Размещено на http://www.allbest.ru/

МОНУ

ІФНТУНГ

Кафедра туризму

Індивідуальна робота

з дисципліни "Основи гідрометеорології та кліматології"

на тему: Гідрологічний нарис басейну річки Бистриця

Виконала: ст.гр. ТУ-16-1

Гаргат Ю.В.

Перевірила: Архипова Л.М.

Івано-Франківськ 2016 р

Зміст

• Вступ
• 1. Фізико-географічна характеристика
• 2. Морфометричні характеристики басейну
• 3. Водний режим
• 4. Термічний і льодовий режим
• 5. Режим наносів
• 6. Гідрохімічний режим
• 7. Гідробіологічна характеристика
• 8. Антропогенний вплив
• 9. Екологічні проблеми
• 10. Водоохоронні заходи
• Висновок
• Перелік посилань на джерела

Вступ

Вода є джерелом життя на Землі. Ріки і озера дають воду для зрошення та обводнення земель, служать цілям транспорту, водопостачання та джерелом утримання енергії. Окрім того, що вода - велике багатство, вона може завдавати великої шкоди при проходженні високих паводків і повеней. Втручання людини веде до зміни режиму водних об'єктів і водних систем в цілому. В майбутньому активне втручання людини в гідрологічні процеси буде безперервно зростати.

Гідрологічний опис річки Бистриця визначає фізико-географічні, морфо- метричні характеристики басейну Бистриці, водний, термічний і льодовий, гідрохімічний режими, гідробіологічну характеристику, антропогенний вплив на Бистрицю, екологічні проблеми та водоохоронні заходи.

1. Фізико-географічна характеристика

Власне Бистриця протікає по краю Бистрицько-Тлумацької височини, правий берег її долини дуже високий і круто спадає до ріки. Довжина річки від місця злиття рік до смт Єзупіль - 15,3 км. Значна частина площі водозбору рік розташована в Карпатах. Отож поздовжній профіль Бистриці-Надвірнянської і Бистриці-Солотвинської, з яких утворюється Бистриця, має значні падіння і нахили.

Табл. 2.1 Характеристика поздовжнього профілю р. Бистриці (за М.С. Андріановим)

Отже, у гідрологічному режимі Бистриці виявляються риси гірської або напівгірської річки. Гірська частина басейну відіграє вирішальну роль в утворенні паводків на р. Бистриці.

Ширина долини ріки близько 2 км. Дно долини складене глинисто-піщаними ґрунтами і зайняте луками або чагарниковими заростями. Схил правого корінного берега високий (до 100 м) і крутий, складений переважно корінними породами, покритий лісами, місцями підходить впритул до русла. Лівий берег долини низький, виположений, зайнятий луками і ріллею. Береги русла низькі піщано-глинисті. Русло дуже звивисте, завширшки в середньому 20-40 м, з глибинами 1-3 м. Швидкість течії 0,6-1,0 м/с.

На р. Бистриці Солотвинській спостерігається поєднання елементів розгалужень з адаптованими притисненими ділянками. Відмічено поєднання руслово-заплавної багаторукавності та елементів звивистості.

Для р. Бистриці Надвірнянської, на ділянці виходу з гір, характерний осередковий тип руслових форм. Правобічна заплава низька, широка, на ній розташовано близько 15 населених пунктів, в тому числі м. Івано-Франківськ та м. Надвірна. Відмічено чергування руслово-заплавної з русловою та заплавною багаторукавністю. Нижче с. Тисменичани відмічено збільшення проявів елементів звивистості. На останній ділянці тип русла наближається до руслових розгалужень. Можна відмітити, що з 1889 по 2008 рік на більшій частині річки збереглася загальна конфігурація русла, але відмерли ряд другорядних проток чи відрізані дамбами.

Вузол злиття Бистриці Солотвинської і Бистриці Надвірнянської та початок власне Бистриці - це особлива ділянка для трьох річок. За відображенням ділянки 1889 року видно звивистість та наявні другорядні протоки; ширина смуги руслоформування 500-700 м. За картами 1977 року русло вже менш звивисте. Звивини в свій час були зрізані, про що свідчать стариці, залишки старих проток. Ширина смуги руслоформування до 100-300 м. За сучасними космознімками - русло більш сконцентроване другорядних проток немає, а ширина смуги руслоформування 50-100 м. Нижче за течією русло стало більш сконцентроване, зменшилася ширина смуги руслоформування. В гирловій ділянці звивини і острови переформовані, але ширина смуги руслоформування не змінилася. Загальне падіння 1 158 м. На перших 5 км русло є ступінчастим водостоком з численними водоспадами висотою 0,5-1,5 м. Ширина русла від 1,2-3,0 м у верхів'ї до 12-40 м в середній і до 100-250 м нижній течії. Глибина місцями 1-1,5 м, переважно 0,5-0,7 м, дуже рідко до 3,0 м. Швидкість течії 0,5 - 3,0 м/с.

Рис. 2 Поперечні профілі річок: а - р. Бистриця Надвірнянська - с. Назавізов; б - р. Бистриця Солотвинська - с. Раковець.

3. Водний режим

басейн річка літологія водозбір

Витрати води становлять - 29,0 мі/с, модуль стоку становить - 11,8 л/ с кмІ, об'єм стоку - 0,915 кмі, коефіцієнт стоку - 0,54.

Набільша витрата води на пості Озимина за період 1954-2002 рр. становить - 375 мі/с станом на 27.07.1997 р., а найменша витрата води на пості Озимина за період 1954-2002 рр. становить - 4,16 мі/с станом на 04.01.1961 р.

Карпатські ріки одержують живлення, головним чином, дощове і снігове, грунтове живлення є додатковим. Cнігові води живлять ріки з березня по травень, тобто навесні, влітку і восени внаслідок випадання сильних дощів, а взимку - внаслідок раптових відлиг бувають часті паводки.

В живленні річки Бистриці Солотвинської основну роль відіграють атмосферні опади, а ґрунтове живлення незначне. Снігові води живлять ріки з березня по травень. Проте в межах Передкарпаття частка снігового живлення невелика, оскільки сніговий покрив взимку надто нестійкий. В теплий період року, при випаданні великої кількості опадів, значна частина витрачається на випаровування. Гідрологічний режим досліджуваної річки складний. Бистриця Солотвинська належить до гірсько-напівгірського типу, із змішаним живленням та паводковим режимом. Стік за порами року розподіляється наступним чином: навесні - 45%, влітку - 22,4%, восени - 17,1%, взимку - 16,1%. Річний хід рівня характеризується невисоким весняним водопіллям, нестійкою літньо-осінньою меженню, що часто порушується високими інтенсивними дощовими паводками і частими підйомами рівня.

Майже щорічно на річці Бистриця Солотвинська спостерігаються весняні та літні паводки. В основному ширина розливу становить 0,1-0,3м, а глибина заплави 0,5-1 м. Після закінчення весняного водопілля починається ряд дощових паводків, що складається із підйомів води, які йдуть один за одним - тривалі дощі охоплюють велику територію. При цьому можуть формуватися селеві паводки (короткочасні, насичені твердим матеріалом, гірські потоки). Мінімальні витрати на річці спостерігаються або при повній відсутності поверхневого стоку, або в період з найменшими його значеннями (найменші витрати переважно взимку).

Середньорічна мутність становить 500-1000 г/мі . Максимум припадає на період літніх дощових паводків. Значна мутність і навесні - в березні, як наслідок ерозійної діяльності в період сніготанення.

Живлення річки Бистриця мішане (дощове, ґрунтове, снігове). Питома вага кожного виду живлення не перевищує 60 %. Переважає дощове живлення (40 %), друге місце посідає ґрунтове (35 %), а третє - снігове. Рівневий режим є паводковим упродовж значної частини року з коротким періодом зимової межені і нечітко вираженою весняною повінню, яку посилюють дощові паводки. Літньо-осіння межень нестійка, її неодноразово перекривають інтенсивні дощові паводки. Внаслідок частих зимових відлиг у період зимової межені часто простежуються значні підняття рівнів. Весняній повені властиві порівняно невисокі рівні; вона і проходить декількома гребенями, що зумовлене поверненням холодів і ранніх дощів. Останні роки почастішали катастрофічні паводки в пізньовесняно-літній період, коли рівень води в Бистриці може раптово піднятися на 2,0 м і більше. Однак найкатастрофічніший паводок тут був у травні 1969 року, коли за добу рівень води піднявся на 3 м 76 см, а в Івано-Франківську - на 5 м 75 см. Цей паводок завдав значної шкоди господарству багатьох районів Передкарпаття. В Єзуполі цим паводком було затоплено першу і другу надзаплавні тераси і знесено міст.

4. Термічний і льодовий режим

Термічний і льодовий режим рік формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок.

Клімат території околиць Дністровського стаціонару помірно континентальний з м'якою зимою, неспекотним літом і достатнім зволоженням; має перехідний характер від помірно теплого вологого Західноєвропейського до континентального Східноєвропейського. За умовами радіаційного режиму, атмосферною циркуляцією і комплексом кліматичних показників територія стаціонару в системі кліматичного районування України належить до південно-західної області Атлантико-континентальної кліматичної області помірно континентального поясу; формується під переважаючим впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Вторгнення арктичних повітряних мас з північного сходу взимку спричиняє різке зниження температури повітря, а середземноморського повітря з південного заходу влітку - підвищення температури повітря та інтенсивність посушливих явищ. Річний перебіг температури за середніми місячними значеннями свідчить про його континентальний тип з максимумом у липні (+18°С) і мінімумом у січні (близько -5°С). Річні амплітуди (А) температури становлять 23°С і показник континентальності сягає 31,7 %(табл). Найтепліша частина року в річному перебігу температури припадає на третю декаду липня, а найхолодніша - на третю декаду січня. Пері- од року з додатною температурою в середньому починається 8 березня і закінчується 25 листопада, охоплюючи 262 дні, тобто в 2,5 раза перевищує тривалість періоду з негативними температурами.

Табл. 4.1 Середні місячні температури за даними станції Маринопіль:

За багаторічними даними метеостанції с. Маринопіль, величина випаровування з водної поверхні становить 575 мм, а опади - 700 мм. Відношення суми опадів до випаровування - більше одиниці (1,20), що дає змогу вважати зволоження території достатнім. Внутрішньорічний розподіл опадів вирізняється значним переважанням опадів теплового періоду (IV-X). Упродовж цього часу випадає 511 мм опадів, що становить 73 % річної норми. ля холодного періоду характерні часті та інтенсивні відлиги внаслідок частих вторгнень теплого атлантичного повітря. В середньому навіть у січні майже половина днів буває з відлигами. Сніговий покрив дуже нестійкий. Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 116 днів, а зі стійким - близько 80. Часто внаслідок відлиг сніговий покрив у будь-який час зими зникає. Отож стійкого снігового покриву у 20 % зим немає. З м'якістю зимового періоду пов'язані невеликі висоти снігового покриву. Найбільша за зиму середня висота снігового покриву становить 16 см. Весняні приморозки тривають до третьої декади квітня, в окремі холодні весни - до третьої декади травня. Осінні приморозки розпочинаються у третій декаді вересня. Сума активних температур сягає 2 300-2 500є С.

Клімат району помірно-контенентальний, вологий, прохолодний влітку та м'який взимку. Пересічна температура січня від - 4,3°C на рівнинній території до - 7,6°C у горах; відповідно липня - +17°C; + 12°C. У районі протягом року в середньому переважають північно-західний та південно-східний напрямки вітру. На території досліджуваного району річні суми опадів залежно від висоти місця коливаються у межах 700-1200 мм. У теплий період випадає приблизно 68% опадів від річної норми. Найбільш дощові літні місяці (червень, липень, серпень), протягом яких випадає близько 44% опадів. Максимум опадів здебільшого припадає на червень. Теплий період в районі триває від 260-270 днів; загальний період вегетації відповідно від 200-210 до 165 днів; період активної вегетації - від 160- 165 до 80 днів.

На території басейну річки Бистриці Солотвинської кліматичні умови формуються під впливом трьох головних факторів: географічного положення, циркуляції повітряних мас та рельєфу. У зв'язку із улоговинним пониженням, місцеві кліматичні умови тут своєрідні: літні температури відносно високі (18,3°С), зимові низькі (4,7°С нижче нуля). За кількістю опадів і умовами випаровування значна частина басейну Бистриці належить до зони стійкого зволоження, а гірська частина - до зони надмірного зволоження. В улоговині випадає найменша кількість атмосферних опадів в усьому Івано-Франківському Передкарпатті (628 мм).

Процес льодоутворення на річках починається з встановленням від'ємних температур повітря. Замерзання річки починається в кінці грудня на початку січня. Тривалість льодоставу приблизно 2-3 місяці, а в горах чотири.

Снігові води живлять річку з березня по травень, коли танення снігу охоплює всю територію Передкарпаття і Карпат. В теплий період року, коли 82 випадає близько 80% річної суми опадів ріка одержує дощове живлення, однак в цей час більша кількість вологи витрачається на випаровування.

Середні дати початку стійких льодових явищ на Бистриці 16-25 листопада. Ранні терміни початку стійких льодових явищ випереджають середні на два-три тижні, а пізні - запізнюються на місяць і більше. Льодостав протягом зими часто порушується скресом під час відлиг. Стійким вважається льодостав тривалістю 20 і більше діб.

Навесні льодовий покрив руйнується під впливом тепла і механічної дії води. Середні строки скресу - на початку березня.

Припинення весняних приморозків на передгірських ділянках в середньому припадає на кінець квітня - початок травня, а настають вони восени в кінці вересня - початок жовтня. Тому середня тривалість безморозного періоду становить 150-155 днів. Весняні приморозки найнебезпечніші для плодових культур під час їх цвітіння і утворення зав'язі.

У літні сезони (червень - серпень) 50% днів мають середні добові температури в межах 15-20 градусів за Цельсієм. У липні (найтеплішому місяці) налічується близько 13 днів з температурами 20-25 градусів за Цельсієм. Протягом року в середньому в межах району буває 28-29 днів з грозами. Осінь у районі наступає на початку вересня, коли відбувається перехід середньої добової температури через 15 градусів за Цельсієм, і закінчується у перших днях після переходу температури через нуль градусів за Цельсієм. Восени помітно збільшується повторювальність південно-східних вітрів, що спричиняють часте поширення на території області ще теплого континентального повітря. Тому перша половина осіннього сезону тепла. Метеорологічна весна починається з першої декади березня і закінчується наприкінці травня - початку червня. Перехід періоду зими на рівнинах характерний повільним пониженням температури від 0 до -5 градусів за Цельсієм і становить близько 40-50 днів. Період підвищення температури становить від -5 о 0 градусів Цельсієм в кінці зими триває 35 днів.. Поява першого снігового покриву припадає в середньому на листопад, і тільки через місяць настає його стійке залягання. Руйнування снігового покриву починається в середньому на початку березня. Загальна тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 115-120 днів. Пересічна висота снігового покриву 44-80 см.

Навесні льодовий покрив руйнується під впливом тепла і механічної дії води. Середні строки скресу - на початку березня.

5. Режим наносів

Основними факторами, що впливають на зміни складу наносів вздовж течії річок є літологія корінних порід, їх відслонення в руслах, характер процесів вивітрювання на водозборах, вивітрювання та сортування в руслах, вплив силових процесів та селевих потоків, виноси бокових приток та особливості гідрологічного режиму річки. Основна частина стоку наносів формується в гірській частині басейну. Збільшення крупності донних відкладів спостерігається в районі с. Гута; при виході із гір (с. Пороги) - величина частинок зменшується до 150 мм, а біля м. Івано-Франківськ - 50 мм.

Під донними відкладами розуміють донні наноси і тверді частинки, що осіли на дно водного об`єкту внаслідок внутріводоймних фізико-хімічних і біохімічних процесів, що відбуваються з речовинами як природного, так і техногенного походження.

У донних відкладах р. Бистриці переважають алевритові різновиди (82%) з незначними домішками псамітового (14%) та пелітового компонентів (4%). Донні осади представлені чотирма основними типами - мул піщаний (71%), мул глинистий (17%), пісок замулений (10%) та пісок (2%). Вниз за течією вміст піщаних та крупноалевритових частинок спадає і, відповідно, зростає вміст пелітової (< 0,01) та дрібноалевритової фракцій.

6. Гідрохімічний режим

Вода в малих річках України має різний хімічний склад і неоднакову мінералізацію, що зумовлено природними умовами формування стоку. Головною особливістю територіального розподілу показників сольового складу є чітка гідрохімічна зональність із північного заходу на південний схід. Ця зональність не залежить від напрямку течії річок і добре узгоджується з фізико-географічними зонами.

Аналіз гідрохімічного стану р. Бистриця проводився у чотирьох створах: вище і нижче випуску зворотних вод КП "Івано-Франківськводоекотехпром", а також вище і нижче випуску зворотних вод ЗАТ "Завод ТОС "Барва".

У створі вище випуску зворотних вод комунального підприємства якість води відповідає нормативам ГДК. Нижче випуску зворотних вод виявлено перевищення по фосфатах - 2,1 ГДК, нітритах - 1,4 ГДК, залізу загальному - 2,1 ГДК, СПАР - 3,3 ГДК.

На стан ріки впливає випуск недостатньо-очищених зворотних вод із загальноміських очисних споруд м. Івано-Франківська.

Окрім того, нижче випуску зворотних вод ЗАТ "Завод ТОС "Барва" зафіксовано збільшення концентрацій забруднюючих речовин: фосфатів - 2,5 ГДК, сульфатів - 1,7 ГДК, нітритів - 3,5 ГДК.

Якість води р. Бистриця досліджувалася у створі в с. Єзупіль щоквартально, у р. Бистриця Солотвинська у створі в с. Скобичівка та р. Бистриця Надвірнянська у створі в с. Черніїв - щомісячно, оскільки на цих ріках встановлені питні водозабори для м. Івано-Франківська. Якісний стан води в цих ріках характеризується показниками, значення яких не перевищують ГДК і в порівнянні з минулим роком майже не змінились.

Показники, характерні для р. Бистриця Солотвинська:

- ХСК - від 3,0 мгО/дмі до 10,0 мгО/дмі;

- БСКповне - від 1,6 мгО 2/дмі до 2,9 мгО 2/дмі;

- розчинений кисень - від 8,1 мг/дмі до 12,4 мг/дмі;

- азот амонійний - від 0,08 мг/дмі до 0,48 мг/дмі.

Показники, характерні для р. Бистриця Надвірнянська:

- ХСК - від 4,0 мгО/дмі до 9,6 мгО/дмі;

- БСКповне - від 1,2 мгО 2/дмі до 2,8 мгО 2/дмі;

- розчинений кисень - від 8,1 мг/дмі до 12,6 мг/дмі;

- азот амонійний - від 0,08 мг/дмі до 0,30 мг/дмі.

На якість води р. Бистриця впливають стічні води міських очисних споруд, тому гідрохімічні показники вищі в порівнянні з показниками річок Бистриця Надвірнянська і Бистриця Солотвинська і знаходиться в межах:

- ХСК - від 9,6 мгО/дмі до 28 мгО/дмі, що в 1,9 рази вище ГДК;

- БСКповне - від 3,2 мгО 2/дмі до 4,4 мгО 2/дмі, що в 1,5 рази вище ГДК.

- азот амонійний - від 0,19 мг/дмі до 0,70 мг/дмі.

Беручи до уваги значення показників за 2008рік (БСКповне -4,4 мгО 2/дмі, ХСК -20,0 мгО/дмі,азот амонійний - 0,66 мг/дмі), можемо зробити висновок, що стан ріки Бистриця змінився незначно.

7. Гідробіологічна характеристика

За нашими даними зоопланктон досліджуваної ділянки досить різноманітний, тут знайдено 88 таксонів безхребетних, серед знайдених відмічено 64 види-індикатори сапробності.

Зоопланктон відображає короткочасні зміни якості води, пелагічні ценози більш лабільні, ніж донні. Рік у рік спостереження велись приблизно в однакові терміни, але під впливом різних гідрометеорологічних факторів, фізичних властивостей річкової води чисельність організмів, видове багатство та різноманітність можуть змінюватись в значній мірі. В планктоценозах йде поступове витиснення олігосапробних форм. Найбільш різко збільшується чисельність та кількість видів (-мезосапробних організмів. Видове багатство та частка в угрупованні високосапробних таксонів коливалась незначно, в той час як ці показники для неіндикаторних форм в 1994 році зменшуються.

Як виняток, на р. Бистриця за останні роки різко зросла частка олігосапробів. Для деяких карпатських допливів ми наводимо сапробіологічні спектри.

Характерною рисою заплавних лук є заболоченість і значна участь у покритті угрупувань торф'янистих (дернистосуглинкових) і, особливо болотних лук з домішуванням Осоки гострої (Carex acuta), Лепешняка плаваючого (Gliceria fluitans), Тонконога болотного (Poa palustris) та Мітлиці повзучої (Agrostis stolonifera). Значно поширені справжні луки з Костриці лучної. У прирусловій частині трапляються й остепнені луки з Тонконога вузьколистого (Poa angustifolia), Костриці борознистої (Festuca sulcata) і Осоки звичайної (Carex vulgaris).

У центральній частині заплави зазвичай розвивається багатий травостій з дернових злаків, бобових та різнотрав'я. У притерасній заплаві переважають осоки, очерет та комиш. Згідно з Д.Я. Афанасієвим, травостій має такий склад: багаторічні трави - 69%, дворічні і багаторічні трави - 1,3%, типові дворічні трави - 6,7%, однорічні та дворічні трави - 3,6% та однорічні трави - 19%.

Луки скрізь використовуються у сільському господарстві і дають в середньому 12-14 ц/га сіна або 6-8 ц/га пасовищного корму на рік.

Заплавні луки здавна використовувались як сіножаті і для випасу худоби. Їхній природній характер з цієї причини в значній мірі втрачений.

В залежності від еколого-фітоценотичної природи видів рослин, їх поділяють на флороценотипи, які складаються із флороценоелементів. Флороценотип є сукупністю видів окремих груп формацій, виділених у межах одного типу рослинності, які характеризуються певним природно-історичними, запальними та еколого-едафічними властивостями, а також спільністю поширення в межах тих самих типологічних видів рослинного покриву.

В долині річки Бистриці Надвірнянської рослинність представлена в основному мезофітами і гігрофітами. Ксерофіти не характерні для даної місцевості.

Більшість рослин -мезофіти-рослини, які вимагають для свого розвитку помірного зволоження. До них належать рослини лук і боліт. Найпоширеніші види- мезофіти - це Люцерна серповидна (Medicago falcate), Жовтець повзучий (Ranunculus repens), Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare), Вероніка польова (Veronica arvensis) та інші.

Меншим числом представлені гігрофіти - суходільні рослини, що ростуть в умовах високої вологості повітря і ґрунту: Слабник водний (Myosoton aquaticum), Незабудка болотна (Myosotus scorpiodes), Будяк прибережний (Carduus rivulare), Осоки (Carex), Ситняг голчастий (Elecharis acicularis).

За відношенням до наявності в ґрунті карбонатів кальцію або обмінного кальцію рослини поділяються на: кальцієфіли, кальцієфоби та індиферентні види. На досліджуваній ділянці кальцієфобів виявлено мало, що свідчить про великий вміст кальцію в ґрунті. З кальцієфілів часто зустрічаються: Люцерна серповидна (Medicago falcate), Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis), Чебрець звичайний (Thymus serpyllum), Вербозілля лучне (Lisimachia nummularia) та інші. Також часто зустрічаються індиферентні рослини, такі як Буркун білий (Melilotus albus), Роман напівфарбувальний (Tentemis subtinctoria), більшість бобових.

За результатами дослідження виявлено, що дана територія бідна на азотні та амонійні сполуки. Це видно з того, там широко поширені види - нітрофоби: Хвощ польовий (Equisetum arverse), Перстач прямостоячий (Potentilla erecta).

За вимогливістю до кислотності ґрунту виділяють такі групи рослин:

· Ацидофіли (оксилофіли) - рослини, що зростають на кислих ґрунтах. Браун-Бланке розрізняють крайні, середні та слабкі ацидофіли. На даній території зустрічаються слабкі ацидофіли (pH 6,3-6,7): Суниці лісові (Fragaria vesca), Королиця біла (Leucanthemum vulgare), Перестріч гайовий (Melampyrum nemorosum), Волошка лучна (Centaurea jacea), Мак дикий (Papaver rhoeas) тощо.

· Нейтрофіли - рослини, які ростуть при нейтральній кислотності ґрунту (рН 6,7-7,0): Тимофіївка лучна (Pheum pratense), Грястиця збірна (Dactilis glomerata), Чина лучна (Lathurus pratensis) та інші.

· Базифіли - приурочені до ґрунтів з лужною реакцією. На досліджуваній території зустрічаються слабкі базифіли (рН 7,0-8,0) - Люцерна жовта (Medicago falcata), Лядвинець рогатий (Lotus corniculatus).

57,7% знайдених рослин є лікарськими, використовуються в народній і традиційній медицині. Також тут зустрічається багато медоносів, кормових культур і декоративних рослин, які використовуються для озеленення і прикрашання клумб.

8. Антропогенний вплив

Особливу увагу науковці звертають на антропогенні зміни в басейнах рік. Тут ведеться посилене та безсистемне господарювання, що викликає порушення цілісності, а подекуди й руйнування річкових екосистем.

Показники якості води річок Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська, Свіча, Ворона, Луква, Прут не перевищують ГДК.

Дослідження щодо радіоактивного забруднення поверхневих вод на території області проводилися на: р. Бистриця Надвірнянська с. Черніїв, р. Бистриця Солотвинська с. Скобичівка, р. Бистриця с. Єзупіль.

Визначалася концентрація пКі/дмі цезію Сs - 137 та стронцію Sr - 90. Дані замірів не перевищують допустимих концентрацій, суттєвих змін не відбулося.

Певну вплив на стік річки зумовлює забір води при заповненні ставів і водосховищ, а також додаткові втрати на випаровування. В цілому, роль зазначених чинників у верхній течії Бистриці порівняно невелика. Об'єм водосховищ становить 121 млн мі, що відповідає 1,7% стоку річки за один рік. У верхній течії Бистриці існує приблизна відповідність між втратами на випаровування і кількістю опадів на водну поверхню. Практично антропогенний вплив відповідає безповоротному водозабору. Для наявного періоду спостережень він становить 1 мі/с. Отже, норма природного стоку дорівнює 229 мі/с, що майже збігається з фактичним значенням водності.

9. Екологічні проблеми

Здоров'я людини значною мірою залежить від якості води, яку вона споживає. А тому екологічний стан річок нашого регіону, які є джерелом питного водопостачання населення, потребує досконалого вивчення та аналізу.

У 2004 році у водотоки басейну Бистриці потрапило 1286 тонн завислих речовин, 7531 тонна сульфатів, 15930 тонн хлоридів, 314 тонн азоту амонійного, 25 тонн фенолів, 441 тонна нітратів, 5059 тонн СПАР, 293 тонни магнію, 0,5 тонн формальдегідів, 336 тонн калію, 5962 тонни натрію, 65 тонн фосфатів, а також у меншій кількості мідь, нікель, нітрити, танін та інші речовини. В останні роки в зв'язку з інтенсифікацією сільського виробництва все більшого значення набувають проблеми забруднення вод поверхневим стоком з полів, який має в своєму складі сполуки азоту, фосфору, калію, отрутохімікатів.

Використання води з високою концентрацією кадмію може призвести до розвитку нирковокам'яної хвороби, захворювань печінки, гіпертонічної хвороби, злоякісних пухлин.

Вода, забруднена марганцем, може сприяти порушенню ліпідного обміну, розвиткові пневмонії, психічним розладам. При споживанні води, забрудненої миш'яком, можуть розвиватись захворювання шлунково-кишкового тракту, органів дихання тощо, а потрапляння до організму ртуті може викликати незворотні зміни в нервовій системі. Шкоду для здоров'я можуть викликати такі забрудники, як фтор - та фосфорорганічні речовини, нітрити, нітрати, отрутохімікати.

Рис. 3 Забруднені береги р. Бистриця

Основною проблемою ріки є забруднення берегів ріки мусором (Рис. 3).

10. Водоохоронні заходи

Серед заходів по охороні річки Бистриця можна виділити:

- заліснення берегів річки;

- укріплення берегів річки, від паводків;

- розділення промислових і господарсько-побутових стоків, щоб забезпечити їх очистку перед скидом у річку;

- використання водоочисних систем промисловими підприємствами (а не скиданням їх у річки);

- створення гідрологічних пам'яток природи.

Висновок

Отже, Бистриця - це річка в Україні, в межах Тисменицькго району Івано-Франківської області. Басейн річки Бистриця утворюється злиттям річок: Бистриці Солотвинської та Бистриці Надвірнянської на північний захід від села Вовчинця, що за кілька кіломерів на північ від Івано-Франківська.

Бистриця протікає по краю Бистрицько-Тлумацької височини, правий берег її долини дуже високий і круто спадає до ріки. Довжина річки від місця злиття рік до смт. Єзупіль - 15,3 км. Значна частина площі водозбору рік розташована в Карпатах.

Витрати води становлять - 29,0 мі/с, модуль стоку становить - 11,8 л/ с кмІ, об'єм стоку - 0,915 кмі, коефіцієнт стоку - 0,54.

Набільша витрата води на пості Озимина за період 1954-2002 рр. становить - 375 мі/с станом на 27.07.1997 р., а найменша витрата води на пості Озимина за період 1954-2002 рр. становить - 4,16 мі/с станом на 04.01.1961 р.

Термічний і льодовий режим рік формується під дією трьох основних груп факторів: термічних, які обумовлюють тепловий баланс річки в різні пори року; морфометричних (зміна похилів, глибин та ширини русел), які впливають на зміни умов формування термічного і особливо льодового режимів річок або їх окремих ділянок; антропогенних, тобто різних видів господарського використання річок.

Основна частина стоку наносів формується в гірській частині басейну. Збільшення крупності донних відкладів спостерігається в районі с. Гута; при виході із гір (с. Пороги) - величина частинок зменшується до 150 мм, а біля м. Івано-Франківськ - 50 мм.

Аналіз гідрохімічного стану р. Бистриця проводився у чотирьох створах: вище і нижче випуску зворотних вод КП "Івано-Франківськводоекотехпром", а також вище і нижче випуску зворотних вод ЗАТ "Завод ТОС "Барва".

У створі вище випуску зворотних вод комунального підприємства якість води відповідає нормативам ГДК. Нижче випуску зворотних вод виявлено перевищення по фосфатах - 2,1 ГДК, нітритах - 1,4 ГДК, залізу загальному - 2,1 ГДК, СПАР - 3,3 ГДК.

За нашими даними зоопланктон досліджуваної ділянки досить різноманітний, тут знайдено 88 таксонів безхребетних, серед знайдених відмічено 64 види-індикатори сапробності.

Особливу увагу науковці звертають на антропогенні зміни в басейнах рік. Тут ведеться посилене та безсистемне господарювання, що викликає порушення цілісності, а подекуди й руйнування річкових екосистем.

Показники якості води річок Бистриця Надвірнянська, Бистриця Солотвинська, Свіча, Ворона, Луква, Прут не перевищують ГДК.

Важливо проблемою на річці Бистриця є те, що відпочиваючі люди недбало ставляться до природи залишаючи залишки їжі, пластмасові бутилки. Все це є причиною забруднення ріки.

Але незважаючи на всі недоліки є плюси на даній річці проводяться водоохоронні заходи.

Перелік посилань на джерела

Вишневський В.І. Річки та водойми України. Стан і використання. К., 2000.

Географічна енциклопедія України. - К.: "Українська радянська енциклопедія", 3 томи. - 1989-1993. - 416, 480, 480 с.

Малі річки України: Довідник / За ред. А.В. Яцика. - К.: Урожай, 1991. - 296 с.

Паламарчук М.М.. Закорчевна Н.Б. Водний фонд України (Довідковий посібник): - Київ: Ніка-Центр, 2001. - 388 с.

Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000. - 456 с.

Размещено на Allbest.ru