Грошова реформа Петра І

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Останнє 300-річчя російської дореволюційної історії пов'язують з Романовими. Воно так і є, хоча розвиток суспільства йшов за своїми законами. За цей період Росія минула феодалізм і вступила на капіталістичний шлях розвитку, який у 1917 р. був перерваний революцією.

Допетровський період правління Романових характеризується становленням держави, яке накопичувало сили для вражаючих часів.

В історії грошового обігу Росії 18-ий вік є найважливішим рубежем. Створена в процесі реформи монетна система, що відрізнялася простотою рахунку і національними традиціями, в наступний період удосконалювалася і збереглася в основних своїх рисах до наших днів.

Перетворення Петра 1 охопили всі сторони соціально-економічної, політичної, культурної життя та побуту України. Вони торкнулися армію і флот, державний устрій і структуру державного апарату, промисловість, зовнішню і внутрішню торгівлю. До числа великих і значних перетворень Петра належить і реформа грошової системи. Започаткована на рубежі 17-18 ст., Вона була однією з необхідних умов для здійснення інших реформ, створила фінансову базу, дозволила державі отримати чималі кошти. Перш ніж перейти до викладу самого ходу реформи, розглянемо коротко стан грошового господарства в країні в початковий період правління Петра.

Перші кроки

грошова реформа петро

Грошова реформа Петра 1 вирішувала кілька комплексів питань. Потрібно було створити гнучку грошову систему монетної сировини не тільки срібла, а й інших металів. Треба було визначити прийнятну вагову норму і пробу для срібних, золотих і мідних монет, забезпечити переведення всієї грошової справи на новий технічний рівень - машинне виробництво. Ставилося також завдання встановити єдність грошового обігу на всій території Росії, в тому числі і на Україну, в Прибалтиці та інших регіонах, де в обігу була іноземна монета. Реформа переслідувала і фіскальні цілі: вона повинна була значно збільшити доходи скарбниці від карбування монет для покриття збільшених витрат у зв'язку з Північною війною проти Швеції за завоювання виходу у Балтійське море.

До реформи готувалися ґрунтовно. І підготовку до неї почали зі створення матеріальної бази, тобто побудови нових монетних дворів технічного оснащення їх різними машинами. З 1695 року почав будуватися (на додачу до єдиного Кремлівського) "грошовий двір, що в Китай-місті". Він знаходився між Казанським собором або "Казанської Богородиці", що стоїть на розі Нікольської вул. По сусідству з Кремлем і Китайгородською стіною, частина якої збереглася до нашого часу. На будівлі його поміщена плита з написом, у ній сказано, що двір побудований у 8-е літо від народження царевича Олексія Петровича і в 15-е літо царювання Петра1, тобто в 1697 р. Спочатку на ньому робилися срібні дротяні копійки.

У 1699 р. був відкритий Набережний мідний грошовий двір, розташований на території Кремля, недалеко від Боровицьких воріт. На ньому здійснювалася карбування круглих мідних монет-грошиків і полушек, а з 1704 р. і копійок. На копійках 1704 й наступних років з'явився його знак - літери НД (Набережний двір) чи НДЗ (Набережного двору завод). В останній раз він зустрічається на п'яти копійкових 1727 р. в кінці 20-х-початку 30-х років він припинив своє існування. До відкриття відділення для переділу міді в кінці 1704 на Кадашевському монетному дворі Набережний двір був єдиним, що випускав мідні гроші. З цього часу карбування мідної монети здійснювалася на двох дворах.

Третій монетний двір був заснований в 1700 р. у будинку Земського наказу на Красній площі, на місці будівлі Державного історичного музею.

На нових монетних дворах були встановлені машини різного типу: плащильні (прокатні) стани, обрізні, на яких відбувалася вирубка монетних гуртків, гуртільні, що служили для тиснення насічки або написів на крайках монет і друковані, де проводилася карбування.

Для приведення в рух механізмів використовувалися вода, що обертає млинові колеса, кінна тяга, іноді енергія вітру. На друкованих станах працівники на блоках підтягували важку "бабу" молотового снаряда з укріпленим під неї штемпелем, інакше кажучи, ці стани діяли силою падаючої тяжкості. Через деякий час молотові снаряди при штампуванні були замінені більш досконалими гвинтовими пресами.

Реформа проводилася поступово за заздалегідь обдуманим планом. Робили певний крок, вичікували які будуть наслідки і тільки потім переходили до наступного етапу. Так ще з 1696 р. стали карбувати датовані срібні копійки, раніше дати ставилися вкрай рідко. Ці дати - СД, РЄ, CS, СЗ, СІ (згідно буквеної транскрипції давньоруського літочислення-204 - 208 рр.., А точніше 7204 - 7208 - від створення світу або 1696-1700 рр..) Повинні були як би підготувати населення до прийдешніх змін в грошовому справі. Через кілька років почали вводити в грошовий обіг датовану мідну монету (грошики і полушки), а з 1704 р. і мідну копійку. Паралельний випуск однаково датованих срібних і мідних грошей привчав населення до того, що та і інша монета рівноцінна, що сприяло зміцненню довіри до мідній монеті.

З 1701 р. на Кадашевська монетному дворі стали карбуватися і золоті червоні, рівні по пробі і вазі дукату - золотий міжнародної монеті. Випуск червоних означав створення російської ходячою золотої монети, якої раніше не було в грошовому обігу країни.

Петро 1 відмовився від загальноприйнятих у Європі написів на монетах на латині. На всіх гроші в Росії легенди були російською мовою. Коли цареві помітили, що монета з російською легендою не буде прийматися за кордоном, і тому треба хоча б з одного боку зробити латинської, він відповів, що швидше скаже спасибі тому, хто запропонує йому спосіб як зберегти монету в державі, а не тому, хто докласти йому спосіб як швидше випустити її з країни. У цій відповіді не все сказано до кінця - Петро вважав, що російська монета повинна зберігати свої особливості, а написи бути доступними для російських людей.

Указом 16 жовтня 1711 для дрібних срібних грошей була визначена 70-та проба, а в лютому 1718 підтвердили карбування за такою ж пробі і монет великого номіналу. Це означало, що у фунті нової монети містилося на 12 золотників чистого срібла менше, ніж у чеканившейся до цього монеті. Зниження проби, збільшуючи доходи скарбниці від карбування, разом з тим вело до псування монети з усіма випливали негативними наслідками (падіння вартості грошей, зростання цін на іноземні і вітчизняні товари, скорочення дохідної частини бюджету від надходження податків менш добротної монети і т.д.) . У тому ж 1718 відмовилися від стандартних норм дуката, проба знижена, а стопа змінена.

Особливо ретельно пробували, відчували вагову норму карбування міді, з тим щоб вона була досить прибутковою для скарбниці і не настільки "вредітельной" для грошового обігу і народу. Однак і відносно межі міді спостерігається та ж тенденція, що стосовно срібла і золота. Фіскальні міркування взяли гору й у карбуванні мідної монети: розпочавшись ваговій нормою 12 руб. 80 коп. з пуда.

Размещено на Allbest.ru