, отриманих із використанням „моделі тяжіння», символьного вираження теорії центральних місць М. Бекманна, правилом ранг-розмір та їх зіставлення з даними систематизації кераміки (С.М. Рижов) та мікроструктури пам'яток дозволяють віднести носіїв ЗТК Буго-Дніпровського межиріччя до кількох племен (в етнічному плані). Також це дає можливість спростувати висунуту раніше гіпотезу щодо інтерпретації великих поселень як племінних центрів (в плані соціально-політичної організації населення).

Характеризуючи процеси формування та функціонування великих поселень ЗТК слід зауважити, що така традиція просторової організації була привнесена в регіон в „готовому вигляді», що дозволяє пов'язувати її з припливом нового населення та подальшим компактним проживанням (Федорівка, Аполянка, Косенівка) або імміграцією в середовище місцевих носіїв ЗТК. В подальшому простежено тенденції сегментації великих та середніх поселень, пов'язані із розселенням населення в регіоні. На користь цього свідчить аналіз тенденцій розвитку демографічної ситуації. Окрім того, тенденції збільшення розмірів найбільших поселень із заходу на схід (тобто по мірі віддалення від корінного ареалу Кукутень-Трипільської спільності) також підтверджують запропоновану інтерпретацію - найбільші поселення зафіксовані у лісостеповій смузі на периферії ареалу поширення культурно-історичної спільності. Компактне проживання томашівського населення, мабуть, було викликано конкуренцією двох племен у контролі території.

Відповідність структури ПГ населених пунктів типу оптимізації просторової організації, що описується К-оцінкою К = 2, дендричному типу просторової організації (за К.Е. Сміт та Л.Д. Мінк) та фазі колонізації в одній із аналогових моделей аналітичної географії [Хаггетт, 1979, с.429-434] протягом всього часу існування поселень ЗТК в Буго-Дніпровському межиріччі підтверджують раніше висловлену В.О. Круцем думку про постійне переселення носіїв ЗТК на нове місце в зв'язку з виснаженням природних ресурсів [Круц, 1989, с.124-129].

Економічні системи носіїв ЗТК в регіоні, очевидно, базувалися на трьох головних принципах - взаємності (взаємодопомоги та взаємопідтримки), перерозподілу (наявність „престижної економіки») та натурального господарства (виробництво для задоволення внутрішніх потреб) (за К. Поланьї).

Дані кореляції результатів моделювання спростовують гіпотезу щодо інтерпретації великих поселень як протоміст або ранніх міст, зокрема на це прямо вказують результати застосування символьного вираження теорії центральних місць. Між тім, наявність трьох - чотирьох рівнів просторової ієрархії, функціонування інституту престижної економіки дозволяють ототожнити великі поселення з центрами вождівств. Вищий рівень соціально-політичної організації населення може бути охарактеризований терміном „складне вождівство» або „протополітархія» (за Ю.І. Семеновим). Формуванню такої форми організації населення, очевидно, сприяла постійна необхідність в управлінні при переселенні на нове місце проживання, організації економічної діяльності, розподілу земельних наділів. Як підкреслює Е. Шерратт, роль вождів завжди посилюється в суспільствах, які не практикують складування харчових припасів в силу розвитку економіки та природних факторів [Sherratt, 1972, p.510]. Під таку характеристику підпадають і носії ЗТК Буго-Дніпровського межиріччя. Вищим „прапрошарком» суспільств (за Ю.І. Семеновим), скоріше за все, були чіфмени, які передавали свій статус у спадок.

Зауважимо, що терміном „складене вождівство» характеризують політичну організацію трипільського населення М.Ю. Відейко та Н.Б. Бурдо. Втім, такі суспільства належать до вищої форми розвитку первісного ладу, що дозволяє погодитись і з фахівцями, які наголошують на приналежності стадіального розвитку носіїв ЗТК до первісності (В.Г. Збенович, В.О. Круц, О.Г. Корвін-Піотровський, П.П. Толочко та ін.). Вочевидь, проблема полягає у певній „розмитості» понять „первісне суспільство» (яке далеко не завжди було родовим або племінним) та „вождівство» (соціальні організми з такою формою соціально-політичної організації можуть бути як найпізнішими первісними або передкласовими, так і ранньокласовими). У зв'язку з цим, на нашу думку, невдалим є оперуванням поняттям „протоцивілізація» стосовно носіїв ЗТК у межиріччі Південного Бугу та Дніпра. Як підкреслює Ю.І. Семенов, „зовнішніми ознаками процесу дозрівання класових відносин взагалі, і політарних зокрема, є систематичне спорудження монументальних кам'яних або цегляних будівель (храмів, палаців) та поява писемності» [Семенов, 1993, с.62]. Така характеристика економічної та соціально-політичної організації населення співзвучна з розумінням стадіального розвитку трипільського населення В.М. Массоном [Массон, 1990].

Висновки

Головним результатом дослідження є встановлення загальних закономірностей у просторовій організації населення західнотрипільської культури Буго-Дніпровського межиріччя в часовому континуумі. Оскільки аналіз закономірностей в розташуванні споруд на поселеннях неодноразово проводився іншими дослідниками (Т.С. Пассек, О.В. Цвек, В.О. Круц, М.Ю. Видейко, О.Г. Корвін-Піотровський та ін.), основна увага була приділена закономірностям у розташуванні поселень.

Серіаційний метод упорядкування артефактів та їхніх комплексів, покладений у взяту нами за основу схему локально-хронологічного членування пам'яток С.М. Рижова не раз викликав критику фахівців (П.М. Кожин, Ю.М. Лесман та ін.). Тому, на основі аналізу можливих значень ознаки статистичних закономірностей у розподіленні морфолого-стилістичних особливостей кераміки, запропоновано три варіанти відносної хронології пам'яток регіону. Подальше застосування „моделі тяжіння» дає можливість вказати, що в цій моделі іманентно закладено можливість отримання як хорологічної, так і хронологічної інформації (раніше ця проблема була поставлена К. Кромлі та М.А. Колесниковим). Отримані результати дозволили на рівні статистичних імовірностей дещо уточнити схему С.М. Рижова. Зокрема, виділено три ступені розвитку поселень володимирівської групи, три ступені розвитку населених пунктів другої фази небелівської групи, два ступені розвитку поселень третьої фази томашівської групи. Запропоноване розуміння відносної хронології пам'яток ЗТК узгоджується з даними аналізу кераміки (С.М. Рижов, М.М. Шмаглій та М.Ю. Відейко) і не суперечить методиці аналізу мегакомлексів поселень В.О. Дергачова. Отримані дані дозволяють в загальному вигляді погодити схеми локально-хронологічного членування пам'яток ЗТК С.М. Рижова та схему відносної хронології поселень канівської групи ЗТК М.Ю. Відейка. Однак, це питання потребує подальшої розробки.

В процесі роботи також розкрито можливість встановлення показників імовірностей генетичних зв'язків (у розумінні В.А. Дергачова) населення окремих поселень з застосуванням „моделі тяжіння», що дозволяє деталізувати розуміння процесу розселення носіїв ЗТК в Буго-Дніпровському межиріччі.

Результати моделювання динаміки розвитку демографічної ситуації та їх кореляція з даними просторового моделювання дозволяють вказати на показник середнього складу сім'ї 3,9 особи як на найбільш імовірний. Поза тим, близько 78 % споруд населених пунктів (за виключенням виселок) можна назвати такими, що функціонували синхронно.

В етнічному плані західнотрипільське населення Буго-Дніпровського межиріччя являло собою кілька племен. З двома племенами, скоріше за все, слід пов'язувати два ПВ поселень володимирівської та небелівської груп. З ними генетично пов'язані і два племені томашівської групи. При цьому у формуванні томашівського племені, що проживало східніше (Чичиркозівка, Васильків) приймало учать населення обох племен небелівської групи. Іще одним племенем, населення якого було генетично пов'язане з мешканцями поселень бринзенської групи Середнього Подністров'я, залишені населені пункти косенівської групи та селища типу Кочержинці-Шульгівка.

Формування поселень великих розмірів, вочевидь, було викликане припливом мігрантів із інших локальних утворень Кукутень-Трипільської спільності. В подальшому чітко простежуються тенденції сегментації населених пунктів великих та середніх розмірів володимирівської, небелівської та косенівської локальних груп. Особливо яскраво такі тенденції виражені в змішано-лісових ландшафтах. Мабуть, властиве для цієї зони підсічно-вогневе землеробство не могло забезпечити функціонування великих населених пунктів. Для просторової організації томашівського населення властиве постійне функціонування великих поселень. Можливо, цю особливість слід пов'язувати з конкуренцією двох племен у контролі території. Протягом всього часу існування не змінюється тип систем розселення носіїв ЗТК в регіоні, що свідчить на користь думки В.О. Круца щодо екстенсивного характеру природокористування трипільських племен і переселення на нове місце в зв'язку з виснаженням ресурсів [Круц, 1989, с.124-129].

Застосування методів просторового аналізу дозволяє вказати на відносно слабку розвиненість обмінних відносин і транспортних мереж. Таким чином, економічні системи племен, скоріше за все, базувалися на принципах взаємності, перерозподілу та натурального господарства (за К. Поланьї). Варто вказати на велику кількість вільних земель в регіоні та відносно розпорошене розміщення населення. Кореляція результатів моделювання дозволила спростувати гіпотези інтерпретації великих поселень як племінних центрів (в соціальному плані) та протоміст або ранніх міст. Відповідно, соціально-політична організація населення ЗТК в межиріччі Південного Бугу та Дніпра може бути охарактеризована терміном „вождівство» (або, за типологією Ю.І. Семенова, „протополітархія»). Укріпленню влади вождів („чіфменів»), які передавали свій статус у спадок, вочевидь, сприяла постійна необхідність населення в організації при переселенні на нове місце проживання, розподілі земельних наділів. Така інтерпретація економічної та соціально-політичної організації населення найближча до реконструкцій В.М. Массона [Массон, 1990]. Оскільки західнотрипільські племена у межиріччі Південного Бугу та Дніпра ототожнено з передкласовими, а не ранньокласовими соціальними організмами, застосування терміну „протоцивілізація» (М.М. Шмаглій, М.Ю. Відейко, Н.Б. Бурдо) для характеристики стадіального рівня населення, на нашу думку, не є доцільним. Найбільш перспективним напрямком польових та камеральних досліджень, на наш погляд, є розвідки нових пам'яток та уточнення відносної хронології відомих поселень. Доцільним є використання методів, що застосовані в роботі, для вивчення систем розселення в рамках інших локальних утворень Кукутень-Трипільської спільності.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Проблема історичних інтерпретацій трипільської культури // Археологія. - К., 2007. - №2. - С. 83-91.

2. Крупные поселения в системе относительной хронологии западнотрипольских памятников Буго-Днепровского междуречья // Матеріали та дослідження з археології Східної України. - Луганськ, 2008. -№ 8. - С. 10-19.

3. Динаміка змін чисельності населення володимирівсько-томашівської лінії розвитку західнотрипільської культури // Археологія. - К., 2008. - №4. - С. 9-

4. Середній склад сім'ї населення західнотрипільської культури // Археологія. - К., 2009. - № 3. - С. 3-12 (у співавторстві з Д.К. Черноволом).

5. Проблемы относительной хронологии западнотрипольских поселений Буго-Днепровского междуречья // Stratum plus. - № 2. - СПб-Кишинев-Одесса-Бухарест, 2009. - С. 438-450.

6.К проблеме относительной хронологии памятников томашовской и косеновской локальных групп западнотрипольской культуры (палеодемографический аспект) // С.Н. Бибиков и первобытная археология. - СПб., 2009. - С. 291-298.

Размещено на Allbest.ru