Гетьман Богдан Хмельницький - засновник нового життя вільної України

ГЕТЬМАН БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ - ЗАСНОВНИК НОВОГО ЖИТТЯ ВІЛЬНОЇ УКРАЇНИ

По десяти роках цілковитого упаду України в 1648 році прийшла нагла зміна на ліпше, а цю зміну спричинив славний гетьман Богдан Хмельницький.

Богдан Хмельницький був сином українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко під Чигирином мав невеликий хутір Суботів. Замолоду вчився Богдан у школах у Києві, в Ярославі та у Львові, а потім скоро вступив до козацького війська. Вже небавом показалося, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний вождь. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з Турками, а в битві під Цецорою (1620 року) боровся поруч свого батька. Батько згинув у тій битві, а молодий Богдан попався в турецьку неволю, де пробув два роки. В неволі навчився він турецької й татарської мови та пізнав турецькі звичаї, а це в пізнішім житті йому не раз дуже придавалося.

Вийшовши з неволі, став сотником козацького війська і його знали запорожці, як відважного й розумного чоловіка. По козацькім повстанні в р. 1638, що не вдалося, Хмельницький жив постійно в Чигирині, або в своїм хуторі Суботові, що одержав по батькові. Та чигиринський староста й урядники не довіряли йому й боялися тримати коло себе. Отже часто висилали його з козаками у степи, побивати татарські загони. Найбільше зненавидів Богдана чигиринський підстароста, Чаплінські. Коли раз, уже в 1647 році, Хмельницький рушив з сотнею козаків у степ, Чаплінські напав зі своїми гайдуками на Суботів, ограбив цілий хутір і побив наймолодшого синка Хмельницького так важко, що хлопець незабаром умер. Хмельницький подав Чаплінського до суду, але суд розсудив справу несправедливо. Тоді Богдан поїхав на скаргу аж до польського короля Володислава IV у Варшаву, та король сказав, що й він сам безсильний проти шляхти. А зрештою -- говорив король -- „ви люди військові, маєте шаблі при боці, тож самі бороніть своєї чести і свого майна..."

Тоді Богдан Хмельницький сам рішив пімститися за свою кривду і за кривду народу, не тільки на Чаплінськім, а й на всіх подібних панах, що самовільно поводилися з народом. Він поїхав на Січ, скликав усіх козаків, що малими відділами перебували по степах, і розказав їм про свою кривду й кривду всього народу. Він промовив до козаків так сердечно, що вони вибрали його гетьманом і в захопленні взивали його, щоб вів їх до боротьби. Хмельницький договорився ще з татарами, що обіцяли йому помагати, й весною 1648 року рушив проти польського війська і всієї шляхти, що була на Україні. Коли тільки по Україні пішла чутка, що Хмельницький збирає сили проти польських панів, усі, молоді й старі, почали приставати до козаків. Незабаром гетьман мав коло себе велике військо й зачав побивати польське військо, раз-по-раз.

Під Жовтими Водами розбив військо Стефана Потоцкого, а його самого взяв до неволі. Під Корсунем розбив головні польські сили і взяв до неволі обидвох польських вождів: Миколу Потоцкого й Каліновского.

По цих двох великих битвах піднялося повстання по всій Україні, по обох боках Дніпра. По містах і селах повставали міщани й селяни, виганяли всіх чужинців, а також жидів, що були арендаторами в панів і навіть ключі від церков тримали в себе та лиш за оплатою молитися пускали. Пани й жиди, зачувши про те, що сталося коло Жовтих Вод і Корсуня, самі почали втікати з України так, що того літа Україна очистилася від чужинців. Утік також і князь Ярема Вишнецький, найжорстокіший ворог козаків.

Під Пилявцями заступили дорогу свіжі сили польського війська під проводом трьох вождів. Та як козаки несподівано напали на табор, то отамани перші втекли, а за ними військо, і козаки забрали все добро польського табору. З-під Пилявців відступили польські війська аж до Галичини, що тоді називалася: Червона Русь.

За польським військом рушили в Галичину й козаки, а тоді піднялося повстання народу і в Галичині, хоча не таке, як на Україні. Хмельницький підійшов аж під Львів, та не хотів нищити міста, взяв окуп і рушив дальше, аж під Замость. Міг іти на саму Варшаву, та саме тоді вибрали нового короля Польщі, -- Яна Казимира. Гетьман Хмельницький вірив тому королеві, що він покарає шляхту й не позволить дальше знущатися над Україною, і тому відступив з козаками за Збруч. Він гадав, що польські війська вже не рушать на Україну, !але весною 1649 року вони рушили. Та Хмельницький заступив їм дорогу під Збаражем і окружив їх та малощо не взяв короля в полон. Під Зборовом підписали умову, що Україна по ріку Случ вільна держава, а Хмельницький є ЇЇ гетьманом. Хмельницький обрав собі за столицю Чигирин і звідти почав заводити лад по цілій звільненій Україні. Вся Европа довідалася зараз про вільну українську державу і ріжні держави почали висилати своїх послів до гетьмана, щоб нав'язати з Україною приязні взаємини. На Україні почалося по містах і селах нове життя, народ легше відітхнув, бо настав порядок і спокій.

Та скоро показалося, що Польща таки не зріклася України й приготовляє новий похід. В 1651 році почалася нова війна; прийшло до страшної битви під Берестечком, де через зраду татар козаки понесли важкі втрати. Вславилося в цій битві головно тих триста запорожців, що окопалися на острівці серед багна й цілу добу відбивалися від тисячів польського війська. Король обіцяв їм дарувати життя, та вони таки не піддалися і радше погинули всі до одного, а не сплямили козацької чести.

По тій невдачній битві Хмельницький був примушений підписати нову умову в місті Білій Церкві. Ця умова позволяла козакам жити лише в Київщині, а вся Україна знову мала дальше бути польською провінцією. Почали вертатися на Україну дідичі й жиди, одначе народ уже не хотів терпіти. В р. 1652, весною, Хмельницький знову рушив у похід і зовсім розбив польське військо під горою Батіг, коло міста Ладижина.

По битві під Батогом Україна знову стала вільною, але Хмельницький знав, що незабаром Польща вдарить наново, а козацьке військо було тоді так ослаблене, що вже не змогло б оборонятися. Татари й турки були непевні сюзники, тому гетьман рішив заключити союз з Московщиною. Московський цар радо згодився, взяти Україну під опіку, й присягав, що Україна буде управляти собою свобідно, а тільки козаки присягнуть вірність цареві. Так і сталося. Хмельницький з'їхався з царськими послами в містечку Переяславі, 1654 року і тут підписав союз з Москвою.

Скоро показалося, що Москва була хитріша, як усі інші попередники. Зараз прийшли на Україну московські війська та почали осідати по кватирах, а в Києві почали будувати собі твердиню. А хоч у р. 1655 москалі пішли разом з козаками на Польщу (тоді знову були під Львовом), то московські генерали займали землі на царське ім'я, себто для Москви, а не для України. З того було видно, що Москва хоче Україну поневолити, землі забрати під свою руку, скасувати всі вольності козацькі, а українських селян закріпостити наново.

Крім того і цар зрадив гетьмана, бо почав переговорювати з Польщею і так погодився, що польські війська по тім знову рушили на Україну. Тоді гетьман рішив ще раз повстати проти Польщі та й проти Москви і вислав своїх послів до Швеції, Туреччини, Молдавії й Угорщини, щоб виєднати в них поміч для України. Декотрі держави, наприклад Швеція, обіцяли помогти, і може було б гетьманові вдалося врятувати Украшу, але він нагло заслаб з тої журби й помер дня 8 вересня 1657 року. Його поховали в Суботові, н церкві, що він сам казав збудувати своїм коштом. Він не спочив там навіки. В кілька літ пізніше польський вождь Чарнецкі прийшов з військом на Україну й мабуть викинув кості гетьмана з домовини, що була в підземеллях Суботівськоі церкви. (Ця вістка не є певна, певне тільки те, що тоді не знати де поділися тлінні останки гетьмана).

Як бачимо, Богдан Хмельницький -- відбудував вільну державу на Україні, що була цілих триста літ перед Хмельницьким під пануванням Литви й Польщі. Правда, що молоду українську державу не вспів гетьман оборонити перед усіми ворогами, бо їх було забагато, а до того ще він завчасно помер, але по Хмельницькім ідуть його слідами інші гетьмани і -- як побачимо -- Україна вже ніколи потім не була в такій неволі, як перед Хмельницьким.

Гетьман Хмельницький має в українській історії велику славу, бо він перший рішучо повів козацьке військо до боротьби за волю народу І рідної землі. З тих славних часів наші малярі намалювали кілька прегарних образів, а з них найкращий є: „В'їзд Богдана Хмельницького до Києва", в січні 1650 року, по битві під Зборовом. Цей образ намалював артист-маляр Івасюк.

Про Хмельницького укладав народ пісні, з яких багато дотепер заховалося, його прославили декотрі наші поети в віршах, а письменники в оповіданнях і повістях. У Києві, на площі перед храмом св. Софії, стоїть гарний памятник Хмельницькому, що представляє гетьмана на коні з булавою в руці