Геолого-економічні та екологічні аспекти нафтогазовидобування в Прикаспійському регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Національна Академія наук України

Міністерство України з питань надзвичайних

ситуацій та у справах захисту населення від

наслідків Чорнобильської катастрофи

ІНСТИТУТ ГЕОХІМІЇ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Спеціальність 04.00.19 - Економічна геологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора геологічних наук

Геолого-економічні та екологічні аспекти нафтогазовидобування в Прикаспійському регіоні

Алієв Расім Наджаф Огли

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті геохімії навколишнього середовища Національної академії наук України і Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, м. Київ.

Науковий консультант

доктор технічних наук, член-кореспондент НАН України Лисиченко Георгій Віталійович, заступник директора Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України.

Офіційні опоненти:

доктор геолого-мінералогічних наук, академік НАН України, професор Шнюков Євген Федорович, керівник Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України;

доктор геолого-мінералогічних наук, член-кореспондент НАН України, професор Павлюк Мирослав Іванович, директор Інституту геології і геохімії горючих копалин НАН України;

доктор геолого-мінералогічних наук Суярко Василь Григорович, професор кафедри видобування нафти і газу Полтавського національного технічного університету МОН України.

Захист відбудеться 27.10.2009 р. о 11_ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.192.02 Інституту геохімії навколишнього середовища НАН та МНС України за адресою: 03680, м. Київ-142, просп. Палладіна, 34 а.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України за адресою: 03680, м. Київ-142, просп. Палладіна, 34.

Автореферат розісланий 24.09. 2009 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.192.02.

кандидат геолого-мінералогічних наук ____________Семенюк М.П.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Каспійський регіон у XXI столітті, завдяки реалізації грандіозних проектів із розробки вуглеводневих ресурсів, перетворився в один з головних стратегічних районів світу. Головне багатство Каспію - нафта та газ. Підтверджені промислові запаси нафти складають близько 30 млрд тонн, а прогнозні запаси оцінюються в 100 млрд тонн, поступаючись за величиною лише Близькому Сходу та Росії. Очікується, що подальша розвідка родовищ Каспію, як зараз, так і в майбутньому, приведе до збільшення існуючих достовірних запасів. Провідне місце в реалізації цих нафтогазових проектів займає Азербайджан.

Після здобуття незалежності, у роки, що минули за розпадом СРСР, Азербайджан пережив важку економічну кризу, яка проявилась у різкому спаді економіки, зниженні ділової активності населення та його зубожінні. Проте за останнє десятиріччя Азербайджан поступово зміцнив свою державну незалежність, стабілізував суспільно-політичний устрій, просунувся на шляху розвитку демократії. Він активно розвиває принципи ринкової економіки, яка ґрунтується на реалізації нафто-газової стратегії. Це дозволило країні зайняти одне з провідних місць у геополітиці Кавказу і Каспійського регіону. Усе це забезпечує сприятливі умови для інтеграції держави у світову економіку.

Нині Азербайджан став центром стратегічних інтересів США, країн Європи та Азії не тільки через значні запаси ресурсів нафти і газу у Каспійському басейні, але й у зв'язку з його вигідним географічним розташуванням в Євразійському транспортному коридорі. Інтерес до освоєння ресурсів Каспійського регіону з боку іноземних інвесторів з кожним роком зростає. У цьому контексті Україна розглядається як потенційний стратегічний партнер Азербайджану в спільних проектах транспортування нафти та газу до Європи.

Освоєння родовищ вуглеводнів у Прикаспійському регіоні вимагає практичного вирішення значної кількості різноманітних та пов'язаних між собою питань (організаційних, технічних, економічних, екологічних, правових, технологічних та ін.), серед яких особливе місце належить охороні навколишнього середовища. Екологічна політика, що проводиться Азербайджаном при освоєнні родовищ вуглеводнів, зокрема на шельфі Каспійського моря, базується на системному підході, у якому послідовність прийнятих рішень визначена у вигляді ієрархії «політика-наука-техніка». Пріоритетність екологічних показників визначає спектр наукових досліджень, які повинні бути спрямовані на одержання економічно прийнятних технологічних та технічних рішень, що відповідали б критеріям екологічної безпеки та сприяли б сталому соціально-економічному розвитку держави. Проте, як показує аналіз наявних літературних даних, вивченість процесів формування забруднень у зонах впливу об'єктів нафтовидобутку в Азербайджані в даний час залишається ще недостатньою. Потребують подальшого вивчення механізми надходження в зовнішнє середовище нафтових вуглеводнів, важких металів та природних радіонуклідів, що в різних фізико-географічних та геолого-структурних зонах мають свої особливості. Особливо складні єкономічні та екологічні проблеми виникають при видобуванні нафти та газу в акваторії Каспійського моря.

Накопичений в Азербайджані досвід освоєння родовищ ресурсів вуглеводнів у Каспійському морі та прилеглих територіях, а також апробовані сучасні технології щодо практичної реалізації природоохоронних заходів при ліквідації розливів нафти, становлять значний інтерес також і для України. Вона тільки приступає до розробки родовищ нафти та газу в Чорному та Азовському морях. Міждержавна організація, членами якої є Грузія - Україна - Азербайджан - Молдова (ГУАМ), у рамках укладених між ними політичних домовленостей повинна розробити спільні плани дій при екологічних катастрофах на Каспійському та Чорному морях. Дана робота буде сприяти успішному вирішенню цих економічних і міждержавних проблем.

У зв'язку з зазначеним, тема дисертаційної роботи, що присвячена вирішенню завдань освоєння покладів нафти та газу на морі і суходолі Прикаспійського регіону, є актуальною науковою та стратегічно важливою проблемою не тільки для Азербайджану, але й для держав-партнерів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках державних програм: «Розвиток і впровадження альтернативних джерел енергії в Азербайджані», «Розвиток паливно-енергетичного комплексу в Азербайджані на період 2005-2015 роки», «Оздоровлення екологічної ситуації на Апшеронському півострові», «Зменшення бідності населення шляхом здійснення комплексних заходів щодо розвитку промисловості в Азербайджані». Певна частина дисертації виконана в рамках реалізації завдань Кіотського протоколу щодо зменшення викидів в атмосферу газів, які призводять до парникового ефекту (ратифікований Азербайджаном у 2000 р.).

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи є вирішення важливої наукової проблеми, яка пов'язана з комплексною геолого-економічною та екологічною оцінкою ресурсної бази родовищ вуглеводнів у Прикаспійському регіоні та перспектив її розвитку в межах території Азербайджану, на основі якої здійснена розробка наукових основ стратегії освоєння родовищ на принципах стійкого розвитку із впровадженням конкретних технологічних рішень щодо захисту водного та повітряного просторів від забруднень.

Для досягнення мети необхідно було розв'язати такі задачі:

вивчити та узагальнити фактори формування антропогенного навантаження в нафтогазовому секторі Азербайджану (при видобуванні вуглеводнів у морі та на суходолі) на всіх етапах господарського циклу - розвідка, видобуток, транспортування, переробка сировини, утилізація відходів;

оцінити сучасний стан навколишнього середовища Каспійського моря і прилеглого суходолу та виявити тенденції щодо змін, які відбуваються у зв'язку з нафтогазодобуванням;

розробити еколого-економічний прогноз збитків рекреаційним ресурсам узбережжя Каспійського моря у зв'язку з нафтогазовидобуванням;

розробити методологію ранньої діагностики критичних (катастрофічних) станів екосистеми моря та окремих його акваторій;

створити екологічно безпечні и економічно рентабельні технічні засоби та технології з питань охорони від забруднення прилеглого суходолу, водного та повітряного басейнів;

обґрунтувати наукову геолого-економічну та еколого-економічну стратегію роботи нафтопошукових, нафторозвідувальних і нафтогазовидобувних підприємств, які здійснюють свою діяльність як на Каспії, так і на прилеглому суходолі.

Об'єкт дослідження: геолого-економічні та екологічні проблеми освоєння ресурсної бази родовищ вуглеводнів у Прикаспійському регіоні в межах території Азербайджану.

Предмет дослідження: природно-ресурсний потенціал Каспійського моря та прилеглого суходолу з визначенням факторів та процесів формування антропогенного навантаження в нафтогазовому секторі Азербайджану.

Методи дослідження. При виконанні роботи застосовувався комплекс традиційних та сучасних методів досліджень: літологічний, стратиграфічний, геохімічний та геолого-структурний аналізи, палеогеографічні побудови, сейсмотектонічне зондування та гравірозвідувальні дослідження; гідрохімічний аналіз, методи економічного аналізу та екологічного оцінювання стану довкілля, статистичної та комп'ютерної обробки інформації.

Наукова новизна одержаних результатів. Вирішено важливу наукову проблему в галузі економічної геології - на принципах стійкого розвитку розроблена нова стратегія освоєння родовищ вуглеводнів в Азербайджані, що враховує: геолого-економічні показники вихідного стану родовищ, результати оцінок ступеня екологічного впливу нафто- газовидобування на навколишнє середовище Каспійського моря та прилеглого суходолу, результати геолого-еколого-економічного аналізу щодо доцільності розробки нафтогазових родовищ в залежності від антропогенних чинників, а також геолого-еколого-економічні аспекти забруднення моря, яке зумовлене діяльністю нафтопошукових, нафторозвідувальних і нафтогазовидобувних підприємств республіки.

У процесі виконання досліджень отримані такі найвагоміші наукові результати:

вперше на основі аналізу даних сейсмостратиграфічних досліджень комплексно оцінено стан, динаміку та тенденції щодо перспектив нарощування видобутку нафти до 30 млн тонн і газу до 30-50 млрд м3 в Прикаспійському регіоні Азербайджану та виконано районування нафтогазоносних структур з прогнозною оцінкою родовищ вуглеводнів щодо економічної ефективності їх видобування;

вперше виявлені чинники формування антропогенного навантаження на морське середовище і прилеглий суходіл від функціонування всіх складових господарського нафтогазового комплексу Азербайджану, що дозволило оцінити вихідний геоекологічний стан навколишнього середовища Каспійського моря і прилеглого суходолу;

виконано прогноз геолого-еколого-економічних наслідків при освоєнні родовищ вуглеводнів в Прикаспійському регіоні, у тому числі оцінено збитки від розливів нафти та запропоновано методику розрахунку економічної ефективності від впровадження природоохоронних заходів;

розроблено технологічні засоби щодо збору нафти та нафтопродуктів з грифонів, поверхні ґрунту і води, а також створено обладнання для одержання електроенергії у важкодоступних місцях, що розглядається як альтернативне екологічно чисте джерело енергії (захищене патентами);

розроблено та вперше застосовано методику оцінки гpанулометpичного складу пісковиків, що забезпечує визначення їх колекторських властивостей (пористість, проникність, каpбонатність та ін.), впровадження якої дає значний економічний ефект при підрахунках запасів нафти і газу у колекторах цього типу (підтверджений економічний ефект склав біля 49 млн доларів США);

визначені основні джерела загроз геоекосистемі Каспію та виявлені головні тенденції змін, що відбуваються в ній, обумовлені процесами нафтогазодобування;

розроблено методологію ранньої діагностики критичних (катастрофічних) станів екосистеми Каспійського моря та окремих його акваторій і здійснено еколого-економічний прогноз потенційного збитку рекреаційним ресурсам узбережжя від розливів нафти.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони суттєво доповнюють сучасні уявлення про геолого-економічні та екологічні аспекти розробки родовищ вуглеводнів в Прикаспійському регіоні та мають важливе значення при вирішенні завдань стратегічного планування Міністерства промисловості та енергетики (Мінпроменерго) Азербайджану, зокрема при:

плануванні розширення нафтогазодобування з урахуванням геолого-економічної доцільності розробки нафтогазових родовищ Каспійського моря та прилеглого суходолу;

оцінці сучасного екологічного та рекреаційного стану Прикас-пійського регіону;

розробці заходів щодо зниження забруднення Каспійського моря при пошуках, розвідці та видобуванні нафти і газу в його акваторії.

Методику оцінки збитків від забруднень нафтою Каспію та технологічні схеми збору розливів нафти і нафтопродуктів планується широко використовувати в системі Міністерств з надзвичайних ситуацій та екології і природних ресурсів Азербайджану.

Досвід освоєння родовищ ресурсів вуглеводнів у Каспійському морі та на прилеглих територіях, а також апробовані сучасні технології з ліквідації розливів нафти можуть становити значний інтерес і для України та інших держав Азово-Чорноморського басейну, які тільки приступають до розробки морських родовищ нафти та газу.

У рамках укладених між членами ГУАМ політичних домовленостей дана робота буде сприяти успішному розв'язанню міждержавних проблем при розробці спільних планів дій з ліквідації наслідків екологічних катастроф у Каспійському, Чорному та Азовському морях.

Результати наукових досліджень автора використані при реалізації практичних заходів щодо захисту Каспійського моря та прилеглого суходолу від забруднення, що підтверджено актами впровадження. Так, наприклад, запропоновані автором способи та пристрої щодо збирання нафти і нафтопродуктів при виникненні аварійних ситуацій у морі та на суходолі (патенти на винаходи: І 2004 0017 від 09.03.2000; І 2004 0018 від 27.04.2000; А 2003 0157 від 15.07.2003) були впроваджені на ряді родовищ, що підтверджено відповідними актами впровадження із сумарною економічною ефективністю понад 40 млн манат (49 млн доларів США).

У навчальний процес геологічних вузів Азербайджану впроваджений методичний посібник: "Науково-методичні основи інженерної гірської екології" (1994 р.).

Особистий внесок здобувача: зібрано і систематизовано фондові та літературні матеріали із проблем геоекологічного стану Каспійського басейну, які були накопичені в різних нафтогазовидобувних підприємствах Державної Нафтової Компанії, відповідних структурах Мінпроменерго та Мінприроди Азербайджану; виконано узагальнення показників якості нафти в родовищах Прикаспійського регіону та обґрунтовано технологічні умови їхньої оптимальної розробки; зроблено оцінку стану морських і прибережних екологічних систем регіону; виконано прогноз еколого-економічних наслідків при освоєнні родовищ вуглеводнів в Прикаспійському регіоні; розроблено методику оцінки гpанулометpичного складу пісковиків і обґрунтовано стратегію освоєння родовищ вуглеводнів в Азербайджані з урахуванням задач екологічної безпеки та стійкого розвитку Прикаспійського регіону; запропоновано способи та пристрої для збирання нафти і нафтопродуктів при виникненні аварійних ситуацій; розроблено проекти зменшення викидів діоксиду вуглецю в атмосферу при спалюванні нафтопродуктів.

Роботи [монографії - 1-5, статті в фахових виданнях - 1-3, 5, 7-9, 11, 12, 14-18, 20-24, статті в інших виданнях - 1, 7, 10] написані особисто.

У роботах, написаних у співавторстві, автору належать: [4] - розробка геогідродинамічних та геохімічних моделей, оцінка прогнозного впливу чинників техногенезу на гідросферу та визначення їх ролі у формуванні небезпечних геодинамічних процесів; [2] - параметризація моделі та прогнозні розрахунки; [3, 6] - розробка методики досліджень; [ 10, 24] - постановка задачі, розробка математичної моделі; [4,13] - розробка методології екологічних досліджень; [8,9] - обґрунтування екологічних ризиків при реалізації запропонованої технології.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися та обговорювалися на: Республіканській конференції молодих учених в Інституті "Гипpомоpнефтегаз" (Азербайджан, Баку, 1985); Всесоюзній конференції з нафтової геології (Росія, м. Тюмень, 1986); Конференції Інституту нафти і газу (Україна, м. Івано-Франківськ, 1986); Міжвузівських конференціях, симпозіумах і наукових семінарах пpофесоpсько-викладацького складу геологічного факультету Бакинського державного університету ім. М. Е. Расул-заде (Азербайджан, Баку, 1989-1994 рр.); Науково-методичній конференції «Озан» (Азербайджан, Баку, 1997); Методичній конференції з охорони навколишнього середовища «Екологічні дослідження з нафтової геології - ”Екологія -1997”», (Азербайджан, Баку, 1997); Конференції, присвяченій 80-річчю Бакинського державного університету ім. М. Е. Расул-заде (Азербайджан, Баку, 2000); Національній конференції з міжнародними учасниками “90 Years Soil Science in Bulgaria” (Болгарія, Софія, 2001); Міжнародній конференції з екології та управління навколишнім середовищем (Грузія, Тбілісі, 2001); на IV Республіканській науковій конференції «Прогнозування та нові методи вивчення перспективних ділянок корисних копалин Азербайджану» (Баку, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції з екології та екологічного туризму (Україна, Крим, 2002); Другій міжнародній конференції «Екологічні та гідрометеорологічні проблеми великих міст і промислових зон» (Росія, Санкт-Петербург, 2002); П'ятій міжнародній конференції «Екологія та охорона життєвих умов» (Азербайджан, Баку, 2004); Третій міжнародній науково-практичній конференції «Екологічна безпека: проблеми та методи вирішення» (Україна, Крим, Алушта, 2007); Міжнародній науковій зустрічі: «Механізми спільного впровадження та чистого розвитку серед країн - членів Чорноморського економічного співробітництва» (Україна, Київ, 2007);

Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми екологічної безпеки в паливно-енергетичному комплексі» (Україна, Київ, 2007).

Публікації. По темі дисертації опубліковано 5 монографій, 34 статті та один методичний посібник для вищих навчальних закладів, отримано 4 патенти та 7 авторських свідотцтв на винаходи.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота загальним об'ємом 310 сторінок складається із вступу, 5 розділів і висновків. Вона вміщує 29 таблиць, 36 рисунків, 143 найменування літератури.

антропогенний нафтогазовидобування прикаспійський рекреаційний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність напрямку досліджень за обраною темою; висвітлено зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; сформульована мета та завдання досліджень, розкрита наукова новизна отриманих результатів та практична цінність роботи, наведені відомості щодо апробації результатів та їхнього впровадження у виробничу практику.

У першому розділі “Сучасний геоекологічний стан Каспійського моря та прилеглого суходолу“ за результатами аналізу літературнних джерел, фондових і особистих матеріалів геологічних та промислово-геофізичних досліджень, а також власних оцінок дисертанта, що грунтуються на нових методичних підходах. оцінки колекторських властивостей порід наводиться узагальнена інформація про сучасні уявлення щодо геологічної будови Прикаспійського регіону, у тому числі донної частини Каспійського моря та прилеглого суходолу. Розділ містить нову інформацію про глибинну будову та тектоніку неогенових відкладів Середнього та Південного Каспію, що отримана в результаті обробки та аналізу магнітометричних, гравіметричних і сейсмічних даних та буріння параметричних свердловин. Так, з урахуванням даних глибинного сейсмозондування (профіль за маршрутом: Бакинський архіпелаг - морське продовження Джейранкечмезької депресії - Апшеронський поріг - Північно-Апшеронська депресія - Терсько-Каспійський прогин - південна частина Туранської плити), виявлено структурні умови відкладів кайнозою (характерні преломляючі границі швидкості у діапазонах 5,0 - 5,2 та 5,4 - 5,6 км/сек.), утворень мезозою (6,2 км/сек.) та палеозою (6,6 - 6,8 км/сек.). Показано, що тектоніка акваторії Каспійського басейну тісно пов'язана зі структурами прилеглого суходолу. Велику роль у формуванні структури регіону відіграють глибинні регіональні розломи та склепіневі підняття, які сформували головні особливості тектонічної будови регіону. За підсумками узагальненого геофізичного та сейсмостратиграфічного аналізу і фондових матеріалів автором складена карта тектонічної роздробленості Середнього та Південного Каспію і детально охарактеризовані літолого-стратиграфічні особливості відкладів цих регіонів.

Аналіз даних з вивчення колекторських властивостей родовищ Бакинського та Апшеронського архіпелагів показав, що наявна інформація про керновий матеріал є досить обмеженою. Основна частина визначень керну пов'язана з нижньою пачкою продуктивної товщі, що досліджена лише на родовищах Сангачали-море-Дувани-море-о.Булла. Виходячи з цього, виникла необхідність розробити спеціальну методику, яка б за обмеженими даними характеристик керну та результатами геофізичних досліджень свердловин з достатньою ймовірністю дозволяла б визначити колекторські властивості порід розрізу палеоген-міоценових відкладів. Така методика була розроблена автором дисертації. Вона дозволила суттєво уточнити геологічний розріз щодо визначення інтервалів глибин залягання нафтопродуктивних товщ, на основі чого було скориговано напрямки геологорозвідувальних робіт на нафту і газ та їх економічну доцільність в регіоні досліджень. У верхньому структурному поверсі в процесі цих досліджень встановлено близько 240 локальних піднять, на 31 з яких виявлено промислові поклади нафти та газу.

У розділі також визначено та охарактеризовано головні геолого-економічні та екологічні проблеми Прикаспійського регіону, що обумовлені переважно процесами нафтогазовидобування. Відмічається, що у зв'язку з наявною тенденцією історичного розвитку нафтовидобування та нафтопереробки, особливо на Апшеропнському півострові, в регіоні склалась напружена екологічна ситуація. Вона сформувалася як результат довготривалого застосування недосконалої техніки і технологій на ранніх етапах видобування та переробки нафти і газу, а також внаслідок інтенсивного розвитку нафтогазової промисловості, яка упродовж багатьох років безвідповідально викидала необмежену кількість шкідливих речовин в атмосферне повітря, грунти та води Каспійського моря. Зазначено, що існують також певні проблеми з формуванням та трансформацією забруднень в акваторії Каспійського моря, які обумовлені особливостями його гідродинаміки.

У другому розділі “Геолого-економічні аспекти і оцінка вихідного стану перспектив нафтогазоносності Західного шельфу Каспію“ розглядаються вихідні дані щодо нафтогазоносності Західного шельфу Каспію та наводиться геолого-економічне обгрунтування доцільності і перспектив розробки нафтогазових родовищ з урахуванням ступеню їх техногенного впливу на навколишнє середовище Каспійського моря та прилеглого суходолу. В світлі вирішення екологічних та природоохоронних заходів, автор розглядає законодавчо-правові аспекти та нормативні акти відносно Каспійського басейну.

У роботі дається фінансово-економічний огляд щодо доцільності видобутку і транспортування нафти та газу з Каспійського моря до сусідніх країн-споживачів і далі до ЄС, що складається з двох окремих, але взаємозалежних частин, а саме:

Аналіз ринку - визначення об'ємів нафти і газу з урахуванням потреб і конкурентоздатності Каспійського басейну;

Фінансова оцінка - обґрунтування і попередній відбір маршрутів транспортування вуглеводнів з оцінкою комерційної доцільності обраних маршрутів та прогнозуванням кінцевих фінансових результатів.

Аналіз ринку розглянуто з урахуванням пропускної здатності та перспектив досягнення рівня видобутку газу на Каспійському морі до 30-50 млрд м3.

Механізм формування ціни (який був переглянутий в 1970-х роках, коли відповідна ціна інших видів палива, що конкурують із газом, піддалася значним коливанням), що став основою цін на газ у Європі, відомий під назвою «принцип ринкових цін» або «принцип ринкової вартості», обчислювався за методом ”netback”. Відповідно до такого підходу, ціна, яку компанія, що імпортує, платить газодобувній компанії на границі/березі, формується на основі величини середньозваженої ціни газу стосовно інших видів палива (газойль, дистилятне паливо, мазут тощо), з урахуванням витрат на транспортування до границі/берега, зберігання та сплати усіх податків на газ тощо. Ця ціна встановлюється на підставі максимальної ціни (зважене середнє значення ”netback” ціни) і принципу індексації. В результаті переговорів, як правило, виявляється, що величина ”netback” в остаточному підсумку знаходиться в межах діапазону між найвищою та самою низькою ціною на газ у відповідності з категорією кінцевого споживача, що формує базисну ціну на границі/березі. У подальшому базисна ціна індексується відносно цін на нафтопродукти для того, щоб гарантувати ціни, які встановлені протягом реалізації всього контракту, та щоб вони загалом співвідносились з ринковими цінами. Припускаючи, що ціновий індекс ґрунтується на цінах легкої паливної нафти і важкої паливної нафти (мазут), одержуємо наступну формулу:

Pt = P0 [a(LFOt/LFO0) + b(HFOt/HFO0)],

де, Pt -ціна на газ у момент часу t, P0 -ціна на газ у момент часу 0; LFOt та LFO0 - ціни на легку паливну нафту в моменти часу t та 0, відповідно; HFOt та HFO0 -ціни на важку паливну нафту в моменти часу t та 0, відповідно; а та b - коефіцієнти індексації, з вагами, що змінюються у відповідності зі ступенем важливості конкуруючих палив на розглянутому кінцевому ринку.

Хоча в процедуру, описану вище, були внесені деякі додаткові уточнення, фундаментальні принципи залишаються тими ж. Ключові зміни, які було запропоновано автором в останні роки, наступні:

1. Перегляд цін - у результаті зростаючої нестійкості цін на нафту в 1980-х і 1990-х роках, перегляд цін, що за прийнятою практикою повинен здійснюватись кожні три роки, закладається в більшості міжнародних газових контрактів. Такі перегляди ціни дозволяють виробникові та імпортерові вивчати розвиток ринку протягом розглянутого періоду і вносити відповідні коефіцієнти змін у структуру ринку кінцевого споживача, що здебільше закінчується коригуванням цін більшості початкових контрактів.

2. Усереднення ціни - щоб згладити ефект мінливості цін, довгострокові договірні ціни усереднюються протягом декількох місяців, щоб вивести щоквартальні поточні ціни. Як правило, ціни базуються на середньому значенні індексованих цін на нафтопродукти за попередні шість - дев'ять місяців, із затримкою у два - три місяці;

3. Додаткові цінові параметри. Хоча нафтопродукти продовжують домінувати серед виробів, що використовуються у формулах індексації, у деякі контракти додають інші види палива, щоб більш повно враховувати події на ринках енергії кінцевого користувача. Наприклад, з ростом попиту на газ у секторі виробництва електроенергії в 1990-х роках у деяких випадках до набору конкуруючих видів палива включали вугілля.

За статистичними даними частка Прикаспійського регіону у видобутку газу в 2006 р. становила 92 млрд м3, що складає 3% від світових показників (табл.1). У цій кількості частка Туркменістану складала 62 млрд м3 газу (що співвідноситься з загальним обсягом видобутку газу Нідерландами за цей же рік); частка Казахстану - 24 млрд м3 (що наближається до обсягів сумарного видобутку Німеччини і Данії), а Азербайджан видобув лише 6 млрд м3.

Таблиця 1

Статистичні дані щодо видобутку газу в країнах Прикаспійського регіону, Росії та в світі (в млрд. м3)

Країна/ регіон	11996	11997	11998	11999	22000	22001	22002	22003	22004	22005	22006	ССТР, %	% змін 2006/ 1996
Азербайджан	5.9	5.6	5.2	5.6	5.3	5.2	4.8	4.8	4.7	5.3	6.3	0.7	6.8
Казахстан	6.1	7.6	7.4	9.3	10.8	10.8	10.6	12.9	20.6	23.3	23.9	14.6	291.8
Туркменістан	32.8	16.1	12.4	21.3	43.8	47.9	49.9	55.1	54.4	58.8	62.2	6.6	89.6
Усього, Прикаспій	44.8	29.3	25.0	36.2	59.9	63.9	65.3	72.8	79.7	87.4	92.4	7.5	106.3
Росія	561.1	532.6	551.3	551.0	545.0	542.4	555.4	578.6	591.0	598.0	612.1	0.9	9.1
Усього, світовий показник	2227	2231	2279	2343	2425	2482	2524	2614	2703	2779	2865	2.5	28.6

За цей же період Росія видобула 612 млрд м3 газу, що становить 21% від об'єму світового видобутку, що майже в 7 разів перевищує сукупний видобуток країн Прикаспійського регіону.

За формулою Кв= Qr / Vд оцінено ваговий коефіцієнт (Кв), що характеризує відношення ресурсних запасів газу (Qr), до запасів, що фактично видобуваються (Vд),. При цьому середня величина цього коефіцієнту для країн Прикаспійського регіону становить 78, що співпадає з аналогічним показником для Росії та значно перевищує середньосвітовий показник, який дорівнює 63. Проте є істотні розбіжності між країнами Прикаспію, а саме: для Азербайджану ваговий коефіцієнт становить 214, що свідчить про законсервованість у цій країні наявних запасів газу; для Казахстану цей коефіцієнт складає 126, що удвічі перевищує відповідний світовий показник; для Туркменістану коефіцієнт дорівнює 46, що майже в три рази нижче світових показників. Високі значення коефіцієнтів для Азербайджану і Казахстану свідчать про наявність значного потенціалу для нарощування видобутку газу в цих країнах при наявності комерційних ринків у Європі або інших регіонах.

Як показано в табл. 1, світовий видобуток газу за минуле десятиліття збільшився на 28.6 % при середньорічному темпі приросту близько 2.5%. У Прикаспійському регіоні видобуток газу зріс більш ніж удвічі, від 45 млрд м3 в 1996 р. до 92 млрд м3 в 2006 р. Отже, можна зафіксувати більший у порівнянні із середньосвітовим рівнем щорічний приріст видобутку, який для країн Прикаспію склав 7.5%. Одночасно наведені показники демонструють істотні розбіжності у видобутку газу між цими трьома країнами за минуле десятиліття: Казахстан збільшив видобуток майже вчетверо; Туркменістан видобуток фактично подвоїв, тоді як в Азербайджані приріст склав усього 7 %.

За результатами аналізу ретроспективних показників видобутку газу в Прикаспійському регіоні можна зробити наступні висновки:

в Азербайджані видобуток газу характеризується відносно стабільною динамікою за весь період досліджень, із середніми показниками 5-6 млрд м3 на рік;

у Казахстані в 1996 р. обсяги видобутку газу були подібними до показників Азербайджану, проте у наступні роки видобуток значно збільшився (основний приріст припадає на 2004 рік, коли відбувся стрибок видобутку на 60% у порівнянні з попереднім роком);

у Туркменії, починаючи з 1990 р., видобуток газу постійно скорочувався і найнижчого показника досяг у 1998 р. (близько 12 млрд м3), після цього розпочався період нарощування обсягів видобутку (так, у 2006 р. видобуток газу склав 62.2 млрд м3, хоча він так і не досяг піку видобутку, що мав місце в 1989 р., коли видобуток газу склав 84 млрд м3).

Для Прикаспійського регіону складено три сценарії розвитку газопоставок - це 30, 50 та 70 млрд м3 на період від 30 до 40 років. При розгляді нижньої оцінки цієї часової шкали (30 років) передбачається, що протягом цього періоду буде видобуто 900 млрд м3 (30 млрд м3Ч 30 років), або

1500 млрд м3 (50 млрд м3Ч 30 років), або 2100 млрд м3 (70 млрд м3Ч 30 років) природного газу, що повинні бути залучені до споживання в рамках відповідних сценаріїв. Для попередньої оцінки рентабельності експорту цих об'ємів природного газу доцільно зіставити їх з «доступними» запасами газу в регіоні та в окремих країнах. Зазначені «доступні» запаси визначаються як достовірні запаси газу мінус об'єми його внутрішнього споживання в рамках 30 -річного періоду. Результати співставлень наведено в табл.2.

Розглядаючи Прикаспійський регіон як єдине ціле, табл. 2 подає загальний об'єм достовірних запасів на рівні 7210 млрд м3, однак з урахуванням об'ємів внутрішнього споживання газу у відповідних країнах (на підставі довгострокових середньорічних показників кожної з них), потенційно доступні об'єми на експорт складуть 5578 млрд м3. Сценарії для 30-, 50-, 70 млрд м3 газопоставок на період у 30 років фіксують у якості доступних 16 %,

Таблиця 2

Зіставлення сценаріїв розвитку газопоставок з доступними запасами газу в Прикаспійському регіоні (млрд м3)

Країна/ регіон	Запаси , що підтверджені (а)	Внутрішнє споживання (б)	Доступні запаси (а) -(б)	% доступних запасів, що плануються до постачання за відповідним сценарієм
				30 млрд м3	50 млрд м3	70 млрд м3
Азербайджан	1350	426	924	97	162	227
Казахстан	3000	557	2443	37	61	86
Азербайджан і Казахстан	4350	983	3367	27	45	62
Туркменістан	2860	650	2210	41	68	95
Усього: Прикаспійсь-кий регіон	7210	1632	5578	16	27	38

27 % та 38 % відповідно від резервних об'ємів. Зазначені відсотки планованих показників щодо об'ємів газопостачання в контексті регіону досить реалістичні. Проте необхідно підкреслити, що вищенаведений аналіз не враховує фактор конкуренції в сфері експорту. З іншого боку, можна очікувати, що розробка родовищ, як у сьогоденні, так й у майбутньому, призведе до збільшення існуючих достовірних запасів. Проте, незважаючи на ці обмеження, викладені вище дані, що розглядалися у якості попередньої оцінки, дозволяють зробити висновок, що:

в цілому для країн Прикаспійського регіону сценарії розвитку газопоставок з об'ємами в 30-, 50-, 70 млрд м3 , що передбачені прогнозом, є досить реалістичними;

Азербайджан один не в змозі забезпечити прогнозовані об'єми газопоставок самотужки, однак з підключенням казахстанських об'ємів обидві країни могли б, як видно з табл.2, забезпечити поставки газу у запланованих об'ємах 30-, 50- і 70 млрд м3;

при наявних розвіданих запасах газу Казахстан і Туркменістан могли б окремо задовольнити вимоги сценарію розвитку газопоставок з об'ємами 30 млрд м3, проте всі інші сценарії, швидше за все, будуть розглядатися у контексті спільних поставок з 2-х і більше країн Прикаспійського регіону.

У третьому розділі “Геоекологічні аспекти нафтозабруднення Західного шельфу Каспію при пошуках та розвідці нафтових і газових родовищ“ подається детальна інформація щодо історії вивчення нафто- та газоносності відкладів Азербайджанської частини Західного шельфу Каспійського моря і відзначається, що за останні роки в промислових країнах на порядку денному стали дуже актуальними проблеми, пов'язані із забрудненням ґрунтів та водоносних горизонтів. Особливо це стосується країн з розвиненою нафтопереробною та хімічною промисловістю, спектр потенційних забруднювачів яких досить широкий. Наприклад, у ґрунтах та у водоносних горизонтах, що знаходяться в зонах впливу виробництв цього типу, досить часто виявляють підвищений вміст таких забруднювачів, як важкі метали, гідросульфіди, нітрати, радіонукліди, діоксини, сильні кислоти, розчинники, гербіциди тощо.

Дані гідрохімічного моніторингу, що здійснювався в останні роки в Прикаспійському регіоні, показали, що площинне поширення забруднень неоднорідне, має плямистий характер, у тому числі спостерігається трансформація забруднень Каспійського моря. У порівнянні з 1989 роком рівень забруднення вод Каспійського моря дещо змінився. У багатьох районах та в розрізі глибин відзначається як підвищення, так і зниження або стабілізація рівня забруднення. Так, наприклад, на Куринскому узмор'ї, в зоні родовищ Нафтових Каменів, в межах площі ім. Макарова спостерігалася стабілізація, а в Бакинській бухті, у районі Сангачали та півострова Челекен відзначалася тенденція до зниження забруднення моря. Проте, у зв'язку з затопленням ряду нафтопромислів у Північному Каспії помітно зросло забруднення цього району, що, у свою чергу, також привело до збільшення забруднення нафтопродуктами західного і східного узбережжя Каспію.

Таким чином, незважаючи на стабілізацію та незначне зниження забруднюючих речовин, при ранжуванні за індексом забруднення вод (ІЗВ) у прибережних і відкритих районах моря помітних змін не спостерігається. Так, до класу "надзвичайно брудні" відносяться води Бакинської бухти; клас "дуже брудні" характерний для вод районів Дербент, Ізбербаш, Сумгаїт, Шевченко, Баутино, Бекташ, ділянок біля острова Чечень і півострова Мангишлак; до класу "брудні" відноситься акваторія Середнього Каспію, гирла річок Терек, Сулак, Самур, Кура, води в районі Махачкали, Лопатина, Каспійська, морські промисли Бильгя, Шихово - Сангачали, Ленкорань, півострів Челекен, затоки Туркменська та Красноводська, а також східна частина Північного Каспію. Води інших районів та розрізи класифікуються як "забруднені". На жаль, до класу "чисті" не відноситься жодна частина такого великого басейну як Каспійське море.

Якщо врахувати, що негативний антропогенний вплив на Каспійське море триває й зараз, то при наявних технологіях видобутку вуглеводнів оптимістичних прогнозів щодо оздоровлення екологічної обстановки в цьому басейні в найближчому майбутньому очікувати не приходиться.

Відзначається, що побутові та хімічні стоки комунальних і сільсько-господарських об'єктів, численних великих підприємств Баку, Сумгаїта, Алі - Байрамлаху, Мінгечауру, Нефтечалаху, Сальянаху та інших міст і населених пунктів, розташованих уздовж берегової смуги моря та річок, що впадають у нього, наносять велику екологічну шкоду Каспію.

Сучасний незадовільний екологічний стан вод Каспійського басейну вимагає термінового вжиття кардинальних заходів. Для розв'язання цих глобальних питань автор пропонує задіяти та консолідувати всі країни Прикаспійського регіону у напрямі: об'єднання наукового потенціалу в єдиний комплекс з вивчення фізико-хімічних і механічних властивостей забруднюючих утворень, аналізу їхнього просторового поширення, глибини проникнення, динаміки концентрацій у різних зонах акваторії. Для обгрунтування контрзаходів у боротьбі із забрудненнями та розробки природоохоронних заходів повинні здійснюватись дослідження балансу формування забруднень, аналізуватись впливи забруднюючих речовин на біологічні властивості води та продуктивність фауни й флори.

Автором оброблено і проаналізовано дані гідрохімічного моніторингу Мінприроди Азербайджану щодо основних джерел забруднення Каспійського моря в досліджуваному районі та визначено кількісні показники надходження стічних вод у море.

В Азербайджані фіксуються великі збитки від забруднення середовища, що викликані діяльністю хімічних підприємств, нафтовидобутком, нафтопереробкою та енергетикою. Ці галузі є головними джерелами сильного забруднення повітря, води та ґрунтів, особливо в місті Сумгаїті та деяких районах Баку. Основними причинами цього є застарілі технології, незадовільний стан техногенно-екологічної безпеки виробничих процесів, недостатня або повна відсутність устаткування, що зменшує забруднення, а також використання низькоякісної сировини із сильно забруднюючими виділеннями та відходами. Хоча у зв'язку з тим, що за останні роки економічної кризи промисловість дещо занепала і рівень забруднення дещо знизився, існують свідчення того, що на багатьох підприємствах забруднення на одиницю виробленої продукції продовжує зростати. В першу чергу це стосується території м.Сумгаїт.

За останні 50 років Сумгаїт сформувався як центр хімічної і нафтохімічної галузей промисловості, що став одним з найбільш розвинених промислових міст Азербайджану. Індустріальні комплекси займають 34% території міста, загальною площею 9495 га. Висока концентрація екологічно небезпечних галузей промисловості в місті здійснюється без відповідної уваги до проблем навколишнього середовища та здоров'я його мешканців. У великій кількості нагромаджуються токсичні промислові відходи, фіксується низький рівень утилізації всіх видів відходів, простежується необґрунтоване широке використання хлору та сірчаних кислот, мають місце великі обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти і море, що привело до тяжкої екологічної ситуації.

За останні роки будівництво очисних установок у місті зменшило викиди забруднювачів до 12%. З метою залучення інвесторів для виправлення критичного екологічного становища та впровадження сучасних, екологічно безпечних технологій уряд республіки ще в 1993 р. оголосив м. Сумгаїт Вільною Економічною Зоною.

Слід зазначити, що більшість галузей промисловості в Сумгаїті в цей час працює лише на 10-15% від установленої потужності, не говорячи вже про те, що деякі галузі взагалі простоюють. З початку 1990-х років емісія звичайних забруднювачів типу SO2, NО4, твердих часток та золи підприємствами промисловості Сумгаїту не перевищувала 7000 - 9000 тонн забруднюючих речовин. У минулому, коли заводи функціонували на повну потужність, об'єм загальних викидів в атмосферу, відповідно до офіційної статистики, був близько 100 млн тонн, що незмінно позначалося на якості повітря. Зниження рівня промислових забруднень супроводжувалося одночасним ростом інтенсивності автомобільного руху. Тому, у зв'язку зі зменшенням промислових викидів, якість повітря так і не покращилась, як передбачалося. Дані моніторингу якості повітря свідчать про те, що рівень концентрації основних забруднювачів повітря або залишався відносно стабільним (1991 - 1995 рр.), або ж дещо знизившись (1996 - 1999 рр.), залишився у подальшому стабільним.

Найбільш серйозна проблема у промисловості Сумгаїту пов'язана з використанням ртутного процесу для виробництва хлор-алкаїну. Виробниче устаткування перебуває в досить поганому стані. Втрати ртуті при виробництві досягли максимально можливих значень (для виробництва 1 кг/т хлору нині втрачається 300 г ртуті /т, при нормально функціонуючому устаткуванні ця цифра становить усього 2-3 г/т). Втрачена в результаті цього процесу ртуть потрапляє в атмосферу, скидається зі стічними водами, а частково накопичується у твердих відходах. При існуючому положенні виробництва кількість ртутьвміщуючих відходів буде збільшуватися до 6000 - 7000 тонн щорічно. Вже зараз накопичено більш ніж 20000 тонн ртутного шламу, який містить 0,1 - 0,3 % ртуті, що створює загрозу забруднення ґрунтів та підземних вод, які розвантажуються в Каспій. Викиди неочищених стоків безпосередньо в море серйозно забруднили донні відклади в районі м. Сумгаїт та створюють реальну загрозу його біоресурсам.

Спостереження, проведені автором на дослідних площах, показали, що одним з провідних чинників забруднення моря є вплив грифонів - підводний виток газу, нафти та мінералізованих вод по природних тріщинах донних відкладів або негерметично закріплених стовбурах свердловин. З урахуванням аналізу інформації, що накопичена, автором виділяється кілька градацій забруднення моря:

1. Дуже високий (екстремальний) рівень забрудненя:

максимальний разовий вміст однієї або декількох нормованих речовин у концентраціях, що перевищують ГДК в 100 і більше раз;

зниження вмісту розчиненого кисню до значення 2 мг/л і менше;

покриття плівкою (нафтовою, масляною та іншого походження) біль-ше 1/3 поверхні водного об'єкту (при доступній для огляду площі до 6 км2 );

поява запаху води інтенсивністю більше 4 балів, що не був властивим воді раніше;

для пестицидів умовно приймається вміст, що дорівнює або перевищує 0,01 мг/л.

2. Високий рівень забруднення:

максимальний разовий вміст однієї або декількох нормованих речовин у концентраціях, що перевищують ГДК від 10 до 100 разів (для нафтопродуктів, фенолів, сполук міді - від 30 до 100 разів);

зниження концентрації розчиненого кисню нижче 3 мг/л;

покриття плівкою (нафтовою, масляною та іншого походження) від 1/4 до 1/3 поверхні об'єкту (при доступній для огляду площі до 6 км2);

для пестицидів вміст дорівнює або перевищує 0,001 мг/л.

На думку автора, головною особливістю проведення природо-охоронних заходів при здійсненні робіт з видобутку нафти та газу в Каспійському морі повинна бути не тільки природна унікальність цієї екосистеми, але й її правовий аспект, який в даний час не завжди враховується. Проблема полягає в тому, що узбережжя Каспійського моря зараз належить п'ятьом суверенним державам - Росії, Казахстану, Азербайджану, Туркменістану та Ірану. Економічний, політичний та інший інтерес до Каспію проявляють також інші держави. Правовий режим Каспію протягом декількох сторіч формувався двома прикаспійськими державами - Росією та Персією (Іраном), але політичні події 90-х років ХХ століття привели до утворення на його берегах нових суверенних держав. Обрана за останні роки позиція стосовно правового режиму Каспію з урахуванням природоохоронних аспектів, визначає еколого-правові основи здійснення подальшої господарської діяльності в цьому регіоні.

У розділі також розглянуті питання, що стосуються формування забруднень на суходолі. Забруднення ґрунтів впливає на ґрунтові води, що наражає на небезпеку джерела питної води та відповідно є важливою соціальною проблемою. Джерелом основних проблем, що спричиняють забруднення ґрунтів і підземних вод вуглеводнями в Азербайджані, є видобуток нафти на суходолі.

У четвертому розділі “Біоекологічні особливості Каспійського моря та прилеглого суходолу“ наводяться біогеоекологічні особливості Каспійського моря та прилеглого суходолу. Автор відзначає, що за останні роки стало очевидним, що проблеми, пов'язані із забрудненням ґрунтів та підземних вод є найважливішими в багатьох промислових країнах. Наявність забруднення в навколишньому середовищі та токсичність забруднюючих сполук визначають актуальність досліджень у даній галузі знань.

У прибережній смузі шириною 1000 м від морського берега мешкає близько 80% населення Республіки. Нафтове антропогенне забруднення спричиняє нижченаведені види істотного впливу на біологічні ресурси Каспію:

-механічний вплив (суспензії, плівки, тверді відходи тощо, що вражають органи дихання, травлення та ін.);

-евтрофування морської води;

-сапробна дія, що викликає дефіцит кисню, заморні впливи та ін.;

-токсична дія (важкі метали, діоксини та ін. токсиканти);

-мутагенний вплив.

У Каспійському морі за показником чисельності панують автохтонні види, які дуже чутливі до негативних впливів антропогенних факторів. Розвідка та видобуток нафти в Каспійському морі може повністю порушити екосистеми в шельфовій зоні та привести до загибелі цінних риб та їхніх кормових організмів.

У цьому розділі основна увага приділяється оцінці рекреаційних ресурсів Каспійського узбережжя. При цьому розвиток екотуризму розглядається з еколого-економічних позицій як альтернатива нафтовидобутку в морі. Відомо, що основою всіх видів рекреаційної діяльності є рекреаційні ресурси - сукупність природних, антропогенних і природно-антропогенних об'єктів, здатних задовольняти фізичні, естетичні, пізнавальні та інші соціально-культурні й духовні потреби людини, які (об'єкти) можуть бути використані для організації відпочинку й оздоровлення певного контингенту людей у фіксований час.

Серед природних рекреаційних ресурсів особливе місце займають природні лікувальні ресурси - мінеральні води, лікувальні грязі, ропа лиманів та озер, лікувальний клімат, інші природні об'єкти та умови, що використовуються для лікування та профілактики захворювань.

Найбільший інтерес може мати такий вид природних лікувальних ресурсів, як ділянки берегової зони моря (прибережні акваторії та берегова смуга суходолу), які можуть бути використані для організації лікувальних пляжів. Тобто, лікувальними природними ресурсами є ділянки берегової зони моря, придатні за санітарно-гігієнічними, геологічними і фізико-географічними показниками до здійснення лікувально-профілактичних заходів. Для обгрунтування ефективності рекреаційної діяльності у розділі наводяться дані щодо оцінки якості атмосферного повітря, ґрунтів та вод Каспійського моря й прилягаючого узбережжя.

Виходячи з виконаного аналізу, автор пропонує:

1. Зважаючи на наявність в Азербайджані, особливо в межах Апшерону, виснажених нафтових родовищ із залишковою нафтою, пропонується зменшити, а потім припинити викиди діоксиду вуглецю в атмосферу шляхом вилучення його з димових газів за допомогою широко освоєних промисловістю технологічних процесів та організувати його закачування у виснажені нафтові шари або такі, що перебувають на пізній стадії розробки.

2. Підсилити роботи зі створення та впровадження альтернативних джерел (вітрових, сонячних, підземних термальних вод та ін.) виробництва поновлюваних енергій і прикладні роботи з одержання практично чистого енергоносія - водню, шляхом термокаталітичного розкладання води за допомогою енергії сонця.

3. Створити та освоїти біогазове устаткування з виробництва метану, використовуючи відходи великих сільськогосподарських, побутових та ін. підприємств.

У цьому розділі також дана коротка інформація про флору і фауну Каспійського моря та прилеглого суходолу. Відомо, що історія геологічного розвитку Каспію привела до утворення унікальної сукупності фауни. Близько 75% видів Каспію є ендемічними, 6% - прибульці із Середземного моря, 3% - з Арктики. Інші, яких залишилося 16% - є прісноводними мігрантами, що пристосувалися до солоної води Каспію. Ці прісноводні мігранти схильні до заселення менш солоних північних вод Каспію.

Автором оцінена геоекологічна ситуація, що склалася навколо контрактної площі Азери - Чираг - Гюнешли. Основною морфологічною особливістю цієї площі є її розташування на Апшеронському порозі, що простягнувся на південний схід через Каспійське море від краю Апшеронського півострова. Контрактна площа охоплює західний кінець цього порогу. Даний район характеризується поширенням природних газопроявів, газовміщуючими відкладами та підводними грязьовими потоками. На контрактній площі розташовані три великих грязьових вулкани.

З огляду на те, що в межах дна Каспійського моря фіксується кілька десятків виходів грязьових вулканів, можна зрозуміти ступінь забруднення морської води навколо цих ділянок. Продукти викидів цих вулканів розносяться на кілька сотень кілометрів по дну моря, наносячи величезну шкоду його фауні та флорі. Особливо великі збитки пов'язані з виловом риби, який носить комерційний характер.

Глибина води в місці здійснення нафтовидобутку становить 128 м. У зимові місяці поверхневі води бувають високонасичені киснем, досягаючи рівня насиченості навесні через підвищене перемішування води в зимовий період та завдяки весняній діяльності фітопланктону. В літні місяці, зі збільшенням температури води, водна товща стратифікується.

У п'ятому розділі “Рекомендації природоохоронних заходів, пов'язаних з раціональним використанням природних ресурсів та охороною навколишнього середовища“ наводяться рекомендації з природоохоронних заходів, що пов'язані з раціональним використанням природних ресурсів та вирішенням питань охорони навколишнього середовища.