Діяльність "Просвіти" у Східній Галичині (1868–1939)

Діяльність «Просвіти» у Східній Галичині (1868-1939): Історіографія та джерельна база дослідження

Вивченням історії діяльності Товариства варто вважати 90-ті рр. ХІХ ст. Чи не перші скупі відомості про «Просвіту» подає І. Белей у праці «Двадцять и пять літь исторіи товариства «Просвіты» [1]. У ній у хронологічній послідовності подано історію Товариства за роки головування А. Вахнянина (від 8 грудня 1868 р. до 26 травня 1870 р.), Ю. Лаврівського (від 26 травня 1870 р. до 22 травня 1873 р.), В. Федоровича (від 22 травня 1873 р. до 31 травня 1877 р.), О. Огоновського (від 31 травня 1877 р. до 1893 р.). Автор наголошує на ролі і конкретному внеску в становленні Товариства О. Барвінського, Ю. Романчука, К. Левицького, священиків С. Качали та Є. Грушкевича. Книга ознайомлює читача з історією «Просвіти» лише у загальних рисах, в основному з її осередком у м. Львові. Тут нема матеріалу про роботу філій та читалень. Автор наводить деякі статистичні дані щодо кількості осередків «Просвіти», книг у бібліотеках, прибутків і витрат тощо. Обсяг книги, існуючі стереотипи і вимоги не дали йому можливість на всю повноту розкрити історію діяльності Товариства.

Набагато конкретніший фактичний матеріал містить книга М. Лозинського «Сорок літ діяльності «Просвіти» [2], в якій здійснено спробу висвітлити історію Товариства у 1868-1907 рр. Автор основну увагу звертає на добродійну справу, яку досить широко проводила «Просвітою», на співпрацю Товариства з іншими українськими інституціями. Проте названа праця обмежено трактує розвиток видавничої справи. Не можна погодитись з автором у тому, що найважливішою справою «Просвіти» було видання тільки популярних книжок для народу. У праці в основному подано кількісний стан філій та читалень, членів Товариства. На жаль, нема їх якісної характеристики. Однак, не принижуючи значення даного видання, хочеться підкреслити, що автор ставить досить важливе питання про місце «Просвіти» у розвитку національної ідеї, його роль і значення у суспільному житті українського народу.

До 60-літнього ювілею Товариства вийшла книга С. Перського (псевдонім Степана Шаха) «Популярна історія Товариства «Просвіта» [3], в якій висвітлено деякі аспекти просвітницької діяльності Товариства в Україні і за її межами, проаналізовано роботу Головного Виділу, комісій, бібліотеки, архіву тощо. Зроблено спробу показати зв`язки Товариства з НТШ, «Сільським Господарем», іншими науковими та громадськими організаціями. С. Перський звертає увагу на те, що різні політичні сили робили спроби звинуватити «Просвіту» у відсутності реакції на громадське життя реґіону. Однак так звану «аполітичність» варто розцінювати не як ваду, а як перевагу справжнього культурно-освітнього органу в класичному варіанті, вільному від будь-яких ідеологічних нашарувань. Автор узагальнює діяльність Товариства за 60-річний період його функціонування і поверхово розглядає основні напрямки діяльності Товариства, його вплив на національно-культурне відродження українського народу.

Чільне місце серед досліджень історії «Просвіти» займають мемуари та публікації осіб, які брали безпосередню участь у роботі Головного Виділу, видавництва, комісій, філій та читалень, об`єднаних ідеями пізнання, збереження і поширення науково-освітніх та культурних надбань. Це статті і публікації В. Лукича, Шаха, Ю. Романчука, П. Петрика, М. Творидла, К. Левицького, Є. Калитовського, О. Солтиса, І. Калиновича, Томашівського, В. Мудрого, М. Возняка, І. Раковського, К. Студинського, В. Верниволі та інших [4].

У зв`язку з ліквідацією Товариства у 1939 році дослідження історії «Просвіти» переносяться в еміграцію, де науковці й учасники просвітницького руху продовжили вивчення його діяльності. Зокрема, з нагоди 90-х роковин заснування «Просвіти» у Філадельфії «Молода Просвіта ім. митрополита Шептицького» видала книжку колишнього співпрацівника Головного Виділу В. Дорошенка «Просвіта», її заснування і праця» [5]. На основі власних споминів автор аналізує роботу Товариства, його внесок у суспільно-політичний та культурно-освітній рух.

У книзі А. Качора «Роля «Просвіти» в економічному розвитку Західної України» [6] звернута увага на розгортання економічного руху і співпрацю Товариства з іншими українськими господарськими інституціями, на внесок «Просвіти» у розвиток матеріального добробуту українського населення Західної України.

Сторічний ювілей «Просвіти» відзначено виходом у світ книжки «Нарис історії матірного товариства і огляд просвітніх товариств у Канаді» [7], яку виданою Українське товариство читальні міста Вінніпег. Перша частина праці містить перевидану «Популярну історію Товариства «Просвіта» С. Перського, в другій вміщено дві статті: С. Волинця «Короткий нарис історії матірного товариства «Просвіта» від 1932 до 1939 р.» і А. Господина «Огляд освітніх Товариств у Канаді».

Своєрідністю авторської концепції відзначається стаття В. Яніва «Просвіта» як вияв соціяльних прямувань українського народу» [8], в якій автор звертається до проблеми соціального устрою України і на прикладі функціонування братств та «Просвіти» проводить порівняльну характеристику їх діяльності, наголошує на всенародному характері праці цих українських інституцій.

Варто зазначити, що значна кількість інформації про окремі епізоди з історії Товариства, біографічних матеріалів редакторів та провідних співпрацівників, щорічних звітів філій і читалень, проведених масових заходів міститься у «Календарях «Просвіти», «Письмі з «Просвіти», газетах «Правда», «Діло», «Молода Україна», «Зоря Галицька», «Мета», «Слово», журналах «Життя і знання», «Дзвони», «Зоря», «Руслан», «Американський просвітянин», публікаціях «Просвітній рух в Галичині: який досвід винесло з нього греко-католицьке духовенство?», «Видання «Просвіт» Галичини» та інших матеріалах [9].

У контексті розгляду історії рідного краю подано деякий фактологічний матеріал про роботу філій та читалень на Бережанщині, Борщівщині, Збаражчині, Підгаєччині, Теребовлянщині, Чортківщині у реґіональному історико-мемуарному збірнику Тернопільщини «Шляхами Золотого Поділля» [10].

Своєрідними енциклопедіями з історії товариства «Просвіта» є щорічні «справозданя» [11], в яких яскраво представлено становлення і розвиток Головного Виділу, окремих комісій, стан фінансів, кількісні показники прибутків і витрат тощо.

Посилюється вивчення історії «Просвіти» у 90-х рр. ХХ ст. З числа робіт, присвячених Товариству, відзначимо праці О. Коновця, І. Мельника, Д. Свідника, Т. Комаринця, А. Середяк, Ж. Ковби, М. Кугутяка, О. Германа, А. Малевича, О. Завальнюка, М. Михайлюка. Так, О. Коновець у праці «Просвітницький рух в Україні (ХІХ - перша третина ХХ ст.)» [12] показує еволюцію розвитку просвітницького процесу в Україні і становлення національної преси та науки.

До 125-річчя з дня заснування Товариства у серії «Популярна Енциклопедія «Просвіти» вийшло у світ науково-популярне видання за редакцією І. Мельника «Нарис історії «Просвіти» [13]. У ньому в стислій формі і для широкого кола читачів подана історія Товариства. Зокрема, стаття І. Мельника [14] розкриває виникнення «Просвіти» як української народовської просвітницької організації. В статті Т. Комаринця [15] подано передісторію просвітництва в Україні і наголошено на тому, що Товариство постало як закономірне продовження традицій греко-католицького духовенства, «Руської Трійці», «Головної Руської Ради». Саме передумови виникнення «Просвіти» підготували основу на багато десятиліть складного процесу формування національного організму з високорозвиненою ідеєю державності.

У цьому ж виданні А. Середяк [16] аналізує діяльність Товариства у різні історичні періоди, функціонування «Просвіти» за межами України, подає стислу характеристику видань, короткі біографічні відомості визначних діячів і провідних співпрацівників організації. Автор робить висновок про те, що осередки культурно-просвітнього руху були центрами та єдиними джерелами духовності ійкультури не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Поверненню Товариства до життя в умовах сучасного національно-культурного відродження присвячено статтю Д. Свідника [17]. Автор зазначає, що основною умовою відновлення діяльності «Просвіти» було об`єднання широких народних мас для пошуку шляхів виходу із занедбаного духовного життя нації, утвердження ідей демократії і суверенітету.

У книзі містяться також статути Товариства «Просвіта» (1913 р.) та Львівського Товариства української мови ім. Т.Г. Шевченка «Просвіта» (від 15 червня 1991 р.), подано кількісний стан філій, етнічний склад населення України тощо. Статті праці, маючи цінне пізнавальне значення, глибокого аналізу діяльності «Просвіти» не дають.

У 1993 р. побачила світ книжка Ж. Ковби «Просвіта» - світло, знання, добро і воля українського народу» [18], видана до 125-річчя з дня заснування Товариства. У ній на основі деяких архівних даних, розповідей осіб старшого покоління галичан-українців висвітлено історію діяльності «Просвіти», зокрема її проводу, філій та читалень. Окремі розділи присвячено співпраці інтелігенції, духовенства і селянства, святам і будням членів Товариства.

Пряме відношення до історіографії проблеми має монографія М. Кугутяка «Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. - 1939)» [19], в якій висвітлені національне та державно-політичне відродження галицьких українців, їх звитяжна боротьба за визволення. Книга підготовлена на основі документальних матеріалів з використанням кращих здобутків української історичної науки. Автор стверджує, що нові суспільно-політичні рухи другої половини ХІХ ст. (народовський та радикальний), представлені переважно молодою світською інтелігенцією, розбудили широкі народні маси. У праці говориться, що жертовною працею кількох поколінь створено розгалужену систему культурно-просвітніх осередків, зокрема, «Просвіти», які сприяли розвитку національної свідомості, утвердженню людської гідності, всупереч дискримінаційній політиці австрійської адміністрації та польської шляхти, власних консервативно-реакційних чинників. Галицькі українці, спираючись на конституційні, легітимно-правові передумови зуміли вибороти своє парламентське представництво, створити громадські та політичні організації, національну пресу.

Відомий дослідник О. Герман у роботі «Діяльність товариства «Просвіта» на Поділлі наприкінці ХІХ і в першій половині ХХ століття» [20] зазначає, що знання шляхів і методів впровадження та збереження української культури в пору діяльності Товариства служитиме важливим фактором для реалізації політики національно-культурного відродження України. Автор виробив певні узагальнення, висновки та пропозиції, які можуть бути корисними для діяльності відновленого нині Товариства. Це своєрідні уроки часу і досвіду, які варто враховувати сьогоднішнім просвітянам, виходячи з потреби розбудови та зміцнення духовної основи молодої держави.

Деякі дослідники починають конкретно зосереджуватись на дослідженні діяльності Товариства на Збаражчині, Теребовлянщині. А. Малевич у дослідженні «Просвіта» на Збаражчині: історичний нарис» [21] аналізує діяльність Товариства на теренах Збаражчини, починаючи від заснування читалень, філії. Основна увага акцентована на проблемах виникнення і функціонування філій, читалень, самовідданій праці членів «Просвіти». О. Завальнюк і М. Михайлюк у праці «Просвіта» на Теребовлянщині: короткий історичний нарис» [22] дослідили працю Товариства в цьому регіоні.

До 130-річного ювілею з дня заснування «Просвіти» видано ювілейний збірник «Просвіта»: історія та сучасність (1868-1998): Зб. матеріалів та документів, присвячених 130-річчю ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка» [23]. У ньому показано етапи становлення «Просвіти», її історію й сьогодення, подвижників просвітницького руху, здобутки і втрати на шляху до досягнення Україною незалежності. Окремим розділом висвітлено діяльність обласних і реґіональних об`єднань відродженого Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, подано документи та ухвали, спрямовані на розбудову Української держави.

Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить, що історіографія даної проблеми не знайшла систематизованого висвітлення в історичній науці. В усіх попередніх публікаціях, за невеликими винятками, основна увага приділяється загальним аспектам діяльності «Просвіти». Переважна частина з них має науково-популярний характер, для них характерні своєрідна вузькість джерельної бази, недостатнє використання архівних матеріалів, Просвіти» у розвитку національно-культурного відродження. Багатогранна діяльність Товариства в 1868-1939 рр. у Східній Галичині, де в цей було час зосереджено національно-визвольний рух, заслуговує уваги, детального і всебічного аналізу для створення цільної і багатопланової історичної праці. До того ж, як показує сучасний стан національно-духовного будівництва, який є складним і тривалим процесом, під час якого виникають нові питання культурного утвердження, що потребують розробки, висновків і узагальнень, в першу чергу особливої уваги дослідників до використання цінного досвіду діяльності товариства «Просвіта» та інших культурно-освітніх об`єднань щодо духовного відродження українського народу. У розв`язанні цих завдань брав посильну участь і автор даної публікації, наукові праці якого з`явились поряд з іншими розвідками з розглядуваної проблеми.

Безпосередньо джерельною базою даної проблеми є сукупність документів і матеріалів державних архівів України. Певна кількість документальних даних про просвітницький рух у Східній Галичині зберігається у Центральному державному історичному архіві України у м. Києві, в основному у вигляді заяв на реєстрацію осередків Товариства, звітів про проведену роботу тощо; Фонд 442 - «Канцелярія Подільського губернського управління» [24].

Основна маса архівних матеріалів та документів про історію товариства «Просвіта» у Східній Галичині знаходиться у фондах Центрального державного історичного архіву в м. Львові. Звіти від читалень і філій надсилали на адресу канцелярії при Головному Виділові. Фонд 348 - «Просвіта» [25] сформовано на основі цих матеріалів і побудовано відповідно до структури фондоутворювача, виходячи із наявних документів та їх приналежності. Архівні справи просистематизовано у межах таких розділів: 1. Головний Виділ; 2. Канцелярія Головного Виділу; 3. Організаційний відділ (матеріали про діяльність філій і читалень); 4. Освітньо-організаційна комісія; 5. Бібліотечна комісія; 6. Театрально-мистецька комісія; 7. Видавнича комісія; 8. Господарсько-промислова комісія; 9. Бухгалтерія; 10. Особові справи.

Перша структурна група матеріалів охоплює директивно-довідкову документацію про керівну діяльність Товариства. Справи розміщено у межах таких підгруп:

1. Довідкові матеріали про організаційний стан «Просвіти»

2. Довідкові матеріали про організаційний стан «Просвіти»

статути, історичні довідки;

матеріали щодо організації і діяльності ювілейних комітетів;

звіти та інформація про стан та роботу Товариства;

протоколи засідань Головного Виділу;

матеріали про скликання та проведення загальних зборів членів «Просвіти»;

2. Директивна інформація та документація, обіжники, інструкції, об`яви.

3. Листування з державними органами, українськими установами та членами Товариства.

У межах перелічених підгруп усі справи просистематизовано за хронологією, за винятком листування з членами «Просвіти» у останній підгрупі, де справи розміщено за алфавітом прізвищ кореспондентів.

Наступна група документів та матеріалів - продукт діяльності канцелярії Головного Виділу. У матеріалах відображено інформацію про широко розгалужену систему листування із кореспондентами у Західній Україні, Придністров`ї, Закарпатті тощо. Справи даної групи поділяються на:

листування з установами і членами Товариства;

журнали реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції;

матеріали про облік членів «Просвіти».

В основу систематизації справ канцелярії покладено хронологічно-алфавітну ознаку, тобто справи у межах року просистематизовано за алфавітом назв місцеперебування установи або за алфавітом осіб - індивідуальних кореспондентів. Справи про реєстрацію та облік членів Товариства просистематизовано до описів за хронологією.

Третя структурна група справ організаційного відділу охоплює матеріали про стан і діяльність філій та читалень і поділяється на такі підгрупи:

довідково-директивні матеріали;

дані про облік членів Товариства і сплату членських внесків.

Основою систематизації справ організаційного відділу є хронологічно-географічна ознака. За хронологічною ознакою просистематизовано справи окремих тематичних підгруп, зазначених літерами «А», «Б», «В», «Г», «Д» і т.д. Найбільша за обсягом тематична група під літерою «В», документи якої інформують за географічною ознакою місцеперебування філій і читалень.

Наступна група документів подає інформацію про діяльність просвітньо-організаційної комісії, починаючи з 1888 року, у напрямку освітньо-масової роботи шляхом організації курсів, лекцій, тощо.

У п`ятій структурній групі знаходяться матеріали бібліотечної комісії, які просистематизовано за хронологією, до них включено документи про організаційний стан бібліотеки «Просвіти», облік надходжень літератури до бібліотечного фонду і його використання.

Шоста група документів відображає працю театрально-мистецької комісії, організацію любительських театрів, хорових та музичних колективів, мандрівного театру тощо.

Матеріали видавничої комісії поділяються на такі підгрупи:

про організаційні заходи щодо видавництва;

листування з авторами та передплатниками;

про стан книгарні Товариства та її роботу у напрямку розповсюдження видань;

листування з установами;

листування з індивідуальними розповсюджувачами літератури, книгарнями;

рукописні та машинописні тексти статей і повідомлень, надісланих до публікації.

Справи господарсько-промислової комісії включають матеріали щодо управління господарськими маєтками «Просвіти», фондами пожертвувань та роботою палітурні і поділяються на:

документи про оренду приміщень;

матеріали про організаційну роботу комісії та листування на господарську тематику;

документи про заснування і використання фондів пожертвувань;

матеріали про роботу палітурні;

матеріали про роботу школи у Миловані і Угерцях Винявських.

Дев`ята структурна група відображає фінансову працю Товариства і поділяється на:

фінансові операції у 1871-1914 рр.;

фінансову роботу видавничої комісії у 1904-1914 рр.;

фінансову діяльність палітурні у 1912-1914 рр.

Матеріали наступної групи документів включають особові справи службовців «Просвіти», голів Товариства, працівників канцелярії Головного Виділу, комісій тощо.

Крім цього, значна частина архівних матеріалів, пов`язаних з історією діяльності «Просвіти», є у інших фондах цього ж архіву. Фонд 146 - «Галицьке намісництво у Львові», ф. 166 - «Краєва шкільна рада», ф. 294 - «Товариство прихильників освіти у Львові», ф. 309 - «Наукове Товариство ім. Шевченка», ф. 362 - «Студинський К.» [26], архів якого нараховує 620 справ, на листування з товариствами «Січ» і «Просвітою» припадає 53 справи.

Незначна кількість архівних матеріалів зберігається у Львівському державному обласному архіві. Фонд - 350 «Дирекція поліція у Львові» [27] включає справу про розслідування діяльності керівників русофільського руху в Галичині І. Наумовича, Б. Площанського, матеріали щодо заяви Д. Танячкевича на ім`я австрійського імператора про надання субсидій на будівництво храму і документи передвиборчої агітації О. Барвінського у депутати до галицького сейму.

Певна частина архівних матеріалів зберігається у сховищах Тернопільського державного обласного архіву. Це в основному заяви та звернення окремих громадян щодо реєстрації читалень і філій повітовою владою, звіти про проведені осередками заходи тощо. Фонд 3 - «Тернопільське староство», ф. 140 - «Освітнє управління», ф. 231 - «Тернопільське воєводське управління», ф. 294 - «Тернопільське товариство «Просвіта», ф. 317 - «Теребовлянське товариство «Просвіта» [28].

У Івано-Франківському державному обласному архіві знаходяться матеріали, які відображають діяльність «Просвіти» у 1921-1939 рр. Це фонд 2 - «Станіславське воєводське управління» [29].

Важливою джерельною базою для вивчення досліджуваної проблеми служать періодичні видання, насамперед «Просвіти», мемуарна й спеціальна література, різні інформативні і довідкові видання України, Польщі, наукові праці українських та зарубіжних дослідників. Виняткове місце посідають матеріали, які зберігаються у Відділі рукописів Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України у м. Києві (ф. 3 - «Франко І.») та у Відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (ф. 29 - «Возняк М.», ф. 34 - «Гнатюк В.», ф. 122 - «Просвіта», ф. 167 - «Левицький І.», ф. 881 - «Наукове Товариство ім. Шевченка») [30], Відділах україніки, рідкісної книги ХІХ - ХХ ст., німецької і австрійської книги. Значну цінність становлять матеріали наукової бібліотеки Львівського державного унiверситету ім. І. Франка, бібліотеки інституту Українознавства ім. І. Крип`якевича НАН України у м. Львові, Тернопільської обласної наукової універсальної бібліотеки.