Поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

УДК 551.435.2 (292.452)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

ПОВЕРХНІ ВИРІВНЮВАННЯ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ

Спеціальність 11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія

КАДНІЧАНСЬКИЙ ДМИТРО АНАТОЛІЙОВИЧ

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Кравчук Ярослав Софронович, кандидат географічних наук, професор, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії.

Офіційні опоненти:

Палієнко Валентина Петрівна, доктор географічних наук, професор, Інститут географії НАН України, заступник директора, завідувач відділу геоморфології;

Стецюк Володимир Васильович, доктор географічних наук, професор, кафедра землезнавства та геоморфології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Захист відбудеться 16 січня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 17).

Автореферат розісланий 15 грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент Горішний П.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток рельєфу земної поверхні відбувається в протиборстві головних рельєфоутворюючих та рельєфозмінюючих сил - ендогенних та екзогенних. Тектонічні сили створюють великі та менші первинні нерівності земної поверхні - макроструктури, які з моменту їх виникнення піддаються дії екзогенних процесів денудації та акумуляції. Під дією тектонічних та екзогенних сил, складного накладання на морфоструктури морфоскульптурних компонентів формується рельєф земної поверхні, створюється та чи інша геоморфологічна структура (геоморфоструктура).

Дія екзогенних процесів на вихідні геоморфоструктури є нерівнозначною. Вони можуть викликати і розчленування, і вирівнювання рельєфу. В умовах високої компенсації ендогенних процесів екзогенними вирівнювання поступово знищує нерівності як тектонічні, так і створені екзогенними розчленуваннями. Так формуються поверхні, які в своїй еволюції наближаються до поверхні ідеального гравітаційного поля Землі. Релікти цих поверхонь спостерігаються повсюдно на Земній кулі. Наявність поверхонь вирівнювання характерна й для Українських Карпат, зокрема й для Передкарпаття.

Проблема утворення на місці розчленованого рельєфу вирівняного - одна з важливих проблем теоретичної та регіональної геоморфології. Актуальність проблеми не послаблюється й зараз, її різноманітні аспекти - у центрі уваги геоморфологів, географів та геологів.

Тому найбільша увага дослідників зосереджена на трьох теоретичних аспектах проблеми:

Встановлення віку видимих, похованих і відкопуваних поверхонь вирівнювання.

Закономірності розповсюдження поверхонь вирівнювання того чи іншого віку та генезису і можливості їх кореляції.

Походження поверхонь вирівнювання й механізми їх вироблення в різних морфоструктурних і морфокліматичних умовах.

При розгляді цих аспектів створюється уява про число, тривалість та зміну геоморфологічних циклів та їх стадій в історії Землі та її великих регіонів, тобто уява про геоморфологічну хронологію та еволюцію.

Формування різновікових поверхонь вирівнювання відбувалося і в Українських Карпатах та у Передкарпатті зокрема. Дослідженням цих поверхонь займалися вчені Г. Тейсейр, П.М. Цись, І.Д. Гофштейн, М.С. Демедюк, Я.С. Кравчук.

Актуальність теми зумовлена існуванням проблем еволюції поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття, зокрема їх кількості та віку. Тому виникла потреба використати результати попередніх дослідників, дані фондових і літературних джерел та власних польових і картографічних досліджень, щоб за допомогою запропонованої методики пояснити аспекти розвитку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов`язана з кафедральною тематикою і тематикою робіт лабораторії інженерно-геоморфологічних досліджень кафедри геоморфології і палеогеографії (з 2000 року - лабораторія інженерно-географічних, природоохоронних і туристичних досліджень). Геоморфологічні дослідження, які проведені автором, увійшли до звітів з держбюджетних тем: "Геоморфологічні основи і технології планування природоохоронних і рекреаційних територій Карпатського регіону" (номер державної реєстрації 0100U001457), "Розробка методики і легенд для геоморфологічного картографування території України" (номер державної реєстрації 0103U001911), а також до кафедральних тем "Еволюція рельєфу контактної зони Східноєвропейської платформи і Карпатської геосинкліналі" (номер державної реєстрації 0103U001079), "Геоморфологічні і палеогеографічні проблеми західного регіону України" (номер державної реєстрації 0105U004920).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - дослідити просторові і часові закономірності будови і розвитку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Для досягнення поставленої мети потрібно було вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати матеріали попередніх дослідників з проблем поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття;

2. Удосконалити методику дослідження поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття;

3. Провести морфогенетичний аналіз поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття:

3.1 Дослідити морфологічні особливості поверхонь вирівнювання на основі побудови морфометричних карт та аналізу морфометричних показників.

3.2 З'ясувати проблеми генезису та віку поверхонь вирівнювання.

Об`єкт дослідження - поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття.

Предмет дослідження - кількісні та якісні показники розвитку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Фактичний матеріал. В основі дисертаційного дослідження - дані публікацій українських та закордонних авторів; матеріали геологічних робіт організацій: "Комплексна еколого-геологічна партія ДП "Західукргеологія" та "Львівська геологічна експедиція"; результати власних польових та камеральних досліджень.

Методи дослідження, використані в роботі, належать до загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення тощо), геоморфологічних (морфологічний, порівняльно-морфологічний, морфоструктурний тощо) та методів інших наук (картографічні, математичні та ін.)

Наукова новизна отриманих результатів.

ѕ удосконалено методику вивчення поверхонь вирівнювання, зокрема вперше для вивчення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття складено морфометеричні карти: вершинних поверхонь та відносних висот;

ѕ встановлено просторове розташування поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття та уточнено межі їхніх останців завдяки побудові та аналізу карт вершинних поверхонь та відносних висот, 3d-моделі рельєфу Українського Передкарпаття;

ѕ на основі інтерпретації морфометричних побудов з геоморфологічною картою, аналізі геолого-геоморфологічних профілів за результатами буріння розглянуто проблемні питання формування поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття, зокрема встановлено, що процес вирівнювання одночасно відбувався у різних структурно-літологічних зонах (Внутрішнє і Зовнішнє Передкарпаття, окраїна Східно-Європейської платформи).

Практичне значення отриманих результатів. Результати проведених досліджень можуть бути використані: 1) для складання геоморфологічних карт під час проведення геологічних зйомок; 2) у природоохоронній справі для обґрунтування меж природоохоронних об'єктів; 3) при вивченні сучасних морфодинамічних процесів.

Методичні напрацювання можна використовувати на практичних заняттях з курсів "Геоморфологічне картографування", "Основні проблеми геоморфології", "Морфологічний аналіз" та ін., під час проходження навчально-виробничих практик студентів географічного факультету.

Особистий внесок здобувача. Робота є результатом самостійних досліджень, проведених автором у 2000-2008 роках. Дослідження виконані на основі власних польових та камеральних робіт, а також літературних та фондових даних, що стосуються теми та території дослідження. Автором складено й проаналізовано карти вершинних поверхонь та відносних висот, побудовані цифрова модель рельєфу, геоморфологічні профілі, зроблено їхній аналіз, встановлено закономірності просторового розташування поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття та фактори їх формування.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень оприлюднені на:

1) міжнародній науково-практичній конференції "Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне і майбутнє" (До 50-річчя кафедри геоморфології і палеогеографії Львівського національного університету імені Івана Франка, Львів, 2000);

2) міжнародній конференції до 120-річчя географії у Львівському університеті (24-26 вересня 2003 р.);

3) третьому міжнародному семінарі "Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій" (смт Ворохта Івано-Франківської обл., 11-14 вересня 2008 р.);

4) звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Львівського національного університету імені Івана Франка (м. Львів, 2001, 2002, 2003, 2004, 2006, 2007, 2008);

5) на наукових семінарах кафедри геоморфології і палеогеографії (м. Львів, 2001, 2002, 2003, 2005, 2006, 2007, 2008).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 робіт, з них 4 у наукових журналах, рекомендованих ВАК як фахові, 3 у матеріалах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури (186 найменування), містить 42 рисунки (21 світлину, 16 карт і картосхем), 3 таблиці. Текст основної частини дисертації викладений на 105 сторінках. Загальний обсяг роботи становить 139 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані актуальність, мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкриті наукова новизна і практичне значення отриманих результатів. поверхня вирівнювання передкарпаття генезис

У першому розділі "Теоретичні аспекти дослідження поверхонь вирівнювання" розглянуто питання термінології поверхонь вирівнювання та результати досліджень поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття попередніми дослідниками.

У процесі безперервного розвитку рельєфу одні ділянки перебувають під впливом тектонічних рухів (внаслідок чого відбуваються процеси горотворення), інші - перебувають у стані тектонічного спокою. На цих ділянках переважають екзогенні процеси, які викликають і розчленування, і вирівнювання. Внаслідок вирівнювання рельєфу утворюються поверхні вирівнювання. Слід сказати, що умови, в яких утворюються поверхні вирівнювання і механізми їх утворення, різноманітні. Це веде до утворення відмінних одна від одної за морфологією, генезисом та віком поверхонь вирівнювання. Тому в геоморфологічній науці існує багато різних теорій, що стосуються поверхонь вирівнювання. Ці теорії як заперечують, так і доповнюють одна одну.

Класичними роботами в світовій геоморфології щодо поверхонь вирівнювання вважаються праці В.М. Девіса, В. Пенка, Л. Кінга. Серед геоморфологів поверхнями вирівнювання займались такі вчені як: Ананьєв Г.С., Варсанофьєва В.А., Герасімов І.П., Гофштейн І.Д., Демедюк М.С., Калінін А.М., Кравчук Я.С., Маринич О.М., Марков К.К., Мещеряков Ю.А., Наумов А.Д., Ніконова Р.І., Палієнко В.П., Піотровський М.В., Рудницький С.Л., Сваричевська З.А., Селіверстов Ю.П., Спиридонов А.І., Тімофєєв Д.А., Флоренсов Н.А., Худяков Г.І., Цись П.М. та інші. В їхніх працях детально викладено матеріали про поверхні вирівнювання різних територій (в тому числі й Українського Передкарпаття) й розглядається багато аспектів, зокрема, роль поверхонь вирівнювання в сучасному і давньому рельєфі, способи їх утворення, геологічний вік, використання результатів їх вивчення для кількісної характеристики неотектонічних рухів та вирішення прикладних завдань та ін. Велика увага в цих працях звернена на термінологію поверхонь вирівнювання, хоча щодо цього є багато розбіжностей, які перешкоджають взаєморозумінню дослідників. Наприклад, створений Тімофєєвим Д.А. словник включає більше 300 термінів.

Вивчення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття розпочато ще в першому десятиріччі ХХ ст. Найважливіші відомості про поверхні вирівнювання в Передкарпатті подаються у працях Г. Тейсейра, П.М. Цися, І.Д. Гофштейна, М.С. Демедюка, Я.С. Кравчука. У них зібраний великий фактичний матеріал і висловлені цікаві думки про походження, особливості поширення і вік поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Усі попередні дослідники виділяли в Передкарпатті дві різновікові поверхні вирівнювання. Проте вони по-різному визначали їхній вік. Г. Тейсейр виділяв високий терасовий рівень (рівень Лоєвої), який зачислював до пліоцену, та найвищий рівень, який згодом І.Д. Гофштейн назвав рівнем Красної.

П.М. Цись заперечив, що рівень Лоєвої (назва від с. Лоєва), як вважав Г. Тейсейр, є пліоценовим. Протягом пліоцену тут могла існувати денудаційно-акумулятивна рівнина, нерівний цоколь якої був похований під алювіальними відкладами. П.М. Цись зазначав, що Передкарпатський рівень треба зіставляти з 150-200-метровим денудаційним рівнем вулканічних передгір'їв Закарпаття. Він висловив думку про еоплейстоценовий вік поверхні вирівнювання Лоєвої.

І.Д. Гофштейн також заперечував пліоценовий вік рівня Лоєвої. Він, як і П.М. Цись, зачислював його до еоплейстоцену і зіставляв його з рівнем шостої надзаплавної тераси Дністра. Дослідник підтвердив існування в Передкарпатті давнішого рівня, його він назвав рівнем Красної, який зіставляв із сьомою терасою Дністра і визначав вік цієї поверхні як верхньопліоценовий. Такий вік поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття також підтвердили М.С. Демедюк та Я.С. Кравчук.

Еоплейстоценовий вік рівня Лоєвої доведено також сучасними дослідженнями групи польських та українських науковців, зокрема А.Б. Богуцьким та А.М. Яцишиним.

Щодо генезису поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття Г. Тейсейр висловив думку про існування "Передкарпатського пліоценового пенеплену". Це уявлення заперечили подальші дослідники. Вони вважали, що обидві поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття - рівня Красної та рівня Лоєвої - є полігенетичними, тобто денудаційно-акумулятивними.

Проведені нами дослідження свідчать, що обидві поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття - рівня Красної та рівня Лоєвої - є полігенетичними, тобто денудаційно-акумулятивними.

У другому розділі "Методика дослідження поверхонь вирівнювання" описано методику дослідження поверхонь вирівнювання.

Нами запропоновано наступний алгоритм вивчення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття:

1) вивчення морфологічних особливостей поверхонь вирівнювання за допомогою побудови морфометричних карт - вершинних поверхонь, відносних висот, системи гіпсометричних профілів, а також цифрової моделі рельєфу. Дані побудови дозволили пояснити питання кількості, збереженості та розповсюдження поверхонь вирівнювання в Українському Передкарпатті;

2) визначення генезису поверхонь вирівнювання. Для цього проаналізовано комплекс геолого-геоморфологічних показників. Зокрема пропонуємо аналіз даних буріння та побудову геолого-геоморфологічних профілів, що дозволить з'ясувати механізми утворення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття;

3) визначення віку поверхонь вирівнювання. Для визначення віку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття зіставлено їх з терасовими комплексами, вік яких вже є визначеним. У Прибескидському Передкарпатті також можливе зіставлення з льодовиковими відкладами. Зробити висновки про вік поверхонь вирівнювання можна завдяки аналізу покривних лесово-ґрунтових товщ терас Дністра у межах Передкарпаття.

У третьому розділі "Геоморфологічна будова Українського Передкарпаття" характеризуються: загальні риси рельєфу Українського Передкарпаття, морфоструктурні та морфоскульптурні особливості, геоморфологічне районування.

Передкарпаття - це підвищена денудаційно-акумулятивна нахилено-ступінчаста рівнина, якій в тектонічному відношенні відповідає Передкарпатський передовий прогин. Вона на віддаленні від гір зливається з Руською рівниною. Передкарпатя поділяється на три геоморфологічні підобласті: Прибескидське, Пригорганське (найбільш піднята підобласть) і Покутсько-Буковинське. Для Передкарпатської височини характерне чергування видовжених до Дністра межирічних височин, широких долин і улоговин. У південно-східній частині орографічні елементи набувають північно-західного - південно-східного напрямку. Смуга типового передгір`я виражена слабо: зовнішній край Карпат майже на всій території утворює уступ.

У Прибескидському Передкарпатті (у Внутрішній зоні) домінуючими є висоти 280-360м (68.3 %), 200-280м (14.1 %), 440-520 м (7.5 %). Абсолютні висоти зменшуються від Карпат до Руської рівнини і мінімальних значень досягають в Зовнішній зоні (200-280 м - 65.8 %, 280-360м - 34.2 %). Найвища вершина Прибескидського Передкарпаття г. Радич (519 м) розміщена східніше міста Добромиля. Переважними висотами у Зовнішній зоні прогину в межах Пригорганського Передкарпаття є висоти 280-360 м (відповідно 34,2 % і 50,7 %). На межиріччях Свічі-Болохівки, Сивки-Лімниці, Лімниці-Бистриці-Солотвинської, Ворони-Пруту, Пруту-Лючки зустрічаються ділянки з висотами 360-440 м (11,7 %), а на межиріччі Лукви-Бистриці-Солотвинської невелику площу займають ділянки з висотами більше 440 м (1,5 % від площі Зовнішньої зони). У Пригорганській частині Внутрішнього Передкарпаття абсолютні висоти значно більші, ніж у Прибескидській. Переважаючий фон тут припадає на ділянки з висотою 360-440 м (46,2 %), 440-520 м (21,0 %), 280-360 м (15,6 %). Переважна частина території Покутсько-Буковинського Передкарпаття зайнята абсолютними висотами 360-440 м (59,6 %), 440-520 м (19,1 %), 280-360 м (15,4 %). У межах Чернівецької (г. Цецина, 537 м) і Міжсіретської (558 м) височин трапляються ділянки з висотами 520-600 м (4,5 %). У долині Пруту на висоти менше 280 м припадає 1,4 % території.

Такий розподіл висот у Внутрішній та Зовнішній зонах обумовлює наявність у них і певних орографічних елементів. Значні площі у Зовнішньому Передкарпатті зайняті улоговинами (наприклад, Верхньодністерською, Калуською, Бистрицькою) і розширеними ділянками долин. У межах Внутрішнього Передкарпаття переважають підвищені межиріччя і навіть острівні низькогір`я - Майданське і Слободи-Рунгурської.

Як було сказано вище, найвищою ділянкою Передкарпатської височини є Пригорганське Передкарпаття. У сторону Прибескидського Передкарпаття (тобто на північний-захід) спостерігається різкий спад висот. Це пояснюється відмінністю Горганського і Бескидського неотектонічних регіонів. Внаслідок більшої тектонічної активності Горган і прилеглої частини Внутрішнього Передкарпаття тут фіксуються більші абсолютні та відносні висоти, ніж в Бескидському регіоні.

У Передкарпатті виділяють морфоструктури різних порядків. Морфоструктурою першого порядку є Передкарпатська височина - обернена морфоструктура, яка займає простір між Подільською височиною та гірським масивом Карпат. Передкарпатський гірський прогин сформувався як самостійна морфоструктура в міоцені. На північному заході ширина його досягає 50-60 км. В південно-східному напрямку він поступово звужується до 25-30 км.

До морфоструктур другого порядку, які зв`язані з верхнім структурним палеоген-неогеновим ярусом, відноситься Внутрішнє і Зовнішнє Передкарпаття. Межа між Внутрішньою і Зовнішньою зонами проходить по лінії насуву складчатих порід нижнього міоцену на сарматські відклади: с. Ходновичі, с. Опори, м. Калуш, м. Косів, с. Красноїльськ.

Морфоструктурами другого порядку, що ув`язуються з поперечним поділом фундаменту прогину, виступають Прибескидське, Пригорганське та Покутсько-Буковинське Передкарпаття. Границями поміж ними служать два регіональні поперечні розломи. Перший з них розділяє Прибескидське і Пригорганське Передкарпаття. Різними авторами він проводиться або в долині р. Стрий, або в долині р. Свічі, або ж на їх межиріччі. Межа поміж Пригорганським і Покутсько-Буковинським Передкарпаттям добре фіксується Покутським розривом на межиріччі річок Лючки і Пістинки. Ці морфоструктури є переважно прямими і успадкованими. Морфоструктури третього порядку в Передкарпатті приурочені до поперечних піднять, депресій та проміжних блоків.

Морфоскульптура Передкарпаття формувалась під дією водно-ерозійних, денудаційних, льодовикових, карстових та інших процесів. На основі аналізу рельєфу, його структурно-геологічної єдності і спільності походження, у межах Передкарпаття виділяють такі типи рельєфу:

1) долинно-терасовий; 2) улоговинно-терасовий; 3) зандрово-алювіальний; 4) моренно-флювіогляціально-ерозійний; 5) денудаційно-ерозійний; 6) денудаційно-акумулятивний; 7) денудаційно-акумулятивно-ерозійний; 8) структурно-ерозійно-зсувний; 9) структурних низькогір'їв.

Денудаційно-акумулятивні підвищені межирічні рівнини найбільш поширені в межах Пригорганського і Прибескидського Передкарпаття. Займають межиріччя приток Дністра. Переважна площа межиріч зайнята шостою надзаплавною терасою (поверхня Лоєвоі), частково п'ятою. Трапляються останці сьомої надзаплавної тераси (поверхня Красної).

Денудаційно-ерозійний рельєф (педименти) поширений вздовж північно-східних схилів крайового низькогір'я Карпат, а також вздовж схилів Майданського і Слобода Рунгурського низькогір'їв. Найбільш обширні ділянки педиментів сформувалися в пліоцен-еоплейстоценовий час, а пізніше були розчленовані долинами рік і потоків.

Денудаційно-акумулятивно-ерозійний тип рельєфу поширений на межиріччях Бистриці-Солотвинської-Бистриці-Надвірнянської, частково в межах Міжсіретської і Красноїльської височин. Височинний рельєф сильно розчленований потоками, балками і ярами, трапляються залишки денудаційно-акумулятивних поверхонь (високих терас) у вигляді пологовипуклих пригребеневих поверхонь.

При виділенні геоморфологічних реґіонів враховувалися морфоструктурні та морфоскульптурні особливості території. У трьох геоморфологічних підобластях виділяється 25 районів, частина з яких ділиться на підрайони.

Четвертий розділ "Морфогенетичний аналіз поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття". Детальний морфогенетичний аналіз підтвердив існування в Українському Передкарпатті двох поверхонь вирівнювання - рівня Красної та рівня Лоєвої. Наші висновки щодо віку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття ґрунтувалися на їхній прив'язці до терас Дністра. Звідси випливає висновок, що вік рівня Лоєвої - еоплейстоцен, а рівня Красної - верхній пліоцен.

Еоплейстоценовий вік рівня Лоєвої доведено також сучасними дослідженнями групи польських та українських науковців, зокрема А.Б. Богуцьким та А.М. Яцишиним. Як стверджує А.М. Яцишин, поверхня Лоєвої (шоста тераса) сформувалася до окського (нижньоплейстоценового) зледеніння. Про це свідчить той факт, що льодовик у нижньому плейстоцені перекривав припідняті поверхні межиріч Болозівки та Стривігору і Стривігору та Дністра, адже льодовикові відклади беруть участь у будові не лише п'ятої тераси, а й шостої.

Еоплейстоценовий вік алювію шостої тераси (рівень Лоєвої) підтверджується також завдяки аналізу покривних лесово-ґрунтових товщ терас Дністра у межах Передкарпаття. Покривна товща шостої тераси відкривається інтергляціальним викопним ґрунтом ("теплий" горизонт). Зокрема, у розрізі шостої тераси "Торгановичі 1" на алювії збереглися рештки викопного ґрунту типу "загвіздя" (мартоноський інтергляціал). Таким чином вище згадані автори зробили висновок, що час накопичення алювію шостої тераси припадає на еоплейстоцен.

Проведені нами дослідження свідчать, що обидві поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття - рівня Красної та рівня Лоєвої - є полігенетичними, тобто денудаційно-акумулятивними.

На основі опрацювання даних свердловин (буріння проводилося працівниками Львівської геологічної експедиції та Комплексної еколого-геологічної партії ДП Західукргеологія) складено і проаналізовано геолого-геоморфологічні профілі. Аналіз профілів показав, що алювій шостої та сьомої терас, які співставляються відповідно з рівнем Лоєвої та рівнем Красної, залягає на вирівняному корінному цоколі (див. рис. 2, 3). Потужність суглинково-галечникових відкладів, які вистеляють межирічні поверхні, становить 17-30 м. Велика кількість добре обкатаних галечників і валунів трапляється переважно на глибині 4-10 м. З віддаленням від гір кількість валунно-галечникового матеріалу і його розміри зменшуються. Переважні його скупчення знаходяться на глибині 0,8-1,5 м. На окремих ділянках розріз поверхневих відкладів повністю складений суглинками і глинами.

Слід відмітити, що вирівняний корінний цоколь має характерний нахил від гір в сторону Дністра. Про це свідчить зниження абсолютних відміток глибини залягання корінного цоколя в напрямку до Дністра (див. рис. 2, 3). Причому, процес вирівнювання одночасно відбувався у різних структурно-літологічних зонах (Внутрішнє і Зовнішнє Передкарпаття, окраїна Східно-Європейської платформи). З огляду на це, можна зробити висновки про механізм утворення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття. Карпатські ріки, виходячи з гір і, не маючи усталених долин, вільно блукали передгір'ям та зрізали корінний цоколь. Причому паралельно відбувалися процеси лінійної ерозії, площинного змиву, дефлюкції та ін. Одночасно проходила акумуляція алювію. Таким чином, можемо стверджувати про полігенетичний (денудаційно-акумулятивний) характер поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Упродовж пліоцену висхідні рухи в Карпатах і Передкарпатті змінювалися низхідними. Внаслідок зміни піднять та опускання в межах Передкарпаття відбувалися процеси денудаційного зрізу та одночасної акумуляції валунно-галечникового матеріалу. В цей час власне і сформувалася поверхня вирівнювання Красної. Наприкінці верхнього пліоцену відбувалися чергові, досить інтенсивні підняття Карпат, Передкарпаття і Волино-Поділля. Внаслідок цих піднять виникли значні врізи гідрографічної мережі в поверхню Красної (до 30-50 м). Після піднять настало довготривале послаблення глибинної ерозії, яке охопило і нижню частину плейстоцену. Переважала бічна ерозія, що сприяла розширенню днищ долин і знищенню старої тераси. Ці процеси зумовили вирівнювання Передкарпаття і створення еоплейстоценової денудаційно-акумулятивної поверхні Лоєвої.

Для вивчення морфологічних особливостей поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття ми застосували побудову крупномасштабних карт відносних висот і вершинних поверхонь. Також для з'ясування просторового розташування поверхонь вирівнювання зроблено об'ємну модель рельєфу масштабу 1:200 000 за допомогою комп'ютерної програми MapInfo 3.0. Отримані морфометричні карти дали змогу визначити просторове поширення вершинних поверхонь певних рівнів, визначити їхні абсолютні та відносні висоти, межі. До рівня Красної належать останці, абсолютні висоти яких коливаються в межах 485-660 м, відносні - 130-190 м. Вони мають відмінний генезис. Поверхні з вершинами Бжовач (575 м) і Цепцюра (530 м) на межиріччі обох Бистриць та підвищення з г. Радич (519 м) на межиріччі Вирви-Стривігора є залишками верхньопліоценової денудаційної поверхні. Останці поверхні Красної на межиріччях Свічі-Чечви (г. Залісся, 485 м) та Лімниці-Бистриці-Солотвинської (г. Красна, 589 м, г. Зелений Яр, 515 м) перекриті шаром валунно-галечникового матеріалу. Ці денудаційно-акумулятивні поверхні ув'язуються з рівнем сьомої надзаплавної тераси верхньопліоценових рік.

Таблиця 1. Розподіл абсолютних та відносних висот поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття по головних межиріччях

	Межиріччя	Рівень Лоєвої	Рівень Красної
		абс. висоти	відн. висоти	абс. висоти	відн. висоти
Прибескидське Передкарпаття	Болозівка-Стривігор	340-400	70-85	519	170-190
	Стривігор-Дністер	360-400	70-85	-	-
	Дністер-Бистриця Підбузька	370-400	70-85	-	-
	Бистриця Підбузька-Тисьмениця	360-400	70-85	-	-
	Тисьмениця-Стрий	360-400	70-85	-	-
	Стрий-Свіча	360-400	75-85	435	130
Пригорганське Передкарпаття	Свіча-Лімниця	380-450	70-110	485	130-140
	Лімниця-Бистриця Солотвинська	380-450	80-100-150	510-590	180-190
	Бистриця Солотвинська- Бистриця Надвірнянська	440-500	90-130	530-597	160-170
	Бистриця Надвірнянська-Прут	480-540	100-110	550-660	150
	Прут-Лючка	480-540	100-130	550-660	140-150
Покутсько-Буковинське Передкарпаття	Лючка-Пістинка	300-360	100-120	-	-
	Пістинка-Рибниця	380-390	100-120	-	-
	Рибниця-Черемош	380-390	100-120	-	-
	Прут-Сірет	360-420	100-110 120-150	531-537	250

До рівня Лоєвої відносяться вкриті давнім алювієм вододіли карпатських приток Дністра з вирівняним корінним цоколем. З цим рівнем співставляється шоста еоплейстоценова тераса. Абсолютні висоти поверхні 340-440 м в межах Прибескидського Передкарпаття, у Пригорганському Передкарпатті - 380-540 м, в Покутсько-Буковинському - 300-420 м. Відносні висоти коливаються в межах 70-100 м (Прибескидське Передкарпаття), 70-110-150 м (Пригорганське Передкарпаття), 100-120 м (Покутсько-Буковинське Передкарпаття) (див. табл. 1).

В Українському Передкарпатті поширені ділянки вирівняних поверхонь, на яких нема алювію. Це педименти. Вперше їхнє існування підтверджене Я.С. Кравчуком, який описуючи педименти Пригорганського Передкарпаття, довів, що їхні відносні та абсолютні висоти скрізь збігаються з висотами денудаційно-акумулятивної поверхні Лоєвої. Отже, сформувалися вони внаслідок поступового відступу схилів низькогір'я в час формування рівня Лоєвої.

ВИСНОВКИ

1. Проаналізовано підходи до вивчення еволюції поверхонь вирівнювання. Основними є: теорія пенепленізації (В.М. Девіс), теорія педипленізації (В. Пенк, Л. Кінг) та теорія полігенетичних поверхонь вирівнювання (Ю.А. Мещеряков, Д.А. Тімофєєв).

Також зроблено аналіз історії вивчення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття, визначено основні проблеми. Різними дослідниками доведено, що в Українському Передкарпатті існує дві поверхні вирівнювання - рівень Красної та рівень Лоєвої. Проблеми поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття повністю не вирішені. Перш за все потребують уточнення їх морфологічні особливості, оскільки ділянки поверхонь вирівнювання у Прибескидському, Пригорганському та Покутсько-Буковинському Передкарпатті знаходяться на різних абсолютних та відносних висотах, тому детальніше досліджувалися фрагменти поверхонь вирівнювання у всіх регіонах Передкарпаття. Це дало змогу підтвердити існування двох поверхонь вирівнювання (рівня Красної та рівня Лоєвої) та виділити їхні останці.

2. Удосконалено методику дослідження поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття. Нами запропоновано наступний алгоритм вивчення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття:

а) вивчення морфологічних особливостей поверхонь вирівнювання за допомогою побудови морфометричних карт - вершинних поверхонь, відносних висот, системи гіпсометричних профілів, а також цифрової моделі рельєфу. Дані побудови дозволяють вияснити питання кількості, збереженості та розповсюдження поверхонь вирівнювання в Українському Передкарпатті;

б) визначення генезису поверхонь вирівнювання. Проаналізовано комплекс геолого-геоморфологічних показників, зокрема зроблено аналіз даних буріння та побудовано геолого-геоморфологічні профілі, що дозволило пояснити механізми утворення поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття;

в) визначення віку поверхонь вирівнювання. Для визначення віку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття пропонуємо зіставляти їх з терасовими комплексами, вік яких вже є визначеним. У Прибескидському Передкарпатті також можливе зіставлення з льодовиковими відкладами. Зробити висновки про вік поверхонь вирівнювання можна завдяки аналізу покривних лесово-ґрунтових товщ терас Дністра у межах Передкарпаття.

3. Опрацьовано матеріали щодо геоморфологічної будови Українського Передкарпаття, зокрема, подано загальну характеристику рельєфу, морфоструктурні та морфоскульптурні особливості, наведено етапи розвитку рельєфу Українського Передкарпаття.

Передкарпатська височина - обернена морфоструктура першого порядку, яка розміщена між Подільською височиною та гірським поясом Карпат. Їй в тектонічному відношенні відповідає Передкарпатський передовий прогин і південна окраїна Руської платформи (на окремих ділянках). У межах Передкарпатської височини виділяють три геоморфологічні підобласті: Прибескидську (Північно-західну), Пригорганську (Центральну) і Покутсько-Буковинську (Південно-східну). Вони є морфоструктурами другого порядку. Морфоструктури третього порядку в Українському Передкарпатті приурочені до поперечних піднять, депресій та проміжних блоків.

На основі аналізу рельєфу, його структурно-геологічної єдності і спільності походження, у межах Передкарпаття виділено такі типи рельєфу: 1) долинно-терасовий; 2) улоговинно-терасовий; 3) зандрово-алювіальний; 4) моренно-флювіогляціально-ерозійний; 5) денудаційно-ерозійний; 6) денудаційно-акумулятивний; 7) денудаційно-акумулятивно-ерозійний; 8) cтруктурно-ерозійно-зсувний; 9) структурних низькогір'їв.

4. При вивченні поверхонь вирівнювання застосовано морфометричний метод, зокрема побудову карт вершинних поверхонь та відносних висот а також об'ємної моделі рельєфу масштабу 1:200 000 за допомогою комп'ютерної програми MapInfo 3.0.

Після завершення всіх морфометричних побудов зроблено аналіз, об`єктом якого стали межиріччя головних приток Дністра.

Отримані карти дозволили визначити просторове поширення вершинних поверхонь певних рівнів, визначити їхні абсолютні та відносні висоти, встановити межі тощо. Співставлення вищеназваних карт з геоморфологічною та картою четвертинних відкладів дало можливість судити про кількість, розповсюдження та морфологічні особливості поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Детальний морфогенетичний аналіз підтвердив існування в Українському Передкарпатті двох поверхонь вирівнювання - рівня Красної (верхній пліоцен) та рівня Лоєвої (еоплейстоцен).

До рівня Красної належать останці, абсолютні висоти яких коливаються в межах 485-660 м, відносні - 130-190 м. Вони мають відмінний генезис. Поверхні з вершинами Бжовач (575 м) і Цепцюра (530 м) на межиріччі обох Бистриць, підвищення з г. Радич (519 м) на межиріччі Вирви-Стривігора та вершини Спаська та Цецина біля Чернівців є залишками верхньопліоценової денудаційної поверхні. Останці поверхні Красної на межиріччях Свічі-Чечви (г. Залісся, 485 м) та Лімниці-Бистриці-Солотвинської (г. Красна, 589 м, г. Зелений Яр, 515 м) перекриті шаром валунно-галечникового матеріалу. Ці денудаційно-акумулятивні поверхні ув'язуються з рівнем сьомої надзаплавної тераси верхньопліоценових рік.

До рівня Лоєвої відносяться вкриті давнім алювієм вододіли карпатських приток Дністра з вирівняним корінним цоколем. З цим рівнем співставляється шоста еоплейстоценова тераса. Абсолютні висоти поверхні 340-440 м в межах Прибескидського Передкарпаття, у Пригорганському Передкарпатті - 380-540 м, в Покутсько-Буковинському - 30-420 м. Відносні висоти коливаються в межах 70-100 м (Прибескидське Передкарпаття), 70-110-150 м (Пригорганське Передкарпаття), 100-120 м (Покутсько-Буковинське Передкарпаття).

Одночасно з поверхнею Лоєвої формувалися вирівняні денудаційні поверхні - педименти. Вони знаходяться біля краю Карпат та біля підніжжя схилів низькогір'їв Слободи Рунгурської і Майданського.

Аналіз даних буріння, яке проводилося працівниками Львівської геологічної експедиції та Комплексної еколого-геологічної партії ДП Західукргеологія, показав, що алювій шостої та сьомої терас, які співставляються відповідно з рівнем Лоєвої та рівнем Красної, залягає на вирівняному корінному цоколі. Потужність суглинково-галечникових відкладів, які вистеляють межирічні поверхні, становить 17-30 м. Велика кількість добре обкатаних галечників і валунів трапляється переважно на глибині 4-10 м. З віддаленням від гір кількість валунно-галечникового матеріалу і його розміри зменшуються. Переважні його скупчення знаходяться на глибині 0,8-1,5 м. На окремих ділянках розріз поверхневих відкладів повністю складений суглинками і глинами.

Все це свідчить про одночасні процеси денудаційного зрізу та акумуляції алювію. Отже, процес вирівнювання одночасно відбувався у різних структурно-літологічних зонах (Внутрішнє і Зовнішнє Передкарпаття, окраїна Східно-Європейської платформи). Таким чином, можемо стверджувати про полігенетичний характер поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У НАСТУПНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Каднічанський Д.А. Поверхні вирівнювання Північно-західного Передкарпаття / Д.А. Каднічанський // Вісник Львів. у-ту. Сер. геогр. - 2001. - Вип. 28. - С. 122-126.

2. Каднічанський Д.А. Поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття: історія вивчення, основні проблеми / Д.А. Каднічанський // Наукові записки Терноп. держ. пед. у-ту. Серія: Географія. - 2002. - №1 - С. 24-27.

3. Каднічанський Д.А. З історії вивчення поверхонь вирівнювання Українських Карпат / Д.А. Каднічанський // Вісник ЛНУ. Сер. геогр. - 2002. - Вип. 29, ч. 1. - С. 131-135.

4. Каднічанський Д.А. Морфогенетичний аналіз поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття / Д.А. Каднічанський // Вісник Львів. у-ту. Сер. геогр. - 2008. - Вип. 35. - С. 118-129.

5. Каднічанський Д.А. Застосування морфометричних методів під час вивчення поверхонь вирівнювання (на прикладі Прибескидського Передкарпаття) / Д.А. Каднічанський // Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. Матеріали міжнар. наук. -практ. конф. до 50-річчя кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ ім. І. Франка (18-20 жовтня 2000 р.) - Львів: Видавн. Центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. - С. 157-159.

6. Каднічанський Д.А. Використання морфометричних карт при вивченні поверхонь вирівнювання (на прикладі Українського Передкарпаття) / Д.А. Каднічанський // Матеріали міжнародної конференції до 120-річчя географії у Львівському університеті (24-26 вересня 2003 року). - Львів: В-чий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. - 381-383 с.

7. Каднічанський Д.А. Поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття / Д.А. Каднічанський // Матеріали третього міжнародного семінару "Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій" (Ворохта, 11-14 вересня 2008 р.). - Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2008. - С. 293-301.

АНОТАЦІЯ

Каднічанський Д.А. Поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 - геоморфологія і палеогеографія. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2008.

Об`єктом дисертаційного дослідження є поверхні вирівнювання Українського Передкарпаття, предметом - кількісні та якісні показники розвитку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

У дисертації обґрунтовано аспекти розвитку поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття. Запропоновано методику вивчення. При дослідженні використано результати попередніх дослідників, дані фондових і літературних джерел та власних польових і картографічних досліджень. Проведено морфогенетичний аналіз поверхонь вирівнювання.

Проведені дослідження підтвердили існування в Українському Передкарпатті двох поверхонь вирівнювання - рівня Красної (верхній пліоцен) та рівня Лоєвої (еоплейстоцен), а також педиментів, які формувалися одночасно із рівнем Лоєвої.

Аналіз даних буріння показав, що алювій шостої та сьомої терас, які співставляються відповідно з рівнем Лоєвої та рівнем Красної, залягає на вирівняному корінному цоколі. Це свідчить про те, що під час формування поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття відбувалися одночасні процеси денудаційного зрізу та акумуляції алювію. Таким чином, можемо стверджувати про полігенетичний характер поверхонь вирівнювання Українського Передкарпаття.

Ключові слова: поверхні вирівнювання, пенеплен, педимент, морфологія, вік, генезис,

АННОТАЦИЯ

Кадничанский Д.А. Поверхности выравнивания Украинского Предкарпатья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата географических наук по специальности 11.00.04 - геоморфология и палеогеография. Львовский национальный университет имени Ивана Франко, Львов, 2008.

Объектом диссертационного исследования являются поверхности выравнивания Украинского Предкарпатья, предметом - количественные и качественные показатели развития поверхностей выравнивания Украинского Предкарпатья.

В диссертации обосновано аспекты развития поверхностей выравнивания Украинского Предкарпатья. Предложено методику исследований. При исследованиях использовано результаты предыдущих исследователей, данные фондовых и литературных источников и собственных полевых и картографических исследований. Проведено морфогенетический анализ поверхностей выравнивания Украинского Предкарпатья.

Даные исследования подтвердили существование в Украинском Предкарпатье двух поверхностей выравнивания - уровня Красной (верхний плиоцен) и уровня Лоэвой (эоплейстоцен), а также педиментов, которые формировались вместе с уровнем Лоевой.

Анализ данных бурения показал, что алювый шестой и седьмой террас лежит на выровненном коренном цоколе. Это говорит о том, что во время формирования поверхностей выравнивания Украинского Предкарпатья происходили одновременно процессы денудационного среза и аккумуляции аллювия. Таким образом, можем утверждать о полигенетическом характере поверхностей выравнивания Украинского Предкарпатья.

Ключевые слова: поверхности выравнивания, пенеплен, педимент, морфология, возраст, генезис.

ANNOTATION

Kadnichanskiy D.A. Тhe leveling surfaces of the Ukrainian Peredkarpattya. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of candidate of geographic science according to the specialty 11.00.04 - geomorphology and paleogeography. - Lviv National University after Ivan Franko, Lviv, 2008.

Objects of the dissertation research are leveling surfaces of the Ukrainian Peredkarpattya, objective laws of the spatial location of the leveling surfaces of the Ukrainian Peredkarpattya, correlation and peculiarities of their display and their forming factors.

The aspects of the development of the leveling surfaces of the Ukrainian Peredkarpattya are motivated in the dissertation. The methodology of the research is offered. During the exploration we used the research results of other scientists, data from the library reserves and literary resources as well as our own field and cartography researches. The morphogenetic analysis of the leveling surfaces of the Ukrainian Peredkarpattya was done.

The undertaken explorations confirmed that there are two leveling surfaces existing in Ukrainian Peredkarpattya - Krasna Level (overhead pliocene) and Loyeva Level (eopleystocen), and also the pediments which were formed simultaneously with Loyeva Level.

The analysis of the information of the drilling showed that alluvium of the sixth and seventh terraces which co-stand with Loyeva and Krasna Levels accordingly lies on the smoothed fundamental base. This testifies the simultaneous processes of denudation and accumulation of alluvium. This way we can confirm the polygenetic character of the leveling surfaces of the Ukrainian Peredkarpattya.

Key words: leveling surfaces, pediment, morfology, age, genesis.

Размещено на Allbest.ru