Великі географічні відкриття та їх роль у світовій економіці

16

Міністерство освіти і науки України

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра історії України

Реферат

на тему:

„Великі географічні відкриття та їх роль у світовій економіці”

Виконала:

студентка І курсу

Факультету ДКМ

групи ЕК-12

Казмірчук Ю.В

Перевірила:

викл. Галуха Л.Ю

Рівне-2007

План

Вступ

І. Передумови Великих географічних відкриттів

IІ. Значення великих географічних відкриттів в історії людства

IIІ.Великі географічні відкриття та їх роль у світовій економіці

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Географічні відкриття, що заслуговують визначення "великі", відбувалися на нашій планеті в усі історичні епохи, зі стародавності і до XX в. Але епохою Великих географічних відкриттів прийнято називати строго визначений історичний період. Його хронологічні рамки вітчизняні історики і географи звичайно обмежують чи серединою кінцем XV - серединою XVII ст. Жодна інша епоха не була настільки насичена географічними відкриттями, ніколи вони не мали такого виняткового значення для доль Європи й усього світу. Зусиллями декількох поколінь мореплавців і землепроходців рубежі ойкумени були розсунуті; світ немов заблискав новими фарбами, став у всій своїй чудовій розмаїтості.

У рамках цієї епохи дослідники звичайно виділяють два періоди.

- чи середина кінець XV - середина XVI ст. - період іспанських і португальських відкриттів в Африці, Америці й Азії, що включає найважливіші плавання Колумба, Васко да Гамори і Магеллана;

- середина XVI - середина XVII ст. період, основний зміст якого склали вражаючі досягнення росіян землепроходців на півночі Азії, англійські і французькі відкриття в Північній Америці, голландські відкриття в Австралії й Океанії.

Існують й інші точки зору на хронологічні рамки епохи Великих географічних відкриттів, що обмежують її серединою ХV - серединою XVI ст.

У ході Великих географічних відкриттів європейські мандрівники вперше дерзнули перетнути океани (єдине виключення в середньовічній Європі - вікінги, але їхнього досягнення до XV в. були вже давно забуті). Але для того щоб мореплавці наважилися залишити землю за кормою, людству довелося спочатку зробити безліч різних винаходів: такі прилади, як компас і астролябія, без яких не можна було прокласти вірний шлях і визначити широту; астрономічні таблиці, що дозволяли визначати довготу; географічні карти, у раннім середньовіччі гранично схематичні, але поступово стають усе більш точними в деталях. Було необхідне друкарство, щоб прискорити поширення зведень про винаходи і відкриття; пушки і порох, щоб зломити можливий опір жителів знову відкритих земель, і багато чого, багато чого іншого. А саме головне, був необхідний (і був дійсно створений) чудо-корабель, без якого відкриття не могли бути зроблені, - каравела - швидка, з легким ходом, маневрена, що володіла дивною здатністю йти потрібним курсом при будь-якому напрямку вітру, до того ж з невеликою командою, що дозволяло взяти на борт досить їжі і води.

Велику роль зіграла в епоху Великих географічних відкриттів і ідея, що усе одержувала більше поширення, кулястості Землі; з нею була зв'язана думка про можливість західного морського шляху в Індію через Атлантичний океан.

Великі географічні відкриття зробили приголомшуюче враження на сучасників, що прекрасно усвідомлювали масштаби що відбувалися, подій. Факти спростовували представлення всіх авторитетів стародавності. Звалила віра в непогрішну досконалість античної мудрості. Перед європейцями відкрилися нові культурні обрії. Мешканці знову відкритих земель жили зовсім інакше, чим європейці, і найбільш допитливі розуми тієї епохи перестали дивитися на європейські порядки як на єдино можливі і стали зв'язувати з Новим Світлом ідеальний суспільний пристрій. Відкриваючи світ, європейці пізнавали себе.

Передумови Великих географічних відкриттів

В економічному ставленні новоєвропейської та світової макроцивілізації важливу роль відіграли Великі географічні відкриття кінця ХV- початку ХVI ст. Їхньою передумовою була криза левантійської торгівлі, яка виникла після загарбання турками Константинополя у 1453 р. Континентальна торгівля теж занепадає. З ХV ст. Посилюється попит Західної Європи на благородні метали, екзотичні товари, сільськогосподарську продукцію та деякі види сировини. Відчувалася нестача грошей у товарному обігу. Все це було спричинене збільшенням кількості людей, безпосередньо не пов'язаних із харчовим виробництвом, подальшим соціально-майновим розшаруванням та підвищенням престижного споживання привілейованих та взагалі заможних верств. Географічні відкриття були підготовленими господарськими і науково-технічними досягненнями. У Європі з'явилися нові типи кораблів (каравели, баржі) зростала їхня вантажність (500-2000 тонн) поліпшилися мореплавні характеристики.

Великі географічні відкриття мали важливе знамення для господарства Західної Європи. Виникли економічні зв'язки між найвіддаленішими землями і народами різної матеріальної культури. Торгові шляхи перемістилися з Середземномор'я на океан. З американського контингенту в Європу були перевезені кукурудза, картопля, тютюн, какао, ваніль, індики. Європа віддячила Новому Світові збіжжям, фруктами, різного роду тваринами. Почалися формування світового ринку, складної макроцівілізаційної системи, основою якої були новоєвропейська цивілізація і в яку поступово втягувалася Америка, Східна Європа з підвладними Росії просторами Євразії та африканський контингент.

Небачений приплив до Європи благородних металів зумовив так звану революцію цін . Вона почалася насамперед в Іспанії, яка отримувала значну частку Колоніального золота та срібла. Зросли ціни на товари в Іспанії, Португалії у 4 рази, а на хліб - навіть у 5 разів, у Франції - у 2, 3 рази, а в Англії - 2,5 раза. Одночасно почалося здешевлення дорогоцінних металів. Внаслідок революцій цін найбільше збагатилися купці, що займалися посередницькою торгівлею, збільшилися прибутки промисловців. Прискорився перехід до мануфактурного виробництва.

Одним із результатів відкриттів було створення світової колоніальної системи. Найбільшими колоніальними державами спершу були Іспанія та Португалія. Дещо пізніше у світовий колонізаційний рух вступили Англія, Франція й Нідерланди, поступово перетворюючись у могутні колоніальні імперії. Нещадні пограбування колоніальних народів призвело до нагромадження величезних багатств у країнах Західної Європи.

Значення великих географічних відкриттів в історії людства

Епоха великих географічних відкриттів розпочалася 12 жовтня 1492 року з відкриття Колумбом Америки. Він і його супутники навіть гадки не мали до яких змін приведе його відкриття. Великі географічні відкриття термін досить умовний. І до цього європейці часто виходили в море і здійснювали далекі експедиції. Наприклад, подорож Марко Поло до Китаю, плавання вікінгів до Америки, плавання португальців на південь Африки. Так чому ж епоха великих географічних відкриттів веде свій відлік від плавання Колумба?

Почати треба з того, що відкриття Америки привело до контакту європейців з зовсім іншою культурою та економікою, ніж відомі їм досі, з Америки ми взяли набагато більше ніж від азіатських цивілізацій. Крім того було покінчено з релігійними уявленнями про світ і всього за наступні 30 років людство взнало про Землю більше ніж за попередні тисячоліття, і це знання змінило світ. Крім змін в економіці, політиці і культурі, основною була зміна світогляду людей. Людство навчилося мислити більш широко, менше зважати на авторитет релігії. Невипадково на цю епоху припадає розвиток науки, особливо астрономії. На той час Європа вже була готова сприйняти нові знання. Після багатосторічної боротьби світської влади з папством авторитет релігії серед освічених людей досить підупав. Виникнення відносно довгих періодів політичної стабільності привело до загального зростання виробництва, в результаті чого поширилась освіченість. Боротьба королів з феодалами призвела до того що королівська влада все частіше спиралась на третій стан, що сприяло розвитку торгівлі і ремесел, але для подальшого розвитку Європі не вистачало золота та ринків збуту. Крім того аграрне перенаселення вимагало нових земель, війни вже не могли бути регулятором чисельності народів. Тому експансія європейців була спрямована зовні. Цьому сприяло і християнство з його месіанською ідеєю. Ледве відбившись від месіанства арабів, яких погубила багато в чому надзвичайно велика централізація та монокультурність, європейці самі перейшли в наступ на Близький Схід. Але цей наступ завершився невдачею, звідки було винесено перший урок: при рівному розвитку технологій колонізація неможлива. Наступ хрестоносців на Русь теж провалився по цим же причинам. По суті, почалося формування європейської цивілізації - паразита. Європа могла розвиватися лише на уламках завойованих цивілізацій. Але як показали перші спроби колонізації найближчі землі були недоступні. Крім того у європейців знову з`явився могутній ворог - турки-османи що перекрили всі торгівельні шляхи на схід. Португальське пограбування Гвінеї показало що є багато диких народів які можна експлуатувати безкарно. В той момент і сформувалася Європа, яка і в наші дні будує своє благополуччя на пограбуванні інших. Тому відкриття багатющого континенту Америки та морських шляхів до Південно-Східної Азії і Індії забезпечило виживання та процвітання західної цивілізації. Епоху великих географічних відкриттів можна з повним правом назвати епохою великих пограбувань та геноциду підкорених народів; європейці що ще кілька століть назад могли гнобити та винищувати один-одного отримували дуже широке поле діяльності - весь світ. За трагічним збігом в цей час цивілізації Азії та Америки знаходились, в основному в стадії глибокого занепаду. Вціліти від «відкриття» вдалось мусульманам завдяки Османській імперії, православним, та частково будистський цивілізації. Найбільший удар отримали Африка та Америка. Їхній шлях розвитку цивілізації та більша частина населення була безжально знищена, скарби пограбовані. На п`ять століть був загальмований розвиток будистських цивілізацій, мусульманський світ перетворений в союз фанатиків що ненавидять всіх іновірців, а їх самобутня культура загинула не маючи змоги розвиватися в стані постійної війни з християнством. Спроби «європеїзувати» православ`я призвели до постійних війн та народних заворушень, і ледь не завершились ядерним армагедоном у XX сторіччі, наша цивілізація теж зазнала непоправних втрат. Зате Європа отримавши багатства матеріальні та культурні, зі всього світу піднялася на небачений рівень розвитку, очоливши світовий цивілізаційний процес. В результаті великих географічних відкриттів людство, як це не парадоксально звучить втратило набагато більше, ніж відкрило. Були знищені альтернативні шляхи розвитку людства, та гігантська кількість наукових знань які до цього часу неможливо відновити. Дикуни-європейці спалювали бібліотеки, знищували вчених, перетворювали витвори мистецтва у злитки золота. Колонізатори намагалися знищити саму пам`ять про можливість іншого способу життя. Під час великих географічних відкриттів був відновлений пережиток минулої епохи - рабство. Але і переважна більшість європейців не отримала зиску від цього пограбування. Початок нової епохи - капіталізму принесла гігантські біди і населенню Європи. Крадене золото ніколи не приносить щастя. Швидко утворилася нова еліта - буржуазія. Нажившись на експлуатації колоній, буржуазія стимулювала промисловий розвиток Європи, ціною якого стало життя і розорення мільйонів європейців. Досить згадати лише огородження в Англії. Утворилися гігантські колоніальні імперії, але миру в Європу це не принесло, так як почалися криваві колоніальні війни. Вільнодумство викликане великими географічними відкриттями призвело до виникнення протестантизму і ще більш жорстоких релігійних війн. До позитивів цієї епохи можна віднести хіба що технічний прогрес та розвиток гуманізму. Але не дивлячись на протести вчених-гуманістів, таких, наприклад як Бартоломео ла Каас,винищення місцевого населення в колоніях, та знищення інших культур та релігій продовжувалося наростаючим темпом, і не припинилося навіть зі знищенням колоніальної системи.

Великі географічні відкриття та їх роль у світовій економіці

Великі географічні відкриття мали епохальне значення для людства. По важливості їх можна порівняти з такими подіями, як: утворення перших держав, падіння рабовласництва, хрестові походи. В історії початок цієї епохи датується 1492 роком, тобто роком відкриття Америки Христофором Колумбом.

Що ж таке епоха географічних відкриттів?

Це в першу чергу переворот в свідомості людей. Відкриття покінчили з легендами і міфами про форму Землі та невідомі території і їх населення. Подорожі Колумба та його послідовників, плавання Магеллана за кілька десятків років зробили справжній переворот в географії. Величезних успіхів досягла астрономія. Успіхи мореплавства відкрили шляхи розвитку світової торгівлі та зв`язків між віддаленими територіями. Від, головним чином, каботажного плавання на невеличких кораблях мореплавці перейшли до океанічного, використовуючи каравели і нефи. Справжній бум у суднобудуванні та науці мореплавства стався у XVIст. коли з`явилися принципово нові морські судна та навігаційне устаткування, багатопалубні військові кораблі та вантажні - для перевезення людей, худоби, коштовностей. Наука, література опанували оригінальну і надзвичайно важливу для пізнання світу і людини проблематику: географічні відкриття, подвиги і пригоди, невідомі тварини, нові раси, самобутні культури і своєрідні релігійні системи, інше зоряне небо. Особливо прогресували природничі науки та фізика, отримали стимул для свого розвитку соціально-історичні науки, зароджувалися антропологія та етнографія. Людство почало жити в новому часі, новій епосі. Недаремно більшість істориків вважають 1492 роком закінчення епохи феодалізму та початку нового часу.

Величезні відкриті території, що значно перевищували відомі доти землі, змінили ставлення до міжфеодальних війн за сусідні володіння. Європейські монархи досить швидко зрозуміли, що означає для зростання їхньої могутності нові континенти. Будувалися кораблі і споряджалися флотилії для підкорення заокеанських територій, стимулювалося піратство. У світових справах значно зросла вага атлантичних держав - Португалії, Іспанії, Англії та Франції. Втратили своє монопольне значення центрів мореплавства і торгівлі середземноморські порти.

Почалося швидке звеличення Іспанії, яка перетворилася на початку XVI ст. в наймогутнішу державу Європи. Вона володіла недосяжними землями за океаном та значною частиною Європи. Серйозну загрозу становила Іспанія для Англії та Франції. До того ж іспанський король Карл V який носився з ідеєю створення світової держави, був одночасно імператором Німеччини.

Парадоксально, але гігантські багатства що принесли Іспанії географічні відкриття справили руйнівну дію на її подальший господарський розвиток. Золото призвело до занепаду економіки, зубожіння населення. Левова частина золота потрапила до рук феодалів і ще більше зміцнила і законсервувала їхню політичну владу. Маючи багато золота феодальна Іспанія зовсім не дбала про розвиток власної промисловості і задовольнялася купівлею необхідних товарів у інших європейських країнах, що пішли шляхом індустріалізації. Здобуті в колоніях золото і срібло переходили до рук нідерландських, бельгійських, французьких, а головне - англійських торговців і банкірів. Найбільше в світі пограбування не перетворило Іспанію на квітучу державу. Навпаки, вже через півтора сторіччя вона стала однією з найбідніших у Європі. Така ж доля спіткала і Португалію.

Господарський занепад був вражаючим, жалюгідний вигляд справляла мануфактура, знецінилися гроші. Севілья та Кадис, колись квітучі ворота до «Індій», перетворилися на перевалочні пункти звідкіля золото і срібло переходили до інших країн Європи. Збіднілі іспанці навіть не мали коштів щоб дістатися до Нового Світу. Справа дійшла до такого зубожіння, що коли в 1700 році помер останній король Іспанії з династії Габсбургів, то в державній скарбниці не знайшлося грошей для влаштування належного похорону і лише зі вступом на іспанський трон представника династії Бурбонів що зблизило Іспанію з найрозвинутішою країною Європи Францією, були проведені реформи які сприяли пожвавленню економіки. Країна перейшла до мануфактурної стадії розвитку промисловості і стала розглядати колонії як ринок збуту промислових товарів.

Водночас із занепадом Португалії та Іспанії набирали могутності Англія, Франція та Нідерланди, які також пов`язували свої інтереси з колоніалізмом. Вже наприкінці XVI ст. Піренейські держави зазнали відчутних поразок від англійців та голландців. Так, Нідерланди захопили португальські колонії на Далекому Сході та в Південно-Східній Азії і на середину XVII ст. володіли трьома чвертями світового торгівельного флоту. В 1588 році англійський флот завдав поразки іспанській «непереможній армаді», остаточно підірвавши морську могутність Іспанії. Англія фактично перетворила на свого васала Португалію, а наприкінці XVII ст. зламала могутність Нідерландів на морі, зазіхнула на іспанські колонії. Як не парадоксально, але спроби позбавити Іспанію її колоніальних територій виявилися марними, насамперед з причини постійної боротьби між Парижем і Лондоном за світове панування.

В той же час, використовуючи своє сприятливе географічне положення для участі в легальній торгівлі з колоніями Іспанії та Португалії, розвитку контрабанди як ремесла, а також стимулювання корсарства та піратства Англія тим самим брала активну участь в перерозподілі колоніальних багатств. Англійський економіст Джон Кейнс висловив оригінальну думку що золото і срібло Перу фактично сприяли створенню британської імперії. Він писав, що привезені в Англію піратом Френсісом Дрейком скарби, які були найбільшою здобиччю піратства всіх часів поклали початок зовнішнім капіталовкладенням країни. Англійська королева Єлизавета скористалася вдачею свого адмірала і повністю виплатила зовнішній борг, а значну частину капіталу - 42000 фунтів стерлінгів, вклала в компанію Леванту. Частина прибутків компанії пішла на створення відомої Вест-Індійської компанії.

Вилучені з Америки та Індії цінні метали та інші коштовності надійшли в Європу саме тоді, коли в них з`явилася величезна потреба. Вони швидко розійшлися по європейським країнам ставши могутнім поштовхом для розвитку капіталізму, первісне нагромадження капіталу створювало умови для промислового перевороту, закладення підвалин колоніальної системи, виникнення світового ринку. Це мало всесвітнє історичне значення.

Скарби настигли Європу зненацька. Першою реакцією в Іспанії, наприклад, була поява зневажливого ставлення до землі і до праці взагалі. Вважалося, що справжнє багатство становлять дорогоцінні метали як такі. Значно зросла по всій Європі вартість життя, відчутно змінилась система цін, справжній бум переживала фінансова, банківська справа, розвивалися ринок, торгівля, спекуляція. Швидко зростали міста. Колишніх багатіїв перевершили нові, насамперед торговці і банкіри. Буржуазія ставала привілейованим класом суспільства, фінансувала монархів, які витрачали золото, головним чином, на утримання війська. Одна за одною в Європі відбувалися буржуазні революції.

Значно поліпшилось і збагатилось харчування європейців. Найбільшого значення набула картопля завезена з Перу у 1533 році. На початку XVIII ст. цей коренеплід набув значного поширення в Європі, перетворившись на другий хліб. Не меншу популярність здобула кукурудза, яка суттєво вплинула на розвиток тваринництва. Дізнались європейці про томати, квасолю, велику кількість фруктів. Дізналися і про тютюн.

Без сумніву європейська матеріальна і духовна культура збагатилася досягненнями народів Азії. Схід став для Європи першим постачальником екзотики, а східні мислителі стали для освічених європейців зразком мудрості і досконалості. Але реальність Америки з її самобутніми індіанськими цивілізаціями, які несподівано виринули з туману віків, просто приголомшили гуманістів Європи. Особливе значення мала полеміка про людську сутність індіанців. Не припинилася вона і після булли папи Павла III від 1537 року яка визнала індіанців «справжніми людьми». Багато європейських гуманістів виступило на захист індіанського населення та населення Африки та Азії. Велася боротьба за права людини та расове рівноправ`я.

Захоплені землі швидко колонізувалися і християнізувалися. Католицька церква насаджувала свої інституції, в тому числі інквізицію, особливо постраждали Африка та Америка. В Америці було знищено до 90% корінного населення. Африка перетворилася на джерело чорних рабів. Колоніальні держави відкривали на узбережжі Африки факторії, що займалася відловом людей. Цілі африканські народи зникали з лиця землі, знищені работоргівлею. Історія людства ще не знала такого масового викрадення та поневолення людей.

Майже три століття існував і діяв «диявольський трикутник», маршрутами якого здійснювалась работоргівля. Добували «чорне золото» у різний спосіб. Нападали на негритянські селища, захоплювали дужих чоловіків та жінок, знищуючи всіх інших; провокували міжплемінні війни купуючи полонених; влаштовували «полювання» спустошуючи величезні райони континенту. Під час транспортування гинуло до 70% рабів, і все одно прибуток становив до 1000% на вкладений капітал. На справжню братську могилу для мільйонів африканців перетворився Атлантичний океан.

Работоргівля дала сильний поштовх для розвитку капіталізму. На крові і кістках мільйонів рабів, негрів та індіанців, закладалося благополуччя європейської знаті. Найбільш активною в цьому плані була Англія. Лише в 1774 році з Ліверпуля відправилось за рабами 300 суден.

Залишки колоніальної системи не демонтовано до цих пір.

Висновок

Пройшло більше 500 років з моменту великих географічних відкриттів, але уроки цієї епохи можуть бути корисними і зараз. Дуже цікаві постаті європейських першовідкривачів. Хто були ці герої, які на маленьких суденцях сміливо пересікали океани; мандрували джунглями, горами, пустелями; багато і часто накладали головою? Що рухало ними? Звичайно це було не бажання розширити горизонти науки, як відкриттями, так і колонізацією рухала звичайна жадоба до золота і слави. З наукової точки зору вони герої, але з точки зору гуманізму це безжальні кати які заслуговують кари за геноцид багатьох народів. 12 жовтня 1992 року до острівця Уотлінг Багамського архіпелагу підійшли точні копії каравел Колумба символізуючи півтисячолітній спільний шлях всіх світових цивілізацій. Відношення до цього свята було неоднакове в різних країнах. Більшість країн світу та ЮНЕСКО відкинули саме поняття «відкриття Америки» та запровадили концепцію «зустрічі цивілізацій та культур». Як «відкриття» подію святкували Іспанія, Португалія, Італія, Ватикан. Багато країн Азії та Африки висловили подив з приводу святкування Америкою початку власної колонізації та поневолення. На мою думку підлягає перегляду сам термін «великі географічні відкриття», адже європейська наука забула про існування великих і самобутніх цивілізацій на «відкритих» землях. Скажімо араби підтримували торгівельні та культурні зв`язки практично з всіма народами Азії та Африки і мали досить сучасні географічні уявлення, досить розвинена географія була і в народів Америки. Як зараз доводять вчені постійні спонтанні контакти відбувалися між азійськими і американськими цивілізаціями, а саму Америку заселили вихідці з Азії. Досить згадати вікінгів які досить тривалий час підтримували торгівельні контакти з племенами Північної Америки. Звичайно заслуга тогочасних європейців в тому, що вони звели ці розрізненні знання в цілісну картину, але це все таки було лише побічним ефектом грабежу та завойовування. Як в Азії, так і в Америці та Африці європейці зіткнулися з культурами що стояли в багатьох питаннях вище за них. Тому цю епоху краще називати епохою великих колоніальних завойовувань, а західноєвропейським країнам визнати що дії їхніх предків завдали непоправної шкоди науці та самому процесу розвитку людства. Знищення цілих цивілізацій, народів, природи, хижацька експлуатація ресурсів це спосіб дії європейських «першовідкривачів». Символом результатів тієї епохи можуть стати халупи злидарів на місці колишніх розкішних міст, та пляшки з-під американського віскі замість виробів мистецтва. Самим страшним результатом цієї епохи стало духовне спустошення та моральний занепад. Західна цивілізація знищивши інші культури, перетворила свою на індустрію розваг, де допустимо все що подобається людям у яких є гроші.

Список використаної літератури

1. Бейклесс Дж., Америка очима першовідкривачів - Москва: - «Політіздат», - 1969 - 328с.

2. Кунін К.І., Магеллан - Москва: - «Політіздат», - 1958 - 402с.

3. Магідович І.П., Нариси по історії географічних відкриттів - Москва: - «Вєчє», - 2000 - 389с.

4. Моррісон С.Е., Христофор Колумб, мореплавець - Москва: - «Політіздат» , - 1958 - 412с.

5. Пащук В.В., Викрадення континенту - Київ: - «Україна», - 1991 - 320с.

6. Леоненко П.М., Юхименко П.І. Економічна історія: Навч. посібник.- К.: Знання-Прес, 2004.-с. 125-131

7. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Економічна історія: Курс лекцій.-5-те вид., випр. -К.: Вінар, 2005.- с. 46-48

8. Використана інформація з сайту: www.google.com.ua