Українська національна символіка

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля!

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

Гей-гей, браття милі,

Нумо братися за діло,

Гей, гей, пора встати,

Пора волю добувати!

Ой, Богдане, Богдане, славний наш гетьмане,

Нащо оддав Україну ворогам поганим ?!

Щоб вернути її честь, ляжем головами,

Наречемось України славними синами.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

Спогадаймо тяжкий час, лихую годину,

тих, що вміли умирати за нашу Вкраїну,

Спогадаймо славну смерть лицарства-козацтва!

Щоб не стратить марно нам свого юнацтва!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І - покажем, що ми, браття, козацького роду!

Державний Гімн України (до закону України "Про Державний Гімн України" 6 березня 2003 року)

Ще не вмерла України ні слава, ні воля.

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,

В ріднім краю панувати не дамо нікому;

Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,

Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

А завзяття, праця щира свого ще докаже,

Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,

За Карпати відоб'ється, згомонить степами,

України слава стане поміж ворогами.

Душу, тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду.

слова - П. Чубинський (виправлені Вербицьким)

музика - М.Вербицький

Державний Гімн України

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Розділ IV. Державні символи Президента України

Традиційно символами вищої влади слугували унікальні історичні реліквії, які передавалися у спадок - корони, вінці, скіпетри, держави, ритуальна зброя, особливий одяг. За часів Козаччини такі символи - клейноди - були уособленням верховної влади гетьмана. Булава і бунчук привселюдно вручалися гетьману після обрання його на козацькій раді.

В Україні з 1994 року був тільки штандарт глави держави - з дуже гарним древком та досить скромним полотнищем. Нові офіційні символи Президента України розроблені 1999 року Геральдичною палатою «Олекса Руденко & компаньйони». Президентські клейноди розробили та виготовили лише за 16 днів. [13, 321]

Офіційні символи Президента України затверджені указом Президента вiд 29 листопада 1999 року і використовуються під час інавгурації. Президенту їх вручає голова Конституційного Суду України. Після інавгураційної промови Президент займає спеціальне місце в сесійній залі парламенту, біля якого розміщено Штандарт Президента України.

Штандарт Президента -- це квадратне синє полотнище, в центрі якого зображено золотий тризуб -- Знак Княжої Держави Володимира Великого, по периметру йде золота лиштва з рослинного орнаменту. (Дод. XII.)

Двостороннє шовкове полотно вишите із застосуванням комп'ютерних технологій. На одній стороні штандарта нанесено понад мільйон стібків ниткою червоного і жовтого золота. Вишитий тризубець, завдяки використанню спеціальної підкладки, є об'ємним. До речі, за такою ж технологією зроблені й прапори королеви Великої Британії, президентів США та Франції. [13, 323]

Знак (колар) Президента України важить майже 400 грамів. Нагрудний знак Президента не є обов'язковим, але глави більшості європейських держав його мають: наприклад, президентські колари (чоловіча прикраса на зразок жіночого кольє) є серед символів державної влади Польщі, Чехії, Болгарії. У деяких країнах для кожного нового глави держави виготовляють свій колар, а попередній передають до експозицій національних музеїв.

Ажурний ланцюг з історичною реліквією - ладанкою, яка, за переказами, належала українському гетьману Івану Мазепі, - був серед атрибутів президента України в екзилі.

Колар виготовлений з білого та жовтого золота. Сім його медальйонів розписали київські художники. На них у мініатюрі зображені золотий княжий тризуб, тризуб Володимира Хрестителя, золотий галицький Лев (герб Галицько-Волинського князівства), знак «Погоні» (герб Великого князівства Литовського, до складу якого входили українські землі), знак «Козак з мушкетом», герб «Абданк-Сирокомля» (родовий герб Богдана Хмельницького) і герб Української Народної Республіки як першої спроби створення незалежної України в XX столітті. Розписні медальйони чергуються з ювелірними: над лавровими вінками з білого золота вкладене калинове листя з жовтого золота, по якому «розсипані» 96 півтораміліметрових гранатів. (Дод. XIIІ.)

Львівські майстри зібрали колар за десять днів.

І печатка, і колар зберігаються в шкіряних футлярах з оксамитовим ложементом і відтисненим зображенням Малого герба України.

Гербова печатка Президента України має круглу форму. У її центрi - зображення малого Державного Герба України, по колу йде напис «Президент України». Пiд гербом - стилiзоване зображення знака Ордена князя Ярослава Мудрого. Держак нової печатки прикрашений лазуритовою кулею. Тубус печатки, тобто центральна частина, позолочений; за своєю кольоровою гамою вона відповідає національному прапору України - блакитний верх і жовтий низ. Печатка виготовлена зі срібла і важить майже півкілограма. Зробив її - лише за тиждень - київський ювелір Михайло Чебурахін. (Дод. XIV.)

Президентська булава срібна, але повністю визолочена, її вага - 750 грамів. Складається вона з двох порожнистих частин: рукоятки й так званого яблука. У них «секрет» - тригранний стилет із булатної сталі з вигравіюваним позолотою латинським девізом «Omnia revertutur» («Усе повертається»).

Яблуко булави прикрашене золотими орнаментальними медальйонами й увінчане золотим стилізованим вінцем, прикрашеним камінням та емаллю. За традицією, на булаві 64 камені (смарагди та гранати) у золотій оправі. Стилет із булави витягується за допомогою кнопки, прикрашеної якутським смарагдом. Зберігається булава в різьбленій скриньці з червоного дерева. (Дод. XV.)

Висновки

Одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-якої країни є визначення національної символіки як невід'ємної ознаки незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині -- герб, прапор, гімн. Символіка є втіленням боротьби за самовизначення, це -- історичне надбання народу, частка його етнокультури. Символіка передає (через умовне зображення) сутність держави, дає уявлення про соціальні цінності державного ладу тощо.

У нашого народу на його землі глибоке тисячолітнє коріння. Українці, як і інші народи, пройшли довгий шлях розвитку, що зафіксувався а усіх сферах життя - культурі, мові, побуті. Україна може пишатися своєю древньою величною історією.

Найбільшим святом для українського народу став день 28 червня 1996 року - день прийняття Основного Закону - Конституції України.

У статті 20 цього документа записано: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб і Державний Гімн України».

Ключем до розуміння української символіки є чільний її елемент, нині відомий під назвою "Тризуб".

Перша літописна згадка про тризуб як про великокнязівський знак стосується Х ст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншого - тризуб.

Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов (або Вогонь, Воду й Життя). Тому тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі, в гербі французької королеви Анни, на надгробку св. Еріка у Швеції тощо.

На час прийняття Руссю-Україною християнства тризуб був настільки популярним, що хрест довелось об`єднати з ним в один знак -- для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).

Кожен символ ставить акценти на різних аспектах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу на значимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я-енергії, принцип вогню і поступу .

У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також "русь" і "сколоти", як і в їхніх попередників, панувала трикомпонентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської (Київської) держави від трьох братів, які "сіли" на трьох київських горах. Зверхники полян-русів, київські князі, так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці - Тризуб.

Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні також широку естетичну функцію та функцію оберегу. Тризуб зображався як в орнаментах тканин, килимів, карбування, так і в рукописних текстах книг, на монетах і печатках, на ювелірних виробах, державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді.

Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVII ст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі. Так, у Карпатах, під Різдво чи Йордан, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.

Крім містичного знаку-тризуба українська державна символіка включає жовто-сині барви.

На відміну від однозначного слова "колір", слово "барва" багатозначне. В старовину воно означало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантів слова "барва" набув значення матеріального барвника, це слово "фарба", інший "варна" -- зберіг лише його друге значення: певної групи людей.

Запорожці, як люди, які повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів -- одягались у червоно-малиновий одяг і мали, крім мирного жовто-синього, бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білий прапор, військово-магнатські формування -- червоно-білий, а військово-народні -- червоно-чорний. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зразу -- він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася на Україні і до сьогоднішнього дня в традиції вишивати червоно-чорним по білому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн) в одному народі.

Однак, жоден з цих традиційних кольорів не став державною барвою в силу двох причин. Перша з них полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності, а друга -- в тому, що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна синьо-жовта.

Національна барва з`являється по всій Україні і, насамперед, у розписах церков та у церковних речах -- ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва -- мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто-синіх тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою підковою і золотим кавалерським хрестом.

Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною синьо-жовтою барвою, яка виразно виявилася під час середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки. Як відомо, Київщина у цей період встановила гербом золотого тризуба на голубому полі, Галичина -- золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі.

Жовто-синя барва була настільки усвідомленою як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто-синього прапора як державного символу, не викликало жодного сумніву, що до правомірності цього акту.

Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу й Кіліманджаро, а жовто-синя барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.

Що стосується національного гімну України, то ним став вірш визначного патріота і вченого, поета і громадського діяча Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна", написаний у 1862 році. Вперше вірш було надруковано у львівському журналі "Мета", 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один з них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863, а з нотами -- 1865 вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.

15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте, тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон "Про Державний гімн України" запропонований президентом Леонідом Кучмою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний гімн Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і приспіву пісні Павла Чубинського "Ще не вмерла Україна". У той же час перша строфа гімну, згідно з пропозицією президента, звучатиме "Ще не вмерла України і слава, і воля".

Список використаних джерел та літератури:

Багринець В. Символ соборної України: [Герб] // Державність. -- 1992. -- № 4. -- C. 16-18;

Баленок В.С. Червона калина - Україна: Питання укр. держ. символіки: Ст. 1991 - 2003 рр. / В.С.Баленок. - Л., 2003. - 71 с.;

Братко-Кутинський О.А. Нащадки Святої Трійці: Генеза укр. держ. символіки. - К.: Білий птах, 1993. - 85 с.;

Братко-Кутинський О. Статус і назви тризуба: // Мол. гвардія. -- 1991. -- 12 листоп. -- С. 3;

Буяк Б.Б. Прапорові барви на Запорізькій Січі // Україна і світ. Історія: минуле і сучасність: -- Тернопіль, 1995. -- С. 38-43;

Власенко І. Знак соборності України: [Про проект Великого Державного Герба України] // Час- Time. -- 1997. -- 29 трав. -- 4 черв. -- С. 4;

Гломозда К. Вже не символіка, а вищі відзнаки держави: [Нац.-держ. символіка] // Голос України. -- 1991. - 19 груд. -- C. 3; 20 груд. -- C. 7;

Гломозда К.Ю. Історичні гербові знаки та прапорові барви України // Укр. іст. журн. - 1990. - № 5. - С. 63 - 64;

Гончар Н. На захист святині: [Гімн України] // Нар. газета. -- 1997. -- № 4 (січ.). -- С. 4;

Гречило А. Питання про порядок кольорів на українському прапорі в 1917-1920 рр. // "Знак". - 2006. - Ч. 40. - С. 10-11;

Гречило А. Становлення українських національно-державних символів у 1917-1920 роках // "Записки наукового товариства ім. Шевченка". -- Львів, 2006. - Т. CCLII. - С. 114-142;

Грушевський М. Про гербові знаки України // Кто виноват. -- 1991. - № 9. - С. 16;

Держава. Державні символи України. Символіка державна. Символіка політична // Політологічний енциклопедичний словник /За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна. - К., 1997. - С. 97 - 98, 100, 321, 322;

Джеджула Ю. І щедрість божа, велич, слава і честь: [Укр. герби] // Київ. вісн. -- 1993. -- 25 берез. -- С. 2;

Дмитрієнко М., Савчук Ю. Великий герб нашої держави // Укр. слово. -- 1997. -- 24 квіт. -- С. 12;

Захарченко В. Невже підніметься рука проти священного тексту: Актуальний коментар: [Гімн України: яким йому бути?] // Літ. Україна. -- 1996. -- 26 верес. -- С. 2;

Ісаєвич Я. Бойові прапори козацького війська ( середина ХVІІ ст. ) // Укр. іст. журн. - 1963. -- № 1. - С. 85 - 87;

Історія державності України: Експериментал. підручник/ За заг. ред.. О.М Бандурки,, О.Н Ярмиша.. -- Х.: Одіссей, 2004. -- С.361- 363;

Історія України: національно-державна символіка України. -- К., 1994. -- 22 с.;

Коментар до Конституції України / Ред. А. І. Осауленко. - К.: 1996.-- 376 с. - [Коментар статті 20-ї про державну символіку України]. -- С.65-67;

Комментарий к Конституции Украины: Кн.1 / А.Г. Мучник.-- К.: Парламентское изд- во, 2000. - 254 с. - [Із змісту: про Державний прапор України].- С. 225-230;

Конституція незалежної України: У 3 кн. Кн.1 Документи, коментарі, статті / Під заг. ред. С.Головатого. -- К.; Укр. правнича фундація, 1995. - 398 с. - Із змісту: Державні символи. - С.179, 250, 316;

Кульчицький С. Кольори прапора для незалежної України: [Історія] // Освіта України. -- 1999.- 25 серпня.- С.5;

Мацько М. Держава: герб, прапор, гімн // За вільну Україну. -- 1991. -- 4 груд. -- С. 2;

Новак І. Етикет державного прапора // Людина і політика. --2001.-№2. -- С. 97-102;

Пастернак О. Пояснення тризуба, герба Великого Київського князя Володимира святого. -- К.: Веселка, 1991;

Пашко М. Чи стане Великий Державний герб України "рубіконом" на шляху цивілізації? // Закон і бізнес. -- 1997. -- 25 черв. -- С. 7;

Пепа В. Джерела національної символіки // Молодь України. -- 1991. -- 25 черв. -- С. 2;

Підопригора А. Про авторів гімну України: [Гімн "Ще не вмерла Україна"] // Уряд. кур'єр. -- 1994.. -- 1 верес.. -- С. 9;

Погребенник Ф. Провісник нашої волі, або Кілька штрихів з історії гімну "Ще не вмерла Україна" // Голос України. -- 1992. - 11 лют. -- С. 12;

Постанова Верxовної Ради України „Про Державний Герб України" // Вiдомостi Верxовної Ради України. - 1992. - № 40. - Ст. 592;

Про День Державного Прапора України: Указ Президента України від 23 серп. 2004 р. № 987 // Офіційн. Вісн. України. - К., 2004. -- № 35. -- С. 42;

Про Державний прапор України: Постанова Верхов. Ради України від 28 січ. 1992 р. № 2067 // Відомості Верхов. Ради України. - К., 1992. -- № 19. - С. 539;

Рожнятовська О.А. Кольори, що дають надію: До Дня Державного Прапора України // Календар знаменних і пам'ятних дат. -- 2005.- 3-й кв.- С.68-76;

Руденко А. Яким бути гербу України // Демокр. Україна. -- 1991. -- 5 листоп. -- С. 2;

Сележан Й. До питання про українську символіку // Сележан Й. Основи національного виховання: Хрестоматія. -- Чернівці, 2006. -- С. 21-48;

Сергійчук В.І. Доля української національної символіки - К.: Т-во “Знання” УРСР, 1990. - 48 с;

Сергійчук В. Жовто-блакитний прапор: Нац. символіка України // Наука і сусп-во. -- 1990. -- № 9. -- С.46-47;

Сергійчук В.І. Національна символіка України: Наук.-худ. кн. - К.: Веселка, 1992. -- 109 с.;

Символіка України: походження, традиції, доля // Веч. Київ. -- 1991. -- 25 січ. -- С. 2;

Символи української держави. Прапор. Герб. Гімн // Веселочка. -- 2003. -- №4. -- С.4-5, 9;

Ситник А. Наш прапор // Закон і бізнес. -- 1992. -- 25 черв.;

Скотинський T. Український герб та прапор. -- Львiв, 1935. - С. 17 - 18;

Сорока С. Релігійне підґрунтя української національної символіки // Трибуна . - 1994. -- №3/4.- С.37-39, №7/8. - С.30-32;

Стецюк П.Б. Державні символи України: конституційно-правова характеристика // Вісн. Конституц. Суду України. -- 2004. -- № 6. -- С.103-115;

Сокульський А. Національна символіка України. -- Запоріжжя, 1993. -- 103 с.;

Тимошенко Н. Державний прапор - символ країни // Політика і час. -- 1997. -- № 10. -- С.62-66;

Тищенко Л. Козацькі клейноди // Чумацький шлях. -- 2002. -- №4. -- С.18-20;

Ткаченко В. Національна символіка в контексті історії України // Голос України. -- 1991. -- 5 черв. -- С. 12-13; 6 черв. -- С. 15; 8 черв. -- С. 11;

Толочко П. Малий герб України // Голос України. -- 1992. -- 11 берез. -- С. 12;

Tрембiцький В. Iсторичнi та правнi основи українського державного герба // Правничий вiсник. -- Нью-Йорк, 1971. -- Kн. 3. -- С. 131 -- 133;

Україна. Верховна Рада. Президія. Про заходи щодо вирішення питання про державну символіку України: Постанова… 24 черв. 1991 р. № 1238-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 31. -- Ст. 410;

Україна. Верховна Рада. Президія. Про малий герб України: Постанова… 15 січ. 1992 р. № 2042а-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 17. -- Ст. 218;

Україна. Верховна Рада. Президія. Про прапор України: Постанова… 18 верес. 1991 р. № 1567-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. -- 1992. -- № 47. -- Ст. 655;

Чебоненко Г.М. Герб, прапор, гімн - державні символи України // Розкажіть онуку. -- 2006. -- №11/12 (Черв.). -- С.8-9;

Чечнєв Б. Дух, буква і закон: Про символіку і символи відродження України. -- К.: Рада, 2004. -- 34 с.;

Чечнєв Б. Про символіку і символ відродження України // Віче.-1996. -- №12. -- С.83-88;

Шиян В. Українська символіка. -- Канада: Укр. Відродження, 1990. -- 35 с.;

Яценко Б. Символ державності України-Руси XII століття // Вітчизна. -- 1994. -- № 9-10. -- С. 136-138.

Додатки

І. Сучасний Малий герб України

ІІ. Тризуб на монеті Володимира Святославовича

ІІІ. Історичні знаки і герби

Двозуб Святослава І Х століття	Тризуб Володимира І Х століття	Тризуб Ярослава І ХІ століття
Київський архангел 13 століття	Чернігівський орел 13 століття	Волинський хрест 13 століття	Перемишльський орел 13 століття
Запорозький мушкетер 16 -- 18 століття	Галицька галка 13 століття	Галицько-волинський лев 14 століття

ІV. Малий герб УНР зі стилізованим тризубом Володимира

V. Великий і малий державні герби УНР. 1918 р.; Г. Нарбут. Велика державна печать УНР. 1918 р.

Великий і малий державні герби УНР. 1918 р.	Г. Нарбут. Велика державна печать УНР. 1918 р.

VI. Проект герба Української Держави з тризубом Влодимира і стрільцем Війська Запорозького

VII. Стаття 20 Конституції України

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

VIII. Проект Великого герба

ІХ. Державний прапор України

Х. Прапор з гербом Галицько-Волинського князівства.

Традиційний мотив полкових прапорів Гетьманщини

Варіант прапора 1917 р.

Прапор УНР та Української Держави 1918-1920 рр.

Прапор УРСР 1927 р.

Прапор УРСР 1949 р.

ХІ. Михайло Вербицький, автор музики державного гімну України

XII. Штандарт Президента

XIIІ. Знак (колар) Президента України

XIV. Гербова печатка Президента України

XV. Президентська булава

XVІ. ЗАКОН УКРАЇНИ Про Державний Гімн України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 24, ст.163)

Стаття 1. Державним Гімном України є національний гімн на

музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору

П. Чубинського в такій редакції:

"Ще не вмерла України і слава, і воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

Приспів:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду".

Стаття 2. Встановити, що урочисті заходи загальнодержавного

значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну

України.

Музичне виконання Державного Гімну України здійснюється під

час проведення офіційних державних церемоній та інших заходів.

Стаття 3. Наруга над Державним Гімном України тягне за собою

відповідальність, передбачену законом.

Стаття 4. Цей Закон набирає чинності з дня його

опублікування.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 6 березня 2003 року N 602-IV

XVІІ. Постанова Верховної Ради України Про Державний герб України

Верховна Рада України постановляє:

Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються).

Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом I цієї Постанови.

Голова Верховної Ради України І. ПЛЮЩ

м. Київ 19 лютого 1992 року N 2137-XII