Наукові досягнення вчених в удосконаленні водних меліорацій України у 1990-х роках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут водних проблем і меліорації

Національна академія аграрних наук України

НАУКОВІ ДОСЯГНЕННЯ ВЧЕНИХ В УДОСКОНАЛЕННІ ВОДНИХ МЕЛІОРАЦІЙ УКРАЇНИ У 1990-Х РОКАХ

Світлана Єгорова кандидат історичних наук,

завідувач відділу наукових кадрів та аспірантури

Київ

Анотація

зрошення водний меліорація осушення

Мета статті полягає у встановленні наукових досягнень вчених галузевих науково-дослідних установ та закладів вищої освіти в удосконаленні водних меліорацій для різних ґрунтово-кліматичних умов України у 1990-х роках. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів: аналізі, синтезі, систематизації та класифікації архівних матеріалів та друкованих джерел. У процесі виконання дослідження застосовували спеціально-історичні методи: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, ретроспективний, які сприяли визначенню пріоритетних напрямів діяльності видатних вчених-аграріїв, їх наукових досягнень в удосконаленні водних меліорацій України: зрошення та осушення. Результати. Встановлено, що у 1990-х роках важливу роль для розвитку наукового забезпечення регулювання водних меліорацій в Україні відігравали високоефективні заходи, опрацьовані вченими-аграріями для оптимального зрошення та осушення земельних масивів. Визначено, що науковцями розроблено технологічне обладнання для посіву сільськогосподарських культур і внесення мінеральних добрив з поливною водою. Доведено ефективність створення зрошувальних систем та технічних засобів поливу нового покоління, екологічно надійних меліоративних систем і технологій. Встановлено удосконалення механізованих технологій виробництва та застосування місцевих органічних добрив = сапропелю та мулу. З'ясовано, що науковцями приділено вагоме значення розробленню комплексної системи для удосконалення водних меліорацій: раціональної структури посівних площ і сівозмін, обробітку ґрунту та удобрення, агротехнічних і меліоративних заходів щодо запобігання деградації зрошуваних та осушуваних земель. Висновки. У 1990-х роках важливу роль в удосконаленні водних меліорацій України відігравали високоефективні технології для збереження і ефективного використання водних та земельних ресурсів. Вони ґрунтувались на наукових досягненнях вчених Інституту гідротехніки і меліорації УААН, а також їхніх співвиконавців, що виконували дослідження у різних ґрунтово-кліматичних умовах України.

Ключові слова: розвиток, удосконалення, наукові досягнення, водні меліорації, меліоративні заходи, зрошення, осушення.

Annotation

Svitlana Yehorova Candidate of Historical Sciences, Head of the Department of Scientific Personnel and Postgraduate Studies, Institute of Water Problems and Land Reclamation of National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

SCIENTIFIC ACHIEVEMENTS OF SCIENTISTS IN THE IMPROVEMENT OF WATER RECLAMATION OF UKRAINE IN THE 1990S

The purpose of the article is to establish the scientific achievements of scientists of branch research institutions and institutions of higher education in the improvement of water reclamation for different soil and climatic conditions of Ukraine in the 1990s. The research methodology is based on the use of general scientific methods: analysis, synthesis, systematization and classification of archival materials and printed sources. In the course of the research special historical methods were used: problem-chronological, comparative-historical, retrospective, which helped to determine the priority areas of activity of prominent agricultural scientists, their scientific achievements in improving water reclamation of Ukraine: irrigation and drainage. Results. It is established that in the 1990s an important role for the development of scientific support for the regulation of water reclamation in Ukraine was played by highly effective measures developed by agricultural scientists for optimal irrigation and drainage of land. It is determined that scientists have developed technological equipment for sowing crops and applying mineral fertilizers with irrigation water. The efficiency of creation of irrigation systems and technical means of irrigation of new generation, ecologically reliable reclamation systems and technologies is found out. Improvement of mechanized technologies of production and application of local organic fertilizers = sapropel and silt is established. It was found that scientists have attached great importance to the development of a comprehensive system for improving water reclamation: rational structure of sown areas and crop rotations, tillage andfertilization, agronomic and reclamation measures to prevent degradation of irrigated and drained lands. Conclusions. It can be concluded that in the 1990s, high-performance technologies for the conservation and efficient use of water and land resources played an important role in improving Ukraine's water reclamation. They were based on the scientific achievements of scientists from the Institute of Hydraulic Engineering and Land Reclamation of the Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, as well as their co-performers who performed research in different soil and climatic conditions of Ukraine.

Key words: development, improvement, scientific achievements, water reclamation, reclamation measures, irrigation, drainage.

Постановка проблеми

Останні десятиріччя, як у цілому в світі, так особливо і в Україні характеризувались змінами клімату у напрямі збільшення його посушливості. Такі природні процеси призвели до пришвидшення негативного впливу на стан забезпечення сільськогосподарських меліорацій водними ресурсами як у напрямі зменшення їх запасів, так і погіршення якості [2, с. 23]. Особливого значення при цьому набуває з'ясування наукових досягнень вчених галузевих науково-дослідних установ і закладів вищої освіти в удосконаленні водних меліорацій. Вагоме значення має розроблення наукових основ збалансованого використання водних та земельних ресурсів у сільськогосподарських меліораціях у різних ґрунтово-кліматичних умовах України [1, с. 79]. Крім того, розвиток вітчизняної науки про зрошуване та осушуване землеробство ґрунтується на нагромадженні та синтезі системи наукових знань, забезпеченні сприятливих умов для подальшої наукової творчості вчених, здатних розширити ефективну пошукову діяльність [5, с. 132]. Цим, насамперед, і визначається актуальність дослідження, яке сприятиме вирішенню проблеми теоретико-методологічного забезпечення подальшого розвитку аграрної галузі.

Зокрема, підвищить рівень родючості ґрунту, забезпечить раціональне використання водних і земельних ресурсів та екологічну рівновагу навколишнього середовища, сприятиме зростанню виробництва якісної сільськогосподарської продукції.

Аналіз основних досліджень і публікацій

Наукове обґрунтування розвитку зрошення земель в Україні, сучасний стан, основні проблеми водних меліорацій та шляхи їх вирішення, управління водорозподільними системами за принципами ресурсозбереження наведено у наукових публікаціях вчених-аграріїв: С. А. Балюка, П. І. Коваленка, В. М. Попова, М. І. Ромащенка, С. В. Рябкова, П. Шатковського та інших. Регіональним аспектам розвитку меліорації присвячені наукові видання вчених-аграріїв: О. І. Андрієнка, Р А. Вожегової, С. П. Голобородька, С. В. Коковіхіна, В.В. Морозова, О. К. Рудницького, О. Ушкаренка та інших. Ними комплексно досліджено історію розвитку зрошуваного землеробства у Херсонській області.

Окремі аспекти еволюції наукових основ зрошуваного та осушуваного землеробства упродовж другої половини ХІХ = початку ХХІ ст. висвітлено в історичних працях дослідників історії аграрної науки. Зокрема, у наукових публікаціях В. А. Вергунова встановлено передумови зародження, становлення та розвитку науково-дослідної меліоративної справи у напрямі осушення земель, з'ясовано наукове забезпечення галузевих досліджень на меліоративних ґрунтах гумідної зони України [1]. Вагоме значення мають наукові праці Н. П. Коваленко, яка висвітлила процес становлення та розвитку науково-організаційних основ вітчизняних сівозмін у зрошуваному землеробстві України [3], визначила пріоритетні напрями діяльності вчених-аграріїв наукової школи з удосконалення теоретичних і методологічних основ зрошуваного землеробства Степу України [5]. Нею встановлено основні напрями розвитку теоретичних та практичних основ розроблення і впровадження меліоративних систем у зрошуваному землеробстві України [4]. У науковому виданні В. Д. Орехівського з'ясовано значення діяльності галузевих дослідницьких колективів для розвитку зрошення в органічному землеробстві Степу України [32]. Зазначеними вченими запропоновано серію періодизацій зрошуваних та осушуваних меліорацій, визначено внесок вчених-аграріїв у розвиток меліоративного землеробства у різних ґрунтово-кліматичних умовах України.

Таким чином, наукові дослідження відзначаються багатоплановістю та змістовністю узагальнень, об'єктивністю підходів до дослідження історії становлення та розвитку зрошуваного та осушеного землеробства України. Однак у більшості наукових видань відображено окремі аспекти еволюції вітчизняної галузевої наукової думки. До цього часу належним чином не проаналізовано наукові здобутки багатьох українських вчених-аграріїв у 1990-х роках та використання їхніх досягнень в удосконаленні зрошуваних та осушуваних меліорацій у різних ґрунтово-кліматичних умовах незалежної України.

Мета статті полягає у встановленні наукових досягнень вчених галузевих науково-дослідних установ та закладів вищої освіти в удосконаленні водних меліорацій для різних ґрунтово-кліматичних умов України у 1990-х роках.

Виклад основного матеріалу дослідження

У 1990-х роках важливу роль в удосконаленні водних меліорацій відігравали наукові досягнення вчених галузевих науково-дослідних установ та закладів вищої освіти, які знайшли своє відображення у практичному застосуванні за двома важливими напрями сільськогосподарського водокористування: ефективного зрошення та осушення земель у різних ґрунтово-кліматичних умовах України. Використання в аграрному виробництві України зрошуваних та осушуваних земель стало одним з основних джерел розширення посівних площ за рахунок підвищення рівня родючості ґрунтів [32, с. 185]. У цьому напрямі відзначались актуалізацією дослідження вчених Інституту гідротехніки і меліорації УААН (нині = Інститут водних проблем і меліорації НААН) разом із співвиконавцями. Зокрема, науковцями Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського УААН (нині = ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського» НААН), Інституту агроекології та біотехнології УААН (нині = Інститут агроекології та природокористування НААН), Херсонського державного аграрного університету (нині = Херсонський державний аграрно-економічний університет) [2, с. 23].

Потрібно відмітити, що на початку 1990-х років традиційний спосіб обробітку ґрунту при посіві сільськогосподарських культур в умовах зрошення здійснювали за допомогою сівалок, які буксирувались тракторами [2, с. 24]. Через це підвищувалась його енергоємність та витрати праці. Крім того, вплив важкої техніки призводив до ущільнення ґрунту, що суттєво знижувало рівень його родючості. Цим способом виконували посів післяжнивних культур, терміни збирання яких залежали від часу збирання основних культур у сівозміні. Через ці чинники терміни посіву післяжнивних культур не витримувались, що знижувало урожайність всіх сільськогосподарських культур у сівозміні. Для здійснення посіву в оптимальні терміни розробляли ефективні дощувальні машини, використання яких забезпечувало одночасне виконання поливу та внесення мінеральних добрив разом із передпосівним обробітком ґрунту, що не порушувало процес збирання основних культур у сівозміні.

Особливу увагу науковці приділяли ефективному вирощуванню зернових, технічних, кормових, овочевих культур, які займали значну частину зрошуваних земель у посушливих умовах Степу та недостатнього зволоження Лісостепу України, що відбувалось на основі зростання їх технічного рівня із впровадженням механізації технологічних процесів поливу. Зокрема, у 1991 р. у відділі зрошувальних систем Інституту гідротехніки і меліорації УААН Б. І. Конаков, М. А. Куделя, О. В. Шевченко, З. Ф. Яцюк розробили технологічне обладнання і пристрої для підпокривного посіву сільськогосподарських культур та внесення мінеральних добрив з поливною водою [6, арк. 1]. Наприклад, обладнання для гідравлічного посіву культур і внесення мінеральних добрив за допомогою дощувальних машин позиційної та кругової дії, технологію і технічні засоби дискретного дозованого внесення мінеральних добрив з поливною водою. Розробили конструкцію і розрахували параметри вузлів стенду для дослідження елементів систем гідро-посіву та складання схем гідро-посіву дощувальними машинами [6, арк. 5-6]. Застосування розробленої науковцями технології внесення мінеральних добрив з поливною водою мали істотні переваги у порівнянні з методами їх сухого внесення. Наприклад, використання дискретного дозування внесення добрив з поливною водою сприяло значному зростанню точності дозування і рівномірності розподілу добрив на ділянці. Крім того, вчені з'ясували максимально допустиму концентрацію добрив при вирощуванні картоплі, сої, солодкого перцю і соняшника, яка не перевищувала 1% [6, арк. 87-88]. Зменшення екологічного навантаження на навколишнє середовище завдяки виключенню хімічного пошкодження рослин та корозії металевих частин зрошувальної мережі і дощувальних машин гарантувало одержання екологічно чистої сільськогосподарської продукції [4, с. 145]. На підґрунті діючих вимог до систем гідро-посіву основних культур у сівозміні = ріпаку, проса та люцерни, науковці розробили перспективні схеми дощувальних машин з використанням керованих електричних та виконавчих гідрологічних механізмів [6, арк. 130-131].

Значну увагу науковці приділяли покращенню меліоративного стану зрошуваних земель і підвищенню якості зрошувальних систем. Важливим було підтримання їх у належному технічному стані шляхом своєчасного і якісного здійснення ремонту та реконструкції, а також удосконалення [2, с. 25]. З цією метою упродовж 1996-2000 рр. у відділі поливної техніки Ю. Гринь, Н. Кондрашова, М. Лях, О.А. Шевченко розробили теоретичні основи створення зрошувальних систем та технічних засобів поливу нового покоління [15, арк. 1]. Науковці обґрунтували доцільність створення гідро-привідних багато-опірних дощувальних машин, які поливали в русі по колу і в русі фронтально не вище 30 м [15, арк. 3]. Зазначеного ефекту досягали шляхом живлення гідроприводу опорних візків окремим трубопроводом, в якому створювали підвищений напір за рахунок відбору частини енергії від потоку води у зрошувальному трубопроводі. Вчені розробили агротехнічні умови для зрошувальних систем і дощувальних машин нового покоління з площею зрошення більше 50 га і до 20 га [15, арк. 48]. Опрацювали методику визначення розрахункових витрат води із урахуванням закономірностей одночасної роботи великої кількості дощувальних машин, що забезпечувало зменшення технологічних викидів води з каналів зрошувальних систем.

На початку 1990-х років методологічні підходи та концепція широкомасштабного розвитку зрошення в Україні були спрямовані на отримання максимально високої урожайності сільськогосподарських культур і базувались на вимогах щодо інтенсифікації аграрного виробництва та підвищення рівня рентабельності меліоративних систем [11, арк. 10]. Результатом такого підходу стали високі гідротехнічні та економіко-енергетичні витрати для здійснення зрошення. Екологічні аспекти використання водних меліорацій практично не враховувались, що призвело до різкого загострення протиріч між інтенсифікацією виробництва і збереженням навколишнього середовища у країні [5, с. 133]. Це у свою чергу підвищило екологічну напругу природних систем та знизило відновлювальну здатність біосфери, потенційної родючості ґрунтів і стійкості ландшафтів [12, арк. 148-150]. У середині 1990-х років був зафіксований стихійний спад рівня інтенсифікації зрошуваного землеробства, який зумовлювався зменшенням обсягів робіт з реконструкції систем, зниженням норм внесення органічних та мінеральних добрив, безконтрольним припиненням зрошення [3, с. 322]. Проте це не покращило екологічну ситуацію в Україні, а навпаки = призвело до посилення деградаційних процесів і розвитку нерегульованих змін довкілля. Тому для вирішення проблеми удосконалення водних меліорацій актуалізувалось завдання невідкладного перегляду існуючих методичних підходів до обґрунтування проектів зрошення в еколого-економічному напрямі. Зокрема, дії зрошення на природні та антропогенні ландшафти із встановленням безпечних рівнів трансформації земель і техногенного навантаження.

З цією метою упродовж 1996-2000 рр. у секторі інформаційного забезпечення зрошення і науково-дослідному відділі мікрозрошення Е. Драчинська, С. Каленюк, В. Корюненко, В. Кузьмінський, П. Лозовицький, М. Ромащенко, А. Шевченко розробили методологію створення на меліорованих землях високопродуктивних сталих агроландшафтів на підґрунті комплексних меліорацій земель, екологічно надійних меліоративних систем та технологій, обґрунтували системи діагностування стану земель та напрями еволюції ґрунтів [11, арк. 1-4]. Науковці систематизували і проаналізували стан зрошення в Україні, визначили результати впливу регіональних водних меліорацій на навколишнє середовище, оцінили основні закономірності еволюції ґрунтів та чинники, які їх зумовлювали. На їх основі розроблено концепцію еколого-меліоративної стійкості земель, яка базувалась на комплексному системному підході до районування території, оцінюванні стану земель відносно визначених порогів деградації, прогнозуванні змін довкілля як багатокомпонентної природно-меліоративної геосистеми, здатної до саморегулювання та самовідновлення без порушення меж її стійкості [11, арк. 5-7]. Основою трансформації природних умов будь-якого регіону і комплексним інтегральним показником ступеня еволюції ґрунтів або деградації земель є їх еколого-меліоративний стан [12, арк. 13]. Тому вирішення проблеми ефективного та екологічно безпечного зрошення здійснювалось із застосуванням еколого-меліоративного і водогосподарського моніторингу [11, арк. 147-149]. Підсумком такого моніторингу стало створення єдиної уніфікованої системи геоінформаційного забезпечення, прийняття та підтримання рішень при удосконаленні водних меліорацій.

Уподовж 1991-1995 рр. у відділі використання зрошуваних земель Е. Драчинська, О. Жовтоног, М. Ромащенко, Л. Філіпенко, А. Шевченко розробили наукові основи і впровадили у виробництво системи удосконалення водних меліорацій у посушливому Степу України. Зокрема, технології вирощування двох урожаїв олійних культур = ріпаку і соняшнику в рік на одній площі при зрошенні [16, арк. 2-3]. Ресурсозберігаючі екологічно безпечні конструкції чекових зрошувальних систем із замкнутим циклом водорозподілу для вирощування рису та інших культур [17, арк. 1-2]. Екологічно безпечну систему ефективного використання земельних та водних ресурсів в умовах інтенсивного землеробства [18, арк. 2-3]. Результати зазначених досліджень сприяли нагромадженню і збереженню вологи у ґрунті посушливого Степу України, що забезпечило отримання екологічно безпечної продукції та збереження навколишнього середовища.

У другій половині 1990-х років для нейтралізації негативних наслідків зрошення у посушливому Степу України на екологічно безпечному рівні стало необхідним застосування комплексу заходів для зменшення процесів деградації ґрунтів [4, с. 139]. З цією метою упродовж 1996-2000 рр. у відділі використання зрошуваних земель Е. Драчинська, О. Жовтоног, М. Ромащенко, Л. Філіпенко, А. Шевченко розробили науково-технічні вимоги щодо проектування високопродуктивних і екологічно стійких агроландшафтів на зрошувальних землях [13, арк. 1]. Разом із науковцями Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського УААН узагальнили та систематизували характеристики геоприродних умов посушливого Степу України і оцінили вплив зрошення на екологічний стан земель та родючість ґрунтів, виявили закономірності формування і мінливості стану геосистем при агромеліоративних навантаженнях [13, арк. 4]. Здійснили типізацію ландшафтів за напрямом їх трансформації та стійкістю до розвитку деградаційних процесів при зрошенні. Для формування агроландшафтів з екологічно безпечним рівнем їх трансформації в умовах зрошення розробили систему обмежень та параметрів, опрацювали методологію нормування потреби води для сільськогосподарських культур при зрошенні та визначили екологічно виправдані зрошувальні норми [13, арк. 6-7].

Упродовж 1996-2000 рр. у секторі інформаційного забезпечення зрошення Е. Драчинська, В. Кузьмінський, М. І. Ромащенко, А. Шевченко розробили та впровадили у виробництво комплекс агротехнічних і меліоративних заходів для запобігання деградації зрошуваних земель, охорони та відтворення їх родючості [14, арк. 1]. Разом із науковцями Інституту ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Н. Соколовського УААН здійснили загальне природно-меліоративне районування посушливого Степу України за розвитком деградаційних процесів, розробили методику еколого-меліоративного районування розвитку деградаційних процесів при зрошенні, виконали типізацію зрошуваних територій за комплексом агротехнічних і меліоративних заходів запобігання деградації зрошуваних земель та відтворення їх родючості, опрацювали механізми їх поширення і адаптації [2, с. 26]. На основі узагальнення регіональних природно-меліоративних умов Степу України та аналізування впливу зрошення на довкілля, встановлено основні закономірності мінливості стійкості земель до зрошення та роль окремих природних і антропогенних чинників у формуванні процесів трансформації ґрунтів. Вченими складено карту загального природно-меліоративного районування посушливого Степу України з виділенням регіонально-типологічних областей з певним напрямом та інтенсивністю розвитку негативних процесів при зрошенні [14, арк. 4-5]. На основі виконаних узагальнень у межах регіонально-типологічних областей розроблено класифікаційні схеми районування території відносно стійкості геологічного середовища до деградації; складено карти щодо процесів підтоплення, засолення, подоутворення та осолонцювання ґрунтів Миколаївської, Одеської та Херсонської областей.

На основі визначених закономірностей просторової мінливості основних природно-меліоративних чинників, вченими здійснено оцінювання та типізацію умов стійкості земель до процесів осолонцювання [14, арк. 11-12]. Встановлено, що розвиток процесу осолонцювання переважно пов'язаний з близьким заляганням ґрунтових вод підвищеної мінералізації, поширенням засолених та просадочних порід, несприятливими умовами поверхневого стоку, а у межах зрошуваних земель із незадовільною якістю поливної води та режимами ґрунтоутворення. Для запобігання і ліквідації проявів осолонцювання науковцями розроблено та рекомендовано до впровадження ресурсозберігаючі технології комплексної меліорації ґрунтів.

У другій половині 1990-х років у відділі використання зрошуваних земель Е. Драчинська, О. Жовтоног, М. Ромащенко, Л. Філіпенко, А. Шевченко розробили і впровадили наукові та організаційно-економічні заходи збереження водних, земельних і виробничих ресурсів в умовах зрошення посушливого Степу України [19, арк. 2; 23, арк. 3]. Ними опрацьовано еколого-надійну технологію ефективного використання водних і земельних ресурсів [20, арк. 3]. Удосконалено енергозберігаючі та ресурсозберігаючі конструкції закритої чекової зрошувальної системи із замкнутим циклом водорозподілу [21, арк. 2]. Запропоновано систему екологічно-безпечних, ресурсозберігаючих агромеліоративних заходів підвищення продуктивності підтоплених і засолених земель [25, арк. 3; 27, арк. 2]. Вчені розробили екологічні моделі та впровадили у виробництво технології вирощування насіння олійних культур = ріпаку і соняшнику в основних та проміжних посівах [22, арк. 5]. Опрацювали інформаційно-дорадчу систему реалізації точного землеробства на зрошуваних землях [29, арк. 5; 30, арк. 2]. Спільно із вченими Херсонського державного аграрного університету розроблено і впроваджено у виробництво комплексну екологічно-надійну технологію відновлення родючості ґрунтів на рисових зрошувальних системах [24, арк. 3; 28, арк. 2]. Застосування результатів зазначених досліджень сприяло нагромадженню і збереженню вологи у ґрунті посушливого Степу України, що забезпечило отримання екологічно безпечної продукції та збереження навколишнього середовища.

Вчені приділяли увагу осушенню та освоєнню переважної кількості перезволожених земель Полісся і Західного Лісостепу України. Підвищення технічного рівня осушувальних систем забезпечувало покращення меліоративного стану всієї площі осушених земель України. Крім того, гумідна зона України була забезпечена переважно цінними місцевими органічними добривами = сапропелем і мулом, внесення яких підвищувало рівень родючості ґрунтів та урожайність зернових, технічних, кормових, овочевих культур [7, арк. 6]. З цією метою у 1991 р. у відділі механізації та відділі водорегулюючих систем Інституту гідротехніки і меліорації УААН Е. О. Богатов, В. Р Гімбаржевський, М. А. Лях, В. А. Проневич, О. В. Скрипник, В. В. Терешко удосконалили технології застосування місцевих добрив і засоби механізації їх виробництва та внесення [2, с. 26]. Науковці розробили раціональні технологічні схеми очищення місцевих органічних добрив = сапропелю і мулу із використанням гідро-механізованого та грейферно-екскаваторного способів. Встановили оптимальні терміни та норми їх внесення для різних типів ґрунтів і сільськогосподарських культур. Здійснили техніко-економічне обґрунтування використання плаваючого екскаватора і бульдозера з механізмами для транспортування та очищення місцевих органічних добрив = сапропелю і мулу [7, арк. 2-5]. Науковці виконали випробування механізованих технологічних засобів для видобутку й транспортування місцевих органічних добрив з метою очищення малих річок, водойм і ставків до 3 м. На основі раціоналізації науково-технологічних процесів ними встановлено ефективне використання плаваючого екскаватора та берегового обладнання для очищення водойм, а також серійних екскаваторів для транспортування місцевих органічних добрив [7, арк. 59]. Внесення місцевих органічних добрив у вигляді сапропелю та мулу забезпечувало значне покращення водного і поживного режимів ґрунту. Зокрема, підвищення вологості та збільшення вмісту рухомих форм азоту і фосфору у верхньому його шарі [7, арк. 175-176].

Упродовж 1991-1995 рр. у відділі водорегулюючих систем В. Р. Гімбаржевський, В. В. Кулініч, О. В. Скрипник, В. В. Терешко, Н. В. Цуман розробили і впровадили у виробництво науково обґрунтовану технологію осіннього і весняного застосування місцевих органічних та мінеральних добрив [8, арк. 1-2]. Науковці встановили оптимальне співвідношення сапропелю з мулом і гноєм, а також сапропелю з мінеральними добривами. Оптимізували терміни і норми внесення місцевих органічних добрив, їх дію і післядію на ефективність вирощування кукурудзи та картоплі у сівозміні [8, арк. 4-7]. З'ясували дію місцевих органічних добрив на водно-фізичні та агрохімічні властивості ґрунтів і урожайність сільськогосподарських культур, здійснили їх агроекологічне оцінювання.

Вагоме значення мав процес сільськогосподарського освоєння торф'яних осушених ґрунтів. Проте, внаслідок мінералізації органічної речовини, вони зазнавали значного розпилення та зменшення потужності торф'яного шару. При цьому інтенсивність мінералізації органічної речовини залежала від норм осушення торфу і вирощування різних груп сільськогосподарських культур [10, арк. 5-6]. Тому зростала актуальність раціоналізації структури посівних площ та сівозмін з просапними культурами і багаторічними травами, які вирощували на торф'яних осушених ґрунтах. З цією метою упродовж 1991-1995 рр. у відділі водорегулюючих систем В. Р. Гімбаржевський, С. В. Скрипніченко, В. І. Шматок оптимізували систему, яка включала ефективну структуру посівних площ і сівозмін, обробіток та удобрення, що забезпечило збереження органічної речовини торфу і підвищення продуктивності торф'яно-болотних ґрунтів. Науковці розробили раціональну структуру посівних площ, де відводилось для вирощування: багаторічних трав = до 87%, зернових культур = до 22%, просапних = до 11% [10, арк. 1-4]. Визначили вплив осушення на зміну водно-фізичних і агрохімічних властивостей торф'яно-болотних ґрунтів. З'ясували, що у польовій сівозміні, де переважали просапні культури, щорічно мінералізувалось 15-20 т/га органічної речовини. Натомість впровадження у структуру сівозміни до 4-5 полів багаторічних трав сповільнювало темпи мінералізації торф'яно-болотних ґрунтів до 5-7 т/га у рік.

Науковці з'ясували, що оптимізація водного режиму осушених торф'яних ґрунтів та впровадження науково обґрунтованих сівозмін з дотриманням агротехнічних вимог, забезпечували зростання урожайності зернових культур, картоплі, кормових буряків, кукурудзи на силос, однорічних і багаторічних трав [10, арк. 41-42]. Із застосуванням у сівозміні полицевого обробітку ґрунту без вирощування однорічних і багаторічних трав відбувалось збільшення мінералізації торфу, щільності ґрунту, мінерального азоту, рухомих форм фосфору і калію. Впровадження науково обґрунтованих сівозмін підсилювало окультурення торф'яно-болотних ґрунтів: зростала кількість гумінових кислот та їх стійких фракцій, біохімічна активність і ступінь гуміфікації ґрунту.

Упродовж 1991-1995 рр. у відділі водорегулюючих систем В. Р Гімбаржевський, В. В. Кулініч, О. В. Скрипник, В. В. Терешко розробили і впровадили агромеліоративні заходи обробітку осушених ґрунтів, що забезпечило відновлення родючості і підвищення урожайності сільськогосподарських культур на 14-16% [9, арк. 1]. Науковці розробили основні технологічні системи агромеліоративного обробітку, встановили параметри глибокого розпушування осушених мінеральних ґрунтів, що поліпшило процеси нітрифікації і сприяло зростанню вмісту фосфору і калію у ґрунті [9, арк. 4]. Встановили, що для поліпшення водно-фізичних властивостей та підвищення продуктивності поверхнево-перезволожених ґрунтів, осушених закритим дренажем, застосування глибокого розпушування стало ефективним заходом у поєднанні з іншими агромеліоративними заходами. За достатньої глибини (0,6 м) та малих інтервалів (0,5-0,6 м) розпушування, у підорному шарі ґрунту створювалась додаткова водомісткість, яка забезпечувала перерозподіл надлишкової вологи у шарі більшої глибини, зокрема її швидке просочування з орного у підорний шар. Розпушування покращувало дію дренажу і сприяло окультуренню малородючих підорних шарів ґрунту [9, арк. 45-46]. Спільно із вченими Інституту агроекології та біотехнології УААН опрацьовано наукові засади екологічного моніторингу та моделювання стійких агроекосистем осушених земель Полісся та Лісостепу [26, арк. 3; 31, арк. 2].

Висновки і перспективи подальших розвідок

Отже, у 1990-х роках важливу роль в удосконаленні водних меліорацій України відігравали високоефективні технології для збереження і ефективного використання водних та земельних ресурсів, які ґрунтувались на наукових досягненнях вчених Інституту гідротехніки і меліорації УААН, а також їхніх співвиконавців, що виконували дослідження у різних ґрунтово-кліматичних умовах країни. Зокрема, вченими розроблено технологічне обладнання та пристрої для підпокривного посіву сільськогосподарських культур і внесення мінеральних добрив з поливною водою; створено зрошувальні системи та технічні засоби поливу нового покоління; удосконалено технологію застосування місцевих добрив та засоби механізації їх виробництва і внесення; опрацьовано екологічно надійні меліоративні системи та технології. Велике значення приділено розробленню раціональної структури посівних площ і сівозмін, системи обробітку та удобрення, комплексу агротехнічних і меліоративних заходів для запобігання деградації зрошуваних земель, направлені на збереження родючості торфо-болотних ґрунтів та підвищення продуктивності агроекосистем. У подальшому актуальним є розширення дослідження наукових досягнень вчених у різних ґрунтово-кліматичних умовах із застосуванням новітніх технологій.

Джерела та література

1. Вергунов В. А. Еволюція наукових засад на шляху до природоохоронного адаптивноландшафтного меліоративного землеробства. Київ, 2010. 174 с.

2. Єгорова С. В. Розвиток науково-організаційного забезпечення регулювання водних ресурсів в Україні у 1990-х роках. Гілея. 2019. Вип. 148. Ч. 1. Історичні науки. С. 23-26.

3. Коваленко Н. П. Становлення та розвиток науково-організаційних основ застосування вітчизняних сівозмін у системах землеробства (друга половина ХІХ = початок ХХІ ст.): монографія. Київ: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2014. 490 с.

4. Коваленко Н. П. Удосконалення меліоративних систем у зрошуваному землеробстві України у ХХ ст. Історія науки і техніки. 2016. Вип. 9. С. 139-149. doi: https://doi.org/10.32703/24157422-2016-6-9-139-149.

5. Коваленко Н. П. Пріоритетні напрями діяльності наукової школи з удосконалення теоретичних і методологічних основ зрошуваного землеробства в Україні. Часопис української історії. 2018. Вип. 37. С. 132-138. doi: https://doi.Org/94.10347/2522-4111.2017.37.1.16.

6. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліорації НААН. 1991. Оп. 1. Спр. 12539. Арк. 1-135.

7. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліораціїНААН. 1991. Оп. 1. Спр. 12549. Арк. 1-179.

8. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліорації НААН. 1995. Оп. 1. Спр. 12690. Арк. 1-60.

9. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліораціїНААН. 1995. Оп. 1. Спр. 12693. Арк. 1-47.

10. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліораціїНААН. 1995. Оп. 1. Спр. 12694. Арк. 1-158.

11. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліорації НААН. 2000. Оп. 1. Спр. 12858. Арк. 1-151.

12. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліорації НААН. 2000. Оп. 1. Спр. 12859. Арк. 1-152.

13. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліорації НААН. 2000. Оп. 1. Спр. 12863. Арк. 1-85.

14. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліораціїНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 12865. Арк. 1-99.

15. Науково-технічний архів Інституту водних проблем і меліорації НААН. 2000. Оп. 1. Спр. 12867. Арк. 1-59.

16. Науковий архів ННСГБНААН. 1995. Оп. 1. Спр. 51. Арк. 1-125.

17. Науковий архів ННСГБНААН. 1995. Оп. 1. Спр. 52. Арк. 1-102.

18. Науковий архів ННСГБНААН. 1995. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 1-62.

19. Науковий архів ННСГБНААН. 1998. Оп. 1. Спр. 156. Арк. 1-63.

20. Науковий архів ННСГБНААН. 1998. Оп. 1. Спр. 157. Арк. 1-140.

21. Науковий архів ННСГБНААН. 1998. Оп. 1. Спр. 158. Арк. 1-158.

22. Науковий архів ННСГБНААН. 1998. Оп. 1. Спр. 159. Арк. 1-80.

23. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 351. Арк. 1-113.

24. Науковий архів ННСГБ НААН. 2000. Оп. 1. Спр. 354. Арк. 1-66.

25. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 355. Арк. 1-59.

26. Науковий архів ННСГБ НААН. 2000. Оп. 1. Спр. 481. Арк. 1-151.

27. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 528. Арк. 1-145.

28. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 529. Арк. 1-149.

29. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 545. Арк. 1-80.

30. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 546. Арк. 1-19.

31. Науковий архів ННСГБНААН. 2000. Оп. 1. Спр. 798. Арк. 1-86.

32. Орехівський В. Д. Еволюція наукових основ органічного землеробства в Україні (друга половина ХІХ = початок ХХІ ст.): монографія. Вінниця: ТОВ «Нілан-ЛТД», 2017. 550 с.

References

1. Verhunov, V A. (2010). Evoliutsiia naukovykh zasad na shliakhu do pryrodookhoronnoho adaptyvnolandshaftnoho melioratyvnoho zemlerobstva [Evolution of scientific principles on the way to environmental adaptive-landscape reclamation agriculture]. Kyiv, 174 [іп Ukrainian].

2. Yehorova, S. V. (2019). Rozvytok naukovo-orhanizatsiinoho zabezpechennia rehuliuvannia vodnykh resursiv v Ukraini u 1990-kh rokakh [Development of scientific and organizational support for water resources regulation in Ukraine in the 1990s]. Hileia. 148. 1. Istorychni nauky. 23-26 [іп Ukrainian].

3. Kovalenko, N. P (2014). Stanovlennia ta rozvytok naukovo-orhanizatsiinykh osnov zastosuvannia vitchyznianykh sivozmin u systemakh zemlerobstva (druha polovyna ХІХ = pochatok ХХІ st.): monohrafiia [Becoming and development of scientifically and organizational bases of application of home crop rotations in the systems of agriculture (the second half of ХІХ is beginning of ХХІ of century): monograph]. Kyiv: TOV «Nilan-LTD». 490 [іп Ukrainian].

4. Kovalenko, N. P (2016). Udoskonalennia melioratyvnykh system u zroshuvanomu zemlerobstvi Ukrainy u XX st. [Improvement of irrigation systems in irrigated agriculture of Ukraine in the XX century]. Istoriia nauky i tekhniky 9. 139-149. doi: https://doi.org/10.32703/2415-7422-20166-9-139-149 [іп Ukrainian].

5. Kovalenko, N. P (2018). Priorytetni napriamy diialnosti naukovoi shkoly z udoskonalennia teoretychnykh i metodolohichnykh osnov zroshuvanoho zemlerobstva v Ukraini [Priority directions of activity of scientific school on improvement of theoretical and methodological foundations of irrigated agriculture in Ukraine]. Chasopys ukrainskoi istorii. 37. 132-138. doi: https://doi.org/94.10347/25224111.2017.37.1.16 [in Ukrainian].

6. (1991). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12539. Ark. 1-135 [in Ukrainian].

7. (1991). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12549. Ark. 1-179 [in Ukrainian].

8. (1995). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12690. Ark. 1-60 [in Ukrainian].

9. (1995). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12693. Ark. 1-47 [in Ukrainian].

10. (1995). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12694. Ark. 1-158 [in Ukrainian].

11. (2000). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12858. Ark. 1-151 [in Ukrainian].

12. (2000). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12859. Ark. 1-152 [in Ukrainian].

13. (2000). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12863. Ark. 1-85 [in Ukrainian].

14. (2000). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12865. Ark. 1-99 [in Ukrainian].

15. (2000). Naukovo-tekhnichnyi arkhiv Instytutu vodnykh problem i melioratsii NAAN (Scientifictechnical archive of the Institute of Water Problems and Land Reclamation of NAAS). Op. 1. Spr. 12867. Ark. 1-59 [in Ukrainian].

16. (1995). Naukovyi arkhiv NNSHB nAaN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 51. Ark. 1-125 [in Ukrainian].

17. (1995). Naukovyi arkhiv NnSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 52. Ark. 1-102 [in Ukrainian].

18. (1995). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 53. Ark. 1-62 [in Ukrainian].

19. (1998). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 156. Ark. 1-63 [in Ukrainian].

20. (1998). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 157. Ark. 1-140 [in Ukrainian].

21. (1998). Naukovyi arkhiv NnSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 158. Ark. 1-158 [in Ukrainian].

22. (1998). Naukovyi arkhiv NnSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 159. Ark. 1-80 [in Ukrainian].

23. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 351. Ark. 1-113 [in Ukrainian].

24. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 354. Ark. 1-66 [in Ukrainian].

25. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 355. Ark. 1-59 [in Ukrainian].

26. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 481. Ark. 1-151 [in Ukrainian].

27. (2000). Naukovyi arkhiv NnSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 528. Ark. 1-145 [in Ukrainian].

28. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 529. Ark. 1-149 [in Ukrainian].

29. (2000). Naukovyi arkhiv NnSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 545. Ark. 1-80 [in Ukrainian].

30. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 546. Ark. 1-19 [in Ukrainian].

31. (2000). Naukovyi arkhiv NNSHB NAAN [Scientific archive of the NSAL of NAAS]. Op. 1. Spr. 798. Ark. 1-86 [in Ukrainian].

32. Orekhivskyi, V D. (2017). Evoliutsiia naukovykh osnov orhanichnoho zemlerobstva v Ukraini (druha polovynaXIX-pochatokXXIst.): monohrafiia [Evolution of the scientific basis of organic agriculture in Ukraine (the second half of ХІХ is beginning of ХХІ of century): monograph]. Vinnytsia: TOV «Nilan-LTD», 550 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru