Загальні риси геологічної будови басейну річки Вижівка

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 551.7(477.82)

Географія і геологія

Загальні риси геологічної будови басейну річки Вижівка

Надія Чир

Анотація

геологічний пласт річка відклад

Тези присвячені характеристиці особливостей геологічної будови території басейну річки Вижівка. Проаналізована стратиграфія залягання геологічних пластів.

Ключові слова: геологічна будова, річка Вижівка, відклади гірських порід, літологічні ознаки.

Annotation

Thesis are devoted to the characterization the features of the geological structure of the basin of river Vyzhevka. The stratigraphy of the occurrence of geological layers have been analyzed.

Keywords: the geological structure, river Vyzhevka, deposits of rocks, lithological characteristics.

Територія басейну розташована у межах Волино-Подільської окраїни Східнєвропейської (Руської) платформи, характеризується двочленною будовою. У її складі виділяються архей-середньопротерозойський метаморфічний фундамент, гетерогенний, складений інтенсивно дислокованими кристалічними породами (гранітами, гранодіоритами, граносієнітами, біотитово-амфіболітовими сланцями тощо), розбитими системою крупних розломів на окремі блоки і верхньопротерозойсько-палеозойський осадовий чохол. Поверхня кристалічного фундаменту платформи вивчена ще недостатньо, відомі тільки її головні елементи.

Волино-Подільська плита має північно-західне простягання. Це крайова структура субмеридіонального напрямку. Глибина залягання кристалічного фундаменту коливається від 1000 м до 400 м в районі нижньої течії. На крайній півночі території басейну виділяють Прип'ятський вал (з Ратнівським виступом кристалічного фундаменту), обмежений широтними розломами. Зокрема, Вишівський розлом простягається в субмеридіональному напрямку в межах західного частити басейну. На інтенсивно розмитій поверхні кристалічного фундаменту платформи залягає потужна (до 7000 м) товща осадових утворень, у будові якої виділяються відклади різних періодів та різної потужності. За винятком крейди та палеогену, усі доантропогенові відклади не виходять на денну поверхню, тому вивчення їх дещо ускладнене і проводиться при глибокому бурінні.

Розріз осадового чохла території басейну розпочинається відкладами поліської серії, представленої переважно червоноколірними утвореннями - дрібнозернистими косоверстуватими пісковиками з проверстками алевролітів та глин у нижній частині розрізу. Відклади поліської серії трансгресивно перикриваються утвореннями вендського комплексу, який майже в усіх свердловинах представлений волинською та валдайською серіями.

Волинська серія сформована у нижній частині розрізів з погано відсортованих пісковиків і гравелітів потужністю 38-45 м, а у верхній - з вулканогенних порід (чергування базальтів і туфів, туфами, туфобрекчіями) загальною потужністю до 350 м.

Валдайська серія у нижній частині розрізу утворена аркозовими пісковиками з підпорядкованими про верстками гравелітів та конгломератів, у верхній - пісковиками з тонким проверстками алевролітів і аргілітів. Потужність Валдайської серії 200-375 м [2, с. 75].

Палеозойські відклади представлені відкладами кембрію, ордовика, нижнього силура [3]. У їх заляганні спостерігається така закономірність: починаючи від західного краю Українського щита вони моноклінально залягають смугами меридіонального напрямку в стратиграфічній послідовності від кембрію до карбону. Загальна потужність цих відкладів збільшується також в західному напрямку, досягаючи потужності 280 м в районі Любомля.

Кембрійські породи виявлені при бурінні свердловин. Вони поширені в межах Старовижівському районі річкового басейну. Нижній їх відділ складений морськими піщано-глинистими утвореннями балтійської серії (потужність 300 м), які покриваються світло-сірими, майже білими, пісковиками, алевролітами та глинами бережківської світи (середній-верхній відділи). Загальна потужність бережківської світи становить 400 м.

Ордовицькі відклади поширені вузькими смугами на півдні басейну, півночі і північному-сході Старовижівського району (в межах басейну). Вони представлені головним чином глауконітовими пісковиками, загальна потужність яких досягає максимально 50 м.

Силур залягає на розмитій поверхні кембрію і родовика, трапляється часто і має потужність до 1000 м і більше. Він представлений виключно відкладами нижнього силуру (Венлокський та Лландоверійський яруси). В цей період утворилась товща головним чином карбонатних порід неглибокого моря (пелітоморфні вапняки, мергелі, меншою мірою доломіти).

Поверхня крейдових відкладів нахилена зі сходу на захід, у цьому ж напрямку проявляються усе молодші яруси крейди і зростає їх загальна потужність. Верхньокрейдяні поклади представлені одноманітною товщею писальної крейди і мергелю, які у верхній частині геологічного розрізу зачеплені процесами вивітрювання, про що свідчить наявність пластичних глин зразу ж під четвертинними утвореннями. Товщина шару пластичних глин до 10 м, а загальна потужність крейдяних утворень 100-120 м. Однак необхідно підкреслити, що глибина залягання верхньокрейдяних відкладів досить непостійна і коливається в межах від 0,5-1,5м, у верхній частині до 30 м у нижній частині течії річки.

Крейдові відклади майже виключно представлені утвореннями верхньої крейди. Серед верхньокрейдових виділяють відклади коньякського, сантонського, шампанського ярусів, які поступово змінюють один одного у західному напрямку. Усі яруси верхньої крейди, крім відкладів сеноману, виходять на денну поверхню або ж під четвертинний покрив. Вони відіграли велику роль у формуванні сучасного рельєфу басейну річки Вижівка.

Відклади коньякського ярусу складені білою писальною крейдою і крейдоподібними вапняками, у яких помітно збільшена кількість глауконітових зерен, іноді трапляються породи більш-менш чіткої верствуватості. Потужність коньяку невелика (30-40 м) і мало мінлива. Відклади займають переважно південну частину басейну, територію Ратнівщини, північного-сходу Старовижівського району.

За літологічними ознаками до коньякських дуже подібні відклади сантонського ярусу верхньої крейди, які представлені м'якою писальною крейдою і крейдоподібними мергелями, які містять понад 80% вуглекислого кальцію. Але у напрямку на південний захід карбонатність порід сантону поступово зменшується. Потужності сантону невеликі. Відклади зустрічаються переважно в центральній частині Старовижівського району.

Відклади кампанського ярусу складені глинистою крейдою, яка поступово переходить у глинисті відміни мергелів. Серед крейдово-мергелевих порід кампану трапляються тонкі про верстки ущільнених глин, іноді - кременисті утворення дископодібного вигляду. Потужність кампану дещо більша 100 м. Його відклади в переважній своїй більшості поширені в межах Турійського, Любомльського та південно-заході Старовижівського районів.

Відкладами палеогену завершується розріз дочетвертинних утворень. Вони трансгресивно залягають на нерівній поверхні верхньої крейди і збереглися від розмиву лише на незначних ділянках, окремими острівками в західній частині Старовижівського району, територія навколо міста Стара Вижівка. Палеогенові відклади представлені малопотужними (2-3 м) верствами зелених слюдисто-глауконітових пісків і пісковиків, піскуватих глин а також мергелів. Після відступу палеогенового моря на території басейну встановлюється тривалий континентальний режим, котрий продовжується і тепер.

Неогенові поклади в басейні р. Вижівка не виявлені [1, с. 7].

Найхарактернішою ознакою поширення антропогенних (четвертинних) відкладів є їх широтна зональність. Вони складені лише континентальними утвореннями, серед яких виділяються відклади льодовикового (моренного), водно-льодовикового, озерно-льодовикового, алювіального, еолового, елювіального та інших генетичних типів.

Перекриваються верхньокрейдяні утворення середньочетвертинними водно-льодовиковими пісками (дніпровського зледеніння) з прошарками і окремими лінзами суглинків і супісків. Піски поширені повсюдно. Вони різної зернистості, переважно сірі кварцеві, середньої щільності, нижче рівня ґрунтових вод пливучі. Переважають піски середньої крупності. Супіски і суглинки в більшості сірі, карбонатні, пластичні, м'яко- і сильно пластичні з включенням уламків кремнію (до 10% по об'єму). В нижній течії річки водно-льодовикові утворення перекриваються нероздільною товщею сучасних алювіальних відкладів першої надзаплавної тераси, які також найчастіше представленні пісками різної крупнисті, супісками.

Льодовикові відклади залягають не у вигляді суцільного покриву, а різними за площею острівцям, переважно на півдні та південному заході басейну. Моренні відклади здебільшого являють собою слабо відсортовані піски, рідше строкато забарвлені супіски і суглинки загальною потужністю 1-5 м. У дрібноземі у значній кількості трапляються уламки гірських порід, серед яких переважає кремінь, а підпорядковану роль відіграють кварцитовидні пісковики, кварц, кристалічні породи. Обкутаність включень неоднакова. Максимальні розміри валунів досягають 1 м і більше.

Загальна потужність середньочетвертинних відкладів від 1,0 м до 30 м. У межах Турійського, Любомльського районах, на південному заході і північному сході Старовижівського вона становить 5-10 м; до 11-20 м - на решті території басейну. Максимальне значення потужності четвертинних відкладів відмічається в межах Ратнівського району території басейну і становить 20- 50 м [4].

До сучасних належать відклади заплав і русел річок, еолові піски, автохтонні торфи, залізні болотні руди тощо. Складений сучасний алювій косо- та горизонтально-верствуватими пісками подекуди з домішками гальки і гравію підстеляючи корінних порід з середньою потужністю 3-5 м (русловий алювій), а також супісками і суглинками, з чітко горизонтальною верствуватістю, часто за торфованими (заплавний алювій). Потужність заплавного алювію досягає 5- 6 м і більше. У межах басейну ширина заплав зростає до 4-8 км, а потужність алювію, складеного в основному різнокольоровими косо- та горизонтально-верствуватими пісками, - до 20-30 м. Піски повсюдно водонасичені, що сприяє заболоченню місцевості. Еолові піски пов'язані з піщані дюнами різноманітної форми, пасмами, валами та аренами, які поширені на поверхні заплав, першої надзаплавної тераси та давніх долинах стоку талих льодовикових вод. Вони являють собою перевідкладену вітром верхню частину розрізів алювіальних та водно-льодовикових відкладів, які мають потужність 3 м [4, с. 36].

Досить широко поширені в басейні річки сучасні болотні поклади. Трапляються на поверхнях заплав і першій над заплавній терасі, давніх долинах стоку талих льодовикових вод і рідше на вододілах. Вони, як правило, перекривають алювіальні та водно-льодовикові утворення в заплаві річки та на понижених ділянках рельєфу по всьому басейну. Сучасні болотні утворення представлені торфами і заторфованими суглинками і супісками. Торф переважно середньо розкладений. Подекуди зустрічаються сильно і слабо розкладені торфи у вигляді прошарків у середньо розкладених. По ботанічному складу торфи очеретяно-осокові, у середній течії з уламками деревини. Потужність торфу коливається від 0,3 м до 3,0 м. Заторфовані ґрунти залягають під торфами окремими ділянками, складають руслову фракцію річки, залягаючи на пісках руслового алювію. Крім того заторфовані ґрунти зустрічаються по краях покладів торфу при переході болотних ґрунтів до мінеральних (пасовища, сінокоси). Найбільша глибина заторфованих ґрунтів до 1,0 м.

До нерозчленованих відкладів належать елювіальні утворення, розвинені в основному на писальній і глинистій крейді, яка у межах Турійської денудаційної рівнини нерідко виходить на денну поверхню. Елювій крейди представлений головним чином уламково-щебінчастим матеріалом середньою потужністю 2-3 м. Простір між уламками заповнений вапняковою «мукою», часто цілком порожній, тому елювій крейди пухкий.

Джерела та література

1. Атлас Волинської області. - М. : ГУК, 1992. - 42 с.

2. Бондарчук В.Г. Геологічна будова Української РСР / В.Г. Бондарчук. - К. : Радянська школа, 1963. - 376 с.

3. Геологическая история территории Украины. Палеозой. / Отв. ред. П.Д. Цегельнюк. - К. : Наукова думка, 1993. - 200 с.

4. Природа Волинської області / За ред. К.І. Геренчука. - Львів : Вид-во при Львівському ун-ті, 1975. - 146 с.

Відомості про автора

Чир Надія Вікторівна - кандидат географічних наук, доцент кафедри туризму ДВНЗ «Ужгородський національний університет»; тел. 0992063551; Nadezda_chyr@i.ua; сертифікат: ТАК; про конференцію дізнався від колег.

Размещено на Allbest.ru