Життєвий шлях та політична діяльність В.Ф. Януковича

19

Життєвий шлях та політична діяльність В.Ф. Януковича

ПЛАН

Вступ

Біографічні відомост

Освіта

Політична діяльність

На посаді голови Донецької облдержадміністраці

Голова Уряду України з 2002 по 2005 років

Вибори Президента України 2004 року

Опозиційна діяльність 2005--2006 років

Вибори до Верховної Ради 2006 року

Голова Уряду України з 2006 року

Президентські вибори 2010

Література

Вступ

Віктор Федорович Янукович народився 9 липня 1950 року в м. Єнакієвому Донецької області в родині робітника - український державний діяч, політик.

Голова Партії регіонів України (з квітня 2003 -- 23 квітня 2010), з 23 квітня 2010 року -- почесний голова. Четвертий Президент України з моменту набуття нею незалежності у 1991 році (з 25 лютого 2010).

Прем'єр-міністр України (21 листопада 2002 -- 5 січня 2005 та 4 серпня 2006 -- 18 грудня 2007). Голова Національного олімпійського комітету України (2002 -- 2005). Член Ради національної безпеки і оборони України (11 вересня 2006 -- 18 грудня 2007 та з 25 лютого 2010 року). Голова Донецької обласної державної адміністрації (11 травня 1997 -- 21 листопада 2002).

У 1960-1970-их роках був двічі судимий, просидів у в'язниці за кримінальні злочини, загалом, 3,5 роки. У 1978 судимості було знято. 1997 року президентом Кучмою призначений губернатором Донецької області, 2002 року -- прем'єр-міністром України. Був кандидатом від влади на президентських виборах 2004 року. Завдяки масовим фальсифікаціям здобув перемогу, що спричинило Помаранчеву революцію. Перемога була скасована рішенням Верховного Суду України, який призначив повторне голосування, на якому Віктор Янукович програв своєму супернику Вікторові Ющенко.

Після 2005 року перебував в опозиції, поки в результаті парламентських виборів 2006 року перемогла його Партія Регіонів, була створена коаліція і Віктора Януковича вдруге вибрано прем'єр-міністром. На дострокових виборах до парламенту у 2007 році перемогла Партія Регіонів, очолювана Януковичем, однак, не створивши коаліції, перейшла в опозицію до новоствореної пропрезидентської більшості та уряду на чолі з Юлією Тимошенко.

Переміг на виборах Президента України 2010 року -- в другому турі набрав 48,95% голосів виборців.

Біографічні відомості

Народився у робочому селищі Жуковка біля міста Єнакієве, Донецької області; батько Федір Володимирович (1923--1991) -- металург; мати Ольга Семенівна (1925--1952) -- медсестра. Дружина Людмила Олександрівна (1949) -- пенсіонер; син Олександр (1973) -- за фахом лікар-стоматолог, зараз працює заступником генерального директора ТОВ «Донбаснафтопродукт»; син Віктор (1981) -- народний депутат України. У Віктора Януковича є звідні сестри, але він про них воліє не згадувати.

Мати померла коли Віктору Януковичу було 2 роки. Батько одружився удруге. Через погані стосунки з мачухою Янукович пішов з батьківського дому до бабусі, жив «у малюсінькому флігелі». Коли Віктор Янукович став прем'єром, в його школі з'явилась табличка, що він там учився. Також від батька в спадщину дісталася Віктору Януковичу і дружба з космонавтом Георгієм Тимофійовичем Береговим, із яким, виявляється, Федір Володимирович Янукович перед війною разом учився літати в Єнакіївському аероклубі.

Освіта

Єнакіївський гірничий технікум (1973). Проте, в 1967 році, згідно з постановою прокуратури м. Єнакієве, Янукович відрахований з Єнакіївського гірничого технікуму за участь у вчиненні злочину.

Донецький політехнічний інститут (1980), спеціальність інженер-механік, «Автомобілі та автомобільне господарство». Навчався заочно.

Українська академія зовнішньої торгівлі (2001), магістр міжнародного права, «Міжнародне право». Народний депутат Володимир Яворівський (фракція БЮТ) звернувся із запитом до міністра освіти і науки Івана Вакарчука щодо підтвердження або спростування інформації про наявність вищої освіти у кандидата на пост Президента України Віктора Януковича, а також отримання ним наукового ступеня.

Інститут економіко-правових досліджень НАНУ, дисертація на тему «Управління розвитком інфраструктури великого промислового регіону».

Політична діяльність

Початок політичної кар'єри. Віктор Янукович вступив до лав КПРС в 1980 році. У 1981 році новоспечений член КПРС пройшов перевірку відповідального контролера комітету партійного контролю Михайла Люнькова. Наступного року Віктор Янукович був обраний депутатом Карло-марксовської сільради міста Єнакієве.

Становлення Віктора Януковича як регіонального лідера відбулося в середині 90-х років.

До цього моменту в Донецькій області вже оформилось одне з найсильніших фінансових угрупувань України.

Вважається, що Віктор Янукович вніс чималий внесок до його створення. Саме його називали одним з авторів схеми «вугілля-кокс-метал»: шахти на Україні отримували державні дотації; кокс, що вироблявся з вугілля яке дотувалось, дозволяв різко понизити собівартість металу; об'єднання в одних руках всього виробничого ланцюжка від видобутку вугілля до експорту металопродукції дозволяло виводити за кордон державні дотації у вигляді прибутку за експортований метал і відшкодованого ПДВ.

Саме тоді, вважається, виник тандем Віктора Януковича і Рината Ахметова.

Після заміни на керівному посту області Щербаня Володимира Петровича на Полякова Сергія Васильовича влітку 1996 року Віктор Янукович був призначений першим заступником нового голови обласної державної адміністрації (займався роботою базових галузей промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку). Не бажаючи заглиблюватися в проблеми регіону, Сергій Поляков практично переклав свої функції на Віктора Януковича. Авторитет останнього на місцевому і державному рівні зріс, відкривши шлях до ще вищого кар'єрного злету.

На посаді голови Донецької облдержадміністрації

14 травня 1997 року Указом Президента № 435/97 Янукович Віктор Федорович був призначений на місце звільненого голови Донецької обласної державної адміністрації Полякова Сергія Васильовича. Кандидатуру Януковича вважали найбільш логічною, враховуючи його здатність обходити гострі кути у відносинах між регіоном і центром.

14 червня 1998 року Віктор Янукович перемагає на повторних виборах в обласний Раді з виборчого округу № 7 (вибори 28 березня 1998 року були визнані такими, що не відбулися). 11404 виборці (78,41%) віддають за нього свій голос.

14 травня 1999 року шоста сесія Донецької обласної Ради ХХІІІ скликання прийняла заяву Пономарева Івана Дмитровича про звільнення від виконання обов'язків голови за станом здоров'я. У цій заяві була згадана кандидатура голови обласної держадміністрації Віктора Януковича як найбільш прийнятна заміна. Більшість депутатів підтримали дану кандидатуру, тобто дозволили Віктору Януковичу суміщати посади керівника обласної виконавчої і представницької влади, що суперечило чинному законодавству України.

Віктор Янукович був одним з тих, хто суміщав керівні посади в обласній раді і облдержадміністрації. До відомого розпорядження Президента (кінець 2000 р.), який зажадав, щоб сумісники визначилися, де вони хочуть працювати, він не думав про те, щоб «здати» одну з посад. Проте на початку 2001 р. слухняно подав заяву про відставку з поста голови облради. І тут облрада переважною більшістю голосів (136 -- «за» при 4 -- «проти») ухвалила рішення продовжити повноваження своєму керівникові.

У травні 2001 року Віктор Янукович зробив ще одну спробу піти з поста голови облради. Тоді він це пояснював не потребою підкорятися закону, а тим, що за попередні два роки в облраді було створено стабільну конструктивну більшість. Тому відпала необхідність суміщати посади. Спроба була успішною. Новим головою облради став Борис Вікторович Колесніков.

Вибори до Верховної Ради 2002 в Донецькій області були тріумфом пропрезидентського блоку «За єдину Україну!». Список блоку отримав майже 40% голосів донецьких виборців. По одномандатних округах (всього їх -- 23) пройшли в основному його висуванці, які згодом склали основу фракції «Регіони України».

Віктор Янукович був обраний депутатом Обласної ради в місті Димитров. За нього проголосували більше 70% жителів округу. Губернатор заявив, що він «задоволений» результатами виборів.

Будучи губернатором Віктор Янукович не вступав в Партію регіонів, проте не приховував своїх симпатій до неї, заявляючи, зокрема, що партія «має велике майбутнє в Донбасі».

Пізніше, коли Віктор Янукович вже став прем'єром за квотою фракції «Регіони України», йому запропонували очолити Партію регіонів. Офіційно з цією ініціативою виступили декілька місцевих організацій партії в Донецькій області. Після тривалих приготувань і дискусій Віктор Янукович був обраний лідером на 5-му з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 р. Микола Азаров став головою політичної ради; Володимир Рибак -- головою виконкому політичної ради партії.

Віктор Янукович -- прихильник змішаної виборчої системи. Такої ж точки зору дотримувалася і Донецька облрада. Зокрема, в 2001 р. він прийняв звернення до Верховної Ради і Президента з проханням зберегти змішану систему, «щоб не обмежувати права громадян».

Завдяки активній підтримці Віктора Януковича і фінансово-економічних груп Донбасу, в першу чергу Індустріального союзу Донбасу (ІСД) кандидатура Леоніда Кучми на президентських виборах 1999 року, останній бере сенсаційну перемогу в Донецькій області, електорат якої завжди випробовував симпатії до представників лівих сил. У першому турі 31 жовтня Леонід Кучма отримав в свою підтримку 31,96%, а основний його суперник Петро Симоненко (лідер Комуністичної партії України) -- 39,40%. У другому турі 14 листопада Леонід Кучма набрав -- 52,98% голосів, а Петро Симоненко -- 41,22%.

Проте перемога Леоніда Кучми на президентських виборах 1999 р. не принесла Донбасу очікуваної вигоди. Навпаки, проблем стало більше -- головним чином, через призначення Віктора Ющенка на пост Прем'єр-міністра, а Юлії Тимошенко -- на пост віце-прем'єра з питань паливно-енергетичного комплексу.

Незадовго до своєї відставки, яка відбулася в січні 2001 р., віце-прем'єр по ПЕК в уряді Віктора Ющенка Юлія Тимошенко запропонувала свій план реформування вугільної галузі. Проте в Донбасі до нього поставилися різко негативно: наприклад, Віктор Янукович назвав його «популістським». У Донецьку дуже боялися ідей уряду Віктора Ющенко щодо закриття 88 шахт, зокрема 39 -- в Донецькій області.

Цікаво, що після відставки Юлії Тимошенко одним з кандидатів на пост, що звільнився, називали Віктора Януковича.

У той період, коли Віктор Ющенко очолював Кабінет Міністрів, до звичайних «скарг» донеччан про те, що владні повноваження надмірно централізовані в руках Києва, додалася незадоволеність політикою уряду в паливно-енергетичному комплексі. Президент Кучма у той час був солідарний з «донецькими» в питанні оцінки енергетичної політики уряду Віктора Ющенка.

В часи губернаторства Віктор Янукович був лобістом деяких проектів у рамках регіону, зокрема Роман Гайовий з Агентства журналістських досліджень приводить такі успішні лобістські проекти губернатора Януковича: введення високого мита на коксівне вугілля, що дало можливість вирівняти в ціні дешевий російський з дорогим українським вугілля; прогрес в об'єднанні місцевих енергокомпаній; експансію донецьких фірм на ринок сусідньої Луганщини.

Віктору Януковичу, належала ідея створення на території Донбасу вільних економічних зон -- «Донбас» й «Азов», що дали можливість місцевим компаніям значно знизити розмір податків, він також відомий як лобіст вугільних підприємств, проти закриття яких він виступав.

Голова Уряду України з 2002 по 2005 рр.

У листопаді 2002 р. Президент Леонід Кучма відправив до відставки Прем'єр-міністра Анатолія Кінаха і запропонував на цю посаду Віктора Януковича. Цьому були дві основні причини. По-перше, необхідно було задовольнити претензії Донбасу на володіння державними посадами -- компенсація за зусилля під час виборів у Верховну Раду 31 березня 2002 р. По-друге, самому Леоніду Кучмі було необхідно знов створити конкуренцію між найвищими органами влади, щоб направити енергію основних угрупувань на конфлікти між ними, а самому -- «піднятися» над цим. За проголосували 234 Народних депутата.

На 5-му з'їзді Партії регіонів 19 квітня 2003 р., коли Віктор Янукович був вибраний її головою, було виражено прагнення партії брати участь і перемагати на президентських виборах. Прізвище кандидата тоді заявлено не було.

Коли Віктор Янукович став прем'єром, уряд почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі. Розроблена відповідна програма, яка передбачає об'єднання шахт в крупні державні компанії, які надалі підлягають акціонуванню, а потім -- приватизація. Для полегшення роботи державних вугільних компаній планується створити спеціальну енергорозподільну компанію, яка поставлятиме на шахти електроенергію по понижених цінах. Міністерство палива та енергетики вважає, що саме таким способом реально вдасться провести антикризові заходи.

Відносини Віктора Януковича з Леонідом Кучмою були (і залишаються) суперечливими. З одного боку, Віктор Янукович був «пропрезидентським» політиком. Про їх близькі відносини говорило багато що, наприклад, те, що під час святкування Старого Нового Року в 2001-му на концерті у Яна Табачника за столом з президентською четою і Віктором Ющенком сидів саме Віктор Янукович. І природно, він підтримував всі ініціативи Президента і висловлену ним думку. Це, до речі, продовжувалося і тоді, коли він став Прем'єр-міністром: коли Леонід Кучма назвав вільні економічні зони «напівкримінальними», Віктор Янукович підтримав критику. І це природно, оскільки Партія регіонів і донецька еліта в переддень президентських виборів вели куди складнішу гру, ніж протистояння влада-опозиція. З іншого боку, Леонід Кучма став одним з об'єктів критики з боку представників Партії регіонів після другого туру президентських виборів 2004 року.

Віктор Янукович подав у відставку з посади голови Уряду 31 грудня 2004 р., фактично вже після оголошення результатів Виборів Президента України 2004, на яких перемогу отримав Віктор Ющенко. Відставка була прийнята Президентом Леонідом Кучмою 5 січня 2005 р.
З листопада 2006 Віктор Янукович встановив абсолютний рекорд перебування на посаді прем'єр-міністра України. На той момент він очолював уряд 898 днів. Для прикладу: Віктор Ющенко був прем'єром майже вдвічі менше -- 493 дні, а Юлія Тимошенко -- 216 днів.

Вибори Президента України 2004 року

В 2004 прем'єр-міністр Віктор Янукович за підтримкою президента Леоніда Кучми став кандидатом «від влади» на президентських виборах на Україні.

Віктор Янукович мав майже беззастережну підтримку на Донбасі та значну підтримку серед електорату південних та східних областей. Прихильники Віктора Януковича наголошували на економічному зростанні східних регіонів за часи діяльності уряду у 2002 -- 2004 роках, суттєвим аргументом була також проросійська економічна та культурна політика.

В той же час у Києві, північних та, особливо, західних областях Віктор Янукович користувався дуже низькою підтримкою. Перш за все, через зростання цін на основні продукти харчування, значний рівень корупції практично у всіх гілках влади, кримінальне минуле Віктора Януковича та проросійську орієнтацію.

У першому турі Віктор Янукович набрав 11008731 голос (39,26%), посівши 2-е місце серед 24 претендентів (поступившись Віктору Ющенку). У другому турі, відповідно до офіційної заяви Центральної виборчої комісії, Віктор Янукович здобув перемогу (одержавши 49,46% голосів),[55] але, в умовах масових акцій протесу, розгорнутих прихильниками Віктора Ющенка, які обвинуватили владу в масовій фальсифікації виборів, Верховний Суд, розглянувши представлені докази, визнав, що встановити достовірні результати голосування неможливо. Згідно з рішенням ВСУ 26 грудня 2004 р. відбулося переголосування другого туру, у якому Віктор Янукович програв, набравши 44,2%. Але навіть після рішення Верховного Суду нікому з високопосадовців офіційні обвинувачення в організації фальсифікацій висунуті не були.

Опозиційна діяльність 2005--2006 рр.

Після поразки на президентських виборах Віктор Янукович не полишив політичної діяльності і виступив з критикою економічного курсу запровадженого президентом Віктором Ющенком і прем'єром Юлією Тимошенко. Віктор Янукович відзначав, що незбалансована економічна політика спрямована на різке зростання соціальних виплат в державному бюджеті, нарощування податкового тиску на підприємства, а також різке скорочення капітальних інвестицій в основні фонди призведуть до наростання кризових явищ в економіці країни.

У квітні 2005 року лідери 19 політичних партій і 12 громадських організацій домовилися про створення опозиційної коаліції на чолі з Віктором Януковичем. Така широка коаліція, так і не була сформована і Партія регіонів взяла участь в Виборах до Верховної Ради 2006 самостійно.
Віктор Янукович почав реорганізацію своєї Партії регіонів, пообіцявши зайняти пост прем'єр-міністра після парламентських виборів або, принаймні, отримати істотну вагу в наступному уряді.

Влітку 2005 року Генеральна прокуратура України звинуватила Віктора Януковича в незаконній видачі премій призерам Олімпійських ігор в Афінах 2004 із державного бюджету, у виділенні коштів Донецькому аеропорту на закупівлю устаткування для забезпечення безпеки польотів. Прокуратура також зацікавилася земельною ділянкою, яка була оформлена на Віктора Януковича губернатором Івано-франківської області Михайлом Вишиванюком в 2000 році.

Всі ці події тільки покращували особистий рейтинг Віктора Януковича та Партії регіонів. Під час перебування в опозиції Віктора Янукович написав книгу «Рік в опозиції» яку презентував за два тижні до виборів.

Вибори до Верховної Ради 2006

Віктор Янукович Народний депутат України V скликання квітень-вересень 2006 від Партії регіонів, № 1 в списку. На час виборів: голова Партії регіонів. Член Комітету Верховної Ради з питань правової політики (липень-вересень 2006), голова фракції Партії регіонів (травень-вересень 2006). Склав депутатські повноваження 12 вересня 2006.

На виборах у Верховну Раду, що відбулися 26 березня 2006 року Партії регіонів набрала 32,14 відсотка голосів, зайнявши перше місце. Спроби створення парламентської коаліції, яка могла б сформувати Кабінет міністрів і утвердила Прем'єр-міністра, довгий час були безрезультатні, спочатку фракція Партії регіонів була в меншині, -- теоретична більшість могла складатись з Блоку Юлії Тимошенко, Нашої України і Соціалістичної партії, останні в своїй передвиборчій компанії обережно використовували «помаранчеву» риторику. Але згодом через суперечності між лідерами цих фракцій, та перш за все через нерішучість Віктора Ющенка, який часом схилявся до коаліції Нашої України з Партією регіонів, привели до того, що лідер соціалістів Олександр Мороз заради обрання його спікером Верховної Ради пішов на союз з Віктором Януковичем, і ситуація в українському парламенті змінилася -- більшість мандатів отримала коаліція Партії регіонів, соціалістів і Комуністичної партії.

Президент Ющенко оголосив нову коаліцію нелегітимною, і мова зайшла про можливий розпуск Ради і призначення нових виборів. Проте у серпні 2006 року в ході переговорів між президентом і лідерами парламентських фракцій був розроблений документ -- Універсал національної єдності, який підписали представники всіх фракцій Верховної Ради, окрім Юлії Тимошенко і секретаря ЦК Компартії Петра Симоненко (він не підтримав декілька пунктів Універсала). У документ, крім положень, що передбачають використання української мови як державної і що гарантують громадянам України вільне використання російської або інших мов, був також включений пункт про виконання плану дій Україна-НАТО. На підставі цього Універсала 7 липня 2006 року була створена Антикризова коаліція, яка з 23 березня 2007 року змінила назву на Коаліція національної єдності за участю фракцій Партії регіонів, КПУ, та СПУ . 4 серпня 2006 року Верховною Радою України був призначений персональний склад Кабінету Міністрів України та прем'єр-міністр України Віктор Янукович, який на момент призначення на цю посаду був народним депутатом України. У зв'язку з тим, що протягом двадцяти днів з моменту призначення повноваження народного депутата України Віктора Януковича не були припинені, з огляду на вимоги статті 5 Закону України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщають депутатський мандат з іншими видами діяльності» постанова Верховної Ради України від 4 серпня 2006 року про призначення Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України втратила чинність з 25 серпня 2006 року. Але, незважаючи на це Віктор Янукович сумнівно з правової точки зору продовжував здійснювати повноваження прем'єр-міністра України до призначення нового Уряду за результатами позачергових виборів народних депутатів 2007 року.

Голова Уряду України з 2006 року

13 грудня 2006 року уряд Віктора Януковича розповсюдив спеціальну заяву, в якій звинуватив президента Віктора Ющенка в свідомій дестабілізації обстановки. Наголошувалося, що вирішення Віктора Ющенка накласти вето на проект закону про бюджет на 2007 рік спровоковане «ілюзією можливого розпуску Верховної Ради і проведення дострокових парламентських виборів». У відповідь на це секретаріат Президента України звинуватив уряд в порушенні Конституції, оскільки він нібито заклав до бюджету на 2007 рік занижені рівні мінімальної зарплати і пенсії.

22 грудня того ж року Віктор Ющенко підписав відкинутий їм раніше закон «Про держбюджет України на 2007 рік». Як заявив Віктор Януковича, для цього йому довелося домовитися з Президентом про те, що за підсумками першого кварталу держбюджет буде переглянутий і по можливості рівень пенсії в країні буде приведений у відповідність зі встановленим прожитковим мінімумом.

12 січня 2007 року Верховна Рада прийняла підготовленого урядом Віктора Януковича закон «Про кабінет міністрів України». Раніше президент наклав на нього вето, проте завдяки підтримці блоку Юлії Тимошенко в парламенті воно було з успіхом подолано. Про необхідність швидкого ухвалення цього закону Віктор Янукович говорив ще в жовтні 2006 року. Тоді він пропонував паралельно внести і закон про Президента України -- «щоб побачити баланс влади», але цього зроблено не було. Віктор Янукович підкреслював, що в роботі над законопроектом брали участь як міністри, які представляють «Нашу Україну», так і представники юридичного департаменту Секретаріату Президента. 18 січня 2007 року Віктор Ющенко запропонував парламенту змінити ті положення документа, які, на його думку, не відповідають конституції України. 23 січня Голова Верховної Ради Олександр Мороз заявив, що навіть якщо Президент України не підпише цей закон, то він як голова Верховної Ради буде «зобов'язаний його обнародувати».

Намагаючись запобігти публікації закону, 1 лютого 2007 року співробітники Секретаріату Президента повідомили про подання до Конституційного суду України. 2 лютого 2007 року закон «Про Кабінет міністрів» офіційно набув чинності після того, як був опублікований парламентській газеті «Голос України» і газеті центральних органів виконавчої влади.

23 листопада 2007 року на I сесії Верховної Ради VI скликання склав повноваження Прем'єр-міністра. Виконував обов'язки Прем'єра до обрання Верховною Радою нового Прем'єр-міністра 18 грудня 2007.

Президентські вибори 2010

Після президентської кампанії, у Верховній Раді було сформовано парламентську коаліцію «Стабільність та реформи», а формування нового складу уряду, за висловом експертів, названо «кадровим бліцкригом»: Настільки швидко уряд в Україні не формував ще жоден Президент. Масштаби кадрових змін на всіх рівнях структур державного апарату після обрання Віктора Януковича на посаду Президента України перевершили «кадрові чистки», що відбувались після Помаранчевої революції і активно критикувались самим Януковичем. На більшість керівних посад у державі призначалися вихідці з Донбасу. Колишній співдоповідач Парламентської асамблеї Ради Європи по Україні Ханне Северінсен так прокоментувала формування влади Януковичем у перші два місяці каденції: «Я дуже занепокоєна. Я завжди знала, що в Україні вразлива демократія. Але я навіть не уявляла, що за два місяці, відколи працює новий Президент, -- він використав їх для того, щоб підібрати під себе уряд, скасувати результати виборів 2007 року, повністю підкорити собі Вищу раду юстиції, Верховний Суд, СБУ і навіть парламент»

За два місяці президентства Януковича та існування пропрезидентських більшості й уряду в Україні посилились тиск на ЗМІ і згортання свободи слова. Зокрема, журналісти двох провідних телеканалів, «1+1» та «СТБ» заявили про запровадження цензури Незалежні експерти також констатували політизацію Першого національного телеканалу. Дані соцопитувань свідчать, що наприкінці квітня 2010 року 18% громадян відчули на собі згортання свободи слова в Україні.

На саміті з ядерної безпеки, який пройшов у Вашингтоні на початку квітня 2010 року, взяв на Україну зобов'язання позбутися до 2012 року усіх запасів високозбагаченого урану, який використовується в країні виключно у наукових цілях, чим зробив велику послугу президентові США Бараку Обамі, адже ця обіцянка стала чи не єдиним вагомим досягненням Обами на шляху ядерної безпеки на саміті.

21 квітня 2010 року, без попереднього суспільного обговорення, підписав з президентом Росії Дмитром Мєдвєдєвим «Угоду між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України», згідно з якою продовжується термін перебування Чорноморського флоту Росії в Севастополі на 25 років, до 2042 року. Це стало ціною підписання доповнення до газового контракту від 19 січня 2009 року між ВАТ «Газпром» та НАК «Нафтогаз України», котре скасовує пункт про штрафні санкції за недобір газу і обумовлює знижку на російський газ для України, яка буде оформлена як зменшення митних зборів. Більшість аналітиків розцінили угоду як таку, що суперечить Конституції України. Разом з тим, деякі чільні представники Партії Регіонів, виправдовуючи Януковича, посилаються на різночитання трактувань перехідних положеннях Конституції, вважаючи, що вони стосуються лише заборони на створення нових військових баз. Угода отримала також неоднозначну оцінку в українському суспільстві: її розкритикували місцеві ради, опозиція та екологи. Відбулася серія багатотисячних мітингів. 27 квітня Угоду ратифікували парламенти обох країн.

27 квітня, під час візиту у Страсбург, заявив у ПАРЄ, що Голодомор в Україні 1932-33 років не слід визнавати геноцидом українського народу.

Тоді ж Янукович заявив, що входження України у Митний союз Росії, Білорусі і Казахстану є неможливим, натомість, створення зони вільної торгівлі з ЄС є одним з національних пріоритетів.

В травні 2010 року заявив, що не знає, як покращити життя в Україні вже сьогодні; тоді як гасло «Покращення життя вже сьогодні» було одним з основних лозунгів Януковича під час президентських виборів.

Література

1. Варгант Р. Виктор Янукович. Легенды и скелеты биографии.- http://rupor.info/spec/dosie/novoe-delo/2009/11/09/viktor-janukovich-legendi-i-skeleti-biografii/

2. Державні політичні та громадські діячі України: політичні портрети: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За заг. ред. М.І.Панова. - К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. - 476с.

3. Дубінін В.В. Розвиток політичної думки в Україні: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Краматорськ: ДДМА, 2005.- 220 с.

4. Українське державотворення: невипробуваний потенціал: Словник-довідник /За ред. О. М. Мироненка. - К.: Либідь, 1997. - 368 с.

5. Лещенко С. Віктор Янукович: мільйонер із "трущоб" // Українська Правда .- Четвер, 29 жовтня 2009.