Створення та діяльність товариства "Просвіта"

ЗМІСТ:

Вступ

Розділ 1. Історія створення та діяльності Всеукраїнського товариства «Просвіта»

1.1 Сторінки історії

1.2 Новітня історія "Просвіти"

Розділ 2. Поняття «Культурно-просвітня робота». Організація дозвілля та культурна діяльність товариства «Просвіта»

2.1 Культурно-просвітня робота

2.2 Організація дозвілля та культурна діяльність товариства «Просвіта»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Всеукраїнське товариство "Просвіта" ім. Тараса Шевченка - громадська культурно-просвітницька організація, яка діє відповідно до Конституції України, чинного законодавства й Статуту. Товариство є правонаступником "Громади" (1860 р. - поч. ХХ ст.), "Просвіти" (1868-1939 рр.) і Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (1989-1991 рр.).

Товариство в основу своєї діяльності ставить утвердження української національної ідеї, українського національного відродження, розвиток національної культури та піднесення духовності і добробуту українського народу. Мета діяльності Товариства - відродження історичної пам'яті українського народу, формування національної свідомості.

Це найстаріша громадська організація не лише в нашій державі, а й одне з найстаріших просвітницьких об'єднань в Європі. Діяльність “Просвіти” завжди, від дня заснування у Львові 1868 року, мала велику мету: незалежність України, державність народу, об'єднаного прагненнями зберегти і примножити власну духовність, рідну мову, історію, культуру. Саме за це її визнав, полюбив, зберіг рідний народ, за це переслідували й нищили вороги, через це люто, агресивно-підступно діють і сьогоднішні її опоненти, які не можуть змиритися з тим, що “Просвіта” живе і діє, не лише народжуючи державного рівня ідеї, а й виступаючи їхнім послідовним реалізатором. Чужоземні впливи -- польські, австрійські, німецькі, російські -- завжди протистояли “Просвіті”, бо добре розуміли, що визначення: свідомий патріот, українець, певний свого роду й народу, будівничий держави -- синоніми до звання просвітянина, а членство в “Просвіті” -- це звання воїна і вчителя, просвітителя і трудівника.

Сьогодні це одне з масових громадських об'єднань, яке проводить велику культурно-просвітницьку роботу, бере активну участь у процесах державотворення, воно є консолідуючою силою суспільства. В основу своєї діяльності Товариство ставить утвердження української національної ідеї, українського національного відродження, розвиток національної культури. Велика роль належить „Просвіті“ в проголошенні 1991 року Незалежності України, в процесі прийняття Конституції України, а саме ст.10, яка затверджує державність української мови, та інших важливих державотворчих документів. З ініціативи „Просвіти“ встановлені загальнодержавні свята, проводяться форуми, фестивалі, масові культурно-дозвільні заходи.

Актуальність поставленої проблеми полягає у тому, що досліджуючи тему проведення культурно-дозвільної роботи товариством «Просвіта», ми можемо почерпнути для себе важливі відомості, які зможуть допомогти нам у майбутній професійній діяльності.

Об'єктом роботи є всеукраїнське товариство «Просвіта» і його діяльність у сфері культури та організації дозвілля.

Предметом нашого дослідження є історія ВУТ «Просвіта», визначення поняття культурно-просвітницької роботи, аналіз діяльності товариства «Просвіта» у сфері культури та дозвілля.

Мета курсової роботи -- полягає в тому, щоб на базі статутних даних товариства «Просвіта» та інших відомостей дослідити заходи товариства в галузі культури та дозвілля.

Для досягнення даної мети необхідно розв'язати наступні завдання:

Дослідити історію створення Всеукраїнського товариства «Просвіта», та її діяльність на сучасному етапі;

Охарактеризувати поняття культурно-просвітня діяльність;

Проаналізувати роботу товариства «Просвіта» у сфері культури та в організації дозвілля.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання матеріалів і їх висновків для подальшого дослідження діяльності товариства «Просвіта».

Фактичний матеріал дослідження може бути використаний для написання навчальних посібників, підручників з методики організації відпочинку та дозвілля. Висновки можуть застосовуватись для створення навчальних програм та при написанні узагальнюючих праць з суміжних дисциплін які мають відношення до цієї проблеми.

Розділ 1. Історія створення та діяльності Всеукраїнського товариства «Просвіта»

1.1 Сторінки історії

Як продовження давньої традиції самовіддано стверджувати своє національне буття за допомогою освіти, знань, науки постало позаминулого століття самобутнє явище українських „Просвіт“. За умов чужинецького панування вони ставили завдання будити національну свідомість, підтримувати українську культуру і мову, розповсюджувати книжки, вивчати духовну спадщину народу. Власне, завдання були широкі, вони змінювалися відповідно до обставин часу й місця, самі „Просвіти“ еволюціонували, але головне завжди лишалося: то була праця задля національно-культурного й національно-політичного відродження України.

Товариство „Просвіта“ було засноване 8 грудня 1868 року у Львові. Його першим головою було обрано професора академічної гімназії, композитора Анатоля Вахнянина. Згідно з першим статутом, „Просвіта“ була науково-просвітницькою організацією. Найширшою ділянкою її роботи було видання та розповсюдження книжок, створення читалень, організація вечорниць, вистав, курсів для неписьменних. Наприкінці 1913 року „Просвіта“ мала 77 філій і 2648 читалень. Головні філії очолювали видатні письменники та вчені. Так, головою Київської „Просвіти“ був Б. Грінченко (1906 р.), а його заступником - Леся Українка; Чернігівську „Просвіту“ очолював М. Коцюбинський (1906 р.), Миколаївську - М. Аркас (1907 р.), Катеринославську - академік Д. Яворницький (1905 р.). У „Просвіті“ активно працювали І. Франко, М. Грушевський, А. Волошин, М. Лисенко, І. Карпенко-Карий, Гулак-Артемовський та чимало інших видатних людей. „Просвіта“ підтримувала зв'язки з українцями Закарпаття, Хорватії, Боснії, США, з багатьма освітніми організаціями. [1, 22]

Окупація Львова у 1914 р. військами царської Росії завдала значної шкоди „Просвіті“. Було знищено бібліотеки, читальні, репресовано активних діячів. Робота „Просвіти“ активізувалась 1918 р., і через десять років вона мала на землях окупованої Польщею Галичини 2934 читальні та 12508 членів, а в 1934 р. -3046 читалень і близько 500 тисяч членів. Після 1937 р. організація переживала тяжкі часи. Польська влада закривала читальні, особливо на північно-західних землях. У таких умовах 8 червня 1939 р. відбувся останній загальний збір „Просвіти“. Цей рік став останнім роком існування „Просвіти“ на наших землях. Сталінські опричники знищили архіви, цінні історичні документи й рукописи, друковану продукцію. Не дозволили відновити роботу „Просвіти“ й гітлерівські окупанти. Відтоді Товариство „Просвіта“ існувало лише за межами України, де українські емігранти свого часу відсвяткували його столітній ювілей.

“Просвіта“ була матір'ю всіх наших організацій і товариств. Ліквідована більшовицьким режимом, вона не щезла безслідно, як того прагнули комуністичні ідеологи. Багато її членів, переживши війну та репресії, передавали згодом ідеї „Просвіти“ своїм дітям, онукам.

1.2 Новітня історія "Просвіти"

Наприкінці 80-х років, коли агонізувала комуністична система в Україні, досвід "Просвіти" прислужився справі самоусвідомлення, самоідентифікації українців, реалізації національної ідеї, квінтесенцією якої стало проголошення Акта Незалежності 24 серпня 1991 року. Становлення організації відбувалося в умовах шаленого тиску комуністичної номенклатури. 17 грудня 1988 року в Києві був створений організаційний комітет для скликання установчої конференції Товариства української мови, який очолив Дмитро Павличко. Через 2 місяці був підготовлений статут. А 11-12 лютого 1989 року в Республіканському будинку кіно відбулась установча конференція - перший легальний форум незалежної громадської організації у Києві. Було прийнято статут і обрано керівні органи Товариства української мови імені Тараса Шевченка. Головою став Дмитро Павличко. [2, 3-5]

Товариство брало найактивнішу участь у всіх загальнополітичних заходах, не випускало з поля зору проблему зміцнення позицій української мови як державної, підготовку Верховною Радою Закону про мови в Україні.

29-30 вересня 1990 року відбулася ІІ конференція в місті Києві. Змінено статут. На альтернативній основі головою Товариства було обрано народного депутата України Павла Мовчана.

12 жовтня 1991 року була скликанна ІІІ позачергова конференція, на якій Товариство було реорганізоване у Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Постали й нові завдання, продиктовані новим, незалежницьким курсом держави, - на її розбудову і зміцнення, на утвердження української мови як державної в усіх ділянках суспільного життя, поширення знань серед населення, формування національної свідомості.

4-5 грудня 1993 року відбувся IV з'їзд Всеукраїнського товариства "Просвіта" та ювілейне засідання, присвячене 125-літтю організації. Головою Товариства обрано народного депутата України Павла Мовчана. З'їзд окреслив актуальні проблеми українського відродження і розбудови держави. Особливу увагу було звернуто на майбутні вибори до Верховної Ради України. Просвітяни продовжили взятий курс на висвітлення замовчуваних раніше сторінок нашої трагічної історії, на відродження української національної культури через видавничу, лекційно-просвітницьку діяльність, визначили як пріоритетну економічну просвіту народу...

Активну участь взяли просвітяни і в конституційному процесі, який завершився перемогою демократичних сил - ухваленням 28 червня 1996 року Конституції - Основного Закону України та проголошенням статтею 10 державності української мови. Великий резонанс в українському суспільстві викликала зорганізована Товариством серія "круглих столів" за участю урядових структур щодо активного впровадження статті 10 Конституції України в усі ділянки суспільного життя.

Не є ні для кого секретом, що саме із лона "Просвіти" виокремились більшість новітніх організацій і партій, які так і не змогли осягнути масштабів Товариства й зробленого ним: внутріпартійні чвари розчленили ці й так нечисленні політичні угруповання ледь не до карликових розмірів. Просвітянам удалось уникнути такої долі і прийти до свого V з'їзду згуртованими й об'єднаними задля здобуття спільної мети: побудови не на словах, а на ділі незалежної Самостійної Соборної Української Держави, в якій українці відчували б себе повноправними господарями, українським народом, а не зденаціоналізованим народом України.

Просвітянський форум, що дуже символічно, відбувся у переддень вікопомної дати - п'ятої річниці Референдуму, який підтвердив всенародним волевиявленням Акт про самостійність Української держави і пройшов під знаком єдності і взаєморозуміння. Лише єдиним фронтом усіх національно-демократичних сил - і це стало лейтмотивом з'їзду - зуміємо відстояти українське в Україні.

"Ми, просвітяни кінця ХХ століття, - відзначив голова Товариства Павло Мовчан, - мусимо усвідомити становище української нації в постійно змінюваному світі, бачити її перспективу, її спроможність відновити свій власний шлях розвитку... Наші наміри найсерйозніші. До цього нас спонукає реальність, коли йдеться не лише про виживання української культури, а й мови, отже, нації. А наша нація невмируща. Ми свідомі цього". [6]

Розділ 2. Поняття «Культурно-просвітня робота». Організація дозвілля та культурна діяльність товариства «Просвіта»

2.1 Культурно-просвітня робота

Культурно-просвітня робота -- система заходів, що сприяють культурному вихованню й освіті населення, підйому його загального культурного рівня, розвитку творчих здатностей, організації дозвілля.

Під терміном «культурно-просвітня робота» розуміють спрямовану діяльність клубних закладів, масових бібліотек, парків культури й відпочинку; велике місце займає культурно-просвітня робота в роботі музеїв, кінотеатрів, театрів і інших установ культури, а також радіо й телебачення. У широкому змісті поняттям культурно-просвітня робота охоплюється будь-яка організована поза навчальними закладами діяльність, що сприяє культурному росту людини.

Культурно-просвітня робота охоплює найширші верстви населення. Звичайно, вести таку роботу не просто. Але, якщо вона вірно організована, вона має велику силу ідейно-емоційного впливу. Зміст культурно-просвітньої діяльності обумовлений потребами суспільства в розширені демократії, удосконаленні суспільних відносин, всебічним розвитком здібностей людей, раціональним проведенням їхнього дозвілля. [3, 3-4]

Культурно-просвітня робота об'єднує людей у сфері вільного часу, виявляє їх природні здібності, таланти, породжує той емоційний настрій, без якого людина не може працювати творчо, з повною віддачею сил.

Підготовка кадрів культурно-просвітніх працівників ведеться в інститутах культури, вищих профспілкових школах, культурно-просвітніх училищах, бібліотечних технікумах. У ряді педагогічних, медичних і інших вузах створені факультети суспільних професій, які готовлять суспільних керівників культурно-просвітньої діяльності паралельно з основною спеціальністю.

Культурно-просвітня освіта -- система підготовки фахівців вищої й середньої кваліфікації для культурно-просвітніх установ; клубних працівників (методистів -- організаторів клубної роботи, керівників колективів художньої самодіяльності), а також бібліотекарів, бібліографів та інших спеціалістів.[3, 5]

Сучасна культурно-просвітня освіта передбачає широку загальнонаукову й спеціальну підготовку майбутніх фахівців. У числі спеціальних дисциплін - історія й теорія культури, історія культурно-просвітньої роботи.

На якій би ділянці не працював культурно-просвітній спеціаліст, його діяльність торкається різноманітних сфер життя. Тому йому необхідне знання сучасних методів та засобів впливу на свідомість людей. Іншими словами кожен випускник інституту культури повинен володіти технологією культурно-просвітньої діяльності.

Організаційно-методична підготовка студентів має на меті не тільки отримання ними певної суми знань, вмінь та навиків, але й, розвиток їхніх особистісних якостей, економічного мислення, здібностей до масової діяльності.

Наявність великого національного фонду вільного, дозвільного часу і широкої соціально-культурної бази є передумовою розгортання великої за своїми масштабами культурно-просвітньої діяльності.

Культурно-просвітня робота не досягне поставленої перед нею мети, якщо при її організації ігноруються умови життя і діяльності людей, конкретні соціально-психологічні механізми, які регулюють їх взаємовідносини, якщо не враховується те, як особистість засвоює соціальний досвід, випробовує вплив соціального середовища. [3, 21]

Створюючи світ речей, збільшуючи знання, удосконалюючи свої здібності, формуючи нові потреби і засоби їх здійснення, людина одночасно і створює себе. Тому участь в культурно-просвітницькій діяльності -- є однією з визначаючих характеристик людини, способу її існування, яке корінним чином робить свій вплив і на технологію культурно-просвітньої діяльності, перетворюючи її на колективну творчість.

Не слід забувати також, що люди за своїми природними даними не схожі. Наявність великої кількості суб'єктів ( до таких суб'єктів відносяться: кожна окрема людина, групи людей, трудові, учбові, дитячі товариства, союзи, формальні та неформальні об'єднання) культурно-просвітньої діяльності виробляє неповторний людський досвід, закріплений і поняттях, змісті і направленості на подальший плин планомірної роботи. [3, 22]

Культурно-просвітня діяльність не має аналогів. Можливо тому вивченню наукових основ її технології наділялося мало уваги. І лише останнім часом вчені почали серйозно звертатись до неї. Тепер, нарешті, стало зрозумілим -- для того, щоб успішно здійснювати виховні задачі, необхідно знати технологію, механізм впливу культурно-просвітньої діяльності на людину. Вірна технологія культурно-просвітньої діяльності має на меті вивчення закономірностей її функціонування.

Організація і методика культурно-просвітницької роботи є цілісною системою, але мають свої відмінні риси. Організація культурно-просвітньої роботи - це ціле направлені практичні дії, які орієнтують на постановку цілей, задач, прийняття рішень, підбір та розстановку кадрів, забезпечення матеріальними ресурсами, їх розподілення, здійснення контролю виконання.

Методика культурно-просвітньої роботи -- це творчий процес, який включає в себе визначення цілей, відбір змісту, форм, засобів ідейно-емоційного впливу, методів, прийомів, способів, часткових операцій, які регулюють поведінку відвідувачів з врахуванням їх потреб і інтересів, розвивають їх самостійність, ініціативу і створюють оптимальні умови для сприйняття того, що відбувається гармонійного виховання особистості. Успішна організація культурно-просвітньої діяльності -- це вміння переконати і практично організувати конкретну справу.

В культурно-просвітній діяльності під організацією слід розуміти оптимальне упорядкування усіх елементів педагогічного процесу в закладах культури, за допомогою якого досягається їх чіткий взаємозв'язок, раціональна структура управління і взаємодія з відвідувачами. Організаційний процес слід розглядати « у трьох змістах -- як об'єкт, впорядкування і діяльність» [3, 6-8]

2.2 Організація дозвілля та культурна діяльність товариства «Просвіта»

Сьогодні товариство «Просвіта» -- це одне з масових громадських об'єднань, яке проводить велику культурно-просвітницьку роботу, організовує дозвілля молоді та українських громадян, бере активну участь у процесах державотворення, воно є консолідуючою силою суспільства. В основу своєї діяльності Товариство ставить утвердження української національної ідеї, українського національного відродження, розвиток національної культури. Велика роль належить „Просвіті“ в проголошенні 1991 року Незалежності України, в процесі прийняття Конституції України, а саме ст.10, яка затверджує державність української мови, та інших важливих державотворчих документів. З ініціативи „Просвіти“ встановлені загальнодержавні свята: День Соборності (22 січня), День пам'яті Героїв Крут (29 січня), День української писемності та мови (9 листопада). Стали традиційними заходи із вшанування пам'яті Великого Кобзаря, Лесі Українки, Івана Франка, юних Героїв Крут, Дня Злуки, Дня української писемності та мови, Свята Миколая для дітей, цикл фольклорних вечорів, низка конкурсів та фестивалів.

Державна ідеологія та український інформаційний простір, постколоніальне становище української культури й освіти та входження України до світової спільноти, - це широке коло зацікавлень і діяльності ВУТ „Просвіта“ ім. Т. Шевченка свідчить про те, що держава і ця багатотисячна громадська організація мають спільні завдання, розв'язання яких потрібне Україні нині і в майбутньому. Тож „Просвіта“ в історії України відігравала й продовжує відігравати велику роль. [6]

Згідно статуту товариство «Просвіта» ставить перед собою такі завдання:

сприяти утвердженню української мови як єдиної державної мови в усіх сферах суспільного життя;

своєю діяльністю утверджувати в суспільстві принципи гуманізму, взаєморозуміння, співробітництва, релігійної та громадянської злагоди, лояльного ставлення громадян до держави;

всебічно сприяти розбудові та зміцненню Української держави, її економічному зростанню;

широко пропагувати економічні, правові знання та знання з інших галузей науки та культури;

сприяти піднесенню авторитету й значення української мови та культури в інших країнах;

дбати про збереження й відродження навколишнього природного середовища як однієї з основних умов збереження та розвитку української нації, проводити просвітницьку роботу в галузі охорони навколишнього середовища.

Товариство має свої друковані органи та інші засоби масової інформації.

Для виконання своїх статутних завдань Товариство у встановленому законодавством порядку здійснює агітаційно-пропагандистську діяльність:

організовує лекції, тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, "круглі столи", диспути, дискусії, семінари, науково-практичні конференції, симпозіуми, виставки та екскурсії, навчальні ігри із застосуванням комп'ютерної техніки, надає інші просвітницькі та інформаційні послуги, широко використовуючи також радіо й телебачення;

видає і розповсюджує через утворені організації науково-популярну, науково-методичну, художню літературу, журнали, газети, серійні видання, бюлетені, стенограми лекцій, збірники доповідей, практичні й навчальні посібники;

засновує культурні центри, народні доми, організовує курси української мови, історії та культури, курси іноземних мов, курси економічних знань, сільськогосподарські курси, школи народних майстрів та ремесел, школи менеджменту, інші інформаційно-навчальні центри, бібліотеки, музеї, лекторії, народні університети тощо у відповідності з чинним законодавством;

організовує свята української мови, українського народного мистецтва й культури, козацької слави, конкурси, аукціони, виставки, фестивалі тощо.

Товариство взаємодіє з громадськими, політичними організаціями, з національними товариствами, а також із державними органами, установами, Збройними силами України та іншими організаціями, що існують в Україні.

Товариство здійснює прямі міжнародні зв'язки з зарубіжними просвітницькими, культурологічними, релігійними, туристичними, молодіжними організаціями, науковими й культурними центрами та фондами, з українцями за кордоном.

Товариство може засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки об'єднань громадян, що не суперечить міжнародним зобов'язанням та чинному законодавству України.

Товариство проводить соціологічні та інші дослідження з метою з'ясування суспільних потреб у тих чи інших галузях знань. [7]

Програми та проекти.

У своїй діяльності Товариство виходить з того, що українська мова є одним із найважливіших факторів у становленні української нації, консолідації суспільства, зміцненні державності та формуванні національної свідомості.

Товариство «Просвіта» організовує культурні програми та дозвілля громадян. Традиційно "Просвіта" є одним з ініціаторів відзначення загальнодержавних свят - Дня Незалежності, Дня Конституції, Дня Всеукраїнського референдуму; ювілейних дат, присвячених життю та творчості найвидатніших українців - Т. Шевченка і В. Стуса, І. Франка і Л. Українки, юних героїв Крут тощо, а також щорічних Всеукраїнських акцій "Толока", "Чисті джерела" та "Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову".

ВМГО "МолодаПросвіта"

Метою діяльності організації є задоволення та захист законних національно-культурних, соціальних, економічних, творчих, вікових, спортивних та інших спільних інтересів членів «Молодої Просвіти», сприяння вихованню у молоді національної свідомості, політичної, правової культури та розбудові державності України. «Молода Просвіта» заснована у 1924 році і, як і на початку свого заснування, не зраджує головним принципам діяльності -- популяризації наукових знань, української мови та культури, гармонійному розвитку українського суспільства в цілому і самодостатньої особистості зокрема. Наразі «Молода Просвіта» проводить заходи, які сприяють згуртуванню української молоді, створенню нових осередків у різних містах і селах України -- проведення конференцій, семінарів, круглих столів, започаткування політологічних гуртків, екологічних клубів, видання книжок, газет та журналів. Так спільно з організаціями «Пласт», НСОУ та Спілкою української молоді в Україні було проведено низку навчальних семінарів. У 2003 -- 2005 рр. -- спільні українсько-польські заходи щодо вшанування героїв України та Польщі у II Світовій війні. У планах на майбутнє -- продовжити працювати з дітьми-інвалідами (ДЦП), зміцнити відносини між молодіжними організаціями, навчальними закладами, налагодити міжнародну співпрацю.

Висновки

Вагому державотворчу роботу вона проводить в усіх регіонах України. Просвітницькі організації є й у багатьох країнах ближнього й дального зарубіжжя, де є поселення українців. Вони послідовно продовжують справу своїх батьків у відстоюванні української ідеї, бережуть любов і пам'ять до неньки-України, її культури, звичаїв, традицій, творять історію „Просвіти“ за межами рідного краю. Нині у „Просвіті“ понад 500 тисяч членів та прихильників. Вона має 25 обласних об'єднань, в містах Києві та Севастополі, 458 міських і районних об'єднань, 102 колективних члени. Одним із пріоритетних напрямків діяльності „Просвіти“ було й залишається книговидання. Впродовж останніх років у видавничому центрі „Просвіта“ вийшло у світ багато видань, які стали помітними у книжковому морі України. На всеукраїнських конкурсах здобуло відзнаки видання поеми Т. Шевченка „Гайдамаки“ з ілюстраціями О. Сластіона. Наклад оригінального видання „Кобзаря“ планується довести до мільйона.

Випущено першу в Україні україномовну медичну енциклопедію. Видавничий центр працює над випуском серії україномовних словників, довідників, значна увага приділяється дитячій та освітній літературі. Телекомпанія ТV- „Просвіта“ здійснює широкий відеолітопис культурологічних, мовно-освітніх, історико-патріотичних програм Товариства, присвячених розвитку та утвердженню української мови, звичаїв та обрядів українського народу. З 1995 року виходить газета „Слово Просвіти“. Останні два роки це всеукраїнський культурологічний тижневик, який набуває дедалі більшої популярності в усіх куточках нашої держави.

Список використаної літератури:

Баран С. Значення освіти для національної і державної незалежності // «Просвіта до українського народу: [Збірник]. - Львів, 1921. - 70 с;

Брик І. Історія Товариства «http://www.rambler.ru/srch?oe=1251&words=%B3%F1%F2%EE%F0%B3%FF+%F2%EE%E2%E0%F0%E8%F1%F2%E2%E0+%22%CF%F0%EE%F1%E2%B3%F2%E0%22&hilite=3944E3A8 - 13#13Просвіта» у Львові // Життя і знання. - Рік v. - 1991-1992. - № 7;

Жарков А.Д. Организация культурно-просветительной работы.-- М., 1989;

Культурно-просветительная работа. --М., 1969;

Пригожин А.И. Организация: системы и люди. -- М., 1983;

Статут Всеукраїнського товариства «Просвіта».

Ференц В. Нова якість осередків товариства// «Слово Просвіти» - № 2, 2005;