Українські Січові Стрільці

Міністерство освіти і науки України

Луганський національний університет ім.Т.Г.Шевченка

Старобільський ВП,Старобільський факультет

Кафедра історії України

РЕФЕРАТ

«Українські Січові Стрільці»

Написав: студент гр.СП 1 ЗФН

Вакулич В.В.

Перевірив: к.і.н. Чумак М.М.

Старобільськ 2010

ЗМІСТ

Вступ

1. Історія зародження легіону Українських Січових Стрільців

2. Бойовий шлях підрозділу

Заключення

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Тема даного реферату є настільки ж актуальною як і суперечливою. До нашого часу точяться суперечки щодо питання Січових Стрільців.Дехто каже,що «усуси» - лише наслідування польських національних формувань на службі Австро-Венгрії інші ж стверджують,що це були національно-свідомі галичани,які прагнули воювати за незалежну Соборну Україну. Актуальність теми зумовлена також епохою відродження реформування Збройних Сил України, яка базується на українській національній ідеї, а тому потребує утвердження нових форм і методів вишколу і виховання захисників Батьківщини. Отже, командуванню, підрозділам виховної роботи у військах слід використати національно-історичні традиції, повчальний досвід діяльності вишкільних і виховних структур, як Січових Стрільців, так і наступних формацій національного війська.

Першi узагальнюючi працi з iсторiї леґiону УСС вийшли в серединi 30-х рокiв. Насамперед це колективнi роботи «Українськi Сiчовi Стрiльцi, 1914-1920» та «Iсторiя українського вiйська» i рунтовне дослiдження Осипа Думiна «Iсторiя Леiону Українських Сiчових Стрiльцiв». Дослідженням даної теми також займалися: російський військовий історик Ярослав Тінченко,український письменник Олекса Зінь (Гуцульська сотня УСС),к.і.н Микола Лазарович (УСС у Першій світовій війні:джерела та історіографія), к.і.н Анатолій Авраменко. Значний iнтерес серед робiт стрiлецької тематики також викликає i видання Головної Управи Братства УСС, яке вийшло в 1967р. пiд назвою «За волю України»

Мета реферату полягає у комплексному вивченні діяльності Українських січових стрільців ті їхньої ролі в історії України.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

- Розкрити історію створення УСС

- Проаналізувати бойовий шлях підрозділу(особливу увагу звернути на бій на горі Маківка) та вказати січових стрільців,що вирізнилися хоробрістю та відвагою

- з'ясувати роль Українських січових стрільців у пробудженні національної свідомості українців

Об'єкт дослідження - легіон Українських січових стрільців

1. Історія зародження легіону Українських Січових Стрільців

Коли почалася Перша світова війна, створена з усіх українських партій, Головна Українська Рада у Львові 3 серпня 1914 року видала маніфест, який закликав підтримати Австрію в її боротьбі з Росією, бо, мовляв, перемога над царським деспотизмом принесе українцям визволення. Головна Українська Рада закликала всіх українських юнаків, зголоситися і стати в ряди українських січових стрільців... “Нехай же через весь край котиться наш поклик! Нехай пориває до бою всіх і тисячі нехай стануть в ряди українських січових стрільців!” Безпосередньо організацією українського легіону Головна Українська Рада доручила Бойовій управі в складі: Т. Рожанковського, Д. Катамая (родом з Ямниці), М. Волошина, М. Геника (суддя з Печеніжина), К. Трильовського, С. Шухевич, Д. Вітовського. На місцях організацією добровольців займалися: в Богоридчанськім повіті адвокат Михайло Новаковський, у Калузькім - лікар Іван Куровець, на Гуцульщині посол до сейму Петро Шекерик, син Івана Франка. В результаті цих заходів зголосилося майже 28 тисяч добровольців, переважно гімназистів, синів ремісників, селян,але ядро їх становили активісти довоєнного січового, сокілського і пластового руху. На збірний пункт у м. Стрий прибуло 10 тисяч добровольців, але з них лише 2500 було зараховано до легіону, а решта розчарованих юнаків змушена була повернутись додому. Перед загрозою розпуску українського легіону добровольці вимушені були прийняти присягу на вірність Австрії.

Уряд не дбав і про належне обмундирування та озброєння добровольців. На вимогу Бойової Управи УСС, австрійська військова влада мала звільнити із своїх рядів 100 старшин для служби в УСС, але відпустила тільки 20. Серед яких був Д. Вітовський, який згодом став ідеологом стрілецтва. Головною метою «усусів» була національно - визвольна боротьба за незалежну Україну.

2. Бойовий шлях підрозділу

Бойове хрещення «усуси» прийняли 25 серпня 1914р.,захищая Ужицький перевал Карпацьких гір,де вела наступ дивізія кубанських козаків. Перші бої УСС з царськими військами проходили на Закарпатті, а потім, в районі Стрия. Найбільшу славу «усуси» завойували в боях за гору Маківка.Розглянемо хронологію даного бою детальніше. Перший московський наступ на ліве крило обсади Маківки почався в ночі з 28-го на 29-го квітня 1915року. На оборону загроженого крила кинуто цілий перший курінь УСС, сотні Букшованого, Дудинського, Носковського та Семенюка, і половину другого куріня, сотні Будзиновського, Мельника та одну чету із сотні д-ра О. Левицького. Рано 29-го квітня сотні відбили ворожий наступ. І кинулись до протинаступу. Після рукопашного бою Стрільці прогнали Російські війська аж до їхніх вихідних становищ. Там, у московських окопах, знову перейшли до бою на багнетах. Частина росіян піддалась, а решта пішла в ростіч. На місці бою залишив ворог близько 200 убитих та кілька скорострілів. а другий день, 30-го квітня, Російські війська повторили наступ на праве крило маковецької обсади. На допомогу кинено знову сотні Букшованого, Семенюка, дві чети сотні Дудинського, сотню Будзиновського і Мельника. Стрільці зломили ворожий удар і повели протинаступ, у наслідку якого здобули три скоростріли і 173 полонених. Тому, що Російська армія продовжувала наступ, стрілецькі сотні залишились на Маківці. Третій, найзавзятішій бій за Маківку розпочався ранком 1-го травня наступом росіян на становища сотні Будзиновського і Мельника. Московське командування кинуло у бій нові сили. Після кількагодинної гарматньої підготовки цілий полк рушив лавами на малий відтинок ледви двох стрілецьких сотень. Росіяни спинались на верхівці Маківки. Цільний крісовий вогонь Стрільців, здебільшого на відстань кількадесяти кроків, клав лаву за лавою наступаючого ворога. Та йому не було стриму. Ворожі салдати підходили до стрілецьких становищ та засипали їх ручними гранатами. Стрільці відступили, залишаючи в окопах ранених, убитих та полоненх. Тоді на допомогу наспів перший курінь. Рішучим наступом У. С. С. здержали наступ ворога і самі рванули вперед. Двічі відступала стрілецька лава від ворожого вогню і двічі відкидала ворога на верх Маківки. Щойно за третім разом московські полки покинули під напором стрілецької сили й завзяття добутий верх та пішли в ростіч. На полі бою залишилися гори трупів, від смерти врятувалися лише ті, що потрапили у полон. Даремно поновляв ворог ще й на другий день наступ на Маківку. Вже ніякі його зусилля не могли видерти її зі стрілецьких рук. Того й другого дня московські відділи продовжували атакували Маківку. Вечером 3-го травня сотні У. С. С. зійшли з Маківки в запас бриґади. В ночі 4-го травня ворогу вдалося вдруге зайняти цілу гору. Кинені до протинаступу сотні II. куріня У. С. С. Змогли врятувати вже безвихідне положення настільки, що спинили ворога у стіп гори.Все ж,треба зазначити,що формально переможця у цьому бою не було,але у підсумкуросійським військам прийшлось залишити захоплену в черговий раз вершину у зв'язку з почавшимся загальним відступом російських військ. Таким чином,бої за маківку у 1915 році визначили перелом у військових діях на користь німецько-австро-венгерських союзників.Вони перейшли у наступ та у їх складі УСС вже у червні першими вийшли до Галича - старовинної столиці Галичини,підняв на честь перемоги свій жовтоблакитний стяг. В боях за гору Маківку загинуло 47 стрільців 76 було поранено, багато потрапило в полон. В боях на околиці Галича стрільці понесли такі втрати: 10 вбитих, 30 ранених і 27 полонених. В липні 1915року з двох військових куренів легіона УСС тв внов створеного куреня було сформовано 1-й полк УСС чисельністю 2200 бійців на чолі з атаманом Г. Косаком.В період участі полкуу оборонних боях у августі - листопаді УСС знову відзначилися. Вже й німецьке командування зазначало,що полк УСС - кращій підрозділ усієї австро-венгерської армії. Але людські втрати були настільки великими,що залишки полку відвели на переформування в тил. В жовтні 1915 року в боях за село маківці брали участь сотні отаманів Горука і Вітовського, прославився тут і П. Франко. Загинуло в цьому бою 49 стрільців, 168 поранено і 157 попало в полон. Лише після двох років війни стрільцям було дозволено носити українські однострої і відзнаки. На фронт легіон УСС повернувся на початку травня 1916 року. А у кінці місяця велика делігація полка УСС прямо із шанців віїхала на похорони І.Франка (його сини Петр та Тарас одними з перших вступили до лав легіону та брали участь у боях). Фронтова делигація УСС несла вінок з багатозначним написом:”Великому каменяреві - ми ламаємо скелю”

Після Брусиловського прориву у травні 1916 року командування російської армії вирішило будь-що повторити вдалі наступальні операції. Вже на початку червня російські війська атакували австрійські позиції, розташовані вздовж річки Стрипи. 55-та дивізія генерала Фляйшмана поспіхом відступала в напрямку міста Бережани. Лише наприкінці липня вдалося зупинити наступ росіян. Відійшов до Бережан та закріпився в районі гори Лисоні і полк українських січових стрільців, який тоді налічував 1650 стрільців та 47 старшин. Перед українськими вояками постало завдання захищати село Потутори та шлях із містечка Підгайців на Бережани. Головний плацдарм -- гора Лисоня. Вже на 11 серпня російські війська закріпилися неподалік. Наступного дня відбулися перші зіткнення. Російські частини атакували дві сотні першого куреня УСС. Січові стрільці були змушені відступити. І хоча дві інші сотні сформували другу лінію оборони й ліквідували загрозу подальшого наступу, це не перешкодило австрійському командуванню звинуватити українських бійців у зраді. Їх було відправлено в село Потутори на реорганізацію, а командувач -- Антін Варивода подав у відставку.

Позиційні зіткнення ворожих сил тривали майже два тижні. 31 серпня російська армія наступає, щоб захопити Бережани. Австро-угорські частини, у складі яких були й УССуси, зупинили їх на Лисоні, але через три дні росіяни проривають оборону. Над підрозділами січових стрільців нависла небезпека. Того ж дня проти наступаючих російських військ було спрямовано дві сотні 1-го куреня УСС. Одна атакувала ворога, але цей порив закінчився невдало. Більшість стрільців і командир Роман Сушко потрапили в російський полон. Інші сотні під командуванням Андрія Мельника та Василя Кучабського вступили в бій на Лисоні й зупинили наступ ворога. Четверта сотня Вячеслава Будзиновського була розгромлена. Весь день тривав бій, у якому полягло десятки старшин та стрільців. Росіяни майже оточили Бережани.

У цей час вступив у бій другий курінь УСС. Цісарським воякам вдалося закріпитися на Лисоні. 4 вересня почався їхній контрнаступ. До вечора вдалося відбити всі позиції. У триденних боях українські воїни проявили неабияку мужність.

Ще одну спробу прорвати австрійський фронт російські війська зробили 16 вересня. Росіянам вдалося зайти у фланг і тил полку УСС. Січові стрільці відбили атаку, але лінія фронту наближалася безпосередньо до Бережан. Затишшя тривало недовго.Військові події досягли апогею в останні дні вересня 1916-го. 29 числа розпочався третій, найбільш масований наступ росіян у районі Лисоні. Бої тривали майже безперервно три доби. Упродовж перших двох днів російська артилерія вела ураганний обстріл австрійських коаліційних військ на Лисоні та в околицях села Потутори. У другій половині дня 30 вересня російська піхота розпочала наступальну операцію на висоті 327. Росіяни розбили угорський полк і зайняли його позиції, створивши плацдарм для наступу. Далі російські військові частини виходять у долину річки Золота Липа в напрямку села Посухова і, використовуючи зайняті 16 вересня позиції, оточують полк українських січових стрільців, дислокований у селі Потутори. Ціною великих втрат загонам УСС вдалося прорвати кільце оточення і вийти до Бережан.Полк Українських Січових Стрільців закінчив своє героїчне існування. У складі колишнього полку січових стрільців залишилося 17 старшин і 150 стрільців

Ці бійці наприкінці 1916 року прибули на Волинь,де їх забов'язалидопомогти австрійським окупаційним військам організувати поповнення армії рекрутами з місцевого населення.В селах, де були розміщені УСС, останні проводили культурно-освітню роботу: засновували читальні, українські школи, аматорські гуртки, курси української мови. Отже побут УСС в українських селах мав великий вплив на пробудження національної свідомості населення, яке тривалий час перебувало під цісарським гнітом.

Заключення

Отже,узагальнюючи увесь вищевикладений матеріал, можна зробити наступний висновок.ЛегіонУкраїнських Січових Стрільців, все ж таки, був національно-свідомим підрозділом, який воював за незалежну Соборну Україну. Хоча з боку нашого північного сусіда лунають зовсім інші заклики. Незважаючи на це,з метою надання важливості даної історичної події, Президент України Віктор ЮЩЕНКО,6 січня поточного року доручив уряду у двомісячний строк розробити і затвердити план заходів на 2010 р. з відзначення 95-ї річниці перемоги Українських Січових Стрільців на горі Маківка (Сколівський район Львівської області), всебічного вивчення та об`єктивного висвітлення діяльності цього військового формування. А це означає,що загальнодержавний розвиток даної теми тільки розпочинається...

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Історія України в питаннях та відповідях С.Г. Гузенков,Н.Н. Колодяжний. Запоріжжя 2004 р.

2. Матеріали інформаційного агенства УНІАН

3. Наша полiтична думка i стрiлецтво. Донцов Д. Львів 1999

4. Слiдами Українських Сiчових Стрiльцiв.Назарук О. Книгарь 2000

5. Матеріали мережі інтернет