Полковник козацького війська Іван Богун

5

Полковник козацького війська

Іван Богун

Одним з найвидатніших військових діячів українського народу періоду боротьби проти шляхетської Польщі був козацький лицар, кальницький полковник Іван Богун - безмежної відваги воїн, талановитий полководець, блискучий майстер польових боїв і захисту міст, які він перетворював на неприступні фортеці.

Слава про Івана Богуна гучно лунала не лише на українських землях, а й за їх межами. Проте, незважаючи на велику популярність, історичні джерела не однаковою мірою зафіксували різні етапи життя цього славетного козацького ватажка.

Народився Іван на Поділлі, швидше, на Вінниччині, мав великий потяг до знань, до гарту тіла і душі. Мало відомостей про ранній період його життя, хоча деякі українські історики писали, що він вже брав участь у козацьких повстаннях в Україні 1637-1638 рр.

Рід Івана Богуна, як зазначалося у наукових дослідженнях, козацько-шляхетського походження. Цікаво, що у книзі "Малороссийский гербовник" (автори Д. Лукомський, В. Модзалевський) описано герб роду Богунів. Тут також вказувалося, що полковник мав сина Григорія та онука Леонтія. Вони були козацькими військовими товаришами.

Природа щедро наділила Івана Богуна винятковою вродою, статурою, кмітливим розумом та хистом воїна-полководця. Італійський священик Джованні Скарабеллі стверджував, що Іван Богун та Джузеппе Гарібальді - це два найвидатніших лицарі світу! Навіть польський історик зазначав, що "... з 80-ти діячів часів Хмельницького Іван Богун - найпрекрасніший. Він поєднував у собі розум, незалежність характеру, не заплямував себе жорстокістю, відзначався високою моральністю і вірністю ідеалам..." Для цього козака передусім була ненька Україна!

Перші ж найвірогідніші дані про ратні справи І. Богуна пов'язані з його участю в обороні Азова, коли запорозькі та донські козаки протягом 1637-1642 рр. героїчно захищали місто від турецьких військ султана Ібрагіма. І. Богун, зокрема, керував тоді одним із козацьких загонів, який прикривав Борівський перевезення через р. Північний Донець.

Протягом 40-х років XVII ст. Богун вів звичайне для реєстрового козака життя, сповнене численних військових походів проти кримських татар, та обороняв українські землі від набігів останніх.

Політична та соціально-економічна ситуація в Україні після Зборівського трактату (8.08.1649 р) відзначалася складністю і великою напруженістю. На Волині, Поділлі і в Галичині знову відновилася влада польських панів. У Польщі престол зайняв король Ян Казимир II, який оголосив "посполите рушення".

Довідавшись про підготовку нового нападу Польщі, Богдан Хмельницький звернувся до народу із закликом стати на захист Батьківщини. До козацького війська почали прибувати озброєні загони селян і міщан з усієї України.

З початком у 1648 р. Визвольної війни українського народу Богун став одним із сподвижників гетьмана Б. Хмельницького, і згідно "Реєстру Війська Запорозького 1649 р." він значився серед козаків Чигиринського полку. Згодом, найвірогідніше у 1650 р., за неабиякі організаторські здібності та військовий талант Богуна було призначено кальницьким полковником, а тому подальша його доля була тісно пов'язана із захистом Вінниччини та Брацлавщини від військ Речі Посполитої.

Вже в 1651 р. Богун вів важкі бої на Брацлавщині проти загонів Калиновського та Лянцкоронського. Саме у боях під Вінницею в березні 1651 р. Богун вперше найбільш масштабно проявив здібності воєначальника, заманивши в ході бою польську кінноту на Південний Буг, де драгуни потрапили до зарання підготовленої пастки. Тут же Богун проявив значну особисту хоробрість, очолюючи сміливі нічні вилазки з козацького табору.

Він ніби гіпнотизував ворога, заманюючи в ополонки та пастки, на які був майстер. Полковник під час атаки сам мало не загинув: спочатку відбивався від повислих на ньому жолнерів, потім потрапив у льодяну воду, але вірний кінь і тверда рука врятували козака. Наступного дня він знову був у бою. "Чарівник, характерник, віщун", - називали його в народі. Пізніше Богдан Хмельницький скаже: "Тебе, славний полковнику, не забуде народ ніколи".

В кінцевому підсумку Богун втримав свої оборонні позиції під Вінницею і, після підходу основних сил української армії, змусив коронне військо відступити. В подальшому, переслідуючи польські загони, полк Богуна брав участь у штурмі Кам'янця-Подільського (29 квітня - 1 травня 1651 р), а в середині травня його козаки оволоділи Корцем.

Богуна направляли у найскладніші і найзапекліші бої, і він ловив будь-який шанс здобути перемогу. Це знали козаки які саме його обрали наказним гетьманом в оточеному поляками козацькому таборі З0 червня 1651 р. під Берестечком.І. Богун виправдав покладені на нього сподівання, вивів із оточення основні сили українського війська. У вирішальний момент битви, коли все, здавалось, було втрачено, Богун вгамовує бунт в оточеному козацькому таборі і починає керувати: "Всі воєдино - гатити греблі через болото!" А в цей час, щоб порятувати козацьке військо, триста звитяжців-козаків залізною стіною стоять проти багатотисячної польської армії. Триста зробили диво! Армія Калиновського отямитись не могла від їхнього небаченого подвигу! А вони, порубані і скривавлені, поступово відступаючи, але не здаючись, забезпечили відступ головних сил! Ці легендарні триста і полковник Іван Богун, який зумів вивести із пекла своє військо, вразили весь світ.

У 1653 р. І. Богун знову опинився у вирі бойових дій. Вже в березні 1653 р. його загони виступили проти армії С. Чарнецького, який, захопивши Липовець, Погребище та інші міста, рухався вглиб України. Зайнявши оборону в Монастирищі, Богун тривалий час відбивав атаки значно переважаючих сил коронної армії та робив дошкульні вилазки з міста. Так і не досягши успіху, війська С. Чарнецького, який під Монастирищем сам зазнав поранення, змушені були відступити.

Цього ж 1653 р.І. Богун разом із Тимошем Хмельницьким водив козацькі полки в похід на Молдавію, де було розгромлено армію Георгіци та його союзників. Після загибелі в Сучаві Т. Хмельницького (5.11.1653) І. Богун повернувся з військом в Україну. В кінці 1653 та протягом 1654-1655 років кальницький полковник практично безперервно вів бойові дії проти коронної армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині. Значний військовий талант та численні перемоги створили Богунові ім'я непереможного полководця, що навіювало страх на ворогів.

Характеризуючи політичну діяльність полковника Війська Запорозького І. Богуна, відзначимо, що він палко любив свою Україну й досить боляче реагував на кроки українських гетьманів, що могли ущемляти права останньої або козацькі вольності. Тому І. Богун в політичному спектрі Української козацької держави займав місце постійного опозиціонера.

У 1653 р. Б. Хмельницький активізував переговори з російським урядом. А 1 жовтня Земський собор постановив, щоб цар прийняв у підданство усю Україну на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким та Військо Запорозьке з містами і селами. Рішення про возз'єднання України з Росією було виявом волі і бажанням народів. Відповідно до нього 23 жовтня цар оголосив про вступ Росії у війну з Польщею.

Гетьман Б. Хмельницький скликав на 8 січня 1654 р. в місті Переяславі військову раду, яка і завершила процес возз'єднання цих держав. За дорученням Б. Хмельницького І. Богун вів переговори з царським послом, боярином Василем Бутурліним, з яким у полковника виник конфлікт. В літописах, документах йдеться, що Іван Богун відмовився присягнути на вірність московському цареві. В історичних переказах залишилась згадка про те, що він навіть поламав спересердя шаблю на знак протесту, обстоюючи принцип: "Ні до Варшави, ні до Москви, ні до Стамбула, ні до Бахчисарая". Московський цар Олексій Михайлович і польський король Ян Казимир II намагалися по-своєму схилити І. Богуна на свій бік. Вони дарували йому грамоти і посилали пишномовні листи, прохаючи не піддаватися "неприятельським спокусам". Але він не бажав змінювати "королівські пута на царське ярмо" і шукав вихід в ім'я об'єднання України.

Письменниця О. Апанович у книзі "Україно-Російський договір 1654 року. Міфи і реальність" писала: "Категорично не прийняв ідеї Переяславської ради полковник Іван Богун, якого вважали після Богдана Хмельницького козацьким стратегом номер один. Коронний обозний Андрій Потоцький писав тоді до короля так: "Богун із тих козаків, для яких найвища державна рація - щоб не бути ні під вашою королівською милістю, ні під царем". Іван Богун гідно й упевнено обстоював свою позицію як обранець козацтва. Інтереси держави були для нього понад усе.

Зокрема, він досить рішуче виступив проти укладення Б. Хмельницьким Білоцерківського договору (28.10.1651), засуджуючи при цьому політику поступок Польщі і зменшення козацького реєстру. У 1654 р.І. Богун був у числі противників курсу Б. Хмельницького на союз із Москвою і, так і не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію.

Після смерті Б. Хмельницького (27.7.1657) І. Богун підтримував курс І. Виговського та Ю. Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але й крен в інший бік вказаних гетьманів - на зближення із Польщею чи Туреччиною теж викликав спротив кальницького полковника. Зокрема, Богун відмовився підписувати укладений І. Виговським Гадяцький договір (6.9.1658). А в 1660 р. Богун виступив проти Слободищинського трактату, підписаного Ю. Хмельницьким.

У 1662 р. кальницький полковник І. Богун був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборга. Хоча вже 1663 р. Ян Казимир його звільнив, оскільки популярність і слава українського лицаря були великі. Крім того, у той час польський король мав потребу в козаках для походу на Лівобережну Україну. Він призначив Богуна наказним гетьманом над козацькими полками і віддав у розпорядження Павла Тетері.

Польський король Ян Казимир II, даючи коротку характеристику полководцеві, писав; "... Богун - людина найзліша в світі. Він розумно вчинив з ворогами... Я думав покарати його рукою ката, але Господь вчинив інакше..." Під час воєнних дій на Чернігівщині Богун розпочав таємні переговори з командуванням російського і лівобережного українського військ. Про це стало відомо польській шляхті, яка вирішила позбутися талановитого стратега. Полковник вирушив до свого полку, що розташовувався на Правобережжі. Але в Переяславі його не дочекалися...

17 лютого 1664 р. Іван Богун був таємно вбитий біля міста Новгород-Сіверський. Поховано Івана Богуна за селом Комань, неподалік від річки Десни. За легендою - його порубали на частини. Козацтву повідомили, що Богун кудись поїхав і таємниче зник. Побратими надто пізно довідались про його загибель.

Нині на місці страти славетного полководця зведена символічна могила - вмурована гранітна плита і тесаний дубовий хрест заввишки чотири метри. Кожного року в річницю смерті Івана Богуна сюди приходять на панахиду "по убієнному".

До кінця свого життя нескорений, безкомпромісний лицар не зрадив своїм ідеалам й словам: "Не схилюсь ні перед ким, окрім як перед Господом Богом, та й то тільки з доброї волі!".

Навіть через багато століть, під час громадянської війни 1918-1921 рр., іменем Богуна називали військові з'єднання як червоноармійці, так і оборонці Української Народної Республіки. До речі, першим командиром богунівців був Микола Щорс. У подальшому цей підрозділ було переформовано в полк. А в 1941-1945 рр. полк став гвардійським і в бою отримав назву "Познаньського". Нині в передмісті Києва діє Військовий ліцей імені І. Богуна.

Героїчні подвиги Богуна описано в історичних і художніх творах: "Богдан Хмельницький" (Михайло Старицький), "Брат за брата" (Юрій Мушкетик), "Я, Богдан" (Павло Загребельний), "Гомоніла Україна" (Петро Панч), "Вогнем і мечем" (Генріх Сенкевич), "Богун" (Олександр Соколовський), "Іван Богун" (Яків Качура) тощо. Прах славетного полковника Івана Богуна і нині покоїться на березі Десни, але йому, нажаль, й досі не зведено гідного пам'ятника.

Ім'я Івана Богуна - цього видатного полководця та політичного діяча України середини XVII ст., справжнього патріота України навіки залишилося в пам'яті нащадків, про що свідчать численні народні перекази та думи. Як говорилося сучасниками великого полковника в одній з них: "А кобзарі грали, в струни дотинали та Богдана з Богуном піснями вихваляли!"