Церковно-релігійні структури в духовному і соціокультурному житті півдня України кінця ХІХ - початку ХХ століття.

На рубежі ХІХ - ХХ століть найпоширенішою, але водночас і найбільш неактивною в суспільно-політичному розумінні категорією населення продовжувало залишатися селянство. У силу свого національного та природного менталітету воно намагалося зміцнити своє відгороджене від міської культури і всього, що з нею пов'язано положення. Сталими залишалися й патріархальні погляди на релігію та церкву.

Водночас необхідно підкреслити, що межа ХІХ - ХХ ст. стала періодом остаточного становлення інтелігенції як інтелектуальної еліти. Остання також поєднала в собі і селянські, і міські риси, проте, на відміну від селян і міщан, більшість представників української інтелігенції чітко усвідомлювали таке поєднання і не намагалися його позбавитися. Все це відобразилося і в поглядах та переконаннях щодо місця офіційної православної релігії в житті суспільства.

Важливим фактором релігійного та духовного життя південноукраїнського регіону кінця ХІХ - початку ХХ століть виступали різноманітні рухи реформованого християнства, зокрема популярні та найпоширеніші з них, що мали не класичний, а радикальний характер, а саме релігійні секти. Реформоване християнство та православне сектантство як чинник духовного і культурного розвитку, здійснювало досить значний вплив на формування свідомості людини на Півдні України, де мало найбільше поширення в порівнянні з іншими українськими землями.

Дворянство і буржуазія ставилася до протестантизму та сектантства досить неоднозначно. По-перше, ці стани суспільства, особливо на Півдні, були поліетнічними, а значить поліконфесійними. Відповідно, дворяни та буржуазія - протестанти позитивно ставилися до процесу поширення реформованого християнства, а православні - негативно, чи принаймні з осторогою. По-друге, якщо до офіційно дозволених у Російській державі протестантських вчень ставлення населення було більш-менш лояльним, то до сектантства - дещо негативне, оскільки продовжувало існувати безліч забобон (якщо не брати до уваги буржуазію з самого середовища протестантських громад).

На основі дослідження документальних джерел, наукової літератури можна зробити висновок, що позацерковне християнство, зокрема протестантські рухи у вигляді сект мали поширення переважно в селянському середовищі. Це пояснюється, знов таки, природною релігійністю українського селянства, а також тим, що іноземні колоністи-протестанти, які прибували на Південь України ще з XVIII століття, оселялися в сільській місцевості.

Відповідно, одним з результатів дослідження стало визначення ставлення місцевого українського та неукраїнського місцевого селянства до процесу поширення протестантських ідей в зазначеному регіоні. Не можна однозначно стверджувати, що місцеве, особливо селянське, населення однаково негативно, чи однаково позитивно ставилося до поширення так званого «штундизму» та згодом баптизму та інших релігійних вчень. У цьому випадку відігравала роль ціла низка факторів, головними з яких можна назвати наступні: ставлення селянства до офіційної церкви, а виходячи з цього й бажання чи небажання, або ж пересторога сприймати протестантські релігійні вчення; намагання покращити свій матеріальний та духовний статок.

Інтелігенція Півдня України також неоднозначно ставилася до протестантизму та сектантства. З одного боку, таке ставлення було позитивним і цієї позиції дотримувалися провідні українські громадські діячі, а з іншого - ті репресії, які все ж застосовувала влада щодо сектантів викликали лише теоретичні протести, не підкріплені якоюсь матеріальною основою. В той же час, діячі українських Громад і «Просвіт» намагалися більш досконало вивчити підґрунтя процесу поширення рухів реформованого християнства як певну альтернативу православній церкві, а також з тим, щоб у майбутньому залучити їх до політичної боротьби. Однак таке залучення на початок ХХ століття не виявилося реальним через особисті та колективні аполітичні і навіть позанаціональні переконання представників таких рухів.

Таким чином, основним результатом даного дослідження стало виявлення загальних та особливих рис процесу взаємовідносин релігійного та світського елементів багатонаціонального та поліконфесійного суспільства, зокрема розвитку взаємовідносин між суспільством та офіційною Російською православною церквою на Півдні України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть, ставлення цих суб'єктів суспільно - політичного життя до такого неординарного і дещо маргінального явища в житті соціуму як релігійне сектантство, а також бачення представниками реформованого християнства власного місця у суспільному і духовному процесі розвитку соціуму.

Важливим результатом даної роботи є те, що при розгляді загального та конкретного у процесі побудови відносин між зазначеними суб'єктами, урахуванні не тільки суспільних, але й особистісних мотивацій представників держави і титульної церкви, носіїв українських національно-духовних пріоритетів, представників різноманітних позацерковних культів на Півдні України, на нашу думку, вдалося прослідкувати на фоні загальноцивілізаційних процесів в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. досить глибинні місцеві особливості бачення ролі релігії як чинника формування модернового образу суспільства та держави. Така роль розумілася по-різному, проте здебільшого однаково враховувалася, незважаючи на полярність політичних, культурних та конфесійних переконань.

Зміст дисертації викладено в наступних публікаціях автора:

1. Бойков О.Ю.Фанатизм як фактор релігійної свідомості / О.Ю. Бойков // Південний архів. Зб. наук. праць. Історичні науки. - Вип.VIII. - Херсон: Вид-во ХДПУ, 2002. - С.126 - 130.

2. Бойков О.Ю. Церква і соціум: взаємовідносини на Півдні України на межі ХІХ - ХХ ст. / О.Ю. Бойков // Південний архів. Зб. наук. праць. Історичні науки. - Вип.ХІ. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - С.109 - 114.

3. Бойков О.Ю. Сектантство Півдня України та його розгляд діячами українського національного руху на межі ХІХ - ХХ ст. / О.Ю. Бойков // Південний архів. Зб. наук. праць. Історичні науки. - Вип.ХІХ. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - С.174 - 179.

4. Бойков О.Ю. Західноєвропейські та східноєвропейські особливості сектантства кінця ХІХ - початку ХХ ст. на півдні України // Південний архів. Зб. наук. праць. Історичні науки. - Випуск ХХІІІ - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С. 9 -12.

5. Бойков О.Ю. Православна ідея та український національний рух Півдня України в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. / О.Ю. Бойков / Інтелігенція і влада. Серія: Історія: громадсько-політ. наук. збір. / М-во освіти і науки України; Одес. нац. політех. ун-т; [редкол.: Г.І.Гончарук (гол. ред..) та ін.]. - Одеса: Астропринт, 2009, - Вип. 15. - С. 24 - 32.

6. Бойков О. Соціокультурні та релігійні чинники на Півдні України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / О.Бойков // Історія України. - № 6 (598), лютий, 2009. - С.1 - 4.

7. Бойков О.Ю. Сектантство та його оцінка діячами українського національного руху Півдня України (кінець ХІХ - початок ХХ ст.) / О.Ю. Бойков // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції «Наука і освіта `2004». Т.4. Історія України. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.20 - 22.

АНОТАЦІЯ

Бойков О.Ю. Церковно-релігійні структури в духовному і соціокультурному житті Півдня України кінця ХІХ - початку ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню діяльності найбільш активних церковно-релігійних структур Півдня України в кінці ХІХ - на початку ХХ століть - православної церкви та протестантських рухів, сектантства, їх ролі в процесі формування нових духовно-релігійних, соціокультурних та етноконфесійних парадигм суспільства південноукраїнського регіону в умовах капіталістичного розвитку.

На основі широкої джерельної бази висвітлено низку чинників, що відображали ставлення різних верств населення Південної України до діяльності церковно-релігійних структур та їх відносин з державними органами Російської імперії. Крім того, роль релігії та релігійних організацій на Півдні України розглянута в загальноцивілізаційному контексті, оскільки досить важливим є виокремлення рис як західної, так і східної цивілізацій, що відчутно проявлялися саме в даному регіоні.

Ключові слова: Південь України, церковно-релігійні структури, Російська православна церква, протестантизм, сектантство, дворянство, буржуазія, селянство, інтелігенція, українська інтелігенція.

АННОТАЦИЯ

Бойков О.Ю. Церковно-религиозные структуры в духовной и социокультурной жизни Юга Украины конца ХIX - начала XX вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск,2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию деятельности наиболее активных церковно-религиозных структур на Юге Украины в конце ХІХ - в начале ХХ веков - православной церкви и протестантских движений, сектантства, их роли в процессе формирования новых духовно-религиозных, социокультурных и етноконфессиональных парадигм общества южноукраинского региона в условиях капиталистического развития.

На основе широкой базы источников раскрыто ряд факторов, которые отображали восприятие различными слоями населения Южной Украины деятельности церковно-религиозных структур и их отношения с государственными органами Российской империи. Такое восприятие формировалось на основании того, что процесс отношений между самим социумом, в частности между украинским и официальной Русской православной церковью на Юге Украины в конце ХІХ - в начале ХХ века определялся изменениями в общественном и индивидуальном сознании населения, его психологии. Следует подчеркнуть, что, невзирая на общие социальные черты, такие слои и сословия были дифференцированными по этническим и религиозными признаками. Следовательно, взгляды на религиозный вопрос и в целом религиозное миропонимание и мировосприятие были достаточно разными.

Таким образом, основным результатом данного исследования стало выявление общих и особенных черт процесса взаимоотношений религиозного и светского элементов многонационального и поликонфессионального общества, в частности развития взаимоотношений между обществом и официальной Российской православной церковью на Юге Украины в конце ХІХ - в начале ХХ веков, обращение этих субъектов общественно - политической жизни к такому неординарному и несколько маргинальному явлению в жизни социума как религиозное сектантство, а также видение представителями реформированного христианства, сектантства собственного места в общественном и духовном процессе развития социума. Кроме того, распространение протестантских движений как на Юге Украины, так и других регионах можно рассматривать как влияние западноевропейской цивилизации, идеи которой часто бессознательно распространялись и воспринимались и рядовым населением, и интеллектуальной национальной элитой. Такое влияние западных черт часто комбинировалось с национальным менталитетом украинцев, чертами восточнославянской культуры, образовывая достаточно нестандартную систему религиозного миропонимания и мировосприятия.

Важным результатом данной работы является то, что при рассмотрении общего и конкретного в процессе построения отношений между отмеченными субъектами, учете не только общественных, но и личностных мотиваций представителей государства и титульной церкви, носителей украинских национально-духовных приоритетов, представителей разнообразных внецерковных культов на Юге Украины в конце ХІХ - в начале ХХ вв. удалось проследить на фоне общецивилизационных процессов достаточно глубинные местные особенности видения роли религии как фактора формирования модерного образа общества и государства. Такая роль понималась по-разному, однако по большей части одинаково учитывалась, невзирая на полярность политических, культурных и конфессиональных убеждений.

Ключевые слова: Юг Украины, церковно-религиозные структуры, Русская православная церковь, протестантизм, сектантство, дворянство, буржуазия, крестьянство, интеллигенция, украинская интеллигенция.

ANNOTATION

The Boycov O.Y. Church-religious structures in the spiritual and sotsiocoultournomou life of South of Ukraine end ХІХ - beginning of the ХХ item - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of a candidate of historical scientific, speciality 07.00.01 - history of Ukraine. - Dnipropetrovs'k National University. - Dnipropetrovs'k, 2009.

The dissertation is devoted to complex research of activity of the most active church-religious structures on South of Ukraine at the end of ХІХ - at the beginning of ХХ ages - the Orthodox church and protestant motions, sectarianism, their roles in the process of forming of new spiritual-religious, sotsiocoultournih and etnoconfesiynih paradigms of society of pivdennooucrainscogo region in the conditions of capitalist development.

On the basis of wide spring base the row of factors, that represented attitude of different layers of population of South Ukraine toward activity of church-religious structures and their relationships with the state organs of the Russian empire is reflected. In addition, the role of religion and religious organizations on South of Ukraine is considered in a zagalnotsivilizatsiynomou context, as a selection of lines of both western and east civilizations is enough important, that perceptibly showed up exactly in the given region.

Keywords: South of Ukraine, church-religious structures, Russian orthodox church, protestantizm, sectarianism, nobility, bourgeoisie, peasantry, intelligentsia, Ukrainian intelligentsia.

Размещено на Allbest.ru