Геодезичні роботи при вимірюваннях лінійних споруд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ І. Загальні положення

1.1 Правила користування геодезичними приладами

1.2 Перевірки і юстирування геодезичних приладів: нівеліра і теодоліта

Розділ ІІ. Знімальна геодезична мережа і виконання зйомок у масштабі 1:500 (1:1000)

2.1 Вимірювання кутів і ліній теодолітного ходу(журнал)

2.2 Геометричне нівелювання точок теодолітного ходу(журнал)

2.3 Тахеометрична зйомка(журнал)

2.4 Схема теодолітного ходу. Відомість координат

2.5 Схема нівелірного ходу

2.6 План топографічної зйомки місцевості

2.7 Геометричне нівелювання поверхні (нівелювання по квадратах)

Розділ ІІІ. Геодезичні роботи при вимірюваннях лінійних споруд

3.1 Пікетажна книжка

3.2 Розбивка пікетажу і кривих трас

3.3 Нівелювання траси

3.4 Схема та журнал нівелювання траси

3.5 Поздовжній і поперечний профілі траси в масштабах 1:2000, 1:200

Розділ IV. Геодезичні розбивочніі роботи і прикладні задачі

4.1 Проект геодезичної розбивки осей спорудження

4.2 Журнал вимірювання кутів і ліній, побудованих у першому наближенні

4.3 Побудова на місцевості ліній з заданим ухилом (схема)

4.4 Схема побудови на місцевості похилої площини

4.5 Визначення планово-висотних координат недоступної точки

4.6 Перевірка вертикальності й створності архітектурно будівельних конструкцій

4.7 Проектування горизонтальної площадки

4.8 Схема визначення недоступної відстані

4.9 Схема визначення висоти спорудження

4.10 Схема визначення нахилу спорудження

Висновок

Використана література



Вступ

1.Перехід до ринкових відносин вимагає підвищення якості підготовки спеціалістів в області геодезії. Сучасний спеціаліст повинен глибоко володіти теоретичними й практичними навиками , вміти оперативно приймати організаційно технічні рішення на практиці.

В умовах будівельного виробництва інженерно-геодезичні роботи, які забезпечують дотримання геометрії будівель та споруд, стали складовою будівельно-монтажного виробництва. Досконале знання основ інженерної геодезії, вміння виконувати геодезичні побудови, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт, а також вимірювання при виконанні контролю якості робіт надзвичайно потрібні сучасному фахівцю.

Навчальна геодезична практика є найважливішою частиною геодезичної підготовки студентів. Мета практики - поглиблення теоретичних знань, отриманих при вивченні навчальних дисциплін, придбання практичних навиків, розвиток творчого підходу до самостійного вирішення технічно-інженерних задач в реальних виробничих умовах. Унікальність даної практики полягає в тому, що студенти цілком самостійно виконують весь комплекс геодезичних робіт з геодезичного забезпечення проектування і будівництва об'єктів. Виходячи з цієї особливості, усі геодезичні роботи об'єднані в єдиний комплекс, що містить елементи площадкових і лінійних вишукувань, геодезичне проектування і розбивочні роботи.

У процесі виконання робіт студентам приходиться вирішувати наступні питання: розміщення будинків, підключення будинку до мереж комунікацій, виконувати розрахунки з геодезичного проектування і проводити розбивочні роботи. геодезичний теодолітний топографічний пікетаж

Роботи на практиці виконуються бригадою, що складається з шістьох-вісьмох студентів. Склад бригади: Борис Г.І. - бригадир, Годований М.П. - заступник бригадира, Басюк Є.А., Вильотник І.В., Воронець І.О., Сапіга В.Б., Куришко Д.В. Результатом практики є технічний звіт. Керівництво практикою здійснює ст. викладач - Данильченко С.М.

Фізико-географічний опис території

Територія, надана для проходження геодезичної практики, знаходиться на території міста Тернопіль по вулиці Білогірській.

В межах даної території розташовані житлові будинки, а також спортивно-оздоровчий комплекс “ Політехнік ” з спортивними площадками, кортами і футбольним полем. Дана територія розміщена в межах рівнини. На цій території розміщені такі різновиди зелених насаджень: дерева, кущі, квіти та різна трав'яниста рослинність.



Розділ І. Загальні положення

1.1 Правила користування геодезичними приладами

Прилади зі складу на ділянку робіт переносяться у футлярах. При вийманні приладу з футляру потрібно запам'ятати положення, у якому він там знаходиться. Перед тим, як вийняти прилад, потрібно відпустити всі закріплені гвинти, затиски.

Штатив потрібно встановлювати стійко; ніжки його повинні бути розставлені таким чином, щоб вони не завжали при вимірюваннях і були висунуті на стільки, щоб забезпечувалася зручність спостережень. Башмаки ніжок штатива повинні бути надійно втиснені у грунт. При установці штатива необхідно стежити за тим, щоб столик штатива був установлений в міру можливості горизонтально.

Прилад, вийнявши з футляра, ставлять на штатив, і, утримуючи його в цьому положенні однією рукою, іншою рукою загвинчують становий гвинт.

Не рекомендується надмірно затягувати кріпильні гвинти. Перш ніж обертати яку-небудь частину приладу, необхідно переконатися, що ослаблено відповідний кріпильний гвинт.

Прилад потрібно захищати від дощу і прямих сонячних променів парасолькою або чохлом. Не можна торкатися пальцями оптичних деталей, видаляти з них пил м'яким волосяним пензликом,після чого протирати деталі чистою м'якою ганчіркою.

Переносити прилад з однієі станції на іншу можна на штативі при туго затягненому становому гвинті й ослаблених кріпильних гвинтах. Переносити теодоліт, нівелір з рівнем на плечі так, щоб вертикальна вісь інструмента займала приблизно прямовисне положення. При цьому необхідно дві ніжки штатива скласти разом і утримувати їх руками, а третю - перекинути на спину.

Нівеліри з компенсаторами потрібно переносити в положенні, зазначеному інструкцією для даного типу нівеліра, коли розвантаженні підвіски компенсатора, без струсу, поштовхів, різких рухів.

Мірні стрічки і рулетки при вимірюваннях необхідно охороняти від можливих зламів, від переїзду через них транспортних засобів. Розмотують стрічку, не допускаючи утворення петель. Розгорнену стрічку переносять двоє, тримаючи її за кінці.

Рейки, вішки не можна кидати; на них не можна носити вагу; не можна сідати на них.

При укладанні приладу в футляр не припустиме застосування сили; перед перенесенням приладу у футляр необхідно закріпити всі кріпильні гвинти.

1.2 Перевірки та юстирування технічних теодолітів

За конструкцією геометрична схема теодолітів повинна задовольняти вимоги взаємного перпендикулярного "X" чи параметрального розташування осей і площин, окремих частин та елементів.

Комплекс заходів з контролю за дотриманням геометричних умов називається перевірками теодоліта. Виправлення виявлених відхилень від перпендикулярного або паралельного розташування осей і площин називають юстируванням.

Спочатку шляхом візуального огляду виконують перевірку зовнішнього стану і комплексності теодоліта: відсутність механічних пошкоджень та інших дефектів, властивість оптичної системи мати чисті поля зору зорової труби та відлікового мікроскопа, плавність обертання гвинтів та інших рухомих елементів теодоліта.

За конструкцією відповідно до принципу вимірювання кутів повинні задовольнятись такі геометричні умови:

- вісь циліндричного рівня LL повинна бути перпендикулярною до осі обертання теодоліта (LL 1ZZ);

- вертикальний штрих сітки ниток -- перпендикулярним до осі обертання труби ;

- візирна вісь зорової труби YV -- перпендикулярною до горизонтальної осі НН труби теодоліта (VV L НН);

- горизонтальна вісь обертання труби НН -- перпендикулярною до осі обертання теодоліта ZZ (НН L ZZ)

Перевірка та юстирування цих вимог виконується обов'язково в такій послідовності.

Перевірка циліндричного рівня. Виконується за умов, коли LL L ZZ, або вісь циліндричного рівня, паралельна площині лімба та алідади горизонтального круга (LL // ГК).

Циліндричний рівень встановлюють за напрямком двох підйомних гвинтів і обертанням їх у різні сторони виводять бульбашку рівня на середину (нуль-пункт 1). Повертають теодоліт на 180°. Якщо відхилення бульбашки рівня від нуль-пункту відхиляється в межах однієї поділки (а = 2 мм), то умова виконана. У протилежному випадку, коли d > 2 мм (б<2 = 2,5а = 5 мм), виправним гвинтом рівня 2 зміщують його на половину відхилення, а підйомними гвинтами -- до нуль-пункту.

Перевірку виконують декілька разів до досягнення вимог геометричної умови.

2 Перевірка сітки ниток. Коли вісь обертання теодоліта вертикальна, а площина лімба горизонтальна, то одна з ниток сітки повинна бути горизонтальною, а інша при обертанні зорової труби збігатися з вертикальною площиною.



Перевірка циліндричного рівня: а-нуль-пункт, б-на 180 градусів.

На відстані 5--10 м від теодоліта підвищують нитковий висок. Приводять площину лімба горизонтального круга в горизонтальне положення. Одночасно вісь обертання теодоліта ZZ буде вертикальною.

Для горизонтування теодоліта встановлюють виправлений циліндричний рівень у напрямку двох підйомних гвинтів і бульбашку рівня приводять на середину (в "нуль-пункт"). Повертають рівень на 90° і обертанням третього підйомного гвинта бульбашку рівня знову приводять до "нуль-пункту". Такі дії виконують 3--4 рази. При повороті теодоліта бульбашка рівня не повинна відхилятись від "нуль-пункта" не більше 1--2 поділок рівня. Такі дії називають горизонтуванням теодоліта.

Якщо вони збігаються, то умова виконана. В іншому випадку послаблюють закріпні гвинти окуляра зорової труби і його обертанням суміщають вертикальну нитку сітки ниток з ниткою виска, закріплюють гвинти.

3. Перевірка колімаційної площини. Виконується за умови, якщо вісь зорової труби VV перпендикулярна до її осі обертання НН (VV1НН).

Площина, яку описує вертикальна нитка сітки ниток при обертанні зорової труби на 180°, називається колімаційною. Кут неперпендикулярності осей VV і НН називають колімаційною похибкою С.

На віддалену, добре видиму на горизонті точку М візують перехрестя сітки ниток при положенні КП (вертикальний круг справа від зорової труби) і беруть відлік за лімбом горизонтального круга КП.

Відкріпляють алідаду і візують на точку М при положенні круга вліво та беруть відлік КЛ.

Колімаційна похибка обчислюється за формулою

С=КЛ -КП± 180°/2

Якщо |С| > 2', то її виправляють. Обчислюють виправлений відлік

КІ1₀ = КГІ + С, або КЛ₀ = КЛ-С± 180°.

Обертанням мікрометриного гвинта алідади горизонтального круга встановлюють відлік КП або KJI. При цьому перехрестя сітки ниток зміститься з точки М в точку М_кпабо М. Обертанням горизонтальних виправних гвинтів 4 сітки ниток зміщують перехрестя сітки ниток на точку М. Перевірку повторюють.

4. Перевірка нерівності підставок зорової труби. Горизонтальна вісь обертання труби НН повинна бути перпендикулярною до осі обертання теодоліта ZZ (НН ± ZZ).

На відстані 30--40 м від вертикальної стіни будинку встановлюють теодоліт і приводять його в горизонтальне положення.

Візують перехрестя сітки ниток на верхню точку А. При закріпленій алідаді опускають трубу вниз і відмічають точку а_кп -- при крузі право (КП). Аналогічно отримують точку а_кл -- при крузі ліво (КЛ).

Якщо точки а_кп та а_кл збігаються, то умова викопується (IIН ± ZZ). В іншому випадку її виправляють в оптичних майстернях.

5. Перевірка місця иуля вертикального круга. Місцем нуля (МО) називається відлік за вертикальним кругом при горизонтальному положенні візирної осі труби й осі циліндричного рівня. Воно повинне бути постійним і близьким до нуля (0°).

Є два способи визначення і юстирування МО вертикального круга теодоліта:

1) за відліками по рейці;

2) за відліками по вертикальному кругу .

Визначення МО вертикального круга теодоліта за допомогою рейки

Для теодолітів типу Т30 при визначенні МО використовують рейку з поділками. Теодоліт встановлюють на відстані 30--50 м, приводять у горизонтальне положення, навідним гвинтом зорової труби встановлюють відлік за вертикальним кругом при KJI 0°00'. Наводять зорову трубу на рейку , підйомним гвинтом, який направлений по лінії спостережень AB, виводять бульбашку рівня нуль-пункту і беруть відлік а

Переводять трубу через зеніт і при КП встановлюють відлік за вертикальним кругом 180°. Так само отримують відлік за рейкою а_г

Обчислюють середній відлік а₀ = 0,5(_аі + а₂).

Якщо мікрометреним гвинтом при положенні KJI навести перехрестя сітки ниток на відлік за рейкою а₀, то отримаємо значення місця нуля вертикального круга МО.

Для приведення (юстирування) МО близьким до 0° мікрометричним гвинтом зорової труби встановлюють відлік 0° за вертикальним кругом. При цьому перехрестя сітки ниток зміститься з точки а₀. Вертикальними виправними гвинтами зміщують перехрестя сітки ниток в точку а₀. Перевірку повторюють.

Рекомендується після виправлення МО перевірити значення колімаційної похибки.

6. Перевірка оптичного центрира. Візирна вісь оптичного центрира повинна збігатися з віссю обертання теодоліта ZZ.

У точних та високоточних теодолітах вмонтовано оптичний пристрій з сіткою ниток, який дає змогу бачити точку або центр знака місцевості та суміщати візирну вісь центрира з точкою місцевості.

У теодоліті Т30 підставка має вертикальний отвір. При перевірці зорову трубу встановлюють вертикально так, щоб відлік за вертикальним кругом дорівнював 90°± МО. Тоді зорова вісь труби повинна збігатися з віссю обертання теодоліта ZZ.

Перевіряючи оптичні центри, вертикальну вісь обертання теодоліта за допомогою циліндричного рівня приводять у вертикальне положення. На місцевості відмічають точкою положення центра сітки ниток центрира. Повертають теодоліт на 180° і знову відмічають точку центра сітки ниток центрира. Якщо точки не збігаються більше ніж на 1 мм, то виправними гвинтами центрира пересувають окуляр на половину відхилення. Перевірку повторюють.

Якщо оптичний центрир вмонтовано в нерухому підставку теодоліта, то під час перевірки спочатку вісь обертання теодо літа приводять у вертикальне положення. За допомогою зорової труби на місцевості у межах фокусної відстані намічають і закріплюють точку А, перевертають трубу через зеніт і намічають точку В.

Повертають теодоліт на 90°і так само намічають точки С. Між точками ЛВ і СБ натягують нитки. Якщо центр сітки ниток оптичного центрира не збігається з точкою О перехрестя ниток, то його виправними гвинтами суміщають з точкою О.



Розділ ІІ. Знімальна геодезична мережа і виконання зйомок у масштабі 1:500 (1:1000)

2.1 Вимірювання кутів і ліній теодолітного ходу

Над вершиною вимірюваного кута встановлюють штатив з теодолітом за допомогою схилу спочатку з помилкою центрування 3-4 див і утапливают наконечники ніжок штатива в ґрунт, стежачи за тим, щоб голівка штатива займала на око горизонтальне положення. Піднімальними гвинтами за рівнем алідади ГК установлюють вісь обертання приладу в прямовисне положення. Послабивши потім основний гвинт, пересувають теодоліт по голівці штатива, домагаючись, щоб схил установився над крапкою ходу з помилкою 2-3 мм і закріплюють становий гвинт; після чого знову приводять вісь обертання приладу в прямовисне положення. Після декількох таких наближень теодоліт установиться в робоче положення.

Прийом виміру лівого (щодо напрямку ходу) кута складається з двох напівприйомів. Угвинчують закріпний гвинт лімба (зрозуміло, закріпний гвинт підставки теодоліта повинний бути угвинченим).

Перший напівприйом виміру кута. Гвинтами труби й алідади ГК (закріпним і навідної) наводить трубу на передню крапку (мал. 1) і беруть відлік (градуси, хвилини і десяті частки хвилин).

Рис. 1 - Схема виміру кута



Кращі результати дає візування на металеву шпильку від мірної стрічки, установлену прямовисно в крапку на дерев'яному кілочку. При відсутності видимості шпильки на крапці утримують віху в прямовисному положенні і візують на середину нижньої видимої частини віхи. Потім гвинтами труби й алідади ГК наводять трубу на задню крапку і-1 і беруть отсчеты. Різниця отсчетов дає перше значення лівого кута.

Другий напівприйом складається з аналогічних дій. Між напівприйомами необхідно трубу повернути через зеніт і повернути лімб ГК приблизно не 1-2°.

Розбіжність двох значень кута, отриманих з 1 і 2 напівприйомів, не повинно перевищувати 2ґ,0.

Остаточне судження про якість виміру всіх кутів ходу дає значення кутового нев'язання ходу, що повинне бути менше

,

де n - число кутів.

Вимір лінії роблять два вимірники: задній і передній. Задній вимірник уколює шпильку в початкову крапку лінії і чіпляє на цю шпильку косим вирізом кінець розмотаної стрічки. Передній вимірник з 5 (10) шпильками за вказівкою заднього вимірника укладає на землю передній кінець стрічки, натягненої в створі лінії, прямовисно встромляє в землю шпильку через косий виріз переднього кінця стрічки. Після того як задній мерщик вийме шпильку, передній мерщик знімає кінець стрічки з уколотої шпильки. Потім стрічку протягають уперед; задній мерщик зачіпає кінець стрічки за шпильку, закріплену в землі переднім мерщиком; викладений процес відкладання стрічки повторюють. Після кожного відкладання число шпильок у заднього мерщика збільшується на 1; після n відкладень у заднього мерщика (n+1) шпилька. Наприкінці лінії між останньою шпилькою і кінцевою крапкою лінії вимірюють залишок r стрічкою з точністю до 1 див. Довжина лінії підраховується по формулі

,

де l₀ - номінальна довжина стрічки (звичайно 20 м).

Для визначення горизонтальної проекції лінії на місцевості вимірюють за допомогою чи теодоліта екліметра кут нахилу всієї чи лінії окремих її частин, довжини яких фіксуються при вимірі стрічкою (мал.2).

Рис. 2 - Визначення горизонтальних проложений

Горизонтальну довжину обчислюють на мікрокалькуляторі по формулі

,

Горизонтальну довжину можна також одержати по формулі

,



де виправлення за нахил лінії

.

За значеннями , горизонтальної довжини, отриманим у результаті виміру в прямому і зворотному напрямках, обчислюють різницю . Відношення не повинне бути більше 1/2000.

Відносне лінійне нев'язання , обумовлене при обчислювальній обробці теодолітного ходу, повинне бути менше 1/2000.

Вихідними даними для обчислювальної обробки теодолітного ходу є дирекционные кути ліній і координати крапок опорної геодезичної мережі, до яких геодезично прив'язаний теодолітний хід. При відсутності пунктів опорної мережі в районі робіт, хід орієнтується по магнітному азимуті однієї сторони, і обчислення роблять в умовній системі координат.

Для виміру магнітного азимута необхідно установити теодоліт у крапці А, прикріпити бусоль до штифта на кожусі ВК. У положенні КЛ сполучаємо нуль алідади з нульовим штрихом лімба ГК і закріплюємо алідаду з горизонтальним колом, натиснувши важіль повторювального пристрою. Відкріплюємо лімб і, обертаючи його, сполучаємо північний кінець магнітної стрілки з нульовим штрихом бусолі. Закріплюємо лімб. Відкріплюємо алідаду, натискаючи фіксатор повторювального пристрою, візуємо на точку В. Відлік по ГК - це магнітний азимут лінії AB.

Таблиця. Журнал виміру горизонтальних кутів

Точка установки теодоліта	Точка візування	Відлік по горизонтальному колу	Виміряний кут	Середній кут	Результати лінійних вимірів
	2	136 24	45 07		1-5
1 КЛ	5	91 17		45 05	44,87
					44,84
	2	316 24	45 03		44,86
1 КП	5	271 21
2 КЛ	1	179 57	233 12		5-4
	4	306 45		233 13	44,70
2 КП	1	359 58	233 14		44,78
	4	126 44			44,74
3 КЛ	5	186 00	36 42		4-3
	3	149 18		36 44	44,98
3 КП	5	6 05	36 46		44,94
	3	329 19			44,96
4 КЛ	4	297 32	143 01
	5	154 31			3-2
4 КП	4	47 34	143 03		44,55
	5	334 31			44,61
					44,58
5 КЛ	3	273 34	81 38		2-1
	1	191 56			63,38
5 КП	3	93 34	81 40		63,42
	1	11 54			63,40

2.2 Геометричне нівелювання точок теодолітного ходу

Для визначення висот точок теодолітного ходу, на місцевості прокладають зімкнутий хід геометричного нівелювання, у якій як сполучні

крапки включають крапки теодолітного ходу. Відстань від приладу до рейки повинне бути менше 300 м.

Нівелір установлюють на рівних відстанях між двома сполучними крапками, а на сполучні крапки встановлюють прямовисно рейки. Піднімальними гвинтами приводять пухирець настановного рівня в нульпункт. Візуючи на рейку обертання елеваційного гвинта нівеліра, домагаються контакту кінців пухирця циліндричного рівня; у момент контакту беруть відлік по рейці горизонтальною ниткою.

Описаним шляхом беруть отсчеты в наступній черговості:

1) - відлік по чорній (основний)шкалі задньої рейки;

2) - відлік по чорній шкалі передньої рейки;

3) - відлік по червоній (допоміжної) шкалі передньої рейки;

4) - звіт по червоній шкалі задньої рейки.

Різниця між відліками по червоній і чорній шкалі кожної рейки не повинна відрізнятися від величини зсуву шкал більш ніж на 4 мм (величина зсуву шкал дорівнює початковому відліку червоної шкали по п'яті рейки). Розбіжність у перевищеннях

;

не повинні перевищувати для кожної станції ±5 мм.

Нев'язання перевищень нівелірного ходу повинні бути менше

,

де: L - довжина ходу в км.

У момент відліку рейка повинна займати прямовисне положення. Цього можна також домогтися погойдуванням рейки в напрямку лінії візування; нівелювальник у такому випадку фіксує найменший видимий їм відлік. Нівелірний хід має бути прив'язаний до вихідних реперів.



Таблиця. Журнал нівелювання точок теодолітного ходу Місяць: липень2014 Спостерігав: Борис Г.І.

Номери	Відліки за рейками,мм	Перевищення,мм	Позначки, м
станції	точок	задні, а	передні, в	проміжні, с	обчислені, h	середні,	виправлені, hв hв	НГІ	точки, Н
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	Рп.1	1545							107,580
I		6345			+0187	+2
	1		1358		+0190	+0189	+0191		107,771
			6155
	1	1475							107,771
II		6275			-0192	+2
	5		1667		-0193	-0193	-0191		107,580
			6468
	5	1570							107,580
III		6371			+0058	+2
	4		1512		+0059	+0059	+0061	144,50	107,641
			6312
	4	1321							107,641
IV		6122			-0115	+2
	3		1436		-0116	-0116	-0114		107,527
			6238
	3	1688							107,527
V		6376			+0140	+2
	2		1548		+0138	+0139	+0141		107,668
			6238
	2	1499							107,668
VI		6300			+0074	+2
	Рп.2		1425		+0074	+0074	+0076		107,744
			6226
					+0920	+0461	+469
?	46887	46583			-0616	-368	-305
	+304				+304	+93	+164

=+93мм, =L, L=0,24м, =25мм

2.3 Тахеометрична зйомка

Тахеометрична зйомка для складання плану в масштабі 1:500 (1:1000) застосовується на незабудованих територіях.

При тахеометричній зйомці планове положення крапок місцевості визначають полярними координатами (мал.10), висотне положення - тригонометричним нівелюванням (мал.11). Для цього при наведенні на рейку, установлену прямовисно в характерній крапці місцевості, визначають три аргументи: полярна відстань нитяним далекоміром, полярний кут по орієнтованому ГК, відлік по ВК, що відповідає куту нахилу лучачи візування.

Рис. 8 - Зйомка способом полярних координат

Послідовність робіт на станції наступна.

Теодоліт-тахеометр над крапкою знімального обґрунтування приводять у робоче положення. Вимірюють j - висоту інструмента від крапки до осі

обертання труби приладу. Визначають місце нуля (МО) двічі - по наведеннях на двох крапок. Орієнтують лімб при КЛ на сусідню крапку ходу: нуль лімба і нуль алідади ГК сполучають гвинтами алідади, потім візують гвинтами лімба на сусідню крапку ходу і закріплюють лімб. Наведення на крапки місцевості надалі виконують гвинтами алідади.



Рис. 11 - Схема тригонометричного нівелювання

Рейку встановлюють прямовисно на крапку місцевості і візують на неї гвинтами алідади ГК. Гвинтами (закріпним і навідної) труби наводять середню нитку сітки приблизно на відлік, рівний j. Потім навідним гвинтом труби наводять верхню видиму нитку сітки на найближче до цієї нитки початок дециметрового розподілу, наприклад, на відлік 1200 мм, і беруть відлік по нижній видимій нитці, наприклад, 1674 мм. Тоді далекомірна відстань (без постійного доданка) легко одержують як помножене на 100 різницю цих відліки, наприклад, (1674 мм - 1200 мм) · 100 = 47,4 м, оскільки ці обчислення робляться в розумі.

Навідним гвинтом труби наводять середню нитку на відлік, дорівнює висоті інструмента j на станції. Беруть відліки по ГК і ВК. По ГК відлік, дорівнює полярному куту.

Отримані в такий спосіб три аргументи заносять у відповідні графи журналу в рядок, який привласнений номер рейкової крапки.

Рейка переноситься в наступну крапку місцевості. Описаним шляхом одержують відповідні три аргументи. І так далі.

Одночасно з веденням журналу у довільному масштабі

складається схематичний креслення-абрис місцевості. На абрисі показують крапку стояння, напрямок на крапку ходу, на яку орієнтований лімб, розташування всіх рейкових крапок і їхнього номера, об'єкти, контури місцевості; рельєф схематично відображається горизонталями; лінії одного ухилу між рейковими крапками зображуються стрільцями.

Рейка встановлюється послідовно в характерних крапках контурів, об'єктивів місцевості і характерних крапок рельєфу - вододілах, водозливах, на вершинах, підошвах, перегинах схилів, на дні улоговин, на сідловинах, на брівках, підставах і переломах укосів.

Максимальна відстань

- між рейковими крапками 15-20 м;

- від інструмента до рейкової крапки при зйомці рельєфу 100 м;

- від інструмента до рейкової крапки при зйомці твердих контурів 60 м, нетвердих контурів - 80 м.

Таблиця. Журнал тахеометричної зйомки

Дата: липень2014 Спостерігач:Борис Г.І.

Станція: №2 і=1,36 МО=1 Нстан.=119,72 Нробоч.=119,08

№ точки	Далек. відст. м	Відлік по гориз. кругу	Відлік по вертик. кругу	МО	Вертик. кут	Гориз. пр. відс.	h, м	H, м	Примітка
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Т4	37.1	0	00,0	кл1	27	+1	-1	26	37,0	+0,93	120,01	Точка т.4
				кп-1	25
1	17,96	295	51,6	-1	27,0	+1	-1	26,1	17,96	-0,45	119,63	Кут будинку
2	11,04	325	32,7	-1	56,0	+1	-1	55,2	11,04	-0,37	119,70	-,-
3	13,77	331	15,4	-1	26,0	+1	-1	24,9	13,77	-0,34	119,71	-,-
4	16,60	335	3,0	0	38,0	+1	0	37,3	16,60	-0,18	119,74	-,-
5	22,39	339	43,0	0	29,0	+1	0	27,6	22,39	-0,18	119,9	-,-
6	12,82	354	28,6	-1	38,0	+1	-1	36,5	12,82	-0,36	119,9	Бордюр
7	10,72	8	44,8	-2	3,0	+1	-2	1,8	10,72	-0,38	119,72	-,-
8	6,18	19	55,5	-3	21,0	+1	-3	19,9	6,18	-0,36	119,7	-,-
9	2,85	1	26,8	-6	25,0	+1	-6	24,4	2,85	-0,32	119,72	-,-
10	16,20	272	44,4	0	54,0	+1	0	53,0	16,20	-0,25	119,76	-,-
11	15,85	85	40,9	0	53,0	+1	0	52,0	15,85	-0,24	119,83	-,-
12	7,57	88	55,2	-1	50,0	+1	-1	48,9	7,57	-0,24	119,84	-,-
13	8,06	77	8,3	-2	17,0	+1	-2	16,3	8,06	-0,32	119,84	-,-
14	25,88	80	59,4	0	46,0	+1	0	45,2	25,88	-0,34	119,76	-,-
15	43,84 ,84	81	42,1	0	50,0	+1	0	49,4	43,84	-0,63	119,45	-,-
16	44,26	79	4,9	0	52,0	+1	0	50,5	44,26	-0,65	119,43	-,-
17	26,34	76	48,7	-1	2,0	+1	-1	1,3	26,34	-0,47	119,61	-,-
Т2	51,0	81	40,7	+0	26,0	+1	+0	25,0	51,0	+0,37	119,45	Точка 2
18	12,61	69	32,3	-1	58,0	+1	-1	57,2	12,61	-0,43	119,65	-,-
19	9,48	47	58,01	-2	48,0	+1	-2	46,6	9,48	-0,46	119,62	-,-
20	25,04	11	1,3	0	37,0	+1	0	35,7	25,04	-0,26	119,82	-,-
…	…	…	…	…	…	…	…	….	…	…	…	…
39	23,01	38	16,4	-1	34,0	+1	-1	32,6	23,01	-0,62	119,46
40	28,82	24	14,0	-1	3,0	+1	-1	2,0	28,82	-0,52	119,56	-,-
41	37,96	53	46,3	-1	3,0	+1	-1	1,6	37,96	-0,68	119,4	Спорт. площ.
Т4	37,1	0	00,5	кл1	27	+1	+1	26	37,0	+0,93	120,01	Точка 4
				кп-1	25

Обробка журналу тахеометричної зйомки

1. Кути напрямку нахилів обчислюються за формулами:

v=МО-КЛ

v=КП-МО

де КП і КЛ - відліки за вертикальним кругом, при його положенні відповідно з правого чи лівого боку відносно зорової труби.

2. Перевищення h обчислюється за формулами:

коли

де i - висота інструмента, v - висота візування по рейці, і

, якщо

3. Горизонтальне прокладання S обчислюється за формулою:

.



Величини h і S можна також визначити за спеціальними тахеометричними таблицями. Горизонтальні прокладання вираховуються з точністю до 0,1 м, а перевищення - з точністю до 0,01 м.

4. Висоти пікетів обчислюються за формулою:

2.4 Геометричне нівелювання поверхні(нівелювання по квадратах)

На відкритій незабудованій території зі слабовыраженным рельєфом зйомка поверхні ведеться нівелюванням вершин квадратів.

Побудова сітки квадратів виробляється теодолітом і стрічкою. Спочатку будують сітку великих квадратів зі сторонами 100 м, вершини яких закріплюють колами.

Рис. 12 - Схема нівелювання по квадратах

На сторонах великих квадратів фіксують довжини сторін малих квадратів по 20 м. Розбивку малих квадратів ведуть одночасно з нівелюванням їхніх вершин.

Нівелір встановлюють у середині більшого квадрата (мал.12). Горизонтальним променем візування беруть два відліки - по чорній і червоній шкалах рейки, встановленої в сполучній крапці задньої, а потім передньої. Прив'язаний у такий спосіб обрій приладу використовують для нівелювання вершин квадратів. Рейку послідовно встановлюють у вершинах малих квадратів по осі 1-1,беручи отсчеты по чорній стороні. Потім у крапках 2а, 2f установлюють віхи, у створі яких визначають нові вершини квадратів чи стрічкою тросом довжиною 100 м з мітками через 20 м , одночасно нівелюючи їх. Після цього переходять до осі 3-3.

Відліки по рейках записують на схемі мережі квадратів праворуч від відповідних вершин.

Обрій приладу на наступній станції прив'язують до сполучного крапкам нівелірного ходу.

Нівелірний хід повинний бути зімкнутим чи кінцями, що спирається, на вихідних реперів.

Нівелювання поперечних напрямків ходу застосовується при зйомці закритої місцевості зі слабко вираженим рельєфом. Геодезичну опору утворить теодолітний хід (мал.13).

Рис. 13 - Нівелювання поперечних напрямків теодолітного ходу

Кути ходу виміряються теодолітом; довжини ліній виміряються стрічкою двічі; при другому вимірі ліній фіксуються підстави перпендикулярів, положення яких вибираються за допомогою екера. Положення крапок фіксується проміром стрічкою, рулеткою.

Точки для зйомки рельєфу намічають не рідше чим через 20 м. Теодолітний хід повинний бути прив'язаний до пунктів геодезичної опорної мережі, а нівелірний - до вихідних реперів. Крапки нівелюють зі станцій, прив'язаних до нівелірного ходу.

Результати нівелювання точок записуються в журнал нівелювання.

Журнал нівелювання майданчика за квадратами

Місяць: липень 2014 Спостерігав: Борис Г.І.

Номери	Відліки за рейками, мм	Перевищення, мм	Позначки, м
Станція	Точок	Задні А	Передні в	Проміжні С	обчисленні h	Середні hc	виправленні hв	HП	Точки H
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
	Т.2	1578
I		6380						144,00	107,590
	1			1365					107,720
	2			1510					107,575
	3			1512					107,573
	4			1539					107,46
	5			1500					107,85
	6			1503					107,82
	7			1552					107,33
	8			1390					107,492
	9			1554		-1			107,166
	10			1561	+0020	+0020			107,159
	11			1578	+0020				107,142
	12			1412					107,308
	13			1580					107,202
	14			1630					107,152
	15			1603					107,125
	16			1601					107,123
	17			1525					107,199
	18			1648					107,76
	19			1615					107,794
	20			1597					107,591
	Т.3		1558 6360						107,609
?		7968	7918		+0040	+0020	+0019
		+0040



Розділ ІІІ. Геодезичні роботи при вимірюваннях лінійних споруд

Пікетажна книжка

Кут№1= 88°28ґ Кут№2=43°42ґ

R=150 м R=120м

Т=146,04 T=48,12

К=231,60 К=91,53

Б=59,35 Б=9,29

Д=60,48 Д=4,71

Кут№1 ПК2+0,00	Кут№2 ПК2+50
-T 146,04	-T 48,12
ПК… ПК1+3,96	ПК… ПК2+71,88
+К… 231,60	+К… 91,53
КК ПК2+85,86	КК ПК2+50+43,41
Контроль	Контроль
Кут№1 ПК2+0,00	Кут№2 ПК2+50
+Т 146,04	+Т 48,12
ПК2+146,04	ПК2+50+48,12
-Д 60,48	-Д 4,71
КК ПК2+85,86	КК ПК2+50+43,41

Кут №3= 10°37ґ Кут №4=88°00ґ

R=100 м R=150м

Т=9,29 T=144,85

К=18,53 К=230,38

Б=0,43 Б=58,52

Д=0,05 Д=49,32

Кут№3 ПК3+0,00	Кут№4 ПК3+67
-T 9,29	-T 144,85
ПК… ПК2+50+90,71	ПК… ПК3+5,15
+К… 18,53	+К… 230,38
КК ПК3+9,24	КК ПК3+67+85,83
Контроль	Контроль
Кут№3 ПК3+0,00	Кут№4 ПК3+67
+Т 9,29	+Т 144,85
ПК3+9,29	ПК3+67+144,85
-Д 0,05	-Д 59,32
КК ПК3+9,24	КК ПК3+67+85,53

Кут №5= 35°41ґ Кут №6=53°05ґ

R=100 м R=130м

Т=32,19 T=64,93

К=62,28 К=120,44

Б=5,05 Б=15,32

Д=2,10 Д=9,43

Кут№5 ПК4+18	Кут№6 ПК4+50
-T 32,19	-T 64,93
ПК… ПК4+67,81	ПК… ПК4+65,07
+К… 62,28	+К… 120,44
КК ПК4+18+30,09	КК ПК4+55,51
Контроль	Контроль
Кут№5 ПК4+18	Кут№6 ПК4+50
+Т 32,19	+Т 64,93
ПК4+18+32,19	ПК4+50+64,93
-Д 2,10	-Д 9,43
КК ПК4+18+30,09	КК ПК4+55,51

Кут№7= 44°19ґ

R=120м

Т =48,87

К=92,82

Б=9,57

Д=4,92

Кут№7 ПК5+50
-Т 48,87
ПК…. ПК5+71,13
+К 92,82
КК ПК5+50+43,95
Контроль
Кут№7 ПК5+50
+Т 48,87
ПК5+50+48,87
-Д 4,92

КК ПК5+50+43,95

3.2 Розбивка пікетажу і кривих трас

Розбивка пікетажу на прямих і плані ділянках траси ведеться в такий спосіб. Теодоліт встановлюють у початковій крапці траси на ПКО в робоче положення і візують на наступну крапку траси. Колімаційну площину труби при такім орієнтуванні використовують для установки пікетів у створі траси.

Розбивку пікетажу роблять стрічкою зі шпильками. Від початкової крапки - пікет 0 (ПКО) - фіксуються відрізки довжиною 100 м горизонтальної відстані.

Рис.14 - Розбивка пікетаж на похилих ділянках траси

На похилих ділянках необхідно, відклавши 100 м, відкласти ще уперед виправлення за нахил ліній на визначеній ділянці довгої d

.

Перпендикуляр визначається чи теодолітом екером, відстань від осі лінійного спорудження - рулеткою, стрічкою. Теодоліт установлюють для визначення створу через 300-400 м.

Пікети позначають на місцевості кілочками, що забиваються урівень із землею. На торці кілочка підписують номер бригади і пікету.

Крім пікетних крапок на осі відзначають характерні крапки рельєфу і контурів місцевості (наприклад, на мал.14 ПКО+60).

Порядок нумерації крапок поперечного профілю показаний на мал.15.

Рис. 15 - Нумерація крапок поперечного профілю

Описаним шляхом ведуть розбивку пікетажу до вершини кута повороту траси і визначають її пікетажне значення ПК_ВУ.

Кут повороту траси, тобто кут між продовженням попереднього напрямку і новим напрямком (мал.16) визначаємо по формулі



;

.

Кут в виміряється теодолітом повним прийомом.

Рис. 16 - Схема визначення кутів повороту траси

У місцях повороту траси прямі ділянки сполучають кривої, у найпростішому випадку кругової кривої (мал.17). По аргументах - і R=100, знаходять з таблиці елементів кругових криві значення:

Т - тангенс;

К - крива;

Б - бісектриса;

Д - домір;

Рис. 17 - Головні точки кругової кривої

Детальну розбивку кривої необхідно виконати способом прямокутних координат через 5 м. Прямокутні координати крапок кривої вибираються з «Таблиць детальної розбивки кривих способом прямокутних координат».

Розбивку роблять із двох сторін - від початку і кінця кривої. По тангенсах відкладають абсциси крапок, екером і стрічкою - ординати. Крапки кривої закріплюють колами.

Рис. - Детальна розбивка кругової кривої

3.3Нівелювання траси

Для визначення висот точок траси прокладають хід геометричного нівелювання, що включає як сполучні крапки ходу частина крапок пікетажу. Інші крапки траси розглядаються як несполучні, проміжні крапки.

На кожній станції, після одержання і перевірки отсчетов на 2 сполучні крапки, не змінюючи обрій приладу, задню рейку встановлюють послідовно на проміжні крапки і беруть отсчеты по основний (чорної) шкалі рейки.

Якщо рельєф місцевості не дозволяє нівелювати всі крапки переднього поперечного напрямку з однією станцією, що залишилися крапки нівелюють із сусідньої чи станції зі станції, що влаштовується спеціально для нівелювання крапок, що залишилися, і включається не в нівелірний хід, прив'язуючи обрій цієї станції до однієї зі сполучних крапок ходу.

Кінці нівелірного ходу повинні бути геодезично прив'язані до вихідних реперів. Якщо на одному кінці траси відсутній вихідний репер, то необхідно покласти нівелірний хід у зворотному напрямку, у якому як сполучні крапки необхідно включати через 500 м деякі сполучні крапки прямого ходу. У такому випадку прямої і зворотний хід утворять один зімкнутий нівелірний хід.

Рис. 19 - Схема нівелювання поперечного профілю

Опрацювання журналу технічного нівелювання

Початковими даними для опрацювання журналу є результати польового трасування, наведені в журналі технічного нівелювання .

Обчислення перевищень

Перевищення між зв'язувальними точками обчислюють за формулами

де ? перевищення між зв'язувальними точками, визначене з чорного боку рейки;

? перевищення між зв'язувальними точками, визначене з червоного боку рейки;

? задній відлік з чорного боку рейки, мм;

? задній відлік з червоного боку рейки, мм;

? передній відлік з чорного боку рейки, мм;

? передній відлік з червоного боку рейки, мм.

Різниця між перевищеннями, обчислені за чорними та червоними боками рейок, не повинна перевищувати + 5мм. Обчислені за формулами перевищення залежно від їх знака записують у графу 6 або 7 таблиці 1.

Визначають середнє перевищення, мм:

Обчислені середні перевищення за формулою залежно від їх знаку записують в графу 8 або 9 таблиці 1.

Посторінковий контроль обчислення польових матеріалів

Контролем правильності обчислення на кожній сторінці журналу нівелювання служить рівність (2.3), мм:

де - сума всіх задніх відліків з чорного і червоного боків (табл. 1, графа 3), мм,

де - сума всіх передніх відліків з чорного і червоного боків (табл. 1, графа 4), мм;



- алгебраїчна сума обчислених перевищень (табл. 1, сума граф 6 і 7), мм;

- алгебраїчна сума середніх перевищень (табл. 1, сума граф 8 і 9), мм.

Визначення нев'язки нівелірного ходу та її розподілення

Нев'язку нівелірного ходу, мм, визначають за формулою

де - алгебраїчна сума середніх перевищень між зв'язувальними точками нівелірного ходу, мм; - теоретична сума перевищень, мм;

- позначки реперів, м

3.4 Побудова поздовжнього і попереного профілів траси в масштабах 1:2000, 1:200

Побудова повздовжнього профілю

Поздовжній профіль траси будують на міліметрівці в масштабах: горизонтальний - 1:2000, вертикальний - 1:200. Побудову виконують у такому порядку:

1)внизу креслять сітку профілю з графами: "грунти"', "план траси", "уклони", "проектні позначки", "фактичні позначки", "відстані", "пікети", "план прямих та кривих", зміст яких відповідає таблиці 1;

2)у заданому горизонтальному масштабі 1:2000 відкладають усі пікети і заповнюють графу відстаней. При цьому вказують тільки відстані від пікету до плюсових точок. Відстань 100 м між пікетами при відсутності плюсових точок не пишуть;

3)заповнюють графу "фактичні позначки" відповідно до значення з журналу нівелювання (табл. І графа 12);

4)у графі "план траси" посередині проводять вісь траси, що умовно розгорнута в пряму лінію, і умовними знаками відображають ситуацію вздовж траси;

5)у графі "ґрунти" вказують ґрунт уздовж траси згідно з пікетажною книжкою;

6) у графі "план прямих і кривих" визначають напрям і довжину окремих прямих ділянок траси та вказують місце розташування і параметри кривих згідно з виконаними розрахунками. Криві при поворотах праворуч позначають дужками опуклістю догори, а при поворотах ліворуч -- опуклістю донизу;

7) за даними граф "фактичні позначки" і "відстані" будують лінії профілю. Висоти точок відкладають догори від лінії умовного горизонту , які вибирають залежно від величини мінімальної фактичної позначки , м,

Отримане значення позначки умовного горизонту заокруглюють до величини, що кратна 10 м. Лінія умовного горизонту збігається з верхньою лінією профілю. На профілі ліворуч будують вертикальний масштаб, який полегшує побудову. Над лінією профілю показують положення реперів з їх позначками і координатами відносно траси.

Побудова поперечного профілю

Поперечний профіль будують в однакових горизонтальних і вертикальних масштабах 1:200. Внизу профілю вказують фактичні позначки та відстані. Горизонтальні відстані визначають відповідно до таблиці 1, графи 2, і відкладають ліворуч та праворуч від вертикального відрізка, що визначає вісь траси. Фактичні позначки визначають за даними з журналу нівелювання (графа 12). Лінію поверхні землі поперечного профілю будують за фактичними позначками відносно умовного горизонту, який приймають таким же, як і для поздовжнього профілю.



Розділ IV. Геодезичні розбивочні роботи і прикладні задачі

4.1 Проект геодезичної розбивки осей спорудження

Вихідними документами для перенесення в натуру осей будинків і споруд є:

1)затверджений до провадження робіт генеральний план будівельної ділянки із прив'язкою осей проектованого споруди до червоних ліній;

2)розбивочний план осей;

3)план першого поверху.

Як ми вже відзначали, винос у натуру осей будинків здійснюється з метою посадки його на місцевість і виробництва будівельно-монтажних робіт. У першому випадку вирішується завдання визначення положення будинку щодо прилеглих контурів і сторін світла, у другому - визначається взаємне положення будівельних конструкцій.

Основні або головні осі виносять у натуру від пунктів міського геодезичного обґрунтування. Як вихідне обґрунтування використовують пункти міської тріангуляції й полігонометрії, від яких у районі майбутніх робіт створюють розбивочну основу.

При розбивці невеликих будинків або споруд масової забудови розбивочною основою служать закріплені в натурі червоні лінії або спеціально теодолітні ходи, що прокладають. При зведенні великорозмірних або складних по конфігурації будинків розвивають локальні розбивочні мережі у вигляді: будівельної сітки, мікротріангуляції, полігонометрії й т.п.



Рис. Розбивочні креслення для виносу в натуру основних осей будинку

Винесені в натуру осі закріплюють постійними й тимчасовими знаками.

Постійними знаками закріплюють в основному дві взаємно перпендикулярні пересічні базові осі, від яких у процесі будівництва завжди можуть бути відновлені всі основні осі. Як постійні знаки застосовують обрізки металевих труб або рейок, дерев'яні стовпи. Постійні знаки встановлюють у ґрунт нижче глибини промерзання й бетонують.

Для тимчасових знаків використовують дерев'яні коли, милиці, металеві штирі й трубки.

Винесені в натуру осі здають по акті забудовникові й будівельній організації. До акту додається виконавче креслення розбивки й закріплення осей.

Положення осей будинку на місцевості визначається по проекті геодезичних розбивочних робіт комбінацією способів: прямокутних координат, полярного, лінійних і кутових засічок. Задані проектом кути і лінії будують описаним вище способом. Точки 3, 4 перетинання осей виносяться з контролем, після чого вони розглядаються як вихідні для вирівнювання точок 1, 2 будинку.

Рис. 24 - Побудова на місцевості проектних осей

Відстань між точками перетинання осей по периметрі і діагоналям прямокутника перевіряються стрічкою, прямі кути трикутника - теодолітом.

Необхідна точність на навчальній практиці - положення точок 3, 4 стосовно точок А, В - ± 4-5 див;

- відстаней між осями будинку - ;

- прямих кутів між осями - .

4.2 Журнал вимірювання кутів і ліній, побудованих у першому наближенні

Положення на місцевості крапок проекту знаходять шляхом побудови фізичних величин - ліній, кутів, висот (оцінок) заданої величини. Значення цих величин визначають при складанні проекту геодезичних разбивочных робіт.

Побудова фізичних величин виконується за загальною методикою. Спочатку в першому наближенні найпростішим шляхом відкладають і фіксують на місцевості фізичну величину з точністю, близької до технічного. Потім із заданою точністю вимірюють побудовану в такий спосіб величину. Зіставляючи результат виміру з заданим значенням величини, визначають виправлення, на яку необхідно виправити перше наближення величини, значення якого потрібно перевірити новим виміром.

Побудова на місцевості заданого горизонтального кута

Теодоліт встановлюють у вершині кута. Нуль лімба й алідади сполучають гвинтами алідади, потім візують гвинтами лімба на сусідню крапку ходу А (на вихідний напрямок). Потім на лімбі алідади відкладають заданий кут. Отриманий напрямок фіксують на відстані d металевою шпилькою (віхою) у крапці Р'.

Рис. Схема побудови проектного кута

Побудований у першому наближенні кут вимірюють із заданою точністю. При точності 30" кут досить вимірити теодолітом Т-30 повним прийомом.

Результат виміру в^I використовують для обчислення кутового виправлення

і відповідної їй величини перпендикуляра

,

де , .

Величину перпендикуляра в l відкладають вправо при позитивному знаку д_в, уліво при негативному.

Побудова ліній заданої довжини

Підлягаюча відкладенню лінія задається горизонтальним проложением; у загальному випадку на місцевості потрібно відкласти відповідну похилу довжину.

У першому наближенні на похилій місцевості стрічкою відкладають горизонтальну довжину d і вперед - виправлення за нахил лінії

.

Отриману лінію вимірюють за методикою відповідної заданої точності побудови лінії. При необхідній точності побудови лінії 1:3000 - 1:5000 необхідно лінію вимірити двічі - у прямому і зворотному напрямках; лінія повинна бути попередньо очищені від заростей трави, чагарнику, невеликих горбків, каменів, на твердому ґрунті кінці стрічки фіксувати шпильками, що встромляються в ґрунт, на м'якому - шпильками, що встромляються в попередньо забиті дерев'яні коли.

У результат виміру похилої лінії уводять виправлення - за нахил лінії

;

- за компарування

;

- за температуру t_изм під час виміру

.



Результат виміру першого наближення d зіставляють із заданим значенням лінії d

.

Відрізок д_d відкладають від кінця лінії до відповідного знаку виправлення напрямку (плюс - уперед, мінус - назад).

Побудова проектної оцінки точки В

Для цього побудова між репером (чи крапкою) з відомою оцінкою і крапкою В встановлюють нівелір.

Рис. 23 - Схема побудови проектної оцінки

По рейці, установленої на репері, беруть відлік . Потім обчислюють відлік .

,

що повинний бути на рейці в крапці В, коли крапка буде знаходитися на проектній оцінці.Отриману в першому наближенні оцінку нівелюють повним прийомом (по двох сторонах чи рейок при двох обріях). Результат виміру зіставляють із проектним значенням і одержують виправлення



.

Журнал вимірювання кутів і ліній, побудованих у першому наближенні

№точок	Кути	Дирекційні кути	Довжина S, м	Прирости координат,м	Координати ,м
						X	Y
1	2	3	4	5	6	7	8
		36,03818
3	17,80736					232,99	287,47
	17	198,23082	246,735	-234,35	-77,19
4	21,57149					-1,36	210,28
	21	356,65933	87,931	87,782	-5,123
B	156,47414					86,422	205,156
	156	20,18518	72,000	67,578	24,845
A	164,14700					154,00	230,00
	164	36,03818	97,684	78,99	57,47
3						232,99	287,47
Конт	999

4.3 Побудова на місцевості ліній з заданим ухилом

Ділянка проектної лінії траси, що підлягає розбивці на місцевості, визначає керівник практики. Для рішення задачі використовується нівелір з рівнем.

На місцевості будують оцінки на початку двох крапок лінії (наприклад АВ). Потім нівелір установлюють на лінії АВ у крапки А так, щоб напрямок двох піднімальних гвинтів (наприклад, 1-2) було перпендикулярно лінії АВ . Вимірюючи висоту j інструмента в крапці А и обертанням третього піднімального гвинта нахиляють вісь візування на відлік, рівний j, по рейці, встановленої в крапці В. Після цього через задані відрізки забивають коли так, щоб отсчеты по рейці, установлюваної на ці коли, дорівнювали висоті інструмента.

Рис. Побудова лінії з заданим ухилом

Схема побудови лінії з заданим ухилом



4.4 Схема побудови на місцевості похилої площини

4.5 Визначення планово-висотних координат недоступної точки

Планово-висотні координати недоступної крапки З визначають із двох суміжних трикутників, загальна вершина і суміжна сторона яких повинні бути прив'язані до вихідної геодезичної мережі.

Схема визначення планово-висотних координат недоступної крапки



У кожнім трикутнику теодоліта вимірюють два горизонтальних кути , , два вертикальних кути , і базисна сторона b - чи рулеткою стрічкою.

Шукані координати визначають по формулах:

;

;

;

; ;

де , , - перевищення між доступними і недоступними вершинами суміжних трикутників, обумовлені тригонометричним нівелюванням.

4.6 Перевірка вертикальності й створності архітектурно-будівельних конструкцій

Перевірку вертикальності архітектурно-будівельних конструкцій (АСК) виконують з метою:

при монтажних роботах - установки їхній у вертикальне положення;

при експлуатації - визначення величини невертикальності (крену) їхніх конструктивних осей для ухвалення рішення про можливість їхнього подальшого використання.

В обох випадках перевірку вертикальності АСК виконують теодолітом, по черзі встановлюваним у створі їхньої подовжньої і поперечної осей . При монтажі, наприклад, колон найчастіше використовують два теодоліти. Візирну вісь теодоліта, розташованого в створі подовжньої осі, наводять на осьову мітку нижньої частини колони і піднімають об'єктив зорової труби до верхньої її частини. При розбіжності осьовий ризики верхньої частини колони з центром сітки зорової труби вирівнюють колону до їхнього сполучення. Аналогічні дії виконують другим теодолітом у напрямку поперечної осі колони.

Після установки колони у вертикальне положення перевіряють незмінність положення її нижньої осьовий ризики з напрямком осей будинку і при необхідності роблять виправлення. Після чого вивірку вертикальності колони повторюють.

Визначення вертикальності архітектурно-будівельних конструкцій

Перевірка створності архітектурно-будівельних конструкцій виконується найчастіше методом бічного нівелювання з лінією, рівнобіжних їхнім осям. Для цієї мети перпендикулярно до осі колон відкладають рівні відрізки довжиною а й одержують паралель А-А₁ (мал.30). В одній із крапок паралелі, наприклад у крапці А, установлюють теодоліт, приводять у робоче положення, візують на крапку А₁, і закріплюють горизонтальне коло. Потім послідовно беруть відліки при двох положеннях вертикального кола по горизонтально розташованій рейці у верхньому і нижньому перетинах колони. Відліки роблять по вертикальній нитці сітки зорової труби по чорній чи червоній сторонах рейки.

Вивірка створності колони: а) вертикальним проектуванням, б) бічним нівелюванням

Величину зсуву геометричної осі колони з осі будинку обчислюють по формулі

де - середнє значення відліків по рейці при КЛ і КП.



4.7 Проектування горизонтальної площадки

Для проектування горизонтальної площадки обчислюють середню оцінку всієї ділянки за відомими відмітками вершин квадратів за формулою:

;

де N - число квадратів; H1, H2, H4 - відмітки вершин квадратів, що відносяться до одного, двох і чотирьох квадратах. Результати заносять у таблицю.