Давня Месопотамія

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Давня Месопотамія

Межирімччя, Месопотамія (грец.: МеупрпфбмЯб, земля між ріками) або Дворіччя -- регіон в Азії. У строгому сенсі -- це алювіальна рівнина між річками Тигр та Євфрат на території сучасних Іраку та Сирії, однак, у звичному вжитку цей термін включає долини обох річок разом із навколишніми низинами, що обмежені Аравійською пустелею на заході і півдні, Перською затокою на півдні, горами Кавказу і Загросу на півночі.

Межиріччя має древню і сповнену подіями історію - перші держави в цьому регіоні виникли понад 5 тис. років тому. Месопотамію часто називають колискою цивілізацій. Тут виникла перша в історії людства писемність -- клинопис, розвинулись рільництво та іригація, були здійснені численні винаходи, розвинута астрономія.

Географія

Месопотамія охоплює землі між річками Євфрат і Тигр, що витікають із Вірменського нагір'я у сучасній Туреччині. Обидві річки мають численні притоки, збираючи воду з обширних гірських районів. Наземні шляхи в Межиріччі зазвичай йдуть вздовж Євфрату, оскільки береги Тигру часто круті й важкі для підйому. Клімат в регіоні напівпосушливий, на півночі пролягають широкі пустелі, південніше -- області боліт, замулених заплав, порослих очеретом берегів рік. Євфрат і Тигр зливаються на крайньому півдні, виливаючи свої води у Перську затоку.

В умовах посушливого клімату сільське господарство на півночі регіону богарне, а на півдні вимагає зрошування. Зрошувальному рільництву сприяють розливи рік при таненні снігів у горах Заргосу і на Вірменському нагір'ї. Ефективність іригації залежить від можливості мобілізувати достатню кількість людської праці для побудови каналів та догляду за ними. Це, починаючи з найбільш раннього історичного періоду, сприяло виникненню міських поселень і централізовної політичної влади. Сільське господарство доповнювали кочівні скотарі, які випасали отари овець, кіз та верблюдів із річних пасовищ у сухі літні місяці й переганяли їх в напівпустельні райони у вологий зимовий період.

Регіон Межиріччя не має власного будівельного каменю, цінних металів чи лісу, й ці матеріали привозилися із навколишніх областей в обмін на сільськогосподарську продукцію, що сприяло розвитку далекої торгівлі. У заболочених заплавах на півдні ще з доісторичних часів існувало рибальство.

Час від часу культурна система Межиріччя переживала періоди занепаду, викликані низкою різних причин. Потреба у робочій силі призводила до зростання населення до екологічно допустимих меж, і в роки кліматичної нестабільності система центрального правління розвалювалася, що в свою чергу сприяло депопуляції. Крім того, регіон був недостатньо захищений від нападів гірських племен і кочових скотарів, результатами яких ставали періоди розвалу торгової системи й занепаду іригаційної системи. Прагнення міст-держав до незалежності призводило до того, що часто централізована влада над усім регіоном була тільки ефемерною, поступаючись племінним чи регіональним утворенням. Ця тенденція досі збегігається в сучасному Іраці.

Народи та мови

Найдревнішою мовою Межиріччя, на якій залишилися письмові свідчення, була шумерська -- аглютинативний мовний ізолят, яким розмовляли шумери -- народ, що заселяв південні райони Месопотамії. В центральній та північній Месопотамії проживали племена, що розмовляли мовами семітської мовної родини, серед яких найбільше значення мала аккадська. Впродовж третього тис. до н.д. шумерська та аккадська мова співіснували у культурному симбіозі, що часто означав двомовність. Про це свідчать численні запозичення в літературних пам'ятках обома мовами. Під кінець третьго тисячоліття аккадська мова поступово витіснила шумерську з повсякденного вжитку, але збегіралася як священна, церемонна, літературна та наукова мова.

Після завоювання Месопотамії персами, офіційною мовою регіну в імперії Ахеменідів стала арамейська, витіснивши акаддську та шумерську в сфери релігійного вжитку. Ще через приблизно тисячу років, після арабського завоювання Персії, мовою регіону стала арабська, яка досі зберігає свій статус у сучасному Іраці.

Історія

Тенденції в історії стародавньої Месопотамії. Графік показує періоди централізації та розвалу єдиної центральної влади в регіоні.

Дуже довго цивілізації Межиріччя залишалися практично невідомими науці. Основним джерелом відомостей була Біблія, де є розповіді про будівництво Вавилонської вежі, про сімдесятирічний полон євреїв і правителя Навуходоносора, про халдеїв - жителів Вавилона, про столицю Ассирії - Ніневію - «велику блудницю», про чаші гніву, які сім ангелів вилили на приєвфратскі землі. Опис цих місць зустрічається і у древньогрецького історика Геродота: він захоплювався стінами Вавилона - такої довжини, що на них могли роз'їхатися дві бойові колісниці, прирахував до чудес світу «висячі сади Семіраміди». Такі свідоцтва довго викликали сумніви. Було незрозуміло, куди могла зникнути велика цивілізація. XIX ст. приголомшило світ грандіозністю своїх археологічних відкриттів, зроблених в долинах Тигра і Єфрата. Були розкопані найбільші міста Месопотамії. Зусиллями цілої плеяди чудових вчених була розшифрована писемність, що дозволило виділити історичну основу біблійних розповідей, пересвідчитися в достовірності оповідань Геродота, досить детально реконструювати минуле Дворіччя.

Історію Стародавнього Межиріччя заведено розпочинати із Убейдського періоду, коли з'явилися перші міські поселення, і завершувати завоюванням Месопотамії персами, або арабським завоюванням, що відбулося через тисячу років.

Особливість найдревнішої політичної історії Месопотамії полягає в тому, що тут існували не одна, а декілька держав, які почергово домагалися верховенства в регіоні. Періоди імперій під владою одного міста змінювалися періодами розпаду централізованої влади й існуванням кількох незалежних міст-держав.

Ранні міста в цьому регіоні включають Ур, Урук, Ісін, Лагаш у нижній Месопотамії (Шумері), Агад, Вавилон, Кіш, Ніппур у центральній частині Межиріччя (Аккаді), Ашшур, Ніневію, Марі, Алеппо у верхній Месопотамії.

У кінці IV - початку III тис. до н.е. на півдні Дворіччя виникають і підносяться міста-держави, об'єднані істориками збірною назвою Шумер (за назвою народу, що жив там). У III тис. до н.е. велика частина Месопотамії попадає під владу Вавилонського царства. Потім, з XVI с. до н.е. набрала могутність Ассирія (її столиця - місто Ніневія). Після нового недовгого піднесення Вавилона в VI ст. до н.е. Межиріччя було завойоване північним сусідом - Персією.

Межиріччя залишалося під владою персів до походів Александра Македонського у 4 ст. до н.е. Після смерті Александра в ньому правили Селевкіди. У другому столітті до Р.Х. Межиріччя опинилося під контролем Парфії, а потім стало районом майже безперервних воєн між Римом та Парфією. У 226 році його захопили Сассаніди, які на той час перемогли парф'ян і підкорили собі Персію. Війни між імперією Сассанідів та римлянами і їхніми спадкоємцями візантійцями продовжувалися до 7 ст., коли Межиріччя потрапило під владу Арабського Халіфату.

Будівництво і архітектура

У Месопотамії дуже рано (за останніми даними, раніше, ніж у Єгипті) розпочалося будівництво іригаційних споруд. Іригація мала планомірний, крупномасштабний характер. Розливи Евфрата бувають дуже сильними, але нечастими. Тому викопувалися величезні котловани, вони заповнювалися водою під час розливу - так створювався запас води на час засухи. Геродот описує судноплавний канал, проритий між Тигром і Евфратом.

Накопичений досвід став використовуватися в будівництві. Наприкінці IV тис. до н. е. шумери збудували перші на планеті міста - Ур, Урук, Лагаш. У них складаються і перші державні структури. Виникає монументальна архітектура. Під час розкопок була знайдена статуя жерця, правителя шумерского міста Лагаш на ім'я Гудеа, який жив у XXI ст. до н.е. Він зображений з планом майбутнього храму в руках. Це одночасно свідчення і високої будівельної техніки, і того значення, яке правителі додавали будівельним роботам. Монументальне будівництво, як і іригація, - яскравий приклад перемоги людини над несприятливими природними умовами. Справа в тому, що в Месопотамії немає готових будівельних матеріалів - каменю, дерева. Усі гігантські будови зводилися з глиняної цегли.

Основними монументальними спорудами були храми і палаци. Храми часто розміщувалися на вершині особливої ступінчастої вежі - зикурату. Зикурати складалися з декількох платформ, що звужуються догори, складених суцільною цегельною кладкою. Піднятися до храму, що знаходився на верхньому майданчику, можна було довгими круговими сходами і похилими підйомами. Хода до храму становила частину релігійних церемоній. «Храми-гори», створені працею як вільних громадян, так і рабів стали символами всемогутності держави. Відгомони слави месопотамских будівельників відбилися в біблійній розповіді про Вавилонську вежу. При розкопках древнього Вавілона був знайдений підмурок гігантського зикурату, який, ймовірно, і був її прообразом.

Такими ж величними, як і культові споруди, були палаци правителів Шумеру, Аккаду, Вавилонії і особливо Ассірії. Так, вхід в царський палац у Ніневії був прикрашений багатьма величезними статуями божеств - крилатих людинобиків і людинолевів. На стінах залів - сюжетні рельєфи, що детально зображують життя правителя. Найвідоміший з рельєфів присвячений полюванню - улюбленному заняттю ассірійської знаті. Звірів утримували у спеціальних вольєрах - перших попередниках сучасних зоопарків, а перед полюванням випускали. Рельєфи чудово передають динаміку руху, азарт погоні. Але особливо вражають своїм драматизмом сцени загибелі тварин - левиць і левів, газелей, диких коней.

Розкопки у Вавилоні дозволили уточнити, як виглядали легендарні «висячі сади» цариці Семіраміди. Це була кам'яна будівля, що складається зі склепінчастих терас. На кожній терасі був шар землі, де і розбивали сад. Вода вгору подавалася за допомогою лопатевого водопроводу.

Постійні війни диктували необхідність оборонних споруд. Міста Межиріччя стали справжніми фортецями. Про столицю Ассірії - Ніневію - говорили: «Та, яка своїм сяйвом відкидає ворогів». Зубці її стін, що досягали 20 м у висоту, прикрашала цегла, покрита блакитною глазур'ю із золотою блискучою смугою. Вавилон оточували чотири кільця стін. Головні ворота були присвячені богині Іштар. За наказом царя Навуходоносора до них побудували дорогу надзвичайної краси і абсолютної неприступності для можливого ворога. З двох сторін підносилися семиметрові стіни. Вимощена ця дорога була величезними плитами з білого вапняка. На кожній плиті вибитий напис: «Я - Навуходоносор,.. Вавилонську вулицю вимостив...». Bce, що робилося в державі, вважалося заслугою винятково його правителя.

Най товща стіна, яка була навкруги міста Урнамму (сьгодні Мухайяр в Іраці), була зруйнована в 2006р. до н. е. Її товщина становила 27 метрів.

Писемність і література

Безумовно, найбільше досягнення культури Месопотамії - писемність. Уперше створюють її шумери в IV тис. до н. е. З'являється спочатку малюнкове письмо - піктографія. Потім поступово окремі знаки починають передавати вже не слово, а склади і звуки, малюнки міняють своє зображення - виникає клинопис. Для записів використовувався найпоширеніший природний матеріал у Дворіччі - глина. З ретельно обчищеної глини виготовляли табличку, напис наносили очеретяною паличкою або металевим стрижнем (писемність отримала свою назву за формою отриманих клиноподібних рисок); готову табличку обпалювали в спеціальних печах. На основі шумерської писемності сформувалися клинописні системи Аккаду, Вавілонії, Ассірії. Причому мала місце цікава ситуація: розшифрувавши ассирійський, а потім вавілонський клинопис, лінгвісти передбачили відкриття ще більш древньої культури. Лише значно пізніше археологи розкопали шумерські пам'ятники.

На сьогодні знайдено і прочитано тисячі табличок найрізноманітнішого змісту: царські накази, господарські записи, учнівські зошити, наукові трактати, релігійні гімни, художні твори. Чудова знахідка була зроблена при розкопках Ніневії - перша в історії людства бібліотека. Її створили за наказом ассирійського царя Ашшурбаніпала. Зберіглася також табличка із суворим наказом, розісланим по всій країні: збирати або переписувати глиняні таблички. Бібліотека була чудово організована навіть за сучасними мірками: внизу кожної таблички - повна назва книги і номер «сторінки», ящики розставлені по полицях відповідно до тем, на кожній полиці - бірка з номером.

У бібліотеці Ашшурбаніпала збереглася найдревніша в світовій літературі епічна поема -- «Епос про Гільгамеша». Вона була створена ще в шумерскі часи і розказує про царя Урука героя Гільгамеша. Гільгамеш зі своїм другом Енкіду здійснюють безліч подвигів. Після смерті Енкіду Гільгамеш не може змиритися з тим, що боги зробили людей смертними. Він відправляється шукати секрет безсмертя. Пошуки приводять його до першої людини - Ут-напишти. Ут-напишти розказує Гільгамешу історію свого життя. Ця розповідь, коли була перекладена на європейські мови в XIX ст., викликала справжню сенсацію, оскільки практично повністю співпадала з розповіддю про «великий потоп» у Біблії: гнів богів, спорудження великого корабля, земля, вкрита водою; навіть зупинка на вершині великої гори. До кінця своїх мандрівок Гільгамеш, так і не отримавши чарівного засобу, розуміє: вічно живе в пам'яті нащадків той, хто здійснює добрі справи.

Життя багатьох образів і сюжетів шумерської, вавилонської, ассирійської міфології продовжується після загибелі цих цивілізацій. Наприклад, міфи про створення світу, про створення людей з глини, про смерть і воскресіння бога Таммуза. Сучасне семиденне розчленовування тижня склалося у ассирійців і вавілонян, які поклонялися семи головним богам.

Наукові знання

Завдяки розшифровці «глиняних книг» отримані досить точні уявлення про рівень наукових знань в Межиріччі. Охоронцем вищої мудрості були жреці. Розумова праця вже відділилася від фізичної, але наука носила характер таємного знання. Особливий розвиток отримало спостереження за зірками. Зіркам приписувалася магічна сила. Храми на вершинах зиккуратів служили своєрідними обсерваторіями. Вся зоряна карта, яку можна отримати без телескопа, була вже відома в Вавілоні. Жреці встановили зв'язок Сонця зі знаками Зодіаку. На основі астрономічних спостережень був розроблений дуже точний місячний календар. Вавілоняни користувалися сонячними і водяними годинниками.

Багатими для свого часу були і математичні знання: чотири арифметичні дії, зведення до квадрату і витягання квадратного кореня, обчислення площі геометричних фігур. Сучасний розподіл кола на 360 градусів і години на 60 хвилин сходить до шестидесятеричної ассиро-вавілонської системи лічби.

месопотамія межиріччя хаммурапі

Лікарське мистецтво

Мистецтво вавілонських лікарів славилося на Сході. Їх часто запрошували в інші країни. У Вавилоні було дві медичні школи на державному утриманні. Збереглося багато науково-медичних табличок, складених за єдиним зразком. Починаються вони словами: «Якщо людина хвора...», далі слідує перелік симптомів, а потім рекомендації з лікування. Завершують запис слова: «Він видужає». Цікавий звичай описує Геродот: коли лікарі не знали, як допомогти хворому, його виносили на ринкову площу, і кожний перехожий був зобов'язаний дати йому пораду.

Закони Хаммурапі

Певним підсумком розвитку політичної думки древніх стало оформлення першого письмового зібрання законів. Хаммурапі увійшов у світову історію як перший цар-законодавець, що підпорядкував владі Вавилона все Дворіччя (XVIII ст. до н. е.). У Парижі, в Луврі зберігається чорна мармурова «Стела Хаммурапі». У її верхній частині - зображення самого царя, який отримує від Бога символи влади, а в нижній - клинописом вибиті закони. Велике місце серед них займає боргове право - позики, відсотки на борги, застава. Грошовою одиницею тоді був талант (слово, яке, змінивши значення, увійшло в сучасні мови). Регулюються сімейні відносини: заключення шлюбу, покарання за невірність, майнові права чоловіків, успадкування, розлучення. Обумовлено, що раб - повна власність пана. Суд вершили жреці, вони могли викликати свідків, які свідчили, приносячи клятву. Покарання часом передбачалися жорстокі, аж до смертної страти (відсікання голови, закопування живцем в землю, саджання на палю). Дуже суворо карався лікар за невдале лікування: «Якщо лікар, роблячи кому-небудь надріз бронзовим ножем, заподіє смерть цій людині або, знімаючи катаракту бронзовим ножем, пошкодить око цієї людини, то йому належить відсікти руку». Військо було регулярним, за службу отримували гроші і дільницю землі. Вищу владу втілював цар.

Зі збільшенням розмірів держави ускладнювалася і структура управління. В Ассірії, знову ж уперше, виникає чіткий розподіл на місцеві адміністративні одиниці - сатрапії (потім його запозичить Персія).

Приведена характеристика не вичерпує перелік досягнень в області науки і мистецтва, що уперше з'явилися у народів Межиріччя, але і вона дає уявлення про той високий рівень, якого досягла тут культура.

Размещено на Allbest.ru