Античні міста-держави

- Херсонес Таврійський

- Боспорська держава

Список використаної літератури

Назва міста походить від грецької назви Дністра - Тірас. Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода - Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст. до н.е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди : еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина 1 ст. до н.е. - 70-ті роки 4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти. Час першого розвитку починається з 5-го ст. до н.е. і триває до 3-го ст. до н.е. Тіра карбувала власну монету з кінця 2-го ст. до н.е. і до 70-х років 1 ст. до н.е. можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора. За римського імператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. до н.е. в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів.

В середині 3 ст. н.е. Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді воно зазнає руйнування готами.

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотарством, меншою мірою - ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу.

Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та оборонних споруд кінця 4-го ст. до н.е.

Ольвія давньогрецькою мовою означає -"щаслива". Розташована на правому березі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір немає. Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст. до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала до середини 3 ст.

Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е. Ольвія займала територію площею близько 55га, численність її мешканців становила близько 20 тисяч.

В історії міста й держави простежуються два великі періоди.

Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н.е. Забудована в другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. В 5 ст. до н.е. в ній, за Геродотом, уже існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла.

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами. Відкрито залишки агори (площі, навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратур). Виявлено священні ділянки.

Деякий час Ольвія входила до фінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики", трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети.

Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля.

В період з останньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських поселень у вигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до н.е. починається поступовий занепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється під протекторатом царя Малої Скіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70 роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя Понтійської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гетодакійськими племенами.

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії, що стає початком другого періоду, що проходить під знаком римських впливів. У цей час територія городища скоротилася майже втроє його забудова була скупченою і бідною.

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів, проте незабаром звільняється.

В середині 2 ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії.

2 ст. - перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби. В 40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в місті остаточно завмирає не пізніше другої четверті 4 ст. н.е.

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500га, проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії елліністичної доби у звичайних ґрунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізаних у стінках цих ям. На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам'яні надгробки у вигляді стел, антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е. з'являються земляні склепи, що складалися з поховальної камери та дромоса (вхідного похилого коридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якими зводились ґрунтові насипи. Найвищої досконалості споруди цього типу досягають у другій - першій половині 3 ст. н.е., коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового, Єврисивія та Арети.)

Херсонес Таврійський

Назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст. до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель.

Наприкінці 4 ст. до н.е. Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто - Калос Лімен. Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всього Західного Криму.

У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст. до н.е. Північно-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора. Під час його походів на скіфів (110-108 рр. до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності. Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст. н.е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е. в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподалік від Херсонеса, в Харакеі, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.

Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий етап піднесення : розвиваються торгівля, виноробство, соляний і рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст. н.е. справи погіршуються : з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70-ті роки 4 ст. н.е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків. Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили, обкладені черепицею, у 2 ст до н.е. - кам'яні ящики й вирубані в скелі склепи з отворами - лежанками.

Боспорська держава