Біографія М.П. Драгоманова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Кримський гуманітарний факультет

Київський національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Реферат

На тему: «Біографія М.П. Драгоманова»

Виконала

Студентка 1 ПС

Жерліцина О.В.

Артек 2009р.

Народився Михайло Петрович Драгоманов 18 вересня 1841 року в Гадячi на Полтавщинi. Батьки, дрiбнопомiснi дворяни, нащадки козацькоi старшини, були освiченими людьми, подiляли лiберальнi для свого часу погляди. "Я надто зобов'язаний своєму батьку, який розвив у менi iнтелектуальнi iнтереси, з яким у мене не було морального розладу i боротьби..." згадував пiзнiше Михайло Петрович. З 1849 по 1853 рiк юнак навчався в Гадяцькому повiтовому училищi, де, з-помiж iнших дисциплiн, видiляв iсторiю, географiю, мови,захоплювався античним свiтом. Продовжував своє навчання допитливий хлопець у Полтавськiй гiмназii. Це були часи накопичення знань, розширення поля iнтересiв, захоплення новiтнiми полiтичними течiями. М. Драгоманов вражав викладачiв своєю надзвичайною цiлеспрямованiстю, працьовитiстю, освiченiстю. Його сестра Ольга (майбутня письменниця Олена Пчiлка, мати Лесi Украiнки) згадувала, що "книжок... Михайло перечитав ще в гiмназii таку силу i таких авторiв, що багато учнiв середнiх шкiл пiзнiших часiв здивувались би, почувши,що мiж тими авторами були й такi як Шлосер, Маколей, Прескот, Гiзо". Восени 1859 року М. Драгоманов вступає на iсторико-фiлологiчний факультет Киiвського унiверситету. Тут у нього зьявляються значно ширшi i бiльшi можливостi вдосконалювати свою загальну освiту, повнiше i живiше знайомиться з тими суспiльними i полiтичними процесами, що постiйно зароджувалися у неспокiйному студентському середовищi. Унiверситет тих часiв являв собою один iз найважливiших осередкiв наукового, культурного i громадського життя. Значною мiрою це була заслуга попечителя цього закладу,славетного хiрурга М. Пирогова, який "допустив у Києвi «de facto « -академiчну свободу, схожу на європейську". М. Драгоманов намагався встигати й органiчно поєднувати процес навчання з практичною громадською роботою, на яку пiдштовхували розбудженi загальною ситуацiєю полiтичнi настрої. Етапним у справi становлення М. Драгоманова як полiтичного i громадського дiяча став його виступ над труною Шевченка у Києвi, коли прах великого Кобзаря перевозили до Чернечої гори.

Слова, сказанi тодi ще юним промовцем: "Кожний, хто йде служити народу, тим самим надiває на себе терновий вiнець", виявилися пророчими. У 1863 роцi М.Драгоманов стає членом Громади. Цi об'єднання виникали як форма пробудження свiдомостi нацiональної iнтелiгенцii до пiзнання украiнської лiтератури, iсторiї, культури,народного побуту, права. Пiзнiше у 70-х рр. з

Їявилися новi, молодi Громади, в статутах яких уже стояло питання про самостiйне полiтичне iснування" Украiни з "виборним народним правлiнням". З середини 60-х рокiв становлення М. Драгоманова як ученого вiдбувається у тiсному взаємозв'язку з його публiцистичною дiяльнiстю. По сутi, в цих роботах М. Драгоманова iсторичних, етнографiчних, фiлологiчних, соцiологiчних, мимоволi вiдбувається змiщення акцентування на полiтичне пiдгрунтя означуваного питання. У 1871 роцi Киiвський унiверситет вiдряджає М. Драгоманова за кордон. Замiсть запланованих двох рокiв молодий учений пробув там майже три, вiдвiдавши за цей час Берлiн, Прагу, Вiдень, Флоренцiю, Гейдельберг, Львiв. Особливе мiсце в політично публiцистичнiй дiяльностi М. Драгоманова посiдає Галичина. Вiн був одним з перших, хто намагався розбудити галицьке громадське життя, пiднести рівень суспiльної свiдомостi. Трирiчне закордонне турне М. Драгоманова було надзвичайно плiдним для молодого вченого. Вiн тепер мiг критично оглянути й оцiнити свої переконання, зiставляючи їх з наочним західноєвропейським досвiдом. Наступ реакцiї, повторне запровадження утискiв проти вiдроджуваних проявiв української культури змусили М. Драгоманова виїхати за кордон i стати полiтичним емiгрантом. Восени 1875 року Михайло Петрович через Галичину та Угорщину вирушає до Вiдня з намiром створити там осередок нацiональної полiтичної думки, започаткувати випуск української газети.

Прогресивний громадсько-полiтичний збiрник "Громада" М. Драгоманов створив у Женевi восени 1876р. Було видано п'ять томiв збiрника. Головна тема "Громади"-дати як найбiльше матерiалiв для вивчення України i її народу, його духовних починань i устремлiнь до свободи i рiвностi серед свiтової спiльноти. З другої половини 80-х рр. М. Драгоманова запрошують до спiвпрацi ряду провiдних видань Галичини. Становлення i розвиток радикальних рухiв у Захiднiй Україні, за свiдченням I. Франка, стало останньою i, мабуть, найбiльшою радiстю в життi Драгоманова. У 1889 роцi Михайла Петровича запрошують на кафедру загальної iсторї iсторико фiлологiчного факультету Софiйського унiверситету Болгарї. Iм'я М. Драгоманова асоцiювалося в свiдомостi прогресивної громадськостi з боротьбою слов'янських народiв за свободу, автономiю, братерство. Виважений i проникливий полiтик, М. Драгоманов мучився тiєю задушливою загальною атмосферою, що склалася на теренах Росiйської iмперії у ставленнi до нацiональних меншин. Це був перiод перед черговим тотальним наступом на вiльнолюбний настрiй народу.

Пригнiчений стан духу значною мiрою збiльшується вiд усвiдомлення печального стану справ в Україн",

Так свiдчила Леся Украiнка про останнi днi життя М.Драгоманова. Тимчасовi полiпшення загального стану сприяли сплескам творчого пiднесення, але несподiвана смерть вiд розриву аорти 20 червня 1895 року обiрвала життя великого вченого i громадського дiяча. Похований М. Драгоманов у Софii.

Громадська дiяльнiсть i творча спадщина М. Драгоманова забезпечили йому особливе мiсце в iсторii суспiльно-полiтичноi i правової думки не тільки України. Його можна назвати творцем своєрiдної конституцiоналiстичної теорії, палким прихильником збагачення вiтчизняної полiтики й правацiнностями свiтового досвiду. "Драгоманов перший iз росiйських публiцистiв дав росiйськiй демократii широку i ясну програму... перший блискуче й доступно пояснив змiст i значення конституцiйного ладу, особливо прав особи та принципiв самоуправлiння..." оцiнюючи дiяльнiсть М. Драгоманова, зазначив П. Струве. Ще ширше означив рiзнобiчну дiяльнiсть М.Драгоманова на користь українського суспiльства I. Франко, називаючи його "духовним батьком", "великим критиком i більше-iсторично вишколеним умом", "найбiльшим публiцистичним талантом нашої нацii", могутньою постаттю" i "правдивим учителем". Своєрiднiсть М.Драгоманова як прогресивного полiтичного i громадського дiяча криється перш за все в його широкому, полiаспектному пiдходi до такого важливого поняття, як "конституцiоналiзм", яке вiн нерiдко доповнював, збагачував, iнколи навiть ототожнюючи його з поняттям полiтичної свободи. Драгомановське розумiння конституцiоналiзму включало в себе такi чинники, як полiтична свобода суспiльства i особистостi, що реалiзувалася через народне представництво в центрi, самоуправлiння на мiсцях, дотримання прав i свобод людини. Великого значення з огляду на iсторичну перспективу i розвиток нинiшньої суспiльно-полiтичної ситуацiї у свiтi набуває уявлення М.Драгоманова про визначальний критерiй i мету всiх рiзноманiтних суспiльних вiдносин: "Основними для формування тих вiдносин...повиннi бути поперед усього основнi права чоловiка, свобода думки й слова, зборiв та коалiцiй, толеранцiя полiтичних та релiгiйних переконань... вiри й безвiрства". Виваженим, дiалектично та iсторично обгрунтованим було переконання вченого, що попри всі тi вiдносини "нiколи в цiлiм свiтi не будуть шанобливо однаковi...". Драгоманов чiтко окреслив i можливостi загальних революцiйних процесiв. Вiн був упевнений, що будь-яка революцiя має в основi своїй полiтичний характер, мiняє полiтичнi форми панування, але "...не має сили сотворити новий лад суспiльного життя, бо сей мусить органiчно i звiльна виростати з попереднiх, як дерево з даного грунту, а продиктувати його нiякими едиктами не можна". Послiдовно i твердо вiн вiдстоював еволюцiйну правоту будь-якого розвитку, вважаючи революцiї явищами спонтанними й короткочасовими, хоча все в тому ж загальному тонi iсторичного поступу. Як точно i правильно пiдмiтив I. Франко, "Драгоманов є еволюцiонiст, вiрив у ненастанний органiчний розвiй не лише в сферi матерiальних явищ, але також у сферi духу, вiри, лiтератури й етики. Властивим плодючим елементом у тiй еволюцii вважав людський iндивiдуум, його душу, волю й iнтелiгенцiю (розум)". Сила iсторичного методу М. Драгоманова в тому, що вчений i публiцист умiв органiчно сприймати в єдності конкретного iсторичного процесу загальне й осiбне, нацiональне i вселюдське, iндивiдуальне й суспiльне у їх найтiснiшому взаємозв'язку. Керуючись принципами культурного синтезу нацiонального та iнтернацiонального,

Михайло Петрович Драгоманов показав, теоретично обгрунтувавши, що в такому поєднаннi нема суперечностi, i провiв цей принцип через проблеми конституцiоналiзму, полiтичної свободи, прав людини, нацiонального самовизначення, мiсцевого самоврядування, полiтичної боротьби, подав порiвняльний нарис полiтичних iдей, намiтив вiхи поступу на майбутнє i створив всебiчну i повну картину свого сьогодення. "Своїм писанням, зарiвно як i прикладом свого життя, вiн дав нам високий взiрець неустрашеного i незламного борця поперед усього за свободу думки, дослiду, критики та розвою людської одиницi й народiв i через те все буде предметом гордостi i честю для народу, що видав такого чоловiка"-писав I. Франко, не зайво нагадуючи українському люду про його достойника.

Унiкальнiсть постатi М.Драгоманова як ученого не тiльки, вiрнiше не стiльки в площинi полiтичної публiцистики, як у сферi власне полiтологiї. Його можна вважати засновником нацiональної полiтологiї, iсториком політичних учень. Саме вiн створив нариснi добiрки про розвиток полiтичних iдей у країнах Захiдної Європи, всебiчно розглянувши теорiю освіченого абсолютизму, лiбералiзму, i, запозичивши ряд основних прогресивних положень iз декiлькох напрямкiв, подав концентроване обгрунтування своєї конституцiйно-правової доктрини. "Вся практична мудрiсть людська може бути в тому, щоб убачити напрямок духу свiтового, його мiру, закон i послужитись тим рухом. Iнакше рух той пiде проти нас, роздавить нас", так виводив вiн своє розумiння пошуку шляхiв розвитку. Найвищий прояв мудростi- осягнути закон об'єктивного розвитку iсторiї, вiдчути його, пiдлаштуватися пiд нього,вiдповiдати його вимогам i потребам, а це значить- єдино правильно визначити свої можливостi i докласти максимум зусиль для їх реалiзацiї. У цiй мудростi концентрується увесь вiковий досвід нацiї, а тому надзвичайно важливо скористатися ним якомога повнiше. Звiсно, розумiння i пiзнання цих законiв М. Драгомановим позначалося як зовнішніми обставинами, так i внутрiшнiм вiдчуттям. Найкраще ж пояснення-виправдання тому зробив I. Франко, оцiнюючи багатогранну дiяльнiсть видатного вченого: "Вiн не написав анi одного слова, котре б не вiдносилося до живих людей, до живих обставин i до тих питань, котрi так чи iнакше порушують думки i чуття охоплюючої його громади. Оте живе чуття, той бистрий погляд, що частіше добачує потреби хвилi i вмiє знайти для них вiдповiдний вираз i вiдповiдне заспокоєння, найлiпше характеризує нам самого Драгоманова". Вияви тої мудростi; i сьогоднi серед дороговказних орiєнтирiв суспiльного поступу.

Це була натура ясна... прозора. Глибока щирiсть i рiдкiсна чеснiсть душi- це були в нього риси, що впадали в очi. Нiчого вiн не ховав i нi з чим не ховався- його слова та вчинки були достеменним вiдбитком його душi.

Д. Овсянико-Куликовський.

Для Украiни Драгоманов справдi був тим "апостолом правди i науки", що його з такою тугою виглядав народ перед смертю Шевченка.

С.Єфремов.

Народ, що не шанує своiх великих людей, не варт звання освіченим народом... Драгоманов для нас є чимось бiльше, як заслуженим чоловiком. Ми в нiм шануємо друга, вчителя, провiдника... Голос його був для нас заохотою, осторогою, вказiвкою, куди йти, голосом сумлiння...

I. Франко.

М. Драгоманов, що був великим украiнським душоловом, тримався i в лiтературi, i в полiтицi, i в приватному життi тiєї засади, що "чистое дело требует чистых средств", i тримався до кiнця з великою завзятiстю i невмолимiстю.

Леся Украiнка.

драгоманов життя громадський полiтичний дiяч

Размещено на Allbest.ru