Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВНЗ «УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ІСТОРИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Реферат

Місце і роль чеських міст у гуситському реформаційному русі

Виконав:

Студент IV курсу

денного відділення

Сема Юрій Юрійович

Ужгород - 2010

Вступ

Гуситський рух у Чехії (1419-1485 рр..) являє собою одну з найбільш значних подій в історії Європи XV століття. Як вважає великий медієвіст Ф. Зайбт, гусизм відкриває серію «ранніх революцій» у Європі, для яких характерне складне з'єднання економічних, соціальних, політичних та ідеологічних факторів. Seibt F. Revolution in Europa. Ursprung und Wege innerer Gewait. Strukturen-Elemente- Exempel. Munchen, 1984. Подробнее см.: Рандин А.В. Чешская и немецкая реформация (некоторые аспекты взаимодействия) // Славяно-германские исследования. Т. I-II. М., 2000. - С. 138-149,141. Специфікою ранніх революцій є їх релігійно-соціальний характер.

Гусизм з'явився породженням кризової епохи соціальних, станових, політичних та конфесійних конфліктів у Європі, що почалися приблизно з другої половини XIV ст. До цього додалися ситуація в самій Чехії: погіршення міжнародного становища (Чехія втратила положення центру імперії), ослаблення в державі центральної влади і церковна схизма, яка вела до загального падіння авторитету духовенства в суспільстві. Ще більш напруженою була політична обстановка, загострена конфліктами на соціальному і національному ґрунті. Наступникові Карла IV Вацлаву IV не вдалося ні утримати в покорі найбільших феодалів, ні зайняти тверду позицію у церковній кризі. Спроба короля в його боротьбі з сепаратизмом крупних феодалів покластися на шар дрібної та середньої шляхти не принесла бажаного результату, так як шляхта в той час ще не мала достатнього політичного впливу і ваги в суспільстві.

Розмежувальна риса між прихильниками і супротивниками гусизму проходила не між окремими класами, соціальними верствами і групами, а всередині них. Не заперечуючи важливість економічних і політичних чинників, не можна недооцінювати питання внутрішніх переконань і розуміння християнської віри. Тому принципово помилково пояснювати мотиви участі в гуситському русі тільки економічними і політичними інтересами.

Актуальність нашої реферативної роботи зумовлюється тим, що для глибшого розуміння та вивчення подій гуситського руху, важливим є з'ясування ролі та місця чеських міст у поширенню реформаторського руху. Специфікою гуситського руху був його глибокий ідейний зміст. Гуситська ідеологія була вироблена групою чеських магістрів празького університету, сконцентрованих навколо харизматичної особистості магістра Яна Гуса, на ім'я якого рух отримав назву.

Метою даного реферату є висвітлення значення та місця чеських міст у поширенні гуситського руху.

Означена мета зумовлює вирішення наступних завдань:

- визначити соціальну роль та вплив інтелігенції та духовенства Праги на зародження гуситського руху;

- висвітлити основні ідеї реформаторського руху:

- висвітлити роль та місце міст Чехії у поширенні гуситського руху.

Джерельною базою нашої роботи виступають опубліковані збірки архівних матеріалів і документів, в яких порушено питання гуситського руху у Чехії.

Історіографічною базою реферату виступають ґрунтовні праці провідних вчених присвячені вивченню політичного, соціального та релігійного підґрунтя гуситського реформаторського руху у Чехії. Зокрема треба наголосити на наукових працях таких чеських вчених, як Ф. Палацький, Ф. Шмагел, Ф, Кавка, П. Спунар, Й. Кейрж, Я. Эршил, І. Главачек, Р.Нови, Й. Краса, Э. Маур, А. Міка, Э. Петру, А. Відманова, а також праці українських та російських дослідників.

Хронологічні рамки даного реферату обумовлені його тематичною спрямованістю і охоплюють період з 1419 по 1485 рік.

Географічні рамки реферативної роботи визначається історичними кордонами Чехії.

1. Роль інтелігенції та духовенства Праги у зародженні реформаційного антикатолицького руху

В другій половині ХІV ст. володіння католицької церкви в Чехії були надзвичайно великі. В її руках знаходилася третина земельного фонду країни. Церковні магнати розпоряджалися своїми кріпосними селянами жорстокіше ніж світські феодали. Крім звичайної панщини вони вимагали з них різноманітні побори, одним з найтяжчих з яких була десятина. Займаючись позичковими операціями служителі церкви перетворювали бюргерів та ремісників в своїх боржників і отримували з них великі проценти.

Вище духовенство складалося переважно з німців. Воно забезпечувало залежність чеської церкви від папи. Папа затверджував призначення на посади єпископів та прелатів, які виплачували за це величезні гроші. Ференц Д. Реформаційні ідеї Я.Гуса і їх вплив на чеське суспільство. / Дмитро Ференц. - [Електронний ресурс] // режим доступу: http://cheremosh30.org.ua/nauka/istoria/59-amin.html

Засилля німецького католицького духовенства і німецького патриціату в містах викликало глибоке незадоволення чеського населення. Бюргерство вимагало насамперед створення дешевої церкви, тобто усунення монахів, прелатів, римської курії. Міський плебс та селянство підтримували бюргерську опозицію. Нападки на католицьку церкву зустрічали підтримку зі сторони чеських панів та розорених рицарів, які сподівалися в результаті секуляризації церковних земель збільшити свої володіння. Лившиц Г.М. Реформационное движение в Чехии и Германии. / Гилер Маркович Лившиц. - Минск: Вышэйшая школа, 1978. - С. 62.

Одночасно церква викликала незадоволення і як зосередження не лише земельних багатств але і як зосередження вад. Оскільки не дивлячись на проповідування бідності і рівності всіх людей перед Богом серед представників духовенства процвітали пороки. Далеким від християнської чеснот було і повсякденне життя духовенства. Пияцтво, гендлярство, торгівля церковними посадами, азартні ігри, зв'язки з продажними жінками - всі ці прояви морального занепаду були характерні для середньовічного духовенства взагалі і чеського зокрема. Під час ревізії проведеної празьким архідіаконатом в 1379-1382 рр. було виявлено, що серед 39 приходських священників Праги 16 вели настільки аморальний спосіб життя, що начальство змушене було їх покарати. Моральне падіння охопило і багатьох церковних ієрархів. Лаптева Л.П. Гуситское движение в Чехии ХV в. Учебно-методическое пособие. / Людмила Павловна Лаптева. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - С. 14.

В другій половині XIV ст. у Чехії активізувалася діяльність усякого роду проповідників, що піддавали критиці католицьку церкву з погляду принципів «священного писання». Там само - С. 16.

У 60-70-х роках XIV в. найбільш широку популярність отримав проповідник Ян Міліч із Кромержижа (пом. у 1374 р.). Він протягом деякого часу був придворним Карла I. Вирішивши почати публічні виступи проти діяльності католицької церкви, Міліч відмовився від служби при дворі і роздав своє майно біднякам. На відміну від Вальдгаузера він вимовляв свої проповіді не німецькою, а чеською мовою. Там само - С. 20. Міліч викривав паразитизм католицького духівництва, його розкіш, жадібність, корисливість і розпусту. Він відстоював ідею секуляризації церковного майна, виявляв критичний підхід до біблійних книг. У його розумінні розбійниками є ті світські і духовні правителі, що у своїх діях по вважаються з інтересами народу.29 Міліч насмілився назвати «великим антихристом» самого імператора Карла IV. Світські і духовні влади обвинуватили Міліча в єресі і піддали гонінням.

У 1391 р. у Празі була побудована на честь померлого Міліча Віфлеємська каплиця. Гроші на її спорудження надали шляхтич Гануш Мюльгейм і купець Кржиж Крамарж, послідовники навчання Міліча. У каплиці вимовлялися проповіді винятково чеською мовою. Проповідники критикували католицьку церкву, виступали проти засилля німецького духівництва в Чехії.

Молодшим сучасником і учнем Милича був Матвій з Янова (1350 -1393 рр.), магістр Празького університету. У жовтні 1381 р. він став каноніком Празької соборної церкви. У своєму головному творі «Правила Старого і Нового завіту» Матвій критикував організацію католицької церкви, доводив її невідповідність «священному писанню» і принципам раннього християнства. На думку Матвія, головною причиною соціальних конфліктів є зосередження майна в руках церкви й обкладання населення країни непосильними податями і поборами. Рубцов Б.Т. Гуситские войны. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1955 - С. 96.

Популярним чеським мислителем кінця XIV в. був Томаш Штітний, виходець із дрібних дворян. Він закінчив Празький університет, з яким потім був тісно зв'язаний усе життя. Штітний переклав на чеську мову твори багатьох мислителів Західної Європи, на чеській мові він писав і власні твори. Усе це сприяло формуванню національної чеської мови. Твори Штітного перейняті патріотичними і гуманістичними ідеями. Мислитель відзначає наявність багатьох соціальних протиріч у сучасному йому суспільстві, критикує католицьку церкву, викриває пороки духівництва. Озолин А.И. Томас Штитный - идеолог дворянского крыла бюргерской оппозиции в предгуситской Чехии. / Славянский сборник. - Саратов, 1972. - С. 90.

У другій половині XIV і в перші десятиліття XV в. класова боротьба в Чехії прийняла національний характер. Це вже була боротьба чеських селян проти німецьких і онімечених землевласників, чеських ремісників проти німецького патриціату. Вона одночасно була боротьбою проти католицької церкви, що мала колосальні земельні володіння і була найважливішим оплотом німецьких феодалів у Чехії.

В результаті виникла нова ідеологія явно антицерковного напрямку, що поступово переростала в політичну. Вона базувалася на ідеях англійського монаха Джона Уікліфа, які проникли в Чехію наприкінці XIV ст. через чеських студентів, що навчалися в англійських університетах. Головним представником чеських уікліфітів у Празькому університеті був у цей час Станіслав зі Знойма. Про нього відомо, що в 1382 р. він вступив у Віденський університет на правах «бідного студента», а пізніше перейшов у Празький, де досяг багатьох ступенів і звань - магістра вільних мистецтв, доктора і професора теології. Розуміючи небезпеку, що грозила новому вченню з боку церкви, празький професор згладжував деякі гострі судження англійського філософа Джона Уікліфа в тих випадках, коли вони могли б показатися єретичними. Але ця обережність не заважала Станіславу виявляти особисту мужність у критичних ситуаціях. У 1403 р., коли більшість професорів Празького університету виступили з обвинуваченнями Уікліфа в єресі, Станіслав зі Знойма і його однодумці рішуче захищали свою точку зору. Лаптева Л.П. Гуситское движение в Чехии ХV в. Учебно-методическое пособие. / Людмила Павловна Лаптева. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - С. 21.

На початку XV в. на чолі опозиційного руху, спрямованого проти католицької церкви, стає Ян Гус (1369 - 1415), професор Празького університету. Він народився в південній Чехії, у містечку Гусинець, у родині бідного селянина. Завдяки видатним здібностям і завзятій праці йому вдалося закінчити філософський факультет Празького університету й одержати звання бакалавра (1393). У 1396 р. Гус став магістром вільних мистецтв і доктором філософії, а в 1398 р. почалася його викладацька діяльність в університеті. История Чехословакии: В 3-х тт. - Т.1. - С. 143.

Погляди Гуса значною мірою розвилися під впливом ідей Яна Міліча, Матвія з Янова і Томаса Штітного. Велику роль у формуванні його поглядів зіграло також вчення Джона Уікліфа. Наприкінці XIV ст. твори англійського реформатора були добре відомі в Празі. Вони ретельно вивчалися Гусом і іншими вороже налаштованими стосовно католицького духівництва. По ряду питань Гус йшов далі своїх ідейних попередників. У 1399 р. він став привселюдно викладати і захищати своє вчення. Лившиц Г.М. Реформационное движение в Чехии и Германии. / Гилер Маркович Лившиц. - Минск: Вышэйшая школа, 1978. - С. 65.

Не пориваючи з церквою, Гус викривав пороки духівництва і звертав на них увагу мас. Але поступово Гус став переходити від критики вдач духівництва до вимог корінних перетворень у всьому католицькій церкві. У цій боротьбі Гус стояв на ґрунті, підготовленому його чеськими попередниками, а також використовував положення англійського реформатора Джона Уікліфа.

Однак реформаторська та проповідницька діяльність Я.Гуса була припинена на Констанському соборі 6 липня 1415 року, коли видатного сина чеського народу було спалено, а його попіл викинуто в Рейн. Вбивство Гуса дало поштовх до подальшого розвитку реформаційних ідей в Чехії.

2. Місце чеського бюргерства та міської бідноти у гуситському реформаційному русі

У відповідь на розправу над Гусом і Ієронімом Празьким по всій Чехії почалися масові народні виступи. Чеські дворяни направили протест Констанському собору. Селяни і міське населення нападали на церкви, виганяли духовенство, знищували предмети культу, захоплювали церковні землі. Народні проповідники давали вченню Гуса радикальне революційне тлумачення. Величезні натовпи людей йшли слухати проповіді на чеською мовою. На горі Фавор (Табор) зібралося 42 тис. селян. Влітку 1419 почалася відкрита збройна боротьба між гуситами і католиками. У Празі спалахнуло повстання плебейських мас на чолі зі священиком Яном Желівським. Мишко Д.І. 600 років з дня народження Яна Гуса.// УІЖ. - 1969. - №6. - С. 138-142.

Після смерті короля Вацлава IV спадкоємцем чеського престолу був оголошений його молодший брат імператор Сигізмунд. Але чеські гусити, в тому числі шляхта й пани, відмовилися визнати Сигізмунда, що видав Гуса на розправу, своїм королем. В кінці 1419 по всій країні піднялася нова хвиля повстань.

Навесні 1420 папа оголосив хрестовий похід проти гуситів, в чолі якого став імператор Сигізмунд. До Чехії вторглося близько 100 тис. хрестоносців, більшою частиною німців, які були впевнені у легкій перемозі. Але чеський народ, піднявшись на захист своєї батьківщини, дав рішучу відсіч хрестоносної армії, розгромивши ворога у Віткової гори, в околицях Праги. Велика заслуга у перемозі над хрестоносцями належала видатному полководцю гуситу Яну Жижки, на честь якого Виткова гора була перейменована в гору Жижки. Мацек Й. Гуситское революционное движение. - С. 97.

Сейм, що зібрався влітку 1421 року в Чеславі позбавив Сигізмунда чеської корони і обрав республіканський уряд з 20 владаржей, до числа яких увійшов і Ян Жижка. Проте помірні гусити наполягли на тому, щоб запросити на чеський престол польського короля Владислава-Ягайла.

У серпні 1421 почався другий хрестовий похід проти гуситської Чехії. Хрестоносці взяли в облогу місто Жатець, але взяти його не змогли. Підоспіла на виручку обложеного міста армія Жижки звернула хрестоносців у втечу. Так само безславно закінчилося новий наступ Сигізмунда, розпочате за допомогою угорсько-австрійських військ і за підтримки деяких чеських і моравських панів у січні 1422 У цей час Жижка в результаті поранення осліп, але продовжував успішно керувати військовими діями.

У 1419 р. в таборі гуситів склалося два напрямки - помірне і революційне. Помірні - чашники (одним з основних їхніх вимог було причащання з чаші для всіх, а не тільки для духовенства, що символізувало скасування привілеїв кліру) об'єднували значну частину шляхти, панів і патриціанських верхівку міст. Програма чашників була викладена в «Чотирьох празьких статтях» і зводилася до наступного: богослужіння повинно відбуватися на чеській мові; причащання для мирян і духовенства має бути однаковим - хлібом і вином; духовенство позбавляється будь-яких привілеїв; церковні обряди відбуваються безкоштовно. Ці вимоги підтримали і таборити, даючи їм, проте, більш широке і радикальне тлумачення. Лаврентий из Бржезовой. Гуситская хроника. - М.: Изд-во АН СССР, 1962. - С. 152.

Революційні маси гуситів іменувалися таборити - від назви гори Табор, на якій збирався народ на початку руху; в 1420 р. в Південній Чехії було засновано місто Табор, що став головним військовим табором революційних гуситів. Таборити об'єднували селян, частина бюргерства і міський плебс, що до них приєдналися і деякі збіднілі дворяни. Програма таборитів не обмежувалася реформою церкви, а вимагала перебудови всього суспільного і політичного життя. Мацек Й. Табор в гуситском революционном движении: В 2-х тт. - Т.2. - С. 61. Однак рішуче відкидаючи існуючий феодальний лад, таборити вельми туманно уявляли майбутнє, бачачи в ньому якесь царство рівності в дусі біблійних сказань про райське життя. У цьому новому суспільстві, на їхню думку, не повинно було бути бідних і багатих, пригноблених і гнобителів, люди повинні жити вільно, як брати і сестри. Відкидаючи експлуатацію, таборити на практиці прагнули позбавити населення від феодального гніту, вони забороняли селянам платити оброки і виконувати феодальні повинності.

В обстановці безперервних воєн, коли в Таборі та інших таборітскіх містах збиралися маси людей, яким потрібно було дати притулок, годувати, одягати і озброювати, керівники таборитів пішли на деякі радикальні перетворення. Всі приходили в таборітскіе громади повинні були зсипати свої гроші в громадські каді, щоб витрачати їх на загальні потреби. Цей захід, природно, носила тимчасовий характер.

Таборити вимагали вільного тлумачення священного писання, знищення всіх предметів католицького культу, руйнування церков і монастирів і секуляризації церковно-монастирської власності на користь народу. Вони не визнавали культу святих і мощів, пишного облачення священнослужителів. За їх вченням обряд богослужіння могли здійснювати всі знають писання люди, в тому числі й жінки, без особливого облачення, в звичайному одязі.

Оскільки склад таборитів був досить неоднорідний за своїм соціальним характером, в їхньому середовищі з'явилися помірне і радикально-хіліастічні течії. Хіліасти вчили, що найближчим часом настане тисячолітнє царство боже на землі і встановиться повна рівність між людьми. Вони заперечували не тільки власність, але й сім'ю. У 1421 році хіліасти були вигнані з Табору помірними таборити на чолі з Яном Жижко. Керівники хіліастов Мартін Гуска й інші були спалені на вогнищах. Це не тільки завдало удару по хіліазму, але і в цілому підірвало революційне гуситськоє рух. Озолин А.И. Из истории гуситского революционного движения. - С. 204.

Між чашниками і таборити йшла постійна ідеологічна боротьба, за часами спалахували збройні зіткнення. Тільки перед лицем спільної загрози з боку хрестоносців вони об'єднувалися для спільної боротьби. Чашники, прагнули до компромісу з католиками, намагалися розгромити революційне крило гуситського руху, який очолював боротьбу пригноблених мас села і міста проти феодальної експлуатації. Празьким чашниками вдалося позбавити керівництва плебейські маси Праги, убивши в 1422 р. Яна Желівського. Але їхня спроба організувати вбивство Яна Жижки закінчилася провалом. Жижка жорстоко розправився зі зрадниками.

Вже в перших боях з хрестоносцями революційна чеська армія показала свої переваги перед феодальним католицьким воїнством. У натхненній ідеями патріотизму і володіла великою моральною стійкістю армії гуситів, билася під командуванням виборних воєначальників, встановилася залізна дисципліна, яка спиралася на революційну свідомість. Гуситська армія була добре озброєна і застосовувала нову тактику ведення бою. Велика заслуга в цьому належала Яну Жижки. Піхота швидко пересувалася на бойових возах, на яких були встановлені легкі польові гармати. При настанні ці візки застосовувалися для оточення противника, при обороні з них споруджувався укріплений табір (вози скріплювалися ланцюгами, а простір між ними заповнювався дошками). Бойові вози гуситів з пересувається на них піхотою наводили жах на хрестоносців, і вони нерідко зверталися у втечу, почувши їх стукіт. Лаврентий из Бржезовой. Гуситская хроника. - С. 101.

Восени 1422 вороги гуситів організували третій хрестовий похід, який закінчився повним провалом. Після цього з новою силою відновилася боротьба між чашниками і таборів-тами. Влітку 1424 таборітское військо під командуванням Жижки завдало чашниками жорстокої поразки. Незабаром після цього Жижка помер від чуми. Його наступником став Прокіп Великий, під керівництвом якого гуситськоє військо здобуло багато нових блискучих перемог. У 1426 р. воно розгромило війська Сигізмунда в битві біля Усті. Повною поразкою завершився четвертий хрестовий похід, оголошений татом в 1427 р. У 1431 р. католики зробили п'ятий, останній похід проти гуситів. Але величезна хрестоносна армія була розбита під Домажлі-цями і звернулася до втечі, покидавши зброю і прапори. Гуситський військо перейшло в наступ і вторглося до Німеччини, Австрії і Угорщини. У 1433 році гусити здійснили похід на північ, дійшовши до узбережжя Балтійського моря. Ідеї чеської Реформації, або «богемський отрута», як називали їх папісти, проникали далеко за межі Чехії, піднімаючи народні маси на виступи в Німеччині, Угорщині та інших країнах. У лавах гуситів билися німці, угорці, поляки і навіть росіяни. Папа й імператор переконавшись у безнадійності хрестових походів проти гуситів, почали шукати угоди з чашниками, щоб спільними силами розгромити революційну таборітскую армію. Скликаний у 1431 р. в Базелі собор вступив у переговори з гуситами і добився в 1433 р. компромісної угоди з чашниками («Празькі компактати»), згідно з яким у Чехії дозволялося богослужіння чеською мовою і причащання під обома видами. Ліквідувалася церковна юрисдикція і визнавалася досконала вже секуляризація церковного землеволодіння. Гусакова Н.А. Из истории борьбы плебейской оппозиции против феодально-католической реакции в начале гуситского движения (1419-1422 гг.). - Минск: Высшая школа, 1963. - С. 31

Таборити не визнали «Празьких компактатов». Почалася війна між таборити і чашниками, допомогу яким надавали католицькі сили. У битві біля Липа 30 травня 1434 таборити зазнали поразки: однією з причин його була зрада помірних таборитів, що перейшли у вирішальний момент бою на бік противника. У битві загинули Прокіп Великий і його найближчі соратники. Однак окремі загони таборитів продовжували чинити опір. Особливо запеклий опір-надавав Сіон. У 1437 р. він упав. Захоплений у полон останній таборітскій полководець Ян Рогач був страчений.

Сигізмунд, визнаний чашниками королем Чехії, зайняв Прагу. Але він не виконав своїх обіцянок. Країна була знову наводнена католицькими попами і німцями, які розправлялися з «єретиками» - гуситами.

Історичне значення гуситського руху. Гуситські війни та революційні подвиги таборитів дуже вплинули не тільки на історичну долю чеського народу, а й на визвольну боротьбу інших європейських, і перш за все слов'янських, народів. У Словаччині, яка перебувала під гнітом угорських і німецьких феодалів, в 40-50-х рр.. XV ст. розпалися народна війна під керівництвом Петра Аксамитова. Повсталі братчики за прикладом таборитів створили сильну революційну армію і захоплювали феодальні замки та міста. Угорські феодали з великими труднощами придушили це народне повстання.

Основну силу гуситського революційного руху складали народні маси - селянство і міські низи, які боролися проти феодального гніту і чужоземного поневолення.

Гуситські війни, які були за своїм характером селянськими, на час згуртували широкі верстви чеського суспільства, які боролися за національну незалежність країни і реформу католицької церкви. Результатом їх було національне відродження Чехії, хоча народні маси і не добилися звільнення від феодального гніту.

Чехія в другій половині XV ст. Поразка таборитів означало торжество феодальної реакції. Посилилися позиції великих феодалів, які збагатилися за рахунок секуляризації церковних земель і захоплення королівських володінь. На чолі держави ними був поставлений Іржі Подебрад, що правив спершу як регент, а з 1458 р. стала королем. Частина таборитів увійшла в громаду «Чеських братів», засновану в 1457 р. «Чеські брати» відмовлялися від активної боротьби і проповідували духовне вдосконалення. Мацек Й. Табор в гуситском революционном движении: В 2-х тт. - Т.2. - С. 35.

Іржі Подебрад намагався зміцнити свою владу і обмежити сваволю панів. З непокірними він жорстоко розправлявся. Щоб збільшити державні доходи, він протегував; розвитку торгівлі та ремесла, підвищував податки.

Незадоволені політикою Подебрада пани склали Зелено-горянську конфедерацію, яку підтримали тато й угорський король Матіаш Корвін. Подебрад розгромив панів, але у війні з угорським королем зазнав поразки. Матіаш Корвін захопив Моравію і Сілезію. У приготуваннях до нової війни в 1471 р. Подебрад помер.

Почалася боротьба за чеський престол між Матіаш Корвіним і Владиславом Польським. У 1478 р. був укладений компромісний договір: королем Чехії зізнавався Владислав Ягеллончик, але угорцям відходили Моравія, Сілезія і Лужиці. У 1490 р., після смерті Корвіна, Владислав став і угорським королем. Влада його в Чехії була незначна, він йшов на поводі у могутніх панів. Таке ж положення зберігалося і при його наступнику Людовіку (1516-1526). Панування панів, що супроводжувалося посиленням кріпацтва і придушенням міст, підривало обороноздатність Чеського-держави, яке піддавалося постійній загрозі з боку Османської імперії. У 1526 р. в битві при Мохачі турки розгромили об'єднане чесько-угорське військо. Загинув король Людовик. На чеський престол був обраний Фердинанд Габсбург, і Чехія увійшла до складу багатонаціонального Австрійської держави. Чеський народ на багато століть втратив свою незалежність.

Висновки

Таким чином на початок ХV ст. в Чехії в результаті погіршення соціально-економічного становища широких народних мас, а також наростання незадоволення політикою католицької церкви розпочинається захоплення народу реформаторськими ідеями. Одночасно незадоволення торкнулося і найбільш освіченої частини тогочасного чеського суспільства - магістрів Празького університету, які були незадоволені пануванням в університеті німців.

На чолі цього незадоволення став професор Празького університету, проповідник Віфлеємської каплиці Ян Гус. Його світогляд сформувався під впливом реалій його часу, а також під впливом ідей Джона Уікліфа, які почали проникати в Чехію.

Розпочавши свої проповіді з викриття паразитизму католицького духовенства Чехії Гус поступово переходить до критики католицької церкви, звинувачуючи її в тому, що вона монополізувавши зв'язок людей з богом не виконує своїх обов'язків, намагаючись отримати якомога більше прибутків.

Пізніше, відстоюючи інтереси чеського народу, Гус починає вимагати ліквідації засилля німців в містах, секуляризації церковного землеволодіння, припинення продажу індульгенцій. Одночасно в цей момент він висуває основну вимогу, яка стала прапором, який повів за собою майже увесь народ - вимогу причащання мирян хлібом та вином з чаші.

Смерть Яна Гуса в Констанці стала поштовхом до початку загального повстання у Чехії. Однак з самого початку стало зрозумілим, що вимоги, висунуті Я.Гусом по-різному сприймаються різними соціальними верствами. Це призвело до розпаду гуситського руху на два табори - чашників, які становили помірковане крило гусизму, і яке представляли заможне населення міст, земанів, частину феодалів і священників, та таборитів, які представляючи радикальне крило об'єднували сільську та міську бідноту.

Якщо помірковані бачили мету в захопленні влади в містах та церковних земель, і досягнувши мети, за деяким виключенням, відійшли від руху і стали шукати шляхи порозуміння з реакційними силами за умови визнання захоплених ними привілеїв, та таборити пішли ще далі. Якщо представників поміркованого крила задовольняли вимоги викладені у Чотирьох празьких статтях, то для таборитів ці статті були лише вихідним пунктом.

На початковому етапі гуситського руху таборити виступали за створення нового суспільства, в якому не було б панів і все було спільним. І справді на початку всі таборити дотримувалися цих ідей. Проте скоро стало зрозумілим, що такий лад за даних умов не може існувати. Тому більшість таборитів пішла на деякий відступ від декларованих раніше ідей повного усуспільнення. Ті, хто відмовився визнати неможливість створення ідеалу отримали назву пікартів, або адамітів, і через деякий час були розгромлені таборитами.

Одночасно слід відзначити, що таборити на протязі всієї історії гуситського руху дотримувалися проголошених на початку ідей рівності та братерства. Тим не менше, в результаті зради помірної частини руху гуситський рух було розгромлено.

Список використаних джерел та літератури

І. Джерела

1. Лаврентий из Бржезовой. Гуситская хроника. - М.: Изд-во АН СССР, 1962. - 330 с.

2. Хрестоматия по истории средних веков: В 3-х тт. Под ред. С.Д. Сказкина. - М.: Соцекгиз, 1963. - Т.2. - 751 с.

ІІ. Монографії, посібники, статті

3. Гусакова Н.А. Из истории борьбы плебейской оппозиции против феодально-католической реакции в начале гуситского движения (1419-1422 гг.). / Н.А Гусакова. - Минск: Высшая школа, 1963. - 358 с.

4. История Чехословакии: В 3-х тт. / Под ред. И.Н. Мельниковой, А.И. Недорезова, СИ. Прасолова, Н.А. Шлёновой. - М., 1960.

5. Краткая история Чехословакии: с древнейших времён до наших дней. - М.: Наука, 1988. - 574 с.

6. Лаптева Л.П. Гуситское движение в Чехии ХV в. Учебно-методическое пособие. / Людмила Павловна Лаптева. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. - 148 с.

7. Лившиц Г.М. Реформационное движение в Чехии и Германии. / Гилер Маркович Лившиц. - Минск: Вышэйшая школа, 1978. - 270 с.

8. Мацек Й. Гуситское революционное движение. / Йозеф Мацек. - М.: Изд-во иностр. л-ры, 1954. - 320 с.

9. Мацек Й. Табор в гуситском революционном движении: В 2-х тт. / Йозеф Мацек. - М.: ИЛ, 1956. - 587 с., 582 с.

10. Мишко Д.І. 600 років з дня народження Яна Гуса. / Д.І. Мишко // УІЖ. - 1969. - №6. - С. 138-142.

11. Озолин А.И. Из истории гуситского революционного движения. / Артур Иванович Озолин. - Саратов, 1962. - 340 с.

12. Озолин А.И. Томас Штитный - идеолог дворянского крыла бюргерской оппозиции в предгуситской Чехии. / Славянский сборник. - Саратов, 1972. - С. 90.

13. Рандин А.В. Чешская и немецкая реформация (некоторые аспекты взаимодействия) // Славяно-германские исследования. Т. I-II. М., 2000. - С. 138-149,141.

14. Рубцов Б.Т. Гуситские войны. / Б.Т. Рубцов. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1955 - 324 с.

15. Ференц Д. Реформаційні ідеї Я.Гуса і їх вплив на чеське суспільство. / Дмитро Ференц. - [Електронний ресурс] // режим доступу: http://cheremosh30.org.ua/nauka/istoria/59-amin.html

16. Seibt F. Revolution in Europa. Ursprung und Wege innerer Gewait. Strukturen-Elemente - Exempel. Munchen, 1984.

Размещено на Allbest.ru