Політичний і соціально-економічний розвиток Чехії в період правління Карла ІV

Реферат на тему:

ПОЛІТИЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЧЕХІЇ В ПЕРІОД ПРАВЛІННЯ КАРЛА ІV

План

1. Початок правління Карла ІV та «Золота булла»

2. Економічний підйом Чехії

3. Зовнішня торгівля

4. Розвиток чеської культури. Заснування Празького університету

Список літератури

1. ПОЧАТОК ПРАВЛІННЯ КАРЛА ІV ТА «ЗОЛОТА БУЛЛА»

Чеська держава утворилась в кінці ІХ і на початку Х ст. Важливе значення при цьому мала необхідність загального захисту слов'ян у зв'язку з загарбницькими діями Карла Великого та його спадкоємців та особливо у зв'язку з агресією Германського королівства.

В першій половині ІХ ст.. міх Середнім Дунаєм та верхів'ям Лоби і Одри утворилась велика держава західних слов'ян - Велике моравське князівство. Людовик Благочестивий, який прагнув до знищення цієї самостійної слов'янської держави, намагався здійснити свої плани за допомогою деяких слов'янських князів та феодалів - противників центральної влади. Однак союзник Людовика - князь Нітри Прібіна був вигнаний із Нітри.

Першому королю Германського королівства Людовику Німецькому вдалось звергнути великого моравського князя Мойміра за допомогою його племінника Ростислава. Після цього більшість великого моравських феодалів на чолі з князем Ростиславом виступили проти Людовика Німецького. боротьба з німцями у Великої Моравії продовжувалась доти доки у 874 році Людовик Німецький признав незалежність слов'янської держави.

Чеське князівство утворилось на рубежі ХІІ - ХІІІ ст.. В ІХ ст.. воно входило у склад Великої Моравії, об'єднувала не одне тільки плем'я чехів, а майже всіх слов'ян. Чехія вийшла зі складу Великої моравської держави за 10 років до його занепаду. Та обставина, що об'єднання слов'янських племен на цій землі випала на долю чеських князів, не було випадковим і пояснювалось перед усім більш високим рівнем розвитку чеської економіки. Чеські князі Болеслав І (935 - 967рр.) і Болеслав ІІ (967 - 999рр) успішно подавили опір окремих воєвод та князів, які не хотіли признавати їх верховну владу.

Величезний вплив на історичний поступ Чехії здійснив син Яна Люксембурзького - чеський король Карл. Період його правління ввійшов у історію під назвою «золота доба». На відміну від свого батька, схильного до авантюризму, Карл з самого початку зарекомендував себе прагматичним і ощадливим державцем.

Перебуваючи на троні (1346 - 1378 рр.), Карл основну увагу приділяв вирішенню внутрішньополітичних питань як у самій Чехії, так і всій імперії. Незважаючи на участь у численних сутичках і конфліктах він ніколи не вів справжніх війн, намагаючись розв'язувати проблеми дипломатичними засобами, в тому числі завдяки цілеспрямованій шлюбній політиці.

Ставши чеським королем Карл запровадив цілу низьку правових актів, спрямованих на зміцнення своєї влади, повернув короні відторгнуті землі, створив умови для наступу на панську олігархію. Головною становою опорою корони король уважав церковних феодалів. Він звільнив від податків занедбані монастирі, а свою канцелярію комплектував з досвідчених, здібних, церковних ієрархіїв. Стимулюючи розвиток міст як центрів внутрішньої та міжнародної торгівлі, Карл водночас прагнув не допустити їх перетворення на самостійну політичну силу, постійно підтримуючи рівновагу між різними міськими станами.

У своїй діяльності Карл спирався на потужну підтримку свого духівника та вихователя, обраного в 1342 році папою римським Клімента VІ. завдяки папській буллі чеська католицька церква в 1344 році дістала статус самостійного архієпіскопства ( з 973 року вона підпорядковувалась Майнцському архієпіскопству), до складу якого входили єпископства Поломоуцьке та Літомишльське.

Після відлучення від католицької церкви імператора Людовика Баварського та його детонації, папа Клімент VІ сприяв обранню чеського короля імператором Священної Римської імперії під ім'ям Карла ІV, коронований у 1355 році. Тісні контакти Карла з церковними феодалами, папою та католицьким кліром дали підстави його суперникам називати монарха «попівським королем». Водночас будучи ставлеником папи Карл ніколи не виступав провідником його політики на континенті, а використовував союз із курією у власних політичних цілях.

Священна Римська імперія германської нації на початку ІV ст.. являла собою сукупність роздроблених і позбавлених внутрішньої єдності територій, ядро яких складали старонімецькі землі а також великі області за Ельбою та вздовж Дунаю, по Німеччині в ході колонізації. Формально до неї належали держави Північної Італії і Тоскани та Королівство Чехія. Зовнішні й внутрішні кордони імперії постійно змінювались під час воєн або після династичних шлюбів. За цих умов Карл як імператор мусив піклуватися не про абсолютну владу, а про визнання особистого авторитету, якій на його думку мав спиратися на могутність Чеського королівства. Карл ІV вирішив перетворити Чехію на центр імперії.

Кодифікацію правових норм устрою Священної Римської імперії Карл здійснив у «Золотій буллі» 1356р. вона залишилася ядром імперського законодавця до скасування в 1806р. Ставила Чеське королівство у привілейоване становище. Булла підтверджувала, що імператора мала обирати спеціальна колегія у складі семи князів: трьох церковних архієпископів, чотирьох світських. Вибори відбувалися з ініціативи архієпископа Майнського у Франкфурті-на-Майні простою більшістю голосів. Згода папи римського вимагалася тільки при коронації імператора. Документ закріплював нові князівські привілеї: право на вищий суд, право на від добуток корисних копалин, карбування монет, збирання мита і податків.

«Золота булла» підтверджувала свободу обрання чеського короля в Чеському сеймі у випадку припинення династії, а імператор не міг самостійно призначати чеського короля або змінювати статус Чеського королівства.

Йому надавалося право лише затверджувати вже обраного монарха. Підданих Чеського королівства мав судити тільки чеський суд. Чеський король міг придбати землі на маєтності в будь-якій частині імперії, тоді як інші курфюрсти, обрані імператорами, не мали права на придбання в Чехії майна. За таку спрямованість політики окремі сучасники закидали Карлові ІV, що «для чехів він був рідним батьком, а для німців - вітчимом». Насправді причини такого курсу були набагато глибшими.

Особлива увага до Чехії (богемоцентризм) як політичного центру імперії виявилася в намаганні Карла ІV підвищити статус Праги. За його правління це місто вважалося не тільки столицею земель Чеської корони, а й центром архієпископства і резиденцією імператора.

В чотирнадцяти спеціальних грамотах (1348) Карл визначав місце Чехії в імперії і підтверджував права, свободи та привілеї чеських королів. У документах визначалися території, що належали до «земель Чеської корони»: Чехія, Моравія, сілезькі князівства, Верхня і Нижня Лужиця. До складу своєї держави Карл включив також Люксембург та маркграфство Бранденбург. У кожній із цих земель існував власний сейм, а рішення Чеського сейму мали обов'язковий характер для шляхти інших земель Чеської корони. Водночас сейм кожної землі мав право висловлюватися стосовно політики й особи монарха, вирішувати внутрішні питання, проте не мав права вести самостійну зовнішню політику.

Проводячи курс, спрямований на зміцнення центральної влади, Карл використовував суперечності всередині шляхетського стану. Однак для того, щоб остаточно приборкати панську олігархію, він заходився розробляти загально чеський законник, відомий як «Велична Кароліна». У 109 пунктах цього кодексу правових звичаїв і норм регламентувалися економічні та правові відносини між королівською владою і підданими Чеської корони. Однак на Генеральному сеймі 1355 р. велика шляхта - прихильниця «неписаного права» - провалила прийняття нового кодексу. В проекті законника прагнення Карла остаточно централізувати владу зайшли надто далеко, тоді як історичні умови для їх здійснення ще не визріли.

2. ЕКОНОМІЧНИЙ ПІДЙОМ ЧЕХІЇ

XIV століття для Чехії був періодом значного економічного розвитку: розвивається сільське господарство, росте видобуток металів - золота та срібла. В сільське господарство проникали товарно-грошові відносини. завдяки зв'язкам вотчини з ринком зростає заінтересованість феодалів у збільшенні господарства, розширення плантацій під садами, виноградниками та технічними культурами. Повсюдно поширилася трипільна система сівозмін.

З 1300 р. чеканиться празький гроші - одна з найтвердіших валют Європи. Розвиток металургії і друку грошей сприяє розвитку товарно- грошових відносин. Розвивається промисловість та сільське господарство, починається перехід на грошову ренту. Починаючи з XIII століття, з розвитком ремесел та торгівлі, в Чехії йшов розвиток гірського діла, яке постачало країну коштовними металами, необхідними для розвитку торгівлі. З срібла, котре видобували на чеських гірських промислах і особливо в Кутній Горі, чеканили чеські гроші, які мали обіг по всій Центральній Європі. Чехія була нескінченним джерелом срібла. Річний видобуток срібла в ІV ст. Складала значну суму в 100 тис. марок. Чехія стає центром гірничої промисловості в Європі. З року в рік зростав видобуток залізної руди, міді, олова, цинку, а особливо срібла і золота в таких містах як Іглава, Броди, Крутна Гора та ін. тут вперше на глибоких шахтах використовувалась сила водяного колеса, насоси для відкачування ґрунтових вод. У доменні печі повітря подавалось механічним способом.

Для розвитку міст королі і феодали запрошували з Німеччини торговців і ремісників, надаючи їм пільги. Самоврядування міст здійснювалось на підставі «німецького права», яке часто було в руках німецьких колоністів. Міська колонізація охопила Чехію.

Розвиток товарно-грошових відносин зумовив значні зміни в сфері аграрних відносин. Щоб збільшити свої доходи, феодали силами чеських і німецьких селян-колоністів розгорнули заселення порожніх і лісних земель. Щоб заохотити поселенців, їм надавали «німецьке право» (тобто усталені повинності переважно грішми); спадкове володіння наділом з правом його відчуження з тими повинностями, що на ньому лежали; право виходу членів родини, а в разі відчуження - і господаря; громадське самоврядування.

Розвиток міст і внутрішньої колонізації сприяв посиленню ролі міщан і шляхти в житті суспільства, об'єднанню країни і зміцненню центральної влади.

Власність кріпосних належала церковним та світським феодалам. Селяни користувалися цім майном тільки з дозволу феодала. Володіння селянина діставалось у спадщину, якщо воно було записано на основі закупного (німецького) права, або довічно, якщо було записано на основі так званого чеського права.

Центром економічного життя країни все більш стає Прага. У зв'язку з ростом ремесла населення Праги швидко зростало. Розвиток ремесла викликав ріст обміну в країні, ріст внутрішньої торгівлі, головним центром якої була Прага.

З сукноробства Чехія знаходилась в числі передових країн Європи. Чеські сукна вивозились за кордон. В цій промисловості став розвиватися розділ праці між ремісниками та виникли великі майстерні, які експлуатували найманих робітників. Серед ремісників-сукноробів було чітко виражено нерівність. Незважаючи на значний ріст числа ремісників, до ІV ст. В Чехії було мало цехів. Патриціат заважав утворенню цехів.

3. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ

З розвитком ремісництва та зростом товарно-грошових відносин зв'язано збільшення зовнішньої торгівлі Чехії. Особливого розвитку вона досягає при королі Карлі ІV, при ньому Прага стала столицею «Священної Римської імперії».

В інтересах розвитку торгівлі з Західною Європою Карл сприяв судноплавству по Влтаві і Лабі, знизив мито за проїзд по річкам, зав'язав відносини з Гамбургом і Любеком та заключив з ними договір. Чехія також мала особливі договори з Франкфуртом-на-Майні і Нюрнбергом. Карл заохочував торгівлю з Венецією, збудував спеціальний будинок венеціанським купцям у Празі, гарантував їм безпечний проїзд в Чехію, дозволив їм вивозити срібло і золото із країни. За це він домігся для чеських купців права вільного проїзду у Венецію. Карл використовував своє положення імператора «Священної Римської імперії» та зменшив для празьких купців мито по всій імперії. Розвиток зовнішньої торгівлі значно підвищило доходи королівської казни.

Особливо посилено розвивались торгові зв'язки Чехії з Східною Європою. У ХІV ст. Празькі «гроші» були основною грошовою одиницею в Литовській державі та мали широке розповсюдження по всій Східній Європі. З Краковом, який грав важливу роль транзитного пункту у торгівлі східними товарами та товарами із Русі, Чехія мала торговий договір.

Карл прагнув від польського короля права безмитного провозу товарів для чеських купців, які торгували з Русю. Із Чехії в Східну Європу вивозили в великій кількості сукна, полотна, вина. В Чехії отримало широке розповсюдження ремісницькі вироби з Русі, залізні висячі замки називались у народі руськими замками. Із Східної Європи привозили в Чехію зброю, скотину, хутра, шкіру, мед, віск, сало. З далекого Уралу були доставлені у Чехію малахіт, яким Карл прикрасив Св'ятовацлавську часовою в Празькому замку. Транзитом через Східну Європу йшли у Чехію східні тканини, краски, ліки.

В кінці ХІV ст.. в Празі бували багато купців із Німеччини, Польши, із словацької Братислави, яка входила тоді у склад Угорщини. Два рази на рік у Празі проводились великі ярмарки, на які приїжджали купці із Італії, Німеччині, Польщі, великого князівства Литовського. В 1348 р. на ярмарку в Прагу з'їхалось так багато гостей, що для всіх прибувших не знайшлось місця, і багато із них примушені були жити в палатках за містом.

Прибувших в Прагу іноземні купці повинні були виставляти на декілька днів свої товари для продажу. Вони не мали права вести між собою торгівлю без посередництва празьких купців. Карл покращив шляхи сповіщення і приймав міри для охорони купців, які приєднали зі своїм товаром. Торгівля, яка прийшла в занепад при батькові Карла, знову оживилась.

4. РОЗВИТОК ЧЕСЬКОЇ КУЛЬТУРИ. ЗАСНУВАННЯ ПРАЗЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

В багатовіковій боротьбі чеського народу за самостійний розвиток розвивалась та зростала його культура. В період правління Карла ІV (1346-1378) в Чехії інтенсивно розвивались латинська і чеська літератури. В цьому процесі приймали активну участь нові суспільні кола, головним чином магістри і студенти Празького університету.

Про значний розвиток чеської літературної мови свідчать - переклади на чеську мову окремих частин Біблії, також написані твори - вірші хроніка Далимила і хроніка Петра, абата Браславського. Великими письменниками у той час були Сміл Фляшка із Пардубіц і Томаш Злітний. З кінця 14 - початку 15 ст. з'явилось все більше творів на чеській мові. Загальна інтелектуальна атмосфера сприяла утворенню хронік, низька яких написані саме в цей час.

Карл ІV намагався підкорити викладення історії своїм династичним цілям, поставити склад хронік не тільки на службу прославлення роду Люксембургів, але й зробити ідеологічною та практичною опорою укріплення центральної влади і обґрунтування прав на території, які були з'єднані до чеської держави. Не в останню чергу король хотів за допомогою історичних творів закріпити своє ім'я та правління в пам'яті людей до віка. Тому він виявив офіційну підтримку історичній праці - зосередив при дворі освічених осіб, яким поручав писати хроніки, приймав і сам участь в утворенні цих творів.

Хронікальна творчість стимулювалось не тільки королем, але й освіченим, патріотично настроєним єпископом Яном із Дражиць. За сприяння монарха розвивалося красне письменство, особливо історична проза. Так, для написання історичних хронік імператор особисто добирав літераторів і складав план твору: до хроніки Беніша Крабі це і Пржібіка Пул кави він додав «Святовацлавську легенду» та власну «Автобіографію».

Особливу увагу Карл ІV приділяв розвиткові освіти, науки та культури, вважаючи їх вагомою політичною противагою зазіханням шляхти на владу. Саме знання й освіченість (сам Карл володів п'ятьма мовами), на його думку, створювали міцни підвалини не тільки для системи управління суспільством, а й для процвітання чеських земель узагалі. У 1348 році в Празі був заснований університет - перший у Священній Рімський імперії. Все це вело до того, що католицька церква втрачала монополію на освіту, яка відтепер ставала доступною і для світських осіб. Університет від самого початку свого функціонування вирізнявся певною демократичністю, а відносно свобода академічних дискусій сприяла розвиткові передових ідей, формуванню у людській свідомості критичного ставлення до навколишнього світу.

До Празького університету запрошувалися провідні європейські вчені, завдяки чому тут не тільки викладалися навчальні предмети, а й виникало підґрунтя для проведення досліджень у галузі точних та природничих наук: астрономії, математики, медицини. Підвищився рівень шкільної освіти. тільки в Празі налічувалось 25 шкіл. Школи існували в кожному королівському місті. Карл ІV піклувався про розвиток мистецтва, літератури та музики, зібравши в Чехії кращі культурні сили Європи.

За правління Карла ІV у Празі було побудовано нові собори, палаці та мости через Влтаву. В чеських землях розвивалися музика й театр. Значні здобутки були у книговидавничий справі та інших сферах культурної діяльності.

У ХІV ст.. виникла чеська драма. Розвивалася музична творчість. У Ємауському монастирі практикувався слов'янський літургійний спів. При дворі існували оркестри.

У цей період бурхливо розвиваються архітектура, скульптура, будівництво. В 1344 р. розпочалося спорудження кафедрального собору Св. Віта в класично-готичному стилі. Прага мала своєю величчю і красою підтверджувати масштабність політики Карла ІV. В березні 1348 р. він заходився будувати Нове Мєсто у Празі. На площі в 360 га, де раніше тулилися селища й колосилися поля, виростав модерний міський комплекс з широкими вулицями й майданами. Неподалік Празького Граду прискорено споруджувалися палаци та будинки феодальної знаті, дипломатів і торговців. Правобережну і Лівобережну частину міста з'єднав Кам'яний (Карлів) міст з брамами на обох кінцях. Прага того часу стала одним з основних центрів пізньоготичного стилю. До Чехії проникали твори італійських гуманістів. Прагу відвідали відомий трибун Кола ді Рієнцо та поет Франческо Петрарка.

Систематичне будівництво, в результаті якого у Празі з'явилось чимало величних споруд, продумане оздоблення храмів і королівських замків служили звеличенню діянь Карла ІV. Так, своєрідним пантеоном останків святих, які король натхненно збирав, став замок Карлштайн, збудований у 1348-1365 рр. Цим Карл ІV намагався показати себе захисником і поширювачем християнської віри.

Інтер'єри храмів і Карлштайна розписували найвідоміші маляри - Мікулаш вурмзер і Освальд. Чехія стала центром культурного життя Європи.

Величезний вплив на культуру і освіту Чехії справив гуситський рух. Зросла роль Празького університету, особливо після того, як його ректором обрали Яна Гуса. В університетських стінах зародився і розвивався реформаційний рух, поширювалися гуманістичні ідеї.

По всій Чехії відкривалися школи, викладання в яких провадилося рідною мовою.

Релігійні та світські літературні твори перекладалися чеською мовою. Ян Гус удосконалив її орфографію і граматику.

Гуситський рух сприяв розвиткові літератури й усної народної творчості. Видатною пам'яткою того часу є «Поема про перемогу біля Домажліце» поета Варжінца з Брежезова, у якій прославляються подвиги гуситів. Саме тоді були створені численні гуситські хроніки, які розповідають про героїчну боротьбу чехів з чужоземними поневолювачами.

Надзвичайно популярними були гуситські пісні. В них народ славив Яна Гуса, Яна Жижку, подвиги таборитів, таврував загарбників і зрадників. Найвідоміші пісні - «Повставай, повставай, велике місто Прага», «Хто ж ви, Божі воїни?», «Пісня про правду» та ін.

Під впливом культури Ренесансу та гуситського руху в Чехії у ХV ст.. поширюється гуманізм. Друкарство сприяло зростанню кількості книг, виданих чеською мовою, які мали величезний попит серед різних верств людності.

Водночас політична нестабільність, повстання та війни в Чехії у ХV - першій половині ХVІ ст.. гальмували розвиток культури. Тому про здобутки в галузі архітектури, образотворчого мистецтва, музичної творчості тощо в цей період можна говорити з певним застереженням.

Список літератури:

1. Бадак А.Н., Войнич И.Е., Вол чек Н.М. «Всемирная история в 24 томах. Т.7. Раннее средневековье»: Современный литератор. - Минск, 2000

2. Гончар Б.М., Козицький М.Ю., Мордвінцев В.М., Слісаренко А.Г. «Всесвітня історія: навчальний посібник»: «Знання», - Київ, 2002

3. «Історія південних і західних слов'ян» / за ред.. І.М. Гранчака, А.Ф. Кізченка, В.П. Чорнія: «Вища школа», - Київ, 1987

4. Оскар Егер «Всемирная история в 4-х томах. Средние века. Т.2.»: АСТ, - Москва, 1999

5. «Советская историческая энциклопедия Т.8.» / гл. ред. Е.М. Жуков: «Советская энциклопедия», - Москва, 1965

6. «Советская историческая энциклопедия Т.15.» / гл. ред. Е.М. Жуков: «Советская энциклопедия», - Москва, 1974

7. «История средних веков» / под ред. Н.Ф. Колесницкого: «Просвещение», - Москва, 1980

8. Генри Чарльз Ли «История инквизиции в средние века»: изд-во «Русич», - Смоленск, 2001

9. «История средних веков Т.1.» / под ред. А. Мерзон: изд-во «Госполитиздат», - Москва, 1952

10. «Всемирная история Т.3.» / под ред. Н.А. Сидоровой, Н.И. Конрада, И.П. Петрушевского, Л.В. Черепнина: Государственное изд-во полит. литературы, - Москва, 1957

11. «Хрестоматия по истории средних векав Х - ХV вв.. Т.2.» / под ред.. акад.. С.Д. Сказкина, - Москва, 1963

12. «Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до ХХ ст..)» / за ред.. док. іторич. наук, проф.. В.І. Ярового, - Київ, 2001