Рух опору в Польщі в 1939-1945р

1.9.1939 Німеччина напала на П. Гарантії допомоги П., дані напередодні війни Англією і Францією, виявились химерними. За короткий час польська армія була розгромлена. 17.9. ЧервонаАрмія почаланаступ зі сходу і захопила західноукраїнські й західнобілоруські землі, які незабаром були приєднані до Радянської України і Білорусії. На цих землях сталінський режим чинив численні репресії і депортації польських громадян. Частина інтернованого польського офіцерства (понад 11 тис.) була розстріляна в концтаборах у Катині, Старобєльську, Козельськута ін. Окуповані Німеччиною польські землі були поділені - західні терени І Сілезія були безпосередньо включені до рейху, на східних - створено Генеральну Губернію. Окупаційний терор, пограбування національних багатств викликали стихійний рух Опору. Польський уряд, очолений ген. В. Сікорським, виїхав через Румунію у Францію, а з 1940 діяв у Лондоні, представляючи інтереси П. на міжнародній арені та створюючи польські збройні формування на Заході. Після нападу гітлерівської Німеччини на СРСР сформувалась антигітлерівська коаліція. 30. 7.1941 польський уряд підписав з СРСР договір про спільну боротьбу з гітлерівцями, за яким на терені СРСР створювалась польська армія. Однак з самого початку між сторонами виникли глибокі суперечності, які змусили польське керівництво вивести створену армію ген. В. Андерса на Близький Схід. В окупованій П. емігрантський уряд утворив Армію Крайову (АК). Керівники СРСР взяли курс на створення прокомуністичного табору в окупованій Польщі. На початку 1942 з допомогою ініціативної групи польських комуністів, що прибула з Москви, була створена Польська Робітнича Партія (ППР), котра виступила з програмою активної збройної боротьби з окупантами у союзі з СРСР. З числа польських емігрантів у СРСР 1943 була створена керована комуністами Спілка Польських Патріотів (СПП) на чолі з В. Василевською. За її ініціативою того ж року була сформована і Польська армія в СРСР. Корінний перелом у ході війни у 1943 викликав активізацію антирадянських кіл у емігрантському уряді; вони надали міжнародного розголосу Катинській справі. Цим скористалось керівництво СРСР для розриву весною 1943 дипломатичних стосунків з емігрантським урядом. Й. Сталін остаточно віддав перевагу підтримці ППР і монтованому нею Національному фронту. На рубежі 1943-44 ППР з участю деяких лівих організацій вдалося створити у підпіллі Крайову Раду Народову (КРН), а також загони Армії Людової (АЛ). На міжнародних конференціях у Тегерані (грудень 1943) і Ялті (лютий 1945) союзники погодилися з вимогою СРСР про встановлення східного кордону післявоєнної П. по "Лінії Керзона", а західного - по ріках Одрі і Нисі Лужицькій; Помор'є і Прусія теж відходили до П. Емігрантський уряд, що був позбавлений можливості брати участь у цих конференціях, не погоджувався із запропонованими кордонами на сході. Прагнучи утримати владу у П., він розробив план "Бужа", складовою частиною якого було Варшавське повстання, яке розпочалось 1.8.1944. Ще у липні 1944 радянські війська звільнили східну частину польських земель, за їх підтримкою у Любліні почав діяти Польський Комітет Національного Визволення (ПКНВ), утворений КРН (до нього увійшли представники ППР і лівих течій ППС і СЛ). Спираючись на Червону Армію і Першу Польську армію у СРСР, ПКНВ не допустив до влади представників емігрантського уряду, заключна угоди з СРСР про східний кордон по "Лінії Керзона", почав проводити земельну реформу. У першій пол. 1945 було завершено звільнення польських земель від гітлерівських військ.

У кінці 1939-1940-му році існувало близько 100 нелегальних груп і організацій.

У Польщі емігрантський уряд та його представництво - "деле-гура" - керували боротьбою загонів Армії Крайової. Комуністи на противагу їм створили Гвардію Людову.

Від квітня до червня 1943 р. тривало повстання у Варшавському гетто. Лише через три місяці нерівної боротьби повстання було придушено, в результаті чого загинуло і відправлено до таборів смерті 76 тис. чол. У 1944 р. в ряді європейських країн відбулись антифашистські повстання. Поразкою завершилось повстання, підняте 1 серпня у Варшаві Армією Крайовою.

А?рмія Крайо?ва

А?рмія Крайо?ва (АК) (пол. Armia Krajowa) -- збройні сили польського підпілля під час Другої світової війни (1939-45).

Підпільні збройні сили в Польщі, об'єднані під назвою "Армія Крайова", були сформовані на території Польщі в кордонах до 1 вересня 1939 року -- та були підпорядковані польському еміграційному уряду в Лондоні. АК -- одна з найчисельніших і найбільш організованих "підпільних армій" тогодення в Європі.

Головне завдання АК -- збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання, так звана операція "Гроза" (пол. akcja "Burza"), яке мало вибухнути у сприятливий для того час.Зміст [сховати]

Хроніка АК

27 вересня 1939 була утворена Служба Перемоги Польщі (пол. SZP), яка 13 листопада 1939 була перетворена на Союз Збройної Боротьби (СЗБ -- пол. Zwiazek Walki Zbrojnej -- ZWZ).

У лютому 1942 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил Польщі генерала Владислава Сікорського було перейменовано на Армію Крайову.

19 січня 1945 генерал Леопольд Окуліцкі своїм наказом розпустив очолювану ним організацію.

Структура та склад АК

Склад АК був неоднорідний. Крім двох головних, найчисельніших організацій, що утворили АК -- СЗБ та Польського Повстанського Союзу, до складу входили й менші підпільні патріотичні структури: Національна Військова Організація, Конфедерація Нації, частково -- Національні Збройні Сили, частково -- Селянські батальйони, а також Народна Гвардія Польської Соціалістичної партії та інші.

Керівництво АК комплектувалося з кадрових офіцерів колишнього Війська Польського та випускників таємних підпільних військових учбових закладів.

На озброєнні АК була переважно стрілецька зброя захоплена в результаті спецакцій у окупантів, зброя, яку скидали парашутами з англійських літаків, та зброя вироблена у підпільних майстернях.

Організаційно АК складалась за територіальним принципом з п'яти, так званих "обшарів" (Львівського, Білостоцького, Західного та двох Варшавських -- Право- та Лівобережного), котрі поділялися на округи, частина, яких організаційно не була підпорядкована командуванню "обшарів". Округи складалися з дивізій, до складу яких входили стрілецькі та уланські полки. Керівництво здійснювалось управлінням, яке складалось з семи відділів (організаційного, інформаційно-розвідувального, інтендантського, операційно-учбового, зв'язкового, інформаційно-пропагандистського та фінансового), до яких згодом долучився восьмий -- диверсійний. В середині 1944 року чисельність АК сягала близько 380 тисяч людей.

В часи гітлерівської окупації неодноразово АК вступала у сутички з УПА, часто ці сутички були майстерно спровоковані гітлерівською та сталінською спецслужбами.

4 січня 1944 розпочалася реалізація операції "Гроза" (акція "Бужа") При наближенні радянських військ до Варшави, з метою недопущення повторення ситуації у Львові, 1 серпня 1944 о 17-й годині керівництво АК розпочало Варшавське повстання, в якому взяли участь широкі верстви патріотично налаштованих варшав'ян. Повстання було жорстоко придушене гітлерівцями, Варшава -- вщент зруйнована.

Повстанці не отримали військової підтримки з боку радянських військ, оскільки радянське керівництво спочатку з об'єктивних причин не змогло форсувати наступ на Варшаву, а потім з тактичних -- не захотіло підтримувати польські патріотичні сили, які були налаштовані по-антирадянському та по-антикомуністичному з огляду на Сталінсько-Гітлерівський пакт та радянську й гітлерівську окупації Польщі у 1939 році.

АК в комуністичній Польщі

Після переходу Польщі під контроль радянської армії, військові формування АК були розпущені комуністичним урядом Польської Народної Республіки. Після офіційного розпуску АК 19 січня 1945 значна частина вояків АК, не погодившись з рішенням вищого керівництва, продовжувала боротьбу вже проти радянських окупантів, здійснюючи у 1944--45 на всій території довоєнної Польщі на комунікаціях радянської армії диверсії і терор щодо радянської вояків, сов'єтських органів, -- та представників польської комуністичної влади.

Вояки АК зазнавали політичних переслідувань з боку просталінського комуністичного уряду Польщі аж до викриття культу особи Сталіна на ХХ з'їзді КПРС, після чого репресії було послаблено.

За роки війни втрати АК в людях становили 100 тисяч, ще 50 тисяч військових АК ув'язнено на території СРСР.

Посткомуністична польська історія високо цінує внесок АК до боротьби за незалежну польську державу.

А?рмія Людо?ва

А?рмія Людо?ва (пол. "Народна армія") -- підпільна військова організація армія Польської Робітничої Партії в роки другої світової війни та німецької окупації Польщі.

Загальний опис

Створена з підпільної збройної організації ПРП Ґвардія Людова та інших прокомуністичних військових загонів в січні 1944 Крайовою Радою Народовою під час наступу Радянської Армії на територію Польщі. Перший командуючий Міхал "Роля" Жимерський.

Польська Робітнича Партія (ППР) ще в перші роки війни почала формувати з робітників, селян і інтелігентів народне військо -- Гвардію Людову, яка мала свій штаб, загони і командування у воєводствах, округах і повітах. До Гвардії Людової вступила більшість членів ППР. Її загони очолювали комуністи. 1942 загони Гвардії Людової розпочали бойові операції у Варшаві, а згодом -- партизанську війну на всій території Польщі. На кінець 1943 тільки в Люблінському і Келецькому воєводствах діяло понад 40 загонів. Лише 1943 було проведено 1208 бойових операцій, а саме: руйнувались комунікації і зв'язок вермахту, знищувала склади, військ, техніку і живу силу, перешкоджала вивезенню до Німеччини польського населення, визволяла з таборів смерті полонених польських і радянських солдат, громадян інших країн. Разом з польськими вояками в Армії Людовій були радянські громадяни. А. Л. мала постійні тісні зв'язки з радянськими партизанами та їх штабами України і Білорусії. В ході визволення Польщі Радянською Армією підрозділи Армії Людової були приєднані до Войська Польського.