Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

УДК. 551.4

11. 00. 04 - геоморфологія та палеогеографія

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук

Аналіз рельєфу і сучасного морфогенезу центральної частини Придніпровської височини з еколого-геоморфологічною метою

Ткаченко Тетяна Іванівна

Львів-2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі землезнавства та геоморфології географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор георафічних наук, професор Стецюк Володимир Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

- доктор географічних наук, доктор геолого-мінералогічних наук, професор Рудько Георгій Ількович, Національна акціонерна компанія "Надра України", начальник управління гідрогеологічних робіт та інженерно-геологічних досліджень;

- Інститут геологічних наук НАН України, головний науковий співробітник кандидат географічних наук, професор Кравчук Ярослав Софронович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії.

Провідна установа - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, геолого-географічний факультет.

Захист відбудеться 15 червня 2005 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано 13 травня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат географічних наук, доцент Горішний П.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Екологічна геоморфологія як молода наука, що перебуває на етапі формування (Ю. Сімонов, Д. Тімофєєв, 1989; Д. Тімофєєв, 1991; І. Черваньов, 1991; Ю. Сімонов, 1995; І. Ковальчук, 1993, 1997; В. Палієнко, М. Барщевський, Ю. Швидкий, 1995; В. Кружалін, 1997; В. Стецюк, 1997, 1998; В. Стецюк та Ю. Сілецький, 2000; О. Адаменко, І. Ковальчук, Г. Рудько, 2000; В. Стецюк, Г. Рудько, 2004 та інші), вимагає формулювання постулатів удосконалення теоретико-методичного апарату, створення бази даних детальних геоморфологічних досліджень різних регіонів, удосконалення способів еколого-геоморфологічного оцінювання інтенсивно освоєних територій. У цьому аспекті Придніпровська височина, зокрема її центральна частина, представляє особливий інтерес. Її рельєф сформувався і перебуває не тільки під впливом природних чинників, але й під потужним пресом господарської діяльності, відомої із часів неоліту. Упродовж історії та у даний час на цій території розвивається спектр несприятливих природних та природно-антропогенних процесів. Вони зумовлюють погіршання стану ґрунтового покриву, призводять до утворення ряду техногенних форм рельєфу та відповідних відкладів, порушують естетичні цінності рельєфу та ландшафтів цієї території. Тому спроби проведення геоморфологічних та геоекологічних досліджень з метою вирішення екологічних проблем регіонів є актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена за час навчання у стаціонарній аспірантурі географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, є ініціативною науковою розробкою, затвердженою Вченою Радою географічного факультету і виконана в рамках наукової теми кафедри землезнавства та геоморфології "Регіональні геоекологічні проблеми України", № 01БФ050-01 державної реєстрації 0101U002770.

Мета й завдання дослідження. Мета - встановити особливості будови сучасного рельєфу та прояву геоморфологічних процесів на території центральної частини Придніпровської височини, оцінити їхній вплив на формування геоекологічних умов проживання людини та функціонування господарських систем. До числа завдань дослідження входять наступні: а) опрацювання теоретичних положень геоморфології, які складають основу дослідження сучасного рельєфу і геоморфологічних процесів з еколого-геоморфологічною метою; б) аналіз чинників формування рельєфу та антропогенного навантаження на компоненти навколишнього середовища, оцінка сучасного стану рельєфу на тлі інтенсивної господарської діяльності; в) еколого-геоморфологічна оцінкa антропогенного переформування рельєфу та його геоекологічних наслідків, г) виявлення потоків речовинних мас (морфогенезу) земної поверхні та їхнього відображення в рельєфі; д) обґрунтування схеми геоморфологічного районування як наукової бази вирішення проблем оцінювання змін рельєфу центральної частини Придніпровської височини і їхнього впливу на середовище існування людини.

Об'єктом дослідження є природно-антропогенні геоморфосистеми центральної частини Придніпровської височини, які формуються протягом історичного часу - від початку прояву інтенсивної господарської діяльності.

Предмет дослідження - стосунки існуючого й давнього рельєфу та процесів сучасного морфогенезу із чинниками формування рельєфу, особливо - з антропогенним, з іншими компонентами навколишнього середовища регіону, що викликає: а) погіршення стану ґрунтового покриву і виведення значних площ із використання (еколого-геоморфологічна проблема, пов'язана з розвитком площинного змиву та лінійної ерозії); б) прогресуюче підтоплення території і, як наслідок, поява нових водоносних горизонтів, що зумовило розвиток зсувів та просідання поверхні з наступним заболочуванням; в) насичення природного середовища інженерними об'єктами (автошляхами, залізницями, поселеннями, гірничими виробками, дамбами, меліоративними спорудами тощо, які часто перебувають у дисгармонії з природними властивостями рельєфу); г) перетворення вертикального силуету рельєфу земної поверхні (кургани, силуети міст, водогінні вежі, насипи, кар'єри, ями і виїмки тощо), що призводить до зміни естетичних властивостей рельєфу; д) зміну рекреаційних властивостей рельєфу у цілому та окремих його форм зокрема.

Методи дослідження. Вирішення поставлених завдань здійснено із залученням загальнонаукових методів (системний підхід, аналіз, синтез, моделювання), згідно з якими рельєф і геоморфологічні процеси дослідженої території розглядалися як природно-антропогенна геоморфологічна система; традиційні геоморфологічні (морфологічний, морфометричний, морфодинамічний, морфоструктурний), які дали можливість охарактеризувати рельєф, як складову екосистеми людини; спеціальні (аналіз чинників формування рельєфу як компонента екосистеми людини, моделювання стану розвитку рельєфу, характеристика антропогенного навантаження на компоненти екосистеми людини, індикаційне геоморфологічне картографування, районування з еколого-геоморфологічною метою). Значна кількість результатів отримана за допомогою застосування картографічного методу.

В основу дисертації покладено матеріали самостійних геоморфологічних досліджень. Проаналізовано й узагальнено результати власних досліджень морфометричного, морфоструктурного, морфогенетичного, історико-географічного (у т.ч. - архівного), картографічного характеру, а також фондові геолого-геоморфологічні матеріали; матеріали Державного комітету статистики України; матеріали управлінь районного та обласного землевпорядкування дослідженої території в межах Черкаської, Вінницької, Кіровоградської та Київської областей та опубліковані наукові джерела.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у наступних положеннях:

а) обґрунтовано концепцію аналізу рельєфу і сучасного морфогенезу з еколого-геоморфологічних позицій як наукової основи вирішення регіональних проблем природоохоронної діяльності;

б) здійснена оцінка чинників формування рельєфу території центральної частини Придніпровської височини і встановлено, що головним в їхньому спектрі є господарська діяльність, яка зумовила значну антропогенну трансформацію рельєфу; кількісно оцінено роль антропогенних впливів на рельєф, розроблено класифікацію основних видів господарської діяльності; виявлено взаємозв'язок чинників формування рельєфу і складників природних умов, які суттєво впливають на еколого-геоморфологічний стан дослідженої території;

в) здійснено морфоструктурну інтерпретацію флювіальної мережі (виявлено головні напрямки латеральної міграції речовинних мас у процесі морфогенезу); на підставі аналізу щільності флювіальної мережі встановлено локальні відмінності у вияві морфогенезу; створено великомасштабну геоморфологічну карту ключової ділянки дослідженої території, яка відображає напрямки потоків речовини та антропогенної трансформації рельєфу;

г) на підставі аналізу співвідношень вершинної та базисної поверхонь встановлено тенденції розвитку рельєфу дослідженої території і сформульовано поняття "природно-антропогенної геоморфологічної системи" дослідженої території, функціонування якої зумовлене впливом природних та антропогенних чинників і супроводжується відповідними еколого-геоморфологічними змінами життєвого середовища людини;

д) визначено критерії, виділені таксони та здійснено геоморфологічне районування дослідженої території з метою вирішення прикладних геоекологічних проблем.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження упроваджені у держбюджетну тему "Регіональні геоекологічні проблеми України", №01БФ050-01 державної реєстрації 0101U002770, яка виконується на географічному факультеті у рамках діяльності Науково-дослідної лабораторії "Ландшафтної екології та дистанційних методів моніторингу довкілля."

Отримані результати можуть застосовуватися у проектах подальшого ресурсного природокористування дослідженої території, а також сприяти розробленню способів еколого-геоморфологічного оцінювання інших інтенсивно освоєних регіонів України за необхідності оцінок природного середовища.

Матеріали дисертаційного дослідження використані при розробці спецкурсів "Динамічна геоморфологія", "Екологічна геоморфологія та охорона надр", "Еколого-геоморфологічні проблеми України", які читались здобувачем наукового ступеня на географічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок автора. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням, виконаним на основі аналізу вихідних опублікованих і фондових матеріалів та результатів власних досліджень. Автором особисто здійснено всі етапи наукового дослідження - розроблено алгоритм аналізу рельєфу та сучасного морфогенезу території центральної частини Придніпровської височини, створено і проаналізовано необхідні картографічні матеріали: картосхему відображення основних тектонічних порушень у малюнку флювіальної мережі, картограму та картосхему щільності флювіальної мережі, геоморфологічну карту ключової ділянки, поля висот вершинної та базисної поверхонь та їх модифікації, а також картографічні моделі (SURFER) морфометричних особливостей дослідженої території; кількісно охарактеризовано та систематизовано дані про антропогенне навантаження на компоненти екосистеми людини; здійснено аналіз антропогенного переформування рельєфу дослідженої території як одного з інтенсивно освоєних регіонів України, встановлено їхню еколого-геоморфологічну оцінку; визначено принципи геоморфологічного районування для еколого-геоморфологічних потреб і наведено характеристику його таксонів. Сукупність наукових і практичних результатів є особистим науковим доробком дисертантки.

Апробація результатів дослідження. Результати досліджень публікувалися, доповідалися та обговорювалися на Всеукраїнській конференції молодих вчених "Актуальні питання сучасного природознавства" (м. Сімферополь - 2001 р.), щорічній науковій конференції студентів та аспірантів географічного факультету (2002 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Регіональні екологічні проблеми" (м. Київ, 2002 р.), Міждержавній конференції "Географічна освіта і наука в Україні" (м. Київ, 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених "Понт Эвксинский III" (м. Севастополь, 2003), Всеукраїнській конференції "Антропогенна географія" (м. Вінниця, 2003 р.), V Міжнародній науковій конференції "Моніторинг небезпечних геологічних процесів та екологічного стану середовища" (м. Київ, 2004 р.), Дев'ятнадцятій пленарній міжвузівскій координаційній раді з проблем ерозійних, руслових та гирлових процесів (м. Бєлгород, 2004р.), Міжнародній конференції "Перенос наносів в ерозійно-руслових системах" (м. Москва, 2004 р).

Публікації. Головні положення дисертаційної праці викладено у 14 опублікованих працях (з них 8 одноособових), у тому числі у монографії, у фахових виданнях - 6, у матеріалах конференцій - 7. Загальний об'єм - 11,6 друкованих аркушів.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел (209 позицій). Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 184 сторінках, з яких текст складає 157 сторінок. Робота містить 27 ілюстрацій, 8 таблиць.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовані актуальність, мета і завдання роботи, об`єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі рельєф і сучасні геоморфологічні процеси розглядаються як частина екологічної системи людини. З цієї точки зору роль рельєфу і сучасного морфогенезу полягає: а) у впливі рельєфу разом з іншими компонентами навколишнього середовища на господарську діяльність (переважання агротехнічного природокористування); б) у насиченні природного середовища інженерними об'єктами, які суттєво змінюють існуючий рельєф (автошляхами, залізницями, поселеннями, гірничими виробками, меліоративними спорудами тощо); в) функціонуванні інших компонентів навколишнього середовища (зарегульованість поверхневого стоку, зміна природних біоценозів природно-антропогенними, збіднення родючого шару ґрунтів, зміна мікрокліматичних показників на земній поверхні, перетвореній сучасними геоморфологічними процесами); г) у перетворенні вертикального силуету земної поверхні (кургани, силуети міст, насипи і виїмки тощо); д) у зміні естетичних властивостей рельєфу (позитивних і негативних); е) у поліпшенні або погіршенні рекреаційних властивостей рельєфу земної поверхні у цілому, і окремих її форм, зокрема; є) у зміні інженерних властивостей рельєфу (адаптації антропогенних форм рельєфу до навколишніх природних умов і пристосування інженерних споруд до певних характеристик рельєфу).

Дослідження проведене згідно з класичним постулатом, що сучасний морфогенез освоєних регіонів відбиває різні види міграції речовинних мас по земній поверхні. По-перше, головним наслідком екзогенного морфогенезу є процеси переміщення речовини із вищих геоморфологічних рівнів на нижчі. Сучасні геоморфологічні процеси у межах освоєних регіонів спричинюють значний перерозподіл поверхневого шару гірських порід, значно змінених у процесі господарської діяльності як щодо фізичного, так і геохімічного стану. Тому важливою процедурою еколого-геоморфологічної оцінки перерозподілу є картографування сучасних екзогенних геоморфологічних процесів і сучасної морфоскульптури регіону. По-друге, кожен геоморфологічний рівень утворюється упродовж значного часу взаємодією ендо-, екзогенних та антропогенних чинників і може розглядатися як геоморфологічна система із властивими їй радіальними та латеральними потоками речовини та енергії. Наслідком міграції речовини за історичний час є те, що у верхньому шарі літосфери, у перших від поверхні водоносних горизонтах, у контактних із земною поверхнею областях поверхневих вод, за участю прилеглого до земної поверхні шару атмосфери формуються природно-антропогенні геоморфологічні системи із новим або зміненим речовинним вмістом. Такі системи (природно-антропогенні геоморфологічні системи за І. Ковальчуком, 1997; "геоморфосфера" за Г. Рудьком та І. Ковальчуком, 1997; "геодинамічне тіло рельєфу (Полунін,1983) та ін.), сформовані за час інтенсивної господарської діяльності людини і виступають виразниками значно зміненого стану природного середовища. По-третє, закономірності розвитку сучасних екзогенних процесів, які найбільшою мірою спричинюють зміни в інших складниках навколишнього середовища, є предметом дослідження екологічної геоморфології, що вказує на можливе практичне застосування. По-четверте, прогнозування розвитку сучасних екзогенних процесів є важливим для еколого-геоморфологічного оцінювання освоєних регіонів. Для цього придатними є методи прогнозування, які спираються на природні закономірності перебігу процесів формування рельєфу та на принцип "процес - відгук", наочними видаються методи формування прогнозних геотехнічних ланцюжків, які пов`язують явища техногенного характеру із послідовними змінами у інших компонентах навколишнього середовища (Розанов, 1990).

Актуальність дослідження рельєфу і морфогенезу обраного регіону (межиріччя Росі, Південного Бугу, Собу та Синюхи) визначається, серед інших причин, ще й статусом одного із найдавніших регіонів на території України, де відбувалася господарська діяльність.

У другому розділі викладено результати еколого-геоморфологічного аналізу чинників формування рельєфу дослідженої території і компонентів навколишнього середовища. Розрізнення чинників формування рельєфу дослідженої території із характеристикою їхньої еколого-геоморфологічної ролі з одного боку, та складників довкілля із характеристикою їхнього антропогенного навантаження - з другого, вказує на завдання подальшого вивчення обраної території.

Проведені дослідження щодо антропогенного навантаження на компоненти навколишнього середовища, що визначають підходи до вивчення сучасного морфогенезу, вказують на таку ситуацію:

Навантаження на геологічне середовище визначається, по-перше, змінами геологічного розрізу діяльністю сучасних геоморфологічних процесів (значні темпи площинного змиву, лінійної ерозії), які переміщують певні маси порід по латералі. По-друге, навантаження є також наслідком штучного переміщення гірських порід регіону. Так, інженерна підготовка поверхні, видобування будівельних матеріалів вказують на значний обєм переміщених порід.

Наслідками навантаження щодо орографії та гідрографії регіону є зарегулювання поверхневого стоку. За відсутності суттєвих змін у розташуванні річкової мережі, наявність ставків зумовлює значну трансформацію режиму стоку води і наносів та ерозійно-акумулятивних процесів.

Антропогенне навантаження на існуючий рельєф відзначається двома протилежними тенденціями: обмілінням річкової мережі та підвищенням місцевих базисів денудації (підпор акваторіями ставків, дамбами тощо), що спричинює уповільнення вирівнювання території, зменшення контрастів відносних висот, а також порушенням стійкості існуючого рельєфу унаслідок різних видів господарської діяльності, особливо рільництва. Це викликає посилення знесення продуктів денудації до місцевих базисів ерозії. Співставлення цих тенденцій та отримання інтегральної їхньої оцінки ще потребує чималого обсягу досліджень.

Наслідком антропогенного навантаження на рельєф є також розмір площі, зайнятої поселеннями (6,9%). Навіть найменші з них значно перетворюють верхню частину геологічного розрізу і створюють своєрідний мікро- і нанорельєф. Якщо врахувати розміщення тут давніх, нині не існуючих міських та сільських поселень (наприклад, поселень часів трипільської культури), то площа поверхні дослідженої території, рельєф якої суттєво змінений давніми і сучасними селитебними процесами, може сягати 50-60%. На територіях поселень антропогенні зміни рельєфу і верхнього шару гірських порід ("культурний шар") охоплюють товщу у середньому до 2-3 м. Зміни рельєфу антропогенними формами лише у вигляді автошляхів і залізниць (насипи та виїмки) стосуються близько 10% площі.

Антропогенне навантаження на ґрунтовий покрив має тривалу історію і є чи не найсильнішим серед інших видів антропогенного впливу на компоненти навколишнього середовища. Його екологічна роль є очевидною, оскільки зменшення родючості ґрунту, викликане розвитком несприятливих геоморфологічних процесів, прямо відбивається на добробуті населення і його здоровї, а продукти ерозії погіршують гідроекологічний стан водойм.

Третій розділ присвячено дослідженню рельєфу індикаційними методами. Для цього проведено дослідження рисунку флювіальної мережі та здійснено його морфоструктурну інтерпретацію, визначено щільність горизонтального розчленування території та відображено морфологічний вияв сучасної динаміки рельєфу у вигляді великомасштабної геоморфологічної карти ключової ділянки. Використано результати досліджень В.Г. Бондарчука (1959), О.М. Маринича (1961), М.Ф. Веклича (1966), Н.А. Крилова (1988), В.П. Палієнко (1987, 1992), С.Ю. Бортника (2002), А.С. Дранника, М.М. Костенка, К.Ю. Єсипчука та ін. (2003) та ін., що дозволило окреслити на дослідженій території напрямки основних тектонічних порушень, відображених у гідрографічній мережі. Зумовленість багатьох морфологічних рис плану флювіальної мережі впливом тектонічного чинника дозволяє інтерпретувати його як головного розподільника речовинних мас, які формуються у результаті перебігу геоморфологічних процесів. Проаналізовано щільність горизонтального розчленування території, її інтерпретовано як показник сучасної динаміки рельєфу. Значний діапазон значень горизонтального розчленування (від 0.1 до 1.02 км/кмІ) розглядається як індикаційна ознака міграції речовинних мас, що служить частковою еколого-геоморфологічною оцінкою. Нею пояснюється ряд відмін у характері конфігурації флювіальної мережі та її тяжіння до різних басейнів, базисів денудації. Геоморфологічна будова дослідженої території (на прикладі ключової ділянки) інтерпретується як морфологічний вияв сучасної динаміки рельєфу регіону. На складеній карті, яка охоплює площу 2888 км², крім традиційних морфогенетичних прийомів геоморфологічного картографування проведено індикацію антропогенної діяльності та її геоморфологічних наслідків.

У четвертому розділі проведено аналіз розвитку рельєфу та його еколого-геоморфологічна оцінка. Проаналізовано будову і поведінку сучасного рельєфу як природно-антропогенної геоморфологічної системи. Встановлено, що у методичному плані для визначення тенденцій у розвитку рельєфу на сучасному етапі доцільним є створення спеціальних картографічних моделей, які відображають рівні потенціалу початкового і кінцевого формування рельєфу дослідженої території - вершинної та базисної поверхонь. Завданнями цих картографічних моделей є: а) встановлення співвідношень зазначених полів висот, одне із яких - вершинна поверхня - є рівнем, від якого у даний час прямує "донизу" земна поверхня у процесі свого морфогенезу (унаслідок вирівнювання, переміщення речовинних мас із вищих рівнів на нижчі), а друге - базисна поверхня - є рівнем, на якому простежується відносна рівновага рельєфу дослідженої території (рівновага у взаємодії ендогенних та екзогенних чинників формування рельєфу); б) визначення напрямків сучасного розвитку обох поверхонь і їхніх окремих частин для того, щоб встановити тенденції у розвитку окремих частин дослідженої території, на які впливають певні чинники формування рельєфу.

Аналіз морфологічних рис вершинної та базисної поверхонь, амплітуди їхніх полів висот, відхилень від середнього значення виявляє низку причин своєрідної морфології цих полів висот, серед яких головними є причини структурно-тектонічного та палеогеографічного характеру, тобто, такі, які характеризують тривалий вплив чинників на розвиток рельєфу дослідженої території. Здійснено інтерпретацію полів висот вершинної та базисної поверхонь, результати стали основою для встановлення впливу чинників формування рельєфу і розвитку геоморфологічних процесів.

Так, смуга максимальних висот вершинної поверхні, яка в цілому має збігатися із простяганням осьової частини території (згідно з простяганням Українського щита), майже не простежується, що свідчить про суттєву перебудову орографічного плану центральної частини височини. Єдиним свідченням існування збігу є два фрагменти поверхні (висоти 240-260 м і дещо більші), орієнтовані із північного заходу до південного сходу. Виразно розрізняються два головних райони зниження поля висот: а) північно-східного простягання (висоти 190-160 м), який являє собою низку майже ізометричних фрагментів-знижень. Зазначена смуга відокремлює місцеві басейни дослідженої території - рр. Південного Буга, Росі та Собу, верхівя річок Удич, Кубліч, Сорока, Молочна та дрібніші розчленовують місцеве межиріччя Собу, Росі, Синюхи та Південного Буга, що і створює картину фрагментарності смуги знижень північно-східного простягання; б) субмеридіонального простягання (Пн.Пн.З), яке простягається майже паралельно долинам Гнилого Тікича (на його субмеридіональному відрізку) та Синюхи. Морфологічна особливість зазначеного зниження є наслідком існування виразного субмеридіонального зниження поверхні кристалічного фундаменту, яке має, скоріше за усе, тектонічну природу і значно поглиблене моделюючим впливом екзогенного морфогенезу. Його формування можна пояснити наявністю Голованівської шовної зони (Дранник, Костенко, Єсипчук та ін., 2003), у якому дрібна блокова структура порід фундаменту, численні розломи створювали передумови інтенсивного перебігу денудаційних процесів, які могли сформувати таке зниження. Мінімальні позначки поля висот (148 м) розташовані на північному сході і тяжіють до басейну р. Рось, що пояснюється значно нижчим розташуванням базису денудації її басейну (долиною Дніпра із позначками урізу води близько 80-85 м). Натомість інша група мінімальних позначок вершинної поверхні (180-170 м, одиничне значення - 135 м) тяжіє до південно-західного кутка дослідженої території, до долини Південного Буга, яка є базисом денудації для більшої частини регіону. Абсолютні позначки цього базису (у межах дослідженої території) - 130-80 м.

Подібним чином представлено результати інтерпретації базисної поверхні.

На підставі проведеної процедури встановлення потенційної енергії рельєфу є можливість отримання відносних показників впливу певних чинників формування рельєфу, що сприяє оцінці еколого-геоморфологічних умов регіону. Зокрема, наслідком проведеного аналізу чинників відхилень напруженості поля висот стало використання цієї інформації для районування дослідженої території за показниками енергії сучасного формування рельєфу; окремі значення поля напруженості можуть використовуватися для планування подальшого господарського використання різних місцевостей регіону. рельєф геоморфологічний придніпровський височина

Зміст п'ятого розділу представляє еколого-геоморфологічну оцінку антропогенного переформування рельєфу. Вона полягає у розрізненні генетичних типів і форм антропогенного рельєфу, характеристиці сукупності видів господарської діяльності з встановленими кількісними показниками, визначенні зональних рис природокористування. Основні види господарської діяльності на дослідженій території: рільництво, гідротехнічне будівництво та меліорація (у частині ставкового господарства і деяких осушувальних заходів на перезволожених заплавах); будівництво комунікацій (у тому числі - трансконтинентального газопроводу Оренбург - Західна Європа); цивільне та промислове будівництво, гірничо-видобувна промисловість (лише у частині видобування будівельних матеріалів); військова діяльність (часів Великої Вітчизняної війни); давня діяльність людини (особливо репрезентована часом трипільської археологічної культури).

Кожен із видів має відповідний кількісний або якісний вимір своєї інтенсивності, що є частковою еколого-геоморфологічною оцінкою. Кількісні показники антропогенного морфогенезу, доступні для дослідження на даному етапі, свідчать про антропогенне навантаження на геологічний компонент навколишнього середовища і мають характер, який багато у чому поєднується, по-перше, зі змінами геологічного розрізу, викликаними діяльністю сучасних геоморфологічних процесів та господарською діяльністю. Так, інженерна підготовка поверхні, видобування будівельних матеріалів вказують на значний об'єм переміщених порід для курганів - 1 497 200 м³, а максимум - близько 3 млн. м³, для гребель ставків за середньої довжини греблі у 70 м - 632 252 000 м³ із місцевих матеріалів. Спорудження промислових і цивільних об'єктів можна охарактеризувати площею міських і сільських поселень (879 населених пунктів), яка складає 6.9% від площі дослідженої території. Рільництво прискорює природну денудацію осадових гірських порід на майже усій території. Знесення з межиріч до днищ річкових долин складає щорічно 6 тон/га матеріалу, а сумарна річна денудація складає, таким чином, 3 600 000 т. Проте існує можливість змивання ґрунту під час ерозійно небезпечних злив з інтенсивністю і 2мм/хв у обсязі 10 - 15 тон за одну зливу. Це суттєво коригує середньорічні показники змиву у бік значного збільшення (приблизно на 50%); стосовно гідрографії регіону, то на неї значно вплинуло регулювання поверхневого стоку. І хоча радикальних змін у розташуванні річкової мережі на території досліджень немає, все ж наявність сотень ставків (практично по 5 - 10 у кожному населеному пункті) зумовлює значну трансформацію поверхневого стоку. Площа ставків складає 117 км², об'єм нагромаджених мас води - 3 012 000 м³; зміни сучасного рельєфу ідентифікуються двома взаємно протилежними тенденціями. Перша - обміління річкових русел та підвищення місцевих базисів денудації (чисельні приклади підпору акваторіями ставків, дамбами тощо) спричинює уповільнення перебігу вирівнювання території, зменшення контрастів відносних висот. Друга - значне порушення стійкого стану поверхні різними видами господарської діяльності (рільництвом) - викликає посилення знесення продуктів денудації до місцевих базисів ерозії. Поселення, навіть найменші, значно перетворюють горішню частину геологічного розрізу і створюють своєрідний мікро- і нанорельєф. За нашими підрахунками, 6,9% дослідженої території, зайнято поселеннями. Якщо ж врахувати розміщення тут давніх, нині не існуючих міських та сільських поселень, то площа поверхні дослідженої території, рельєф якої суттєво змінений давніми і сучасними селитебними процесами, може сягати 50-60%. На територіях поселень антропогенне перетворення рельєфу і гірських порід (так званий "культурний шар") стосуються глибини у середньому 2-3 м. Зміни рельєфу його антропогенними формами лише у вигляді автошляхів і залізниць (насипи та виїмки) стосуються близько 10% площі регіону. Стосовно кліматичних особливостей, то констатується збільшення кількості метеорологічних та кліматичних аномалій, які є наслідком так званого "глобального потепління". Це виявляється у збільшенні числа ерозійно небезпечних злив улітку (сприяє посиленню лінійної і площинної ерозії), чергуванні періодів різких похолодань узимку і сильних відлиг (посилення процесів вивітрювання) тощо. Ґрунтовий покрив має тривалу історію формування і зазнає чи не найсильнішого серед інших видів антропогенного тиску. Слабко- і сильно еродованими грунтами у даний час зайнято близько 25-30% орних угідь дослідженої території.

Шостий розділ викладає зміст геоморфологічного районування змін рельєфу інтенсивно освоєного регіону для еколого-геоморфологічних потреб.

Сферою поширення екзогенних геоморфологічних процесів трактується природно-антропогенна геоморфологічна система, яка окреслюється у просторі вершинною та базисною поверхнями (по вертикалі) та межами поширення певних генетичних типів осадових відкладів, їхнім відображенням у рельєфі - індикаційними ознаками сучасного морфогенезу (по горизонталі). Формування природно-антропогенної геоморфологічної системи, вирізнення якої служить підставою для розроблення принципів і критеріїв геоморфологічного районування з метою вирішення еколого-геоморфологічних потреб, у часі визначається початком інтенсивного впливу господарської діяльності на рельєф (6000 років тому) і триває до сьогодні.

Коло критеріїв геоморфологічного районування з еколого-геоморфологічною метою для дослідженої території містить ознаки і факти, які є підставою для розрізнення таксонів районування: а) геоструктурну зумовленість; б) історію розвитку рельєфу; в) комплекси форм рельєфу та їхні елементи; г) групи форм рельєфу (парагенетичні ланки форм рельєфу); д) окремі форми рельєфу.

Кожен із виділених таксонів (таблиця 1) має властиві йому особливості морфогенезу, які зафіксовано відповідними ознаками.

Висновки