Проектування і розрахунок полігонометрії згущення

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БУДІВНИЦТВА ТА АРХІТЕКТУРИ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

Кафедра: Інженерної геодезії

Тема: «Проектування і розрахунок полігонометрії згущення »

Проект виконав

студент групи ГД-11СК

Пащенко Д.Г

керівник проекту

Шудра Н.С

Київ-2014



Зміст

1. Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії

2. Фізико-географічна характеристика району робіт

3. Топографо-геодезична вивченість району робіт

4. Характеристика полігонометрії згущення

5. Характеристика паралельно прокладених ходів полігонометрії

6. Можливі схеми побудови полігонометрії та елементи ходу

7. Умови проектування полігонометричних ходів

8. Проектування полігонометрії 4 класу, 1і 2 розряду

9. Визначення центра ваги окремого ходу полігонометрії графічним та аналітичним способами

10. Визначення форми ходу

11. Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії

12. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії

13. Типи центрів пунктів полігонометрії

14. Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками

15. Картка закладки геодезичного пункту

Список використаної літератури



1. Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії

Вихідні дані:

Широта = 25?36'

Довгота = 49?34'

Місто Тернопіль

Визначення номенклатури і координат кутів рамки трапеції

Основою номенклатури топографічних карт різних масштабів є карта масштабу 1:1000000, розміри кожного листа якої 4? по широті і 6? по довготі.

Довгота л відраховується від початкового (Гринвіцького) меридіана на захід і схід. Широта ц відраховується від екватора на північ і південь.

Номенклатура листа карти 1:1000000 складається з позначень пояса і зони.

Розраховую свій пояс і номер колони:

+1=13

За визначенням буквою поясу є L.

+1=5

Номером колони є 6, однак згідно номенклатури використовується номер зони, тому визначаю номер зони:

Nз = Nк + 30 = 30 + 5 = 35

Номенклатура карти 1:1000000 : М-35

Визначаю номенклатуру карти 1:100000.

Для цього необхідно поділити карту М:1000000 на 144 частини

М-35

24є 00' 30є 00'

52є00'
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
	13											24
	25											36
	37											48
	49											60
	61											72
	73											84
	85			88								96
	97											108
	107											120
	121											132
48є00'	133	134	135	136	137	138	139	140	141	142	143	144

1:1000 000

Необхідно визначити координати кутів рамок трапеції. Для цього номер поясу L (12) треба помножити на 4?. Отримана величина є координатою північної рамки трапеції: 52?00'. Аналогічно визначається координата східної рамки трапеції, множенням на номер колони: 30?00'

Від координат верхньої рамки трапеції відняти 4?, отримана координата буде координатою південної рамки: 48?00'. Координата західної рамки визначається так само: 24?00'.

Карта масштабу 1:100000 отримується шляхом ділення карти масштабу 1:1000000 на 144 (12х12). Поділивши 6? і 4? на 12 частин можна визначити, що карти масштабу 1:100000 чергуються через 30' по довготі і 20' по широті. Номер карти м.б 1:100000 визначаю згідно координат свого міста.

Номенклатура карти м.б 1:100000: M-35-88.

Карта масштабу 1:25000 утворюється шляхом поділу карти м.б 1:50000 на 4 частини, яка в свою чергу, утворюється шляхом поділу карти м.б1:100000 на 4 частини.

З карти м.б 1:1000000 необхідно визначити координати рамки трапеції м.б

1:100000

М-35-88

25? 49?	30' 26?	00'
40' 49?	А	Б
	В	Г
20'

1:100 000

Поділом карти м.б 1:100000 на 4 частини, врахувавши координати міста, отримую карту м.б 1: 50000.

Карту м.б 1:25000 отримую поділом карти м.б 1:50000 на 4 частини.

М-35-88-A М-35-88-A-a

25? 49?	30' 25?	45'
40' 49?	а	б
	в	г
30'

25є 49?	30' 25?	37'30''
40' 49?
35'	1:25 000

1:50 000

Креслю трапецію аркуша карти м.б 1:25000 і підписую його номенклатуру та географічні координати кутів рамок трапеції.

За географічними координатами визначаю прямокутні координати вершин кутів рамки трапеції 1 :25000, користуючись таблицями Гаусса - Крюгера.

Довготу осьового меридіана визначаю за формулою:

'

-1?30'

-0?52'30''

За цими ж таблицями визначаю значення зближення меридіанів для вершин кутів трапеції і обчислюю середнє значення .

Прямокутні координати та розміри рамки трапеції м. 1:25000

Bшир	№ точки	-1?30'	№ точки	-0є52'30''
Абсциси Х
49?40' 49?35'	1 3	5 504 949,2 5 495 681,0	2 4	5 504 776,4 5 495 508,3
Ординати У
49?40' 49?35'	1 3	- 108 285,2 - 108 470,1	2 4	-99 261,7 - 99 431,2
«Умовні» ординати У
49?40' 49?35'	1 3	5 391 714,8 5 391 529,2	2 4	5 400 738,1 5 400 568,8
Зближення меридіанів г
	-1є08'37'' -1є08'32''		-1є02'54'' -1є02'49''

Середнє значення г = 0є0'0

Розміри рамки трапеції в масштабі карти 1:25000

Параметр	Значення в км	Значення в м.б у см
а1	9,040	36.16
а2	9,002	36.01
с	9,267	37.07
d	12,94	51.76
P	0,0км2	0,0км2

Номенклатура сусідніх листів карти м 1:25000

М-35-75-Г-г	М-35-88-А-а	М-35-88-А-б
М-35-87-Б-г	М-35-88-А-в	М-35-88-А-г
М-35-87-Г-б	М-35-88-В-а	М-35-88-В-б

2. Фізико-географічна характеристика району робіт

Тернопільська область - адміністративно-територіальна одиниця України з центром у місті Тернопіль. Розташована на Подільській височині , південна межа Тернопільської області проходить по річці Дністер, східна по Збручу.

Займає східну частину Галичини, західне Поділля та частину Волині.

Площа - 13800 км² (2,28% території України) населення - 1 076 632 особи (1 березня 2013 2,36% мешканців України) Область налічує 17 районів та 18 міст, з яких лише Тернопіль - обласного підпорядкування. За конфігурацією Тернопільська область нагадує трикутник з основою на сході та вершиною на заході. Протяжність із півночі на південь становить 195 км, а з заходу на схід 129 км.

Тернопільська область займає західну частину Подільського плато, межуючи на півночі з Рівненською, на півдні з Чернівецькою, на південному заходу з Івано-Франківською, на заході з Львівською, а на сході з Хмельницькою областями України. Тернопільщина хоч і розташована поблизу Українського кордону з Польщею, Словаччиною, Румунією і Молдовою але власних наземних кордонів з сусідніми державами не має, як і виходу до моря.

Крайня північна точка області - село Переморівка розташована в Шумському районі та має координати 50?13? пн. ш. і 26?12? сх. д. Крайня південна точка - село Білівці Борщівського району з координатами 48?31? пн. ш. і 26?21? сх. д. Крайня західна точка - село Дуляби розташована в Бережанському районі з координатами 49?32? пн. ш. і 24?42? сх. д. Крайня східна точка - село Окопи Борщівського району з координатами 48?32? пн. ш. і 26?24? сх. д.

Тернопільська область замає західну частину Подільської височини. Рельєф її рівнинний. Більша частина поверхні області (на півдні від Товтрів) має нахил з півночі на південь. Решта її території нахилена у північно-східному напрямку. Абсолютні висоти коливаються від 443 метрів (гора Попелиха біля села Мечищів Бережанського району) і до 116 метрів (у місці впадання річки Збруч у Дніпро)

Територію Тернопільської області протікає 1401 річка, в тому числі 120 завдовжки понад 10 км, завдовжки 6066 км. Маючи 26 водосховищ загальною площею водного дзеркала 3579 га, об'ємом води 81,2 млн м³ і 886 ставків загальною площею водного дзеркала 5627 га, об'ємом води 58,8 млн м³. Ріки Тернопільщини належать до басейну Дністра і Прип'яті у кількісному співвідношенні 4/5 до 1/5. Ріки басейну Дністра мають глибоко врізані річкові долини, а річки басейну Прип'яті широкі та заболочені долини.

Клімат Тернопільщини помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від -5?С в січні до +19?С в липні. Найвищі показники середньої температури повітря у липні характерні для південної частини області (+18,8?С), найвищі для західної і центральної частини (+18 - 18,5?С). У січні температура повітря у центральній частині нижча ( -5,4?С) від температури в інших частинах області, що зумовлено тим, що це найвища безліса частина височини. Вітри найчастіше північно-західні і південно-західні, характерні для всіх пір року,особливо для літа.

Активна циклонна діяльність зумовлює велику кількість опадів, яка в середньому за рік становить 520 - 600 мм. Влітку часто бувають зливи, нерідко грози, іноді град. Сніговий покрив від другої половини грудня до початку березня, товщина 8 - 10 см максимуму досягає у другій декаді лютого.

В області виділяють три кліматичні регіони - надмірно зволожений Північний, Центральний (Холодне Поділля) з найкоротшим літом, найкоротшим без морозним періодом і найбільшою кількістю днів зі сніговим покривом Та Південний (Тепле Поділля) для якого характерні найдовший без морозний період і раннє настання весни. З огляду на агрокліматичне районування, Тернопільщина належить до вологої, помірно теплої зони; основна частина території - до пів зони достатнього зволоження ґрунту і лише південна частина (Борщівський і Заліщивський райони) - Прикарпатського вологого,теплого району.

Рослинний світ краю представлений лісовими та степовими видами, так-як область розташована в лісостеповій зоні. У Тернопільській області росте близько 1200 видів вищих спорових і насінних рослин. Загальна площа лісового фонду Тернопільщини становить 199,3 тис. га , тобто 13,8% території області. На Тернопільщині зустрічаються рослини - релікти брусниця карликова, молочай багатобарвний, осока біла, осока низька, хвощ великий тощо.

Мінеральні ресурси Тернопільської області представлені кількома видами будівельної сировини, покладами цінних мінеральних вод і торфу. Найкраще розвідані запаси вапняків для випалювання вапна (понад 182млн т.), сировина для цукрової промисловості ( вапняки - понад 101 млн т.) для виготовлення цементу (понад 97млн т.), камінь будівельний (понад 94 млн т.),а також сировина для грубої і будівельної кераміки (глини, суглинки, будівельний). Є незначні запаси торфу (всьго78 родовищ), гіпсів та ангідритів, вапняків для меліорації.

На Тернопільщині є поклади мінеральних вод типу «Нафтуся», сульфідних вод.

Поклади бурого вугілля в області належить до так званого Кременецького району Північно-Подільської буровугільної площі. А також в області є незначні запаси самородної сірки. Усього в області розвідано 257 родовищ із них 97 розробляють.

3. Топографо-геодезична вивченість району робіт

На даній ділянці земної поверхні необхідно скласти проект полігонометрії 4 класу, та згустити її полігонометрією 1 та 2 розряду, на основі трьох наявних пунктів вищого розряду, з відповідними координатами та висотою:

Назва пункту	X, м	Y, м	H, м
А	5 207 100,0	6 425 550,0	167,7
В	5 200 125,0	6 425 812,5	214.3
С	5 203 500,0	6 430 962,5	213,8

4. Характеристика полігонометрії згущення

Приведення густоти пунктів до необхідної, виконується за допомогою розвитку мереж згущення, методами полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розряду, побудова яких, виконується відповідно до вимог інструкції.

Полігонометрія 4 класу, 1 та 2 розряду прокладається у вигляді окремих ходів та мереж. Ходи повинні спиратися на два вихідні пункти вищого класу і дві сторони з вихідними дирекцій ними кутами, не мати крутих зламів, та за сприятливих умов бути прямими. Не допускається прокладання замкнених ходів, які спираються тільки на один вихідний пункт, а також прокладання висячих (розімкнених) ходів, що опираються на один пункт з одним вихідним напрямом.

Мережі полігонометрії повинні мати надлишкову кількість вихідних даних. З метою підвищення жорсткості ходу, проектування слід виконувати з найменшою кількістю зламів.

Закріплення пунктів ходу на місцевості необхідно виконувати за допомогою геодезичних центрів, зі щільністю, яка відповідає інструкції, з обов'язковим закріпленням зв'язкових пунктів.

Висоти полігонометричних пунктів визначають за допомогою нівелювання 4 класу, або технічним, в залежності від розряду. На території гірської місцевості зі значним перерізом рельєфу більше 2-5 метрів, допускається тригонометричне нівелювання.

Параметри	4 клас	1 розряд	2 розряд
Довжина ходу, км
а) окремо	14	7	4
б) між вихідною і вузловою точкою	9	5	3
в) між вузловими точками	7	4	2
Периметр полігону, км	40	20	12
Довжина сторін ходу, км
а) максимальна	3	0.8	0.35
б) оптимальна	0.5	0.3	0.2
в) мінімальна	0.25	0.12	0.08
Відносна похибка вимірювання ліній, 1/Т	1/25000	1/10000	1/5000
Максимальна кількість сторін в ході, n	15	15	15
Середня квадратична похибка вимірювання	3	5	10
Кутова нев'язка	5v n+1	10v n+1	20v n+1
Мінімальна відстань між паралельними ходами, км	2.5	1.5	-

5. Характеристика паралельно прокладених ходів полігонометрії

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії даного розряду (класу), що близькі до граничних, повинні бути не менше:

- у полігонометрії 4 класу - 2.5 км;

- у полігонометрії 1 розряду - 1.5 км.

При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути зв'язані ходами відповідного розряду.



Паралельно прокладені ходи

6. Можливі схеми побудови полігонометрії та елементи ходу

Окремий хід

P - пункти ходу

S - сторони ходу

L - замикальна лінія

б - дирекцій ний напрямок

в - виміряні кути



Хід з однією вузловою точкою

Хід з кількома вузловими точками



Система полігонів

7. Умови проектування полігонометричних ходів

Середня щільність пунктів ДГМ для М 1:25000 становить 1 пункт на

50-60 км кв. Для М 1:5000 - 1 пункт на 20-30 км кв. Для М 1:2000 - 1 пункт на 5-10 км кв.

Для масштабу 1:500 на незабудованій території 1 пункт на 1 км кв., на слабозабудованій - 4 пункти на 1 км кв., на забудованій потрібно брати 8 пунктів на 1 км кв.

1) окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти. На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути (прилеглі кути - кути між дирекційним і виміряним по ходу);

2) при створенні мереж полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися вимог;

3) при вимірюванні сторін полігонометрії слід уникати переходу від дуже коротких сторін до найдовших;

4) лінії полігонометрії 4 класу, 1 та 2 розрядів вимірюють світловіддалемірами, електронними тахеометрами та іншими приладами, що забеспечують необхідну точність вимірювання.

Вимоги до положення пунктів полігонометрії:

1) пункти повинні знаходитись в місцях довготривалого зберігання (обочини доріг, лінії передачі енергії, на межах землекористувань та ін.)

2) сторони полігонометрії ходи повинні бути приблизно однакової довжини;

3) повинна бути забспечена видимість між пунктами із землі;

4) повинні бути доступні і зручні пункти для спостереження;

5) хід не повинен бути у формі «пилки».

9. Визначення центру ваги окремого полігонометричного ходу двома способами: графічним і аналітичним

Для розрахунку точності вибираю хід, який знаходиться в найсприятливіших умовах - А - В. Центр ваги полігонометричного ходу т. О з координатами:

X₀ Х₀= 5 500 275,0

Y₀ = Y₀= 5 593 150,0

X₀ - координати центру ваги ходу

X_i , Y_i - координати кожної точки ходу

n + 1 - кількість точок

Аналітичний метод

№ пункту	Координати ,м	Довжина S,м	Кути	Doi , м	Doi2, м	Тип центру
	X	Y
А	5 496 225,0	5 594 825,0			4375	19140625	У-15н
			850,0	210
1	5 497 975,0	5 594 450,0			3550	12602500	У-15н
			750,0	202
2	5 497 550,0	5 593 950,0			2850	8122500	У-15н
			900,0	155
3	5 498 950,0	5 593 125,0			2325	5405625	У-15н
			900,0	163
4	5 498 475,0	5 592 425,0			1925	3705625	У-15н
			850,0	181
5	5 499 150,0	5 591 325,0			1650	2722500	У-15н
			925,0	154
6	5 500 075,0	5 592 125,0			1050	1102500	У-15н
			875,0	122
7	5 500 925,0	5 592 202,5			1125	1265625	У-15н
			875,0	201
8	5 501 800,0	5 592 202,5			1175	3150625	У-15н
			875,0	212
9	5 502 600,0	5 592 600,0			2400	5760000	У-15н
			875,0	191
10	5 503 275,0	5 593 175,0			3000	9000000	У-15н
			900,0	206
11	5 503 850,0	5 593 850,0			3675	13505625	У-15н
			625,0	193
В	5 503 875,0	5 594 475,0			3825	14630625	У-15н
У	71502725	72710730	10200,0			100114375

10. Визначення форми ходу

Визначення форми ходу проводять за 3 критеріями. Хід можна назвати витягнутим, якщо він відповідає всім трьом критеріям. Якщо ж хоч одна з них підтверджує зігнутість ходу, то хід вважають зігнутим.

1) якщо кут між замикальною лінією та будь-якою стороною ходу не перевищує 24? з-поміж 13 пунктів ходу 10,8,6,5,2 перевищують дану кутову величину.

2)відношення суми сторін ходу до довжини замикальної лінії повинно бути менше чи рівне значенню в 1.3. відношення суми довжин сторін до довжини замикальної:

3)ні одна з точок ходу не повинна виходити за межі коридору шириною 2а, що відкладається по обидві сторони лінії, що проходить через центр ваги, паралельно до замикальної. Величину а вираховують з довжини замикальної.

а = = 953,125 м. згідно масштабу карти це значення рівне 3.81 сантиметра.

Точки запроектованого ходу з обох сторін не виходять за межі коридору.

За першим критерієм хід виявився зігнутим, тож всі подальші розрахунки виконую саме для зігнутого ходу.

11. Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії

За результатами прямого розрахунку визначається гранична похибка положення точки в слабкому місці після зрівнювання.

№ п/п	D0, і, м	D0і 2 м
А	4375	19140625
1	3550	12602500
2	2850	8122500
3	2325	5405625
4	1925	3705625
5	1650	2722500
6	1050	1102500
7	1125	1265625
8	1775	3150625
9	2400	5760000
10	3000	9000000
11	3675	13505625
B	3825	14630625
		100114375

M²=0.000961+ =0.013м²

m_s = 0.031 м

[m_sІ]= 0.000961 м

m_в =3''

D_0і = 59168125,0

M = =0.11 м

(при P=0.997 =>2)

=2м =2Ч0.11=0.22м

= = =

Висновок: відносна гранична похибка задовольняє вимоги інструкції

12. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії

Обернений розрахунок ходу є окремою операцією, та ніяк не пов'язаний з прямим. За його результатами знаходять СКП вимірювання кутів і ліній, користуючись якими, визначаємо типи кутомірних та віддалемірних приладів.

Розрахунок ведеться від граничної похибки ходу відповідної категорії ходу:

- визначимо граничну похибку положення точки всередині ходу через граничну відносну похибку :

M = = 0.1604 м

- на основі рівного впливу визначимо СКП вимірювання ліній:

[m_sІ]= 0.000961 м

m_s = 0.031 м

- визначаємо СКП вимірювання кута:

m_вІ = 17,8

m_в =4.2''

Середню квадратичну похибку за центруванням та за редукцією обчислимо за формулою:m_u=m_p=m_в / (адже кількість джерел похибок при кутових вимірах дорівнює шести)

m_u=m_p=m_в / =1.7''

- точність центрування теодоліта:

e = =0.046 м

- точність центрування візирної марки:

e' = = 0.066 м

для вимірювання кутів необхідно обрати теодоліт з СКП4 '' і менше, тому краще всього обрати теодоліт типу Т2, чи його модифікацій. Вимірювання ліній слід виконувати за допомогою світловіддалеміра з СКП менше 31 мм, для цього нам підійде світловідділемір типу СТ5 «Блеск».

13. Типи центрів для закріплення пунктів полігонометрії

Пункти полігонометричних мереж закріплються на місцевості центрами . Центрами служать для точного позначення місця розташування пункту і довготривалого його збереження . При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.

Зокрема , вузлові пункти полігонометричних мереж закріплюються центрами типу 160

Ці центри закладаються на глибину нижчу від межі промерзання грунту на 50см . Таким чином , висота залізобетонного моноліту становить не менше 120см. Інші типи пунктів полігометричних мереж 4 класу ( тобто не вузлові і не суміжні з вузловими ) , а також пункти полігонометрії 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними монолітами , висота яких становить 70-75см На незабудованих територіях закладають цент типу У 15 Н , на забудованих - типу У15 або У15к

У15 У15К У 15Н

На забудованих територіях пункти планових мереж усіз класів і розрядів встановлюють також на будівлях. У цьому випадку застосовується конструкція типу У16.

Стінний знак - пристрій, що закріплений у конструкції капітальних споруд, який є носієм координат та (або) нормальної висоти. Стінні знаки в порівнянні із ґрунтовими мають ряд істотних переваг й їм, по можливості, віддають перевагу. Стінний знак полігонометрії 1 і 2 розрядів супроводжується тимчасовим пунктом у вигляді робочого центра, відлитого з чавуну та бетонованого врівень з поверхнею землі на глибину до 30 см, або у вигляді диска, прикріпленого до твердого покриття дюбель-цвяхом.

Стінні знаки бувають: відновлювальні (не мають координат), орієнтирні (мають координати).

На забудованих територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені стінними знаками. Загальний вигляд стінного знаку типу 1В показані на рисунку. У стіні або фундаменті капітальної будівлі видовбують отвір, у який на цементному розчині встановлюють стінний знак. Використовувати його для роботи можна не раніше, ніж через два дні після закладання.

14.Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками

На забудованій території пункти полігонометричного ходу закріплюються тимчасовими центрами, а центри закріплюються стінними знаками.

Стінний знак:

Стінні знаки бувають:

- відновлювальні (не мають координат)

- орієнтирні (мають координати)

З допомогою відновлювальних знаходять місцеположення тимчасового центру, координати якого є в каталозі.

Орієнтирні мають координати. З їх допомогою знаходять координати будь-якого центру, що лежить поблизу тимчасового.

Схеми закріплення відновлювальних стінних знаків:

створний стінний знак створний стінний знак із контролем



Створний між двома будинками

створний на перехресті



Трикутні відновлювальні схеми

Орієнтирні стінні знаки:

- одинарні

- подвійні

- потрійні

Координати від тимчасового центру до стінних знаків передаються за допомогою полярного способу.



б - дирекцій ний кут

X, Y-координати стінного знака

Польові роботи при передачі координат від тимчасового центру на стінний знак:

- кути на стінний знак в полігонометрії вимірюють одночасно з кутами в полігонометричному ході.

- В полігонометрії 4 класу окремо вимірюють кути в полігонометричному ході, та окремо кути на стінний знак.

Лінії l вимірюються 3 рази методом зсуву

15. Карточка закладки геодезичного пункту

Підприємство______________ Об'єкт_________________

Кроки пункту полігонометрії

Пункт Клас,розряд Трапеція Тип центру

	Опис місцеположення
	Технічний стан
	Видимість на суміжні пункти

Рік закладки та обстеження Креслив

Склав Нач.партії

Кожен центр повинен мати карточку закладки, яка необхідна для подальшого знаходження пункту полігонометрії в разі його втрати.

Відомості, які містить карточка:

1. Об'єкт

2. Номер пункту

3. Категорія ходів полігонометрії

4. Тип центру

5. Номенклатура трапеції

6. Детальний абрис місцеположення пункту з трьома промірами до сантиметрів

7. Стан пункту



Список використаної літератури

1. Селіханович В.Г. «Геодезія» - М.:Недра, 1981. - 543с

2. Литвин Г.М. «методичні вказівки до виконання курсового проекту» - К.:КНУБА, 2007. - 28с.

3. Шевченко Т.Г. «Геодезичні прилади» - Л.: Львівська політехніка, 2006. - 464с.

Размещено на Allbest.ru