Геотехнології гірництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра розробки родовищ та видобування корисних копалин

Розрахунково-пояснювальна записка

до курсового проекту з дисципліни:

"Геотехнології гірництва"

Виконав: Єленець І.Г.

Перевірив: Семенюк В.В.

Рівне 2019

Зміст

Вступ

1. Геологічна та гірничо-технічна характеристика родовища

2. Загальні відомості про технологію видобутку бурштину

2.1 Механічний спосіб видобутку

2.2 Гідравлічний спосіб видобутку

3. Технологія видобутку бурштину віброгідравлічним способом

3.1 Розрахунок параметрів снаряда віброгідравлічного інтенсифікатора

3.2 Розрахунок витрат води і повітря

3.3 Розрахунок продуктивності інтенсифікатора

4. Вплив процесу видобутку бурштину на навколишнє середовище

5. Охорона праці

Висновок

Література

Вступ

Бурштин у різних країнах світу має свої характерні ознаки, що відрізняють його у порівнянні з іншими регіонами світу. Україна посідає друге місце в світі за запасами бурштину, при цьому вирізняється найвищим у світі відсотком бурштину ювелірної якості в покладах. Важливою властивістю бурштину вважається морфологія його кусків. Основні форми кусків бурштину-краплі, сталактити, каплевидні, настовбурні і внутрістовбурні потоки. Бурштин належить до м'яких органічних речовин. Його твердість становить 2-2,5 бали за шкалою Мооса, а його густина-1,0-1,11 г,/смі. геологічний бурштин гірничий

В Рівненсько-Волинському регіоні України розвідані значні поклади бурштину. Видобувні роботи нині ведуться на Клесівському родовищі (Сарненський район) та на ділянках Володимирецького (с. Бережниця) та Дубровицького (с. Вільне) районів. Сумарні запаси оцінюються у 100 тис. т, які переважно залягають у піщаних та піщано-глинистих ґрунтах на глибині до 15 м і є достатніми для дослідження та впровадження нових технологій. Добування бурштину із піщаних родовищ в основному здійснюється двома способами: механічним та гідравлічним. В Національному університеті водного господарства та природокористування (НУВГП, м. Рівне, Україна) для видобутку бурштину запропонований гідромеханічний спосіб, який ґрунтується на насичені масиву водою, збудженню механічним способом (віброзбудженням) та сегрегації бурштину на поверхню родовища за рахунок Архімедової сили. Дія та вплив на масив вібраційними засобами потребує аналізу і дослідження процесів, що відбуваються в бурштиновмісних піщаних ґрунтах. При застосуванні даного методу вібраційні машини впливають на ґрунтове середовище зверху, або вводяться в середину збуджуваної маси ґрунту.

Добування бурштину в Україні здійснюється механічним та гідравлічним способами, які мають ряд недоліків. Зокрема, це великі експлуатаційні та економічні затрати, винос мінерального ґрунту на поверхню родовища, зміна структури ґрунтів, утворення порожнин і негативний екологічний вплив на навколишнє середовище. Тому, актуальною науковою задачею при видобутку бурштину є зменшення негативних наслідків застосування видобувного обладнання на навколишнє природнє середовище та обґрунтування раціональних параметрів видобувного обладнання з метою максимального вилучення бурштину з бурштиновмісних родовищ.

1. Геологічна та гірничо-технічна характеристика родовища

При сучасному рівні розвитку технології, засобів механізації і організації відкритих гірничих робіт, можливість їх застосування не обмежується фізико-технічними властивостями розкривних порід і корисних копалин, так і умовами залягання корисної копалини та кліматичними особливостями району родовища [1, 2]. Однак, обґрунтування економічної доцільності застосування відкритого способу розробки, вибір технології і організації відкритих гірничих робіт визначається рельєфом поверхні родовища, положенням покладу щодо земної поверхні, кутом падіння, потужністю, формою, будовою покладу, кліматичними та гідрогеологічними умовами району родовища.

Рельєф поверхні може бути рівниною, похилом, височиною, горбкуватою і водною поверхнею (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Види рельєфу поверхні родовищ:

а - рівнина; б - ухил; в - височина; г - горбиста місцевість;

д - морське дно.

Залежно від положення покладів щодо земної поверхні вони бувають поверхневими (потужність покриваючих порід 20....30 м), глибинними (потужність покриваючих порід більше 40 м), висотними (вище пануючого рівня місцевості).

Поверхневі поклади завжди розробляються відкритим способом. Вибір способу розробки глибинних і висотних покладів вимагає техніко-економічного обґрунтування.

Залежно від кута падіння розрізняють: пологі, похилі і круті поклади.

Пологими називають поклади з кутом падіння від 0 до 10о. При розробці таких покладів є можливість використання виробленого простору для відвалоутворення розкривних порід.

Похилими називаються поклади з кутом падіння від 8 до 30°.

Крутими називаються поклади з кутом падіння більше за 30°. Вироблений простір для складування розкривних порід, як правило, не використається.

Спосіб виймання корисної копалини залежить від потужності покладу. Розрізняють поклади великої, середньої, малої і досить малої потужності.

За формою розрізняють ізометричні, плитоподібні і трубоподібні поклади. Ізометричні поклади мають приблизно одинакові розміри в усіх напрямах. Плитоподібні поклади - витягнуті переважно у двох напрямках. Трубоподібні поклади витягнуті, як правило, в одному напрямку.

Форма покладів впливає на форму кар'єрних полів. За формою і розмірами розрізняють великі, витягнуті та округлі кар'єрні поля.

Великі кар'єрні поля характеризуються невеликою глибиною (до 100 м) і характерні для поверхневих покладів. Витягнуті кар'єрні поля мають більші розміри по простяганню і значно менші навхрест простяганню. Такі кар'єри характерні для пологих і крутих покладів. Глибина таких кар'єрів до 300 м і більше. Округлі кар'єрні поля мають невелику площу дна і значну глибину (до 800 м).

За будовою розрізняють прості, складні і розосереджені поклади.

Прості поклади мають однорідну будову (не містять значних прошарків порожньої породи), що дозволяє розробляти родовище простим валовим способом. Складні поклади доцільно розробляти селективним (роздільним) способом. Розосереджені поклади містять корисні копалини у вигляді тіл розподілених у масиві вміщуючих порід без певної закономірності.

2. Загальні відомості про технологію видобутку бурштину

2.1 Механічний спосіб видобутку

Добування бурштину із піщаних родовищ в основному здійснюється двома способами: механічним та гідравлічним [3].

Механічний спосіб включає в себе механічну розробку масиву ґрунту у відкритому кар'єрі або під землею (рис. 2.1). Добування бурштину цим способом включає: розкриття продуктивного шару ґрунту, екскаваційні роботи, транспортування породи від місця розробки до грохоту, де відбувається відділення бурштину від породи шляхом миття, рекультивацію земель.

Недоліками такого способу є великі експлуатаційні та економічні затрати, винос породи на поверхню і негативний екологічний вплив на навколишнє середовище.

Рис. 2.1 Механічний спосіб видобутку бурштину

(а, б - кар'єрний)

2.2 Гідравлічний спосіб видобутку

Гідравлічний спосіб здійснюється розмиванням продуктивного шару ґрунту струминами високого тиску та виносу бурштину на поверхню родовища гідравлічними потоками.

Спосіб свердловинного гідравлічного добування корисних копалин (рис. 2.2) включає розкриття продуктивного горизонту свердловинами по контуру добувальної камери, їх обсадку, встановлення в них гідродобувального обладнання з видавальним пристроєм, сполучення між свердловинами, підрізання продуктивного горизонту і заповнення підрізаної щілини водою, руйнування порід продуктивного горизонту в підрізну щілину, гідророзмив породи в затопленому забої та підняття пульпи на поверхню по свердловині самовиливом за рахунок постійного надходження рідини в робочу зону в центрі добувальної камери.

Спосіб реалізується наступним чином. В родовищі по контуру добувальної камери бурять периферійні свердловини глибше рівня продуктивного горизонту з діаметром достатнім для розміщення в них гідродобувального обладнання. В центрі добувальної камери бурять додаткову видавальну свердловину з діаметром, який би забезпечував вільне проходження бурштину максимального діаметра. Свердловини обсаджують обсадними трубами до межі продуктивного горизонту. Потім в периферійних свердловинах розміщують гідродобувальне обладнання, яке включає гідромонітор і видавальний пристрій. Гідромонітор виводять на рівень межі підстилаючих порід, які розмивають, формуючи на межі з продуктивним горизонтом горизонтальну підрізну щілину. Обертанням гідромонітора в горизонтальній площині утворюють в межах добувальної камери сектор розмиву. Для зменшення часу формування підрізної щілини розмив ведеться в осушеному забої. При вилученні пульпи на поверхню використовують видавальний пристрій. Після утворення підрізної щілини гідромонітор виводять на рівень першого підрізного шару продуктивного горизонту. Гідромоніторами формують підрізну щілину з прямим похилом в бік додаткової видавальної свердловини, а нижній торець обсадних труб піднімають до верхньої точки крівлі першого підрізуваного шару. В процесі формування похилої підрізної щілини горизонт заповнюють водою до рівня видавального пристрою. По мірі заглиблення похилої підрізної щілини відбувається обвал шару продуктивного горизонту у вироблений простір підрізної щілини. Після з'єднання підрізної щілини з верхнім торцем обсадних труб підйом пульпи зупиняють і починають розмив в забої обваленого шару. При цьому забезпечується дезінтеграція частинок породи і бурштин звільнюється від зв'язків з масивом ґрунту. Глиниста фракція переходить в пульпу, густина якої сягає 1,2 г/см 3. Пісок випадає в осадок, як більш важка фракція. Оскільки, питома вага бурштину складає 1,00...1,11 г/см 3, то він за рахунок виштовхувальної сили та сили потоку пульпи піднімається до нижнього торця обсадних труб. Після розмиву першого обваленого шару продуктивного горизонту гідромонітор виводять на рівень другого шару, а обсадні труби піднімають до верхньої точки крівлі другого підрізуваного шару, формують підрізну щілину і розмивають другий продуктивний горизонт. Операції повторюють до повної розробки всього продуктивного горизонту. Відомі й інші способи свердловинного добування корисних копалин, наприклад, з використанням сумішей різної в'язкості. Так, в підготовлену свердловину 1 подається в'язка незамерзаюча рідина 5, яка утворює з ґрунтовим масивом 2 пульпу 3 та за рахунок різниці густини, більш важкі фракції опускаються вниз свердловини 4, а більш легкі - виносяться разом з ґрунтовим масивом насосами 7, які викачують пульпу 6, на поверхню родовища (рис. 2.3). Даний спосіб використовується для добування матеріалів з мерзлих ґрунтів, а також для сортування корисних копалин різної густини [4].

Проте всі вони супроводжуються виносом мінерального ґрунту на поверхню родовища, не забезпечують повного вилучення бурштину з родовищ, енергомісткі, призводять до зміни структури ґрунтів, утворення пустот і відповідно справляють значний негативний техногенно-екологічний вплив на навколишнє середовище.



Рис. 2.2 Розмиття чергового обвалюваного шару продуктивного горизонту

Рис. 2.3 Спосіб вилучення матеріалів із підземних формацій через свердловини

3. Технологія видобутку бурштину віброгідравлічним способом

3.1 Розрахунок параметрів снаряда віброгідравлічного інтенсифікатора

При дослідженні параметрів снаряда віброгідравлічного інтенсифікатора, особливо таких як розташування вібровипромінювачів, важливою є схема орієнтація системи. Тому, представимо схему снаряда у вигляді просторової моделі в прямій Декартовій системі координат. При цьому покладемо, що ряди центрів розташування вібровипромінювачів зміщуються з певним кроком паралельно до осей Х, Y, Z, які представлено на рис. 3.1.

Для визначення параметрів пакування вібровипромінювачів виберемо, у відповідністю з схемою рис. 3.2, центр пакування, що відповідає вершині третього трикутника В 3. Тоді, у відповідності з рис. 3.3, схему розташування центрів вібровипромінювачів в горизонтальній площині можна представити у вигляді рис. 3.2. Зважаючи на те вершини трикутників являються центрами розташування вібровипромінювачів в горизонтальній площині, то виходячи із закономірностей взаємного розташування трикутників представлених на рис. 3.4, можна сформувати ряди розташування трикутників першого, другого, третього типу і відповідно визначити відстані між рядами по осі Y О'D' і по осі Х відповідно A'D'.

Оскільки в кожному із трикутників на перетині його висот розташована одна із вершин іншого трикутника і зважаючи на те, що довжина сторони трикутника рівна двом радіусам віброкиплячих шарів, відстань відповідно по осі Y О'D' буде складати третину висоти трикутника і визначається залежністю

,

(3.1)

де А 3В 3 - довжина сторони трикутника А 3В 3С 3; r - радіус еліпсоїда (r=1м).

А відстань по осі Х A'D' буде рівна половині сторони трикутника і рівна

,

(3.2)

де А 3С 3 - довжина сторони трикутника А 3В 3С 3.

Вертикальне зміщення вібровипромінювачів M'S'(рис.4.12) визначається залежністю

,

(3.3)

де MґZґ - відстань між центрами двох сусідніх еліпсоїдів по висоті; h1 - висота еліпсоїда, h1=2h.

Співвідношення радіуса (r) еліпсоїда до його висоти (h) визначається параметрами вібрації, а саме частотою вібрації, витратами води і повітря.

Об'єм вібровипромінювача (Vbb) вписаний в об'єм еліпсоїда у співвідношенні

,

Vbb=7*0.01=0.07

Ve=2*AD*2*OD*MS=7

де Ve- об'єм еліпсоїда; Дз - коефіцієнт зменшення об'єму пор і рівний 0,01.

Рис. 3.1 Об'єм еліпсоїдів в системі координат

Відстані між осями напрямних стрижнів визначаються в горизонтальних і вертикальних координатних

Рис. 3.2. Схема розташування вібровипромінювачів по рядах в горизонтальній площині



Рис.3.3. Схема розташування вібровипромінювачів по рядах в вертикальних координатах

Рис. 3.4. Схема розташування вібровипромінювачів по рядах у вертикальній площині

Підставивши значення об'єму еліпсоїда та об'єму вібровипромінювача та провівши ряд спрощень отримаємо залежність для визначення радіуса вібровипромінювача(rbb)

(3.4)

Rвв=

Рис. 3.5. Визначення геометричних параметрів вібровипромінювача

Висота еліпсода рівна

(3.5)

З другого боку покладемо, що висота вібровипромінювача (hbb) рівна висоті еліпсоїда (hbb = h1, ?=15°), то матимемо радіус вібровипромінювача рівного

h1= =1.23 м (3.6)

3.2 Розрахунок витрат води і повітря

Добування бурштину можливе при застосуванні гідромеханічного способу добування при якому відбувається збудження масиву вібраційним способом та подачею в масив ґрунту води, або води і повітря.

Для добування бурштину відомий робочий орган штангового типу з дією на середовище біконічних вібровипромінювачів, що передають гармонічні коливання. При цьому через штанги в масив подається вода, або вода і повітря.

Повітря інтенсифікує процес зрідження масиву і дозволяє зменшити витрати води до величини, що відповідає об'єму пор. При цьому зрідження масиву здійснюється до густини, що відповідає максимальній швидкості спливання бурштину.

Градієнтом фільтрації в навколишній масив нехтуємо.

У випадку, коли процес забезпечується при подачі в масив води без повітря для визначення витрат води, які необхідні для забезпечення робочого процесу дослідимо масовий склад робочого середовища в зрідженому стані до потрібної густини.

Ґрунтуючись на дослідженнях Маслова ґрунтова маса є трифазною дисперсною системою, що складається із скелету, води і газу защемленого в порах.

Об'єм пор визначає пористість ґрунту, а кількість води його вологість.

Вологість ґрунту (W) визначається

W= 0.18*100=18% (3.7)

де Vпв - об'єм порової води; св - густина робочої рідини; сск - густина скелету ґрунту.

На основі наведеного представимо масовий склад робочого середовища у вигляді залежності

(3.8)

де mск - маса скелету ґрунту; mп - маса газу; mпв - маса порової води; mрв - маса робочої води; mс - маса середовища.

Виразимо маси через відповідні об'єми

(3.9)

де сп - густина повітря; ср - густина середовища; Vп.п - об'єм повітря; Vрв - об'єм робочої води; Vр - об'єм робочого середовища.

Об'єм скелету ґрунту

,

Vск= =0.15 (3.10)

де Vгр - об'єм ґрунту в природному стані.

Витрата води визначаються необхідним її об'ємом за одиницю часу, тобто

(3.11)

То, на основі того, що об'єм води визначається об'ємом масиву, який обробляється і визначається довжиною, шириною та глибиною

,

Vгр=0.5*0.5*1=0.25 (3.12)

Залежність переміщення снаряда, наприклад, в глибину витрати води можна виразити функцією

(3.13)

В кінцевому результаті залежність (4.12) для визначення витрат води можна представити у вигляді

, =

=)=8.95мі/год

(3.14)

де х - швидкість заглиблення установки, м/с; - густина робочого середовища; - густина скелета ґрунту; густина води складає ; e - коефіцієнт пористості;

Для визначення витрат повітря, що подається в масив ґрунту насиченого водою (на величину заповнення пор) залежність (4.10) прийме вигляд

, (3.15)

де Vпов - об'єм повітря.

Тоді, аналогічно, як для повітря, об'єм повітря

(3.16)

Поклавши, що

Vрв=0.4*0.25=0.1

де n1 - пористість середовища в природному стані (n1 =0,4);

отримаємо залежність для визначення витрат повітря, аналогічно до визначення витрат води ():

(3.17)

3.3 Розрахунок продуктивності інтенсифікатора

Тривалість добування бурштину (tц) складається з часу заглиблення робочого обладнання (Тз), часу витягування робочого обладнання (Тв) та часу переходу на нову ділянку роботи (Тпер =1 - 2 хв):

(3.18)

Тривалість знаходження інтенсифікатора на місці роботи для обох випадків буде однаковим



хв.

(3.19)

де эуст.загл- швидкість заглиблення установки, м/хв., Н - глибина, на яку заглиблюється установка, м; - тривалість дії вібрації (2 - 3 хв).

с. (3.20)

де vуст.витяг- швидкість витягування установки, м/хв., Н - глибина, з якої витягується установка, м

Годинна продуктивність інтенсифікатора становить:

(3.21)

де - об'єм масиву ґрунту, що обробляється інтенсифікатором;

(3.22)

A, B - ширина та довжина масиву ґрунту, що коливається; H - глибина віброкиплячого шару ґрунту; tц - час роботи пристрою; n1 - кількість циклів заглиблення і вигублення з масиву ґрунту (1); Kв - коефіцієнт, що враховує використання робочого часу (0,85-0,95); Кпер - коефіцієнт, що враховує час на перестановку інтенсифікатора (0,8-0,9).

Добова продуктивність інтенсифікатора:

(3.23)

де - тривалість зміни, год; - кількість змін за добу.

Зважаючи на те, що дане обладнання можна використовувати посезонно, коли не має морозів, щоб не замерзала вода у пустотілих стержнях, визначаємо місячну продуктивність обладнання.

Місячна продуктивність становитиме:

(3.24)

де - кількість робочих днів в місяці.

4. Вплив процесу видобутку бурштину на навколишнє середовище

Добування бурштину в Україні здійснюється механічним та гідравлічним способами, які мають ряд недоліків. Зокрема, це великі експлуатаційні та економічні затрати, винос мінерального ґрунту на поверхню родовища, зміна структури ґрунтів, утворення порожнин і негативний екологічний вплив на навколишнє середовище

Недоліками механічного способу є великі експлуатаційні та економічні затрати, винос породи на поверхню і негативні екологічний вплив на навколишнє середовище. А недоліком гідравлічного способу є виніс мінерального грунту на поверхню родовища, не повне вилучення бурштину з родовища, зміни структури грунтів, утворення пустот і відповідно значний негативний техногенно-екологічний вплив на навколишнє середовище.

5. Охорона праці

При застосуванні гідромеханічного способу розробки покладів бурштину використовують обладнання такі як гідромонітори, землесосні снаряди тощо. Тому щоб правильно їх експуатовувати необхідно додержуватися наступних правил.

Висоту гідроуступу при гідромоніторному розмиві необхідно приймати в залежності від фізико-механічних властивостей порід, конструкції гідромоніторів і прийнятої організації розмиву, але вона не повинна перевищувати 30 м. В окремих випадках, при розробці уступів з крейдовими відкладеннями допускається збільшення їх висоти до 50 м за погодженням з органами Держнаглядохоронпраці.

Всі гідромонітори повинні мати обмежувачі випадкових розворотів ствола, керування гідромоніторами повинно бути дистанційним.

Експлуатація гідровідвалів та водосховища проводиться згідно з інструкцією, затвердженою технічним керівником підприємства.

Всі водозбірні та водоскидні споруди гідровідвалів (канави, труби, шандорні колодязі) повинні розраховуватися на максимально можливий приплив.

По закінченні гідрозмивного сезону всі ці споруди повинні бути оглянуті та складені документи про їх стан.

Будівництво гідротехнічних споруд (дамб, гребель та їх нарощування), а також водоскидних споруд допускається проводити тільки за проектами, складеними на основі гірничо-геологічних досліджень і визначення фізико-механічних властивостей порід.

При гідромеханізованому способі розробки відстань від гідромоніторної установки та іншого вибійного устаткування (скрепери, бульдозери) до вибою повинна складати не менше 0,8 висоти уступу. Для глинястих щільних і лесовидних порід, здатних до обрушення глибами, ця відстань повинна бути не менше 1,2 висоти уступу.

При застосуванні гідромоніторів з дистанційним керуванням і розмиві боковим вибоєм, при якому обрушення проводиться поза зоною розташування гідромонітора, ці відстані за згодою з органами Держнаглядохороипраці можуть бути зменшені.

До введення в експлуатацію установки гідромеханізації повинні бути випробувані на тиск, що перевищує робочий: для труб на 30%, для насосів і землесосів на 50%.

На гідровідвалах на випадок прориву пульпи необхідно мати аварійний запас матеріалів та інструменту, місцеположення, найменування та кількість яких установлюється технічним керівником підприємства.

Порядок безпечної експлуатації та обслуговування насосів, гідромоніторів і гідравлічних мереж визначається інструкцією, затвердженою технічним керівником підприємства.

Перед початком роботи гідромонітора із зони дії його струї повинні бути виведені всі люди, а з місця роботи гідромонітора - особи, які не мають відношення до його роботи.

Територія ділянки на відстані не менше полуторної дальності струї гідромонітора обов'язково огороджується знаками, які попереджують про небезпеку перебування людей на цій території. Забороняється залишати без нагляду працючий гідромонітор.

Від високовольтної лінії електропередачі гідромонітор повинен бути розміщений на відстані не менше двократної дальності польоту струї. В окремих випадках допускається робота при розміщенні гідромонітору на меншій відстані від високовольтної лінії при умові розробки і здійснення узгоджених з органами Держнаглядохоронпраці спеціальних заходів, що забезпечують безпеку робіт.

Забороняється укладення пульпопроводів ближче 25 м від повітряних ліній електропередачі та ліній зв'язку. Зменшення цієї відстані допускається тільки за згодою з місцевими органами енергонагляду і зв'язку при умові обладнання на стиках пульпопроводів спеціальних відбійних "козирків" для захисту ліній електропередачі та зв'язку.

Під час пуску води ствол гідромонітора повинен бути спрямований у вибій. При вимушеній зупинці гідромонітора, з'єднаного з водопідвідною лінією, вихідний отвір його повинен бути завжди спрямований в безпечне для оточуючих місце.

При роботі гідромонітора в темні години доби повинні бути освітлень вибої в зоні дії струї, робочі площадки, шлях до перекриваючої засувки на трубопроводі та засувка.

Кожний гідромонітор повинен мати засувку для відключення живильного трубопроводу. У випадку застосування гідромоніторів зі дистанційним керуванням і засувок з електроприводом керування гідромонітором і засувкою повинно здійснюватися з одного пульту управління. При наявності тільки однієї лінії трубопроводів не допускається закриття засувки на трубопроводі, який знаходиться під напором, раніше, ніж буде зупинений агрегат насосної станції.

Проведення в забої допоміжних робіт (перестановка обладнання та ін.) допускається тільки після ретельного огляду вибою, ліквідації "козирків" і нависів. Забороняється робота гідромонітора під час грози.

Зумпфи землесосів і гідроелеваторів повинні бути закриті зверху ґратами або дошками, що виключають можливість падіння людей в зумпф.

Допускається огородження зумпфа з трьох боків відбійними щитами висотою не менше 1 м; в цьому випадку зумпф не перекривається.

Прибирання із зумпфа коренів, сторонніх предметів повинної проводитися за допомогою спеціального обладнання і тільки після припинення роботи гідромонітора і землесосної станції.

Кути уступів відпрацьованих дільниць не повинні перевищувати кутів природного укосу порід.

Відвали свіженамитих відкладин необхідно позначати знаками, які забороняють ходіння по відвалам.

Для підходу до скидального і водозабірного колодязів повинен бути прокладений місток з перилами. Устя водоскидного колодязя гідровідвалу повинно мати огородження, що виключає можливість падіння людини в колодязь.

При роботі гідромоніторів назустріч один одному робота одного з них повинна бути зупинена при наближенні на відстань 1,5 кратної дальності польоту максимальної струї більш потужного гідромонітора.

Відстань між двома одночасно працюючими моніторами повинна бути більше дальності польоту струї будь-якого з них.

Для обслуговування трубопроводу та водопровідних лотків, укладених на естакадах, вздовж останніх повинні бути побудовані містки шириною 0, 5 м, огороджені перилами висотою 1,2 м та обшиті знизу на висоту не менше 200 мм дошками.

Трубопроводи обов'язково укладаються на підкладки. При прокладці по укосу уступу або борту кар'єру трубопровід повинен бути заанкерований не менше ніж через 20-30 м по висоті. При розміщенні пульпопроводів на естакадах анкери треба ставити через 500 м. На кожній прямолінійній дільниці трубопроводу необхідно не менше ніж через 500 м установлювати сальниковий компенсатор. У випадках прокладки трубопроводу в траншеях і канавах стінки останніх повинні бути надійно закріплені.

Приміщення насосних і землесосних установок повинні мати телефонний зв'язок з місцем установки гідромоніторів і бути обладнані аварійною сигналізацією.

В заново споруджуваних приміщеннях між насосами і землесосними агрегатами, а також між ними і стінками приміщення повинні бути проходи шириною не менше 1 м.

В приміщеннях насосної і землесосної станцій повинні вивішуватися схеми трубопроводів з зазначенням місць встановлення засувок і вентилів, а для переходів через труби повинні обладнуватися спеціальні містки.

Будівництво всіх гідромеханічних споруд (дамб, гребель, перемичок і водоскидних споруд) повинно проводитися за проектами спеціалізованих організацій.

На землесосних установках пульповоди і водоводи повинні бути обладнані зворотними клапанами.

Правила безпеки при роботі екскаватора.

Усі члени екскаваторної бригади повинні чітко знати і дотримуватись правил та інструкції з техніки безпеки, що складена адміністрацією кар'єру на основі положень "Єдиних правил безпеки при розробці родовищ корисних копалин відкритим способом".

Перед початком роботи машиніст екскаватора повинен переконатись у відсутності людей і сторонніх предметів у радіусі дії робочого устаткування і дати сигнал про початок роботи.

Під час роботи ходовий пристрій загальмовується.

Навантаження породи у транспортні засоби можна починати тільки після сигналу про готовність їх до навантаження. Породу на автомашину слід вантажити тільки зі сторони заднього або бічного борта. Категорично забороняється проносити ківш над людьми або кабіною шофера.

Якщо у вибої проводяться вибухові роботи, екскаватор необхідно відвести на безпечну відстань і повернути до місця вибуху задньою частиною кабіни.

При роботі в темний час доби місце роботи екскаватора і під'їзні шляхи для транспортних засобів повинні бути добре освітлені.

Забороняється при роботі екскаватора знаходитись у радіусі його дії, робити змащення, регулювання механізмів, очищення машини від бруду, сходити з екскаватора і підніматися на нього. Очищення ковша від налиплої породи і заміну зубів можна робити тільки після того, як ківш буде опущений на ґрунт.

Непрацюючий екскаватор повинний бути відведений від вибою на безпечну відстань, ківш опущений на землю, кабель відключений і кабіна замкнена.

Шлях, по якому буде переміщуватись екскаватор, повинний бути заздалегідь вирівняний і спланований, а на слабких ґрунтах посилений щитами або настилом з брусів або шпал.

Для переходу через мости, трубопроводи, насипи необхідно попередньо одержати дозвіл від відповідної організації.

У кабіні екскаватора на легкодоступному місці повинен знаходитись вогнегасник.

Забороняється користуватися відкритим полум'ям для прогріву редукторів передач, апаратури і агрегатів пневматичної або гідравлічної систем керування.

Не можна допускати підтікань мастила або палива.

Забороняється курити і користуватися відкритим полум'ям для освітлення при заправленні баків пальним, а також при контрольному огляді паливних баків. Забороняється відкривати бочку з бензином, ударяючи по пробці металевими предметами.

У випадку загоряння пального полум'я варто гасити, користуючись вогнегасником або засипаючи його піском, землею або накриваючи палаючий предмет щільною тканиною.

Правила безпеки при роботі на виймально-транспортуючих машинах.

Керувати виймально-транспортуючими машинами можуть тільки особи, які мають відповідні посвідчення, знають їх будову, правила дорожнього руху, освоїли навички керування.

Їздити і працювати дозволяється тільки на справних машинах.

При русі по дорогах слід чітко дотримуватись правил дорожнього руху, що встановлені для автотранспорту.

При роботі у темну пору трактор і причіпна машина повинні мати передні фари для освітлення шляху і хвостові сигнали. Для освітлення скрепера при наповненні ковша на машині повинна бути встановлена задня фара.

Не можна залишати виймально-транспортуючі машини з працюючим двигуном. Перед виходом із машини машиніст зобов'язаний зупинити її на рівній площадці без похилів, заглушити двигун і загальмувати її ручним гальмом.

Двері кабіни при русі машини повинні бути закриті. Категорично забороняється перевозити людей у ковші скрепера.

З метою запобігання перекидання скрепера при русі по нерівностях і в небезпечних місцях, ківш після закінчення розвантаження повинен бути негайно опущений. Не допускається робота скрепера при похилі робочого майданчика більшому за 18°.

При роботі на бульдозері забороняється підніматися на схил, якщо його крутість перевищує 25° і опускатися при похилі більшому за 35°. Забороняється працювати у дощовий час на глинистих ґрунтах.

Висновок

В результаті проведених досліджень встановлено, що:

- застосування гідромеханічного способу видобутку бурштину з допомогою дослідженого віброгідравлічного інтенсифікатора дозволяє вилучати 90-95 % бурштину з родовища при цьому густина середовища та вібрація впливають на розрідження бурштиновмісного піску, а саме, оптимальна густина середовища (сc) становить 1600-1800 кг/м 3;

- максимальна швидкість підняття бурштину на денну поверхню досягається в залежності від зміни витрат води і повітря віброгідравлічним інтенсифікатором для конкретних бурштиновмісних родовищ та при проведенні лабораторних та натурних експериментальних досліджень встановлені оптимальні значення: швидкість підняття установки рівна 0,1 м/с, витрати води 8,95 , витрати повітря 3,6.

Література

1. Томаков П.И., Наумов И.К. "Технология, механизация и организация открытых горных робот": Учебник для вузов. - 3 - е изд., перераб. -М.: Изд-во Москва. горного ин-та, 1992 р. ст. 464.

2. Методичні вказівки до виконання курсового проекту з дисципліни "Геотехнології гірництва" студентами напряму підготовки 6.050301 "Гірництво" денної та заочної форми навчання / З.Р. Маланчук, С.Р. Боблях, А.Д. Калько. - Рівне: НУВГП, 2010. - 20 с.

3. Маланчук З.Р., Калько А.Д. Технологія і керування гідровидобутком корисних копалин. Монографія. - Рівне: НУВГП, 2009. - 480 с.

4. Механіка гірських порід: Навч. посібник / Шашенко О.М. - Дніпропетровськ: Національна гірнича академія України, 2002. - 302 с.

5. Маланчук З.Р., Черней. Е.І., Постоловський Р.М., Сорока М.П., Калько А.Д. Наукові основи комплексного освоєння надр. - Рівне: Видавництво Рівненської обласної типографії, 2002 - в 2-х томах. Том 1 - 859 с., том 2 - 764 с.

6. Маланчук З.Р., Боблях С.Р., Маланчук Є.З. Гідровидобуток корисних копалин. Навчальний посібник. - Рівне: НУВГП, 2009. - 280 с.

7. Бизов В.Ф., Лапшин О.Є. Охорона праці в гірництві. Підручник для студ. вищих навч. закл. За напрямом "Гірництво". - Кривий Ріг: Мінерал, 2001. - 251 с.

8. Маланчук З.Р., Маланчук Є.З., Корнієнко В.Я. Спеціальні технології видобутку корисних копалин. Навчальний посібник.- Рівне. НУВГП, 2017.- 266с.

9. Корнієнко В.Я. Удосконалення технологічного обладнання для видобутку бурштину гідромеханічним способом / В.Я. Корнієнко, В.В. Семенюк // Вісник НУВГП. Технічні науки: зб. наук. праць. - Рівне: НУВГП, 2016. - Вип.1(73). - С. 116-122.

Размещено на Allbest.ru