1

Створення і становлення УВО-ОУН у м. Рівне

і в Рівненському повіті

Актуальність даного дослідження є проблема утворення та основні напрями діяльності УВО-ОУН на території Рівненського повіту в кінці 20-х на початку 30-х рр. ХХ століття. Стосунки даної організації з іншими українськими партіями та організаціями, які діяли в цей час у повіті.

Джерельну базу даного дослідження складають публікації та наукова література в якій висвітлені окремі моменти діяльності УВО-ОУН на Рівненщині. Основною джерельною базою дослідження є джерела Державного архіву Рівненської області в яких є факти про основні напрями діяльності УВО-ОУН в повіті.

Ціллю дослідження є висвітлення проблеми становлення основних напрямків та діяльності УВО-ОУН на території Рівненського повіту в кінці 20-х на початку 30-х років ХХ ст. Причини швидкого поширення ідеології ОУН серед українського населення і в першу чергу серед місцевої молоді.

За Ризьким мирним договором 18 березня 1921 року 56% колишньої Волинської губернії, в тому числі і майже вся територія сучасної Рівненської області, відійшли до складу Польщі. В лютому 1921 року на цих землях було утворено Волинське воєводство, і місто Рівне стає центром Рівненського повіту Волинського воєводства.

Польська окупаційна влада з першим днів свого правління повела наступ на громадянські права українців, які складали переважну частину населення приєднаних територій.

Так, у розпорядженні Волинського воєводи від 21 травня 1921 року, зокрема, наголошувалося, що за вживання української, а не польської мови (у документі ішлося про працівників державних установ) винні підлягають адміністративному стягненню - штрафу в розмірі до тридцяти тисяч польських марок. [4:1].

В тому ж таки 1921 році польська влада масово звільняє із служби службовців - українців і замінює їх службовцями - поляками, які переселялися сюди з інших районів Польщі. Наприклад, у серпні того ж таки 1921 року в Рівному і Здолбунові було звільнено близько 80 % залізничників, місця яких зайняли поляки [1:13-14]. Як же реагували на ці дії українці? Вони стали чинити опір. Так, 11 червня 1921 року в селі Квасилів відбувся страйк робітників заводу сільськогосподарських машин [2:8].

В цей же час діяльність українських політичних партій у Рівненському повіті унеможливлювалась цілим рядом факторів. Одним із основних близькість польсько-радянського кордону, що зумовлювало особливо активну діяльність у Рівному та повіті польських спецслужб. Останні намагалися запобігти будь-яким спробами гуртування українців у політичні партії та громадські організації.

Тому на початку 20-х років минулого століття в Рівному діяли лише “Просвіта”, яка на той час; була основним осередком захисту прав українців, та УНП, очолювана отаманом Оскілком. Але УНП, на відміну від “Просвіти”, була малочисельною організацією. [5:1].

До середини 20-х років XX століття про діяльність у повіті інших політичних партій, зокрема, УВО відомостей немає, хоча ця організація на території Західноукраїнських земель нелегально діяла з 1920 року і мала багато симпатиків у Рівному і повіті.

Початок діяльності УВО в Рівненському повіті припадає на 1929 рік [6:185]. Одним із її засновників на Рівненщині був Семенюк - людина на той час досить відома у цих краях. У джерелах того часу інформація про нього досить скупа. Відомо, що він протягом певного часу очолював Рівненський повітовий “Пласт”, а після його ліквідації органами польської окупаційної влади в 1927 році був секретарем повітового комітету УРСП. Ці дані наводяться в монографії "ОУН на Волині", яка вийшла в Луцьку 1935 року під грифом “Цілком таємно” і мала призначення посібника, яким користувались офіцери польських спецслужб у боротьбі з ОУН.

Принагідно слід зауважити, що на Волині взагалі осередки УВО були зафіксовані польськими спецслужбами значно раніше. Так, згідно із даними польських спепслужб того часу на території воєводства у 1927/8 роках діяло 28 осередків УВО, які налічували 430 членів [6:5]. Чи можна вважати ці дані такими, що абсолютно відповідають дійсності? Ні, не можна. Тому, що УВО діяла в умовах глибокого підпілля і таємності, і польські спецслужби могли оперувати і оперували лише відомими їм даними. Отже, не виключено, що в 1927 році кількість активних членів УВО значно перевищувала наведені цифри.

В Рівненському повіті осередок даної партії виник значно пізніше, ніж в інших повітах воєводства.

Створення осередку УВО в Рівному, зумовило активізацію роботи по організації осередків у ряді інших населених пунктів повіту. Згідно з даними польської поліції, в Рівненському повіті на податку 1929 року організаційно оформились 15 осередків, які підтримували між собою тісний зв'язок і взаємодіяли з повітовою організацією, очолюваною Семенюком [6: 130]. Таке швидке зростання чисельності прихильників УВО на Рівненщині взимку - навесні пояснюється тим, що ідеї та політична платформа організації знайшли значну підтримку місцевого населення. Аналізуючи соціальний склад УВО, можна зробити висновок, що до неї входили представники різних соціальних груп населення. Але особливо важливим було те, що до УВО на початковому етапі її створення увійшло багато молоді, зокрема, учнів старших класів української гімназії.

Не слід забувати також і про те, що від самого початку свого виникнення УВО діяла нелегально, в умовах глибокого підпілля, причому, в Рівненському прикордонному повіті діяти було особливо складно, під постійним пресом польських спецслужб.

З самого початку діяльності УВО у Рівненькому повіті її керівництво намагалось встановити зв'язки з іншими організаціями не тільки Волині, але й інших регіонів України, а також і з закордонними центрами УВО - ОУН. Членами першого складу повітової колегії стали Семенюк, Подстриган І., Кенситинський А., Іщук Р. та Лідія Тимощук. Остання, до речі, була ученицею 8 класу Рівненської гімназії, активно поширювала серед молоді нелегальну українську літературу і насамперед журнал “Сурма” (виходив в Подебрадах (Чехословаччина) і до Рівного доставлявся нелегально) [6:20].

В березні 1929 року Рівне відвідав член крайового проводу Дубко Георгій, який займався в основному організаційними питаннями діяльності УВО. Кількість членів та працівників цієї організації починає зростати швидкими темпами. Особливо велику підтримку ідеї націоналізму в цей час знаходили серед української молоді.

28 січня - 3 лютого 1929 року у Відні відбувся перший конгрес (великий збір ОУН ), в роботі якого взяли участь 30 делегатів і гостей. “Легію українських націоналістів представляли 10 делегатів, УВО - 5, групу української національної молоді - 3, Союз української націоналістичної молоді - 2 делегати [11:5-6]. З'їзд прийняв постанову про створення та устрій ОУН, обрав керівні органи. Очолив організацію Є. Коновалець.

ОУН не була політичною партією парламентського типу. З одного боку, вона виникла як політичний рух з власною ідеологією, яку ще треба було розвивати, з іншого боку, це була суворо законспірована організація військового типу. Власне, УВО не відразу розчинилася в ОУН. До середини 30-х років вона зберігала організаційну самостійність і виступала в ролі бойової фракції ОУН.

Отже, звідси можна зробити висновок, що, незважаючи на входження до складу ОУН, вона ще деякий час зберігала організаційну самостійність. Саме в цьому напрямку і відбувалось становлення дієї організації на Рівненщині в кінці 20-х pp. - поч. 30-х pp. XX ст.

В тому ж таки 1929 році в роботу рівненської організації УВО активно включились Юр Василій, службовець Рівненської волості, та Явицька Анна. На їхню адресу надходили інструкції УВО та журнал “Сурма”, які передавались Семенюку і в подальшому розповсюджувались між ланками УВО, яких на той час було 15. [6:198]. Отже, незважаючи на складність умов, у яких створювалась і діяла організація, їй вдалось за надзвичайно короткий час створити на території повіту повну мережу підпільних груп. Тоді ж УВО встановлює тісні контакти з іншими українськими політичними партіями, що діяли в Рівненському повіті. Зокрема, у монографії “ОУН на Волині”, про яку уже згадувалось вище, констатувався факт, що організація маг сильний вплив на ряд членів та керівників УНДО (УНДО, на відміну від УВО, діяло в Рівному легально). Також відзначалось, що УВО намагається використати вплив та можливості даної партії для дальшого поширення своєї діяльності, особливо серед молоді. Тісний зв'язок з УВО наприкінці 20-х - на початку 30-х р. Підтримували такі відоміше Рівному діячі УНДО, як Негребецький М., а також члени керівного складу УНДО Кузьминець М. та Ярмолюк В.

УВО досить швидко налагодила тісні контакти із УСРП. Тут важливу роль відіграв Семенюк, який, як уже говорилось вище, в 1927 році був секретарем повітової організації УСРП.

Паралельно УВО плідно співпрацювала з “Союзом Українок”, -багаточисельною і впливовою організацією.

Налагодження тісних стосунків українськими політичними партіями та організаціями, які діяли легально, дозволили поширювати через їхні структури свій вплив на найширші верстви місцевого населення, а відтак помітно зміцнювати позиції УВО. її ряди швидко стали поповнюватись найбільш антипольськи настроєними українцями, особливо молоддю. Як уже згадувалось, серед найактивніших членів УВО було багато учнів старших класів Рівненської гімназії.

Згідно з даними польської поліції, кількість членів організації на початок 1930 року в Рівному та повіті налічувала близько 125 активістів. [6:191]. Але при цьому варто зауважити, що цифра 125 навряд чи є точною. Найскоріше, це лише кількість членів та активістів організації, відомих польській поліції, яка з першого дня існування УВО-ОУН на Рівненщині намагалась знищити цю організацію, жорстоко переслідувала її активних членів. Тому цілком логічним є припущення, що УВО-ОУН у Рівному та повіті була набагато чисельнішою, ніж це підтверджують документи польських спецслужб.

На кінець 1929-початок 1930 року досить сильні і багаточисельні осередки організовувались у Клевані, Тучині та Гощі. Звідси вони поширили свої впливи на навколишні седа. Діючи нелегально, в умовах суворої конспірації, УВО у своїй роботі на .чільне місце ставила пропагування своїх ідей та поширення літератури (звичайно, нелегальної, що видавалась за кордоном). Таким чином, можна стверджувати, що головне своє завдання в період становлення керівництво Рівненського осередку УВО вбачало у поповненні рядів організації.

Рівненська повітова організація УВО-ОУН налагодила і постійно підтримувала тісні стосунки з Краєвим Виконкомом, звідки до Рівного регулярно надходили інструкції та література. Тому важливою справою (яка успішно виконувалась) було налагодження надійних каналів транспортування. Головними каналами транспортування нелегальної літератури до Рівного стали Клевань і Здолбунів, де діяли дооре згуртовані і законспіровані ланки УВО, що підтримували постійний зв'язок з повітовою організацією. [6:195]

Польські поліцейські органи серйозно турбувало поширення впливів УВО-ОУН серед українського населення, тому у травні і листопаді 1930 року вони провели ряд широкомасштабних акцій по ліквідації та припиненню діяльності організації не ляше на теренах Рівненщини, але і всього Волинського воєводства.

В результаті поліцейських дій значна частина організацій УВО-ОУН на певний час припинили своє існування, а багатьох активістів було заарештовано та ув'язнено. Така ж доля спіткала і Рівненську повітову УВО-ОУН. Практично все її керівництво, серед них і Семенюк, були заарештовані та ув'язнені. Це був серйозний удар польської поліції по УВО-ОУН. Якщо в 1929 році на Волині діє нелегально 41 центр УВО, то в 1931 році продовжували свою роботу лише 15.

І все ж, зазнавши на кінець 1930 - початок 1931 року значних втрат, організація не припинила своєї діяльності. В Рівному та деяких селах окремі її члени, постійно перебуваючи під загрозою арешту, організовували серед української частини населення агітаційні заходи. А вже в березні 1931 року спостерігається значна активізація діяльності УВО-ОУН у повіті. Зокрема, створюється і починає діяти ряд гуртків на території Олександрійської волості.

Так, у березні 1931 року утворено гурток УВО-ОУН в с. Козлин, який очолив Янчарук В. - голова місцевого кооперативу “Хлібороб”. До його складу ввійшов також і секретар цього кооперативу Гавлітин В. Як свідчать матеріали польської поліції, восени 1930 року, під час розгрому польською поліцією Рівненської повітової УВО-ОУН, вони були заарештовані, але невдовзі звільнені. Після чого знову активно включились у створення УВО-ОУН у Козлині. [6:188]

До створеного ними гуртка входила в основному місцева молодь. Вони налагодили тісні стосунки з організаціями ОУН в Олександрії, а в травні 1931 року вийшли на зв'язок зі Львовом, де на той час був один із головних центрів ОУН на західноукраїнських землях. Канал зв'язку зі Львовом був постійним. Паралельно Козлинський осередок мав тісний і стійкий зв'язок із Кременцем, звідки до них, на ім'я В. Янчарука, надходив журнал “Сурма”.

В липні 1931 року завдяки зусиллям членів Козлинської УВО відновили роботу ланки в селах Бичаль, Козлин, Шубків, Гориньград, Хотин. [6:189]

Незважаючи на великі втрати під час розгрому в 1930 році, в середині літа 1931 року Рівненська повітова організація УВО-ОУН відновлює свою роботу. При цьому вона активізується не лише в самому місті, але і в багатьох селах повіту: новостворені ланки здійснюють значну агітаційну роботу серед українського населення.

Таким чином, попри постійний терор польської влади і масові арешти активних учасників УВО-ОУН не лише не припинила свого існування, але через деякий час помітно зміцнила свої позиції, значно активізувала роботу серед місцевого населення. За даними польської поліції, переважна частина українців Рівного та повіту ставилась до організації прихильно.

В кінці 20-х - на початку 30-х pp. УВО разом з іншими українськими партіями активно включилась у роботу по легалізації товариства “Відродження”. Основну роль у цій справі мали відіграти члени легальних УНДО та УСРП. Польська влада не дозволяла діяльність “Відродження”, хоча основною метою цього товариства було проведення антиалкогольної та антинікотинової пропаганди серед населення. Виникає питання: чому окупаційна влада виступала проти товариства і взагалі розпустила його? Пояснення цьому просте: по-перше, більшість членів “Відродження” належали до ОУН (ОУН діяла нелегально і була в непримиренній опозиції до польської окупаційної влади) та інших українських політичних партій, хоча і легальних, але за суттю своєю теж опозиційних, які, до того ж, у багатьох питаннях поділяли погляди оунівців, а то й співпрацювали з ними. По-друге, і це головне, з донесень польської поліції уряду було відомо, що товариство “Відродження”, легалізувавшись, має на меті полегшити роботу ОУН в Рівному та повіті. [6:203] Через названі причини товариство так і не одержало дозволу на відкриту діяльність і з часом припинило своє існування.

В той же час польська влада змушена була констатувати факт, що всі репресії та заходи по ліквідації УВО-ОУН на території Рівненщини не досягли мети, а лише на певний період послабили впливи УВО-ОУН серед українського населення.

І все ж, незважаючи на всі труднощі, на початку 30-х років XX століття ОУН вдалося організувати і провести ряд серйозних акцій, які викликали значний резонанс серед населення міста і повіту. Всі її публічні виступи носили антипольський характер. Одним з них було вивішення на Дубенському кладовищі, де поховані бійці корпусу УСС, плаката з написом “Слава борцям за незалежність України, загиблим у 1919 році”. Польська влада провела розслідування цієї справи І виявила, що плакат вивісили Поц В. і Гнатюк В. За ці дії їх заарештували і притягнули до кримінальної відповідальності. Під час судового розгляду справи з'ясувалось, що вони - активісти ОУН і до цього неодноразово брали участь і в інших антипольських виступах своєї організації. [6:207]

У 1932 році у керівництві Рівненської повітової організації ОУН, створеної на базі УВО, відбулися зміни, її на деякий час очолив Семенюк (після Артема Юдна, котрий був затриманий польською владою і перебував під слідством), який відразу ж після свого звільнення активно включився в діяльність ОУН. Але незабаром його разом з іншими активістами заарештували і ув'язнили в Березі Картузькій. [6:210]

Особливо активну роботу ОУН розгорнула серед української молоді. Це надзвичайно непокоїло польську владу. Згідно з даними польської поліції лише в Рівненській приватній гімназії до складу ОУН (молодіжної) на той час входило 17 учнів старших класів. Вони розповсюджували серед гімназистів українську націоналістичну літературу, зокрема, уже згадуваний журнал “Сурми”. Лише за зберігання цього видання згідно з законами Речі Посполитої винні підлягали арешту та ув'язненню. [6:219]

Отже, можна зробити висновок, що, незважаючи на те, що на території Рівненщини осередки ОУН з'явились пізніше, ніж в інших регіонах Західної України, окупованих Польщею, організація швидко активізувала свою діяльність. Як свідчать документи того часу, УВО, перейменована пізніше в ОУН, діючи в умовах глибокого підпілля, користувалась широкою підтримкою українського населення краю.

Особливо великий вплив організація мала на українську молодь, що було надзвичайно важливим для її майбутньої діяльності. Саме завдяки ставці на молодь ОУН витримала масові репресії в період свого становлення і зуміла не лише зберегти організацію, але й пустила, глибоке коріння серед українського населення краю, про що свідчить подальша її діяльність на Рівненщині.

Джерела та література

1.Державний архів рівненської області (далі ДАРО) Ф.30, оп.19, спр. 46, арк. 13-14.

2. ДАРО ф 33, оп. 1, спр. 1134, арк. 8.

3. ДАРО ф 33, оп. 2, спр. 1, арк. 49.

4. Листівка польською мовою, яка зберігається в фондах ДАРО.

5. // Дзвін. - 1926. - 10 листопада.

6. ОУН на Волині. - Луцьк, 1935.

7. Бортник Ф. Не зломили нас в'язниці (у 1934 році був створений гурток ОУH у Радивилові) // Нова Волинь. - 2002. - 17 січня.

8. Богуцький О. Істрія городоцької організації УВО: (поч. 20-х років - 1940 рік) // Волинь. - 1994. - 8 квітня.

9. Касьянов Георгій. Теорії нації та націоналізму. - К., 1999.

10. Кентій А. В. Українська військова організація УВО в 1920 - 1928 pp. Короткий нарис. К., 1998.

11. Кентій А. В, Нариси історії організації українських націоналістів (1929-1941 рр.) - К., 1998. - c. 5-6.