Норманська теорія та її оцінка в історичній літературі

Міністерство освіти і науки

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Норманська теорія та її оцінка в історичній літературі

Студента 12 групи

Факультету фізичної культури

та спорту

Толочка Олександра

Васильовича

Житомир 2008

Зміст

Вступ

1. Норманська та антинорманська теорії походження Київської Русі

2. Початкові етапи норманської теорії

3. Анти норманська теорія походження Київської русі

3. Розвиток норманської та антинорманської теорії на сучасному етапі

Висновок

Список літератури

Вступ

Норманська теорія -- наукова теорія, що заклала підвалини норманізму напрямку в українській і зарубіжній історіографії 18-20 ст., прихильники якого вважають норманів (від скандинавського терміну, що означає "північна людина"; у літописах - варяги) засновниками східнослов'янської державності, в т.ч. й Київської Русі. Опосередковано ця теорія доводила провідну роль скандинаво-германських народів у становленні руської державності. Прихильники теорії доводять, що саме ім'я Русь виникло від того самого кореню як і співзвучне фінське ім'я для Швеції (Ruotsi) похідне від старонорвезького слова "людина яка веслує" тому, що веслування було тоді основним способом навігації річками. Також ця назва співзвучна з назвою узбережжям Швеції Roslagen або Roden, звідки варяги прибули до Русі згідно Повісті Минулих Літ.

До питання походження Київської Русі вперше звернувся легендарний літописець Нестор понад вісім століть тому в «Повісті минулих літ». Трактування цього питання є одним із найзаплутаніших у вітчизняній та світовій історіографії. Вузькість джерельної бази, суперечливість і неоднозначність відомого фактичного матеріалу, хибні методологічні підходи, політична заангажованість та ідеологічні симпатії істориків неодноразово ставали на заваді об'єктивному погляду на процес виникнення Давньоруської держави. Перші спроби розв'язати цю проблему було здійснено ще середньовічними хроністами, які штучно пов'язували ранню історію Русі з відомими їм народами східної Європи -- скіфами, кельтами, сарматами, аланами.

1.Норманська та анти норманська теорії походження Київської Русі

Існують 2 точки зору на утворення К. Русі: норманська теорія і теорія природничо-історичного утворення Київської Русі.

1) Норманська теорія - про несамостійний розвиток руської державності (засновники - німецькі вчені Байер і Міллер, запрошені в 18 ст. Катрею II для роботи у Російській Академії наук) - спирається;

а) на «Повість минулих літ» - (основне джерело того часу, написане київським ченцем Нестором на поч. 12 ст. , де розповідається легенда про запрошення слов'янськими племенами в якості князів 3-х братів на чолі з Рюриком (Синеус, Трувор) - варягів (вікінгів, норманів) по походженню;

б) першими керівниками Київської Русі були нормани-князі Рюрик, Олег;

в) у творах римських істориків і ряді інших неслов'янских літописів затверджується про дикість і відсталість східно-слов'янських племен, що говорить нібито про їхню нездатність без: допомоги ззовні заснувати таку могутню державу, як Київська Русь.

2)Теорія історичного процесу утворення класів і держави у східних слов'ян:

а) для цього існували всі необхідні економічні, передумови: достатньо високий розвиток продуктивних сил (археологами знайдені залізні знаряддя праці; доведене відділення ремесла від с/г та інше, що говорить про майнову диференціацію, від котрої один крок до утворення класів і держави); численні успішні військові - походи слов'ян приносили прибуток і прискорювали процес класоутворення; захоплення старійшинами общинних земель говорить про початок складання феодальних відношень і т.і.;

б) археологічні розкопки вказують, що кількість поховань воїнів-норманів мізерно мало в порівнянні зі знайденими похованнями руських воїнів; в) у літописах наступних сторін нормани не згадуються, тому можна зробити висновок, що їх кількість була малою і вони швидко злилися з корінним населенням - ослов'янилися;

г) порівняльний аналіз залишків озброєнь норманів і слов'ян говорить про приблизно однаковий рівень розвитки продуктивних сил;

д) у літописах прямо говориться; що ще до приходу варягів. у Києві правив 1-й князь - слов'янин Кий (кін. поч. ' 7 ст.); франкські «Бертинські першоджерела вперше згадують про державу східних слов'ян (поч. 9 в.), коли в 838 р. до візантійського імператора явилися - посли, що підтверджували, що «їхній народ звуть Росс і спрямовані вони царем, називаним Хаканом, заради дружби».

2. Початкові етапи норманської теорії

Творцями Норманської теорії були німецькі історики Г. 3. Байер, Г. Ф. Міллер і А. Л. Шлецер, які працювали у другій половині 18 ст, у Петербурзькій АН. Підставою для висновку про скандинавське походження Русі (держави і назви) слугувало довільне тлумачення ученими-норманістами писемних джерел, насамперед, статті 862 третьої (1118р.) редакції "Повісті минулих літ" про закликання слов'янами на князювання трьох варязьких князів - Рюрика, Сінеуса і Трувора. Норманська теорія базувалась на уявленні про творення держави внаслідок діяльності видатної історичної особи. Початкове вона мала політичний підтекст, оскільки доводила неспроможність східних слов'ян до самостійного державотворення. У 19 ст. Положення Норманської теорії розвивали російські історики М. Карамзін, С. Соловйов, М. Погодін, датський славіст В. Томсен.На рубежі 19-20 ст. теорія зазнала значної модифікації у працях зарубіжних істориків Ф. Брауна, К. Пандера, С. Рожнецького, В. Вестберга. Не відмовляючись від традиційної концепції норманського завоювання, учені неонорманісти (Г. Янкун, Г. Штокль, Т. Арне, А. Стендер-Петерсен, Р. Пертнер, Т. Капелле, X. Арбман, В. Мошин, М. Таубе, У. Вернадський та ін.) запропонували теорії послідовної зміни іноземного панування над слов'янами, мирної норманської колонізації, вирішальної ролі варягів у формуванні соціальної верхівки Київської Русі, їх визначальноговпливу на економічний розвиток країни.

На захист своєї теорії норманісти висували такі аргументи:

Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни називали шведів;

більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією (911, 944), мають скандинавське походження -- Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд та ін.;

візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» (прибл. 950) наводить як слов'янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість руських назв мають давньонорманське походження;

ісламські географи та мандрівники IX--X ст. завжди чітко розділяли «русів» і «слов'ян».

3. Антинорманська теорія походження Київської русі

Наукову критику норманської теорії (антинорманізм) започаткував у другій половині 18 ст. М. Ломоносов. У першій половині 19 ст. проти неї виступили історики-декабристи, слов'янофіли, пізніше - відомі російські вчені С. Гедеонов, Д.Іловайський, В.Васильєвський. На противагу норманістам вони висунули ряд теорій (балтійсько-слов'янська, литовська, готська), що спричинило розгортання дискусії на новому рівні. У радянській історіографії відчувався значний вплив норманської теорії. Одночасно розпочалася її наукова критика з боку провідних істориків. Значний внесок у спростування постулатів норманізму зробили Б.Греков, М.Тихомиров, Б.Рибаков, Л.Черепній, В.Мавродін, В.Пашуто, Д.Ліхачов, Шаскольський, польський учений Г.Ловм'янський. Помітно менший вплив мала норманська теорія на українську історіографію. Автор "Історії Русів" вважав, що назва Русь, як і держава східних слов'ян постала на місцевому ґрунті. М. Костомаров, виступаючи з критикою норманської теорії, обґрунтовував литовське походження Русі. Критикували норманізм В. Антонович та представники його школи. Видатний український історик М.Грушевський відстоював думку про "істнованіє Руси в полудневих краях тоді ще, коли першого скандинавсько-руського князя, Ігоревого батька з його братами не могло бути й на світі". Учений доводив, що норманська теорія є непотрібною для висвітлення питання про походження Київської Русі. М. Грушевський допускав лише певний вплив варязької військової організації на об'єднавчий процес давньоруських земель під владою Києва. Учні та послідовники М. Грушевського поділяли його погляди, однак, окремі історики "державної школи" в західноукраїнській історіографії 1920-30-х рр. 20 ст. - С. Томашівський, М. Кордуба, М. Чубатий, Б. Крупницький погоджувалися з окремими положеннями норманської теорії Українські історики Д. Багалій, В. Пархоменко, що працювали в наукових установах УРСР стояли на позиції антинорманізму.

4. Розвиток норманської та антинорманської теорії на сучасному етапі.

Сучасна українська історична наука, репрезентована працями учених П. Толочка, М. Брайчевського, М. Котляра, В. Барана та ін. доводить, що Н.т. як проблема походження Київської Русі втратила наукове значення. Доведеним фактом вважається існування протодержавних утворень у Подніпров'ї, Галичині і Волині задовго до літописного повідомлення про покликання варягів. Ряд сучасних російських істориків (Д. Мачінський, Г. Лебедев, 0. Мельникова) поділяють погляди норманізму і доводять північне походження Русі.

Яскравим свідченням об'єктивності «варязького чинника» у створенні київської держави є вислів одного із західних дослідників Г. Штокля: «Перша руська держава середньовіччя виросла з поєднання багатьох елементів. Варяги були лише елементом серед багатьох, однією історичною силою серед інших. Руська історія тільки через варягів є така сама фікція, як руська історія без варягів».

Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. її автор, професор Гарвардського університету (США) О. Пріцак, запропонував взагалі відмовитися від концепції слов'янського походження Русі. На його думку, поляни були не слов'янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка -- спадкоємницею роду Кия, який заснував (іноді вживається термін «завоював») Київ у VIII ст. Однак ця версія не витримує критичної перевірки. Археологічні дослідження стародавнього Києва свідчать про місцеву слов'янську самобутність його матеріальної культури. Пам'ятки хозарської (салтово-маяцької) культури зустрічаються надзвичайно рідко і не становлять навіть відсотка від загальної кількості знахідок^..

Норманська теорія походження Руси є основною в європейських наукових історичних колах.

Висновок

Із норманами чи без них, східні слов'яни були в силах зробити останній крок від розкладання первіснообщинного до феодального ладу.

Розвиток київської держави на ранніх етапах має безліч загадок тому і породжує нові теорії які беруть свій початок з різних історичних джерел. Вчені намагаються дослідити дані теорії для того, щоб дати об'єктивний висновок історичним подіям. Однак полеміка потрапила в русло не наукової дискусії, а ідеологічного протистояння. «Космополітизмові» німецьких вчених, які, абсолютизуючи «варязький фактор», принижували державотворчу здатність слов'ян, було протиставлено «державницький патріотизм», що був своєрідним виявом зростаючої національної самосвідомості. При таких обставинах ми іноді навіть досвідчені вчені забувають про такий термін як «історична правда», породжуючи цим, в свою чергу, прогалини у вітчизняній історії.

Використана література

Бойко О. Історія України. - К., 1999 р.

Боровський В. Походження Києва. - К., 1981 р.

Брайчевський М. Походження Русі. - К., 1968 р.

Гайбонюк В. Історія України. Хроніка. Події. Факти і анотації. Навчально-довідковий посібник. - Київ - Рівне, 1997 р.

5. М. Грушевський. Історія України-Руси. Том I. - К., 1995 р.