Соціально-економічний розвиток Вінниці в 50-70 рр. ХХ ст.

7

Реферат

„Соціально-економічний розвиток Вінниці в 50-70 рр. ХХ ст."

Вінниця - це дуже красиве місто, в якому завжди добре цінувалися матеріальні і духовні цінності.

Соціально-економічний розвиток Вінниці в різні роки був різним. У післявоєнні роки розвивається міський транспорт. Були прокладенні нові трамвайні лінії, на Хмельницькому шосе споруджено трамвайне депо. Налагоджувався регулярний автобусний рух. З Вінниці почали курсувати автобуси в усі районні центри міста, а також у Київ, Львів та інші міста України. Поліпшенню роботи міського транспорту дуже сприяла здача в експлуатацію 1955року нового залізобетонного мосту через Південний Буг, який з`єднав Замостя з центром.

Трудящі Вінниці багато попрацювали над впорядкуванням міста. Заасфальтували вулиці і майдани.

Вінниця заслужено славиться своїм зеленим вбранням. І в повоєнні роки в місті з`явилось чимало нових скверів, бульварів, багато обсаджених деревами вулиць. Методом народної будови вінничани впорядкували й розширили міський парк ім. М. Горького. Тут спорудили літній і зелений театри, виставочні павільйони, лекторій, бібліотеку-читальню, стадіон, майданчики для дітей.

Одним з важливих завдань післявоєнного періоду було налагодження системи шкільної освіти. Радянські органи добились того, що всі діти шкільного віку були охопленні навчанням. Будувалися нові школи, обладнувались шкільні кабінети, бібліотеки, спортивні майданчики. Налагоджувати виховну роботу допомагали комсомольці. В обладнанні навчальних майстерень допомагали шефські колективи - підприємства й установи міста.

Щоб задовольнити всезростаючий інтерес трудящих мас до різних галузей науки, літератури, мистецтва та міжнародного життя в 1959 році було створено міське товариство „Знання”. До його складу ввійшли професори та викладачі вузів, лікарі, вчителі, інженери, працівники партійних організацій.

Розгорталася робота в палацах культури, клубах, бібліотеках, кінотеатрах. Чудовим подарунком став споруджений палац культури хіміків. Тут читаються лекції, проводяться бесіди, концерти, вечори відпочинку, демонструються кінофільми, працюють музичний, драматургічний, хореографічний та інші гуртки художньої самодіяльності. У Вінниці в 1957 року відбувся перший обласний фестиваль молоді, в якому взяли участь тисячі обдарованих співаків, декламаторів, танцюристів, музикантів.

На міцні осередки науково-культурної роботи перетворилися вінницькі музеї. Загальне уявлення про історію й природу краю дає експозицію обласного краєзнавчого музею. В окремому залі представлене самодіяльне образотворче декоративно-прикладне мистецтво народних умільців що живуть і працюють на Вінниччині.

Ще швидше розвивалася економіка й культура Вінниці в період семирічки і восьмої п`ятирічки. Обласний центр перетворювався на місто машинобудівників, хіміків, будівельників. З роками підвищувалась продуктивність праці на підприємствах, народжувались нові патріотичні починання, що забезпечувало успішне виконання виробничих планів. У місті розгорталося змагання за право називатися бригадами й ударниками комуністичної праці. Не тільки окремі трудівники, але й цілі колективи прийняли девіз: ”Жити і працювати по-комуністичному! ”. У змаганні робітники взуттєвої фабрики досягли великих трудових успіхів, і в1960 році колективу було присвоєно звання підприємства комуністичної праці. Це звання вінницькі взуттєвими підтверджували з року в рік. 1961 року у змаганні за право називатися бригадами й ударниками комуністичної праці брали участь 16 тисяч робітників міста.322 бригади і 1690 робітників були удостоєні цієї високої честі.

Наслідуючи славний почин Валентини Гаганової, передовики виробництва - апаратник сірчанокислотного цеху О.М. Сушинський, робітник олієжиркомбінату І.А. Лихий та багато інших перейшли працювати на відстаючі ділянки виробництва і вивели їх в число передових.

Колективи заводів і фабрик, будов шукали й знаходили все нові резерви виробництва. На підприємствах розгорталася боротьба за „українську годину”. Робітничі колективи брали зобов'язання виконувати денну норму не за сім, а за шість годин. За рахунок цього на підприємствах у 1963 році було вироблено надпланової продукції майже на5 млн. Карбованців. У виробничий прогрес творчу думку вносили вінницькі раціоналізатори. В 1961 році на підприємствах міста їх налічувалось понад 2100 чоловік. За рік вони подали майже 4000 пропозицій, з яких 2200 впроваджено у виробництво, що дозволило зекономити близько 900тис. Карбованців.

Уже в перші роки семирічки на підприємствах Вінниці були здійснені великі роботи, пов`язані з дальшим технічним прогресом: на багатьох заводах і фабриках встановленні автоматичні і напівавтоматичні верстати, автоматичні та потокові лінії, здійснено модернізацію машин і агрегатів. Це дало змогу збільшити випуск продукції та підвищити її якість.

Визначною подією в житті трудящих міста відзначення в 1962 році історичного ювілею - 600-річчя заснування Вінниці. На честь цієї знаменної події розгорталося соціалістичне змагання за дострокове виконання виробничих планів, за перетворення обласного центру в зразкове місто високої культури. На підприємствах, в культурно-освітніх закладах, установах проходили збори, організовувались концерти, художні виставки.

До числа діючих ставали все нові підприємства - завод залізобетонних конструкцій, швейна фабрика №2 та ін. Новими цехами збагатились хімічний комбінат, агрегатний, інструментальний, електротехнічний заводи, взуттєве об`єднання імені Щорса, м`ясокомбінат. Олієжиркомбінат за роки семирічки збільшив випуск продукції в 6 раз. А на всіх підприємствах Вінниці за 1959-1965 роки зріс обсяг продукції в двоє.

Впроваджуючи найновіші науково-технічні та інженерні досягнення, зокрема автоматичні лінії, постійно дбаючи про піднесення продуктивності праці, вінницькі підприємства з року в рік удосконалюють виробничий процес, поліпшують якість продукції, розширюють її асортимент.

З напівкустарної механічної майстерні до великого. Оснащеного найновішим технологічним обладнанням підприємства, виріс Вінницький завод тракторних агрегатів. Продукція, яку випускає його колектив, йде для сільськогосподарського машинобудування. Коли Таганрозький самохідний комбайн було відзначено на Всесвітній виставці в Брюсселі призом, вінничани із задоволенням написали своїм колегам: „Разом з вами ми теж пишаємось тим, що в створенні цієї машини брав участь колектив нашого агрегатного..."

Вінницькі агрегатники першими в області перейшли на нову систему планування й економічного стимулювання. У перший рік роботи по-новому завод одержав більші прибутки, ніж мав раніше. Це дало змогу виділити значні кошти у фонд матеріального заохочення. За рівнем продуктивності праці колектив заводу в 1969 році досяг контрольних показників, визначених на кінець восьмої п`ятирічки.

Єдиним у Радянському Союзі підприємством, яке проектує і виготовляє веретена й електротехнічну апаратуру для машин, що виробляють технічні волокна, є Вінницький електротехнічний завод. Освоєння заводом нових видів продукції, окремі з яких випускаються на рівні кращих світових стандартів, дало можливість звільнити країну від імпорту технологічного устаткування для прядильної промисловості.370 робітників підприємства за 4 роки успішно виконали завдання, передбачене планом восьмої п`ятирічки.

Фрези й розвертки з маркою Вінницького інструментального заводу значно перевершують за якістю подібні інструменти відомих закордонних фірм. Не випадково їх експортують до 80 країн світу. Вироби заводу знаходять широке застосування в Польщі, Болгарії, Японії, Уругваї. Завод був споруджений за перші повоєнні роки.

Цілим комплексом заводів став Вінницький хімічний комбінат. Уперше в нашій країні він освоїв безперервне виробництво суперфосфату, першим перейшов на випуск гранульованого суперфосфату. Тісно переплелась трудова біографія багатьох виробничників з історією комбінату.

На колишньому пустирі на 32 гектарах з`явилися світлі корпуси нового шарико-підшипного заводу, що включився у виробництво напередодні 50-річчя Великого Жовтня. Його споруджувала вся країна. Проект заводу розробляв Московський інститут „Гіпроавтопром", над технологічною чистиною працювали куйбишевські вчені. Обладнання постачали заводи Ленінграда, Києва, Одеси, Москви.

На великі підприємства, оснащені за останнім словом техніки, перетворились вінницькі взуттєва фабрика іменні Щорса, швейна фабрика іменні Володарського, кондитерська фабрика, м`ясо комбінат.

Промисловість міста розвивається на науковій основі. Заводи і фабрики підтримують постійний зв`язок з місцевими вузами й науковими центрами країни. Інженери хімічного комбінату спільно з працівниками Ленінградського технологічного інституту розробили технологію виробництва концентрованої екстракційної ортофосфорної кислоти і потрійного суперфосфату.

Знаменним для трудящих Вінниці став ювілейний 1970рік. У змаганні за гідну зустріч 100-річчя з дня народження В.І. Леніна включилися усі вінничани.

В ювілейному році ще більше зміцнили дружні зв`язки робітників Вінниці з колгоспним селянством області. Здійснюючи рішення липневого (1970р) Пленуму ЦК КПРС, в яких накреслено чітку програму дальшого розвитку сільського господарства. Колектив робітників будівельно-монтажного управління „Хімбуд" у колгоспі іменні Шевченка с. Великі Крушилівці Вінницького району обладнав літні табори для худоби, спорудив гараж, механічну майстерню, дитячий садок тощо.

У 1970 році промисловість Вінниці за один день виробляла у 5 разів більше продукції, ніж усі підприємства до революції протягом року. Щодня підприємства міста видають 1900 тонн мінеральних добрив, 2500 електродвигунів, 10 тис. пар взуття, 200 тис. умовних банок консервів тощо. Вже на початок 1970 року 4.5тисячі новаторів підприємств міста виконали свої особисті п`ятирічні завдання. В рахунок 1971 року працювали на той час всі виробничники трикотажної фабрики.

Виробничі успіхи стали можливими тому, що на підприємствах міста виросли чудові, технічно грамотні, до кінця віддані партії і народові люди.

У Вінниці частіше з`являються не тільки нові корпуси підприємств, а дедалі більше зростає житлове і культурно-освітнє будівництво. До визначних споруд останніх років належать будинок побуту, поштамп, висотний готель на Жовтневій площі, спортивний комплекс. Великий житловий масив виріс на вулиці Свердлова. Збудовано багатоповерховими спорудами вулиці Пирогова, Грибоєдова, Островського та інші.

Районом найбільш інтенсивної забудови стала південно-західна частина міста. На площі 250 га освоєно житловий масив Вишенька. Де раніше був базар Каліча, створено велику площу, якій присвоєно ім`я Ю.О. Гагаріна. На ній споруджено центральний універмаг, готель, житлові будинки тощо. За нові роки по суті створено нове місто.

Швидкими темпами зростає комунальне господарство, Значні роботи проводяться для забезпечення міста водою, газом, електроенергією. Більшість населення користуються газом.

На вулицях міста все більше з`являється дерев і квітів. У 1963 році у Вінниці був закладений ботанічний сад. У ньому чимало різних дерев. Для субтропічної флори обладнана оранжерея.

Дальшого розвитку набуває міський транспорт. Значно реконструюється трамвайне господарство. Порівняно недавно в місті з`явився тролейбус. Містом курсують 70 автобусів, 200 таксі. Автобусними лініями Вінниця зв`язана з основними містами країни.

Багато в місті робиться для розвитку торгівлі. За 10 років побудовано і реконструйовано майже 200 продовольчих і промтоварних магазинів, їдалень тощо. Споруджено критий ринок на 500 торгівельних місць. Зразковим торговим підприємством став центральний універмаг. Колектив універмагу першим у країні запровадив нову прогресивну форму торгівлі - відкритий доступ до товарів. Тепер у місті функціонує 276 магазинів, понад 200 кіосків, 199 підприємств громадського харчування, тощо. У сфері торгівлі працює понад 5 тисяч чоловік.

Велику увагу у місті приділяють розширенню і поліпшенню мережі медичних закладів. У Вінниці діє 8 лікарень і 2 пологових будинки, кілька диспансерів, десятки амбулаторій.

Бурхливо розвивається у Вінниці культурне будівництво. Росте загальноосвітній рівень вінничан. У місті працюють 2 музичні, художня та спортивна школи.

За останні роки Вінниця перетворилась на студентське місто. З 1969 року почав свою роботу філіал київського торгового інституту.

У Вінниці багато книголюбів. Загальний фонд бібліотек міста перевищує 3 млн. Томів. Обслуговує читачів обласна наукова бібліотека імені К. А Тімірязєва та 18 міських бібліотек.

У місті створено добрі умови для розвитку народних талантів. Розквіт самодіяльного мистецтва яскраво показали фестивалі присвячені, 50-річчю Радянської влади і 100-річному ювілеєві В.І. Леніна. У місті зведено один з найбільших у Європі телевізійних ретрансляторів, щогла якого досягла 354 метри. Це відкрило великі можливості для телепередач. Питання господарського й культурного будівництва у Вінниці постійну увагу приділяє міська Рада. У своїй повсякденній роботі вона спирається на депутатські групи, громадські самодіяльні організації. За останні роки міська рада багато зробила для благоустрою міста.