Острозька академія - перша вища школа в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я

Дніпропетровська державна медична академія

Кафедра гуманітарних наук

Курсовий реферат з "Історії української культури"

"Острозька академія - перша вища школа в Україні"

Виконала

Студентка 1 курсу

1 медичного факультету

Групи 3А

Данилівна А.В.

Дніпропетровськ

2010

План

острозький академія культура літературний

Вступ

1. Історія створення Острозької академії

2. Історичні діячі, пов'язані з Острозькою академією

3. Назва і тип Острозької школи

4. Навчання в Острозькій академії

5. Ліквідація Острозької академії

6. Відродження Острозької академії

7. Сьогодення Острозької академії

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Вища педагогічна освіта України пройшла в своєму розвитку славетний, але тернистий шлях. Визначне місце серед перших навчальних закладів займає Острозька академія. Чи справді це була перша в Україні вища школа? Які особливості навчально-виховного процесу в ній? Чи були в цьому навчальному закладі створені умови для реалізації особистісно-орієнтованої технології? Навколо цих питань і сьогодні точиться наукова полеміка. Відповіді на них важливі тому, що на основі вивчення минулого вищої освіти відкриваються можливості для прогностичного тлумачення процесів і явищ у ВНЗ сучасної України.

У другій половині XVI століття відбувся тяжкий перелом для України: на основі Люблінської унії 1569 року Литва й Україна були приєднані до Польщі. Саме ця подія відкрила широку дорогу польському католицизму на українські землі. Розпочалася ідеологічна й культурна експансія Польщі. В Україні будуються польські школи, добре обладнані, з досить високим рівнем навчання.

Деякі українські феодали, зокрема князі Острозькі, будучи палкими ревнителями православ'я, виступали організаторами опору католицькій експансії. Вони розуміли, що для боротьби й протистояння католицизму потрібні освічені люди, а також школи, де підростаюче покоління виховувалося б у патріотичному дусі й на традиціях вітчизняної педагогічної практики, для якої, між іншим, завжди були характерні співтворчість, повага до учня як особистості, врахування природи дитини.

На діяльність Острозької школи значний вплив мали вчені з Греції. Грецька освіченість у ХV столітті перебувала в тісному взаємозв'язку з італійською гуманістичною культурою й була перейнята реформаторськими ідеями, які сучасні педагоги називають "особистісно орієнтованим вихованням". Грецьку мову викладали відомі грецькі вчені, "доктори наук латинських і еллінських" Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог і Никифор. Це теж мало вплив на подальші взаємовідносини учнів та вчителів Академії, на її дух співпраці та співтворчості. Недаремно вона здобула в Європі славу "Острозьких Афін".

Острозька школа відіграла важливу роль в розвитку вітчизняної науки і культури, в поширенні освіти на Україні. У пізніше відкритих школах у Львові, Києві, Луцьку, Вільнюсі, Бресті та інших містах викладали вихованці Острозької колегії. З неї вийшло чимало визначних учених, громадських та політичних діячів. Це, зокрема, український і білоруський письменник, філолог, ректор Київської братської школи Мелетій Смотрицький; письменник і громадський діяч Іов Княгиницький; відомий полководець, гетьман українського реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний. Знаменно, що коли в 1615 р. було відкрито Київську братську школу, яка згодом стала академією, члена Острозького гуртка Іова Борецького призначили її першим ректором. У 1619-1620 pp. на цій посаді перебував Мелетій Смотрицький.

Про Острозьку школу згадується в багатьох джерелах різного періоду. Серед них знаходимо й історико-педагогічні праці, науковим об'єктом дослідження яких була діяльність Острозької школи. У різних документах вона іменується ще як колегіум, школа, школа підвищеного типу.

В Острозі здійснювалося і переписування книжок. Тут було створено пам'ятку українського літописання - Острозький літописець, що інформував про події до 1636р. У 1602р. Острозька академія і друкарня відкрили свою філію при Германському монастирі, що за кілька років свого існування здійснила цінну літературну і видавничу працю.

Книги в Острозькій друкарні випускалися з перервами до 1612р. За короткий час тут побачило світ близько 30 видань.

Острозька школа мала своєрідний триступінчатий характер. Вона об'єднувала елементарну школу з середньою та началами вищої. В Острозі першодрукарем Іваном Федоровим був виданий буквар саме для елементарних класів цієї школи. Разом з тим сучасники називали її колегіумом, тобто визначали її як середню. І викладання знаменитих "семи вільних наук" було типовим для середньої школи того часу. Ректор Герасим Смотрицький називав же її академією. Дійсно, програма, рівень підготовки викладачів і учнів свідчить про належність цієї школи до типу вищих. Ознакою вищого навчального закладу було й те, що в Острозі вдосконалювалися в науках люди, що вже мали певний рівень освіти.

1. Історія створення Острозької академії

Заснування Острозької Академії відносять до 1576 р. Вибір саме Острога пояснюється:

а) зростанням економічного значення міста (особливо після остаточного утвердження тут К.-В.Острозького у 1574-1576 рр.),

б) центральним положенням його серед володінь князів Острозьких (їх "домоначальний град");

в) розташуванням тут одного з центрів єпархії (Луцького і Острозького єпископства) з кафедральним собором (замкова Богоявленська церква),

г) існуванням культурних традицій (церкви і монастирі з їх бібліотеками, розвиток іконопису та музичного (хорового в першу чергу) мистецтва та ін.).

Острозька школа (академія) - перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа. У 1576 році князь Острозький Костянтин-Василь засновує слов'яно-греко-латинську академію в Острозі.

В цій академії К.-В.Острозький вводив індивідуальне забезпечення для викладачів Академії, членів гуртка, письменників та друкарів. Варто згадати і кошти, які не могли не виділятись на будівництво приміщень, організацію навчання та друкування, забезпечення папером (у 1595 -1596 р. було створено папірню в Острозі) та ін.

Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця - княжна Гальшка Острозька. 7 лютого 1577 р. - перша згадка про академію в передмові до книги Петра Скарги "Про єдність костьолу Божего". В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г.Смотрицький, викладачами - видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян Наливайко, Х.Філалет, І.Лятос, Кирило Лукаріс та ін. О.Ш. мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі-Волинському. Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М.Смотрицький, гетьман П.Сагайдачний та ін., пізніші видатні церковні і культурні діячі.

2. Історичні діячі, пов'язані з Острозькою академією

1.Гальшка Острозька, княжна, племінниця Василя-Костянтина Острозького, фундаторка академії.

2.Костянтин-Василь Острозький, фундатор академії, князь (син Острозького Костянтина Івановича), український магнат, воєвода київський, маршалок Волинський, політичний і культурний діяч, один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів Речі Посполитої.

3.Христофор Філарет, вигадане ім'я автора одного з найвидатніших творів української літератури кінця XVI ст. під назвою "Апокрисис". Дослідники сходяться на тому, що псевдонім нележить прибічникові князя К.Острозького протестантові Мартину Броневському, відомому тогочасному письменникові, громадському і культурному діячеві.

4.Клірик Острозький, нерозгаданий псевдонім українського письменника-полеміста кін. 16 - поч. 17 ст. Закінчив Острозьку школу. О.К. входив до літературного гуртка викладачів академії.

5.Зизаній Лаврентій, український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч.

6.Никифор Парасхес Кантакузен, церковний діяч, полеміст, випускник Падуанського університету, викладав в Острозькій академії.

7.Герасим Смотрицький, письменник і педагог з дрібної шляхетської родини з Поділля. Був писарем у Кам'янець-Подільському старостві, 1576 запрошений князем Костянтином Острозьким до Острога, де став одним з передових діячів вченого острозького гуртка; з 1580 Смотрицький -- перший ректор Острозької школи (академії).

8.Мелетій Смотрицький, український мовознавець, праці якого вплинули на розвиток східнослов'янських мов; письменник, церковний і освітній діяч, випускник Острозької академії. Смотрицький є автором унікальної "Граматики слов'янської" (1619), що систематизувала церковнослов'янську мову.

9.Іван Федоров, діяч східнослов'янської культури, її перший відомий по імені типограф, гравер, ливарних справ майстер, засновник Острозької друкарні.

10.Дем'ян Наливайко, український православний церковний діяч і письменник, член Острозького культосвітнього осередку, придворний священик князя К.Острозького, викладач Острозької школи, брат Северина Наливайка, син кушніра.

11.Андрій Римша, український письменник і перекладач, випускник Острозької академії.

12.Кирило Лукаріс, православний церковний діяч, Патріарх Олександрійський (1602-21) і Константинопольський (з 1621), викладач Острозької академії.

13.Петро Конашевич Сагайдачний, гетьман, шляхтич червоноруський з Перемишльської землї, козацький ватажок, кошовий отаман Війська Запорозького, провідник реєстрового козацтва, випускник Острозької академії.

3. Назва і тип Острозької школи

Через відсутність офіційно визначеного статусу Острозька Академія називалась сучасниками по-різному. Одночасно вона фігурувала і як школа, і як училище, і як ліцей, і як гімназія, і як академія.

Хронологічно першою назвою, яка була зафіксована в "Букварі" 1578 р. була "дітищне училище" (передмова І.Федорова). В цьому могли відобразитись по-перше, статус школи на початковому етапі формування (початкова), чи, по-друге, що більш ймовірно, орієнтація книги (буквар) на підготовчі класи, оскільки в тій же передмові йдеться про запрошених для роботи викладачів, а в самому "Букварі" наявні паралельні грецькі і церковнослов'янські (слов'янські) тексти.

В тестаменті Гальшки Острозької(1579 р.) заклад вперше названо Острозькою академією. Цю ж назву повторено в книзі Г.Смотрицького, виданій (чи лише написаній) у 1587 р. У 1599 р. Іпатій Потій також вжив термін "академія" ("славна академія Острозька").

У 1583 р. папський нунцій А.Болоньєтті назвав Академію колегією та грецькою колегією. Поет Симон Пекалід вжив щодо неї назви "тримовний ліцей" та "тримовна гімназія" (1600 р., поема "Про Острозьку війну під П'яткою проти низовців...", вид. у Кракові). У щоденнику єзуїта Я.Велевицького (20-ті рр. XVIII ст.) Острозьку академію названо схизматицькою академією. Викладач же Академії Т. Аннич підписався на подарованому Дермансь-монистирю "Четвероєвангелїї" "дяк школи руської Острозької". В даному випадку "дяк школи" може означати, що Т.Аннич був учителем у початковому руському відділі (школі, класі), а назва не поширювалась на весь освітній заклад.

Назви "ліцей", "гімназія" (тримовні), очевидно вжиті на означення закладу, подібного до створюваних у Європі. "Тримовні заклади" були результатом започаткованого Е.Ротердамським руху за створення закладів, котрі поєднували б навчальну і наукову діяльність для ґрунтовного вивчення сакральних мов (мов Святого письма) - гебрайської(давньоєврейської), грецької і латини - і їх використання у текстологічному вивченні Біблії. Таким чином, "тримовні" заклади були одним з проявів європейського гуманізму, а щодо Острозької академії також текстологічного аналізу, перекладу, редагування і друку Біблії (це, до речі, здійснювали і європейські ліцеї).

Термін "Академія" в Європі та Речі Посполитій вживався у двох значеннях.

По-перше, він позначав вищий навчальний заклад (Краківська Академія, Віденська академія), а по-друге, - гурток вчених. Ця двозначність існує щодо Острозької Академії.

Західноєвропейська тримовність ліцеїв, колегіумів, гімназій на українських (а ширше і пізніше - православних) теренах перетворилась з гебрайсько-греко-латинської на слов'яно-греко-латинську. Чи не через це вже перший Острозький друк - "Буквар" 1578 р. - містив сказання Чорноризця Храбра "Про письмена", яке звеличувало слов'янську мову. Крім "святенності", вивчення грецької мови мало підставою східне (грецьке) християнство українців, а латини -- широким її використанням у державному житті Речі Посполитої. До того ж, саме цими мовами була написана переважна більшість християнських творів, Тому, заснування Острозької слов'яно-греко-латинської академії, за словами Я.Д.Ісаєвича, засвідчило перехід до нового етапу культурного синтезу - усвідомленого прагнення поєднати слов'яно-грецьку спадщину з досягненнями "латинськими", тобто з культурними надбаннями Західної і Центральної Європи. Започатковану Острозькою Академією засаду тримовності успадкували Львівська братська школа, Києво-Могилянська академія, а від неї - Молдавія (Ясси, 1642 р.) та Москва (1687 р.).

Є всі підстави вважати Острозьку академію таким навчальним закладом, який не тільки готував учених-богословів, був православним релігійним осередком всієї України в ті бурхливі часи боротьби поміж християнськими вченнями. Це була, насамперед, шкільна установа. Її організатори прагнули зберегти традиції Київської Русі як основу самобутності української культури й протиставити їх наступу католицизму та ополяченню. В Острозі вивчали грецьку, слов'яно-руську й латинську мови, тому Академію часто називали "Тримовний ліцей", "Граматична школа", "Греко-слов'янська школа" або "Слов'яно-греко-латинська Академія".

Тип Острозької Академії як навчального закладу і на сьогодні викликає дискусії. Викликано це тим, що офіційного статусу вищого навчального закладу вона не мала, а пов'язані з організацією навчального процесу документи до нашого часу майже не дійшли (статут, програми, плани, конспекти тощо).

4. Навчання в Острозькій академії

На думку більшості сучасних дослідників, в окремі періоди свого існування Острозька школа мала ознаки вищого навчального закладу, але цей статус їй надавали в першу чергу викладачі, котрі і становили її славу, але значну увагу надавали науковій та літературній діяльності. В Академії читались предмети, що належали до т.зв. "семи вільних (визволених за тодішньою термінологією) наук". Вони об'єднувались у два навчальні блоки: "трівіум", до складу якого входили граматика, риторика, діалектика, та "квадрівіум", в який включались арифметика, геометрія, музика, астрономія. Проте аналіз джерел свідчить, що в Острозькій академії вивчалися також предмети, що не входили до "тривіуму" й "квадріуму". Учні оволодівали старослов'янською, грецькою, латинською й польською мовами, вивчали поезію та історію. Викладання філософії поряд з теологією в ту добу було прерогативою вищих навчальних закладів. Цей перелік засвідчує, що в Острозькій академії пріоритетною вважалася греко-візантійська культурна традиція. З мов перевага віддавалася старослов'янській, а також українській, що була близькою до народної, розмовної. В острозькій школі не занедбували й воєнні науки, спудеї часто робили вправи в стрілянні з гармат і рушниць, їздили на конях, пробували, як далеко летять стріли з луків.

Престиж школи, науковий рівень навчання забезпечують викладачі. Чи не головна заслуга К.Острозького в тому, що він зумів зібрати під одним дахом видатних педагогів, і не лише українських, але з різних куточків Європи. У школі-академії при дворі князя Острозького зібралося сузір'я талановитих, всебічно освічених, як на свій час, людей. Захарія Копистенський так охарактеризував коло острозьких діячів: "Згромадилися тут ритори, рівні Демосфену, та інші різні філософи; знайшлися й знамениті математики та астрологи. Церква та двір князя були повні православних учителів, євангельських і апостольських, ... які знають богословіє й праву віру від богословів Діонісія, Афанасія та інших багатьох і від соборів та патріярхів східних". У складі педагогів, за оцінкою проф. Лук'яновича, були "представники всіх галузей тодішньої науки -- медицини, астрології, філософії, богослов'я, проповідництва", математики. Як засвідчує один із найавторитетніших дослідників історії Острозької академії Ігор Мицько, запрошених фахівців "було тут більше, ніж у будь-якому навчальному закладі православного спрямування в Європі XVI--XVIII ст." [7]. Більшість із них викладали в Академії, працювали в друкарні, входили до складу науково-літературного перекладацького гуртка.

Високий рівень науковців, що працювали в Острозькій академії, знову ж дозволяє нам говорити про особистісно орієнтовані технології. Вони спрямовані не лише на вихованця, а й на вихователя, вимагаючи інтенсивного залучення до виховного процесу його індивідуальних можливостей і особистісних схильностей. Викладач мусить своїм моральним складом викликати в дітей повагу, довіру, бути авторитетом у їхніх очах як вихователь і людина. Дійсно, в Острозькій академії працювали Особистості з великої літери. Назвемо декотрих із них.

Кирило Лукас - навчався в Падуї, слухав там лекції Галілео Галілея; Ян Лятос - професор Краківського університету, якого церковники вигнали з Польщі за вільнодумство. Тут починав свою педагогічну діяльність Іван з Вишні, звідсіля він пішов на Афон, щоб стати відомим письменником-полемістом Іваном Вишенським. Герасим Смотрицький -- перший ректор Академії - родом із місцевих українців, подільський шляхтич, був писарем у Кам'янець-Подільському старостві. Людина високоосвічена й надзвичайно обдарована, активний діяч Острозького літературно-наукового гуртка, один із перших українських релігійних полемістів, автор знаменитої праці "Ключ царства небесного" (Львів, 1587), один із видавців "Біблії", автор "Передмови" до неї й віршованої посвяти князеві Острозькому. Клірик Острозький (рр. н. і см. невід.) - український письменник-полеміст. Його справжнє ім'я залишається невідомим. Твори цього автора написані яскравою, образною мовою, близькою до народної української. Дем'ян Наливайко -- український церковний діяч і письменник. Високоосвічена людина, поет, перекладач проповідей Івана Золотоуста. Д.Наливайко був прихильником педагогічних новацій, зокрема створення паралельних текстів, написаних старослов'янською й українською мовами.

Славу школи створюють її вихованці, характер їх подальшого життєвого шляху. Серед тих, хто отримав освіту в Острозькій школі, бачимо гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, автора славнозвісної "Граматики" Мелетія Смотрицького, церковного, політичного й освітнього діяча Іова Борецького, білоруського поета Андрія Вимшу, культурного діяча, письменника й перекладача Гаврила Дорофієвича та інших.

У літературі, в тому числі й художній, знаходимо чимало яскравих описів того, як було організоване навчання в Острозькій академії. Вони є яскравим підтвердженням тези про те, що цей навчальний заклад був осередком особистісно-орієнтованого виховання. Наприклад, в історичній повісті Панаса Феденка "Несмертельна слава", у розділі "В Острозькій академії" так описується навчальний процес: "наука в Острозькій школі була від дев'ятої години ранку до дванадцятої, потім по обіді - від третьої до шостої. За порядком у класах та в бурсі доглядали педагоги й ліпші ученики, - так звані "протосхоли". Хіба це не зародки самоврядування? Читаємо далі: "Пильні ученики сиділи на перших лавах, хоч були селянські або міщанські сини, ледачий, - чи був князь або вельможний шляхтич, - мусив терти штани "на ослячій лаві". Сучасні педагоги назвали б такий підхід "ефектом зігріваючого сіяння успіху". Він полягає в тому, що людина, яка переживає успіх, стає більш комунікабельною й проявляє більше співчуття до інших, більше бажання надати їм допомогу й підтримку.

Однією з вирішальних умов успішної діяльності острозького науково-освітнього центру був тісний зв'язок педагогічного процесу Академії з дослідницькою діяльністю науково-перекладацького гуртка та роботою друкарні. Це особливо виразно простежується на другому етапі діяльності Академії з появою в Острозі нових учених і педагогів як українських, так і зарубіжних. Вочевидь, значною мірою це зумовлювалося загостренням ідеологічної боротьби напередодні й після проголошення Берестейської унії 1596 року. Серед острозьких друків особливий успіх мали "Буквар", "ради научения дитського", виданий у 1578 році на основі львівського "Букваря" (1574 року); "Новий Завіт з Псалтирем" та окреме видання алфавітно-предметного покажчика до нього -- "Книжка, собрание вещей нужнейших" (1580); "Хронологія" Андрія Римші, листівка церковнослов'янською, староєврейською та українською мовами у вигляді віршованого пояснення назв місяців року (1581).

І, нарешті, найголовніше видання того часу - "Біблія" (1581) - основоположна книга християнського світу, відповідь на нагальну потребу в умовах гострої ідеологічної боротьби мати таку книгу саме в кириличному варіанті. Це був великий поступ, особливо якщо врахувати, що католицьке видання "Біблії" було здійснене на 20 років раніше, а видання кальвіністів - на 8 років раніше. "Острозька біблія" й закурений порохом мушкет, - як влучно висловився Є. Маланюк, - це могло би бути гербом тієї вікопомної доби на переломі XVI --XVII століть"

5. Ліквідація Острозької академії

Занепад і ліквідація Академії були пов'язані з окатоличенням нащадків К.-В.Острозького та діяльністю єзуїтів. Ліквідувала Академію онука старого князя, дочка надії православних Олександра Острозького - Ганна-Алоїза (в заміжжі Ходкевич). Вона обмежує матеріально діяльність Академії, намагається звести її до рівня прицерковної школи, створює і матеріально забезпечує єзуїтський колегіум в Острозі (1624 р.).

Остаточно ліквідувати залишки Академії, запровадити в Острозі і інших маєтках унію Ганні-Алоїзі вдалось на пасхальну ніч 1636 р., спровокувавши виступ острожан. Таким чином 1636 р. вважають останнім роком існування Острозької Академії.

6. Відродження Острозької академії

Завдяки зусиллям учених, державних органів, громадських організацій у квітні 1994 року був утворений Острозький колегіум, де традиції особистісно-орієнтованого виховання знаходять своє продовження.

7. Сьогодення Острозької академії

Сучасні діячі

1.Андрухович Юрій, відомий український письменник, перекладач, кандидат філологічних наук викладає на спеціальності "Літературна творчість" в Національному університеті "Острозька академія".

2.Ірванець Олександр, відомий український письменник, викладач кафедри української філології Національного університету "Острозька академія".

3.Ковальський Микола Павлович, український історик, джерелознавець, археограф і етнограф, д-р істор. н. (1984), проф. (1985), голова Острозького осередку Українського історичного товариства, засновник дніпропетровської школи джерелознавців. Народився в м. Острог у вчительській сім'ї, належав до відомого роду волинської інтелігенції та громадських діячів (його дядько, 4.М.М.Ковальський, був чл. Української Центральної Ради, чоловік його тітки

5. Л. Биковський -- знаний укр. бібліограф, один із засн. Української вільної академії наук).

6. Наукова бібліотека Національного університету "Острозька академія" отримала в дар унікальну колекцію книг Миколи Павловича Ковальського, передану його донькою Іриною Ковальською-Павелко. Це понад три тисячі унікальних за широтою тематики та ретроспекції видань. Окрім цього за роки роботи професора Ковальського в Академії було налагоджено зв"язки із українською науковою діаспорою, Микола Павлович щороку завдяки своїм зв'язкам поповнював фонди бібліотеки.

7.Попелюшко Василь Олександрович, доктор юридичних наук, доцент, викладач, адвокат, завідувач Кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін Правничого факультету Національного університету "Острозька академія".

8.Колос Михайло, кандидат юридичних наук, доцент, суддя Конституційного Суду України ,викладач Кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін, Правничого факультету, Національного університету "Острозька академія".

9.Кралюк Петро, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри релігієзнавства, доктор філософських наук, професор, член спеціалізованої ради в Інстиуті філософії ім. Г. Сковороди, член редколегії журналу слов'янських філософів "Софія" (м. Жешув, Польща), член Національної спілки письменників України.

10.Криловець Анатолій, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української філології Національного університету "Острозька академія". Автор понад 45 наукових праць. Відмінник освіти України. Поет, член Національної Спілки письменників України.

11.Павлюк Ігор, відомий український письменник, лауреат Народної Шевченківської премії, доктор наук із соціальної комунікації, старший науковий співробітник Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, професор Національного університету "Острозька академія".

12.Пасічник Ігор Демидович, ректор Національного університету "Острозька академія", доктор психологічних наук, професор кафедри психолого-педагогічних дисциплін, академік Міжнародної слов'янської академії наук та АН ВШ України, заслужений працівник народної освіти України, ветеран праці, почесний професор Віденського міжнародного університету,герой України.

13.Турконяк Рафаїл, професор, доктор теології, завідувач кафедри богослов'я Острозької академії, лауреат Шевченківської премії, здійснив переклад Острозької Біблії українською мовою.

14.Трофимович Володимир, завідувач кафедри історії, доктор історичних наук, професор, член двох спеціалізованих рад із захисту дисертацій, автор близько 100 наукових праць.

Висновок

Острозька академія згуртувала навколо себе справді визначні наукові сили, внаслідок чого вона змогла "дати освіту значній кількості молоді й підготувати чимало видатних діячів".

Зі створенням Острозької академії, формуванням науково-освітнього центру, головним чином у зв'язку з підготовкою до видання Біблії, заснуванням в Острозі літературно-наукового гуртка почалося відродження української культури наприкінці XVI -- в першій половині XVII століть. Приходиться лише дивуватися, як у таких важких умовах, коли йшли безперервні війни, коли територію України, її душу шматували держави-сусіди, нашим співвітчизникам, зокрема Костянтину Острозькому, вдалося зробити те, що він зробив. Розвиваючи культуру, шкільництво, обороняючи православну віру, вони тим самим зберегли наш народ як націю. Бо духовність - це на той час єдине, що живило народ, гарантувало його майбутність.

Список використаної літератури

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 224 с.

2. Апанович О. Острозька Академія // Урядовий кур'єр. - 1999. - 16 вересня. - С. 4-6.

3. Бех І. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. - 1999. - №12. - С. 13-18.

4. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К.: Освіта, 1992. - 268 с.

5. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української педагогіки. - К.Освіта, 1999. - 355 с.

6. Мазур П. Отчі світильники. - К.: Український культурологічний центр, 1997. - 104 с.

7. Мицько І.З. Острозька слов'яно-греко-латинська академія (1576-1636). - К.: Вища школа, 1990. - 290 с.

8. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні. Нариси / За ред. М.Д.Ярмаченка. - К.: Рад. школа, 1991. - 381 с.

9. Офіційний сайт академії

10. Чечелюк П. "Українські Афіни". Острозький культурний феномен середньовіччя

11. "Освіта України"

Размещено на Allbest.ru