Суспільно-політичні уявлення та ідеї козацьких інтелектуалів Гетьманщини (кінець 80-х років ХVII - кінець 60-х років XVIII ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

УДК 165.173:323,329 (477)”1680/1760”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ УЯВЛЕННЯ ТА ІДЕЇ КОЗАЦЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ ГЕТЬМАНЩИНИ (кінець 80-х років XVII - кінець 60-х років XVIII ст.)

КОНОНЕНКО Василь Петрович

07.00.01 - історія України

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі історії України середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН України.

Науковий керівник: академік НАН України,

доктор історичних наук, професор

Смолій Валерій Андрійович,

Інститут історії України НАН України,

директор, завідувач відділу історії України

середніх віків і раннього нового часу.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Мордвінцев В'ячеслав Михайлович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри історії Росії;

доктор історичних наук, професор

Струкевич Олексій Карпович,

Вінницький державний педагогічний

університет ім. М. Коцюбинського,

завідувач кафедри політології.

Захист відбудеться 26 березня 2010 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.235.01 в Інституті історії України НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту історії України НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розісланий “____” лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор історичних наук, професор Гуржій О.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Входження сучасної української історіографії в європейський історіографічний простір висуває на порядок денний актуальність комплексного реконструювання минулого України. У цьому контексті належної уваги науковців заслуговує такий важливий зріз українського історичного процесу раннього нового часу, як інтелектуальна історія. Тому дослідження загальновживаних в європейській гуманітаристиці концептів “інтелектуали” та “інтелектуальна історія” на джерелах вітчизняного минулого є необхідною складовою успішного розвитку української історичної науки.

У світовій історіографії є три головні напрями інтелектуальної історії: англо-американська “інтелектуальна історія” (intellectual history), французька “історія ментальностей” (historie des mentalities collectives)

і німецька “історія понять” (begriffsgeschichte), що виникли на основі своїх національних історіографічних традицій. Теоретично дослідження інтелектуальної історії Гетьманщини можливе у рамках зазначених історіографічних напрямів, але, зважаючи на наявні джерела та історіографічні напрацювання, дана дисертаційна робота проведена на основі методологічних підходів англо-американської інтелектуальної історії.

Дисертація присвячена вивченню суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких/світських інтелектуалів Гетьманщини (освічених представників урядової й неурядової старшини і військових канцеляристів) з кінця 80-х рр. XVII ст. до кінця 60-х рр. XVIII ст. Головним чинником еволюції зазначеного сегменту уявлень та ідей світських інтелектуалів Гетьманщини стала модернізація. Вона полягала у трансформації традиційного суспільства у нове, що ґрунтувалося на ідеях “загального блага”, “добре впорядкованої держави” та чіткого законодавства

і практиках їхньої реалізації. Особливістю модернізації Гетьманщини стало те, що вона проходила більше в інтелектуальному (образно-уявному) вимірі, ніж у реальному реформуванні політичних інституцій. На нашу думку, включення суспільства Гетьманщини у модернізаційні процеси, що відбувалися у Центрально-Східній Європі, розвиток суспільної свідомості поряд з занепадом українських політичних інституцій та еволюція лояльності козацьких інтелектуалів до православного монарха-протектора і своєї Батьківщини виводить задекларовану у назві нашої дисертаційної роботи проблему у перспективний напрям дослідження історії України раннього нового часу.

Зв'язок з науковими програмами, темами, планами. Дисертація виконана у рамках планової теми відділу історії України середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАН України: “Політична та економічна структуризація українських земель доби середньовіччя - раннього нового часу: господарські системи, моделі організації влади, політико-інституціоналістська практика” (реєстраційний № 0106U002389), “Україна в середньовічному та ранньомодерному комунікативному просторі: національні та інтегральні виміри культурно-цивілізаційного діалогу” (реєстраційний № 0109u000233).

Об'єктом дослідження є інтелектуальний аспект модернізації суспільно-політичного життя Гетьманщини.

Предметом вивчення - розвиток суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів Гетьманщини з кінця 80-х рр. XVII ст. до кінця 60-х рр. XVIII ст.

Хронологічні рамки дисертаційної роботи охоплюють проміжок часу (кінець 80-х рр. XVII ст. - кінець 60-х рр. XVIII ст.), який характеризувався активною діяльністю трьох поколінь козацьких інтелектуалів. Нижня хронологічна межа - початок гетьманування І. Мазепи (1687 р.), політика якого зумовила усталене соціальне й інтелектуальне життя суспільства Гетьманщини. Верхня - ліквідація автономного устрою, входження козацької еліти (у нашому випадку - інтелектуальної) до складу імперських панівних верств, нові умови розвитку суспільно-політичних ідей “малоросійського шляхетства”.

Територіальними межами дослідження є кордони Гетьманщини, що охоплювала територію сучасних Чернігівської, Полтавської, лівобережної частини Київської, північної частини Сумської областей,

а також частини нинішніх Брянської області Російської федерації та Гомельської області Республіки Білорусь.

Мета роботи полягає у тому, щоб на основі історичних джерел

й історіографічних напрацювань дослідити розвиток суспільно-полі-тичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів Гетьманщини у контексті модернізації Центрально-Східної Європи. Відповідно до визначеної мети сформульовано такі основні завдання:

- проаналізувати джерела і стан розробки теми в історіографії, окреслити концептуальні засади та методологічний інструментарій дослідження;

- вивчити тенденції розвитку суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів Гетьманщини з кінця 80-х рр. XVII ст. до кінця 20-х рр. XVIIІ ст.;

- з'ясувати вплив “нещасливого шведського року” на свідомість козацької еліти;

- розглянути еволюцію козацького історичного міфу в історико-літературних пам'ятках кінця 20-х-50-х рр. XVIII ст.;

- простудіювати правову легітимацію традиційного суспільно-політичного життя;

- дослідити автономістські проекти козацьких інтелектуалів першої половини 60-х рр. XVIII ст.;

- простежити обстоювання автономії Гетьманщини у “наказах малоросійським депутатам” 1767 р. та роботі Законодавчої комісії

- у 1767-1768 рр.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід до вивчення суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів Гетьманщини з використанням загальнонаукових методів аналізу і синтезу на підставі принципів історизму й об'єктив-ності. При дослідженні теми були використані методи історіографічного аналізу, порівняльно-історичний, “мовних дій” кембриджської школи, лінгвістичні та соціальних наук. Докладніше методологію дослідження описано у першому розділі.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що уперше у вітчизняній історіографії комплексно вивчено суспільно-політичні уявлення та ідеї козацьких інтелектуалів Гетьманщини у рамках теорії й методології інтелектуальної історії. У дисертаційній роботі поглиблено бачення модернізації суспільства Гетьманщини та розроблено методологічний інструментарій для вивчення інтелектуального аспекту процесів трансформації традиційного українського суспільства у ранній новий час. Дослідження історико-літературних та юридичних пам'яток і проектів козацьких інтелектуалів уточнило розуміння малоросійської подвійної лояльності православному протектору та Батьківщині-Малоросії. Проведена нами робота дозволила стверджувати, що поряд з занепадом політичних інституцій Гетьманщини відбувалася складна еволюція суспільно-політичних уявлень та ідей світських інтелектуалів.

Практичне значення дисертації. Теоретичні узагальнення й емпіричний матеріал дослідження можуть бути використані у подальшій розробці наукової теми “козацькі інтелектуали Гетьманщини” та побудові моделі інтелектуальної історії Гетьманщини. Положення і висновки, викладені у роботі, можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць, спецкурсів, підручників, навчальних посібників та бібліографічних довідників з інтелектуальної історії Гетьманщини.

Особистий внесок здобувача. Висновки й узагальнення дисертації, винесені на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Наукові питання, які розв'язуються у дисертації, обговорювалися на засіданнях відділу історії України середніх віків і раннього нового часу. Концептуальні положення та висновки роботи доповідалися на Всеукраїнській науковій конференції “Знаки питання в історії України: регіональний вимір української історії” (Ніжин, 19?21 квітня 2007 р.), круглому столі “Військово-політичний виступ 1708?1709 рр. гетьмана Івана Мазепи: подія, історіографічне прочитання та історична пам'ять” (Київ, 5 листопада 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Доба гетьмана І. Мазепи в європейській історії: міфи та реалії” (Київ-Батурин, 7?8 листопада 2008 р.), Всеросійській конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Российская цивилизация (IX - начало ХХ в.): социально-экономическая и политическая история, методы исследования, формирование исторической памяти” (Санкт-Петербург, 5?6 грудня 2008 р.), круглому столі “Українська революція XVII ст. та становлення Козацької держави: історичне явище, історіографічне прочитання, типологія та понятійний апарат” (Київ, 21 жовтня 2009 р.). Результати дослідження викладені у 10 наукових працях,

з них 6 опубліковано у фахових виданнях. Загальний обсяг публіка-

цій - 5,5 друкованих аркушів.

Структура дисертації зумовлена метою, завданням і проблематикою дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (418 бібліографічних позицій). Загальний обсяг тексту дисертації - 230 с.: основний текст - 188 с., список використаних джерел - 42 с.

автономістський суспільний козацький інтелектуал гетьманщина

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, хронологічні та територіальні рамки і методологію дослідження. Розкрито наукову новизну, її практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі ? “Джерела, історіографія та методологія дослідження” ? з'ясовано ступінь забезпеченості дисертаційної роботи архівними джерелами, вивчено історіографічні напрацювання з теми і розроблено концептуальні засади, методологічний інструментарій та понятійний апарат дослідження. Джерела поділяються на три групи: 1) актові, 2) наративні й 3) епістолярні. Серед першої групи документів важливими для з'ясування суспільно-політичних цінностей козацьких інтелектуалів є універсали гетьманів та “чолобитні”, “доношенія”, “прошенія” урядової й неурядової старшини і військових канцеляристів (Центральний державний історичний архів у м. Києві (далі -

ЦДІАУК), ф. 51, 59; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі - ІР НБУВ), ф. X, XXX; Архів зовнішньої політики Російської імперії, ф. 124; Російський державний архів древніх актів ф. 124, 184, 196). Зазначені джерела досліджуються у рамках методології інтелектуальної історії та дають відповіді на коло питань стосовно “висловлювань-дій” козацьких інтелектуалів. На основі цих документів проаналізовано еволюцію суспільно-політичних уявлень та ідей військових канцеляристів й урядової та неурядової старшини Гетьманщини. Названі архівні свідчення більш широко залучено до наукового обігу, а деякі з них уперше уведено до нього.

Важливу цінність для дисертаційного дослідження мають копії окремих законів центрального уряду, частота цитувань яких свідчила про тенденції у розвитку суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів, оскільки використовувалися ті документи, які легітимізували особливе місце еліти та автономної адміністрації Гетьманщини у Московській державі/Російській імперії. У дисертаційній роботі поглиблено розуміння значення копіювання козацькими інтелектуалами нормативних актів центральних інституцій для обстоювання традиційного суспільно-політичного устрою (ЦДІАУК, ф. 59, 220, 1407; ІР НБУВ, ф. X, XVIII, 160).

Опубліковані наративні твори (історико-літературні пам'ятки, щоденники, мемуари) залучено для дослідження розвитку козацького історіописання і сприймання світськими інтелектуалами суспільно-політичного життя Гетьманщини. Нову інформацію з неопублікованих вступів і продовжень редакцій та списків історико-літературних текстів використано для аналізу еволюції суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів і світського історіописання (Відділ рукопису бібліотеки Російської академії наук, П.I.Б., П.I.А.; ІР НБУВ, ф. VIII, XVIII).

Неопубліковані епістолярні джерела, що представлені передусім приватним листуванням Г. Полетики та Я. Марковича й кореспонденцією військових канцелярій, досліджено для висвітлення сприймання світськими інтелектуалами суспільно-політичного життя Гетьманщини (Відділ рукопису Російської національної бібліотеки, ф. 36; ЦДІАУК, ф. 51; ІР НБУВ, ф. ХІІ). Зазначене листування додає нові відомості

у феномен обстоювання козацькими інтелектуалами традиційного устрою Гетьманщини модернізаційною риторикою.

Аналіз історіографії дозволив виділити такі “великі тексти” (grand-narrative), безпосередньо пов'язані з проблематикою дисертаційної роботи: 1) історіописання козацьких інтелектуалів й істориків ХІХ ? початку ХХ ст.; 2) дослідження радянської історіографії; 3) сучасні українські, російські та польські напрацювання, у першу чергу з історії свідомості та політичної культури і 4) українська діаспорна історіографія та англомовні праці, які стосуються предмета нашої дисертаційної роботи.

Інтелектуальна історія започаткувала своє існування одночасно

з історією ідей та соціальною історією на початку ХХ ст., але її коріння губиться у самій природі пізнання минулого. Козацьке історіописання і праці істориків ХІХ ст. можна з умовністю розглядати як “великі тексти”, які містили рефлексії інтелектуального життя світської еліти від кінця 80-х рр. XVII ст. до кінця 60-х рр. XVIIІ ст. Інтелектуальна історія, як складова частина історії свідомості, з'явилася

у народницькому та державницькому історіографічному напрямах (О. Єфименко, М. Костомаров, Д. Міллер, К. Харлампович). І. Крип'якевич уже 1910 р. розумів завдання дослідника історії Гетьманщини, як вивчення свідомості її еліти  Струкевич О. К. Політико-культурні орієнтації еліти України-Гетьманщини (інтегральний погляд на питання) / О. К. Струкевич. - К: Інститут історії України, 2002. - С. 9.. Л. Окиншевич - інший дослідник політичної історії Гетьманщини - 1926 р. наголошував, “що за юридичними схемами, установами, інститутами, нормами в історико-юридичній роботі треба спробувати навести ще й живе життя тої доби, в якій чинили і діяли ті чи інші установи чи норми та зв'язати їх із цим життям й оцінити їхню ролю, вагу та значіння”  Окиншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини ХVІІ-ХVІІІ вв. / Л. Окиншевич: В 2 ч. - К.: Академія Наук Української РСР, 1929. - Ч.1.: Генеральна рада. ? 1929. - С. 2..

У рамках української радянської історіографії було написано багато праць, які відображали певні аспекти інтелектуального життя Гетьманщини (М. Горбань, В. Дядиченко, Л. Окиншевич, Ф. Шевченко).

У докторській дисертації В. Смолія визначальними носіями соціальної свідомості, поряд з народними масами, розглядалися представники “інтелігенції”  Смолій В. А. Формування соціальної свідомості народних мас України в ході класової боротьби (друга половина XVII-XVIII ст.) / В. А. Смолій. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 5. . Внеском в інтелектуальну історію Гетьманщини також стали праці на межі філософського та культурологічного дослідження спадщини Києво-Могилянської Академії (П. Захара, З. Хижняк, А. Чабан).

Нові концепції національно-визвольної війни, національної революції та української національної ідеї, запропоновані В. Смолієм та В. Степанковим на початку 90-х рр. ХХ ст., поставили проблему державної ідеї у середовищі еліти України раннього нового часу, тобто актуалізували суспільно-політичний аспект інтелектуальної історії Гетьманщини  Смолій В. А., Степанков В. С. Українська державна ідея ХVІІ-ХVІІІ століть: проблеми формування, еволюції, реалізації / В. А. Смолій, В. С. Степанков. - К., 1997. - 368 с..

Цінності політичної культури еліти Гетьманщини стали об'єктом докторської дисертації О. Струкевича  Струкевич О. К. Політико-культурні орієнтації еліти України-Гетьман-щини (інтегральний погляд на питання) / О. К. Струкевич. - К: Інститут історії України, 2002. - 533 с.. Дослідник у своїй роботі запропонував модель політичної культури козацької еліти і одночасно поставив багато проблем з інтелектуальної історії Гетьманщини. Важливими у розвитку інтелектуальної історії України раннього нового часу стали джерелознавчі дисертаційні дослідження І. Дзири та А. Бовгирі  Дзира І. Я. Козацьке літописання 30-х-80-х рр. XVIII ст.: джерело-знавчий та історіографічний аспекти / І. Я. Дзира. - К.: Інститут історії України НАН України, 2006. - 567 с.; Бовгиря А. М. Пам'ятки історичної думки Гетьманщини у складі рукописних збірників XVIII - початку ХІХ ст. Дис. … кандидата історичних наук : 07.00.06 / Бовгиря Андрій Маркович. - К., 2004. - 298 с.. Названі праці зробили крок уперед у вирішенні проблеми введення у науковий обіг рукописної спадщини козацьких інтелектуалів.

Тематика інтелектуальної історії Гетьманщини стала певною мірою об'єктом історіографічного дослідження. В. Кравченко проаналізував козацьке “літописання” як складову частину українського історіописання  Кравченко В. В. Нариси з української історіографії епохи національ-ного відродження (друга половина ХVІІІ - середина ХІХ ст.) / В. В. Крав-ченко. - Х.: Основи, 1996. - 376 с.. В. Матях окреслила розвиток історіографії раннього нового часу, в якому розглянула проблеми інтелектуальної історії Гетьманщини  Матях В. М. Ціннісні орієнтації українського суспільства в умовах російського протекторату (основні напрями наукового дослідження) / В. М. Матях // Україна в Центрально-Східній Європі. Студії з історі ХІ - ХVІІІ століть. - К., 2000. - С. 419-434; Матях В. М. Система ціннісних орієнтацій: ментально-свідомісні виміри / В. М. Матях // Українське суспільство на зламі середньовіччя і нового часу: нариси з історії ментальності та національної свідомості. - К.: Інститут історії України НАН України, 2001. - С. 7?40..

У 90-х рр. ХХ ст. і на початку ХХІ ст. інтелектуальна історія стала предметом теоретичного осмислення та методологічного опрацювання в Україні, Росії та Білорусі (І. Колесник, Л. Рєпіна, М. Соколова). Сучасні дослідження, які використано у дисертаційній роботі, подібно до праць класиків інтелектуальної історії Д. Дана та К. Скіннера одночасно належать до інших історіографічних напрямів. Тому для вивчення інтелектуального контексту життя суспільства Гетьманщини важливими є дослідження, присвячені тодішній українській науці, освітянським подорожам за кордон, суспільно-політичній думці (В. Горобець, О. Гуржій, О. Дзюба, Т. Литвинова, В. Маслійчук, С. Павленко, В. Панашенко, О. Путро, П. Сас, С. Станіславський, Т. Таїрова-Яковлєва, Т. Чухліб, Н. Шевченко, О. Шевченко, Н. Яковенко, М. Яременко) та українсько-російським, українсько-польським і українсько-кримським відносинам (О. Гуржій, А. Камінський, О. Репан, С. Станіславський, Т. Таїрова-Яковлєва, Т. Чухліб).

У роботах представників діаспорної історіографії відображено інтелектуальний аспект суспільно-політичного життя соціуму Гетьманщини (Б. Крупницький, О. Оглоблин, О. Пріцак, Д. Чижевський). Англомовні праці, в яких висвітлюється інтелектуальне життя українського суспільства раннього нового часу, як правило, підготовлені на основі нових методів та реконструюють інтелектуальну історію Гетьманщини у більш ширшому історіографічному контексті (С. Величенко, З. Когут, С. Плохій, Ф. Сисин, Д. Сондерс, О. Субтельний, Д. Фрік).

Основою для реалізації дисертаційного дослідження є методи вивчення інтелектуальної історії за допомогою “мовних дій” кембриджської школи. За цією методологічною моделлю тексти та інші інтелектуальні явища розглядаються як “висловлювання-дії”, які можна зрозуміти тільки з контексту, в якому “говорив” і прагнув виконати певну дію “історичний діяч”. “Висловлювання-дії” козацьких інтелектуалів та старшини у цілому протягом “нещасливого шведського року” (1708?1709 рр.) і десятиліття автономістських проектів (60-ті рр. XVIIІ ст.) дають можливість реконструювати їхні суспільно-політичні уявлення та ідеї. 30?50-ті рр. XVIIІ ст. у плані методології дослідження інтелектуальної історії Гетьманщини цікаві тим, що представляють поширення текстів, які обстоювали козацькі “вольності”. Оскільки за усталеною середньовічною традицією тексти сакралізувалися, то новою інформацією редакцій та списків історико-літературних творів були тільки їхні вступи і продовження. Для вивчення цих документів використано лінгвістичні методи. Метод історіографічного аналізу вжито для з'ясування й використання досліджень з інтелектуальної історії у вітчизняній та світовій історичній науці. Порівняльно-історичний метод застосовано у компаративістському дослідженні типологічно схожих процесів інтелектуального життя у Гетьманщині та інших спільнотах Центральної Європи. Методи соціальних наук використано для характеристики цінностей українського суспільства у рамках моделі М. Вебера, яка полягає у дослідженні соціальних процесів за критеріями “багатства”, “статусу” та “влади”.

У другому розділі ? “Центральноєвропейська “генеральна криза” і суспільно-політичні уявлення та ідеї козацьких інтелектуалів Гетьманщини (кінець 80-х рр. XVII - кінець 20-х рр. XVIII ст.) ? проаналізовано протистояння між шляхетсько-республіканськими та абсолютистсько-монархічними уявленнями та ідеями у Центральній Європі, що визначало поведінку еліт макрорегіону, включаючи й козацьку старшину. Західноєвропейські історики для постійних війн та внутрішніх конфліктів з кінця XVII ст. до завершення війни за “іспанську” спадщину (1714 р.) використовують термін “генеральна криза”. Центральна Європа також переживала “генеральну кризу” ? боротьбу між шляхетсько-республіканськими і абсолютистсько-монархічними політичними силами та ідеями. Гетьманщина у час цієї “кризи” була як об'єктом у політичних змаганнях своїх сусідів, так і намагалася в особі своєї еліти побудувати майбутнє за мірками своїх цінностей та уподобань.

Козацька еліта одночасно перебувала під впливом шляхетських ідей Речі Посполитої та абсолютистських уявлень церковних інтелектуалів про відродження політичної могутності православного світу. У невеликій Гетьманщині у північних регіонах існували риси політичної свідомості, притаманні “шляхетській демократії”, а у південних - азійським формам державності. Вплив мусульманського світу на формування малоросійської свідомості був схожий на розвиток європейської ідентичності внаслідок протиставлення західної цивілізації Османській імперії. Образ “нечестивих агарян” став однією з причин входження України раннього нового часу до православного світу Московської держави, а згодом - “добре впорядкованої” Російської імперії.

У середовищі центральноєвропейських спільнот спостерігалося

інтелектуальне протистояння між прихильниками шляхетсько-республіканських й абсолютистсько-монархічних уявлень та ідей. Так, П. Орлик, як і Д. Кантемир та С. Лещинський, у боротьбі з своїм попереднім протектором дотримувався шляхетських поглядів на політичну організацію суспільства. Однак в еміграції він почав еволюціонувати у бік доцільності утвердження сильної центральної влади. “Генеральна криза” послабила центральноєвропейські спільноти та зробила їх безсилими перед абсолютистськими державами. Саме політична та ідеологічна поразка децентралізму у Центрально-Східній Європі заклала основи для ліквідації української автономії, подібно до поділів Речі Посполитої між Російською й Австрійською імперіями і Прусським королівством.

Малоросійська та хозарська ідеї козацьких інтелектуалів знаходилися у межах ідеологій та практик централізму і децентралізму. Малоросійська концепція мала інтелектуальні витоки з русько-московського зближення після Берестейської унії (1596 р.) та була легітимізована Б. Хмельницьким. Малоросійську ідею сприйняли не тільки лівобережна козацька еліта і світські інтелектуали Гетьманщини. Освічені представники правобережної еліти, які переходили на Лівобережжя, також змінювали свою руську/українську самоназву на малоросійську. Це свідчить, що козацька еліта переймалася життєво важливими для неї “вольностями”, які вона прагнула захищати під різними назвами.

Використання слова “хозари” у суспільно-політичній лексиці козацьких інтелектуалів є питанням початків світського історіописання на основі церковних пам'яток історичної думки. Козацькі інтелектуали відшуковували коріння свого стану у хозарських предках, подібно до того, як польська шляхта обстоювала своє виключне становище у Речі Посполитій через походження від сарматів. Текст “Действія презельной брани…”, що датується кінцем 70-х рр. XVII ст., написаний у межах цінностей “віри” та “вольностей”. Подібність концепцій творів П. Орлика, С. Величка та Г. Граб'янки свідчить, що козацькі інтелектуали виклали у письмі зрозумілі в їхньому середовищі ідеї. Нівелювання свідомості “шляхетської демократії” та російсько-українське зближення під дією внутрішніх і зовнішніх факторів призвело до пригасання хозарської ідеї на рівні відомостей про походження козацтва й адаптацію малоросійської концепції до імперського інтелектуального простору.

Війна “маніфестів” 1708?1709 рр., Полтавська битва (1709 р.), переслідування мазепинців глибоко вплинули на розвиток суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів: на їхню лояльність Батьківщині-Малоросії і православному монарху-протектору. Для світських інтелектуалів Гетьманщини створювалася ситуація, в якій на кожному кроці потрібно було виправдовувати себе. Період

з 1710 р. до 1729 р. характеризувався створенням нового образу Б. Хмельницького, героїзація якого була пов'язана з антимазепинською дифамацією. Ідея, що козацькі права були даровані “вірному” Б. Хмельницькому, особливо набула актуальності у роки заснування

і діяльності першої Малоросійської колегії. Представлення себе в образі вірнопідданих російського царя та, одночасно, захист “малоросійських вольностей”, “статей Богдана Хмельницького” й інших реальних та уявних атрибутів окремішності Гетьманщини обумовили розвиток подвійної лояльності: до православного монарха і Батьківщини-Малоросії.

У третьому розділі - “Суспільно-політичні уявлення та ідеї світських інтелектуалів у добу толерування української автономії (кінець 20-х - початок 60-х рр. XVIII ст.)” ? досліджується еволюція суспільно-політичних поглядів освіченої частини козацького суспільства. У добу толерування козацьких вольностей розвиток суспільно-політичних уявлень та ідей світських інтелектуалів Гетьманщини був подібний до процесів, які проходили у Центральній Європі. Це підсилювало окремішність тодішнього українського суспільства в інтелектуальній сфері, але одночасно сприяло входженню суспільно-політичних вартостей козацьких інтелектуалів у рамки імперської системи політичних цінностей. Світські інтелектуали Гетьманщини у своїх “висловлюваннях-діях” розуміли імперський політичний устрій у межах децентралізму. Між реформами Петра І та Катерини ІІ козацькі інтелектуали звикли до Російської імперії і одночасно призвичаїлися до свого автономного життя у ній. Свідченням нових тенденцій у розвитку суспільно-політичних уявлень та ідей світських інтелектуалів Гетьманщини з кінця 20-х рр. XVIII ст. стали численні рукописні історико-літературні твори, близько 60-ти списків літопису Г. Граб'янки 50-60-х рр. XVIII ст., робота “Комісії щодо зводу прав, за яким судиться малоросійський народ” (1728?1743 рр.). Одночасно у мові козацьких інтелектуалів з'явилися загальновживані імперською елітою слова та словосполучення “гражданин”, “польза Государству”, “общество”, “верность отечеству” тощо. З 30-х рр. XVIII ст. простежувалася характерна риса збільшення загальноімперської тематики, образів, ідей у літературі світських інтелектуалів Гетьманщини.

Нова свідомість подвійної лояльності мала витоки з річпосполитської спадщини, з історії Гетьманщини від Б. Хмельницького до І. Мазепи, з усвідомлення наслідків “нещасливого шведського року” та нових реалій існування української автономії у межах Російської імперії. Малоросійська подвійна ідентичність була подібною до лояльності центральноєвропейських еліт монархам абсолютистських держав. Вона одночасно містила традиційні козацькі цінності “вольностей” та нові загальноімперські політичні ідеї. Також знаковим став конфлікт між господарським життям, що потребувало приведення козацтва до становища “підданства”, і суспільно-політичними уявленнями та ідеями, які сприяли збереженню традиційного устрою.

У 30-ті-50-ті рр. XVIII ст. відбувався подальший розвиток малоросійської лояльності, що яскраво представлено в історико-літературних пам'ятках. Твори цього покоління козацьких інтелектуалів фактично були політичними памфлетами, які у рамках офіційної ідеології у темних тонах зображували наслідки втручання імперської влади в автономне життя суспільства Гетьманщини. У текстах світських інтелектуалів перебільшено втрати козаків від використання їх у військових походах та мирних акціях центральної влади. Автори Чернігівського літопису і багатьох редакцій “Короткого опису Малоросії” повідомляли про арешт та заслання 1730 р. київського архієпископа В. Ванатовича, зображуючи смиренного ієрарха в образі охоронця козацьких вольностей, хоча обставини його ув'язнення були іншими. Історико-літературні та юридичні твори козацьких інтелектуалів безпосередньо вплинули на “малоросійське шляхетство” в його обстоюванні автономії Гетьманщини у 60-ті рр. XVIII ст. Історичні факти козацьких інтелектуалів увійшли не тільки у сприймання історії малоросійським шляхетством, але й у нову і новітню історіографію. Саме образ козацтва, створений світськими інтелектуалами Гетьманщини, вплинув на розвиток “схеми” історії, за якою українська державність перетікала з Київської Русі через Литовсько-польську добу до часів козаччини.

Недостатність політичної, соціальної та правової легітимності козацької еліти належала до очевидних речей як для сусідніх держав, так і світських інтелектуалів Гетьманщини. Це позначилося на політичній свідомості новоутвореного “шляхетства”, яке свої інтелектуальні сили витрачало на виправдання свого статусу (влади та багатства) через історичний легітимізм, а пізніше закон. Саме на основі зусиль освіченої частини козацької еліти, пов'язаних з легітимацією їхнього соціального становища, творилася суспільно-політична свідомість суспільства Гетьманщини середини XVIII ст. Козацькі інтелектуали широко використовували законодавство Речі Посполитої, звичаєве право і навіть імперські нормативні акти для аргументації свого традиційного життя. Цей процес був складовою частиною реформування правової системи Гетьманщини: хоча, як правило, “склеювалися” норми чинного законодавства, але також проводилася складна робота їх кодифікації. Спільним було те, що у термінології “вольностей” та “прав” захищалися традиційні практики судочинства.

У четвертому розділі - “Побудова “добре впорядкованої держави” і суспільно-політичні уявлення та ідеї козацьких інтелектуалів (60-ті рр. XVIII ст.)” ? досліджено, що на це десятиліття у середовищі світських інтелектуалів Гетьманщини визріли модернізаційні

проекти, які стали своєрідною альтернативою реалізації концепції “добре впорядкованої” Російської імперії. У процесі діяльності центрального уряду щодо уніфікації автономних регіонів виявилося, що Гетьманщина була “західною окраїною Російської імперії”, яка мала самобутню традицію суспільно-політичного життя.

Гетьманська резиденція у Глухові, проект столиці у Батурині й інші “національні строєнія”, ідея відкриття університетів стали наслідком активного суспільно-політичного життя козацької еліти Гетьманщини у цілому та світських інтелектуалів зокрема. У суспільно-політичних уявленнях та ідеях козацьких інтелектуалів 60-х рр. XVIII ст. яскраво виявилися риси лояльності як до своєї “отчизни”, так і до монарха Російської імперії. Світські інтелектуали Гетьманщини широко використовували риторику “загального блага” для аргументації своїх традиційних суспільно-політичних цінностей. На Старшинській раді 1763 р. у Глухові Гетьманщина розглядалася як фактично окреме у межах Російської імперії державне утворення. З роботи Глухівської ради випливало, що Малоросія хоч і пов'язувалася з Російською імперією спільним монархом, але мала власні кордони, уряд та проводила свою економічну політику. Малоросійське шляхетство пропонувало трансформувати Раду старшин у шляхетський Сейм (як у Речі Посполитій) і узгодити статуси українських та російських посад. Проекти, які розглядалися на Старшинській раді у Глухові, належали до одних з найперших щодо реформування представницького органу влади у Центральній Європі.

У творах С. Дівовича, І. Янушкевича та П. Симоновського яскраво представлено історію Гетьманщини, її еліти і навіть “малоросійського козацького народу”. Минуле у “Розмові Великоросії з Малоросією” уявлялося як входження України на договірних засадах під покровительство московського “государя”. Дана модель взаємовідносин між підданим та протектором була перероблена з польського зразка. Автор “Розмови…” намагався трактувати Росію як рівного партнера у спільній державі. В історичному творі І. Янушкевича Гетьманщину представлено як тісно пов'язану з монархом-протектором країну, але водночас достатньо окремішну. П. Симоновський позитивні явища в історії Гетьманщини вписував у терміни історії “вольностей”. Для нього історія Гетьманщини уявлялася унікальною, однак завершеною.

Вибори до Законодавчої комісії і робота у ній депутатів Гетьманщини засвідчили, що “вольності” Малоросії та її еліти, на думку козацьких інтелектуалів, стали наслідком історичних привілеїв, договорів, “статей Богдана Хмельницького”, які вважалися юридичними документами, а тому їх дотримання не підлягало сумніву. “Накази малоросійським депутатам” продемонстрували, що шляхетство вважало себе господарем у Гетьманщині. Крім голосування від власного стану, шляхетство, що проживало у містах, брало участь у муніципальних виборах, а на зібраннях козаків воно фігурувало в якості козацької старшини. До головної ідеї всіх наказів належало міркування, що “малоросійські права та вольності” були даровані польськими та російськими монархами, за цими “вольностями” віками жив “малоросійський народ” і саме тому вони є найкращою формою суспільно-політичного устрою Гетьманщини. Важливо, що так думали не тільки козацькі інтелектуали, але й міщани, козаки, представники церкви і навіть російські розкольники. Це яскраво засвідчило, наскільки суспільно-політичні уявлення та ідеї еліти Гетьманщини, які пропагували козацькі інтелектуали, увійшли до свідомості нижчих верств суспільства та навіть іноетнічних груп населення.

На момент скликання Законодавчої комісії авторитетом користувалися традиціоналісти. У наказах депутатам Гетьманщини були відверто автономістські пункти, а саме вимога ніжинського, батуринського та прилуцького шляхетства вибрати гетьмана. В інтелектуальній аргументації свого “проекту” суспільно-політичного життя представники Гетьманщини зазнали впливу політичної культури Російської імперії. Мову “загального блага” козацькі інтелектуали використовували для захисту традиційних вольностей. Протягом 60-х рр. XVIII ст. у середовищі освіченої частини світської еліти Гетьманщини почали зароджуватися погляди, які у час нобілітації малоросійського шляхетства, стали основою для двох суспільно-політичних таборів: традиціоналістів та асиміляторів.

У висновках узагальнюються основні результати роботи. Зроблено спробу синтезу особливостей розвитку суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів Гетьманщини у межах Центрально-Східної Європи з кінця 80-х рр. XVII ст. до кінця 60-х рр. XVIII ст.

У дисертації вперше комплексно проаналізовано джерела та історіографічні напрацювання, що стосуються інтелектуальної історії Гетьманщини, розроблено концепцію і методологічний інструментарій для дослідження суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів.

Суттєво поглиблено історіографічне розуміння суспільно-політичних уявлень та ідей світських інтелектуалів Гетьманщини

у роки центральноєвропейської “генеральної кризи” як типологічно подібних до політичної свідомості нобілітету Речі Посполитої, Молдови, Лівонії. У роботі дискутується домінування абсолютистських ідей у середовищі козацьких інтелектуалів, яке беззаперечно визнається

у працях представника державницького історіографічного напряму О. Оглоблина. Автором відстоюється думка, що основою для обмеження української автономії у Російській імперії стала політична та ідеологічна поразка децентралізму й перемога абсолютистських ідей у центральноєвропейському макрорегіоні. Уперше в історіографії деталізовано, що, з одного боку, альтернативна малоросійській ідеї хозарська міфологема з'являється до “нещасливого шведського року”, але з іншого - вона масово присутня у пам'ятках післяполтавської доби. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що як малоросійська, так і хозарська концепції використовувалися козацькими інтелектуалами для обстоювання окремішності Гетьманщини від Московської держави/Російської імперії.

Відстоюється позиція, що “нещасливий шведський рік” поставив світських інтелектуалів Гетьманщини перед питанням лояльності до своєї малої Батьківщини та православного монарха, у результаті чого постала ідеологія подвійної лояльності. Проаналізовано, що суспільно-політичні, культурні, соціально-економічні й інші обставини подальшого розвитку суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів призвели до утвердження малоросійської концепції як єдиної політичної ідеології еліти Гетьманщини. Деталізовано простежене

в англомовній історіографії формування культу Б. Хмельницького

у 10?20-х рр. XVIII ст. як складового компоненту суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів.

Значно поглиблено історіографічне розуміння політичної свідомості козацької еліти, яка поряд з набуттям центральноєвропейських “шляхетських” рис увібрала елементи імперської системи цінностей. Уперше в історіографії комплексно розкрито, що в історико-літературних пам'ятках кінця 20-х - початку 60-х рр. XVIII ст. відбулася подальша еволюція козацького історичного міфу, який став складовою частиною малоросійської подвійної лояльності.

У дисертаційному дослідженні деталізується бачення в українській історіографії правової легітимації козацького суспільства як процесу захисту корпоративних прав новоутвореним шляхетським станом. Простежено, що традиційні та новаторські погляди на кодифікацію “Прав, за якими судиться малоросійський народ” і судочинство у цілому перебували у межах термінології “прав” та “вольностей”. Уперше в історіографії доведено, що захист “новизни” був складовою частиною модернізаційного проекту козацьких інтелектуалів, за яким допускалася можливість реформ у Гетьманщині за умови дотримання традиційних основ життя.

Поглиблено історіографічне прочитання новоутворень у сфері політичної свідомості українського суспільства на 60-ті рр. XVIII ст., за якими козацькі інтелектуали мали переконання, що саме їхні проекти “поправлення вітчизни” повинні бути втілені у реформах суспільно-політичного життя Гетьманщини. Уперше в історіографії деталізовано використання світськими інтелектуалами 60-х рр. XVIII ст. лексики “загального блага” для аргументації традиційних “вольностей”.

Уточнено діяльність козацьких інтелектуалів, пов'язану з роботою Законодавчої комісії, яка засвідчила, що вони мали уявлення своєї

Батьківщини як фактично окремої держави у складі Російської імперії. Деталізовано історіографічне прочитання ідеї світських інтелектуалів Гетьманщини 60-х рр. XVIII ст., за якою місце “Малоросії”, її станів, насамперед малоросійського шляхетства, визначалося особливими правами, які стали наслідком історичних привілеїв, договорів, “статей Богдана Хмельницького”.

Виходячи з проведеного нами дослідження, можна стверджувати, що розвиток суспільно-політичних уявлень та ідей козацьких інтелектуалів проходив у рамках модернізації суспільства Гетьманщини. До основного сегменту політичної свідомості світських інтелектуалів належала подвійна лояльність православному протектору та Батьківщині-Малоросії. У дисертаційній роботі уперше в історіографії комплексно проаналізовано явище обстоювання традиційного суспільно-політичного устрою Гетьманщини модернізаційною риторикою.

Основні положення та висновки дисертації відображені у таких публікаціях автора:

1. Гетьманщина в контексті суспільно-політичних ідей та уявлень Східної Європи (кінець XVII - перша третина XVIIІ ст.) // Український історичний збірник. - К.: Інститут історії НАН України, 2008. -

Вип.11 - 2008. - С. 46-58.

2. Раціоналістичне світосприймання інтелектуальної еліти Гетьманщини (90-ті рр. XVII - 60-ті рр. XVIIІ ст.) // Література та культура Полісся. - Ніжин, 2008. - Вип. 42. - 2008. - С. 45-56.

3. Козацький автономізм у проекції малоросійської та хозарської концепцій // Україна в Центрально-Східній Європі (з найдавніших ча-

сів до кінця XVIII ст.) - К.: Інститут історії України НАНУ, 2008. - Вип. 8. - 2008. - С. 247-265.

4. Козацька еліта Гетьманщини між реформами Петра І та Катерини ІІ (1725?1762 рр.) // Український історичний збірник. - К.: Інститут історії НАН України, 2009. - Вип. 12. - 2009. - С. 91?98.

5. Політична свідомість еліти Гетьманщини в контексті суспільно-політичних ідей та уявлень Центрально-Східної Європи (кінець XVII - перша третина XVIIІ ст.) // Історія. Філософія. Релігієзнавство. -

2009. - № 1. - С. 44-51.

6. Зміни політичної свідомості козацької еліти після “нещасливого шведського року” // Наук. записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наук. праць / За заг. ред. проф. П. С. Григорчука. - Вінниця, 2009. -

Вип. 16. - 2009. - C. 14-18.

7. [Огляд] Subtelny O. Domination of Eastern Europe. Native nobilities and foreign absolutism, 1500?1715. - Kingstong and Monreal, 1986. - 270 p. // Український історичний збірник. - К.: Інститут історії НАН України, 2007. - Вип. 10. - 2007. - С. 465?466.

8. [Огляд] Plokhy S. Tsars and Cossacks: A study of Iconography. - Cambrige, 2002. - 102 р. // Український історичний збірник. - К.: Інститут історії НАН України, 2008. - Вип. 11. - 2008. - С. 496.

9. Іван Мазепа як представник центральноєвропейського нобілітету / Доба гетьмана Івана Мазепи в європейській історії: міфи та реалії: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Київ-Батурин. 7?8 листопада 2008 р. / Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. - К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. - С. 207?213.

10. [Огляд] History, Religion, and Culture British Intellectual History 1750?1950 / Ed. by S. Collini. - Cambridge university press, 2000. -

289 р. // Український історичний збірник. - К.: Інститут історії України НАН України, 2009. - Вип. 12.- 2009 - С. 512?513.

АНОТАЦІЯ

Кононенко В. П. Суспільно-політичні уявлення та ідеї козацьких інтелектуалів Гетьманщини (кінець 80-х років XVII - кінець 60-х років XVIII ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Інститут історії України НАН України. - Київ, 2010.

У роботі на основі широкого кола джерел досліджено суспільно-політичні уявлення та ідеї козацьких інтелектуалів з кінця 80-х рр. XVII до кінця 60-х рр. XVIII ст. Проаналізовано протистояння між шляхетськими та абсолютистськими уявленнями та ідеями у Центральній Європі, що визначало поведінку еліт макрорегіону. Козацькі інтелектуали створили “схему” історії своєї Батьківщини, в основі якої лежало обґрунтування витоків та розвитку “малоросійських вольностей” від Русі, Великого князівства Литовського та Речі Посполитої до їх часу. У проектах Глухівської ради, творах світських інтелектуалів, наказах депутатам до Законодавчої комісії та їхній роботі у ній присутнє уявлення про Гетьманщину як фактично окрему державу у межах Російської імперії.

Ключові слова: козацькі інтелектуали Гетьманщини, суспільно-політичні ідеї та уявлення, “вольності”, децентралізм, “шляхетська демократія”, централізм, абсолютизм, “загальне благо”.

АННОТАЦИЯ

Кононенко В. П. Общественно-политические представления и идеи казацких интеллектуалов Гетманщины (конец 80-х годов XVII - конец 60-х годов XVIII в.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Институт истории Украины НАН Украины. - Киев, 2010.

В работе на основании широкого круга архивных и историографических источников исследовано общественно-политические представления и идеи казацких интеллектуалов конца 80-х годов XVII - конца 60-х годов XVIII ст. Проанализировано, что противостояние между шляхетскими и абсолютистскими представлениями и идеями в Центральной Европе было главным фактором, который определял поведение элит макрорегиона. Казацкие интеллектуалы создали “схему” истории свого Отечества, в основе которой было обоснование истоков и развития “малороссийских вольностей” от Руси, Великого княжества Литовского и Речи Посполитой до их времени. В проектах Глуховского совета старшин, историко-литературных произведениях казацких интеллектуалов, работе Законодательной комиссии Гетманщина представлялась как фактически отдельное государство в границах Российской империи.

Ключевые слова: казацкие интеллектуалы Гетманщины, общественно-политические идеи и представления, “вольности”, децентрализм, “шляхетская демократия”, централизм, абсолютизм, “общее благо”.

SUMMARY

Kononenko V.P. Social-political imaginations and ideas of Cossack intellectuals of Hetmanate (the late 80th XVII - the late 60th XVIII centuries). ? The Manuscript.

The dissertation for scientific degree of Doctor of Philosophy in specialty 07.00.01 - history of Ukraine. - Institute of history of Ukraine of the National Academy of Science of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to the comprehensive analyzes social-political imaginations and ideas of Cossack intellectuals of Hetmanate (the late 80th XVII - the late 60th XVIII centuries). Intellectuals were social group which were consisted of well-educated representatives of Cossack officers, Znachne military society and military clerks. It is indicated that the main factor of evolution of social-political imaginations and ideas of Cossack intellectuals of Hetmanate became modernization of Central-European societies. It is stated that modernization consisted in transformation of traditional society into modern one that was based on ideas of the “common wealth”, “well-ordered state”, clear laws, and practices of their realization.

It is emphasized that the conflict between absolutist and shlyahta imaginations and ideas in Central-Eastern Europe and Hetmanate in the late XVII - the early XVIII centuries determined the conduct of nobility of macroregion, including Cossack elite. Little Russian and Khozar ideas of Cossack intellectual elite were in the circle of imagination of centralism and decentralism. Little Russian conception had intellectual background from Rus'-Muscovite rapprochement after Brest Union and had been legitimated by Bokhdan Khmelnitsky. It is indicated that “unhappy Swedish year” put Cossack intellectuals before the question of loyalty to the Motherland-Little Russia and to the Orthodox monarch.