Шлях Гольфстрім

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Шлях Гольфстріму

2. Причини утворення

3. Характеристики вод

4. Вплив

5. Залежність від вітрів

6. Дослідження

1. Шлях Гольфстріму

Гольфстрімм [, також Гольфстримм (англ. Gulf Stream) -- тепла морська течія в північній частині Атлантичного океану. Разом із північним продовженням у європейському напрямку, Північно-Атлантичною течією, є могутнім теплим океанським потоком. Течія є величезним океанічним конвеєром, що транспортує тепло з екваторіальних районів до півночі. Завдяки Гольфстріму відбувається потужна циркуляція води: теплої -- на північ, а холодної -- на південь. Теплі води з району екватора доходять майже до самого Полярного кола, по дорозі віддаючи своє тепло.

2. Причини утворення

Течія простягається на 10 тис. км від берегів півострова Флориди до островів Свальбард і Нова Земля. Розпочинається у Мексиканський затоці стічними водами Антильської течії, проходить Флоридську протоку і, відхиляючись Великою Багамською банкою ліворуч та приймаючи води Антильської течії, тече вздовж берегової лінії США до Ньюфаундлендської банки. Течія несе великі маси вільно плаваючих водоростей роду саргасум (Sargassum), термофільних тропічних риб (також летючі риби). Біля узбережжя Флориди чіткий кордон течії контрастно відділяє сині (кольору індиго) теплі води від зеленкувато-сірих прибережних прохолодних, проте більш насичених киснем, вод.

На південній околиці Ньюфаундлендської банки до Гольфстріму підходить з півночі холодна Лабрадорська течія, на межі з якою відбувається перемішування й опускання поверхневих вод. Також тут зустрічаються холодні північні повітряні маси, що спричиняють тумани.

Після проходження Ньюфаундлендської банки (приблизно о 40° західної довготи) власне Гольфстрім переходить у Північно-Атлантичну течію, яка під впливом західних і південно-західних вітрів перетинає океан зі сходу на захід, поступово змінюючи напрямок біля берегів Європи на північно-східний. При перетинанні Атлантичного океану близько 40° західної довготи 50° північної широти, поділяється надвоє:

північний потік іде на північ Європи;

південний потік іде до Європи -- течія Західних вітрів і далі до Західної Африки -- Канарська течія.

Із наближенням до порту Томсон від Північно-Атлантичної течії відділяється гілка -- тепла течія Ірмінгера, яка частково заходить у Гренландське море, огинаючи із заходу Ісландію. Основна ж маса води рухається на захід, огинає з півдня Гренландію і вздовж західного берега під назвою Західно-Гренландської течії прямує до моря Баффіна.

Основний потік Північно-Атлантичної течії прямує до Норвезького моря і далі на північ уздовж західного берега Скандинавського півострова під назвою Норвезької течії. У північній частині Скандинавії від потоку відділяється гілка -- Нордкапська течія, яка прямує на схід південною частиною Баренцевого моря.

Основний потік Норвезької течії продовжується на північ, де під назвою Шпіцбергенської течії проходить уздовж західних берегів Шпіцбергена. На північ від Шпіцбергена води течії занурюються на глибину і простежуються в Північному Льодовитому океані під холодними й опрісненими поверхневими водами як тепла і солона проміжна течія.

Теплі води, поступово охолоджуючись вздовж траси, опускаються вниз і знову течуть на південь. Там вони знову нагріваються, піднімаються на поверхню та повертаються на північ.

3. Характеристики вод

Причиною появи течії є великий нагін пасатними вітрами води через Юкатанську протоку до Мексиканської затоки. Саме це спричиняє значну різницю рівня води між затокою і прилеглою частиною Атлантичного океану. На виході в океан потужність течії становить 25 млн мі/с (2160 кмі на добу), що в 20 разів перевищує витрати всіх річок земної кулі. В океані течія з'єднується з Антильською течією, причому потужність Гольфстріму збільшується і на 38° північної широти сягає 82 млн мі/с. Однією з особливостей Гольфстріму є те, що в порушення загальної закономірності рухів у Північній півкулі, течія на виході в океан відхиляється не праворуч під впливом коріолісової сили, а ліворуч. Це обумовлено підвищеним рівнем води океану в антициклональній області в субтропічній частині Атлантичного океану і підпрудженням вод на виході з Мексиканської затоки.

Глобальне потепління послабляє течію внаслідок збільшення об'єму талої прісної води з льодовиків Гренландії й Арктики, а також російських річок, що впадають у північну Атлантику. Останні зменшують солоність води, що створює труднощі для опускання холодної води і, як наслідок, уповільнює роботу механізму, який приводить течію у рух.

4. Вплив

При виході з Мексиканської затоки у Флоридську протоку швидкість переміщення води сягає 80 -- 120 морських миль на добу (5-9 км/год). Температура поверхневих вод 27 °C, солоність -- 36,5‰. В океані Гольфстрім також рухається зі швидкістю 6 км/год (іноді до 10 км/год) в північному напрямку, уздовж краю материкової мілини Північної Америки, а біля мису Гаттерас відхиляється на північний схід, до Ньюфаундлендської банки. Тут його швидкість зменшується до 3-4 км/год. Ширина течії на півдні -- 75 км, біля мису Гаттерас -- 110-120 км. Товщина потоку -- 700-800 м, поступово зменшуючись на північ. Під час руху Гольфстрім утворює численні меандри, а в самому потоці на східному кордоні розвиваються циклічні кругообіги, що можуть відокремлюватись та самостійно рухатись на північ. гольфстрім соль тепло атлантичний

Гольфстрім несе великий запас тепла й солей. Середня річна температура води на поверхні становить 25--26 °C, на глибинах 400 м температура 10--12 °C. Солоність 36,2--36,4‰, максимальна -- 36,5‰, спостерігається на глибині 200 м.

Витрати води Гольфстрімом становлять 50 млн мі/с з тепловою потужністю 1,4 * 1015 Ват. Це дорівнює потужності 1 млн сучасних АЕС.

5. Залежність від вітрів

Гольфстрім впливає на клімат східного узбережжя Північної Америки від Флориди до Ньюфаундленду і західного узбережжя Європи. Система теплих течій Гольфстріму також значно впливає на гідрологічні та біологічні характеристики як морів, так і власне Північного Льодовитого океану. Маси теплої води обігрівають повітряні маси над ними, які західні вітри переносять до Європи. Відхилення температури повітря від середніх широтних величин у січні у Норвегії сягають 15-20 °C, у Мурманську -- більше 11 °C.

6. Дослідження

Зміни температури води в потоці залежать від коливань сили пасатних вітрів, що наганяють теплі тропічні води в Мексиканську затоку. Посилення північно-східного пасату позначається на підвищенні температури Гольфстріму через 3--6 місяців, а посилення південно-східного пасату -- через 6--9 місяців. За підвищенням температури наступають періоди охолодження, пов'язані з тим, що посилення пасатів одночасно спричинює охолодження поверхні океану. Біля берегів Африки піднімаються з глибин холодні води. Періоди зниження температури Гольфстріму відбуваються через 9--11 місяців після посилення північно-східного пасату і через 10--12 місяців після посилення південно-східного пасату.

Течію відкрила в 1513 році іспанська експедиція Понсе де Леона. Перші дослідження течії були розпочаті з посиленням судноплавства біля берегів Північної Америки у XVIII столітті. У 1768 році Бенджамін Франклін зацікавився тим фактом, що поштові кораблі з Англії йдуть до Америки північним шляхом на кілька тижнів довше ніж південним напрямком. Складена ним карта була видана в 1770 році в Англії, у 1778 році у Франції, у 1786 році в Сполучених Штатах Америки. Саме він дав течії назву -- «течія із затоки» (англ. Gulf Stream).

Систематичне дослідження Гольфстріму розпочато в середині XX століття. Уперше суттєве зменшення потужності течії зареєстровано в 1998 році. Нині науковці намагаються з'ясувати, чи процес послаблення потужності є короткочасним чи довготривалим.

Размещено на Allbest.ru