Завершення суперництва між Габсбургами та Ягеллонами

Проблема суперництва за чесько-угорську корону на початку ХVІ століття двох найстаріших династій Європи – Габсбургів і Ягеллонів в контексті вивчення впливу Австрії на інші країни Європи. Обставини підписання Братиславо-Віденського договору 1515 р.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 13.09.2010
Размер файла 15,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Завершення суперництва між Габсбургами та Ягеллонами

Яна Товтин,

аспірант кафедри політології Ужгородського національного університету

Ярослав Андрусяк,

аспірант кафедри політології Ужгородського національного університету

У статті досліджується проблема суперництва за чесько-угорську корону на початку 16 століття двох найстаріших династій Європи - Габсбургів і Ягеллонів в контексті вивчення впливу Австрії на інші країни Європи зокрема висвітлюються обставини підписання Братиславо-Віденського договору 1515 р., що завершив протистояння між двома названими династіями. Показано позитивність і далекосяжність цієї політичної акції для всіх країн Центральної і Східної Європи.

Перманентною спробою будь-якої середньовічної династії було будівництво особистого могутнього домену та експансія до сусідніх країн [2, с. 381]. Ставши провідною династією Європи XVI-XVII ст., Габсбурги мали великий вплив не лише на історію Західної Європи, але й на історію окремих слов'янських народів. Не менш важливу роль у Центрально-Східній Європі в ХV-XVI ст. відігравала й династія Ягеллонів.

Проблема суперництва за чесько-угорську корону між Габсбургами та Ягеллонами досліджена недостатньо. У зарубіжній історіографії ця проблема розглядається в працях чеських, угорських, словацьких та польських істориків у контексті висвітлення внутрішньо- та зовнішньополітичних подій. Увагу проблемі приділяли такі дослідники, як Й. Мацек, Є. Фрімова, О. Доразіл, А. Калоус, Ф. Палацкі, В. Томек, Ю. Ботто та деякі інші. В українській історичній науці бракує досліджень із цієї проблеми, і саме тому метою публікації є аналіз подій, що призвели до завершення протистояння між двома династіями. У контексті висвітлення проблеми актуальними залишаються питання династичних та дипломатичних відносин між Габсбургами та Ягеллонами.

Слід зауважити, що на початку XVI ст. державна система Ягеллонів, яка охоплювала всю Центрально-Східну Європу, спиралася на співпрацю між представниками династії. Маючи сильну позицію в регіоні, Польща та її монархи намагалися впливати на угорське політичне життя, а після призначення Владислава ІІ Ягеллона губернатором Силезії спробували посилити позиції і в Чехії [1, с. 86]. У той же час, протягом ІІ пол. XV ст. посилюються й позиції дому Габсбургів у цьому регіоні. Фактично останні були правителями Угорського та Чеського королівств, зокрема угоди у Відні та Шопроні від 1463 р., укладені з Матяшом Корвіном, забезпечували Габсбургам право на угорський трон [13, с. 119; 10, с. 11].

Таким чином, зважаючи на претензії Габсбургів на Корону св. Вацлава та св. Стефана, суперництво між двома династіями поступово розвивалося. Але події ІІ пол. XV ст., зокрема поразка угорських військ від турків під Варною (1444 р.), падіння Візантійської імперії (1453 р.) та загроза османського завоювання, обрання Владислава ІІ Ягеллона (1471 р.) королем Чехії, усе-таки змусили Габсбургів з одного боку, а Ягеллонів з іншого шукати порозуміння між собою. За таких умов єдиною короною в 1490 р. були об'єднані Чехія та Угорщина [3, с. 185; 10, с. 11]. Тобто перед турецькою небезпекою відбулося утворення персональної унії королівства чеського, угорського та австрійських земель [6, с. 229].

Чесько-угорський король Владислав ІІ та угорська знать намагалися знайти підтримку в особі Максиміліана І Габсбурга. Військові сутички, що виникли між Владиславом та Максиміліаном у 1490-1491 рр. завершилися підписанням 7 листопада 1491 р. мирного договору в Братиславі. За наполяганням Фрідріха ІІ, Максиміліан отримав Австрію, а Владислав - Угорщину [15, с. 198]. Мир 1491 р. вирішував й окремі аспекти суперечностей між двома династіями, оскільки за угодою, укладеною між Владиславом та сином Фрідріха ІІ Максиміліаном, окрім територіального, вирішувалося й питання престолонаступництва [11, с. 229; 14, с. 342].

Легалізація цих подій відбулася в 1515 р. Шлюбна політика Габсбургів, у розумінні гасла Максиміліана, що війни мають вести інші, а щаслива Австрія має одружуватися, була увінчана підписанням імператорсько-королівської угоди в Братиславі та Відні. Визнання та значення цієї міжнародної події були величезними, оскільки стали фундаментом формування Габсбурзької монархії [8, с. 62]. Безпосередньо суть даного документу зводилася до об'єднання обох династій. Зокрема, представники довговічнішої династії мали успадкувати угорсько-чеський престол, а діти Ягеллонів та Габсбургів - одружитися [10, с. 17; 17, с. 239].

Дев'ятирічний Людовік ІІ Ягеллон пошлюбив десятирічну Марію Габсбурзьку, а Фердинанд І Габсбург - сестру Людовіка Анну [12, с. 190; 9, с. 91; 18, с. 119; 17, с. 239; 14, с. 301]. Оскільки Марія та Людовік були ще дітьми, справжній шлюб вони взяли лише в 1522 р. [12, с. 192]. Таким чином, подвійним шлюбом імператорських онуків та нащадків Ягеллонів забезпечилося формування наступних поколінь на чеському та угорському троні.

Окрім представників обох династій, серед учасників цих подій та при їх підготовці відзначилися такі особи, як легат Папи Римського, гурський кардинал Матяш Ланг, імператорський дипломат Ян Куспініан, які відстоювали інтереси Максиміліана І. Угорського й чеського короля Владислава ІІ та його сина Людовіка ІІ представляв уповноважений посланець Гієронім Балбус, а польського короля Жигмунда Ягеллона - секретар Криштоф Шідловіцкі.

Зазначимо, ще 11 березня 1515 р. король Владислав ІІ видав наказ призначити опікунами Людовіка та Анни імператора Максиміліана та свого брата Жигмунда [16, с. 222-223; 14, с. 294].

20 травня 1515 р. у братиславському замку відбулося затвердження двох шлюбних документів. Слід відмітити, що підписували договір від імені імператора Максиміліана І та угорського короля Владислава ІІ, гурський кардинал та польський король. Другий варіант договору, як ратифікація першого, був підписаний польським королем Жигмундом Ягеллоном та його секретарем Криштофом Шідловіцкім. Згодом, а саме 22 липня 1515 р., договір був доповнений кінцевим варіантом, який підписали Максиміліан І та Владислав ІІ [8, с. 62; 5, с. 161].

Таким чином, Максиміліан І у 1515 р. у Відні разом із Владиславом ІІ погодив правила нової династичної гри, за якою діти Габсбургів та Ягеллонів мали одружитися, і у випадку, якщо один рід вимре, у дію вступає план взаємного успадкування. З боку династії Ягеллонів в угоді мали взяти участь Анна та Людовік, а з боку династії Габсбургів, кандидатів було три, а до кінця навіть чотири - Карл, Фердинанд, Марія і сам Максиміліан І. Шлюб Марії з Людовіком був очевидним, а от шлюб ягеллонської принцеси Анни ще не був до кінця вирішеним питанням [9, 10].

Щодо останнього, зазначалося про заручини Анни Ягеллон з Фердинандом Габсбургом або його старшим братом Карлом, і у випадку, якщо до року цього не відбудеться - нареченим міг стати сам Максиміліан І. Заручини відбулися у Відні в Свято-Стефанівському соборі 22 травня 1515 р. Через шість днів сталося привселюдне оголошення цієї родинної угоди. Віденський договір 1515 р. зробив Габсбурзьку династію найсильнішою в Європі [4, с. 459].

Таким чином, договір у письмовій формі реалізувався двома братиславськими та однієї віденською угодами. Братиславські варіанти мали змістовно узгоджений текст, відрізняючись, швидше за все, лише стилем та способом інтерпретації, причому польська версія була сформульована більш чітко та виразніше поділена. З огляду на те, що один варіант підписували представники австрійського та угорського дворів, а іншими польський король лише підтвердив заручини, у деякому плані вони відрізняються, хоча обидві угоди й написані латиною на пергаменті, підтверджені адекватними підписами та печатками, і обсяг кожної з них має понад 5 нормованих сторінок.

В обох варіантах у першу чергу мова йде про те, що угорський, чеський та польський король разом із гурським кардиналом уклали усну угоду про заручини та майбутній подвійний шлюб дітей угорського короля - Анни та Людовіка Ягеллонів з імператорськими онуками Марією та Фердинандом Габсбургами.

Основні пункти угоди вже опрацьовані словацькими дослідниками, оскільки проливають світло на тодішні події та вирішують важливі, першочергові шлюбні питання, зокрема такі:

- Фердинанд Габсбург, не будучи присутнім на сеймі, мав особисто або при посередництві заступника протягом року підтвердити умови угоди й визначити термін конзумації шлюбу; у разі, якщо цього не трапиться, усі зобов'язання на себе бере сам імператор, який у свою чергу разом із угорсько-чеським королем знову ж таки до року мають домовитися про майбутній шлюб;

- до шлюбу принцеса Анна має виховуватися при імператорському дворі, де проживатиме разом з імператорською онукою Марією;

- Максиміліан І зобов'язувався передати 300 тисяч угорських злотих Анні, Людовіку та їхньому батьку, угорському королю як компенсацію, якщо в домовлений термін весілля не відбудеться. Для забезпечення надійності грошей обидва королі та їх посланці заручаються своїми спадковими маєтками, вартість яких складає близько 1 млн. золотих;

- запорукою цього виступають письмові гарантії та облігації, які австрійські управителі провінцій нададуть Анні та обом королям. Щоб сила облігації не порушилася, усі стани австрійської провінції підтверджують це своєю честю та присягою, а сама облігація вартістю 300 тисяч золотих укладається (сплачується) до апостольської скарбниці, яка, як і весь духовний світ, є достатньою гарантією. За це імператор звільняє їх та нащадків від будь-яких зобов'язань щодо послушності та вірності по відношенню до себе. Останні залишалися вільними, якщо це зобов'язання в усіх відношеннях буде виконане;

- у разі, якщо піддані не зможуть протягом 2-х років заплатити цю суму, їх маєтки перейдуть у власність принцеси Анни та угорсько-чеського короля. Гроші мають принести особисті посланці до братиславського замку та підтвердити печаткою їх віддання. Супровід має складатися з одного пішого або кінного загону в складі 200 чоловік, щоб запобігти будь-яким махінаціям;

- у разі смерті Фердинанда, Анна протягом року отримає 100 тисяч угорських золотих або імператорські маєтки на цю суму. Запорукою цього, як і в попередньому випадку, виступають управителі австрійських провінцій. Окрім цього, польський король додає, що такі ж умови є прийнятними і в разі смерті нареченої;

- Анна як придане має отримати 200 тисяч угорських золотих, які під час шлюбу не можуть бути витраченими;

- недоречною вважалася виплата приданого Марії та Людовіку, оскільки воно компенсувало б попереднє придане. Але наречені як весільний подарунок мали отримати по 20 або 25 тисяч золотих щорічно, тобто мова йшла про суму, яку щороку сплачували жителі міст, сіл та інших маєтків. Фактично Марія мала отримати від імператора в подарунок 200 тисяч золотих, які вважалися своєрідним проти приданим;

- у разі смерті нареченої перед весіллям наречений отримує 200 тисяч золотих, якщо ж чоловік помре без спадкоємців, дружина має право на новий шлюб і також отримає 200 тисяч золотих [8, с. 62-64].

Такий вигляд мав перший варіант шлюбного документу, який був підписаний польським королем та гурським кардиналом. Дещо іншою модифікацією цієї угоди був її другий варіант, котрий уже особисто підписали імператор та угорський король у день заручин у Відні 22 липня 1515 р. Фактично саме цей варіант був результатом 4-х місячних дебатів у Братиславі.

На відміну від братиславських угод, віденський варіант має подвійний зміст, а окремі аспекти висвітлені тут набагато детальніше, ніж у попередніх двох. Суть угоди є практично однаковою, окрім того, що чітко вказані міста та місцевості Південної Австрії, з яких мають надходити гроші (стосовно приданого). Паралельно Владислав ІІ вказував міста в Угорщині та Чехії як „придані”. У кінці угоди містяться два розділи, що стосуються польського короля Жигмунда, який, у свою чергу, виступає гарантом свого свідомого, але вже тяжко хворого брата Владислава ІІ Ягелона [8, с. 65].

Угода вступила в дію із весіллям Марії та Людовіка, які одружилися 13 січня 1522 р. в Буді. Щодо партнера Анни, то в братиславських угодах мова йде про Фердинанда, але беручи до уваги джерела, ще в день заручин 22 липня 1515 р. не було одностайно вирішено, хто одружиться з Анною - Фердинанд, Карл чи навіть сам імператор Максиміліан І. Зауважимо, що більшість схилялася до кандидатури Карла. Угорська шляхта хотіла бачити чоловіком Анни Карла, її брат Людовік під час коронації Карла як римського імператора в 1519 р. намагався переконати останнього одружитися з його сестрою, але безуспішно. У результаті 2 травня 1521 р. в Лінці відбулося весілля принцеси Анни та австрійського ерцгерцога Фердинанда, майбутнього угорського та чеського короля [8, с. 66-67].

Висновок

Укладення матримоніального пакту 1515 р. між Ягеллонами та Габсбургами завершило протистояння за чесько-угорський трон. Дружні зв'язки, встановлені між обома династіями, мали першорядне значення для історії всієї Європи, оскільки були початком кінця їхнього тривалого суперництва. Віденський конгрес відіграв важливу роль для обох династій. У майбутньому підтвердилася далекосяжність цієї зовнішньополітичної акції, вигідної передусім для Габсбургів, хоча і Ягеллони не вважали її програшною.

Література

1. Вандич П. Ціна свободи. Історія Центрально-Східної Європи від Середньовіччя до сьогодення. - К.: Критика, 2004. - 462 с.

2. Дворнік Ф. Слов'яни в європейській історії та цивілізації. - К.: Дух і літера, 2005. - 494 с.

3. Історія Центрально-Східної Європи / За ред. Л. Зашкільняка - Л.: Львівський національний університет ім. І. Франка, 2001. - 660 с.

4. Botto J. Z uhorskej diplomacie 16. storoиia // Slovenskй pohѕady. - 1915. - Roљnik 25. - S. 459 - 478.

5. Иeskoslovenskй dмjiny v datech. - Praha, 1986. - 714 s.

6. Dorazil O. Svetovй dejiny v kostve. - Praha: Papirus a Jeva, 1997. - 533 s.

7. Fialovб V. Znojmo a krбlovna Marie, vdova po Ludovнku Jagellonskйm. - Иislo 26. - Brno, 1964. - S. 89-96.

8. Frimova E. Cisбrsko-krбѕovskб svadonб zmluva z roku 1515 / Politickэ zrod novovekej Strednej Eurуpy (500. vэroиie narodenia Ferdinanda I. zakladateѕa Habsburskej monarchie). / Zost. J.Baпurik, K.Slбdek. - Bratislava: Centrum pre europsku politiku, 2005. - S. 62 - 73.

9. Hora - Hoшejљ P. Toulky иeskou minulosti. - Praha: Baronet, 1994. - Dil 3. - 239 s.

10. Kalous A. Voѕba uherskйho kraѕa po smrti Matyбљa Korvina // Dejiny a souиasnosќ. - Иislo 3. - Praha, 2002. - S. 10 - 17.

11. Kavka F. Pшehled dejin Иeskoslovenska v epoљe feudalismu II. Od poloviny 14 st. do r. 1526. - Praha, 1963. - 280 s.

12. Kniha kraѕov. Panovnici v dejinбch Slovenska a Slovakov / Zost. V.Segeљ. - Bratislava: Kleio, 1998. - 300 s.

13. Kratke dejiny Slovenska / Zost. E.Mannova. - Bratislava: AEP, 2003. - 368 s.

14. Macek J. Иeskoslovenskб vlastivмda. - Praha, 1963. - Dнl II. - 647 s.

15. Palackэ F. Dejiny nбrodu иeskйho v Иechбch a na Moravй. - Praha, 1930. - Dil V. - 576 s.

16. Rezek A. Pшнspйvky k dйjinбm иeskэm za krбlщ Vladislava a Ludovika // Иasopis иeskйho muzea 56. - Praha, 1882. - S. 217 - 243.

17. Tomek V. Dмje nбrodu иeskйho v Иechбch a na Moravм do r. 1609. - Praha, 1885. - Dнl I - XII. - 480 s.

18. Veselэ Z. Pшehled dмjin иeskйho stбtu. - Praha, 1999. - 335 s.


Подобные документы

  • Фінляндсько-радянські відносини в 1918-1920 рр. Тартуський мирний договір. Карельська проблема в 1921-1923 рр. Аландське питання у шведсько-фінляндських відносинах на початку 1920-х рр. Особливості розвитку відносин між країнами Північної Європи та СРСР.

    курсовая работа [67,0 K], добавлен 16.04.2014

  • Антифеодальний суспільний рух Західної і Центральної Європи першої половини XVI століття. Лютеранство, найбільший напрям протестантизму. Передумови Реформації, перші десятиліття XVI століття. Кальвiнiзм, особливості Реформації в країнах Західної Європи.

    реферат [37,3 K], добавлен 18.11.2010

  • Післявоєнний устрій Німеччини, економічний розвиток, політика об'єднаної ФРН. Реформи в економіці, внутрішня і зовнішня політика Великобританії. Стабілізація і модернізація суспільно-політичного життя у Франції. Італія: виведення країни в групу лідерів.

    реферат [30,8 K], добавлен 28.11.2010

  • Історичний розвиток відносин Росії і Фінляндії. Дипломатичний етап радянсько-фінської боротьби. Хід Зимової війни 1939 року. "Народна (Терійокська) влада" Отто Куусінена та Фінська народна армія. Підписання Московського мирного договору 1940 року.

    курсовая работа [79,1 K], добавлен 18.05.2014

  • Аналіз позиції США щодо ідеї створення об’єднаної Європи в контексті подій "холодної війни". Дослідження "плану Маршалла", викликаного до життя неможливістю самостійного подолання європейцями економічної кризи. Сутність примирення Франції та Німеччини.

    статья [25,2 K], добавлен 11.09.2017

  • Міжнародно-правові проблеми Австрії. Питання післявоєнного устрою Європи, англо-американська дипломатія в роки другої світової війни. Повноваження Тимчасового уряду. Суспільно-політичний лад, розвиток капіталізму в Австрії, криза парламентаризму.

    реферат [33,6 K], добавлен 30.01.2011

  • Встановлення комуністичного режиму у країнах Східної Європи після війни. Будівництво соціалізму. Криза тоталітарного режиму. Антиурядові виступи в Східній Німеччині. Революції кінця 80-х років. Перебудова в СРСР. Повалення комуністичних режимів.

    реферат [26,3 K], добавлен 17.10.2008

  • Державні кордони володінь монархії Габсбургів, обставини, основні етапи та фактори їх формування. Співвідношення політичних сил, яке склалося у Європі в останній третині ХVІІІ ст., розширення австрійських володінь. Реорганізація апарату управління.

    реферат [18,4 K], добавлен 10.05.2011

  • Балістична і крилата ракети - засоби транспортування ядерного заряду. Етапи радянсько-американських переговорів щодо ядерного роззброєння після обрання Горбачова генсеком ЦК КПРС. Підписання Договору про Стратегічні Наступальні Озброєння між СРСР і США.

    дипломная работа [176,9 K], добавлен 19.10.2010

  • Проблема походження германських племен як одна з ключових проблем історичного розвитку давнього населення Європи. Історія давніх германців за відомостями письмових джерел та археологічних матеріалів. Розселення германських племен на території Європи.

    реферат [18,5 K], добавлен 18.05.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.