Робота виконана в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України та НАК "Нафтогаз України" та в Українському науково-дослідному інституті природних газів НАК "Нафтогаз України" філія ДК "Науканафтогаз".

Актуальність теми. Північно-західна частина Зовнішньої зони Передкарпатського прогину належить до найкраще вивчених територій Карпатської нафтогазоносної провінції. Тут відкрито 33 газових та 2 нафтових родовища. Майже всі структури антиклінального типу опошуковані бурінням. В цих умовах основні перспективи відкриття нових покладів і родовищ пов'язані з пастками неантиклінального типу - тектонічно екранованими, літологічними та ін. В зв'язку з цим виникає необхідність детального вивчення будови регіональних порушень, їх екрануючих властивостей, впливу розломів на зміну літолого-фізичних властивостей порід, зональність розподілу покладів вуглеводнів, яка контролюється розломами. Відкриття в останні роки низки родовищ в зонах регіональних розривних порушень (Макунівське, Орховицьке, Верещицьке, Городоцьке) дає змогу довивчити вищеперелічені питання, чому і присвячена дисертаційна робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Тема досліджень безпосередньо пов'язана з науково-дослідними роботами УкрНДІГазу. Здобувач є відповідальним виконавцем тем: "Проект дорозробки верхніх горизонтів Залужанського газового родовища" (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 1999), “Проект дорозробки Чорногузького газового родовища” (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 1999), “Проект дорозробки сарматських відкладів Кадобнянського родовища” (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 2000), а також співвиконавцем тем "Проект дорозробки Рудківського родовища на завершальній стадії" (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 1996), "Корективи проекту розробки Летнянського газоконденсатного родовища" (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 1997), "Проект розробки сарматських газових покладів Більче-Волицького родовища" (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 1998), “Проект дослідно-промислової розробки Городоцького газового родовища Львівської області" (ДГП "Західукргеологія", 2000), "Проект дослідно-промислової розробки Верещицького газового родовища" (ЛКНДВ УкрНДІГаз, 2001), “Доповнення до проекту дослідно-промислової розробки Вишнянського газового родовища” (ЛКНДВ УкрНДІГаз 2001), та ін.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є уточнення будови та систематизація диз'юнктивів північно-західної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, встановлення причин наявності або відсутності тектонічного екранування покладів вуглеводнів та ролі диз'юнктивів у формуванні цих покладів.

Для досягнення мети роботи поставлені такі завдання: 1) аналіз літолого-стратиграфічних і колекторських властивостей розрізу регіону; 2) з'ясування розподілу покладів вуглеводнів в стратиграфічному розрізі ; 3) опрацювання геологічних моделей диз'юнктивно-порушених покладів вуглеводнів для встановлення провідних чи екрануючих властивостей розломів; 4) дослідження впливу Стебницького насуву на формування пасток газу в сарматських відкладах; 5) аналіз можливих осередків утворення вуглеводнів та шляхів їх міграції до пасток.

Об'єкт дослідження - диз'юнктивні порушення та пов'язані з ними поклади нафти і газу північно-західної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину.

Предмет дослідження - вплив диз'юнктивних порушень на умови формування та збереження покладів вуглеводнів.

Методи дослідження - структурний, літолого-фаціальний, формаційний, порівняльно-тектонічний аналізи, аналіз розробки покладів газу і нафти (темпів падіння пластового тиску та відборів газу, вивчення порового простору), оцінка запасів газу методом падіння пластового тиску.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- уточнено будову розривних тектонічних порушень північно-західної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину, їх співвідношення до простягання головних геоструктурних елементів, просторове розміщення, тектонічну значимість і типи;

- встановлено причини тектонічного екранування покладів вуглеводнів для різних літолого-стратиграфічних комплексів порід;

- визначено роль Стебницького насуву у процесі формування газових покладів;

- з'ясовано зональність у розповсюдженні покладів вуглеводнів за їх фазовим станом і кількістю залежно від регіональної диз'юнктивної порушеності;

- вивчено можливі шляхи та етапи міграції вуглеводнів з осередків їх утворення до пасток.

Теоретичне і практичне значення роботи. Теоретичне значення проведених досліджень полягає у з'ясуванні механізмів утворення розломів, їх впливу на умови седиментації, що є одним з найважливіших факторів формування пасток для покладів вуглеводнів. Визначено роль інших факторів у формуванні покладів вуглеводнів - механізм утворення Стебницького насуву, можливі шляхи та етапи міграції вуглеводнів.

Практичне значення. З'ясована здобувачем будова регіональних тектонічних порушень та причин тектонічного екранування покладів вуглеводнів дозволяє вже на ранніх стадіях пошуково-розвідувальних робіт створювати досить чітку геологічну модель об'єкту. Виявлена поперечна зональність фазового стану у покладах вуглеводнів карпатій-мезозойських відкладів дозволяє ще до початку бурових робіт оцінити можливу якість продукції. Дуже важливим для розробки покладів вуглеводнів є встановлення тектонічного екранування або його відсутності, яке дозволяє чітко виділяти експлуатаційні об'єкти, розміщати експлуатаційні свердловини, оцінювати можливість і масштаби перетоків газу з покладу в поклад. Це значно підвищує точність оцінки запасів газу, режимів роботи свердловин і призводить до підвищення коефіцієнту газовіддачі.

Основні положення винесені на захист:

1. Основними шляхами міграції вуглеводнів у пастки північно-західної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину є поздовжні щодо простягання прогину диз'юнктивні порушення.

2. Поперечні розривні тектонічні порушення, розділяючи зону на окремі блоки, обумовили зональність розповсюдження покладів вуглеводнів. В карпатій-мезозойських відкладах порушення є непроникними і тому в кожному блоці ці відклади насичені певним флюїдом - нафтою, газом з конденсатом або водою.

3. Екрануючі властивості тектонічних дислокацій зумовлюються фізичними і літологічними особливостями порід, які вони порушують та залежать від характеру порушень: а) у карпатій-мезозойському комплексі всі поздовжні порушення є проникними, а поперечні - екрануючими; б) у сарматському комплексі порід екрануючі властивості диз'юнктивів залежать тільки від співвідношення порід-колекторів і порід-покришок на однакових гіпсометричних рівнях по різні сторони площини зміщення.

Особистий внесок здобувача. Основні результати і висновки, що викладені у роботі, отримані і обгрунтовані автором на матеріалах власних досліджень. Геологічні моделі родовищ вуглеводнів, представлені в роботі, виконані особисто здобувачем, або зі співавторами в рівних частинах.

Апробація результатів дисертації. Результати наукових досліджень представлені на шостій міжнародній науково-практичній конференції "Нафта і газ України - 2000" (Івано-Франківськ, 2000), молодіжній науковій конференції "Наука про Землю - 2001" (Львів, 2001), науковому семінарі в ІГГКК НАН України та НАК “Нафтогаз України” (Львів, 2003).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 5 наукових статей у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, та 3 тези доповідей наукових конференцій. тектонічний екранування диз'юнктив вуглеводень

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота обсягом 143 сторінок складається із вступу, п'яти розділів, висновків і списку використаних джерел. Основний текст роботи викладений на 95 сторінках, ілюстрований 35 рисунками на 30 сторінках, 3 таблицями на 3 сторінках, бібліографія включає 115 назв використаних джерел на 13 сторінках.

Автор глибоко вдячний науковому керівнику доктору геолого-мінералогічних наук М.І. Павлюку, доктору геолого-мінералогічних наук Г.Ю.Бойко, кандидату геолого-мінералогічних наук Б.П. Різуну, кандидату геологічних наук, головному геологу ЗУГРЕ П.М. Бодлаку, кандидату геолого-мінералогічних наук, заступнику завідуючого ЛКНДВ УкрНДІГаз О.М. Іщенкові, зав. сектором розвідки ЛКНДВ УкрНДІГаз Ю.М. Годині, провідному інженеру ЛКНДВ УкрНДІГаз М.П. Степанюку за змістовні консультації. Автор вважає приємним обов'язком висловити подяку співробітникам і колегам за допомогу у зборі фактичного матеріалу і оформленні роботи.

Зміст роботи

Геологічне вивчення Передкарпатського прогину і власне північно-західної частини Зовнішньої зони розпочалося ще у XVIII столітті. Перші науково-дослідні роботи були присвячені родовищам солей. З 70-х років ХІХ століття з'являються перші роботи зі стратиграфії і тектоніки.

На початку ХХ століття, після відкриття в 1912 році газових покладів в районі м. Калуш та в 1920 році Дашавського газового родовища, розпочате цілеспрямоване вивчення газоносності району. В 1929 році на Прикарпатті вперше в Україні були виконані сейсморозвідувальні роботи.

Змістовними роботами з тектоніки і нафтогазоносності Передкарпаття і Карпат, які не втратили своєї актуальності, були праці К. Толвінського (1929, 1937), В. Тейссейре (1922, 1932) та Г. Тейссейре (1930, 1935, 1937).

Вперше А.А. Богданов в 1949 році в Передкарпатському прогині виділив Зовнішню і Внутрішню зони, які відрізняються тектонічною будовою, історією геологічного розвитку і будовою ложа. В подальшому такий поділ отримав загальне визнання (О.С. Вялов, 1953, 1965; М.Р. Ладиженський, 1955; М.Р. Ладиженський, В.І. Антіпов, 1961; Г.Н. Доленко, 1962; В.В. Глушко, 1965 та інші).

Значний внесок у вивчення диз'юнктивів Карпат вніс Г.Н. Доленко (1960, 1962 та ін.). Він класифікував розриви по їх значимості на регіональні, локальні і пластові. Серед регіональних диз'юнктивів найбільшу увагу він приділяв поперечним (по відношенню до простягання Карпат) розривам. Вони розглядалися як зони порушень, що охоплюють одночасно всі геоструктурні елементи Складчастих Карпат, Передкарпатського і Закарпатського прогинів і прилеглих частин платформ. По своїй природі це глибинні розломи, успадковані від догеосинклінального періоду розвитку Карпат. Разом з повздовжніми порушеннями вони обумовили блокову будову фундаменту.

Вивченням диз'юнктивів, їх трасуванням та дослідженням їх зв'язків з нафтогазоносністю займались В.Б. Соллогуб, І.І. Чебаненко, В.В. Глушко, А.В. Чекунов. Особливо слід відзначити роботу групи вчених під керівництвом Г.Н. Доленка - “Разломная тектоника Передкарпатского и Закарпатского прогибов и её влияние на распределение залежей нефти и газа” (1976), в якій узагальнені всі попередні дослідження з тектоніки і нафтогазоносності Передкарпаття, розроблена класифікація розривів, виділено новий тип регіональних розломів - субмеридіональні та ін. В 1976 році була складена програма комплексного вивчення зони Краковецького розлому. Виконання цієї програми дозволило уточнити будову одного з найбільших диз'юнктивів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину.

На сьогодні в Зовнішній зоні відкрито 46 газових, три нафтових та одне нафтогазове родовище, з яких 35 розташовані в північно-західній частині Зовнішньої зони. Накопичений видобуток газу з родовищ, з врахуванням втрат у процесі розвідки та експлуатації, сягнув 187 млрд. м³, причому з родовищ північно-західної частини зони видобуто біля 179 млрд. м³. На даний час повністю виснажились Мединицьке та Південноугерське родовища. У виснажених горизонтах Більче-Волицького, Угерського, Опарського, Дашавського і Богородчанського родовищ створені підземні сховища газу. Більшість родовищ знаходиться на завершальній стадії розробки. Всього в Зовнішній зоні розвідано 276 млрд. м³ запасів газу категорій А+Б+С₁. Залишок розвіданих запасів становить 88,2 млрд. м³, що свідчить про можливість подальшого розвитку газової промисловості в регіоні.

В останні роки відкриті Верещицьке, Рубанівське, Любешівське, Городоцьке газові родовища та Орховицьке нафтогазове родовище. Була також встановлена промислова газоносність верхніх горизонтів Більче-Волицького родовища, відкриті нові поклади газу на Вишнянському і Рудківському родовищах. Поглиблене вивчення особливостей розміщення та умов формування газових покладів регіону дозволить в майбутньому ще ефективніше дорозвідувати вже відкриті родовища.

ГЕОЛОГІЧНА БУДОВА ПІВНІЧНО-ЗАХІДНОЇ ЧАСТИНИ ЗОВНІШНЬОЇ ЗОНИ

Зовнішня зона як частина Передкарпатського прогину - її положення, межі і оточення. До Зовнішньої зони Передкарпатського прогину належить область розповсюдження баденських і сарматських відкладів передгір'я Західних та Східних Карпат, а також територія, яка охоплює південні частини Молдови, Мунтенії і Олтенії. В межах останніх, крім міоценових, розвинуті осадові утворення пліоцену. Фундаментом зони є породи рифею, палеозою (кембрій, ордовік, силур, девон) і мезозою (юра, крейда).

В Україні Зовнішня зона простягається з північного заходу на південний схід на відстань близько 300 км. Вона характеризується розвитком крупних розломів фундаменту, які обумовили її блокову будову. На північному сході Зовнішня зона межує з Західноєвропейською платформою та з Волино-Подільською плитою Східноєвропейської платформи по лінії трьох розломів- Городоцькому, Калуському і Стороженецькому, які кулісоподібно заходять один за інший. Південно-західною границею зони є поверхня регіонального Стебницького насуву, по якому породи Внутрішньої зони насунуті на Зовнішню. На глибині ця границя проводиться по Передкарпатському глибинному розлому.

Існує декілька схем тектонічного районування Зовнішньої зони (М.Р. Ладиженський, 1949; В.В. Глушко, 1958, 1959, 1968; В.Н. Утробін, 1958; В.Б. Соллогуб, 1959; В.І. Антіпов, 1959, 1960; В.С. Буров, 1963, та інші). Нами використовується схема тектонічного районування Зовнішньої зони В.М. Щерби, І.В. Кілина, О.С. Щерби 1973, 1974 р.р., згідно якої в зоні виділені Стороженецький, Угерсько-Косівський і Крукеницький блоки (підзони).

Територія наших досліджень розташована у Крукеницькому і північній частині Угерсько-Косівського блоків (від державного кордону з Польщею до Дашавського газового родовища).

Літолого-стратиграфічна характеристика і колекторські властивості відкладів Зовнішньої зони. Розріз осадових порід Зовнішньої зони Передкарпатського прогину можна розділити на три стратиграфічні комплекси, які відповідають основним етапам геологічного розвитку території: палеозойський, мезозойський та міоценовий. Фундаментом зони є метаморфізовані породи рифейського комплексу (філіти і хлорит-серицитові сланці з пегматитовими і кварцевими жилами).

Палеозойський комплекс представлений породами кембрію, ордовіку та силуру. Відклади кембрію представлені флішеподібним чергуванням кварцитів і кварцитоподібних пісковиків, алевролітів і аргілітів. Наявність ордовіку достовірно не встановлена. Силурійські відклади залягають вузькою смугою в центральній частині Зовнішньої зони. Літологічно вони представлені аргілітами з прошарками вапняків і алевролітів.

Структура порід палеозойського комплексу складчаста. Вся товща інтенсивно дислокована, тріщинувата, з площинами ковзання. Відкрита пористість пісковиків і алевролітів рифею та палеозою становить 0,4-6 %, проникність досягає 0,1·10^-3 мкм². З цих відкладів отримані припливи води з дебітами до декількох кубометрів в добу.

Мезозойський комплекс складений відкладами юри і крейди. В загальному структурному плані відклади мезозою північно-західної окраїни Східно-Европейської платформи і Зовнішньої зони Передкарпатського прогину утворюють єдиний прогин, який виділяється під назвою Стрийський юрський прогин.

Відклади нижньої юри (лейас) складаються з комарнівської, бортятинської, подолецької і мединицької світ. Деякі дослідники виділяють в розрізі лейаса тільки подолецьку і бортятинську світи, а мединицьку світу відносять до догеру. В інших літературних джерелах в розрізі нижньої юри виділяється тільки мединицька світа.

Комарнівська світа вперше виділена за результатами буріння свердловини 300-Рудки. Літологічно світа представлена чергуванням пісковиків і алевролітів з підпорядкованими прошарками аргілітів. Товщина світи 250-260 м. Пористість відкладів становить 0,3-0,8 %, а проникність не перевищує 10^-5 мкм². За даними спорово-пилкового аналізу світа датується гетанг-синемюрським віком.

Бортятинська світа складена переважно алевролітами з тонкими прошарками аргілітів з обмеженою участю пісковиків. Порід-колекторів в розкритих свердловинами розрізах світи не виявлено. Товщина світи 0-300 м.

Подолецька світа складена циклічним чергуванням алевролітів, пісковиків і щільних глин. Товщина світи досягає 1000 м. Відкрита пористість пісковиків становить 4-6 %. Вікова належність бортятинської і подолецької світ - гетанг-плінсбах.

Мединицька світа залягає на вищеописаному комплексі нижньої юри зі стратиграфічною і кутовою незгідностями. Літологічно світа представлена чергуванням вапняковистих пісковиків з прошарками глин, аргілітів і кам'яного вугілля. Товщина світи до 250 м. Відкрита пористість пісковиків і алевролітів коливається від 1 до 17 %, проникність становить 0,1-0,5·10^-3 мкм², карбонатність 0-32 %.

В комплексі порід середньої юри (байос-бат) спостерігається різка відмінність фацій крайової східної та західної частин. Теригенні породи першої представлені континентальними строкатокольоровими глинами, алевролітами, пісковиками і конгломератами з відбитками флори. Західна частина складена темно-сірими аргілітами, алевролітами, пісковиками і гравілітами морського походження, які об`єднуються в коханівську світу. У світі виділяють дві товщі: верхню, в основному аргілітову, товщиною біля 200 м і нижню, піскувату, товщиною біля 70 м з рідкими прошарками гравелітів і вапняків. Максимальна потужність середньої юри (320 м) встановлена в зоні Краковецького та Городоцького розломів. Відкрита пористість пісковиків і алевролітів середньої юри коливається від 2,5 до 25 %, проникність менше 0,1·10^-3 мкм², карбонатність 1,7-46 %. Пісковики нижньої частини коханівської світи мають добрі колекторські властивості - пористість 9,3-20 %, проникність 6-190·10^-3 мкм².

Відклади верхньої юри представлені яворівською, рудківською, рава-руською і нижнівською світами. Яворівська світа складена товщею пісковиків, алевролітів, гравелітів і конгломератів. Рудківська - органогенними і оолітовими вапняками, які іноді заміщаються пісковиками. За віком ці світи відповідають келовейському ярусу. Рава-руська світа, віднесена до оксфордського ярусу, складена вапняками, доломітами, ангідритами, пісковиками і строкатими аргілітами. Загальна товщина утворень келовейського і оксфордського ярусів досягає 350 м. Нижнівська світа (кімерідж-тітон) представлена органогенними вапняками і доломітами. В підошві спостерігаються вапняковисті конгломерати. Товщина світи досягає 500 м. В верхньоюрських відкладах відмічається ряд пластів пісковиків і алевролітів з високими колекторськими властивостями. Відкрита пористість в них досягає 11,9-23,2 %, проникність 0,8-6,6·10^-3 мкм². Крім того високі колекторські властивості має верхня частина нижнівської світи, що пов'язано з її тріщинуватістю. На Рудківському газовому родовищі верхньоюрські тріщинуваті вапняки нижнівської світи мають середню тріщинуватість 4,8 % і проникність 0,5-137·10^-3 мкм².

Відклади нижньої крейди, представлені ставчанською світою, залягають на денудованій поверхні верхньої юри. В підошві світи залягають вапняковисті аргіліти, вище простежується товща органогенно-уламкових вапняків. Верхня частина світи складена вапнистими пісковиками з глауконітом. Товщина світи до 150 м, вік готерів-барем-альб. Породи характеризуються високою тріщинуватістю 1,37-10,3 % і проникністю 26-115·10^-3 мкм².

Відклади верхньої крейди на підстиляючих породах повсюдно залягають трансгресивно, з перервою в осадконагромадженні. Вони виповнюють прогин, вісь якого зміщена відносно юрського прогину до північного сходу і простежується приблизно по лінії Рава-Руська-Ставчани. Сеноман представлений теригенними породами: вапнистими пісковиками з прошарками піщанистих глин, які вверх по розрізу переходять у піщані мергелі, опоки і вапняки. Туронський ярус представлений білими щільними органогенними вапняками. Границя між сеноманом і туроном дуже нечітка. Товщина турона 60-100 м, а сеномана досягає 80 м. Вапняки коньякського ярусу вміщують значну кількість глинистого матеріалу. Вищележачу товщу карбонатних пісковиків товщиною до 650 м виділяють як журавненську світу сантону-кампану-маастріху. Теригенні верхньокрейдові відклади мають досить хороші колекторські властивості. Їх відкрита пористість досягає 22-28 %, а проникність змінюється від 40,2·10^-3 мкм² до 166·10^-3 мкм². Найвищу відкриту пористість (33,2 %) та проникність (2,435 мкм²) мають сенонські пісковики на Угерському і Більче-Волицькому газових родовищах.

В кінці крейдового періоду басейн повністю закрився і на довгий час (палеоген-початок міоцену) територія, що розглядається, була сушею. Донеогенові відклади в цей час інтенсивно денудувалися.

В формуванні міоценового комплексу приймають участь відклади карпатію, бадену і нижнього сармату. Породи залягають на розмитій поверхні відкладів від рифею до крейди.

Відклади карпатію представлені кварцевими пісковиками з глауконітом і монтморилонітовим цементом. Колекторські властивості цих пісковиків досить високі - відкрита пористість становить 7,4-15,7 %, проникність 100·10^-3 мкм² і більше. Товщина відкладів не перевищує 100 м.

Баденський ярус представлений богородчанською (баранівські верстви), тираською і косівською світами. Богородчанська світа складена мергелями і глинами з пропластками пісковиків і туфогенних порід, рідко вапняків. Товщина світи в більшості випадків 5-30 м, іноді до 60-100 м. Тираська світа (гіпсоангідритовий горизонт) залягає на базальних відкладах трансгресивно. Світа складена гіпсами і ангідритами з пропластками глин, пісковиків, карбонатних порід та кам'яної солі. Товщина світи 40, рідше 80-100 м. Косівська світа представлена товщею глин і аргілітів з пропластками кварцових пісковиків і алевролітів, інколи мергелів, туфів і туфітів. Товщина світи від перших десятків до 400-700 м. Колекторські властивості косівської світи дуже мінливі по площі і розрізу. В ній виділяються лінзовидні піщані горизонти. В північно-західній частині Угерсько-Косівського блоку розріз світи складений переважно глинами. Максимальний вміст піщаних горизонтів (11) спостерігається в районі с. Коршів. Відкрита пористість колекторів досягає 20-30 %, проникність коливається від 0,1·10^-3 до 1505·10^-3 мкм².

Відклади нижнього сармату представлені дашавською світою. Характерною особливістю світи є ритмічність її будови. Кожен ритм починається глинистими породами, які вверх по розрізу поступово збагачуються піщаним матеріалом і до кінця ритму майже повністю заміщаються пісковиками. Ритм закінчується різкою зміною піщаних порід глинистими, в основі яких часто присутні прошарки туфів і туфітів. Прошарки туфів, туфітів і бентонітів мають широке розповсюдження і дуже витримані по площі. Світа мікрофауністично розділена на дві підсвіти - нижню та верхню. Нижня підсвіта збагачена піщанистим матеріалом. В розрізі верхньодашавської (ВД) підсвіти виділено 14 (ВД-1-ВД14), а в розрізі нижньодашавської (НД) підсвіти 17 (НД-1-НД-17) горизонтів. Товщина світи досягає 5000 м (Крукеницький блок). Колекторами флюїдів в дашавській світі є пласти і прошарки пісковиків і алевролітів товщиною 0,1-2 м, рідше 5 м. Ємність колекторів також дуже різна - від високопористих пісковиків (відкрита пористість іноді до 40%) до щільних пісковиків і алевролітів (відкрита пористість <3%). Щільність колекторів зростає з глибиною. Проникність колекторів коливається від 0,1·10^-3 мкм² до 1505·10^-3 мкм².

Крім автохтонних відкладів в будові району приймають участь алохтонні відклади. Породи Внутрішньої зони насунуті на Зовнішню зону по Стебницькому насуву. В товщі насуву виділяють стебницьку і балицьку світи отнангу. Стебницька світа представлена чергуванням строкатих глин з аргілітами і пісковиками. Балицька світа перекриває стебницьку і складена вапняковистими глинами з прошарками пісковиків. Теригенні породи в складі Стебницького насуву мають відкриту пористість до 25 % з проникністю від 5,98·10^-3 мкм² до 8,85·10^-3 мкм².

Розподіл покладів вуглеводнів в стратиграфічному розрізі. На даний час в північно-західній частині Зовнішньої зони Передкарпатського прогину відкрито 35 газових та нафтових родовищ. Газові поклади знаходяться в юрських, крейдових та міоценових (карпатій і нижній сармат) відкладах. Нафтові поклади пов'язані з юрськими та карпатійськими відкладами.

Газові та нафтові поклади мезозойського комплексу пов'язані з ерозійними формами тектонічних піднять. Породами-покришками для покладів є відклади бадену і нижнього сармату. На більшості родовищ поклади вуглеводнів містяться також у відкладах карпатію, що облямовують тектонічні виступи мезозойських порід. На Мало-Горожанському родовищі газовмісними є породи тираської світи, що пояснюється локальним заміщенням гіпсів і ангідритів піскуватими вапняками. В середині мезозойсько-палеозойського комплексу порід поки що встановлений тільки один поклад на Мединицькому родовищі у відкладах сенонських пісковиків, які перекриті пачкою мергелів, що грають роль покришки. З карпатій-мезозойським комплексом порід пов'язані масивні, склепінні, водоплаваючі поклади, іноді тектонічно екрановані.

В нижньосарматському комплексі порід, представленому перешаруванням пісковиків, алевролітів і глин, умови залягання газових скупчень залежать від піщанистості горизонтів. При коефіцієнті піщанистості 0,45-0,50 утворюються масивно-пластові поклади. При коефіцієнті піщанистості менше 0,45 піщані породи залягають серед глин у вигляді лінз і лінзовидних прошарків з ускладненим газогідродинамічним зв'язком між ними. Газові поклади в таких умовах представляють собою сукупність окремих дрібних резервуарів, що відрізняються тиском, газонасиченістю і положенням контактів газ-вода. Такі поклади вперше виділені на Свідницькому родовищі, отримали назву прошаркових, або прошарково-лінзовидних. Вони поширені майже на всіх газових родовищах Зовнішньої зони. В сарматських відкладах можна виділити ще один специфічний тип газових покладів - поклади газу в зонах регіональних поздовжніх порушень. Це невеликі за запасами поклади, іноді з вмістом конденсату. До цього типу належать газові поклади Нікловицького, Макунівського, Грушівського, Гаївського, Новосілківського та горизонти НД-16 та НД-15 Летнянського родовища, які пов'язані з зоною Краковецького розлому. Сюди також можна віднести Городоцьке родовище в зоні Городоцького розлому. Незначні за запасами, лінзоподібні поклади газу виявлені у фронтальній частині Стебницького насуву. Такі поклади експлуатувалися на Пинянському, Південно-Угерському та Богородчанському родовищах. Перспективними в плані нафтогазоносності є відклади рифею, палеозою і мезозою. Так, в свердловині 1-Твіржа з верхньої частини рифейських відкладів отримано приплив води з нафтою і розчиненим газом.

ДИЗ'ЮНКТИВНІ ПОРУШЕННЯ РЕГІОНУ ТА ЇХ ХАРАКТЕРИСТИКА

За характером, природою, розмірами і роллю, яку виконували диз'юнктивні порушення в процесі формування нафтових і газових родовищ Г.Н. Доленко розділив їх на регіональні, або глибинні, локальні і пластові. В дисертаційній роботі розглянуті регіональні розриви, які характеризуються великою протяжністю, великою амплітудою зміщення, значною шириною прирозривної смуги дроблення, великою глибиною закладення і тривалістю розвитку. Також розглянуті деякі локальні порушення, які безпосередньо пов'язані з регіональними. По відношенню до простягання Зовнішньої зони, регіональні розриви можна розділити на поздовжні і поперечні.

Основними поздовжніми регіональними порушеннями північно-західної частини Зовнішньої зони Передкарпатського прогину є Передкарпатський, Краковецький, Судово-Вишнянський, Новосілківський, Городоцький, Калуський, Мостиський, Шегинський, Межинецький розломи. Передкарпатський регіональний розлом в межах України трасується через м. Добромиль, с. Стара Сіль, південніше м. Дрогобич, м. Стрий, м. Надвірна. Зона розлому чітко фіксується геофізичними методами: він збігається з регіональним мінімумом сили тяжіння. По лінії розлому проводять границю між Зовнішньою і Внутрішньою зонами Передкарпатського прогину. За сейсмічними даними його амплітуда досягає 3 км.