Докладніше: Населення Харкова

Після революції 1917-1920 років чисельність мешканців Харкова постійно зростала. За переписом 1926 р. в місті проживало близько 417 тисяч осіб (третє місце в УСРР після Києва й Одеси) й українці складали в ньому відносну більшість населення (38,3%), росіян тоді було 38%, євреїв 19,5% (наприклад, за даними перепису 1897 p. ці три етнічні групи складали відповідно 29,2, 60,0 та 6,1%). Тенденція до зростання кількості мешканців виразно помітна і за 1930-х років, головним чином через приплив із сіл, і станом на 1939 рік в Харкові мешкало 833 тисяч мешканців. За німецької окупації кількість населення впала через мобілізацію до армії, масове вивезення на роботи за кордон та шукання притулку на провінції, і в 1942 -- 43 роках його лишилося 160-180 тисяч. Після 1944 р. населення міста почало швидко зростати.

У 1950 р. налічувалося 718 тис. мешканців, у 1959 р. -- 953 тис., у 1962 р. населення перевищило 1 млн. За переписом 1970 р. у Харкові мешкало 1223 тис. осіб, у 1979-1444 тис., 1989-1610 тис. За даними на 1 січня 2014 р. населення Харкова становило 1451 тис. осіб (2 місце після Києва).[14]

Згідно з підсумками всеукраїнського перепису населення 2001 року у Харкові українці становили 62,8% населення, росіяни 33,2%.загальна чисельність населення Харкова становила 1 470 900 осіб.

Харків -- один з найбільших промислових центрів України й колишнього СРСР, третій після Москви і Ленінграду центр машинобудування. Тут є великі машинобудівні і металообробні заводи, також підприємства енергетичного машинобудування та електротехнічної промисловості (45% всієї продукції): Харківський тракторний завод,Завод імені Малишева (випускає магістральні тепловози), Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» (генератори для парових і гідравлічних турбін),Харківський моторобудівний завод «Серп і Молот» (двигуни до зернових комбайнів), Харківський верстатобудівний завод, авіаційний, велосипедний заводи,«Турбоатом», «Електроважмаш», «Південкабель» тощо. Працюють підприємства хімічної промисловості (заводи пластичних мас, медичних пластмас, хімічних реактивів, лакофарбові, фармацевтичні тощо), деревообробної, будівельних матеріалів, меблів; розвинута поліграфічна промисловість, харчова (кондитерська фабрика«Харків'янка», Харківська бісквітна фабрика, 2 броварні, жировий комбінат, 2 м'ясокомбінати тощо), парфумерно-косметична фабрика, Харківський ювелірний завод. З легкої промисловості найрозвиненіша швейна, трикотажна, шкіряно-взуттєва (Харків мав найбільшу фабрику в колишній УРСР), канатний завод. Кількість промислових робітників на 1961 р. перевищувала 350 000, у 1980 р. доходить до півмільйона. За 2009 р. суб'єктами промислової діяльності реалізовано продукції у відпускних цінах підприємств (без ПДВ і акцизу) на суму 22,1 млрд грн., у тому числі: машинобудівної галузі -- на 6,0 млрд грн., харчової галузі -- на 4,8 млрд грн., підприємствами з виробництва та розподілення електроенергії, газу і води -- на 5,1 млрд грн., хімічної та нафтохімічної промисловості -- на 1,8 млрд грн.

5. Проект полігонометрії 4 класу

Полігонометричні мережі 4 класу створюють для згущення державних планових геодезичних мереж 1, 2 і 3 класів, яких недостатньо для виконання топографічних знімань. Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розряду для територій поза населеними пунктами проектують на топографічних картах, як правило, масштабів 1:25000--1:10000, а для територій, що знаходяться в населених пунктах або на будівельних майданчиках -- на планах масштабів 1:5000 та 1:2000. Полігонометричні мережі проектують у вигляді окремих ходів або систем з однією або кількома вузловими точками. Основні вимоги щодо проектування мережі 4 класу представлені табл 1. Проектується прив'язка полігонометричних ходів 4 класу, до пунктів державної геодезичної мережі. Висячі ходи не допускаються. Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії одного і того ж класу чи розряду повинні бути не меншими у полігонометрії 4 класу--2.5 км. При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути зв'язані ходами відповідного класу чи розряду. Полігонометричний хід 4 класу запроектований між пунктами тріангуляції 3 класу. Проектуються полігонометричні ходи вздовж: автомобільних, польових доріг, залізниць, річок, лісових стежок, просіках і т.д. Місце розташування пунктів позначають у місцях, які доступні для встановлення теодоліта і світловіддалеміра, в яких є видимість на суміжні пункти, а також у місцях, які забезпечують непорушність пункту і його довготривале збереження. Це місце у посадках на узліссях, під лінією електропередач, на перехрестях доріг та в інших місцях.

6. Визначити центр ваги окремого ходу

У випадку проектування полігонометрії 4 класу у вигляді окремих ходів необхідно для розрахунку точності вибрати хід, який знаходиться в найнесприятливіших умовах (найбільша довжина, найбільша кількість сторін, найбільш зігнутий ). Не слід брати частину системи ходів, тобто хід від вихідної точки до вузлової. Розрахунок проводять графічним та аналітичним методами.

Графічний метод

Для визначення центра ваги окремого ходу графічним методом необхідно перенести хід із карти на кальку або накреслити його в масштабі на папері і використати відоме правило механіки про суму паралельних сил. Нехай на пунктах тріангуляції і полігонометрії (рис.1) діють паралельні та однаково направлені сили Р.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Визначення центру ваги ходу графічним методом

Тоді результуюча сил в точках Васильків - п.1 дорівнює 2Р, а центр ваги знаходиться в точці а, яка розташована на середині відрізка Васильків - п.1, результуюча сил в точках а - п.2 дорівнює 3Р, центр ваги знаходиться в точці b, яка ділить відрізок а - п.2 у співвідношенні 1:2, що в сумі дорівнює трьом, для напрямку b - п.3 результуюча дорівнює 4Р, а точка с ділить цей відрізок у співвідношенні 1:3, що в сумі дорівнює чотирьом. Центр ваги ходу ЦТ буде знаходитись на відрізку с - Калинівка в точці, яка ділить вказаний відрізок у співвідношенні 1:4.

Аналітичний метод

Таблиця Обчислення даних для розрахунку точності окремого полігонометричного ходу

nT =14 n =13Sсер=572,81 L =11850 2a =2962,5

Для знаходження центра ваги ходу аналітичним методом необхідно визначити координати його точок в абсолютній або в умовній системі. Для цього в таблицю занести номери точок і їх координати X та Y. Координати центра ваги знаходять за формулами:

=6067744; (1)

=4308594 (2)

де nТ - кількість точок в ході, включаючи пункти тріангуляції.

7. Визначення форми ходів

Форму ходу необхідно визначити за трьома критеріями. Хід буде витягнутий тоді, коли:

а) кут між замикаючою і будь-якою стороною не перевищує 240;

б) відношення

(3)

де - сума довжин сторін ходу; L-довжина замикаючої.

Значення S та L визначаються за формулами:

[]= (4)

= (5)

де ?X, ?Y - різниці координат пунктів ходу, які утворюють довжини S,

?XП,К, ?YП,К - різниці координат початкового та кінцевого пунктів ходу;

Для контролю необхідно порівняти розрахункові значення S та L з їх графічними аналогами.

в) жодна з точок ходу не виходить за межі коридору шириною 2а, що побудований від прямої, проведеної через центр ваги паралельно замикаючій,

а=L:8=148125 (6)

Межі коридору показати на схемі ходу, де визначено центр ваги.

Так як пункти виходять за коридор 2а,то хід вважається зігнутим.

8. Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії

В результаті прямого розрахунку ходу визначають очікувану граничну похибку положення точки в слабкому місці. Визначивши форму ходу, підбирають відповідну формулу для розрахунку. Для полігонометричних ходів з наближено рівними сторонами та попереднім зрівноваженням кутів, які спираються на два вихідні пункти з відомими дирекційними кутами, середня квадратична похибка положення кінцевої точки ходу (слабкого місця) дорівнює.

Так як в моєму випадку хід зігнутий тому використовуємо формулу для зігнутого ходу з попереднім вирівнювання кутів :

для зігнутого ходу

= 14928,306 мм;

де - відстань від центру ваги до кожної точки ходу,

n - число сторін в ході.

Якщо довжини ліній полігонометричного ходу вимірювались точними світловіддалемірами, то похибки вимірювань мають випадковий характер і мало залежать від довжини лінії, що дозволяє віднести їх до середньої довжини лінії Sсер. Тоді

=2054,06 мм;

де - середня квадратична похибка вимірювання.

Середня квадратична похибка вимірювання ліній, наприклад, для світловіддалеміра СТ-5 ”Блеск” визначається за формулою:

де Sсер{км} - середня довжина сторони запроектованого ходу в кілометрах,

=0,572км

Середня квадратична похибка вимірювання кутів вибирається з табл.1.

Визначення виконують згідно даних табл.2 за формулами

,

,

[]=.

Значення , взяті в кілометрах, заносять в табл.2, де розраховують та[]. Контроль виконують графічним способом зі схеми, на якій побудовано центр ваги ходу.

Після знаходження середньої квадратичної похибки М необхідно перевірити, чи відповідає ця похибка точності запроектованої полігонометрії. Для цього знаходять абсолютну граничну похибку на весь хід:

=0,244 мм

Знаходять граничну відносну похибку та порівнюють її з граничною відносною похибкою ходу для полігонометрії 4 класу (див табл.1). Повинна виконуватись умова

.

Відомо, що після прив?язки кінця ходу до кінцевого вихідного пункту завдяки зрівнюванню координат найменшу точність матиме пункт, який розташований в середині ходу - як найбільш віддалений від обох вихідних пунктів [1]. В цьому випадку слабким місцем ходу буде якраз його середина. Тодігранична похибка ? положення точки полігонометричного ходу (в його середині) після зрівнювання близька до середньої квадратичної похибки М положення кінцевої точки до зрівнювання [1].

Отже, відносна точність вимірювання ліній задовольняє інструкцію.

9. Зворотній розрахунок окремого ходу

Зворотній розрахунок ніяк не пов'язаний з прямим розрахунком і є самостійним. В результаті зворотного розрахунку знаходять середні квадратичні похибки вимірювання кутів і ліній запроектованого ходу, користуючись якими підбирають типи кутомірних приладів і світловіддалемірів. Розрахунок ведуть згідно граничної похибки ходу 1:Т в такій послідовності:

9.1. Визначити граничну похибку положення точки в середині ходу.

Її визначають через граничну відносну похибку 1:Т

м

На основі принципу рівного впливу кутової та лінійної складових у формулах для визначення М записують для ходу відповідної форми:

для зігнутого

=0.0098 м

9.2. Визначити середні квадратичні похибки вимірювання ліній світловіддалеміром і кутів.

Із відповідних співвідношень знаходять середні квадратичні похибки вимірювання ліній та кутів :

=0.0015 м

для зігнутого ходу

=2,5

9.3. Підбір інструментів

На основі розрахованих значень , та Sсер підбирають типи теодоліту і світловіддалеміра, які б забезпечили ці точності. Знаходять абсолютну й відносну похибки вимірювання найдовшої і найкоротшої сторони ходу вибраним світловіддалеміром та порівнюють їх з нормативними даними (див. табл.1).

9.4 Розрахунок точності центрування теодоліта і марок над пунктами ходу

Середня квадратична похибки характеризує комплексний вплив на точність вимірювання кутів наступних основних похибок: центрування - mц, редукції - mр, інструментальних - mін, власне вимірювань - mвв, зовнішніх умов - mзу. Тоді

.

Звідки, використовуючи принцип рівного впливу, визначимо величину одного джерела похибок

.

Середні квадратичні похибки центрування і редукції дорівнюють

=1,11

=1,11

де е, е' - лінійні елементи відповідно центрування і редукції.

Тоді

=0,001

=0,002

де S - мінімальна довжини сторони ходу.

Знаходять найбільше значення серед е та е' і, орієнтуючись на нього, роблять висновок про метод центрування теодоліта і марок з урахуванням того, що середня квадратична похибка центрування нитяним виском дорівнює 5 мм, а оптичним виском - 1мм.

9.5. Визначити число прийомів вимірювання кутів обраним теодолітом.

Для вимірювання кутів на пунктах полігонометрії використовують способи окремого кута та кругових прийомів. Середня квадратична похибка власне вимірювання кута mвв дорівнює

де mвіз, mвід - середні квадратичні похибки відповідно візування на марку та відліку.

отримаємо число прийомів

=8

де mвід =2" - приймається для несприятливих умов освітлення штрихів лімба теодоліта [3],

Г =30* - збільшення зорових труб точних оптичних теодолітів.

Отже, вимірювання ліній слід виконувати за допомогою світловіддалеміра з СКП менше 34 мм, для цього нам підійде світловідділемір типу СТ5 «Блиск».

10. Типи центрів пунктів полігонометрії

Для закріплення ОРП на місцевості застосовується центр типу У5 (рис.)

Рис. Орієнтирний пункт. Тип У5

На пунктах планової мережі 3 класу ОРП закладаються лише в тому випадку, якщо не забезпечується безпосередньо з землі видимість (земля -- земля) між суміжними пунктами мережі.

Пункти планових мереж 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними центрами, висота яких становить 70-75 см. На незабудованих територіях закладають центр типу У15Н. На рис. показана конструкція цього центру, розміри, а також форма зовнішнього оформлення у вигляді круглої канави з внутрішнім діаметром 130 см, зовнішнім -- 180 см і глибиною 30 см.

Рис. Центр пункту планової мережі 1 і 2 розрядів для незабудованої території. Тип У15Н

На забудованих територіях закладають центри типу У15, У15К (рис.).

а) б)

Рис. Центр пункту полігонометрії 1 і 2 розрядів: а) для територій райцентрів, міст, селищ, сільських населених пунктів (тип У15); б) для міста Києва, Севастополя та обласних центрів (тип У15к)

Виготовлення центрів здійснюється, як правило, централізованим шляхом за замовленнями геодезичних організацій на заводах залізобетонних конструкцій. При цьому використовуються багатосекційні опалубки, вібратори для ущільнення бетону, бетонозмішувачі та інша техніка.

Закладання центрів здійснюється з допомогою техніки (автоямобурів, екскаваторів) або вручну, із застосуванням найпростіших інструментів.

Мал. Стінний знак пункту полігонометрії, 4 класу, 1 і 2 розрядів (тип143)

Мал. Стінний репер для ліній нівелювання всіх класів (тип 143)

11. Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками

На забудованій території пункти полігонометричного ходу закріплюються тимчасовими центрами, а центри закріплюються стінними знаками.

Стінний знак:

Стінні знаки бувають:

- відновлювальні (не мають координат)

- орієнтирні (мають координати)

- З допомогою відновлювальних знаходять місцеположення тимчасового центру, координати якого є в каталозі.

Орієнтирні мають координати. З їх допомогою знаходять координати будь-якого центру, що лежить поблизу тимчасового.

Схеми закріплення відновлювальних стінних знаків:

- створний стінний знак

- Створний між двома будинками

- створний на перехресті

- Трикутні відновлювальні схеми

Орієнтирні стінні знаки:

- одинарні

- подвійні

- потрійні

Координати від тимчасового центру до стінних знаків передаються за допомогою полярного способу.

? - дирекцій ний кут

X, Y - координати стінного знака

Польові роботи при передачі координат від тимчасового центру на стінний знак:

- кути на стінний знак в полігонометрії вимірюють одночасно з кутами в полігонометричному ході.

- В полігонометрії 4 класу окремо вимірюють кути в полігонометричному ході, та окремо кути на стінний знак.

Лінії l вимірюються 3 рази методом зсуву

Стінний знак пристрій, що закріплений у конструкції капітальних споруд, який є носієм координат та (чи) нормальної висоти. Стінні знаки в порівнянні з ґрунтовими мають ряд істотних переваг і їм, по можливості, віддають перевагу. Стінні знаки понад стійкі, вартість їхнього виготовлення і закладання значно менше, ними зручніше користуватися за годину року. Стінні знаки закладають у міцні кам'яні, цегельні, залізобетонні будинки і споруди на висоті від 0,3 до 1,2 м від поверхні землі.

У вигляді стінних знаків використовуються відливки стінних реперів (тип 143), конструкцією які передбачений отвір для установки візірної цілі. Від стінних реперів смердоті відрізняються відсутністю на лицевій стороні букви «Д», оскільки смердоті є пунктами місцевого значення. Стінний знак встановлюється на цементному розчині (1:2) у стіни будинків та споруд. Стінний знак полігонометрії 1 й 2 розрядів супроводжується тимчасовим пунктом у вигляді робочого центру, відлитого із чавуну та бетонованого врівень із поверхнею землі на глибину до 30 див, чи диск має, прикріпленого до твердого покриття дюбель-цвяхом.

12. Карточка закладки геодезичного пункту

Підприємство: Національний авіаційний університет Об'єкт: 15

Кроки пункту полігонометрії

Пункт 4, Розряд 1, Трапеція , Тип центру У 15.

Рік закладки та обстеження 2015 р.

Склав Демидю Р.Ф

Креслив Демидюк Р.Ф

Нач.партії_

Кожен центр повинен мати карточку закладки, яка необхідна для подальшого знаходження пункту полігонометрії в разі його втрати.

Висновок

У даній курсовій роботі я поглибив та закріпив знання одержаних у процесі вивчення курсу, набув навичок проектування та розрахунків полігонометрії 4 класу, а також засвоїв методи закріплення пунктів.

Удосконалив вміння робити розграфлення й номенклатури карти маштабу 1:1000000 та географічні координати кутів. На схемі трапеції масштабу 1:1000000 зробив розграфлення на аркуші масштабу 1:100000. Потім склав окремо схему трапеції масштабу 1:100000 та вказав на ній трапецію масштабу 1:25000 та їх номенклатуру . Основою для складання проекту полігонометрії є топографічна карта Загорян масштабу 1:25000, на який нанесені 3 вихідні пункти тріангуляції.

У випадку проектування полігонометрії 4 класу у вигляді окремих ходів вибрав хід для розрахунку точності, який знаходиться в найгірших умовах (найбільша довжина, найбільша кількість сторін, найбільш зігнутий). Зробив розрахунок графічним та аналітичним методами. За допомогу цих розрахунків визначив, що мій хід є зігнутий.

Література

Тревого И.С., Шевчук М.П. Городская полігонометрія. М.: Недра, 1986.

Селиханович В.Г. Геодезия. -М.: Недра, 1981.

Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500. ГКНТА - 2.04 - 02 - 98, Київ.: ГУГК та К, 1992.

Інструкція. Про типи центрів геодезичних пунктів. ГКНТА - 2.01, 02 - 01 - 93. - Київ.: ГУГК та К, 1994.

Таблицы для вычисления прямоугольных координат улов рамок трапеции в проекции Гаусса - Крюгера на эллипсоиде Красовського. М.: ГУГК, 1948.

Большая Советская Энциклопедия. М.:1977.

Проектування й розрахунок полігонометрії згущення. Методичні рекомендації до виконання курсового проекту з дисципліни “Геодезія” для студентів спеціальностей 7.070901 “Геодезія” та 7.070904 “Землевпорядкування та кадастр”. Укл. Г.М.Литвин, О.П.Каєв. - Київ: КДТУБА, 1998.

Геодезія. Частина перша. Під ред. Могильного С.Г. і Войтенко С.П. - Чернігів, КП “Чернігівські обереги”, 2002р.

Размещено на Allbest.ur