ПЄ - визначна рукописна та мистецька пам'ятка середини XVI століття, перший з відомих нам перекладів священного тексту Євангелія книжною староукраїнстькою мовою. Тому за новітніх часів - як символ духовної спадкоємності та давньої культурної традиції України - ПЄ набуває значення „політичного символу нації" та використовується під час інагурації усіх Президентів нової Української держави: Л.М. Кравчука (1991), Л.Д. Кучми (1994, 1999) та В.А. Ющенка (2005).

Мова Пересопниці.

За оцінкою вчених, ПЄ написано книжною староукраїнською літературною мовою. Пам'ятка має виразно українську синктаксичну структуру. Про зв'язок памятки з живою українською мовою того часу свідчать також її морфологічний та фонетичний аспекти. Таким чином, ПЄ є найраннішим з відомих нам сьогодні перекладів тексту Євангелія українською літературно-писемною мовою середини XVI століття. У прикінцевій примітці зазначено, що переклад здійснено „изь языка блъгарского на мову роускоую”, тобто зі старословянської у болгарській редакції. Однак аналіз тексту ПЄ свідчить, що перекладачами активно використовувалися й оригігальні грецькі тексти, а також західнословянські, ймовірніше за все, польські переклади.

Обставини створення та творці пам'ятки.

Унікальність пам'ятки полягає також у тому, що нам відомі дані про місце написання рукопису, точні дати його створення, а також імена створювачів та фундаторів видання. Роботу було розпочато 15 серпня 1556 р. у Заславському монастирі при церкві в ім'я Святої Тройці на Волині (нині м. Ізяслав Хмельницької обл.). А завершено її було 29 серпня 1561 р. в Пересопницькому монастирі (тепер с. Пересопниця Рівненської обл.). Замовниками та фундаторами ПЄ виступали українські шляхтичі - волинська княгиня Анастасія Юріївна Заславська-Гольшанська, її зять і дочка - князь Іван та Євдокія Чарторийські. Переклад було здійснено архімандритом Пречистенського (на честь Пречистої Богородиці) монастиря Пересопниці Григорієм, а писцем пам'ятки став вихованець волинської рукописної школи Михайло Васілієвич, син протопопа Сяніцького.

Структура тексту.

Як свідчить структура тексту, ПЄ - це богослужбове Євангеліє. Іншими словами, це текст Чотирьохєвангелія, який пристосовано для використання у богослужбовій практиці, з поділом тексту на глави та "зачала" (або цілісні за змістом частини тексту, що, згідно богослужбової традиції Православної Церкви, належать до читання у призначений день). Це свідчить про те, що переклад було здійснено з богослужбовою метою. "У підсумковому запису - пише про ПЄ Інна Чепіга, - після Євангелія від Йоанна писець повідомляє, що текст перекладу призначено “для читання церквей Божіих. А для науки люду христіанского”. Починається пам'ятка з “науки читання и найденя євангеліям”, тобто зі спеціяльних вказівок, як і де шукати у тексті кожного з євангелистів потрібні місця. Отже, вже у середині XVI ст. в українських церквах запроваджувався україномовний переклад Святого Письма. Україна, таким чином, крокувала в ногу з передовими тенденціями світу"¹. Своєрідності пам'ятці надають вміщенні перед початком кожної з Євангелій так звані сумарії - стислий змісту розділу. На маргіналіях уміщено й чимало „голосів”, тобто пояснень до окремих малозрозумілих слів.

Ідеологія перекладу.

На думку академіка П. Толочка, аналізуючи текст перекладу та обставини його створення, „можна дійти висновку, що його поява була обумовлена не лише внутрішнім, але й європейським історичним розвитком. Навряд чи доводиться сумніватися, що автори перекладу, як і їхні покровителі-благодійники, перебували під сильним впливом європейського реформаційного руху, започаткованого Мартіном Лютером”². Не заперечуючи повністю можливості такого впливу, ми вважаємо, що його не варто перебільшувати. Здійснення перекладів Священного Писання було не лише певною ідеологічною акцією, але й безпосередньою реакцією представників Церкви на реальні життєві потреби пастви та глобальні зміни у ментальності та культурі європейських народів у XVI столітті. Тим паче, що традиція Православної Церкви, зокрема Руської, не ані передбачала заборони вірянам читати повний корпус Святого Письма³, ані виявляла ворожого ставлення до перекладу священних текстів зрозумілою народу мовою⁴. А отже, переклад Священного Писання книжною народною мовою був для Православної Церкви органічнішим та більшою мірою відповідав церковній традиції, ніж перекладацька справа Лютера, яку справді у контексті історії Західної Церкви можна розглядати як "революційну". Не можна також недооцінювати патріотичні мотиви фундаторів видання - шляхетських родин Заславських, Гольшанських і Чарторийських, котрі, як твердить П. Житецький, у XVI ст. "ще були віддані руській справі і православ'ю"⁵.

Історія створення тексту та історична доля Пересопниці.

Історію створення тексту ПЄ, як, власне і всю історію Церкви та культури, урухомлюють не безособові „історичні тенденції”, а звершена у тиші молитви самовіддана праця особистості. Згідно відомостей, що містяться у самому рукописі, над створенням тексту працювало усього двоє людей - архімандрит Григорій та писець Михайло Василієвич. Можливо, це й перебільшення, оскільки, на думку вчених, ілюстрації та мистецьке оздоблення рукопису свідчить про те, що над його художнім оформленням працювали як мінімум два майстри (одним з яких, ймовірно, був сам писець Михайло Василієвич, а інший - це невідомий майстер книжкової мініатюри та іконопису). Однак це уточнення аж ніяк не змінює суті. Титанічну роботу над перекладом, написанням та художнім оздобленням тексту ПЄ було виконано силами кількох осіб - факт, який варто взяти до уваги всім, хто виправдовує сьогодні власні невдачі або бездіяльність відсутністю спеціалізованих інституцій та численного штату помічників. Варта згадки й історія пам'ятки, що свідчить про те, як легко ми забуваємо про долю власних святинь та духовної спадщини, а також про те, що „вивести” їх „за дужки" історії нашої культури є неможливим. Доля пам'ятки після зруйнування Пречистенського монастиря тривалий час була невідома. Однак 1701 р., тобто через 140 років після завершення праці над створенням Пересопницького Євангелія, її було подаровано Переяславському єпископському престолові гетьманом Іваном Мазепою. Згодом Пересопницьке Євангеліє стає окрасою бібліотеки Полтавської Семінарії, де з нею зміг ознайомитися відомий філолог-славіст проф. Осип Бодянський (1808-1877). Після переведення Семінарії з Переяславу до Полтави (1862) святиню було перевезено разом із рештою бібліотеки. Початок ХХ століття вона зустрічає вже у Полтавському давньосховищі, і лише 1947 р., після перебування в евакуації святиня потрапляє до Києва, де й досі знаходиться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. (під шрифтом: ф. I № 15512).

II. Проект з факсимільного відтворення пересопниці під патронатом української православної церкви

Нове життя настало для пам'ятки восени 2007 року, коли з благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Володимира Київська Митрополія разом з НАН України започаткувала масштабний видавничий проект з відтворення ПЄ. Однак, проект УПЦ не зводився лише до факсимільного відтворення ПЄ, але й включив до себе реставрацію оригіналу, пошкодженого грибком, видання наукових розвідок про історію Євангелія, проведення наукових конференцій та презентацій унікального видання в Україні та закордоном. Аби зберегти раритетність видання Пересопницького Євангелія його вирішено видати обмеженим накладом - усього 1000 примірників. З благословення Блаженнішого Митрополит Володимира унікальне видання передається в дар Предстоятелям та чільним ієрархам Православних Церков, вітчизняним музейним, науковим та освітнім установам, міжнародним науковим та дипломатичним установам. Частина накладу передається церковним меценатам, які сприяють будівництву Кафедрального Собору Української Православної Церкви у столиці України.

Видавничі та друкарські роботи.

З благословення Блаженнішого Митрополита Володимира видавничі роботи здійснювалися УПЦ спільно з видавничим домом "АДЕФ-Україна". НАН України передала видавництву слайди 964 сторінок Пересопницького Євангелія. Однак, оскільки товщина оригіналу книги - 13 сантиметрів, під час сканування відбулося викривлення зображення. Тому видавцям довелося прикласти надзусиль, аби виправити неточності та підготувати до друку ідеально рівні сторінки. Видавці поставили за мету відтворити книгу, дотримуючись розмірів та особливостей оригіналу. "Нашим завданням, - зазначала директор видавництва "АДЕФ-Україна" Алла Істоміна, - є донести до читачів цієї книги дух століть, які нагромадила в собі ця книга. А, отже, відтворити Пересопницьке Євангеліє таким чином, щоби книга максимально відповідала оригіналові”⁶. Одним із найскладніших підготовчих етапів став вибір паперу. Зупинилися на варіанті, що за якістю й тактильними властивостями повністю відповідає пергаменту. Кожен аркуш було надруковано повнокольоровим друком. Наступним етапом роботи стало виготовлення обкладинки. За довгі роки існування Євангеліє мало декілька варіантів оправи, до нас дійшли лише залишки останньої - із зеленого оксамиту. Однак, видавці вирішили відворити початкову оправу, тобто видати Пересопницьке Євангеліє у тисненому шкіряному окладі, який оздоблено металевими медальйонами.20 січня 2008 року, у друкарському цеху Видавничого дому "АДЕФ-Україна", що міститься у м. Бучі Київської області, за участі Предстоятеля Української Православної Церкви відбулася урочиста церемонія, присвячена друку першого аркушу факсимільного видання Пересопницького Євангелія. Церемонія розпочалася молебнем на добру справу, який звершив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. На заході окрім церковних діячів причетних до цієї справи також були присутні перший Президент незалежної України Леонід Кравчук, екс-міністр культури і туризму Юрій Богуцький, академік НАНУ Петро Толочко, поет Борис Олійник та інші. Після звершення молебню та вступного слова ігумені Серафими (Шевчик) до присутніх звернувся перший президент України. "Я знаю, наскільки важлива ця книга для України, зазначив Л.М. Кравчук. ПЄ стало не тільки великою духовною книгою для української незалежної держави. Богу було потрібно, щоб вона набула статус державницької книги, на якій Президенти присягають на вірність Україні. Мені випала надзвичайно велика і щаслива доля покласти руку на цю святу книгу і присягнути на вірність Батьківщині. Це було вперше в історії української держави". Кульмінацією врочистого заходу стало друкування першого аркуша Святині, який було подаровано Предстоятелю Української Православної Церкви. Після цього відбулось вручення іменних сертифікатів меценатам факсимільного видання та реставрації ПЄ. В свою чергу Блаженніший Митрополит Володимир зазначив: "Я складаю щиру подяку вам за те, що відгукнулись своїм серцем на ініціативу перевидати цю чудову пам'ятку, яка свідчить нам про вічність віри, вічність нашого життя та нашої надії. Нехай же ті святі хвилини, що ми тут переживаємо разом, будуть для нас пам'ятними, нехай допоможуть нам ще раз осмислити неоціненні скарби нашого народу, нашої культури і нашої православної віри".

III. Міжнародна презентаційна програма пересопниці

Після закінчення друкарських робіт Українська Православна Церква розпочала міжнародну презентаційну програму факсимільного видання Пересопницького Євангелія, метою якої була популяризація Пересопниці та української культури в цілому в світі.

Презентаційна програма у Британі.

пересопницьке євангеліє православна церква

У першій декаді травня 2008 р. відбулася презентація факсимільного видання Пересопницького Євангелія у найвідоміших академічних центрах Сполученого Королівства Великобританії. 9 травня відбулася презентація в Оксфордському університеті. Захід пройшов в одній з найстаріших будівель університету, яка ще з XV століття слугувала приміщенням Богословського факультету. Презентацію було влаштовано центральною - так званою Бодлеянською - бібліотекою Оксфордського університету. У заході зі сторони УПЦ взяли участь: намісник Глинської пустині архієпископ Конотопський і Глухівський Лука, ректор Київських духовних академії та семінарії єпископ Бориспільський Антоній, секретар Предстоятеля УПЦ єпископ Переяслав-Хмельницький Олександр, голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ архімандрит Кирил (Говорун), настоятелька Одеського Свято-Успенського жіночого монастиря ігуменя Серафима (Шевчик). У складі української делегації такої перебували: директор Інституту археології НАНУ академік Петро Толочко та ін. Бодлеянську бібліотеку під час презентації представляв її асоціативний директор Річард Овенден. На зустрічі також були присутні представники академічної спільноти Оксфорда і студенти, а також православні ієрархи - митрополит Діоклійський Каліст та єпископ Сурожський Єлисей. Після презентації пам”ятки Архієп. Лукою та академіком Петром Толочком, слово взяв асоціативний директор Бодлеянської бібліотеки Річард Овенден, який подякував делегації УПЦ за цінний дарунок. За словами Овендена, відтепер усі бажаючі зможуть краще ознайомитися з культурним і духовним спадком України, а Євангеліє стане однією з прикрас одинадцятимільйонної колекції Оксфордської бібліотеки.12 травня відбулася головна подія, заради якої делегація УПЦ відвідала Британію Ї презентація Пересопницького Євангелія в одній з найбільших і найвідоміших бібліотек світу: Британській. На презентації, яка відбулася вранці 12 травня, були присутні: директор колекцій Британської бібліотеки Роналд Мілн, голова європейської колекції Дженет Змрочек, відповідальна за українську колекцію Ольга Керзюк, інші співробітники бібліотеки, посол України у Великобританії Ігор Харченко, єпископ Сурожський Єлисей разом зі своїми кліриками та парафіянами, секретар Співдружності святих Албанія і Сергія священик Стівен Платт, представники української громади Лондона, а також британці, які цікавляться історією та культурою України. Презентацію висвітлювали телеканал "Інтер" та українська служба БіБіСі. Того ж дня українську делегацію у своїй резиденції прийняв архієпископ Фіатірський Григорій (Константинопольський Патріархат). Він привітав гостей і побажав Блаженнішому Митрополиту Володимиру та присутнім міцного здоров'я й духовних сил для продовження служіння серед віруючих України. Вранці, 13 травня, делегація була прийнята Примасом Англіканської Церкви архієпископом Кентерберійським Роуаном Уільямсом у його лондонській резиденції - Ламбетському палаці. Під час зустрічі в бібліотеці Ламбетського палацу, яка є однією з найстаріших у Великобританії, було подаровано примірник ПЄ. Архієпископ Роуан Уільямс у своїй промові подякував за цінний дарунок і зазначив, що Пересопницьке Євангеліє Ї це символ, що поєднує дві традиції, притаманні Україні, Ї традицію духовності та вченості. 13 травня у приміщенні Православного інституту Ї "Уеслі хаузі" Ї відбулася презентація Пересопницького Євангелія, і один примірник було передано бібліотеці навчального закладу. Ректор інституту, професор Д. Фрост у своїй привітальній промові підкреслив, що Пересопницьке Євангеліє Ї це не лише наріжний камінь української державності, на якому під час інавгурації президенти приймають присягу, не лише пам'ятка української писемності, а й основа, на якій базується свідомість і духовність українського народу.

Презентації Пересопниці у столиці України.

23 травня 2008 р. у столичному Будинку вчителя відбулася науково-практична конференція "Пересопницьке Євангеліє Ї святиня українського народу". На початку роботи фомуру до присутніх зі словом благословення та вдячності звернувся Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. який благословив присутніх і звернувся до них із вітальним словом: Після виступу Блаженнішого Митрополита слово взяв президент Національної академії наук України Борис Патон. "Пересопницьке Євангеліє є дуже важливим етапом формування української літературної мови, - зазначив він. - Факсимільне видання зробить його доступним для широкого кола читачів. Національна бібліотека імені В.І. Вернадського зберігає у своїх фондах унікальні для історії українського Православ'я рукописи та інші матеріали, в тому числі ті, що стосуються діяльності славетної Києво-Могилянської академії. Це відкриває широкі перспективи для спільних видавничих проектів Української Православної Церкви та НАН України". Пізніше відбулося урочисте вручення президенту НАНУ примірника ПЄ. Додатковим подарунком Предстоятеля Української Православної Церкви вітчизняній науці стали 100 тис. грн., переказані на рахунок Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського для розробки та практичного втілення технологій зі збереження давніх рукописів і стародруків. Сертифікати на отримання дарчих примірників Пересопницького Євангелія були передані до: Інституту української мови НАНУ, Інституту української літератури імені Т. Шевченка НАНУ, Національного історико-географічного заповідника "Переяслав", Музею гетьманства, Національного музею літератури, Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, Музею українського друкарства, а також до Всеукраїнської асоціації музеїв. Почесні сертифікати отримали благодійники, меценати та науковці, які брали участь у роботі над факсимільним виданням святині. Центральними науковими подіями конференції стала доповідь академіка Петра Толочка "Історико-культурний контекст появи Пересопницького Євангелія" та ректора КДАіС Преосвященного Єпископа Антонія Ї "Історико-богословські передумови створення Пересопницького Євангелія". З доповідями також виступили: доцент КДАіС прот. Василій Заєв ("Переклад Святого Письма українською мовою. Від Пересопниці до сучасних днів"); директор Інституту рукопису Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського Л. Дубровіна ("Пересопницьке Євангеліє - видатна рукописна пам'ятка української духовної культури. Історія дослідження"); директор Українського мовно-інформаційного центру НАНУ В. Широкова ("Пересопницьке Євангеліє як об'єкт комп'ютерної палеографії"), мистецтвознавець Г. Юхимець ("Пересопницьке Євангеліє - шедевр мистецтва української рукописної книжності"); історик-мистецтвознавець О. Гальченко ("Оправа рукописних книг XVI-XVII століть на прикладі церковних книг українського походження та Пересопницького Євангелія"); директор Інституту української мови НАНУ П. Грищенко ("Лінгвістичні та культурологічні аспекти дослідження Пересопницького Євангелія").20 липня, у столичному Українському домі відбулась презентація, яка мала назву "Факсимільне видання Пересопницького Євангелія - дар Української Православної Церкви народові України. Блаженніший Митрополит Володимир, підкреслив значення Пересопницького Євангелія та склав щиру подяку меценатам видання та усім, хто підтримує будівництво Свято-Воскресенського кафедрального собору. Заохочуючи меценадів та діячів української культури, Блаженніший Митрополит подарував їм біля 300 примірників унікального видання.

Презентація Пересопниці на Святій Землі.

26 вересня, в рамках паломництва на Святу Землю, що проводилося з нагоди 1020-ліття Хрещення Київської Русі, Блаженніший Митрополит Володимир презентував Пересопницьке Євангеліє Блаженнішому Патріарху Єрусалимському Феофілу III. У паломництві під проводом Предстоятеля УПЦ взяла участь велика група прочан з усієї України чисельністю біля 800 чоловік разом із архієреями та священнослужителями різних єпархій Української Православної Церкви. Презентація відбулася у Великій залі Єрусалимської Патріархії. Звертаючись зі вступним словом до Блаженнішого Патріарха Феофіла, Блаженніший Митрополит Володимир розповів про історію створення Пересопницького Євангелія та про ініціативу Української Православної Церкви щодо факсимільного видання цієї пам'ятки українського народу. Він згадав про тісні зв'язки між Православною Церквою в Україні та Єрусалимським Патріархатом, відзначивши зокрема визначну роль Єрусалимського Патріарха Феофана, який в 1620 році відновив православну ієрархію в Україні. Першоієрарх Української Церкви висловив подяку Єрусалимському Патріарху за підтримку, яку очолювана ним Церква надає канонічному Православ'ю в Україні. На знак любові та вдячності до давньої Єрусалимської Церкви Блаженніший Митрополит Володимир вручив Блаженнішому Патріархові Єрусалимському Феофілу примірник ПЄ. У подячному слові на адресу Предстоятеля УПЦ Блаженніший Феофіл наголосив на взаємній любові та допомозі, що завжди обєднували Єрусалимську та Українські Православні Церкви. Свята Церкви Єрусалиму справді допомагала православним українцям у скрутні для них часи, однак, на думку Блаженнішого Патріарха, не варто забувати і про ту поміч, яка впродовж століть була надана Святій Землі та її святиням прочанами з України.28 вересня, у рамках паломницького візиту до Святої Землі Пересопницьке Євангеліє було презентовано на Олександрівському подвор'ї Імператорського палестинського православного товариства. На церемонії презентації, яку очолив Предстоятель УПЦ Блаженніший Митрополит Володимир були присутні голова Імператорського палестинського православного товариства граф М.О. Воронцов, Надзвичайний і Повноважний Посол України в державі Ізраїль І.В. Тимофєєв з дружиною та співробітниками українського диппредставництва, архієреї та численні паломники з Української Православної Церкви. Тоді ж було презентовано факсимільне видання святині і в Свято-Троїцькому соборі Руської духовної місії в Єрусалимі.

Презентація національної святині у Канаді.

В рамках візиту делегації УПЦ до Канади 28 листопада в оттавському Університеті святого Павла відбулася наукова конференція, яку було присвячено історії створення Пересопницького Євангелія. На конференції були присутні викладачі та студенти Університету святого Павла, серед яких ректор о. Дейл Шлітт, директор Інституту східнохристиянських наук імені Андрія Шептицького протоієрей Стефан Войціховський, професори Інституту - протоієрей Петро Галадза та священик Джон Джилліонс. З представників церковних кіл на конференцію також завітали: архієпископ Оттавський і Канадський Серафим (Православна Церква в Америці), представник Української Православної Церкви в Канаді Константинопольського Патріархату протоієрей Ігор Куташ, клірик канадської Карпаторуської єпархії Константинопольського Патріархату протоієрей Максим Лисак та інші представники православних та греко-католицьких громад Оттави. Презентація викликала живе зацікавлення серед місцевих канадських та українських ЗМІ.1 грудня відбулася презентація факсимільного видання Пересопницького Євангелія у Бібліотеці Парламенту Канади в Оттаві. На початку свого виступу архімандрит Кирил (Говорун) зачитав вітальне слово до учасників презентації Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України. „Презентуючи цю унікальну пам'ятку в бібліотеці Парламенту Канади, - йшлося у Зверненні Блаженнішого - нам би хотілось, щоб про українське Православ'я та українську культуру знали як наукові та інтелектуальні кола Канади, так і наші співвітчизники, які проживають у цій прекрасній країні, з якою Україну поєднують давні тісні зв'язки” ⁹. Презентація Євангелія саме в Бібліотеці Парламенту стала можливою завдяки сприянню канадського сенатора українського походження пана Джеймса Безана та Посольства України в Канаді в особі Посла Ігоря Осташа. Серед інших високопоставлених політичних діячів Канади в презентації Пересопницького Євангелія, незважаючи на політичні проблеми, які виникли саме в ці дні в канадському політикумі, також взяв участь спікер Парламенту Канади Пітер Міллінкен. На урочистому заході також були присутні представники дипломатичного корпусу Австралії, Аргентини, Білорусі, Болгарії, Домініканської Республіки, Греції, Латвії, Лівану, Мексики, Польщі, Румунії, Сербії, Словенії, США, Хорватії та Швеції. Своє вітання організаторам презентації надіслав і Предстоятель Православної Церкви в Америці Блаженніший Митрополит Іона.

Презентація в США.

30 березня 2008 р. відбулася презентація видання Пересопницького Євангелія у Штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью - Йорку. Презентація відбулася в одній з конференц-зал приміщення Генеральної асамблеї ООН. У ній взяли участь співпрацівники ООН, Посли та Постійні представники при ООН від різних держав, представники української діаспори та Православних Церков різних юрисдикцій в Америці. Примірник ПЄ було передано представникові бібліотеки ООН. Також в дар ООН було передано копію іншої пам'ятки давньоруської писемності - Христонопільського апостола ХІІ століття. Цей пам'ятник був відтворений у факсимільному виданні спільними зусиллями Української Православної Церкви і Посольства США в Україні.

Презентація Пересопницької Євангелії у бібліотеці Конгресу США.

1 квітня презентація ПЄ відбулася у Бібліотеці Конгресу США у Вашингтоні. Вашингтонська презентація була здійснена спільними зусиллями Української Православної Церкви, Посольства України в США та Постійного представництва РПЦ при ООН. У презентації взяли участь працівники Бібліотеки Конгресу, фахівці з України, Росії та інших країн, що працюють в США, представники української діаспори та дипломатичної служби України. Від імені керівництва Бібліотеки присутніх привітала доктор Деанна Маркум, яка висловила вдячність Українській Православній Церкві за здійснення нею проекту збереження та перевидання Пересопницького Євангелія. Підкреслюючи важливість проекту перевидання, д-р Маркум провела паралель між Пересопницьким Євангелієм та Біблією Авраама Лінкольна, яка зберігається в Бібліотеці Конгресу та на якій нещодавно складав присягу Президент США Барак Обама.

Презентація пам'ятки у Польщі.

З 7 по 10 травня 2009 р. Українська Православна Церква спільно з Православною Автокефальною Церквою у Польщі презентувала факсимільне видання "Пересопниці" в чотирьох містах Польщі: Варшаві, Любліні, Сяніку та Горлиці.7 травня відбулася презентація Пересопницького Євангелія у Християнській Богословській Академії Варшави. Тут делегацію УПЦ прийняв професор та проректор Академії єпископ Віктор (Височанський). Вступне слово виголосив архієпископ Августин, котрий також після закінчення зачитав дарчий Сертифікат від Київської Митрополії. Згодом делегацію прийняв Блаженніший Сава, Митрополит Варшавський і всієї Польщі. Презентація викликала велике зацікавлення як центральних польських ЗМІ, так і українських, зокрема, тижневика "Наше Слово".8 травня презентація відбувалася у Любліні. Організаторами стали Православна Люблінсько-Холмська єпархія, Українське товариство Любліна та гуманістичний відділ Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської. У приміщенні Коронного Трибуналу, делегацію привітав архієпископ Люблінський і Холмський Авель. Урочисту зустріч відкрив і провадив голова Українського товариства Любліна доктор історичних наук професор Григорій Купріянович. Вступне слово виголосив архієпископ Авель, а доповідь на тему "Пересопницьке Євангеліє та його значення в українській культурі" - доктор гуманістичного відділу Люблінського університету імені Марії Кюрі-Склодовської - відомий український поет у Польщі Тадей Карабович. 9 травня відбулая презентація у м. Сянік на Підкарпатті. Організаторами заходу виступили: Перемишльсько-Новосанчівська єпархія, Історичний Музей Сянока та Культурознавчий Інститут Державної Вищої Професійної Сяніцької Колегії. Урочистість відбулася у Історичному музеї, який знаходиться в ранньо-середньовічному замку поблизу православного Кафедрального собору, в якому розміщена постійна виставка ікон XV-XVI-віків. Присутніх привітали директор музею Вєслав Банах та Сяніцький благочинний протоієрей Юліан Феленчак. У вступній промові архієпископ Адам наголосив на важливості презентації Євангелія саме у Сяноці, адже звідси походив переписувач і художник Михайло Василієвич - син Сяніцького протопопа Василія Журавницького.10 травня Пересопниця презентувалася у м. Горлиця на Лемківщині. Захід відбувся у Центрі православної культури "Елпіс". З доповіддю на тему "Пересопницьке Євангеліє" виступив настоятель Горлицької парафії протоієрей Роман Дубец, після чого відбулася мультимедійна презентація, яку провела ігуменя Серафима. Своїми враженнями поділився з присутніми бургомістр міста Горлиця Казімєж Стерковіч. Підсумовуючи, можна сказати, що проект з факсимільного видання Пересопницького Євангелія став яскравим свідченням дієвого патріотизму Української Православної Церкви та її Предстоятеля, сприяв утвердженню міжнародного іміджу України та став суттєвою допомогою на шляху збору коштів на будівництво Кафедрального Собору УПЦ. Відроджена зусиллями УПЦ Пересопниця, не лише стала символом новітнього відродження національної культури, але й допомогла у конкретному патріотичному проекті об'єдння Церкви та ітелектуальної еліти України. Проект перевидання засвідчив, що сучасна Православна Церква є органічною та патріотичною складовою українського суспільства, що не бажає стояти осторонь процесів культурного та державного відродження.

Размещено на Allbest.ru