Експлуатація масиву зрошення в сільськогосподарському підприємстві "Іванівка" Кам'янко-Дніпровського району Запорізької області

Річні плани та графіки ремонту ув'язують з планом матеріально-технічного забезпечення. Потреба в будівельних матеріалах, обладнанні, транспортних засобах, фонді заробітної плати обґрунтовують розрахунками.

В річному плані на поточний ремонт звичайно передбачають резерв асигнувань для виконання аварійних (позапланових) робіт.

Фінансування робіт поточного та капітального ремонтів, що виконуються на міжгосподарській осушувальній, зрошувальній чи колекторно-дренажній мережі, здійснюють за рахунок державного бюджету у розмірі, який щорічно передбачається в фінансовому плані управління експлуатації системи. Ремонтно-будівельні роботи на внутрішньогосподарській мережі, що знаходяться на балансі підприємств, товариств, виконують за рахунок коштів господарств землекористувачів.

Амортизаційні відрахування згідно діючим нормам зобов'язані здійснювати всі підприємства, товариства, та інші господарства та організації, що мають на своєму балансі меліоративні споруди[34].

5.3 Ремонт зрошувальної мережі

За класифікацією дана зрошувальна мережа відноситься до комбінованих зрошувальних мереж, тобто в цьому пункті нашого дипломного проекту ми розглядатимемо як ремонт закритої зрошувальної мережі, так і ремонт відкритої зрошувальної мережі, представленої облицьованим каналом.

Ремонт закритої зрошувальної мережі (ЗЗМ) направлений на підтримку мережі в справному і працездатному стані протягом всього зрошувального сезону для забезпечення гарантованого поливу сільськогосподарських культур.

На зрошувальній мережі в міру необхідності проводять поточні і капітальні ремонти і як різновид поточного -- профілактичний, який здійснюється в процесі повсякденного огляду і обслуговуванню.

Поточний ремонт закритої мережі включає розкриття трубопроводу в місцях| течі і усунення її накладенням бандажа або сіделка, підфарбовування розтрубів, стиків азбестоцементних труб, усунення свищів, ремонт засувок, запобіжних клапанів, вантузів, регуляторів тиску, набивання сальників засувок, зміну гумових мембран арматури, підтяжку болтових з'єднань, гідроізоляцію, фарбування металевих виробів, засипку трубопроводу, обкошування рослинності навколо гідрантів і колодязів перемикання[14].

У перші роки експлуатації ЗЗМ найбільш частим видом ремонту є аварійний.

Для проведення аварійного ремонту мережі необхідно планувати штат персоналу, механізми і матеріали. Ремонт проводиться по заявці гідротехніка господарства, в якій вказує місце і характер пошкодження, а також характеристика трубопроводу або іншого елементу мережі, який вийшов з ладу.

Виконання робіт по усуненню аварій проводиться в наступному порядку: відключають аварійну ділянку трубопроводу мережі і по можливості проводять спорожнення його від води; доставляють до місця проведення ремонту бригаду, механізми, матеріали; спорожняють від води мережу; виконують земляні роботи; замінюють пошкоджену трубу, муфту та інше; заповнюють трубопровід водою і проводять випробування відремонтованої ділянки підняттям робочого тиску; проводять зворотну засипку котловану і планування поверхні.

Основні ремонтні роботи на закритій зрошувальній мережі в період проведення поливів полягають в ремонті наступних аварійних пошкоджень мережі: розривів труб і течі з'єднань ланок труб, сполучних муфт, фасонних частин, запірно-регулюючої і запобіжної арматури, в заміні контрольних вимірювальних приладів.

Як правило, аварії на трубопроводах виникають в той момент, коли несуча здатність якого-небудь слабкого елементу, опиниться менше діючих навантажень. Причинами аварій служать різного роду відхилення норм і правил при проектуванні, будівництві і експлуатації закритої зрошувальної мережі.

Наприклад, порушення правила експлуатації -- швидке закриття гідранта дощувальної машини -- призводить до виникнення гідравлічного удару в мережі і до розриву труб.

По характеру порушення герметичності мережі розрізняють розриви, тріщини, свищі, теча з'єднань при витискуванні гумового ущільнення, теча сальникових ущільнень, зрив гідрантів і вантузів.

Розриви є руйнуванням труби, арматури, зварного стику, муфти, місця з'єднання трубопроводів, що супроводжуються значною деформацією розірваних кромок, розриви виробів з крихкого матеріалу -- відколюванням окремих ділянок тіла труби або арматури. Крупні розриви на трубопроводах в перший рік експлуатації свідчать про низьку якість будівельно-монтажних робіт, особливо завантажувально-розвантажувальних. Надалі причиною розривів є гідравлічні удари в мережі.

Тріщини викликаються тими ж причинами, що і розриви, проте не супроводжуються значною деформацією. Тріщини, як правило, утворюються біля стиків при неякісному зварюванні, на торцях труб з крихкого матеріалу і ін.

Свищі - крізні проіржавлення площею до 5 мм2, що утворюються із-за виразкової корозії-металу.

Причиною пробоїн і зривів гідрантів, вантузів є наїзди на трубопроводи, замочно-регулюючу і запобіжну арматуру меліоративної і сільськогосподарської техніки.

Теча з'єднання характеризується невеликими протіканням у вигляді крапель, цівок. Теча сальникового ущільнення відбувається із-за старіння ущільнення.

Оскільки навіть невелика теча при їх тривалості може привести до аварійного пошкодження, їх необхідно усунути в короткі терміни.

Для організації ремонтних робіт на промисловій основі в експлуатаційних ділянках зрошувальних систем організовують постійні спеціалізовані ремонтні бригади.

Ремонтні бригади забезпечуються механізмами, матеріалами з розрахунку передбачуваної кількості ремонтів. Для ремонту внутрішньогосподарської мережі застосовується нормокомплект механізмів, в який входить: екскаватор типу ЕО-2621, тракторний кран КГ-24, трактор типу Т-40З причіпним візком 2ПТС-4, водозливна установка типу С-665 або С-245, агрегат електрозварювання і автогенний апарат, а також інструмент і спеціальні пристосування для монтажу і демонтажу труб, зачистки котловану і очищення труб, відливу залишків води вручну, гідроізоляції, закладення стиків, підсипають ґрунту і ін.

Для ремонту мережі із залізобетонних труб діаметром 500 мм і більше застосовуються механізми з великою вантажопідйомністю і продуктивністю: екскаватор ЕО-25015, автокран КС-2561, бульдозер Д-535.

Ріс.5.1 Посилене трійникове з'єднання труб: 1-стик з'єднання труб;2-додаткова пластина;3-ребра жорсткості

Проводить ремонтні роботи спеціалізована бригада у складі 5--6 чоловік. Одна аварійна бригада може обслуговувати 5 тис. га площі зрошування дощувальними машинами «Фрегат», «Волжанка», «Дніпро», починаючи з другого року експлуатації, тобто після періоду прироблення.

Найбільш трудомістким видом аварійного ремонту мережі є заміна пошкодженої розтрубної труби. Пошкоджену трубу демонтують, а на її місце вмонтовують складену сталеву вставку. У розтруб цілої труби з гумовою манжетою вмонтовують відрізок труби завдовжки приблизно 0,5 м, а на гладкий кінець іншої труби вмонтовують фасонний бандаж з гумовою манжетою і привареним відрізком труби. Після| цього відрізки труб з'єднують.

Ремонт трійникового з'єднання при розриві по стику труб(рис.5.1) проводять електрозварюванням і накладенням додаткової пластини 1 для посилення стику, а також ребер 2 для забезпечення жорсткості стику.

Ремонт кріплення днища колодязя спорожнення (рис. 5.2) проводять установкою днища еліптичної форми або посиленням кріплення плоского днища за допомогою ребер жорсткості.

Ремонт течі з'єднання стику розтрубних труб проводиться накладенням зварного бандажа, що огинає розтруб, із зачеканкою або за допомогою підтискаючого пристрою.

Свищі в сталевих трубах ремонтують накладенням латок або заплавкою за допомогою електрозварювання. Перед капітальним ремонтом проводиться обстеження і опресовування мережі на герметичність. Ділянку, що підлягає ремонту розкривають, замінюють зовнішню ізоляцію, проводять внутрішню цементно-піщану ізоляцію сталевих труб, замінюють окремі пошкоджені труби і ділянки мережі, встановлюють додаткову запірно-регулюючу і запобіжну арматуру ремонтують несправну арматуру мережі, колодязі перемикань.

Рис.5.2. Кріплення днища колодязя спорожнення мережі: а-по СН 373-67; б,в,г-варіанти посилення кріплення днища існуючих конструкцій скидів;1-ребра жорсткості [34].

Зрошувальні облицьовані канали замулюються, хоча і мають великі ухили. Наноси надходять з водою із русел річок і водоймищ, а також з поверхні берм, укосів кавальєрів. Товщина шару наносів складає 0,1...0,5 м в рік. Наносні відкладення складаються в основному з суглинних і глинистих ґрунтів з діаметром частинок 0,1 ... 0,015 мм.

Облицьовані канали очищають від наносів в основному засобами гідромеханізації і вручну, оскільки землерийні машини з робочими органами, що знаходяться в безпосередньому контакті з протифільтраційним облицюванням, ушкоджують її.

Технологічний процес очистки облицьованих каналів від наносів землесосними установками включає підготовчі роботи і робочі операції.

До складу підготовчих робіт входять:

устрій тимчасових відстійників (накопичувачів) для пульпи уздовж каналів, що очищаються (при необхідності);

обкошування берм і їх планування (при використанні берегових землесосних установок);

доставка землесосної установки на ділянку каналу, що очищається, і приведення її в робочий стан.

До складу робочих операцій входять:

розробка наносів, гідротранспорт і укладання їх уздовж каналу, що очищається, контроль і якість очищення;

технологічна перерва (підсушила наносів);

розрівнювання наносів і тимчасових гребель відстійників, пульпи або транспортування наносів на зрошувані поля.Для очищення облицьованих каналів від наносів можна використовувати спеціальний робочий орган у вигляді водоструминного пристрою до землесосних установок (ВНИИГиМ) [7].

При очищенні щілинний всмоктуючий наконечник (сосун) на гумових коліщатках пересувається по дну каналу, а копірна лижа -- по поверхні шару наносів. Наноси розмиваються водоструминними насадками (гідророзрихлювач), змонтованими на екрані і направленими у всмоктуючий наконечник. Екран уловлює і направляє всі розроблені гідророзрихлювачем частинки ґрунту в зів сосуна. Водоструминний пристрій не ушкоджує облицювання каналу, оскільки впливає на шар водними струменями і всмоктуючим потоком.

Водоструминний пристрій як змінний навісний орган вмонтовують на землесосні снаряди типу УПМ і спеціально створену берегову землесосну установку БЗУ, що серійно випускаються. Земснаряд (УПМ) з водоструминним пристроєм призначений для очищення від наносів облицьованих магістральних зрошувальних каналів з шириною по дну більше 2 м. В процесі роботи земснаряд переміщається за допомогою лебідок і тросів і розробляє наноси траншейним способом. Число проходів залежить від ширини дна каналу, що очищається. Ширина захвату водоструминного пристрою за один прохід--1,2 м. На кінці напірного трубопроводу ґрунтового насоса встановлений пульпомітний насадок завдовжки 2 м і діаметром 100 мм, що дозволяє забезпечити дальність викиду пульпи від осі земснаряду на 15... 20 м (рис. 5.3).

Рис.5.3 Земснаряд (УПМ) з водоструминним пристроєм на очищенні облицьованих каналів

Для очищення від наносів внутрішньогосподарчих зрошувальних каналів шириною по дну менше 2 м застосовують берегову землесосну установку БЗУ (рис.5.4).

Установку в процесі очистки переміщають по бермі вздовж каналу, а водоструминний пристрій -- по дну. Канал очищають за один або декілька проходів залежно від ширини його дна. Базова машина БЗУ-- трактор ДТ-75Б. На валу відбору потужності трактора змонтований ґрунтовий насос (63Н), а збоку навісила поворотна рама завдовжки 3,5 м, на кінці якої шарнірно закріплений водоструминний пристрій. Воду до пристрою подають насосом (Зк9) з приводом від гідродвигуна (НПА-64). Насос встановлений на поворотній рамі, заливку його водою при пуску здійснюють ежектором, що працює від вихлопних газів трактора. Ґрунтовий насос заливають водою з бака місткістю 180 л, який є і каменезбиральником. Водоструминний пристрій БЗУ піднімають двома гідроциліндрами. На напірній лінії ґрунтового насоса встановлений пульпомітний насадок завдовжки 2 м і діаметром 95 мм.

Рис. 5.4 Очищення облицьованих каналів береговою землесосною установкою БЗУ

Землесосні установки для очищення облицьованих каналів видаляють з каналу до 85.. .90 % загального об'єму наносів без пошкодження поверхні облицювання; знижують собівартість видалення 1 м3 наносів до 1,6 грн.. замість 11 ... 20 грн. при ручному очищенні (Шавін, Бадаєв, Прохоров, 1980).

5.4 Особливості ремонту ГТС

Найбільш поширеними видами поточного ремонту гідротехнічних споруд є ремонт деформацій підвалин, підпірних стінок, понура, водобійних і водозливних частин, рисберми, ремонт деформацій облицювання.

При виявленні просадки підвалин, підпірних стінок укріплюють їх основи цементацією, а також додатковим забиванням паль. При розмиві кріплень підлоги і входу в споруду пошкоджені ділянки замінюють новим кріпленням.

Тріщини в споруді ремонтують різними прийомами (табл.5.1) при повному або частковому розвантаженні споруди. Для визначення активності тріщин на них ставлять різної конструкції маяки і щільоміри.

Ремонт деформацій, пов'язаних з розмивом частин споруд, полягає в усуненні вибоїн, ям, котлів, воронок і закріпленні споруди новим облицюванням. При підмиві кріплення рисберми споруду ремонтують закачуванням під кріплення цементного розчину, а при розмиві зуба -- подовжують кріплення і виконують новий зуб. До поточного ремонту споруд також відноситься щорічне очищення від каменів, сторонніх предметів і замулювання водобійних колодязів, водобійних стінок.

Своєчасний ремонт металевих частин споруди проводять для забезпечення їх герметичності і оберігання від корозії. Провали грунту по контуру гідротехнічної споруди відсипають сипкими матеріалами (піском, щебенем) у міру їх виявлення для запобігання розвитку їх в аварійні.

Капітальний ремонт гідротехнічних споруд проводиться при значних деформаціях і пошкодженнях, а також для перевлаштування на нову, сучаснішу конструкцію.

Таблиця 5.1 Характер пошкоджень і способи ремонтно-відновлювальних робіт на бетонних і залізобетонних облицюваннях[34]

Характер пошкодження	Способи ремонтно-відновлювальних робіт
1	2
Поверхневі волосяні тріщини бетону технологічного характеру	Шпаклювання зони, покритої волосяними тріщинами, полімерними композиціями на основі фуранових смол або тонкошарове напилення
Тріщини: активні пасивні	Герметизація тріщини еластичними матеріалами Закладення тріщин цементним розчином, композиціями на основі фуранових смол або полімерцементними складами
Отколи і раковини	Заповнення бетоном, цементним розчином, композиціями на основі модифікованих фуранових смол або полімерцементними складами
Лущення поверхні бетону	Цементна стяжка, залізнення, тонкошарове напилення полімерними композиціями, шпаклювання полімерцементними складами

5.5 Поточний ремонт залізобетонних, сталевих та азбестоцементних труб

При ремонті підземних трубопроводів виконують цикл підготовчих і основних робіт. Візуальним оглядом, обстеженням траси за допомогою шурфів, траншей і ручного буріння визначають ділянку з дефектним місцем на трубопроводі. Пошкоджену ділянку відключають від зрошувальної мережі найближчою засувкою, розташованою вище за місце пошкодження; уточнюють місце дефекту, глибину заставляння, матеріал, діаметр труб, умови під'їзду і доставки машин, обладнання і матеріалів.

Екскаватором з робочим обладнанням зворотна лопата або драглайн при обережному опусканні ковша в забій розробляють траншею завглибшки не більше 0,3...0,5 м до верху труби, щоб не порушити її верхню частину. Залежно від стану і виду ґрунтів траншею влаштовують з кріпленнями або без кріплень укосів. Траншею риють завдовжки не менше довжини ланки труби і шириною низом не менше ширина ковша екскаватора в кожну сторону від трубопроводу плюс 0,5 м.

Ґрунт, що залишився на трубі вздовж бокової поверхні і під трубою біля дефектного місця розробляють вручну з укладанням його на дно траншеї уздовж труби. Дефектне місце і стики на трубопроводі очищають від залишків ґрунту, протирають ганчіркою і обстежують візуально, визначають характер дефекту і розробляють способи його усунення. Близько залягаючі ґрунтові або такі, що потрапили в траншею поверхневі води відкачують насосами «Андіжанец» типу «С» і іншими.

Свищі, тріщини і раковини на стиках азбестоцементних і залізобетонних труб, витоки води, що є причиною, у вигляді струменя незначної інтенсивності, ліквідовують за допомогою «пластирів» з листової гуми, сталевих накладок і хомутів. Технологія устрою «пластиру» наступна (рис.5.5 ).

На місце дефекту укладають 2 шари листової гуми завтовшки 4...5 мм. Поверх гуми встановлюють металеву накладку з кривизною поверхні, відповідній кривизні поверхні труби. На подовжніх тріщинах ширина накладки має бути не менше 150 мм. За допомогою сталевих хомутів з круглої сталі діаметром 16...24 мм або стяжних болтів стягують «пластир» з трубою. Відстань між хомутами зазвичай складає близько 100...150 мм. Поперечні тріщини і розломи на азбестоцементних і сталевих трубах ліквідовують в наступній технологічній послідовності: на сталевих трубах пошкоджену ділянку вирізають за допомогою електрозварювання або обрубують зубилом, краї вирівнюють напилком, зачищають кромки. Від нової труби обрізають шматок на 8... 10 мм коротше за довжину пошкодженої ділянки для його заміни. Заготовлений шматок труби вставляють в трубопровід і з'єднують їх між собою фланцевими муфтами (рис.5.6).

На азбестоцементних трубах пошкоджену ділянку розпилюють або обрубують зубилом, вирівнюють краї і з'єднують і вставками і фланцевими муфтами (рис.5.7 ).

Окремі труби замінюють у разі виявлення великих тріщин і свищів, сколовши, розривів в циліндрових і кінцевих частинах залізобетонних і азбестоцементних труб.



Рис 5.5 Схема устрою «пластиру» на трубах 1-тріщина;2-два шару листової гуми;3-металева накладка;4-стальний хомут із стяжними болтами. Розміри в мм.

Рис.5.6 Схема заміни дефектної Рис 5.7.Схема ремонту розлому на ділянки на азбестоцементній і азбестоцементній трубі: сталевій трубі: 1-розлом; 1-розлом;2-вирівняні кінці; 2-вирізана ділянка труби; 3-фланцева муфта 3-вставка;4-фланцева муфта.

Залізобетонну трубу замінюють двома монтажними вставками: із сталевих труб з товщиною стінки 7...8 мм (ГОСТ 8731--66, 10704--91) і фланцем ПФГ (ГОСТ 5525--61) з приварюванням другого кільця (рис. 5.8). Демонтаж дефектної труби рекомендується проводити розрізанням її на частини газозваркою, розшатуванням частин, що демонтуються, підйомом і опусканням вільного кінця шматка труби на 10...15 см і вставкою клинів в щілину, що утворилася у розтруба.

Монтажні вставки в процесі виробництва ремонтних робіт мають бути захищені від корозії дрібнозернистим бетоном мазкі не нижче 400.

Бетонне покриття на поверхню монтажних вставок можна наносити способом торкретування шарами 1,5...2 см. При цьому сопло шприцбетонмашини рекомендується тримати перпендикулярно до торкретируемої поверхні на відстані 80... 120 см. Для нанесення покриття на нижню частину монтажної вставки її повертають за допомогою крана. При повороті необхідно стежити за тим, аби не пошкодити ізоляційне покриття. Нанесений шар покриття витримують в природних умовах протягом 2 діб.

По отверділому шару торкрет-бетону встановлюють арматурну сітку з дроту діаметром 2,5 мм з чарунками 25x25 мм. Через 2 год після нанесення останнього шару торкрет-бетону його поверхню вкривають рогожею, мішковиною або крафт-папіром і систематично поливають водою: при температурі повітря плюс 15 °С -- 2 рази, до 30 °С -- 4 рази на добу протягом 7... 10 діб.

Азбестоцементну дефектну трубу замінюють новою такою ж трубою. Стики дефектної труби демонтують за допомогою пристосувань і пристроїв, вживаних при монтажі стиків. Потім дефектну трубу видаляють з траншеї краном, а на її місце укладають нову і з'єднують з трубопроводом фланцевими, двухбуртними муфтами і ін.[29,34]



Рис.5.8.Монтажні сталеві вставки: 1-труба;2-тройник-вставка;3-раструб труби РТНЦ;4-втулка труби РТНЦ; 5-вставка фланець-втулка;6-стальное кільце;7-вставка фланець-розтруб; 8-місце розташування монтажного фланця, засувки і іншої арматури;9-гумове кільце.

6. ОЦІНКА ВПЛИВУ МАСИВУ ЗРОШЕННЯ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА ЗАХОДИ З ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Охорона природних ресурсів і раціональне їх використання в сучасних умовах набуває економічного й соціального значення і стає однією з найважливіших загальнодержавних завдань, від вирішення якої залежить виконання народногосподарських планів, теперішніх та наступних поколінь.

На масиві зрошення сільськогосподарського підприємства „Іванівка” передбачені наступні заходи, пов'язані з охороною природних ресурсів і захистом зовнішнього середовища від забруднення:

1. Охорона від забруднення поверхневих і підземних вод.

2. Противоерозійні і агромеліораційні заходи.

3. Рибозахист.

4. Санітарно-гігієнічні умови.

Охорона від забруднення поверхневих і підземних вод.

Масив зрошення сільськогосподарського підприємства „Іванівка” в період його експлуатації здійснює вплив на грунтовий покрив, поверхневі та підземні води. Вплив на компоненти оточуючого середовища, характеризується масштабом, інтенсивністю, динамічністю та тривалістю.

Зрошувальна мережа в сільськогосподарському підприємстві „Іванівка” експлуатується таким чином, щоб не було непродуктивних скидів води в процесі зрошення. Інтенсивність дощування відповідає всмоктуючій можливості ґрунтів. Незасвоєна на транспірацію рослинами вода випаровується з поверхні ґрунту, а частина фільтрується в горизонти, розташовані на глибині 23,5-37,1м. Передбачено на площі зрошування вносити 1956 тонн мінеральних добрив щорічно, зокрема:

- азотних, 591-фосфорних; 596-калійних.

Органічних, мінеральних добрив - 8640т.

Норми внесення мінеральних добрив прийняті у відповідності з запланованою врожайністю сільськогосподарських культур (табл.6.1).

Мінеральні добрива вносяться до ґрунту в два прийоми: під оранку і в підживлення, що забезпечує повніше використання і засвоєння добрив, що вносяться, рослинами і ґрунтовими мікроорганізмами. Мінеральні добрива, що вносяться в нормах на ділянках з рівнинним характером, не можуть вважатися за причину забруднення вод, оскільки в основному вони засвоюються рослинами. Азот, що поступає в ґрунт у вигляді амонійних і нітратних з'єднань виноситься культурами, а та частина, яка не використовується рослинами втрачається в різних хімічних перетвореннях (в випаровуванні аміаку, в процесі амоніфікації, виділення газоподібного молекулярного азоту N2 в процесах денітрифікування). Деяка частина азоту закріплюється в ґрунті біологічними мікроорганізмами, коренями рослин і так далі, отже, при весняному і літньому внесенні добрив надходження азоту у фільтраційні води практично відсутнє.

У меншій мірі вірогідне надходження у фільтраційні води фосфору, оскільки не використаний рослинами залишок фосфорних добрив повністю поглинається ґрунтом шляхом утворення важкорозчинних з'єднань із залізом - FePO, алюмінієм-AlPO4 або кальцієм - Са3(РО4)2 .

Калійні добрива вносяться до ґрунту в нормах в половину менше, ніж азот і фосфор під оранку, частину калію, не використаного рослинами, зв'язуватиметься ґрунтом в процесі фізико - хімічного поглинання і тим самим запобігатиме від вимивання.

У боротьбі з шкідниками сільськогосподарських рослин і бур'янами застосовуються пестициди і гербіциди в межах санітарних норм. Норми внесення визначаються в господарствах конкретно для кожного року за узгодженням з органами санітарного нагляду.

На масиві зрошування вирощуються зерно-кормові культури і застосування отрутохімікатів обмежено.

У зв'язку із тим, що 22-28-метрову товщу лесовидних суглинків підстилає 6-8-метрова товща піщано-глинистих відкладень і глин, що є дахом водоносного горизонту, а водоносний горизонт, що має господарське значення залягає на глибині 36-38м, то незначна кількість елементів, яка можливо поступить разом з поливною водою в розташовані нижче ґрунти, до водоносних горизонтів не дійде.

Попереджувальними заходами, направленими на охорону від забруднення поверхневих і підземних вод являються:

- суворе дотримання норми внесення добрив;

- використання добрив у вигляді гранул (сечовина, суперфосфат, нітрофос і так далі), а також внесення їх лише на площі підживлення рослин;

- суворий контроль за виконанням вимог в підживленні рослин з літака (урахування швидкості вітру, дозування висіву, висота польоту і ін.);

- установка спеціально підготовлених земляних майданчиків при тимчасовому складуванні добрив на полях;

- недопущення тривалого зберігання добрив на полях в невикористаному вигляді.

Змиву добрив водою разом з ґрунтом, не буде так як характер ділянки поливу рівнинний.

Протиерозійні і агромеліораційні заходи.

Масив зрошення, що експлуатується, розташований на рівнинному плато, загальні ухили місцевості не перевищують 0,005-0,0008 коефіцієнт поглинання ґрунтів рівний 1,53 мм/хв, що значно вище інтенсивності дощу дощувальної машини "Фрегат". Коефіцієнт фільтрації рівний 0,80 м/добу, тому прямої загрози дії водної ерозії немає.

Від дії вітрової ерозії масив зрошення захищений наявністю існуючих лісових смуг.

Попередити розвиток водної ерозії і захистити ґрунти від дії вітрів дозволяють агротехнічні прийоми по захисту ґрунтів від ерозії, сюди входять:

- оранка,культивація і посів упоперек схилу;

-чередування однолітніх культур суцільної сівби з пропашними;

- у сівозміни включені поля з багаторічними травами;

- перед початком весняних польових робіт огляд всіх схилів полів і в місцях утворення промоїн вирівнювання поверхні ріллі;

- збільшення шорсткості поверхні ґрунту (гребенястість, покриття рослинними і пожнивними залишками);

-снігозатримання.

Зважаючи на спокійний, рівнинний рельєф на масиві зрошення наявність густої мережі існуючих лісополос, доброї дренажності ґрунтів, поверхневий змив не розвинений.

Для зменшення поверхневого змиву в північно- східній частині масиву передбачена побудова протиерозійних споруд на масиві зрошення і у вершинах прилеглих ярів.

Протиерозійні споруди

Для запобігання зростанню ерозійних процесів у вершинах ярів №1 і №2 на балки Сорокіна від поверхневого стоку і стоку із зрошуваних полів, прилеглих до вершин ярів, влаштовані водозатримуючі вали. Для затримання об'єму талого стоку на балці №1 влаштований неораний водозатримуючий вал. Об'єм стоку, затримуваний валом, рівний-15,7 тис.м3. Поперечний перетин валу має трапецеїдальну форму. Максимальна висота валу - 1,5м, довжина -360м, заставляння укосів верхового - 1:1,5, низового 1:1,5. Вал розташований на польовій дорозі уздовж лісосмуги, поза орними землями і буде використовуватися для проїзду автомашин та сільськогосподарської техніки. Ширина валу по гребеню прийнята - 6,5м, із умови проходу доріг V категорії згідно СНіП-ПД-5-72. Вал виконаний із суглинку, який розробляється в кар'єрі і укладається в тіло валу, з ущільненням до 1,74т/м3 з метою зменшення терміну вбирання води зібраної ставком, який утворюється перед валом, в тілі валу влаштований дренаж.

Дренаж влаштовується комбіновано конструкції з влаштуванням оголовків з щебеню, із розрахунку витрати 0,016м3/с.

Укоси і гребінь водозатримуючого валу зміцнюються посівами багаторічної трави на шарі рослинного ґрунту завтовшки 0,4м.

Для затримання об'єму талого стоку на яру №2 розташований по всій водозбірній площі каскад водозатримуючих просапних валів. Об'єм максимального талого стоку, що затримується валами, рівний -9,3тис.м3. Загальна довжина просапних валів-1595м, висота 0,7м.Перед валами влаштований ставок глибиною 0,5м, довжина ставка -14м. Закладення укосів верхового і низового 1:7,0, похил ставка - 0,05.

Просапні вали влаштовані з суглинку, що розробляється в ставках, що влаштовуються перед валами. Гребень валів покритий рослинним ґрунтом.

Товщина покриття рослинним ґрунтом рівна 0,3-0,4м.

Рибозахисні заходи.

Забір води насосною станцією здійснюється двома нитками сталевих труб Д=600мм з акваторії Каховського водосховища на відстані 156м від зрізу води, де місць нерестилищ та масового нагулу риб немає.

Оголовки всмоктуючих труб обладнані рибозахисними пристроями парасолькового типу. Швидкість води на вході в рибозагороджувач 0,29м/с, яка є безпечною для риб.

Санітарно- гігієнічні і протималярійні умови.

При експлуатації відкритих каналів, трубопроводів, басейна і гідротехнічних споруд слід дотримуватися заходів по недопущенню погіршення санітарно-гігієнічних умов ділянки зрошення і прилеглої території, а саме:

- всі відкриті канали влаштовані з облицюванням збірними залізобетонними плитами, і поліетиленовою плівкою, що дає можливість пропускати воду по каналах зі швидкістю 0,6-1м/с, канали не будуть замулятися і заростати і тим самим виключаються осередки для розведення малярійного комара;

- для виключення фільтрації води з каналів окрім указаного протифільтраційного екрану передбачене ущільнення основи каналів;

-регулюючий басейн влаштований з облицюванням відкосів залізобетонними плитами і плівкою та по дну протифільтраційного екрану - з поліетиленової плівки;

- спорожнення басейну через НСП та заїзд в басейн для можливості періодичного очищення басейну від наносів;

- скидання поливної води із зрошуваної території не передбачене;

- спосіб поливу - дощування дощувальними машинами "Фрегат" і частково ДДА-100МА, які дозволяють задавати строго планові поливні норми і не допустити заболочення земель[29,32,48].

7. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЗРОШУВАЛЬНОЇ СИСТЕМИ І РЕМОНТНО-БУДІВЕЛЬНИХ РОБОТАХ

7.1 Закон України «Про охорону праці»

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія Закону України «Про охорону праці» (ст. 2) [11] поширюється на всіх юридичних і фізичних осіб, які відповідно законодавству використовують найману працю, а також, що працюють на підприємстві, в установі, організації. До такої категорії осіб належать:

працівники, які перебувають у відрядженні на підприємстві, в закладі, організації і беруть безпосередню участь в виробничому процесі;

водії транспортних засобів, які в'їжджають на територію підприємства, установи, організації;

учні, вихованці і студенти, які перебувають на підприємстві, в установі, організації з метою проходження виробничої практики.

З урахуванням системного підходу до даного питання Закон України «Про охорону праці» (ст.1) [11] формулює поняття охорони праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Дане формулювання має велике теоретичне і практичне значення не тільки для співробітників державних і правоохоронних органів, що розглядають і розслідують відповідні кримінальні справи, здійснюють державний нагляд в країні, але і для фахівців іншого виду діяльності, які повинні забезпечувати безпечні і нешкідливі умови праці протягом всього процесу трудової діяльності.

Закон регламентує правові питання відносин між роботодавцем і працівниками і направлений на підтримку охорони праці.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник -- особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі і виконує обов'язки або функції згідно з трудовою угодою (контрактом).

Державна політика в області охорони праці визначається відповідно Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням.

Державна політика в області охорони праці базується на принципах:

-пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

-підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій і продукції, а також сприяння підприємствам в створенні безпечних і нешкідливих умов праці;

-комплексного вирішення завдань охорони праці на основі загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з цього питання і з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в області науки і техніки і охорони навколишнього середовища;

-соціального захисту працівників, цілковитого відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

-встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності і видів діяльності;

-адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я і психологічного стану;

-використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків і інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

-інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників по питаннях охорони праці;

-забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, які вирішують проблеми охорони здоров'я, гігієни і безпеки праці, а також співпраці і проведення консультацій між роботодавцями і працівниками (їх представниками), між всіма соціальними групами під час прийняття рішень по охороні праці на місцевому і державному рівнях;

-використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки роботи на основі міжнародного співробітництва [10].

7.2 Служба охорони праці на виробництві

На підприємстві з кількістю працівників 50 чоловік і більше, роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення.

На підприємстві, де кількість працівників менше 50 чоловік, функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

На підприємстві при кількості працівників менше 20 чоловік, для виконання функцій служби охорони праці можуть притягуватися сторонні спеціалісти на договірних умовах, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підкоряється безпосередньо роботодавцеві.

Керівники і спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платнею прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Служба охорони праці комплектується спеціалістами, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше трьох років. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Основні функції служби охорони праці:

-розробка цілісної ефективної системи управління кожним структурним підрозділом;

-проведення оперативно-методичного керівництва роботою по охороні праці;

-складання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів безпеки і гігієни праці;

-проведення вступного інструктажу;

-організація забезпечення працівників правилами, інструкціями, стандартами і іншими нормативними документами;

-проведення паспортизації цехів, ділянок, робочих місць на відповідність їх вимогам охорони праці;

-облік, аналіз нещасних випадків, профзахворювань, аварій, підготовка статистичних звітів;

-розробка поточних і перспективних планів, робота методичного кабінету, проведення конкурсів, оглядів, допомога комісії з охорони праці підприємства;

-підвищення кваліфікації і перевірка знань посадових осіб по охороні праці.

Служба охорони праці бере участь в:

-розслідуванні нещасних випадків і аварій;

-формуванні фонду охорони праці і розподілі його коштів;

-роботі комісії з питань охорони праці підприємства;

-роботі комісії з введення в експлуатацію, реконструкції будівель і споруд, переозброєнні об'єктів;

-розробці положень, інструкцій і інших нормативних документів, що діють в межах підприємства;

-наданні методичної допомоги керівникам структурних підрозділів;

-підготовці проектів наказів, розпоряджень, оцінці небезпечних виробничих процесів, які можуть виникнути в процесі виробничої діяльності.

Служба охорони праці контролює:

-дотримання чинного законодавства, нормативних актів, виконання розпоряджень органів, контролюючих охорону праці;

-своєчасне проведення навчання, інструктажів, атестації;

-забезпечення працівників засобами захисту, лікувально-профілактичним харчуванням і засобами, що створюють нешкідливі санітарно-гігієнічні умови;

-використання праці неповнолітніх, жінок, інвалідів згідно законодавства;

-проходження попереднього і періодичних медичних оглядів осіб у віці до 21 року.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

представляти підприємство в державних і громадських організаціях;

безперешкодно, у будь-який час відвідувати структурні підрозділи і об'єкти підприємства;

перевіряти стан безпеки і гігієни праці;

вимагати усунення від роботи осіб, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж, перевірку знань, що не мають допуску до відповідних робіт;

вносить керівникові підприємства пропозиції про залучення до відповідальності працівників, що порушують вимоги охорони праці.

Спеціалісти служби охорони праці у випадку виявлення порушень охорони праці мають право:

- видавати керівникам структурних підрозділів підприємств обов'язкові для виконання розпорядження до усунення наявних недоліків, отримувати від їх необхідні відомості, документацію і пояснення по питаннях охорони праці;

- зупиняти роботу підприємства, ділянки, машин, механізмів, устаткування і інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників.

Рішення служби охорони праці може відмінити лише роботодавець підприємства.

Основою підтримки безпеки на підприємстві є система управління охороною праці, що постійно діє (СУОП). У даній системі присутні: об'єкт управління інформаційно - контрольного зв'язку і керівний орган [10].

7.3 Електробезпека на підприємстві

Повітряні лінії електропередач. Забезпечення електроенергією виробництва починається із спорудження ЛЕП. Монтаж ліній і всі вмонтовувані електроустановки повинні задовольняти вимогам Правил устаткування електроустановок (ПУЕ). На опорах повітряних ліній нульовий провід повинен розташовуватися нижче за фазні проводи, а проводи зовнішнього освітлення (якщо вони необхідні) прокладаються під нульовим проводом. Відстань від нижнього проводу до землі, підлоги, настилу при найбільшій стрілі провисання повинно бути не менше (м): 2,5 -- над робочими місцями; 3,5 -- над проходами; 6,0 -- над проїздами (ГОСТ 12.1.013--78).

Одним з найнебезпечніших місць на виробництві є невисока підвіска проводів тимчасових електроліній в місцях проїзду машин. Небезпека враження може виникнути при провезенні вантажів з великими габаритами, при русі по слизькій дорозі, що має ухил, при русі з піднятим кузовом і роботі автокранів.

Крюки і штирі ізоляторів фазних проводів на залізобетонних опорах мають бути заземлені через сталеву арматуру опори або через прокладені по опорах заземлення в мережах з ізольованою нейтраллю, а в мережах із заземленою нейтраллю арматура залізобетонних опор має бути з'єднана з нульовим заземленим проводом.

Мінімальний перетин проводів з умови механічної міцності має бути не менше (мм2): 16 -- для алюмінієвих, однодротяних; 5 -- для оцинкованих сталевих однодротяних; 25 -- для сталевих багатодротяних проводів.

Періодичний огляд повітряної лінії проводиться електромонтером один раз в місяць, а позачерговий - після аварій, ураганів, при морозі нижче 40°С, ожеледі, пожежі поблизу лінії.

Електродвигуни. Різні види робіт на виробництво виконують за допомогою електроустановок. При цьому устаткування електричних мереж здійснюється так, щоб можна було відключати всі електроустановки в межах ділянок робіт.

Електромонтажні роботи (приєднання і від'єднання проводів, ремонт, настроювання) виконує персонал, що має кваліфікаційну групу по техніці безпеки, після зняття напруги з всіх струмопровідних частин і їх заземлення. Зона виробництва робіт захищається суцільною або сітчастою огорожею. На виробництво робіт видається наряд-допуск, в якому вказують заходи по електробезпеці. Перед допуском до роботи з електроустановками робітників інструктують на робочому місці.

Робоча напруга на знов змонтовану електроустановку може бути подана тільки за рішенням робочої комісії.

Вимикачі, контактори, магнітні пускачі, рубильники, пуско-регулюючі пристрої, запобіжники повинні мати надписи, що вказують, до якого двигуна вони відносяться.

При виробництві робіт по регулюванню вимикачів і роз'єднувачів, з'єднаних проводами, мають бути прийняті заходи по попередженню непередбаченого включення. При кнопковому включенні і відключенні устаткування і механізмів кнопки мають бути заглиблені на 3-5 мм за габарити пускової коробки.

Для попередження нещасних випадків кнопки пуску (апарата управління) слід розташовувати безпосередньо біля механізму і блокувати їх із звуковою і світловою сигналізацією. При перевантаженні електродвигунів встановлюється аварійний захист на їх відключення. Плавкі вставки запобіжників мають калібруватися із вказівкою на клеймі заводу-виготівника номінального струму вставки Іст.

Вибір плавких вставок для захисту від багатофазних замикань електродвигунів та механізмів з легкими умовами пуску визначається номінальним струмом вставки:

(7.1)

Для двигунів механізмів з важкими умовами пуску (часті пуски)

(7.2)

Для спостереження за пуском і роботою електродвигунів механізмів на пусковому щитку встановлюється амперметр, що вимірює струм в ланцюзі статора електродвигуна.

Вібрація електродвигуна, виміряна в кожному підшипнику, не повинна перевищувати значень, приведених в табл.7.1.

Таблиця 7.1

Синхронна частота обертання, об/хв	3000	1500	1000	750 і нижче
Допустима амплітуда вібрації підшипника, мм	0,05	0,10	0,13	0,16

Електродвигуни негайно відключаються, якщо створюється загроза нещасного випадку, при появі диму, вогню, вібрації вище допустимих норм, поломці механізму, що призводить до перегрівання підшипників і електродвигуна.

Всі щитки на виробництві мають бути забезпечені надписами, які вказують номер щитка, призначення або номер кожної лінії, що відходить, положення «Включено» і «Відключено». При монтажі і експлуатації необхідно стежити, щоб відстані між укріпленими голими частинами різної полярності, а також між ними і неізольованими металевими частинами були не менше 12 мм по повітрю, а плавкі вставки, що калібруються, відповідали даному типу запобіжників.

Для попередження електротравматизму розподільні пристрої підлягають огляду і чистці не рідше одного разу на три місяці, поточному ремонту не рідше одного разу на рік і капітальному ремонту не рідше одного разу на три роки.

Основне силове електрообладнання (трансформатори, магнітні станції, розподільні щити) перевіряється і випробовується безпосередньо після установки на виробництво. Електронагрівачі бункерів, самоскидів інвентарні щити гріючої опалубки перевіряються систематично не рідше одного разу в зміну. Ця перевірка полягає у візуальному огляді і контролі опору ізоляції кабелів, проводів, споживанням струму, тобто в перевірці рівномірності навантаження трансформатора по фазах і відсутності перевантаження по контрольних амперметрах. Періодичні випробування ізоляції, що полягають у вимірах опору і електричної міцності ізоляції, є одним з основних попереджень травматизму.

Опір ізоляції проводів в установках з напругою до 1000В на окремих ділянках (між запобіжниками і струмоприймачем) повинно бути не менше 0,5 Мом (500000 Ом). У сирих приміщеннях, де ізоляція може поглинати вологу і втрачати свої захисні властивості, опір ізоляції перевіряють один раз в рік, а в особливо сирих - не рідше двох разів на рік.

У тих випадках, коли силові освітлювальні проводки мають знижений опір, необхідно негайно приймати заходи по відновленню ізоляції або заміні проводів. За нормами допускається нагрів проводів до 40°С більше за температуру навколишнього середовища 25°С. При нагріві проводів до 48°С час служби ізоляції скоротиться наполовину, а при нагріві до 64°С -- в 8 разів. Проведені дослідження показують, що тривалість служби ізоляції класу А (бавовна, папір, просочені або занурені в ізоляційний матеріал) в електродвигунах при температурі 105°С складає 15--20 років. При підвищенні температури до 140°С термін експлуатації скорочується до декількох місяців. Швидке старіння супроводжується зменшенням еластичності і механічної міцності. Ізоляція тріскається, ламається і навіть можливий її пробій. В результаті перегріву дротів, окрім травмування робітників, з'являється можливість виникнення пожеж. Якщо миттєво не відключити таку ділянку мережі, неминуче загоряння ізоляції проводів. Тому відстань від конструкцій будівель, що згорають, до реостатів (всіх виконань), а також до електродвигунів і апаратів (за винятком закритих) повинно бути не менше 1,5 м.

Отже, важливо правильно вибирати переріз проводів, щоб зростання струму не привело до перевантаження, тобто до тривалого перевищення допустимих значень струму. Це явище часто спостерігається в будівельній практиці, коли підключаються додаткові споживачі, не враховані розрахунком.

При обстеженні електричних мереж, машин, апаратів важливо встановити, чи спостерігаються перевантаження в мережі. Для цього робочий струм в мережі вимірюють амперметром, включеним на початку випробовуваної ділянки. Проте такий спосіб вимірювань пов'язаний з розривом електромережі, що не завжди можливо. Тому струм зручніше вимірювати кліщами електровимірювань, коли електромережа не розривається і напруга не знімається.

Окрім визначення сили струму за допомогою приладів її можна встановити, підрахувавши загальну потужність всіх споживачів, включених на даній ділянці електричного ланцюга. Величина робочого струму:

для двопровідної мережі

(7.3)

для трипровідної

(7.4)

для чотирипровідної мережі

(7.5)

для силової мережі трифазного змінного струму

(7.6)

де Рн -- номінальна потужність споживача; Uл -- лінійна напруга в мережі; -- коефіцієнт попиту, залежний від кількості електроприймачів, ступеня їх навантаження, одночасності роботи; з -- коефіцієнт корисної дії; -- коефіцієнт потужності (вказаний в паспортних табличках або заводських каталогах).

Перевантаження електромереж, машин і апаратів встановлюють порівнянням робочого струму, заміряного одним із способів або розрахованого за формулами, з допустимими тривалими струмовими навантаженнями, які визначаються по таблицях залежно від їх марок і способу прокладки. Перевантаження електромереж, машин і апаратів також можна визначити, вимірявши їх температуру і порівнявши її з максимально допустимою. Для цієї мети використовують термометри, термопари і різні термоіндикатори. Як термоіндикатори широко використовуються термофарби і термоолівці, що фіксують перевищення температури на поверхні двигуна шляхом зміни забарвлення.

Якщо встановлено, що робочий струм перевищує допустимі тривалі струмові навантаження, то негайно знаходять причини перевантажень і приймають заходи по їх усуненню.

До чинників, що підвищують безпеку робіт (при напрузі менше 1000 В), відноситься забарвлення металевих частин, устаткування, приладів, які можуть опинитися під напругою. Там, де забарвлення не пошкоджене, опір знаходиться в межах 10...108 Ом [10].

7.4 Категорії виробництв по вибухопожежній безпеці

Виходячи з вибухопожежної характеристики технологічного процесу, всі виробництва, згідно ОНТП 24-86 ділять на п'ять категорій: А, Б, В, Г, Д (таблиця 7.2). Категорія виробництва регламентує ступінь вогнестійкості будівель, допустиму кількість поверхів, площу поверху між протипожежними стінами будівель.

При проектуванні в приміщеннях спринклерних або автоматичних дренчерних установок площі поверху між протипожежними стінами допускається збільшувати на 100%. Найбільш небезпечні по вибуху і пожежі види виробництв необхідно розташовувати в одноповерхових будівлях біля зовнішніх стін, а в багатоповерхових - на верхніх поверхах біля зовнішніх стін.

Для будівель IV і V ступеню вогнестійкості необхідно розраховувати протипожежні стіни на стійкість. В результаті пожежі відбувається обвалення конструкцій, що примикають до протипожежної стіни, і остання перетворюється на ту, що вільно стоїть, що може привести до її обвалення.

Стійкість стіни визначається по товщині з рівняння:

(7.7)

де - розрахункова товщина протипожежної стіни, м; М0 - перевертаючий момент, Нм; г - щільність кладки протипожежної стіни кг/м3; h - загальна висота протипожежної стіни, м.

Якщо дфакт> др, то стіна не завалиться.

Як бачимо, при віднесенні виробництва до тієї або іншої категорії необхідно знати саме виробництво, ступінь вибуховості, займистості, температури спалаху речовин і матеріалів. Для певного виду виробництва рекомендуються конструкції з заданою мінімальною межею вогнестійкості і групою займистості.

Основною мірою попередження виникнення вибухів і пожеж, згідно "Правилам устаткування електроустановок (ПУЕ)" є розділ приміщень на вибухонебезпечні: В-1, В-1а, В-1б, В-1г, В-ІІ, В-ІІа і на пожежонебезпечні: П-І, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ (таблиця 7.3).

Таблиця 7.2

Категорії приміщень по вибухопожежній небезпеці [10]
Категорія приміщення	Характеристика речовин і матеріалів, що знаходяться в приміщенні
А (вибухопожежонебезпечна)	Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більш 28°С в такій кількості, що можуть створювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спаласі яких розповсюджується розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним в такій кількості, при якій розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа
Б (вибухопожежонебезпечна)	Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С, горючі рідини в такій кількості, які можуть утворювати вибухонебезпечні пило - і пароповітряні суміші, при спалаху яких розповсюджується розрахунковий надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа
В (вибухопожежонебезпечна)	Легкозаймисті, пальні і важкогорючі рідини, тверді пальні і важкогорючі речовини і матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним тільки горіти, за умови, що приміщення, де вони присутні або використовуються, не відносяться до категорії А або Б
Г	Негорючі речовини або матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводить ся випромінюванням променистого тепла, іскор і полум'я; горючі гази, рідини і тверді речовини, які запалюються або утилізувалися як паливо

Подобные документы

• Зрошення посівного відділення лісорозсадника

  Характеристика елементів зрошувальної системи, їх розміщення на плані. Визначення строків поливу і поливних норм для сіянців. Зрошення зайнятого пару. Обґрунтування типу греблі і її параметрів. Визначення потужності насосної станції та об’єму ставка.
  
  курсовая работа [594,5 K], добавлен 06.08.2013
  

• Формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок

  Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок Північного Приазов’я, стан річкових басейнів. Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок, регулювання стоку. Гідромеліорація, осушення і зрошення. Погіршення стану малих річок.
  
  дипломная работа [83,3 K], добавлен 12.01.2011
  

• Побудова геологічного розрізу гірничого масиву

  Побудова повздовжнього геологічного перерізу гірничого масиву. Фізико-механічні властивості порід та їх структура. Розрахунок стійкості породних оголень. Характеристика кріплення, засоби боротьби з гірничим тиском. Розрахунок міцності гірничого масиву.
  
  курсовая работа [268,9 K], добавлен 23.10.2014
  

• Вплив гірничодобувного комплексу на параметри навколишнього середовища на прикладі Бондарівського родовища кристалічних порід Житомирської області с. Бондарівка

  Характеристика сировини та готової продукції гірничодобувного комплексу. Вплив геологорозвідувальних робіт гірничих розробок на повітряний та водний басейн, рослинний та тваринний світ. Охорона використання земель при видобутку корисних копалин.
  
  дипломная работа [1,2 M], добавлен 04.11.2010
  

• Опис свердловини №94 Спаського родовища нафти

  Загальна характеристика свердловини №94 Спаського родовища нафти, Аналіз чинників забруднення навколишнього природного середовища при її будівництві. Розрахунок обсягів усіх видів відходів на підприємстві. Сучасні природоохоронні заходи, їх ефективність.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 13.04.2011
  

• Проект проведення пошуку підземних вод для водопостачання сільськогосподарських об'єктів Радомишльського району Житомирської області

  Географо-економічні умови району: клімат, рельєф, гідрографія. Точки для закладання розвідувально-експлутаційних свердловин. Гідрогеологічні дослідження, сейсморозвідка. Попередня оцінка експлуатаційних запасів підземних вод в потрібній кількості.
  
  курсовая работа [68,7 K], добавлен 01.04.2011
  

• Методика складання і використання крупномасштабних ґрунтових карт (на прикладі господарства "Золочівське" Золочівського району Харківської області)

  Загальні відомості про господарство, направлення його діяльності. Методика проведення ґрунтової зйомки. Сучасні методи досліджень та картографування ґрунтового покриву. Агровиробничі групування ґрунтів. Характеристика картограми охорони земель від ерозії.
  
  курсовая работа [98,9 K], добавлен 03.01.2014
  

• Рельєф західних областей України

  Природні умови району проходження району практики. Історія формування рельєфу району проходження практики. Сучасні геоморфологічні процеси. Основні форми рельєфу: водно-ерозійні, гравітаційні, антропогенні. Вплив господарської діяльності на зміни в ньому.
  
  отчет по практике [2,0 M], добавлен 07.03.2015
  

• Картографічне моделювання стану земельних ресурсів та їх сучасного використання (на прикладі Фастівського району Київської області)

  Аналіз підходів до картографічного моделювання стану і використання земельних ресурсів району. Програмне забезпечення і технології укладання тематичних карт атласу. Природні та господарські умови формування земельних ресурсів фастівського району.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 06.12.2013
  

• Геолого-економічне обґрунтування доцільності ведення експлуатаційних витрат на розробку родовища

  Географо-економічна характеристика району досліджень. Загальні риси геологічної будови родовища. Газоносність і стан запасів родовища. Методика подальших геологорозвідувальних робіт на Кегичівському родовищі та основні проектні технологічні показники.
  
  курсовая работа [57,1 K], добавлен 02.06.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам