Використання дитячої праці у вугільній промисловості Англії (перша половина ХІХ століття)

Ольга Широкова

Використання дитячої праці у вугільній промисловості Англії (перша половина ХІХ століття)

Промислова революція, пік якої припав на першу половину ХІХ століття, характеризувалась стрімким розвитком багатьох галузей виробництва. Значні зміни відбулися і у вугільній промисловості, яка протягом згаданого періоду розвивалася переважно екстенсивним шляхом: загомрахунок збільшення кількості шахт, посилення експлуатації робітничого класу тощо. Особливості технологічних процесів та низький рівень механізації праці на шахтах створили умови для застосування дешевих робочих рук для виконання допоміжних операцій, пов`язаних головним чином з транспортуванням вугілля всередині шахт та подачею його на поверхню. Це, у свою чергу, послужило причиною масового використання праці дітей та підлітків у вугільній промисловості Англії.

Незважаючи на те, що до початку 1840-х років у результаті активної боротьби громадських та політичних сил уряд прийняв кілька законів, спрямованих на полыпшення становища дітей у текстильній промисловості, умови праці дітей на шахтах тривалий час не викликали зацікавленості широкої громадськості. Тільки тоді, коли країною прокотилась хвиля гострих обговорень та дискусій щодо використання праці дітей у фабричному виробництві й були викриті численні факти зловживань та жорстокості, у поле зору громадськості потрапили вугільна та деякі інші галузі промисловості.

Четвертого серпня 1840 року лорд Ешлі виступив перед Палатою Громад з пропозицією вивчити питання про використання праці дітей не тільки у фабричному виробництві, а й в інших галузях промисловості [5: 246-247]. У результаті було створено комісію, перед якою поставили завдання детально ознайомитися з умовами праці на промислових підприємствах, які стали об`єктом дослідження [4: 97]. Комісія закінчила збір матеріалів у 1842 році і прийшла до невтішних висновків, уривки з яких були опубліковані у газеті «Лідс Меркурі» [3: 51]. У матеріалах комісії містяться свідчення найрізноманітніших категорій свідків, починаючи з самих дітей та їх батьків, які працювали на шахтах, і закінчуючи власниками шахт, лікарями, вчителями, священиками, офіційними особами муніципальної влади. Відомості, наведені у доповіді, дають змогу судити про чисельність та нелюдські умови праці дітей на шахтах, розкривають непоодинокі факти зловживань та застосування праці дітей і підлітків на роботах, які не відповідали їх віку, статі та рівню фізичного розвитку, свідчать про згубний вплив виснажливої підземної праці на здоров`я, психічний та моральний стан працюючих дітей. Головний висновок комісії полягав у визнанні того, що умови праці дітей та підлітків на шахтах були значно гіршими ніж у фабричному виробництві.

Документи парламентської комісії засвідчують високий рівень дитячої зайнятості на вугільних шахтах Англії, східної та західної Шотландії, а також на шахтах південного Уельсу. У Йоркширі, Ланкаширі та північному Дурхамі діти та підлітки становили у середньому близько 1/3 загальної кількості робітників, а діти віком до 13 років у Йоркширі - 17%, у Ланкаширі та північному Дурхамі - 12%. В інших районах, а саме Лейсестерширі, Дербіширі, південному Дурхамі та Нортемберленді, працю дітей та підлітків використовували у відносно менших масштабах, діти становили у середньому 2/7 (28%) від загальної кількості робітників [Підраховано за даними 7: 38-39]. У Шотландії ці показники були значно вищими. Наприклад, у східному Лотіані діти та підлітки становили 40%, а діти до 13 років - 12% від загальної кількості робітників (разом з жінками). Найнижчим рівнем використання дитячої праці характеризуються шахти західної Шотландії, де діти складали 24% від загальної кількості робітників [Підраховано за даними 7: 38-39]. На шахтах Уельсу найвищі показники дитячої зайнятості зафіксовано у Пемброкширі: 33%, з яких 10% були дітьми віком до 13 років. Аналіз даного матеріалу показує, що у межах досліджуваних регіонів діти становили від 24% до 40% загальної кількості робітників [Підраховано за даними 7: 39].

Організація праці на шахтах дещо відрізнялася від фабричної. Поширеною була система, за якої власник шахти укладав угоду про розробку вугільних запасів з майстром, на котрого накладалася повна відповідальність за організацію видобутку та подачі вугілля на поверхню, включаючи найняття робочої сили. Інколи прийомом на роботу займався сам власник шахти. У такому випадку він призначав майстрів, які стежили за належним виконанням усіх робіт. На невеликих шахтах набір робітників та організація видобутку входила до обов`язків старшого робітника [7: 39].

Показники віку, в якому діти приступали до роботи на шахтах, у цілому збігаються з аналогічними показниками початку регулярної трудової діяльності у фабричному виробництві. Траплялися випадки, коли діти розпочинали трудитися на шахтах та рудниках у віці 4 років, інколи - у віці 5, 6, та 7 років. У найбільшій кількості випадків початок трудової діяльності дітей на шахтах припадав на вік 8-9 років. Основну частину зайнятих на шахтах малолітніх робітників становили діти та підлітки віком від 13 до 18 років, на другому місці за чисельністю були діти віком до 13 років. У деяких районах дівчатка починали працювати у такому ж ранньому віці, як і хлопчики [6: 518].

Тривалість робочого дня для дітей та підлітків на більшості шахт становила 11-12 годин на день, а в окремих випадках - 13-14 годин на день і навіть більше [8: 386]. Наприклад, на шахтах Девоншира та Корнуела діти віком від 9 до 12 років змушені були вставати о 4 ранку, снідати і вирушати на шахту, розміщену на відстані 3 миль від рідної домівки. Дорога звичайно віднімала близько години. Діти розпочинали роботу о 6 ранку, часто раніше за інших у зв`язку з тим, що їх робота полягала у підготовці робочого місця для дорослих робітників. Робота тривала до 12 годин опівдні, коли розпорядком дня було передбачено 30 хвилин на обід. Після цього робота продовжувалась без перерви до 8 години вечора. Додому діти потрапляли не раніше 9 години вечора, здійснивши таку саму довгу подорож, як і вранці [8: 771]. Англійський історик Л.Уайт приводить дані, згідно з якими середня тривалість робочого дня на шахтах становила 15 годин та більше, і пояснює це тим, що нарубане вугілля необхідно було подати нагору того ж дня [14: 181].

На більшості шахт звичною була робота у нічний час, яка проводилась з більшою чи меншою регулярністю залежно від попиту на вугілля. На думку багатьох опитаних парламентською комісією робітників, нічна праця негативно впливала не тільки на дітей та підлітків, а й на дорослих робітників [7: 256].

Існували шахти, на яких розпорядок дня взагалі не передбачав перерви на обід та відпочинок, і робітникам доводилось їсти, не відриваючись від роботи. Аналіз документів також свідчить про те, що на великих шахтах умови й організація праці зазвичай були кращими, ніж на дрібних, вони, зокрема, практикували коротший робочий день, а розпорядок дня передбачав обов`язкову перерву на обід [7: 256].

Як згадувалось вище, у зв`язку з особливістю організації праці та технологічних процесів використання парових машин на шахтах не могло забезпечити такого ж високого рівня механізації праці, як у фабричному виробництві, і торкнулося в основному механізації подачі видобутого вугілля на поверхню. Всередині шахт вугілля транспортували старим способом, тобто за допомогою людської тяглової сили. Тільки у тих випадках, де це дозволяла висота штольні, могли використовувати кінську тяглову силу. Основна маса дітей незалежно від статі та віку виконувала роботу «носильників». Діти перевозили вугілля у величезних кошиках або візках із місця забою до головного виходу. Кошики, навантажені вугіллям вагою від 3 до 10 центнерів, кріпились на чотирьох чавунних колесах [8: 388]. На старих шахтах не було залізничних шляхів, які значно полегшували транспортування вугілля у штольнях, тому дітям доводилось кріпити кошики на спеціальних дерев`яних санчатах, які потрібно було перетягувати по нерівному, вкритому камінням та шматками вугілля дну штолень. Штольні зазвичай були дуже низькими і тісними: відстань від стелі до підлоги на окремих ділянках не перевищувала 16-20 дюймів (від 40 до 50 см), тож дітям доводилось пересуватись навколішках. Через те, що діти, які займалися транспортуванням вугілля, час від часу вдарялися головою об стелю низької штольні, на їх головах інколи майже не залишалося волосся [7: 165].

Довкола тіла, як правило, оголеного через виснажливу спеку, носильники обв`язувались широким шкіряним поясом, до якого кріпилось кільце з ланцюгом довжиною 4 фути [7: 78]. Там, де штольні були трохи вищими (3-4 фути), носильники могли пересуватись у зігнутому положенні. У кращому випадку праця носильників полегшувалась наявністю залізничних шляхів, по яких доводилось штовхати навантажені вугіллям візки. Важкість цієї роботи залежала від відстані транспортування вагонеток з вугіллям. Вона могла становити від 60 до 400 ярдів (від 55 до 364 метрів ). У деяких випадках довжина штолень дорівнювала 500-600 ярдам (455 - 546 метрів). Залежно від довжини штолень дітям доводилося за зміну проходити відстань до 17,5 миль (понад 27 км) [9: 165].

Робота носильника була досить поширеною і серед дівчаток підліткового віку. Крім описаного вище способу, дівчатка переносили вугілля на спеціальних лотках, які кріпили на спині. За словами двох свідків, дівчат віком 11 та 12 років, їм доводилось переносити вугілля вагою більше 50 кг на висоту від 22,5 до 37,5 ярдів. Висота штолень була дуже незначною, тому вони були змушені пересуватись із зігнутою спиною та на зігнутих ногах, часто по кісточки у воді. Інша дівчина, яка почала працювати на шахті у віці 10 років, розповідала, що вона працювала по 12-14 годин на тиждень, щоб заробити 6 шилінгів на тиждень. Праця дітей була дуже важкою та небезпечною. Шматки вугілля досить часто падали з кошика носильника, який піднімався попереду, і могли серйозно травмувати того, хто піднімався за ним [8: 386]. Англійський історик Д.Морган наводить приклади, коли шестирічна дівчинка регулярно переносила вантаж з вугіллям вагою 25 кг [11: 53-54].

Поширеною серед дітей-шахтарів була професія «траппера». Цей вид роботи зазвичай виконували наймолодші діти [12: 202]. У матеріалах комісії наводені дані, відповідно до яких з 235 трапперів, які працювали на 14 шахтах, 135 були дітьми віком до 10 років та 100 - старші цього віку [8: 125]. На перший погляд, робота траппера була зовсім нескладною. Його обов`язки полягали у тому, щоб відчиняти та зачиняти двері, які перекривали штольню і регулювали подачу повітря. До дверей прив`язували мотузку, яку тримала дитина, розміщена у невеликому заглибленні за ними. Траппер повинен був відчиняти двері за допомогою мотузки у той момент, коли наближалась вагонетка, навантажена вугіллям, та закривати двері відразу ж після її проїзду. Незважаючи на свою нескладність, це був найбільш жалюгідний вид роботи. Наймолодші діти, з яких переважно набирали трапперів, займалися цією невеселою монотонною працею, перебуваючи на самоті у цілковитій темряві та сирості впродовж 12 і більше годин на добу. За словами одного з свідків, якщо б час від часу повз траппера не проїжджали вагонетки з вугіллям, його робота нагадувала б найгірше одиночне ув`язнення [9: 65].

Нерідко діти виконували роботу «гіггера», яка полягала у тому, щоб зупиняти візок, який рухався вгору та вниз вздовж розміщених на різній висоті забоїв, за допомогою примітивного гальмуючого пристрою. Ця професія вимагала неабиякої вправності, оскільки візок треба було зупинити точно навпроти кожного забою, щоб дати шахтарям можливість навантажити нарубане вугілля. На таких роботах використовували хлопчиків, починаючи з 10-тилітнього віку [7: 82].

Через нестачу свіжого повітря температура всередині шахти була досить високою. Хлопчики та дівчатка, жінки та чоловіки працювали разом, як правило, наполовину роздягнені через виснажливу спеку. На деяких шахтах чоловіки, які переважно займались рубкою вугілля, працювали цілком роздягненими, і це, за твердим переконанням очевидців, згубно впливало на мораль дітей [6: 519].

Дівчатка віком від 5 до 18 років працювали нарівні з хлопчиками навіть на найважчих роботах. Так само, як і хлопчики, вони були трапперами, носильниками вугілля, займалися навантаженням, транспортуванням, а у зрілішому віці - рубкою вугілля [7: 80]. У документах наводиться приклад, коли в одному з забоїв серед 18 працюючих 6 були дівчатками. У іншому випадку 14-літня дівчина працювала на видобутку вугілля у забої висотою менше 2 футів (60 см) у незручному напівсидячому-напівлежачому положенні [6: 517].

Заробітна плата дітей, незважаючи на напружений та виснажливий характер роботи, яку вони виконували, становила: до 10 років 3-4 пенси, від 10 до 15 років 5-10 пенсів. У віці 18 років молоді люди могли заробляти і більше - до 15 шилінгів на тиждень при повній зайнятості, але у переважній кількості випадків їх заробітна плата не перевищувала 10 шилінгів [10: 151]. І дорослі робітники, і діти були змушені витрачати частину зароблених грошей на купівлю інструменту та свічок, якими освітлювали місце роботи. У результаті з тижневої заробітної плати дорослого, розміром 10-15 шилінгів та дитини, розміром 1,5-4,5 шилінгів, на свічки витрачалось 6 пенсів і більше [9: 129].

Так само, як у фабричному виробництві, на шахтах застосовували жорстоку систему штрафів, внаслідок чого робітники могли втрачати досить значну частину зароблених грошей. Наприклад, на шахтах Уорслі запізнення карали штрафом у розмірі 2 шилінгів 6 пенсів [13: 187].

Досить поширеною на шахтах Англії була система «учнівства», яка досягла найбільшого розвитку у південному Стафордширі, Йоркширі, Ланкаширі та західній Шотландії. Один з членів комісії розповідав, що у Галіфаксі велику кількість дітей віддають в «учні». Хазяїну виплачується один соверен на одяг для дитини, окрім того, він отримує весь заробіток «учня» як компенсацію за його харчування та навчання майстерності [3: 56]. У деяких районах були «учні», які зобов`язані працювати на свого господаря до того часу, коли їм виповниться 21 рік, і виконувати роботу, яка не пов`язана із здобуттям певних професійних навичок та кваліфікації. Працюючи у таких принизливих умовах, вони отримували за свою роботу тільки одяг та їжу, у той час як їх однолітки могли отримувати заробітну плату дорослого робітника [7: 255].

Ставлення наглядачів та дорослих шахтарів до працюючих дітей було грубим і жорстоким, і адміністрація, так само як і на фабриках, не робила жодних спроб покращити становище малолітніх робітників [7: 257].

Умови праці на вугільних шахтах були дуже шкідливими для здоров`я і відрізнялись відсутністю свіжого повітря та задовільного освітлення протягом всього робочого дня, високою вологістю повітря, важкістю виконуваних робіт, пов`язаних із транспортуванням навантажених вугіллям вагонеток вздовж вузьких та низьких штолень. У першій доповіді парламентської комісії, яка стосувалася використання дітей у вугільній промисловості, говорилось, що на шахтах, де висота штолень була достатньо високою, а забої знаходились поблизу горловини шахти, через яку потрапляло світло, діти виглядали життєрадіснішими. Однак на деяких шахтах діти змушені були перебувати у темряві та самотності впродовж усього робочого дня. За свідченнями самих дітей, вони тижнями були позбавлені денного світла, за винятком коротких періодів, коли робота припинялася з технічних причин та у вихідні [6: 518].

Працюючи під землею, діти нерідко проводили більшу частину робочого часу в зігнутому та напівзігнутому положенні. Інколи розмір штольні примушував їх перетягувати важкі вантажі на колінах. Наслідком такої праці найчастіше була деформація тіла та розвиток хвороб органів дихання. На шахтах раніше, ніж у будь-яких інших галузях промисловості, робітники втрачали працездатність і перетворювались у немічних старців [7: 258].

Робота на вугільних шахтах була дуже небезпечною, її постійним супутником були завали, вибухи, отруєння шкідливими газами. Доповіді парламентських комісій констатували високий рівень нещасних випадків на більшості шахт і наголошували, що кількість дітей та дорослих, які постраждали у результаті нещасних випадків, була приблизно однаковою. Головні причини нещасних випадків на шахтах були пов`язані з відсутністю контролю наглядачів за рівнем безпеки ліфтів для опускання та підйому робітників у шахту, порушенням правил безпеки, пов`язаних з обмеженням кількості осіб, які могли одночасно перебувати у ліфтах, відсутністю належного контролю за рівнем концентрації шкідливих та вибухових газів, відсутністю належної вентиляції, недостатньою надійністю кріплень. Поширеною причиною великої кількості нещасних випадків була також широко розповсюджена практика доручати роботу трапперів наймолодшим дітям (починаючи з 4-5 років) [7: 258]. У доповіді парламентської комісії говорилось про існування великої кількості шахт, на яких нехтували елементарними правилами безпеки, і де не виділяли ніяких коштів на проведення заходів, покликаних підвищити рівень безпеки робіт. Наприклад, на маленьких шахтах Ланкшира та Дербішира для спуску шахтарів використовували недостатньо міцні мотузки, поширеною практикою було доручати дітям управління пристроєм, за допомогою якого здійснювали спуск робітників [7: 258]. Наведені випадки, що трапилися на шахті південного Уельсу. Одинадцятирічна робітниця Генріета Франклін була важко травмована конем, який тягнув вагонетку з вугіллям, хлопчик віком 10 років отримав серйозні опіки внаслідок вибуху метану у забої, Енн Дженкінс віком 12 років упав при спуску і помер через деякий час, інший хлопчик віком 15 років забився на смерть у результаті падіння, кілька дітей загинули у результаті обвалів на шахтах [9: 497].

Інформація, яка прозвучала з вуст безпосередніх свідків та учасників підземних робіт, лякала наявністю неприкритої жорстокості щодо дітей, а головне - невтішними прогнозами, оскільки багато свідків визнавали факт виродження кількох поколінь шахтарів. Цього разу, за словами М.Бер, ніхто не насмілився піддавати сумніву описи злиденного існування шахтарів. Вражаючі викриття щодо зловживань дитячою та жіночою працею на шахтах та рудниках зводили нанівець будь-які спроби прикрасити дійсність, і у «головах соціальних дослідників починала болісно ворушитися страшна думка про те, чи не слід вважати індустріалізацію симптомом занепаду та розкладу британської нації» [2: 516].

Від уряду вимагали прийняття відповідного закону, й у 1842 році було розроблено і введено в дію законодавчий акт, покликаний виправити становище у вугільній промисловості. Цей документ забороняв використання праці дітей (віком до 10 років) та жінок на підземних роботах на рудниках, шахтах та у вугільних копальнях. З 1842 року по 1847 рік хлопчикам віком від 10 до 13 років дозволялось працювати на шахтах тільки три дні на тиждень. Збірний закон 1860 року обмежив вік дітей, яким не дозволялось працювати на шахтах, 12 роками і передбачив виконання низки вимог, спрямованих на забезпечення належної вентиляції шахт та попередження нещасних випадків [1: 24]. Прийняття закону 1842 р. знаменувало новий етап промислового законодавства, а також новий етап у відносинах між державою та промисловцями (віднині їх діяльність контролювалась законом) та у стосунках між власниками промислових підприємств та робітниками (останні, особливо діти, могли відтепер розраховувати на законодавчий захист). Цей закон кардинально змінив ситуацію у вугільній промисловості і привів до вирішення багатьох проблем не тільки дитячої, а й жіночої праці.

На основі викладеного вище матеріалу можна зробити висновок, що впродовж першої половини ХІХ століття діти та підлітки становили значну частину продуктивних сил вугільної промисловості Англії. Переважну кількість дітей використовували на підземних роботах, які вимагали максимального напруження їх фізичних та моральних сил. Нарівні з дорослими малолітні робітники працювали протягом тривалого робочого дня у шкідливих для здоров`я умовах. Комплексна дія багатьох несприятливих факторів завдавала непоправної шкоди здоров`ю дітей і ставала причиною розвитку багатьох хвороб та фізичних вад. Працюючи на підземних роботах, діти часто ставали жертвами нещасних випадків, які через відсутність та порушення елементарних правил техніки безпеки були досить поширеними на шахтах. Тільки у результаті прийняття закону 1842 року вдалось обмежити використання дитячої праці у вугільній промисловості і покласти край найбільш ганебним зловживанням щодо працюючих дітей та підлітків.

Список використаних джерел

1.История ХХ века (Западная Европа и внеевропейские государства)/Под ред. проф.Лависса и Рамбо. - М., 1906. - Т.4. - 327 с.

2.М.Бер. История социализма в Англии. - Ч.ІІ. - Л.: Гос.изд-во,1924. - 724 с.

3.Резников А.Б. Первая классовая битва пролетариата. Англия 1842 год. - 310 с.

4.Chekland S. British Public Policy. 1776 - 1939: An economic, social and political perspective. - Cambridge, 1983. - 431 p.

5.Court W.H. A concise economic history of Britain. - Cambridge University Press, 1964. - 368 p.

6.English Economic history. Select documents. - L., 1915. - 711 p.

7.Great Britain Parliament Papers. English Parliament Papers. Children`s employment commission. First report of the commissioners. Mines. - Shannon: Irish University Press, 1968. - Vol. 6. - 269 p.

8.Great Britain Parliament Papers. English Parliament Papers. Children`s employment commission. Appendix to first report of commissioners. Mines. Part I. Reports and evidence from sub-commissioners. - Shannon: Irish University Press, 1968. - Vol.7. - 886 p.

9.Great Britain Parliament Papers. English Parliament Papers. Children`s employment commission. Appendix to first report of commissioners. Mines. Part II. Reports and evidence from sub-commissioners. Shannon: Irish University Press, 1968. - Vol.8. - Pag. var.

10.Human Documents of the Industrial Revolution in Britain//by E.Royston Pike. - L: Allen & Unwin, 1966. - 368 p.

11.Morgan D. A short history of the British People. - Veb Verlag Enzyklopedadie Leipzic, 1972.

12.P.Mathias. The first industrial nation: An economic history of Britain, 1700-1914. - L., 1969. - 522 p.

13.Pollard S. The Genesis of Modern Management. A study of the Industrial revolution in Great Britain. - London, 1965. - 328 p.

14.White L.W. Industrial and social revolution. 1750-1937. - L., N.Y., Toronto, 1939. - 308 p.