Яким Сомко і "Чорна" рада

Яким Сомко і «Чорна» рада

Після укладення Ю.Хмельницьким Слободищенського трактату у 1660 р. (17 жовтня 1660 року, українсько-польська угода під містечком Чудновом) лівобережне козацтво не визнає владу гетьмана. На Лівобережжі розпочинається процес обрання свого гетьмана.

Спочатку головними претендентами виступили наказний гетьман Яким Сомко та ніжинський полковник Василь Золотаренко. Спроби Я. Сомка проголосити себе гетьманом, організувавши елекцію (вибори) на старшинській раді, зазнали невдачі. Москва, сподіваючись повернути Ю.Хмельницького зі всією козацькою Україною, не поспішала з вибором, окремого лівобережного гетьмана.

На початку 1662 р. в боротьбу за гетьманську булаву втручається ще один претендент - запорозький гетьман Іван Брюховецький. Талановитий політик і спритний демагог, він зумів заручитися підтримкою козацької черні й селян, яким обіцяв загальне покозачення, запорожців, які з Брюховецьким пов'язували надії на відновлення їх політичної ваги, а найголовніше московського керівництва, яке вбачало в Брюховецькому лідера щиро відданого й поступливого. Натомість Сомко не влаштовував царя своєю надто незалежницькою позицією й прагненням створити сильну гетьманську владу.

Прихід до влади на Правобережжі відкрито антимосковського П.Тетері підштовхнув царський уряд до організації гетьманських виборів на Лівобережжі.

Незважаючи на всі зусилля Сомка, ситуація напередодні загальної ради була не на його користь. Заходи Брюховецького мали позитивні для нього результати. Так, за свідченням драгунського капітана М. Мостікова, "чернь в розмовах говорить, що їм милий гетьман Брюховецький, тому що він людина смирна та не горда. А Сомко і полковники люди горді і їм чинять утиски, а самі збагатилися". На заклик Брюховецького направитися до Ніжина на раду, за свідченнями Самовидця, "...що живо рушили з домів не тільки козацтво, але усе поспільство купами, а не полками". Також у Москві вважали саме кошового найкращим претендентом на гетьманство і спрямували свої зусилля на моральну, матеріальну і навіть військову його підтримку.

«Чорна» рада, всупереч старанням Я. Сомка, відбулася 17-18 червня 1663 р. в м. Ніжині.. Цікавою особливістю цієї ради було те що в ній брали участь не лише козаки, а й селяни та міщани, яким надано рівні голоси із козацтвом. Вона пройшла під повним контролем московської делегації, очолюваної князем Дмитром Велико-Гагіним; 17 червня, з початком виборів гетьмана, розгорілася бійка між прихильниками й противниками Сомка. За свідченням самого князя, російські солдати під командою майора Страсбуха закидали натовп козаків ручними гранатами і завдяки цьому навели порядок. Однак, зважаючи на той факт, що вказані заходи московських вояків змусили прихильників Я. Сомка відступити, очевидно, саме проти них були застосовані такі методи заспокоєння. Внаслідок сутички раду перенесли на другий день.

Відразу ж після ради на Лівобережжі запанувало жорстоке свавілля. Г. Граб'янка, описуючи ці події, говорив: "...у ті дні не один заможний чоловік покинув свою домівку і страху ради ховався де міг, а всі інші жителі, по містах і селах перебуваючи між смертю і життям, кожен думав, до чого приведе оця ненаситна жадоба крові і коли цьому лиху настане кінець". У свою чергу, переяславський воєвода князь Волконський наказав заарештувати осіб з оточення Я. Сомка. Так були взяті під варту осавул М. Пригара, військовий суддя С. Гладкий, а також Сомкова дружина з дітьми. З Москви надійшло розпорядження про опис і арешт майна Сомка і його товаришів.

Ніжинська "чорна" рада мала вкрай негативні наслідки для Української козацької держави. Після неї, по-перше, оформився розкол козацької України на два гетьманства, а, по-друге, на Лівобережжі значно посилився вплив Москви.

У Москві бажали якнайшвидше розправитися з Сомком, аргументуючи це небезпекою польського вторгнення. Тож 8 вересня 1663 р. звідти надійшла грамота на ім'я стольника К. Хлопова, де вказувалося, щоб "гетьману Брюховецькому говорити таємним чином, щоб вони Сомка з товаришами судили за військовими правилами, не очікуючи, щоб ту справу до виконання привести відразу..., щоб у Війську Запорозькому ніяких сум'ять не вчинилося".

17-18 (27-28).06.1663 р. на околицях Ніжина відбулася знаменита Ніжинська "чорна" рада. На ній було присутнє царське посольство під керівництвом князя Данила Великогагіна і 8-тисяне московське військо. Саме за їх підтримки рада завершилася на користь і. Брюховецького. Я. Сомка і В. Золотаренка за наказом І. Брюховецького було заарештовано, звинувачено у зав'язках з польською шляхтою і у вересні 1663 р. страчено у Борзі. Інших прихильників наказного гетьмана було відправлено до Москви, а звідти - на заслання до Сибіру.

Формально на той час гетьманом України був іще Ю. Хмельницький. Але Москва вирішила, що потрібен новий - надійніший її прихильник. З цього приводу цар видав спеціальний Указ і доручив князеві Ромодановському простежити за обранням гетьмана. А тут іще сталася прикра подія з Ю. Хмельницьким. Отримавши образливого листа від січових козаків, у якому ті погрожували йому, звинувачуючи в зраді на користь Польщі, гетьман передав клейноди наказному гетьманові Павлу Тетері, а сам подався до Києва і постригся у ченці. Цей безглуздий вчинок призвів до розколу України. Всі побачили, що тепер вона має двох наказних гетьманів: Лівобережного і Правобережного. А був же ще й кошовий гетьман І. Брюховецький, який теж прагнув стати гетьманом України.

Усьому мала дати лад Велика козацька Рада. Призначили її на 17 червня 1663 року, а відбулася вона поблизу Ніжина. Цікавою особливістю цієї «Чорної ради» було те що в ній брали участь не лише козаки, а й селяни та міщани, яким надано рівні голоси із козацтвом До того ж, вона проходила під наглядом російського князя Гагіна. Проходила бурхливо. Запорожці підтримували Брюховецького, а значна частина городових козаків - Сомка. Оскільки розв'язати ;питання більшістю голосів було неможливо, прихильники Сомка взялися до зброї. Пролилася кров. В сум'ятті мало не загинув князь Гагін. На велику-превелику силу йому, та певній частині козаків, пощастило розвести супротивників.

Але протягом ночі чимало хто переглянув свої вчорашні позиції. Значна частина козаків, що були на боці Сомка, перекинулася до Брюховецького та його запорожців, при цьому якась група мало не вбила самого Сомка, і росіянам довелося взяти його під охорону. А на третій день понад 40 тисяч прихильників І. Брюховецького переконали Раду, що гетьманом має бути саме він. У цій ситуації Брюховецький мав би повестися ґречно і подбати про примирення зі своїми опонентами. Але він діяв безоглядно й підступно: Сомка й Золотаренка взяли під варту - про що князь Гагін повідомив 18 вересня царя, і разом з кількома їхніми прихильниками скарали на смерть на майдані міста Борзни на Чернігівщині. Так і скінчився життєвий шлях наказного гетьмана Лівобережної України Якима Сомка.

С 18 вересня 1663 р. в місті Борзні було страчено Я. Сомка, В. Золотарснка та найближчих їх прихильників О. Щуровського, А. Силича, С. Шамрицького, П. Киндея, А. Семенова та К. Ширяя. Ще десять осіб із числа старшини було відправлено до російської столиці, а звідти зіслано до Сибіру.