Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Сировинна база України"

Вступ

Природа мудрувала над надрами України без малого 4 мільярди років і створила під нашими ногами складний і не до кінця вивчений світ. Займаючи всього 0,4% світової суші, наша країна має чверть світових запасів чорнозему і 5% світових об'ємів мінеральних ресурсів.

За різноманітністю і багатством мінерально-сировинна база України вигідно відрізняється від багатьох зарубіжних країн світу. Зокрема, по запасах корисних копалин Україна випереджає США, Канаду, Бразилію, Китай і багато країн Європи. На території країни розташовані близько 8 тисяч родовищ 90 видів корисних копалин, з яких 33 мають особливо важливе економічне значення .

Ефективне використання сировини дасть змогу Україні розвиватися, розширювати економічні відносини між усіма країнами світу, тим самим залучати інвестиції в мікроекономіку країни та загалом підіймати рівень ВНП.

Мета роботи: дослідити та визначити стан і розвиток національної мінерально-сировинної безпеки України; поглибити, узагальнити і закріпити теоретичні знання та практичні уміння щодо мінерально-сировинної безпеки України та її ролі в розвитку економіки країни; систематизувати та узагальнити навчальний матеріал;

Завданнями курсової є:

· Створення загальної картини про стан мінерально-сировинної бази України.

· Аналіз ефективності використання існуючих родовищ та подальші перспективи видобування сировини на Україні.

1.Формування та стан мінерально-сировинної бази України

Україна входить до числа держав, які володіють багатими та різноманітними корисними копалинами. Проявленість на території України багатьох геоструктурних елементів будови земної кори (стародавня Східноєвропейська платформа і фрагменти молодих Західноєвропейської та Центральноєвроазійської епіпалеозойських платформ; складчасті споруди варійського, кімерійсько-альпійського віку; перехідні зони у вигляді крайових прогинів; шельфові зони Азовського й Чорного морів), великий віковий діапазон (від архею до антропогену) геологічних утворень і їх різноманіття (осадочні, інтрузивні, вулканогенні та метаморфічні комплекси) визначили її металогенічну унікальність.

Сучасна мінерально-сировинна база України не менше чим на 90% сформована за часів СРСР, а незначна частина родовищ, розвіданих за час незалежності України, розвідані в основному за рахунок приватних структур і надані ним же в користування.

У надрах України виявлено родовища і прояви практично всіх видів рудних і нерудних корисних копалин:

· паливно-енергетична сировина (нафта, газ, вугілля, торф);

· чорні метали (залізо, марганець), кольорові метали (алюміній, мідь, цинк, свинець, нікель, титан, магній), благородні (срібло, золото),

· рідкісні (ртуть, берилій, літій, цирконій, тантал,кобальт, вольфрам, молібден, ванадій)

· велике розмаїття неметалевих корисних копалин (гірничо-хімічна і гірничорудна сировина, нерудна сировина для металургії, облицювально-декоративне, корисні копалини для будівництва);

В надрах України виявлено майже 20 000 родовищ і проявів 117 видів корисних копалин, з яких 8 172 родовища по 94 видах мінеральної сировини мають промислове значення і обліковуються Державним балансом запасів.

До промислового освоєння залучено 2 868 родовищ (від 40 до 100 відсотків розвіданих запасів різних видів корисних копалин), на базі яких працює понад дві тисячі гірничодобувних та переробних підприємств.

Україна за підтвердженими запасами кам'яного вугілля, залізних і марганцевих руд, титану, каоліну, графіту, сульфатно-калійної та натрієвої солей входить до числа провідних країн світу, а на європейському субконтиненті в більшості з них займає перші позиції.

Серед держав СНД Україна займає перше місце за запасами марганцевих руд, друге - кам'яного вугілля, залізних руд, низки рідкісних металів.

Згідно з металевою оцінкою сировинної бази рідкісних металів Україна займає друге місце в країнах Європи.

Водночас значні об'єми споживання нафти і природного газу (п'яте місце у світі за обсягами газоспоживання після США, Росії, Німеччини та Великобританії) і недостатній власний видобуток, що покриває внутрішнє споживання нафти на 10 - 12 % і газу - на 20 - 25 %, змушує Україну імпортувати ці види сировини у великих обсягах (по імпорту газу держава займає третє місце у світі після США і Німеччини). Це негативно впливає на загальний торгівельний баланс мінерально-сировинної продукції.

2.Основа мінерально-сировинної бази України

Основою сировинної бази України є:

· Паливно-енергетична сировина (нафта, газ, вугілля).

· Металеві корисні копалини (чорні, кольорові, рідкісні метали та ін.).

· Неметалеві корисні копалини (гірничо-хімічна, гірничорудна, нерудна сировина та ін.).

Паливно-енергетична сировина (ПЕС) відіграє ключову роль у життєздатності будь-якої держави, адже з нею пов'язані практично всі галузі економіки, а деякою мірою і політична та економічна незалежність. У теперішній час рівень залежності від первинного палива складає приблизно 55 %.

Україна належить до числа держав світу, які мають запаси всіх видів ПЕС (нафта, природний газ, вугілля, торф.), але ступінь забезпеченості запасами, їх видобуток та використання неоднакові і в сумі вони не створюють необхідний рівень енергетичної безпеки (власними енергоресурсами Україна забезпечує себе приблизно на 47 %). Зокрема, запаси вугілля відносно світових становлять 7,5 %, залізних руд - 15%, марганцевих - 42,8%.

На даний час в Україні у значних обсягах видобуваються кам'яне вугілля (1,5% світового), товарні залізні (4,5%) та марганцеві (9%) руди, титан, каолін (18%), бром, нерудна металургійна сировина (кварцити, флюсові вапняки і доломіти), хімічна сировина (кам'яна сіль), облицювальний камінь (граніт, габро, лабрадорити тощо), скляний пісок тощо.

Кам'яне вугілля -- осадова порода, що є продуктом глибокого розкладу решток рослин (дерев'янистих папоротей, хвощів і плаунів, а також перших голонасінних рослин) . Основа утворення вугілля -- рослинні рештки. Залежно від міри перетворення й питомої кількості вуглецю у вугіллі розрізняють типи: буре вугілля (лігніти), кам'яне вугілля, антрацит.

Антрацит -- це викопне вугілля, що при своєму виникненні прогрівалося найглибше, вугілля найвищої міри вуглефікації. Характеризується великою густиною і блиском. Містить 95 % вуглецю. Застосовується як тверде висококалорійне паливо (теплотворність 6800-8350 ккал/кг). Має найбільшу теплоту згоряння, але погано спалахує. Утворюється з кам'яного вугілля при підвищенні тиску й температури на глибинах близько 6 кілометрів.

Уміст вуглецю в кам'яному вугіллі, залежно від його сорту, становить від 75 % до 95 %. Містить до 12 % вологи (3-4 % внутрішньої), тому має вищу теплоту згоряння порівняно з бурим вугіллям. Містить до 32 % летких речовин, завдяки чому непогано спалахує. Утворюється з бурого вугілля на глибинах бл. 3 кілометрів.

Як вихідна сировина для виробництва брому служать:морська вода,розсоли соляних озер,підземні води нафтових і газових родовищ. Застосовують бром і його сполуки у фотографії (як світлочутлива речовина), медицині (як заспокійливий засіб), виробництві барвників, виробництві зброї (у часи Першої світової війни для виробництва бойових отруйних речовин).

Із надр держави вилучається торф, цементна сировина, глини, сировина для виробництва будматеріалів, різноманітні мінеральні води. В Україні найцінніші в господарському відношенні глини є в межах Українського щита (Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Черкаська, Кіровоградська та Хмельницька область). Зі звичайної глини виготовляють горщики, глечики, миски та інший посуд. З білої глини виготовляють фарфоровий та фаянсовий посуд (горнятка, тарілки, чайники), різноманітні технічні деталі. Глини жовтого, рожевого, червоного, сірого, зеленого кольорів залежно від їхніх властивостей використовуються для виготовлення цегли, черепиці, облицювальних плиток, домашніх прикрас (декоративних статуеток, вазонів для квітів), цементу,гончарного посуду.

В сучасних умовах темпи і масштаби відтворення власної мінерально-сировинної бази не задовольняють потреби держави. Через нестачу коштів обсяги геологорозвідувальних робіт скоротились у 3-4 рази. Тому, починаючи з 1994 року, приріст розвіданих запасів більшості найважливіших корисних копалин не компенсує їх видобуток

За останні 5-10 років підтверджено реальні можливості щодо подальшого приросту запасів вуглеводнів, відкриття і розвідки родовищ нових для України корисних копалин золота, хрому, міді, свинцю, цинку, молібдену, літію,танталу, фосфоритів та деяких інших, на які є значний попит у зв'язку з необхідністю створення умов для збільшення , експортного потенціалу держави.

Недоліками вітчизняної мінерально-сировинної бази є обмеженість ресурсів видобувних вуглеводнів - нафти та природного газу, а також відсутність (за окремими винятками) кольорових і рідкісних металів. У зв'язку з цим виникає потреба імпорту таких видів сировини і металів, як боксити,мідь, свинець, цинк, нікель, хром, молібден, вольфрам.

Проблемним питанням мінерально-сировинної бази є те, що в багатьох випадках розвідані родовища не відповідають економічним умовам ринку. Актуальним залишається питання переоцінок їх наявного фонду. Поклади залізних, марганцевих,що є головними та традиційними для України, належать до порівняно низькоякісних, а поклади вугілля характеризуються більш складними гірничо-геологічними умовами розробки, ніж у сусідніх Польщі та Росії.

У промисловому освоєнні в Україні перебуває близько 3 000 родовищ корисних копалин, на базі яких працює понад дві тисячі гірничо-видобувних та переробних підприємств. Ступінь залучення розвіданих запасів у розробку коливається від 40 до 100%.

В обсягах видобутку різко домінує залізорудна сировина, кам'яне вугілля, а також камінь будівельний. Видобуток сірки та калійної солі зменшувався з початку 1990-х років, а з 2007 року взагалі відбулася зупинка калійно-магнієвого та сірковидобувного виробництва.

Динаміка видобутку корисних копалин за період 2005-2013 років свідчить, що найвищі темпи зростання були в групі корисних копалин для будівництва.

Динаміка видобутку основних видів корисних копалин за роками

Таблиця. 1

Корисні копалини	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013
	Видобуток
Нафта та конденсат, млн.т	4,23	4,38	4,29	4,21	4,0	3,56	3,03	3,2	3,07
Газ природний, млрд м3	20,50	20,76	20,58	21,041	21,2	20,4	20,6	20,5	21,4
Вугілля кам'яне, млн. т	52,80	52,97	50	50,91	48,0	49,29	54,38	55,5	68,8
Вугілля буре, млн. т	0,27	0,28	0,2	0,05	0,02	0,004	0,015	0,002	0,005
Залізна руда, млн. т	160,15	159,61	170,32	158,73	145,3	163,9	174,2	173,1	177,4
Марганцева руда, млн.т	5,57	5,62	5,84	5,05	2,7	4,84	3,4	2,9	3,6
Сіль калійна, тис. т	18,0	8,5	-	-	-	-	-	-	-
Сіль кухонна, млн. т	6,71	7,15	7,21	4,77	5,6	4,4	6,42	6,79	6,44
Сірка самородна, тис. т	224,0	11,0	-	6	-	-	-	-	-
Глини бентонітові, тис.т	551,4	455,8	401,82	243,6	182,9	238,6	276,68	305,1	256,5
Каолін, млн. т	1,91	1,93	2,37	1,80	1,43	1,73	2,08	2,06	2,10
Вапняк флюсовий, млн. т	25,21	25,97	27,08	24,1	16,64	3,71	20,48	16,93	46,42
Глина вогнетривка, млн. т	5,68	5,8	6,21	5,0	2,68	3,23	5,09	5,5	4,4
Пісок формувальний, млн. т	9,02	9,27	9,89	9,0	8,3	11,5	10,6	10,6	12,3
Камінь будівельний, млн. м3	22,11	24,24	32,99	37,0	25,85	30,04	32,92	32,9	34,3
Сировина цементна, млн. т	15,41	17,4	19,88	19,6	8,17	8,22	11,53	9,7	10,1
Метан вугільних родовищ, млн. м3	-	-	-	8,11	52,3	11,26	17,2	9,52	8,24

Початкові потенційні ресурси вуглеводнів України в перерахунку на умовне паливо оцінюються в 9 322,7 млн. т, у т. ч. нафти з газоконденсатом 1 643,4 млн. т (17,6 %) і вільного газу - 7 254,3 млрд. м3 (77,8 %).

Щодо доказаних запасів нафти з газоконденсатом Україна посідає третє місце в Європі (без Росії), поступаючись тільки Великобританії та Норвегії, але рівень річного видобутку значно нижчий, ніж у цих і багатьох інших європейських (і не тільки європейських) країнах.

Вугілля, як вид корисної копалини є і залишатиметься й надалі основним енергоносієм України, гарантом її відносної енергетичної незалежності. Україна володіє великими підтвердженими запасами кам'яного вугілля і через це входить до першої п'ятірки країн світу (після Китаю, США, Індії та Росії). Вона зможе тривалий час не тільки задовольняти внутрішні потреби, але й підтримувати значний експортний потенціал.

При наявності 15 енергоблоків на чотирьох атомних електростанціях встановленою потужністю понад 13 835 МВт уран відіграє найважливішу роль у виробництві електроенергії. Його частка у виробництві електроенергії порівняно з іншими енергоносіями постійно зростає і складає вже майже половину всього виробництва у країні.

Завдяки наявності в межах України унікальної сировинної бази залізних і марганцевих руд вона входить до числа країн з найбільш розвинутою чорною металургією, зародження і становлення якої припадає на кінець ХІХ і початок ХХ століття.

Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) України виконує важливу роль в народному господарстві, забезпечуючи приблизно 27 % загального обсягу промислового виробництва країни, до 10 % податкових відрахувань до бюджету і більше 40 % валютних підприємствами повного і неповного металургійного надходжень.

Марганець - незамінний у чорній металургії компонент при виплавці чавуну і сталі. Україна з її розвиненою чорною металургією і досить значимою марганцево-рудної базою, є провідною в світі з виробництва і споживання марганцевої продукції (руда, феромарганець, силікомарганець, металевий марганець та ін.)

Рис. 1 Марганцеві руди

мінеральний металургія енергетичний

Розрізняють такі Марганцеві руди:

· оксидні,

· карбонатні,

· оксидно-карбонатні.

Основні промислові руди -- о к с и д н і, представлені піролюзитом, псиломеланом, криптомеланом, манґанітом, гаусманітом, браунітом, голандитом, коронадитом, біксбіїтом, нсутитом, бернеситом, тодорокітом та ін.

Підлегле значення мають к а р б о н а т н і руди, які містять кальцієвий родохрозит, манґанокальцит, кутнагорит та ін. Силікатні, переважно кварц-родоніт-бустамітові і спесартинові руди, як правило, містять підвищену кількість кремнезему, механічно важко збагачувані, і тому використання їх утруднене. Більше значення мають їх окиснені відміни.

За обсягом загальних запасів марганцевих руд України займає друге місце в світі після ПАР. Серед країн СНД українські запаси марганцевої сировини становлять понад 80%, але вони в основному представлені карбонатними рудами, поки мало використовуваними в промисловості. Запаси ж ПАР, Бразилії та деяких інших країн складаються з більш цінних руд з високим вмістом марганцю.

Усі промислові запаси марганцевих руд України зосереджені в найбільшому в світі Нікопольського марганцеворудного басейну (Дніпропетровська, Запорізька і Херсонська області). Ці запаси, розташовані в низці родовищ (Марганецьке, Зеленодільське, Орджонікідзевське, Токмацьке), знаходяться в осадових породах олігоценових, що покривають Український щит. Їх сумарні затверджені запаси складають 2426,1 млн. тонн, при середньому вмісті марганцю в руді 23,9%.

Марганцеві родовища Україні розробляються з 1883 р. За цей період відпрацьована значна частина первинних запасів марганцевих руд. Тільки у Нікопольському басейні за останні півстоліття видобуто понад 500 млн. тонн руди. При таких темпах сировини вистачить тільки на найближчі 20 років.

Здобич марганцевих руд нині ведуть у східній частині Нікопольського басейну (Марганецький) і в західній частині басейну (Орджонікідзевський) ГЗК, з продуктивністю, відповідно, 2,0 і 7,1 млн. тонн руди на рік. Для відпрацювання Токмацького родовища був побудований Таврійський дослідно-промисловий гірничо-збагачувальний комбінат і шахта з проектною продуктивністю 2 млн. тонн руди на рік. Проте в 1995 р. через низьку продуктивність і ряду інших причин видобуток і переробка руди тут була припинена, а підприємства законсервовані.

Нині в експлуатації перебувають 7 шахт і 10 кар'єрів. Руда збагачується на 4 збагачувальних фабриках з отриманням товарного марганцевого концентрату, що містить 34% (Марганецький ГЗК) і 37,9% (Орджонікідзевський ГЗК) металу. Отримана продукція поставляється на металургійні, феросплавні та інші заводи. Частина руди і продукції експортуються в країни СНД і Європи. Окремі сорти малофосфорістого марганцевого концентрату в невеликих обсягах Україні імпортує з Грузії і Казахстану.

Залізні руди-- природні мінеральні утворення з вмістом заліза у таких кількостях, при яких його економічно вигідно видобувати.

Головні рудні мінерали залізних руд такі: оксиди заліза -- магнетит, гематит, мартит; гідрооксиди -- ґетит і гідрогетит; карбонати -- сидерит і сидероплезит; силікати -- шамозит і тюрингіт.В Україні, яка займає одне з провідних у світі місць за запасами та видобутком залізних руд, вони зосереджені в Криворізькому залізорудному басейні, Криворізько-Кременчуцькій, Білозерсько-Оріхівській, Одесько-Білоцерківській металогенічних зонах, Приазовській та Придніпровській металогенічних областях (сумарно розвідані запаси 40,1 млрд т, прогнозні -- 30,4 млрд т, потенційні -- 133,5 млрд т). Із 73 відомих родовищ в кінці ХХ ст. експлуатується 23.

На основі комплексу кольорових та легуючих металів (алюміній, мідь, свинець, цинк, нікель, олово, титан, молібден, вольфрам, ванадій, кобальт) в Україні створена надійна та потужна мінерально-сировинна база титану, яка базується на унікальних великих родовищах розсипних і корінних руд.

Титан - твердий сріблястий метал, точка плавлення 1675 °C, точка кипіння 3262 °C.Головні мінерали титанових руд: ільменіт, рутил, анатаз і брукіт, лопарит.

Титан і його сплави завдяки високій міцності і хорошій опірності корозії використовуються в самих різних галузях промисловості.Широке застосування сплави титану знайшли в авіа- і ракетобудуванні. У конструкціях літаків із сплавів титану роблять панелі, кермо повороту, деталі шасі, паливні баки, кріпильні деталі і тому подібне Із сплавів титану роблять також обшивку крил надзвукових літаків. У конструкціях авіаційних реактивних двигунів сплави титану застосовуються для виготовлення деталей повітрозбірника і направляючого апарату, корпусу, дисків і лопаток компресора і так далі.

У ракетній техніці з титанових сплавів виготовляють корпуси двигунів, балони для стислих і зріджених газів. Титан і його сплави є перспективним матеріалом для об'єктів, що вмонтовуються безпосередньо в космічному просторі.

Дуже широке застосування титан і його сплави знайшли в хімічній промисловості (теплообмінники, випарні апарати, реактори для агресивних середовищ, розділові колони, насоси, ємкості, трубопроводи для агресивних рідин, опріснювальні установки і так далі), а також в кольоровій металургії (насоси по перекачуванню агресивних середовищ, трубопроводи, вентиляційні труби для викиду агресивних газів, автоклави, теплообмінники для агресивних розчинів і пари, холодильники та інше устаткування на підприємствах нікель-кобальтової і титано-магнієвої промисловості, а також у виробництві міді, цинку, свинцю, ртуті і інших металів). Широке застосування титан і його сплави знайшли в харчовій промисловості (апаратура для переробки харчових продуктів, варильні котли, холодильники, бочкотара, резервуари для органічних кислот і ряду харчових середовищ - розсолів, маринадів і ін.).

Титан і його сплави використовуються в суднобудуванні (обшивка корпусу і підводних крил морських і річкових судів, грібні гвинти, насоси, деталі морських гідротурбінних двигунів і ін.); в енергомашинобудуванні (диски і лопатки турбін і могутніх компресорів); у медичній промисловості (апаратура для виготовлення медикаментів, внутрішні протези, хірургічні інструменти).

Титан і його сплави застосовуються також в приладобудуванні. Титан використовується для приготування титанових білил; як легуючий елемент в кольоровій і чорній металургії.Ширше застосування титану і його сплавів в промисловості стримується поки що їх щодо високою вартістю. Їх видобуток і переробку проводить Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (Дніпропетровська обл.), Іршанський гірничо-металургійний комбінат ЗАТ «Кримський титан»(Житомирська обл.), казенне підприємство «Запорізький титаномагнієвий комбінат». На Побужжі в невеликому обсязі проводиться видобування силікатних нікелевих (з кобальтом) руд, які повністю перероблялись у феронікель на Побузькому феронікелевому заводі. Решта сировини і продукції для досить розвинутої кольорової металургії постачалась з інших республік колишнього Союзу чи імпортувалась із-за кордону.

Рис. 2. Титан

Хром -- один з основних компонентів неіржавіючої жароміцної, кислототривкої сталі і важливого інґредієнта корозійностійких і жароміцних суперсплавів.Сплави хрому з кобальтом, вольфрамом або молібденом використовуються як антикорозійні покриття (хромування).

Свинець - використовується у виробництві акумуляторів. До 45% свинцю йде на виготовлення пластин свинцево-кислотних акумуляторів, 20% - на виготовлення дротів, кабелів і покриттів до них. Екрани з свинцю служать для захисту від радіоактивного і рентгенівського випромінювання. Із свинцю і його сплавів виготовляють цеглу і контейнери для зберігання і захисту від радіоактивних речовин.

Цинк використовують як антикорозійний матеріал, ним покривають вироби зі сталі та заліза (цинкування).

Використовується у чистому вигляді у електротехніці, вирізняється високою електро- і теплопровідністю.

Більше половини міді, що добувається, використовується в електротехніці для виготовлення різних проводів, кабелів, струмопровідних частин електротехнічної апаратури.Завдяки високій теплопровідності мідь -- незамінний матеріал теплообмінників і холодильної апаратури. Крім цього, з міді виготовляють деталі хімічної апаратури та інструмент для роботи з вибухонебезпечними або легкозаймистими речовинами.

Молібден використається у високоміцних сплавах та у жаростійких сталях. Молібден використається в нафтопроводах, в частинах літаків і ракет та в волокнах. Молібден знаходить використання як каталізатор в нафтовій промисловості, особливо в каталізаторах з метою видалення органічної сірки з нафтопродуктів.

Берилій додається до багатьох сплавів, бо легко утворює сплави з багатьма металами, надаючи їм більшу твердість, міцність, жаротривкість та корозієстійкість.

Окрім як вводячи берилій в ті чи інші сплави, для запобігання швидкого зносу деталей, їх іноді берилізують -- насичують їх поверхню берилієм шляхом дифузії. Робиться це так: сталеву деталь опускають у берилієвий порошок і витримують у ньому при 900...1100 °C протягом 10...15 годин. Поверхня деталі покривається твердою хімічною сполукою берилію з залізом і вуглецем. Цей міцний панцир товщиною всього 0,15...0,4 мм надає деталям жаростійкість і стійкість до морської води і азотної кислоти

Берилієва бронза -- один зі сплавів берилію -- це матеріал, що дозволив вирішити багато складних технічних завдань. З неї роблять пружини, ресори, амортизатори, підшипники, шестерні і багато інших виробів, від яких потрібні велика міцність, хороша опірність втомі і корозії, збереження пружності в широкому інтервалі температур, високі електро- та теплопровідні характеристики. Берилієвими бронзами називають сплави міді з 0,2...4% берилієм. На відміну від чистого берилію вони добре піддаються механічній обробці, з них можна, наприклад, виготовити стрічки товщиною всього 0,1 мм. Розривна міцність цих бронз більше, ніж у багатьох легованих сталей. Ще одна примітна деталь: з плином часу більшість матеріалів, в тому числі і метали, «втомлюються» і втрачають міцність. Берилієві бронзи -- навпаки. При старінні їх міцність зростає! Вони немагнітні. Крім того, вони не іскрять при ударі.

Одним із споживачів берилієвої бронзи є авіаційна промисловість. Стверджують, що в сучасному важкому літаку налічується більше тисячі деталей з берилієвої бронзи. У виробництві гальм для аерокосмічної техніки, теплових екранів і систем наведення з нею не може конкурувати практично жоден конструкційний матеріал.

Літій і його сполуки широко застосовують в силікатній промисловості для виготовлення спеціальних сортів скла і покриття порцелянових виробів, у чорній і кольоровій металургії (для розкислення, підвищення пластичності і міцності сплавів), для отримання пластичних мастил. Сполуки літію використовуються в текстильній промисловості (вибілювання тканин), харчовій (консервація) і фармацевтичної (виготовлення косметики).

На території України є на правобережжі Дніпра, в межах Дніпровсько-Донецької западини, в Карпатах і Кримських горах. Геологічні запаси мінелітових горючих сланців в Україні до глибини 200 м складають понад 500 млрд. т. Вони залягають потужними пластами від десятків до 1 500 м смугою вздовж Східного схилу Карпат і в долинах, які прилягають до гірського масиву від кордону з Польщею на півночі до Румунії на півдні. На початку 60-х років минулого століття було відкрито найбільше у світі родовище горючих сланців -- Бовтишське (Кіровоградська область). Запаси цього родовища складають близько 3,8 млрд т забуте. Основна частина сланців використовується для спалення на ТЕЦ і ДРЕС. Смола може використовуватися як рідке паливо, хімічна сировина. Використовують як місцеве паливо.

Алюміній - в природі зустрічається винятково у вигляді сполук, входить до складу 270 мінералів. Найбільш розповсюдженими з них є подвійні силікати (польові шпати, слюди та ін.) і продукти їх вивітрювання -- глини. Найважливіше джерело добування алюмінію -- боксити. Основна кількість провідникової продукції -- голі, обмоткові і ізольовані проводи, кабелі. Головне застосування алюмінію -- виробництво сплавів на його основі. Алюміній -- основа легких сплавів. Головними перевагами всіх сплавів алюмінію є їх мала густина (2,5-2,8 г/смі), висока міцність (в перерахунку на одиницю ваги), задовільна стійкість проти атмосферної корозії, порівняно мала вартість та легкість отримання та обробки. Алюмінієві сплави використовують в ракетній техніці, в авіа-, авто-, судно- та приладобудуванні та в багатьох інших галузях промисловості. Алюмінієва пудра і паста використовуються як пігменти лакофарбових матеріалів

Нікель - в природі існує у вигляді різних оксидів, сульфідів, силікатів,зустрічається у вулканічних породах. Його важливість пояснюється різноманітними унікальними властивостями металу: добавка нікелю в сплави збільшує їх міцність, зносостійкість, корозійну стійкість, підвищує тепло- і електропровідність, поліпшує магнітні і каталітичні властивості. Завдяки високій хімічній, термічній і механічній стійкості застосовується в металургії (80 % загальної кількості) для виготовлення нержавіючої сталі, в реактивній авіації, ракетобудуванні, атомній, радіоелектронній, енергетичній.

Не тьмяніє, тому використовується в сплавах,для карбування монет. Застосовують також для захисних прикриттів, лужних акумуляторів тощо. Застосовується у виробництві магнітів, нержавіючої сталі, кераміки, емалей, скла, чорнил, фарб, ювелірних виробів, монет, жароміцних, корозійностійких, магнітних сплавів, для виготовлення хімапаратури і як каталізатор хімічних процесів.

Ванадій -- метал сіро-сталевого кольору. Рідкісний. Середній вміст у земній корі -- 0,02 мас.%. Ванадій міститься в деяких мінералах і використовується в основному для виробництва певних сплавів. Застосовують у металургії, виробництві електронних приладів тощо. Біля 90 % ванадію споживає чорна металургія як легуючі добавки до сталі та чавуну. Ванадій застосовують також як конструкційний матеріал в ядерних реакторах, а сплави на основі титану з добавками ванадію -- в авіаційній і ракетній техніці.

Вольфрам мало поширений в природі. У вільному стані не зустрічається. Утворює власні мінерали (вольфрамати Са, Fe, Mn, іноді Pb, Zn, рідше, ще рідше сульфіди) або входить у вигляді ізоморфної домішки в інші мінерали, переважно в мінерали Мо, Ti, а також в деякі силікати (слюда, польові шпати). Вольфрам застосовують для легування сталі, як основу для сплавів вольфраму, в електротехніці та радіоелектроніці тощо. Сплави вольфраму отримують методом порошкової металургії. З них виготовляють хірургічні інструменти, танкову броню, оболонки торпед і снарядів, найбільш важливі деталі літаків і двигунів, контейнери для зберігання радіоактивних речовин.

Кобальт - Важкий метал сріблястого кольору з рожевим відтінком. Хімічно стійкий. Сировиною для отримання кобальту служать кобальтові руди. Як сировина для отримання кобальту може служити пірит. У чистому вигляді кобальт не застосовують, але він є найважливішим компонентом сплавів і спеціальних сталей. Також кобальт входить до складу жароміцних, за твердих корозієстійких сплавів. Сталі для виготовлення ріжучих інструментів часто містять кобальт. Тонким шаром кобальту іноді покривають столові ножі для захисту від впливу агресивних середовищ. Хлорид кобальту додає скломасі синє забарвлення, тому він застосовується для виробництва синього та блакитного декоративного скла.

Оксиди кобальту знайшли своє застосування при виготовленні так званих стразів.

Особливості геологічної будови України зумовили широкий розвиток природних концентрацій рідкісних металів на її території. Однак родовища і перспективні рудопровідних рідкіснометалевих рудних формацій локалізуються в металогеніній провінції Українського щита (берилій, літій, тантал).

Микитівський ртутний комбінат, який має повний цикл виробництва: від видобутку руди до готової продукції. Але Микитівський комбінат зупинив свою діяльність через нерентабельність.

У надрах України виявлено, оцінено і промислово освоєно більшість видів гірничо-хімічної сировини. Їх запаси і цінність для економіки держави далеко не однакові.

Наприклад, такі види гірничо-хімічної сировини, як калійні солі, фосфатна сировина, найчастіше незначні за запасами. Розробка таких родовищ дуже обмежена через невисоку якість корисних компонентів. Не використовується для видобутку йоду розвідане родовище в Херсонській області. Невисокими темпами йде розвідка і підготовка до освоєння перспективних родовищ зернистих фосфоритів. Потреби господарського комплексу України в цих корисних копалинах так чи інакше задовольняються за рахунок імпорту, головним чином з країн СНД (переважно з Росії) і європейських держав.

Калійні солі -- важливі корисні копалини. У калійних солях як породоутворюючий мінерал завжди присутній галіт, у вигляді домішок -- ангідрит, гіпс, карбонати, алюмосилікати.Формуються вони в результаті випаровування води у водоймах. У природі калійна сіль залягає в основному в безпосередній близькості від кам'яної. Разом з кам'яною сіллю калійні солі утворюють гірські породи, що залягають у вигляді пластів потужністю від декількох сантиметрів до десятків метрів і поширені на площах від декількох до тисяч кмІ. У залежності від вмісту SO₄²- у складі калійних солей родовища можуть бути: сульфатні, хлоридні або змішані.

Застосовується калійна сіль в народному господарстві дуже широко. Використовують їх:

· в електрометалургії;

· піротехніці;

· медицині;

· фотографії;

· виробництві скла і мила;

· в випуск шкіри і фарб;

· у хімічній промисловості для виготовлення різного роду з'єднань.

Але найчастіше калійні солі використовуються в сільському господарстві в якості добрива.

Фосфорити - осадова гірська порода морського походження, сформована головним чином з фосфату кальцію (P2O5), а також кварцу, кальциту, доломіту, халцедону, ґлауконіту, карбонатів, гідратів, оксидів заліза і т.ін.

В Україні поклади фосфоритів пов'язані переважно з крейдовими і палеогеновими відкладами. За промисловим значенням розрізняють перспективні і малоперспективні родовища. У минулому (1870 -- 1934) велике значення мали родовища на Подністров'ї (в Галичині в Незвиськах, гол. у 1930-их pp.). Тепер до перспективних родовищ належать Синичино-Яремівське в Харківській обл. (пром. запаси 2 387 тис. т, пересічний зміст Р2O5 -- 18%). Фосфорити цих родовищ придатні для виробництва фосфоритного борошна. Малоперспективними є Малокомишуватське й Кременецьке в Харківській обл., Андріївське, Тернівське, Краматорське, Черкасько-Знам'янське, Стецьківське в Сумській обл. Родовища на Поділлі вже майже вичерпані.

Родовища та прояви фосфоритів відомі в межах Волино-Подільської плити, на північному сході і південному заході Дніпровсько-Донецької западини та Закарпатті. Залежно від характеру сировини і її призначення фосфорити або розмелюють на борошно, або перетворюють їх хімічним способом у розчинні фосфати. І перші, і другі продукти використовують як добрива в сільському господарстві. При цьому фосфоритне борошно застосовують, головним чином, на кислих ґрунтах (підзолистих і тундрових).

З перерахованих дефіцитних для України видів гірничо-хімічної сировини найгострішою проблемою є забезпечення сільського господарства фосфатними добривами. У країні створено великий комплекс з виробництва фосфорних та фосфоровмісних добрив (Сумське ВО «Хімпром», Вінницьке ВО «Хімпром», Костянтинівський хімзавод та ін.) потужністю 1 850 тис. т добрив на рік (у перерахунку на 100 % Р2О5).

До найзначніших ресурсів і запасів гірничорудної сировини належать глини (бентоніти і каоліни), графіт. За масштабами виявлення первинних каолінів територія України є однією з провідних каолінових провінцій світу і найбільшою в Європі. Тільки в межах Українського щита (УЩ) площа розвитку каолінів (первинних і вторинних) перевищує 330 тис. км² (довжина - 950, ширина - до 350 км).

Рис.3

Каолімн -- гірська порода, що складається переважно з каолініту, білого кольору. Значно частіше каолін містить різні домішки -- кварцовий пісок, карбонати кальцію та магнію і звичайно буває забарвлений оксидами заліза в жовтий колір (жовта глина).

Має високу вогнетривкість та низьку пластичність. Жовта глина служить сировиною керамічного і гончарного виробництва (палена цегла, дахова черепиця, дренажні і каналізаційні труби, горшки тощо). Після обпалення при 1200--1300°С керамічні вироби втрачають здатність поглинати воду і мають відносно високу механічну міцність.

Чистий каолін іде на виготовлення фарфорових і фаянсових виробів, які обпалюють при 1300--1400°С. Каолін застосовують як наповнювач у паперовій промисловості.Загальні прогнозні ресурси первинного каоліну в Україні оцінюються в 4,5 млрд. т. Високоякісні сорти каоліну, придатні для паперової промисловості, зосереджені в західній і північно-західній частинах, а для порцеляни - у східній його частині.

Широкого розвитку в межах України набули також бентонітові глини, які є сировиною багатоцільового використання (формування, сорбція, бурові розчини, тощо). У центральній частині УЩ розробляється найбільше родовище бентоніту - Черкаське, на якому зосереджено понад 85 % усіх затверджених запасів України.

Бентонімтові глимни -- різновид вибілюючих глин, складається в основному з мінералів групи монтморилоніту або бейделіту.Сорбційні властивості глин широко використовуються для знебарвлення й очищення олій і жирів у харчовій, нафтовій, текстильній промисловості, для виготовлення ліків, очищення води, сорбції радіонуклідів, важких металів, пестицидів тощо.Бентонітові глини Черкаського родовища були успішно використані для дезактивації зовнішніх і внутрішніх поверхонь будинків і споруд, які зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

В Україні сировиною для виробництва скла є кварцові піски і ліпарити. Усього в Україні відомо приблизно 100 родовищ і проявів скляної сировини. Найбільші родовища зосереджені в Харківській (три родовища - 42,6 % запасів), Львівській (чотири родовища - 12,92 %), Чернігівській (два - 6,31 % запасів), Запорізькій (чотири родовища - 10,19 % ) областях. Найякіснішими є піски Новоселівського родовища, яке вважається унікальним за якістю сировини із залишковими запасами 18,03 млн. т; трохи гірші піски Авдієвського і Велико-Глібовецького родовищ. Одним з найбільших родовищ цементної сировини, а саме крейди і глини, які застосовуються у виробництві цементу, є Шебелинське. Розріз родовища складається з четвертинних глин, палеогенових глауконіт-кварцових пісків і глин та крейдових відкладів крейди і мергелю. Крейду і мергель видобувають кар'єрами. Глини палеогену цілком відповідають вимогам, які ставляться до глинистого компоненту цементної сировинної суміші. Якість цементної сировини відповідає діючим ДСТ і Технічним умовам для виробництва портландцементного клінкеру.

Більшість цементних підприємств забезпечені мінерально-сировинною базою більш як на 50 років або мають перспективи приросту запасів на площах, прилеглих до діючих кар'єрів.

3.Ефективність та перспективи використання мінерально-сировинних родовищ України

мінеральний металургія енергетичний

Україна у 2013 р. серед основних гірничодобувних країн світу займала з видобутку кам'яного вугілля 9 місце (1,4 % від світового видобутку), товарних залізних руд - 6 місце (4,1 %), марганцевих руд - 6 місце (7,5 %).

З основних видів корисних копалин проводився видобуток природного газу на 204 родовищах, нафти - 109, газового конденсату - 129, кам'яного вугілля - 370, залізних руд - 22, марганцевих руд - 3, нікелю - 1, титану - 7, золота - 1, графіту - 1, каоліну - 22, каміння облицювального - на 133 родовищах.

У країні розроблено загальнодержавні та галузеві програми розвитку мінерально-сировинної бази в цілому та окремих її складових: «Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року», національна програма «Нафта і газ України» та ін. Всі вони передбачають раціональні та збалансовані шляхи розвитку і вдосконалення мінерально-сировинної бази, виходячи з умов, які реально склалися у країні та світі. Головна мета заходів, які проводяться - забезпечити стабільну роботу діючого мінерально-сировинного комплексу (МСК) необхідною сировиною, зменшити його залежність від імпортної сировини та збільшити експортний мінерально-сировинний потенціал країни за рахунок розширення її асортименту, обсягів та якості. Успіх виконання прийнятих програм багато в чому залежатиме від сталого й достатнього їх фінансування.

Передбачається, що близько 80 % коштів, що виділяються з бюджету, будуть спрямовані на виконання робіт, пов'язаних з вивченням, локалізацією та оцінкою ресурсного потенціалу надр України, з метою уточнення пошукових ознак і критеріїв виявлення родовищ з підрахунком ресурсів категорій Р1 - Р3 для твердих корисних копалин і категорії Д2 для вуглеводневої сировини.

Для забезпечення прогнозних потреб економіки в мінеральній сировині пріоритетними напрямами робіт є:

· вивчення й відтворення ресурсного потенціалу для забезпечення поточних і перспективних потреб України в мінеральній сировині;

· поступовий перехід до вивчення геологічної будови і мінеральних ресурсів Світового океану та Антарктиди;

· державне регулювання використання державного фонду надр, мінеральних ресурсів і охорона надр;

· науково-дослідні конструкторські роботи та інформаційне забезпечення геологічного вивчення й відтворення мінерально-сировинної бази;

· переоснащення матеріально-технічної бази геологорозвідувальних робіт і лабораторно-аналітичної бази.

В Україні проводяться роботи з удосконалення правових, податкових та інших законодавств, з метою зниження ступеня інвестиційного ризику і підвищення привабливості використання надр країни для припливу іноземного та вітчизняного капіталу.

В Енергетичній стратегії України до 2030 р. закладений оптимістичний прогноз збільшення споживання урану в найближчі 25 років у 7,5 рази. Прийнятою у 2006 р. Енергетичною стратегією України на період до 2030 р. передбачено:

· понизити енергоємність ВВП з 0,5 кг у. п./грн у 2005 р. до 0,24 кг у. п./грн у 2030 р.;

· збільшити виробництво електроенергії на власному паливі з 38,1 % у 2005 р. до 91,7 % у 2030 р.;

· за рахунок енергозбереження істотно скоротити споживання енергоресурсів; зменшити енергетичну залежність України від зовнішніх постачань палива з 54,8 % до 11,7 %.

Задоволення внутрішніх потреб щодо рідкісних металів і сплавів за рахунок власної мінерально-сировинної бази (МСБ) можливе тільки для цирконію, гафнію, германію і скандію.

Є реальною перспектива утворення МСБ літію, танталу, ніобію, берилію, рідкісноземельних металів та ітрію. Ресурсна база для цього є: з усіх цих металів виявлено перспективні рудопрояви та родовища, і певна їх кількість вже підготовлена до експлуатації чи знаходиться на стадії розвідки. Складність проблеми у відсутності необхідних коштів. Реальне, хоча б часткове, розв'язання проблеми може здійснитися шляхом залучення позадержавних інвестицій, зокрема закордонних.

«Державною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 р.» намічений комплекс заходів, якими передбачено:

- на ВАТ “Дружківське р/у” здійснити відвід земель для нарощування гірничих робіт з видобутку вогнетривких глин і формувального піску;

- на ЗАТ “Мінерал” провести розвідку та визначити запаси шостої ділянки Пологівського родовища вторинних каолінів та вогнетривких глин та організувати виробництво бентонітових порошків (50 тис. т на рік) і формувальних сумішей (60 тис. т щорічно);

- на ВАТ «Часів-Ярський вогнетривкий комбінат» ввести в експлуатацію третю чергу кар'єру «Північний» і третю-четверту черги кар'єру «Південний», а також закінчити будівництво кар'єру на ділянці “Блок-1”;

- на ВАТ «Ватутінський вогнетривкий комбінат» закінчити будівництво кар'єру ділянки «Південної» Новоселицького родовища вторинних каолінів;

- провести розвідку Севастянівського родовища кварцитів у Донецькій області;

- на Бахтинському родовищі плавикового шпату закінчити розвідку центральної частини;

- на Стильському родовищі флюсових, доломітизованих вапняків і доломітів (Донецька обл.) закінчити розвідку Західної ділянки;

- провести геолого-економічну переоцінку запасів доломітів Західно-доломітного кар'єру № 3 на Новотроїцькому р/у (Донецька обл.);

- створити сировинну базу доломітів на базі Криворізького (Фрунзенського) родовища у Кривбасі;

- закінчити розвідку Ільницького родовища лужноземельних бентонітів (Закарпатська обл.);

- створити мінерально-сировинну базу лужних бентонітів на Киштинському родовищі в Закарпатті;

- почати розробку Правдинського родовища талькомагнезиту (Дніпропетровська обл.);

- провести розвідувальні роботи в межах Побузького рудного району (Кіровоградська та Миколаївська обл.) на гостродефіцитну сировину для виробництва форстеритових вогнетривів;

- провести розвідку ділянки першочергової розробки Сущанського родовища дистену (Житомирська обл.);

- затвердити запаси і передати у промислове освоєння першу чергу Соломіївського родовища гранат-силіманітових руд у Приазов'ї.

Окрім того, передбачені заходи щодо підвищення якості та розширення асортименту вогнетривкої продукції (динасохромітові, периклазвуглецеві вироби та ін.), які використовуються сталеплавильними, доменними та іншими тепловими агрегатами. Виконання їх покладено на вогнетривкі і динасові заводи України (Пантелеймонівський, Кондратівський, Червоноармійський, Великоанадольський та ін.).

Висновок

Узагальнюючи ми маємо наступну картину щодо сировинної бази України: окрім корисних копалин, основні родовища яких вже розробляються у великих об'ємах або надані в користування - заліза, марганцю, титану, вугілля, нафти, газу - найбільш перспективним для розвитку в Україні це, в першу чергу, здобич сировини, продукція з якої у великих об'ємах може експортуватися - первинних каолінів, вогнетривких (каолінових) глин, облицювального каменю (граніту, лабрадориту), кварцевий пісок для скла, граніт для виробництво щебеню.

Перспективною є також добування сировини для виробництва ефективних будівельних матеріалів: цементної сировини (вапняку, крейди, мергеля, глини), гіпсу, сировини для теплоізоляційних матеріалів (базальту), а також сировини для виготовлення палива і для сільського господарства (торфу), мінеральних і якісних питних вод.

Складна ситуація, що склалася після розпаду СРСР, із забезпеченням кольорової металургії України необхідними сировиною і продукцією, значною мірою може бути полегшена, а в окремих випадках кардинально вирішена внаслідок освоєння власних корисних копалин. Але загалом діючі в Україні підприємства з випуску кольорових металів і виробів з них частково задовольняють внутрішні потреби країни і створюють певний експортний потенціал (в основному це алюміній, мідь, титан і низка інших металів і виробів).

Виходячи з географічного розташування, рівня технологічного розвитку і наявності значних, за Європейськими мірками, мінеральних ресурсів, Україна, в найближчій перспективі, впроваджує програми щодо інтенсивного використання мінеральних ресурсів і розвиток гірничодобувної промисловості.

Список використаної літератури

1.Мінерально-сировинна база України / Геологічна служба та надрокористування в Україні 2008. - К.: Український видавничий консорціум, 2008. - 398 с.

2. «Економічна геологія» / Д.С. Гурський. - КНУ ім. Т. Шевченка. - К., 2008. - 26 с.

3. Металічні і неметалічні корисні копалини України: В 2 т. Том I. Металічні корисні копалини // Гурський Д.С., Єсипчук К.Ю., Калінін В.І. та ін. - Киев-Львов: «Центр Европы», 2005. - 785 с

4. Андрієвський І. Д. Стан мінерально-сировинної бази України на сучасному етапі її розвитку // Нафтова і газова промисловість. - Київ, 2004. №1. 9-12 с.

5. Заставский Ф.Д. Экономическая география Украины. - К.: Наука, 2001. - 412 с.

6. Пыльнев Т.Г. Економічна географія України. - Л.: Либідь, 2003. - 358 с.

7. Розміщення продуктивних сил: Підручник // В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.; За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова.- К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. - 546 с.

8. Розміщення продуктивних сил України: Підручник // Є.П. Качан, М.О.Ковтонюк, М.О.Петрига та ін.; За ред. Є.П.Качана.- К.: Вища шк., 1997.

- 375 с.

Размещено на Allbest.ru