Історія Києва

«И быша три брата . єдиномоу имя Кий . дроугому Щекъ . а третьємоу Хоривъ и сестра их Лыбедь. И сотвориша городокъ . въ имя брата их старшаго . и нарекоша Києвъ»

Археологічні дослідження виявили на Старокиївській горі житла та господарські споруди "міста Кия" датовані V-VI століттями нашої ери. Це свідчить про те, що Старокиївська гора, а також гори Замкова та Дитинка були постійно заселені. Північно-західний виступ Старозамкової гори був дуже зручним місцем, яке з мінімальними зусиллями було перетворене на оборонне городище. З трьох сторін тут були круті спуски і лише з четвертої потрібні були серйозні додаткові укріплення. Навколо земель полян об'єдналися древляни, угличі, мешканці півночі, тиверці й місто в IX столітті перетворилося на політичний центр східно-слов'янських племен. В той час місто займало значну частину Старокиївської гори та територію біля підніжжя гори (Поділ), де оселилися ремісники, фах яких закріпився в назвах вулиць - Кожемяцької, Гончарної, Дігтярної.

Золоті Ворота - головна, урочиста брама стародавнього Києва. Свою назву одержали від схожості з константинопольськими Золотими воротами. Про будівництво їх, водночас із Софійським собором, згадується в літопису під 1037. Із записів мандрівників XVI-XVII ст. та малюнків А. ван Вестерфельда (1651) відомо, що вже тоді Золоті ворота були напівзруйнованими. Наприкінці XVII ст., у зв`язку з реконструкцією фортифікаційних споруд міста, перед воротами збудовано земляні бастіони, а вже в середині XVIII століття руїни колись головного виїзду до міста було засипано землею.

Кияни знову побачили стародавню пам`ятку 1832 року, коли К. Лохвицький провів археологічні розкопки Золотих воріт. Після цього вони набрали вигляду двох паралельних стін завдовжки 25 і 13 метрів, та заввишки близько 8 метрів. Згодом провадилися роботи з укріплення руїн: на окремих ділянках зроблено ремонт стародавньої кладки, зведено контрфорси, влаштовано металеві зв`язки, територію навколо залишків пам`ятки оточено чавунною огорожею. У такому вигляді Золоті ворота дійшли до нашого часу. Однак від атмосферних опадів пам`ятка руйнувалася й далі, що надзвичайно непокоїло вчених. 1970 року було прийнято рішення звести над залишками павільйон, який не тільки захищав би її, а й відтворював первісний вигляд споруди. Реконструкція, що її закінчено 1982 року (реставратори - Є. Лопушинська, М. Холостенко, С. Висоцький), відтворює Золоті ворота у такому вигляді: основна частина - це вежа із зубцями заввишки 14 метрів; із зовнішнього фасаду вежа має додатковий виступ - "малу вежу"; проїзд воріт перекривається з одного боку підйомними дерев`яними воротами, обкутими металом, з другого - стулками воріт, виконаними за зразком стародавніх воріт що збереглися в пам`ятках Новгорода й Суздаля. Надбрамну церкву відтворено у вигляді тринефного чотиристовпного однобанного храму. В архітектурному декорі фасадів використано орнаменти з цегли, властиві для давньоруських будівель того періоду. Підлогу храму прикрашено мозаїкою, малюнок якої виконано за мотивами стародавньої підлоги Софії Київської. При реконструкції пам`ятки відтворено відрізки валів, що примикали до вежі. Із зовнішнього боку вони мають обдерновані укоси. По верху валу проходять дерев`яні заборола. На торцях умовно показано внутрішньовалові конструкції. З боку міста на фасаді можна побачити складські приміщення - комори, розташовані в давнину в крайніх зрубах валу. Всередині відновлених відрізків валу міститься експозиційне приміщення музею "Золоті Ворота" й сходи, що ведуть на гребінь, звідки видно чудову панораму міста. Пам'ятник Богдану Хмельницькому на фоні дзвіниці Собору Святої Софії. Собор Святої Софії - славетна «митрополія руська», шедевр архітектури і монументального живопису першої половини XI століття. Збереглося 260 кв. метрів мозаїк та 3 тисячі кв. метрів фресок. Навряд чи ще десь в Європі можна знайти стільки фресок та мозаїк XI сторіччя, що збереглися в одній церкві. Собор оточують монастирські будівлі XVII століття, виконані в стилі Українського бароко. Внутрішнє вбрання Собору майже не змінювалось. В XVIII сторіччі з'явився іконостас та в XIX сторіччі - чавунні напільні плитки. Свята Софія Київська - це витвір мистецтва, до якого приходять історики та туристи, щоб побачити та помилуватися цим дивом Візантійської та Стародавньої Руської архітектури. Фундамент Собору Святої Софії заклав Великий Князь Ярослав (близько 978 - 1054), названий “Мудрим”.У Софійському соборі поховано в саркофазі Ярослава Мудрого Пам'ятник Богдану Хмельницькому (Софіївська площа). Святкове освячення і відкриття пам`ятника відбулося 11 липня 1888 року. Ініціатором його створення був Голова археологічної комісії Юзефович ще у 50-і рр. 19 століття. Автором ескізів був Михайло Осипович Мікешин; статую гетьмана відлив у Петербурзі скульптор Пій Адамович Веліонський, а фігуру коня - Артемій Лаврентьович Обер. Постамент спорудив архітектор В. Н. Николаев з гранітних глиб, що залишилися від будівництва Ланцюгового мосту. Оскільки коштів на будівництво не вистачало (зібрали 25 тисяч карбованців), Морське відомство передало для статуї 1600 пудів старої корабельної міді.

Пам`ятник княгині Ользі, св. рівноапостольним Кирилу і Мефодію, св. апостолу Андрію Первозванному (Михайлівська площа). Закладення пам`ятника освятили у серпні 1909 року. Відкриття відбулося 4 вересня 1911 року. Проект видатного скульптора, режисера та драматурга І.П. Кавалерідзе (1887-1978) - українського Мікеланджело XX століття, як називали його мистецтвознавці. Співавтори проекту - Ф.П. Балавенський, Сниткін та Риков. Пам`ятник тоді проіснував не довго. 1919 року статую Ольги скинули з п'єдесталу, у березні 1923 зняли статуї апостола та просвітників, а у 1926 демонтували постамент. На його місті розташували клумбу, під якою була закопана статуя княгині Ольги, розбита на безліч шматків. Пам'ятник відновлено у 1996 році скульпторами Віталієм Сівко, Миколою Білик (фігури Кирила і Мефодія, фігура княгині Ольги) та Віталієм Шишовим (фігура Андрія Первозванного).

Михайлівський Золотоверхий Собор (вид з боку Софійської площі). Споруджений у 1108-1113 роках внуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем. Собор було збудовано з каміння і цегли-плінфи на вапняно-цем'янковому розчині технікою "мішаної кладки" з використанням голосників у пазухах склепінь. Стіни собору прикрашали мозаїки і фрески. В 1934--1935 роках собор було зруйновано комуністичною владою. Частина фресок і мозаїк зберігалася в Софійському соборі («Євхаристія», «Степан та Фадей» - фрагменти фігур святих, фрески - сцени з «Благовіщення», фігура святого Захарія тощо). Частина ж безцінних історичних реліквій було вивезено до Росії і зараз знаходиться у Третьяковській галереї (зокрема, - мозаїка «Дмитро Солунський» 1108-1113 та дві шиферні плити кінця XI століття з рельєфним зображенням вершників) та Російському музеї у Санкт-Петербурзі (верхня частина фрескової фігури Самуіла). 1999 р. собор відбудовано.

Вулицею Велика Житомирська. Вид на Поділ з київських круч. Автор фото - Елла Клименко. На передньому плані - т.з. «Замок Ричарда Левове серце» (пам'ятник архітектури). Це - опоетизована назва будівлі, спорудженої наприкінці XIX століття в стилі модернізованої англійської готики на Андріївському узвозі (№ 15). Існуюча назва походить від імені англійського короля - героя роману Вальтера Скотта «Айвенго». Будинок, стилізований під старовинний замок, підноситься на складному рельєфі нижче Андріївської церкви.

Пам'ятник громадянам міста Києва і військовополоненим, розстріляним німецько-фашистськими загарбниками в Бабиному яру. Відкрито 2.VII 1976 (скульптори М.Г. Лисенко, А.П. Вітрик і В.В. Сухенко, архітектори А.Ф. Ігнащенко, Н.К. Іванченко і В.Н. Іванченков). Являє собою багатофігурну композицію з бронзи. Встановлено в парку на Сирці. Загальна висота пам'ятника з боку вул. Дорогожицької - 10 м, з боку вул. Мельникова - 14 м. Перед пам'ятником - бронзові плити з написами (трьома мовами: українською, російською та іврит) «Тут у 1941-1943 роках німецько-фашистськими загарбниками було розстріляно понад СТО ТИСЯЧ громадян міста Києва і військовополонених». Бабин яр - урочище в нинішньому Шевченківському районі, між вулицями Дорогожицька, Мельникова, Коротченко та Дем'яна Бідного. До забудови Бабиного яру тут був один з найбільших на території Києва ярів (довжина - близько 2,5 км, глибина - понад 50 м). В період тимчасової німецько-фашистської окупації Києва в 1941-43 - місце масового знищення гітлерівцями мирного населення міста Києва та військовополонених. Всього в Бабиному яру загинуло понад 100 тисяч людей.

Висновки

Сьогодні Київ -- це не тільки велике українське місто, а й крупний транспортний вузол. У ньому є залізні і шосейні дороги; річковий порт; міжнародний аеропорт в Борисполі. Місто також є крупним центром машинобудування, металургії, легкої та поліграфічної промисловості.

Наша столиця -- велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. У Києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам'ятники Т. Г. Шевченку, Богдану Хмельницькому, або Золоті Ворота.

Київ -- один з найбільших на Україні центрів науки й освіти. У Києві величезна кількість шкіл, гімназій, ліцеїв, близько 70 Вузів.Є багато цікавих історичних фактів про Київ. Загальновідомий факт, що, починаючи з IX сторіччя, Київ був важливим центром інтелектуального розвитку Східної Європи. І, починаючи з кінця XVII сторіччя, Києво-Могилянська академія підготувала багато відомих учених.Ми пишаємося цим красивим і величним містом. І з упевненістю вважаємо, що Київ -- місто незвичайне. Найвідомішими місцями Києва є центральна вулиця міста Хрещатик і Андріївський Узвіз. На них завжди багато туристів, які фотографують, купляють сувеніри, або просто балакають з жителями столиці. І їм є що розповісти про рідне місто!

Особлива гордість киян-це головна вулиця Києва -- Хрещатик. її довжина -- 1,2 км, напрям -- з півночі на південь. А закінчується вона не менш відомою Бессарабською площею. Назва вулиці походить від Хрещатого Яру (тобтоперехрещеного поперечними балками-ярами). У документах XVII століття вся ця місцевість називалася Хрещатою Долиною. З кінця 1990-х pp. у вихідні і святкові дні рух автотранспорту по Хрещатику заборонений -- вулиця стала пішохідною.Київ справедливо називають одним з найзеленіших міст миру (а колись він вважався найзеленішим), І це недаремно. Отже ліси, паркі і сади складає більше половини його площі. На території міста знаходяться два ботанічні сади. А знамениті київські каштани, які розкішно квітнуть в травні, а іноді і двічі в рік: навесні і осінню, стали одним з символів міста.Вулиці і площі, бурхливий рух транспорту, красуня-річка -- все це надихає і радує погляд будь-якого гостя або жителя цього міста. Звичайно, тут багато машин,що отруюють повітря красуні-столиці, та у кожного є можливість відправитися на берег Дніпра. Це прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Звідси відкривається дивний вигляд на велику і прекрасну річку, а ландшафтні парки надзвичайно красиві. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти її куполів відкривається при в'їзді до старішої частини міста через міст Патона. У такі хвилини здається, що вічність прийшла до тебе назустріч, щоб розповісти секрети покою і волі. Казкове красиве убрання зелених схилів навесні, або білих взимку, шепіт води, свіжий вітер, що наповнює груди... Таким місто було здавна... І ще більш красиве в наші часи.

Перелік використаної літератури:

1. Антонович Є.А. Українське мистецтвознавство кінця XIX - початку ХХ століття : національне образотворче мистецтво в працях учених київської школи

2. Баран В.Д. Кий, Щек і Хорив, сестра їх Либідь та пракорені українського народу Атлант ЮЕмСі, 2007.

3. Білоус Н. Київ наприкінці XV - у першій половині XVII століття. К. : Києво-Могилян. акад., 2008.

4. Вакулишин С. Околиці Києва : док.-публіцист. зб. / Географіка, 2009.

5. Горобець В.П. Київщина очима краєзнавця /- К. : [ЛітСофт], 2007.

6. Історія міста Києва з найдавніших часів до 2000 року К. : Ін-т історії України, 2009

7. Ільченко О. Місто з химерами К. : Грані-Т, 2009.

8. Ієвлева В.П. Пам'ятки індустріального розвитку Києва кінця XIX - першої третини XX століття К., 2008.

9. Київ : Анатомія міста : ХІХ, ХХ, ХХІ Х. : Фоліо, 2009.

10. Київ: іст.-біогр. енциклопед. довід. / Г.Ю. Івакін, М.Б. Кальницький, Ю.В. Павленко та ін. К. : Фенікс, 2007.

11. Київ - місто музей. Київ - місто музеїв К. : Кий, 2007. Київщина туристична : путівник К. : Світ Успіху, 2009.

12. Ковалинський В.В. Київські мініатюри : [Зб. докум. нарисів про історію м. Києва] К.: Купола, 2007.

13. Козак Н.Б. Образ і влада. Княжі портрети у мистецтві Київської Русі ХІ ст. Л. : Ліга-Прес, 2000.

Размещено на Allbest.ru