Рух декабристів в Україні

ПЛАН

Вступ

Причини виникнення руху декабристів

Організація декабристів в Україні

Повстання Чернігівського полку

Декабристські ідеї в суспільно-політичному русі України

Перелік використаної літератури

ВСТУП

Так говорили про декабристів сотні відомих їх сучасників та нащадків. Ними захоплюються і сьогодні. Для багатьох вони стали зразком, оскільки прагнули втілити в життя мрії багатьох людей того часу: повалити самодержавство й скасувати кріпосне право. На довгі роки ці завдання стали актуальними лозунгами визвольного руху.

Декабристи своїм повстанням показали наступним поколінням, що без участі народних мас перемога над царизмом неможлива, що народ може втілити споконвічні свої мрії тільки шляхом активної боротьби за них.

Саме тому проблеми декабристського руху в Україні були є і будуть актуальними та вивчатимуться і обговорюватимуться не тільки істориками-науковцями, але й серед студентів та учнів.

Також слід зазначити, що це стало можливим завдяки наявності передових, прогресивних ідей серед населення нашої країни у той час. Це зайвий раз переконує нас у тому, яке важливе значення мало для нашого суспільства це дворянське постання. Про це також свідчить той відгомін, який воно викликало в суспільстві. Декабристами захоплювався Т.Г. Шевченко, який особисто був знайомий з ними і у своїх творах яскраво змальовував образ благородного революціонера-патріота, який прагнув визволити Україну і її народ від деспотизму і рабства.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДЕКАБРИСТСЬКОГО РУХУ В УКРАЇНІ

Визвольний рух проти самодержавства й кріпосництва в Україні, яка входила до складу Росії, мав глибокі історичні корені й зумовлювався економічними, соціальними, політичними й культурними факторами суспільного життя. Він став найяскравішим показником розкладу й кризи феодально-кріпосницького ладу, провісником революційних змін і утвердження нових явищ буржуазного розвитку.

Суспільний розвиток першої чверті XIX ст. зумовив об'єктивну необхідність революційної ломки феодально-кріпосницької системи господарства, оскільки промисловість, сільське господарство, культура могли далі розвиватися лише на основі прогресивнішого порівняно з феодальним способу виробництва -- капіталістичного.

Капіталістичний спосіб виробництва і буржуазні виробничі відносини прокладали собі шлях. Поряд з кріпосною мануфактурою в промисловості виникала й успішно конкурувала капіталістична фабрика, устаткована машинами, яка тіснила відсталу панщинну систему в сільському господарстві. На зміну кріпакові упевнено йшов найманий робітник.

Поряд з промисловістю розвивалася торгівля. Кількісно і якісно збільшувався загальний обіг товарів у внутрішній торгівлі. Експорт товарів за кордон та імпорт протягом 1800-- 1825 рр. зросли майже в 4 рази М. Лисенко. Декабристський рух на Україні. К., 1954, стор. 8.. Одночасно в Росії народжувався й міцнів клас промислової і торговельної буржуазії.

Товарно-грошові відносини проникали в панщинне сільське господарство й спричинялися до його розкладу та кризи. Провісником розпаду старого режиму стало зростання виробництва поміщицькими маєтками хліба на продаж. Щоб збільшити прибутки, поміщики для своїх селян-кріпаків запроваджували щоденну панщину, тяжку урочну систему, переводили їх на місячину, відрізали в них родючіші землі. Безправних селян-кріпаків поміщики продавали, міняли як речі або худобу, знущалися над їх людською гідністю, карали, засилали в Сибір.

Під час Вітчизняної війни 1812 р. народ відстояв незалежність батьківщини і розгромив нашестя французьких військ Наполеона Бонапарта.

Селяни-кріпаки вважали себе справжніми рятівниками країни, визволителями рідної землі від загарбників. Вони були переконані, що ця героїчна боротьба принесе їм полегшення, звільнення від кріпосного рабства.

Але після війни кріпосницький гніт тільки посилився: збільшувалася норма панщини й численних повинностей, зберігалася жорстока поміщицька сваволя, темнота і політична безправність селян, запроваджувалися військові поселення з їх каторжним режимом, ще важчою стала військова служба для солдатів.

Щоб скоротити витрати на утримання великої армії, царський уряд з 1816 р. шляхом жорстокого примусу і насильства запроваджував військові поселення, куди переведено понад півмільйона державних селян (375 тис. дворів). Особливо жорстоко запроваджував військові поселення царський міністр О. А. Аракчеев, якого ненавидів увесь народ.

Царським маніфестом від 24 жовтня 1807 р. міністерство народної освіти перетворювалось у міністерство духовних справ і народної освіти. Система освіти будувалась в інтересах дворянства, для якого засновувались університети, ліцеї, гімназії, повітові училища. Лише заможна частина селян і міщан мала змогу віддавати своїх дітей у початкові (парафіяльні) школи, мережа яких була надзвичайно обмежена.

Головною причиною, що спонукала дворянських революціонерів до активної боротьби, було складне і напружене внутрішнє становище в країні. Передові люди не мирилися з нестерпним становищем. Гостра критика кріпосництва й деспотизму самодержавства містилася в прокламації «До преображениїв» (1820 р.). Царя в ній названо «розбійником». Але особливо гостро піддано осудові гноблення селян поміщиками.

Передові люди країни шукали шляхів для корінного перетворення суспільства і насамперед -- знищення ненависного кріпосництва й самодержавного деспотизму. І на цьому сходилися люди радикальних і поміркованих поглядів.

Нестерпні умови життя і безправність спричинилися до посилення селянського антифеодального руху.

Отже головними причинами, що привели до виникнення декабристського руху, можно вважати:

по-перше, плив прогресивних європейських ідей народовладдя, свободи та прав людини, які поширювалися після перемоги над наполеонівською Францією. Усвідомлення значною частиною офіцерів, що побували на Заході, різніці між україніським самодержавно-кріпосницьким ладом та розвиненими країнами Європи;

по-друге, це посилення реакції царизму після війни 1812-- 1814 рр.

ОРГАНІЗАЦІЯ ДЕКАБРИСТІВ В УКРАЇНІ

В умовах все зростаючого незадоволення широких верств суспільства існуючим ладом передові люди все ясніше усвідомлювали необхідність об'єднання, створення таємної політичної організації і вироблення чіткої програми дій.

Початок діяльності майбутніх декабристів поклала створена в Петербурзі в лютому 1816 року таємна політична організація під назвою “Союз порятунку”, а пізніше - “Товариство істинних і вірних синів вітчизни”. Саме тут оформлена перша програма і саме тут розпочали свою діяльність видатні діячі декабристського руху.

Ініціаторами організації товариства стали гвардійські офіцери російської армії, учасники військових подій 1812-1815 рр. Серед них були О. і М. Муравйови, С. Трубецькой, С. і М. Муравйови-Апостоли, І. Якушкін. Незабаром до товариства вступили П. Пестель, М. Лунін, І. Пущин та ін. Всього до складу організації входило близько 30 осіб.

На початку 1818 року на основі “Товариства істинних і вірних синів вітчизни” створюється “Союз благоденства”, який проіснував три роки. Програмними вимогами “Союзу благоденства” були: ліквідація кріпацтва і самодержавства, введення у країні конституції. Організація мала свою структуру: на чолі її була Корінна управа, до якої увійшли 29 фундаторів товариства (22 з них були членами «Союзу порятунку»). Окрім Корінної управи передбачалося створити осередкові управи. В Україні діяла Тульчинська управа на чолі з полковником П.Пестелем і складалася з 30 осіб. Формування Полтавської управи було доручено М.Новикову, начальнику канцелярії малоросійського генерал-губернатора М.Рєпніна. Групу членів «Союзу благоденства» у Києві очолив генерал М.Орлов.

Після розпаду «Союзу благоденства» (1821) на його місці виникли дві політичні організації дворянських революціонерів: Північне товариство з центром у Петербурзі і Південне товариство з осередком в Тульчині, де дислокувалася друга армія. Там вже діяла Тульчинська управа, на таємних зборах якої обговорювалися проблеми революційного перевороту. Тульчинську управу очолювали П.Пестель, О.Юшневський, О.Барятинський. . До товариства входило більше 100 чоловік, які об'єднувались в три управи: Тульчинська; Васильківська на чолі з С. Муравйовим-Апостолом і М. Бестужевим-Рюміним; і Кам'янська управа на чолі з В. Давидовим та С. Волконським. Місцем з'їздів обрали Київ, де щорічно у січні відбувалися контрактові ярмарки.

Пестель написав основний програмний документ товариства - "Руську правду", в якому були визначені такі завдання декабристського руху:

знищення самодержавства і встановлення республіканського устрою;

скасування кріпосного права і наділення селян землею без викупу;

ліквідація станів. Запровадження політичних свобод і рівності всіх громадян;

повна свобода торгівлі і промисловості.

«Руська правда» проголошувала встановлення громадянських свобод - свободу слова, друку, віросповідання, скасування станових привілеїв, титулів, гербів, надання виборчих прав чоловікам без майнових обмежень з 20 років, ліквідацію військових поселень, скорочення служби в армії до 15 років.

Південне товариство, як більш численне й організаційно структуроване, проводило переговори з Північним щодо практичного об'єднання протягом 1824-1825 рр. У листопаді 1825 р., перебуваючи в Києві, член Північного товариства, полковник С.Трубецький, розпочав переговори з керівниками Васильківської управи С.Муравйовим-Апостолом та М.Бестужевим-Рюміним про об'єднання зусиль під час здійснення революційного перевороту. Обидва товариства уклали правило, згідно з яким члени Північного товариства через постійні пересування військових частин, опинившись на півдні, підкорялись Південному товариству і навпаки.

У 1825 році в умовах активної розробки планів повстання Південне товариство встановило зв'язок ще з однією таємною організацією -- Товариством об'єднаних слов'ян, яке очолював офіцер П. Борисов. Центральним політичним завданням члени “Товариства об'єднаних слов'ян” ставили знищення кріпацтва і самодержавства. Товариство налічувало близько 50 чоловік. Восени 1825 року, коли декабристам стало відомо про існування на півдні Росії “Товариства об'єднаних слов'ян”, почались пошуки шляхів зближення і з'єднання двох організацій. У вересні 1825 року “Товариство об'єднаних слов'ян” увійшло до Південного товариства. З'єднання “Товариства об'єднаних слов'ян” з Південним товариством значно зміцнило і пожвавило роботу майбутніх декабристів. Як ніколи, тепер була необхідна розробка конкретного плану повстання, який має передбачити спільні дії всіх товариств.

Членам товариств стало відомо, що уряд з доносів дізнався про існування таємних організацій. Чутки про розкриття Південного товариства почали поступово підтверджуватись. Уряд готувався нанести удар. Ці обставини підштовхнули товариство до активнішої підготовки повстання. До складу Південної директорії було введено С. Муравйова-Апостола, як керівника найчисленнішої Васильківської управи. Головою Тульчинської управи призначався О. Баратинський. Звільнення П. Пестеля з цієї посади пояснюється тим, що він повинен був під час повстання знаходитись у Петербурзі, де за планом мав формуватися Тимчасовий революційний уряд.

14 грудня 1825 р. декабристи Північного товариства підняли повстання на Сенатській площі в Петербурзі, але воно було придушене новим царем Миколою І. Південне товариство не змогло вчасно підтримати повстання, оскільки ще 13 грудня було заарештовано керівника цієї організації Павла Пестеля.

ПОВСТАННЯ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ

Враці 29 грудня в селі Триліс члени таємної організації визволили з-під арешту С. Муравйова-Апостола. Солдати 5-ї роти Чернігівського полку, що були розташовані у цьому селі, криками “ура” вітали звільненого командира батальйону. Мушкетерська рота члена товариства А. Д. Кузьміна першою повстала й стала опорою повстання всього Чернігівського піхотного полку. Так почалося повстання Чернігівського полку Восстание декабристов, т. VI, стор. 124--125..

На чолі повстання став підполковник С. І. Муравйов-Апостол -- освічений, талановитий і хоробрий офіцер, відомий товаришам по таємному товариству своєю ініціативністю, рішучістю, наполегливістю, послідовністю та відданістю справі революції. Він користувався заслуженою популярністю серед солдатів і повагою офіцерів, не щадив життя для блага своєї батьківщини.

29 грудня з села Триліси повстала рота і рушила до села Ковалівки. Муравйову-Апостолу вдалося підняти на повстання гренадерську роту, яка квартирувала в с. Ковалівці. Командир роти поручик В. М. Петін, який не був членом таємного товариства, мусив приєднатися до повстання Восстание декабристов, т. VI, стор. 157.. Надвечір того ж дня обидві роти об'єдналися в с. Ковалівці. С. Муравйов-Апостол відправив офіцерів Щепилла і Соловйова до своїх рот з наказом підняти їх на повстання і вести до Василькова.

Зранку 30 грудня загін повстанців рушив через села Середню Слободу, Мар'янівку і Митницю в похід на Васильків. Біля Митниці до загону приєднався М. П. Бестужев-Рюмін, який повернувся з-під Радомишля без будь-яких результатів своєї місії И. И. Горбачевский. Записки. Письма. М., 1963, стор. 34..

У Василькові в цей час зосереджувались три роти. За наказом Г. І. Гебеля і командира батальйону майора С. С. Трухіна вони були приведені в бойову готовність, щоб не допустити повстанців у місто. Під арештом перебували згадані вище офіцери Щепилло і Соловйов Восстание декабристов, т. VI, стор. 131--132..

Авангард повстанського загону на чолі з Бестужевим-Рюміним і Сухіновим надвечір безперешкодно вступив до Василькова. Солдати зібраних там рот, вітаючи повстанців, перейшли на їх бік. До міста прибули і основні сили повстанців. Гебель утік. Арештовані офіцери-повстанці були звільнені.

Захоплення міста Василькова було значним успіхом повстання. У розпорядженні повстанців опинилися склади із зброєю, боєприпасами, продовольством, обмундируванням. Високо піднявся дух повстанців.

Ніч з 30 на 31 грудня офіцери й солдати Чернігівського піхотного полку готувалися до походу, оголошеного у вечірньому наказі С. І. Муравйова-Апостола.

Квартира С. І. Муравйова-Апостола перетворилася в штаб повстання. Там розроблявся бойовий план дій Чернігівського піхотного полку. В розвідку до Києва штаб послав прапорщика О. Є. Мозалевського в супроводі унтер-офіцера і трьох солдатів, щоб з'ясувати обстановку і поширити там агітаційні документи Восстание декабристов, т. VI, стор. 127.. Офіцери розглянули три можливі напрямки походу: на Київ, Білу Церкву і Житомир, щоб підняти на боротьбу інші військові частини. Не маючи зв'язку з ними, С. І. Муравйов-Апостол обрав напрямок на Брусилів, звідки можна було б, залежно від обстановки, податися на Житомир або Київ.

За кілька днів до повстання С. І. Муравйов-Апостол відвідав Київ і зустрівся з обер-квартирмейстером 2-ї армії полковником К. П. Ренненкампфом, якому запропонував взяти участь в повстанні. Подібні пропозиції було зроблено також квартирмейстерським офіцерам, що перебували при штабі 4-го корпусу. Офіцери вагалися і не приймали пропозицію С. І. Муравйова-Апостола, який обіцяв їм знову приїхати через п'ять днів Восстание декабристов, т. VI, стор. 17..

С. I. Муравйов-Апостол і М. П. Бестужев-Рюмін напередодні повстання склали два оригінальні агітаційні документи, що містили програму повстання -- «Православний катехізис» і відозву, вони використали релігійну форму викладу ідей, цитатами зі святого письма доводили справедливість і законність збройного повалення самодержавства, скасування кріпосного рабства та встановлення демократичного ладу.

Для більшої дохідливості «Православний катехізис» С. І. Муравйов-Апостол побудував у формі запитань і відповідей. В документі обстоюється необхідність свободи народу, бо «без свободи немає щастя». Документ, наскрізь пройнятий антицарським і антисамодержавним змістом, рішуче підривав царистські ілюзії серед солдатів, колишніх селян-кріпаків. Царі поступають «всупереч божій волі», коли «тиранять» народ. Тому царям люди не повинні коритися.

31 грудня об 11-й годині дня Чернігівський піхотний полк зібрався на площі готовий до походу: в повному озброєнні і спорядженні.

В цей час до Василькова прибув прапорщик І. І. Муравйов-Апостол, посланець Північного товариства. Це посилило ентузіазм і віру солдатів у справедливість задуманої справи. Поразка повстання у Петербурзі не зломила мужності й рішучості офіцерів і солдатів.

Офіцерам Чернігівського піхотного полку посланець заявив: «Мій приїзд до вас в урочисту хвилину. примусив мене забути про минуле. Може ваша справа вдасться, але якщо я помилявся в своїх сподіваннях, то не переживу невдачі і клянусь честю впасти мертвим на фатальному місці». Ці слова зворушили присутніх, а поручик О. Д. Кузьмін рішуче заявив: «Клянусь, що мене живого не візьмуть! Я давно сказав: «Свобода або смерть!» И. И. Горбачевский. Записки. Письма. М., 1963, стор. 72.. І молоді патріоти, сповнені надій і революційного запалу, дотримали своєї клятви.

За наказом С. І. Муравйова-Апостола було прочитано перед строєм Чернігівського піхотного полку революційний документ, що закликав солдатів до збройної боротьби, -- «Православний катехізис» Восстание декабристов, т. VI, стор. 363.. Цей документ вперше похитнув віру солдатів у непорушність особи царя і кріпосницького ладу, засвітив у їх свідомості вогник боротьби за свободу. С. І. Муравйов-Апостол закликав солдатів зброєю відстоювати свої права Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов, т. I, стор. 197..

Чернігівський піхотний полк, окрилений надією на успіх справи, рушив у похід з вигуками «ура!». Жителі Василькова, проводжаючи повсталих воїнів, зичили їм успіху, і ця підтримка підбадьорювала офіцерів і солдатів. Надвечір того ж дня полк вступив до Мотовилівки, де наступного дня повстанці отримали поповнення -- мушкетерську роту під командуванням підпоручика А. А. Бистрицького Восстание декабристов, т. VI, стор. 127.. Тепер повстанців налічувалося близько 1000 чоловік, їх очолювали 19 офіцерів.

Посилаючи 31 грудня в м. Бишев загін з 20 солдатів на чолі з офіцером для підготовки квартир для Чернігівського піхотного полку, С. І. Муравйов-Апостол сподівався приєднати до повстання Кременчуцький піхотний полк, штаб-квартира якого знаходилась в м. Брусилові, куди пролягав І маршрут походу повстанців. Залишивши чотирьох солдатів-квартир'єрів у Бишеві, цей загін 1 січня 1826 р. рушив на розшуки полку. 2 січня київський судовий чиновник при допомозі двох унтер-офіцерів Кременчуцького піхотного полку заарештував чернігівців-квартир'єрів Рух декабристів на Україні, стор. 41--42..

Вранці 2 січня 1825 р. Чернігівський піхотний полк продовжив похід. Щоб дезорієнтувати урядові каральні війська, С. І. Муравйов-Апостол змінив маршрут, повернувши на Білу Церкву, де його не чекали царські власті і не було артилерії И. И. Горбачевский. Записки. Письма. М., 1963, стор. 82.. Він розраховував на приєднання 17-го Єгерського полку, з яким налагоджено зв'язок через офіцера Ф. Ф. Вадковського. Останній приїжджав до Василькова і обіцяв від імені своїх товаришів підтримку. О 4-й годині дня повстанці вступили в село Пологи за 15 верст від Білої Церкви. Послана вперед розвідка принесла невтішні вісті: 17-й Єгерський полк царське командування відправило з Білої Церкви в невідомому напрямку. В Пологах чернігівці залишилися на ночівлю.

Останнім епізодом повстання Чернігівського полку був бій 3 січня під Устинівкою. Вдень 3 січня повсталий полк з Пологів рушив у напрямку Ковалівки і Триліс, маючи намір відновити маршрут походу через Бишев і Брусилів на Житомир И. И. Горбачевский. Записки. Письма. М., 1963, стор. 83 - 84.. Реальність здійснення цього плану була незначна, бо дорогоцінний час втрачено і царське військове командування вжило заходів, щоб відвернути ненадійні військові частини від зустрічі з повстанцями.

Дізнавшись від розвідки про напрям руху Чернігівського піхотного полку, генерал-майор Ф. К. Гейсмар вишикував у бойовий порядок загін з чотирьох ескадронів кавалерії Маріупольського і принца Оранського гусарських полків з двома гарматами 5-ї кінно-артилерійської роти на висотах між селами Ковалівною і Устимівкою Восстание декабристов, т. VI, стор. 69..

Коли колона повсталого полку з'явилася на відкритому засніженому полі, Ф. К. Гейсмар наказав кінно-артилерійській роті висунути вперед гармати, а ескадронам риссю йти на зближення з повстанцями, щоб не допустити їх до лісу і розташованих поблизу сіл Восстание декабристов, т. VI, стор. 69..

Помітивши наближення кінноти в бойовому порядку, С. І. Муравйов-Апостол наказав солдатам зарядити рушниці, а офіцерам -- построїти полк в каре і швидким кроком наступати на гармати карателів. Повстанці не стріляли, розраховуючи на те, що їм вдасться перетягти на свій бік послані проти них війська. Але вони помилилися.

Коли чернігівці підійшли на відстань 200 кроків до гармат, Гейсмар наказав розстрілювати їх картечним вогнем. Однак при перших гарматних пострілах повстанці трималися стійко і не втрачали бойового порядку. Але після 7--8 пострілів гармат вони не витримали й почали розбігатися. Тяжко поранений в голову С. І. Муравйов-Апостол з прапором в руках намагався зібрати повстанців, але охоплені панікою солдати зламали бойовий порядок і відновити його офіцери вже не змогли. Розгром повсталого полку довершила кавалерійська атака Восстание декабристов, т. VI, стор. 70, 74. І22..

І. І. Муравйов-Апостол, усвідомивши другу поразку повстання, не витримав і тут же застрелився. Каральний загін захопив у полон тяжко поранених С. Муравйова-Апостола, М. Бестужева-Рюміна. 859 солдатів та унтер-офіцерів Чернігівського піхотного полку спочатку було доставлено в Триліси, а звідти 4 січня -- в Білу Церкву під посиленою варто Восстание декабристов, т. VI, стор. 70.. Поранений в бою О. Д. Кузьмін в Трилісах покінчив життя самогубством -- пострілом з пістолета. Три офіцери і шість солдатів було поховано в братській могилі поблизу Триліс. Організаторів і керівників повстання С. Муравйова-Апостола і М. Бестужева-Рюміна відвезли до Петербурга. Загальна кількість заарештованих остаточно понад 3 тис. чоловік - понад 500 офіцерів і понад 2,5 тис. солдатів. Для слідства над членами Південного і Північного товариства і учасниками повстання в Петербурзі і на Україні були створені слідчі комісії.

ДЕКАБРИСТСЬКІ ІДЕЇ В СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОМУ РУСІ УКРАЇНИ

Підбиваючи підсумки, необхідно відмітити, що декабристи не тільки задумали, але й організували перший в історії Росії вступ проти самодержавства зі зброєю в руках. Вони здійснили його відкрито, перед обличчям народу. Вони діяли в ім'я знищення феодального ладу, який вже віджив, та руху своєї вітчизни вперед по шляху суспільного розвитку. Ідеї, на ім'я яких вони повстали, -- знищення самодержавства та ліквідація кріпацтва, -- стали життєвими та довгі роки збирали під свої знамена революційної боротьбі наступні покоління. Завдання, за розв'язання яких боролися декабристи, -- ліквідація кріпацтва і абсолютизму -- на довгі роки залишались основними завданнями визвольного руху на Україні.

Повстання декабристів посідає важливе місце в історії визвольного руху в нашій країні. Це була перша відкрита збройна боротьба проти самодержавства в забитій і кволій кріпосній країні. Декабристи, започаткувавши перший етап визвольного руху, спонукали до активної революційної боротьби нове покоління діячів, сприяли загальному пробудженню народу.

Рух декабристів оставив глибокий слід в історії України, ставши початком першого, дворянського періоду в революційному руху в країні. Ідеї декабристів, які були радикальними для свого часу, впливали на шлях державних реформ в ХІХ ст. (як розповідають сучасники, матеріали допитів декабристів були настольною книгою Миколи І) та ідеологією наступних поколінь суспільних діячів.

Повстання декабристів, як і багато інших військових виступів у країнах Європи, зазнало поразки. Але справа декабристів не загинула. Їх визвольні ідеї і традиції сприйняло нове покоління, яке й надалі розвивало програму боротьби за оновлення держави.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов, т. I

Восстание декабристов, т. VI, стор. 124--125.

И.И. Горбачевский. Записки. Письма. М., 1963

М. Лисенко. Декабристський рух на Україні. К., 1954;