Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра екології

Реферат з курсу “Геоморфологія”

На тему: “Геоморфологічна будова Київської області”

Виконано студентом ФПН-3 Заклецьким Олександром

Викладач : Доцент Чирка Віталій Гордійович

Київ 1999 р.

Територія знаходиться в межах специфічного орографічного вулу, в котрому сходяться межі трьох крупних орографічних областей: Придніпровська височина, Придніпровська та Поліська низовина. Тому в загальному орографічному плані території чітко виділяються три її різні орографічні частини, що відповідають тим орографічним областям, що я щойно пригадував ; ці області різні за геоморфологічною будовою. Це видно по концентрації форм рельєфу різної ґенези на певних, неоднаковим набором та інтенсивністю сучасних геоморфологічних процесів, різними по ступеню глибини та густини розчленування поверхні і т.п. З урахуванням всіх цих особливостей відокремлюються більш узагальнено окремі райони та підрайони.

На території, що ми розглядаємо можна відокремити такі райони :

Зона змішаних лісів - Київське або Українське Полісся.

Лісостепова зона - Придніпровська височина (Київське плато ) та дніпровська лівобережна трасова рівнина.

Київське Полісся

По типам та формам рельєфу тут можна відокремити три геоморфологічних райони:

Розважевсько-Чорнобильська моренно-зандрова рівнина.

Ниже-Тетеревська акумулятивна аллювіально-зандрова рівнина.

Макаровська моренно-зандрова рівнина.

Північна половина правобережної частини області -- Розважевсько-Чорнобильська моренно-зандрова рівнина, південною межею котрої є північна половина Іванківського району. По будові сучасної поверхні можна визначити, що вона належить до відкладень льодового комплексу середньо четвертинного періоду, а також до четвертинних алювіальних та сучасних алювіальних та озерно-алювіальних утворень.

Міжріччі простори цього району являють вирівняні, алювіально-водольодовикові, алювіальні та понижені, слабо хвилясті моренно-водольодовикові слабо розчленовані рівнини, яким високий рівень ґрунтових вод.

Значні площі зайняті річками Уж та Прип'ять. Долини цих річок характеризуються відносно великою шириною 5-12 км. Схили долин виположені та терасовані.

Значну роль в сучасному рельєфі міжрічкових просторів та низьких терасових рівнів належить еоловим утворенням, а також широко розвинутим в річкових долинах та на понижених міжріччях сучасним органогенним утворенням.

Північна половина представлена моренною рівниною, поверхня якої розчленована неглибокими долинами річок, що мають часто заболочені пойми ( 4,8%). Перші надпойменні тераси, що були складені товщею четвертинного алювію, зустрічаються лише на окремих ділянках. На незакріплених ділянках терасових рівнів розвинуті еолові форми.

Нижньо-Тетеревська акумулятивна рівнина займає значні площі правого берега нижньої течії річки Тетерев. Південна її границя орієнтовно проходить по лінії від гирла річки Білки через Бородянку, Димер до гирла річки Ірпень. На відміну від попереднього району, тут набагато більше розвинуті водно-льодовикові відкладення, на значних площах розповсюджені алювіальні відкладення; морена розмита та зустрічається не часто.

Територія представлена вирівняними слабо розчленованими рівнинами ( правий берег річки Тетерев ), зниженими, плоскими, слабо розчленованими рівнинами ( міжріччя річок Тетерев та Здвиж ) та підвищеними, холмисто-хвилястими рівнинами ( міжріччя річки Здвиж та річки Ірпень ).

Міжріччям властива слабка дренажність та високий рівень грантових вод. Долина р. Тетерев характеризується лівобічною асиметрією.

Моренно-зандрові рівнини широко розповсюджені в межах Бородянського, Вишгородського, Іванківського районів. Поверхня цих рівнин відрізняється слабкою хвилястістю, місцями ускладненою еоловоми формами рельєфу, що чергуються з відносно пониженими та заболоченими просторами міжріччя.

Значні площі заняті річковими долинами Тетерева, Здвижа, Ірпеня та їх протоків. Долини річок при глибині врізу до 30-35 м характеризуються відносно великою шириною 5-12 км. Схили долин викладені та терасовані. Поверхня широких акумулятивних терас ускладнена еоловимі формами рельєфу, що часто чергуються з болотними масивами.

У Бородянки та Димера розповсюджені лессові “острови”, в межах яких значно розвинуті невластиві поліським районам яружні форми.

В геоморфологічній будові річкових долин відокремлюється пройма та два розвинутих терас. Поверхні широких пройм ускладнена еоловими формами ( гряди вали ), багато численними старицями та потоками. Потужність сучасних алювіальних відкладів ( пісків ) місцями досягають 20-25 м. Перші надпойменні акумулятивні тераси в нижніх частинах течії річок пісками та суглинками, що досягають потужності 15-20 м. Другі надпойменні тераси характеризуються обмеженим розвитком. Тільки в долині р.Тетерев друга надпойменна тераса ( висотою 12-15 м) місцями досягає ширини 2-3 км. Складені ці терасові рівні товщею алювію потужністю до 18 м.

Макарівська морено-зандрова рівнина охоплює південну частину Київського полісся. Абсолютні відмітки досягають 180 м та більше, глибина розчленування поверхні сягає 40 м. Корінні породи представлені, головним чином, відкладами палеогену, поверхня яких в багатьох місцях виявляє сліди глибоких ерозивних розмивів. На більшій частині території райони покривними відкладами слугують водно-льодовикові піски, що залягають в морені. Їх потужність в середньому дорівнює 6-8 м, потужність горизонту морени досягає 7-10 м. На ряді ділянок, піски, що складають поверхню заміщуються пилуватими суглинками озерного походження, а також слоїстими лессовидними суглинками потужністю 6-8 м : лесовидні суглинки складають так звані лессові “острови” ( Вишгород та ін. ), в межах яких помітно змінюється характер рельєфу, виявляюща ознака - розчленованість невеличкими ярами, рівнинами, промоїнами. В західній частині району ( Макаровський район ) опосередковано на поверхню виходить морена. Такі поверхні (які, як правило, не мають покрови водно-льодовикових пісків ) утворюють Макаровську моренну западину. Поверхня рівнини на багатьох ділянках ускладнена пісковими грядами, холмами, заболоченими зниженнями, на ній зустрічаються моренні холми, вали.

Глибина врізу 30-40, рідко 50 м. В будові долин приймає участь, окрім пойми, два рівня надпойменних террас. Контури долин у більшості випадків нечіткі, корені схили виложені, вони широкі. Долини річок відрізняються наявністю широких, часто заболочених днищ та характеризується значним розвитком торф'яників. Найбільш крупною долиною є долина р.Ірпень. Її пойма досягає ширини 2-3 км, відносна висота в середньому 0,3-0,4 метри. Поверхня пойми місцями за торфована чи ускладнена пісковими грівами та валами.

Перша надпойменна тераса виражена морфологічно більш чітко в лівобережній частині долини, де відносна висота її складає 7-8 м. Поверхня тераси часто за рахунок розвитку піскових валів, гряд, дюно подібних утворень, що чергуються з заболоченими ділянкам. На ділянках, де в будові алювію тераси значну удільну вагу займають суглинкові породи, поверхня останньої прорізана неглибокими ярами, що відкриваються в пойму р.Ірпень. Потужність пісчано-суглиністого алювію, що складають терасу 15-17 м.

Друга надпойменна тераса в долині р.Ірпінь морфологічно виражена слабо. При відносній висоті 15-20 м вона досягає ширини 2,5-3 м. На багатьох ділянках тераса з поверхні складена пісковими відкладами, що підпадають еоловій переробці. З еоловою переробкою пов'язана хвилястість тераси з розвинутими в її межах дюнними всхолмленнями, що чергуються з котловинами видування. Потужність пісково-суглиністого алювію цієї тераси 25 м. В місцях залягання лессовидних суглинків отримують розвиток ерозійні процеси, та пов'язані з ними яружні форми.

Цікавим геоморфологічним підрайоном в межах Макаровської моренно-зандрової рівнини є Вишгородська ділянка, що приєднується до правого корінного схилу долини р.Дніпро. Тут з поверхні рівнина складена товщею лессів та лессовидних суглинків, на відміну від просторів що її оточують, що характеризуються більшою розчленованістю та ерозійними формами.

Тут вище місцевого базису ерозії залягають товщі бурих глин, а також мергелів київської світи, палеогену, що є однією з причин розвитку зсувних процесів. В корінному схилі долини р.Дніпро на північ від Вишгороду зсуви розташовані в два ярусу. Розміри зсувних тіл коливаються в межах 40-50 м. В ярах, що розчленують схил долини Дніпра виникають оповзні-потоки, в нижній частині корінного схилу прослідковуються оповзні-обвали.

На відкритих схилових поверхнях, бурі глини вивітрюються виникають оповзні - опливини. В їх розвитку помітну роль грають абразійні процеси на берегах Київського водосховища. У ст. Петровци абразійні процеси сприяють оживленню сучасної оповзневої діяльності. Активізація оповзнем тут також пов'язана з виклінуванням водоносного горизонту берегової світи палеогена в верхній частині корінного схилу долини Дніпра.

Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини, в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини. Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130-270 м, поступово зменшуючись к півночі та у напрямку північ-схід.

В межах регіону, що ми розглядаємо Придніпровська підвищена рівнина являє собою плато подібне підняття (Київське плато), з широким розвитком лесовидних порід на між річних просторах, що розчленована густою яружно-балковою мережею ( Кагарлик, Барахти, Велика Ольшанка та ін. )

З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правобережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів.

Фастівська слабо хвиляста рівнина

геоморфологічний рельєф лісостеповий ґрунт

Більша частина цього району в геоструктурному відношенні розташована в межах північно-східного схилу Українського щита та лише крайні південні його ділянки розташовані власно на щиті. В геологічній будові району з до четвертинних порід велику роль відіграють палеогену та неогену, що оголюються на поверхню по лініям ерозійних врізів. В долині р.Унави оголюються докембрійські кристалічні породи, поверхня котрих нахилена в північному та північно-східному напрямках. Полтавські відклади (каоліністі піски ) внаслідок ерозійних розмивів мають острівне розповсюдження. На міжрічкових просторах широко представлена горизонт глин, крупними плямами розповсюджені також бурі глини.

Четвертинні відклади представлені товщею четвертинних озерних суглинків, що перекриваються утвореннями дніпровського льодовикового комплексу (підморена, морена та надморена товщі), на яких залягає покров лессов та лесовидних суглинків. Потужність покрову четвертинних відкладень досягає 15-23 м на міжрічкових просторах, на схилових поверхнях вона збільшується до 30 м.

Поверхня району слабо хвилястая, з абсолютними відмітками 220-180 м на міжріччях, помірно розчленована яружно-балковою мережею систем річок Ірпінь, Унава, Каменка. Придолинні ділянки розчленовані яружною ерозією ( селища Козичанка, Сосновка, Снигурівка та ін. ). В північно-західній частині району ступінь розчленованості поверхні на міжріччях помітно зменшується, домінують вирівнені поверхні з помітно викладеними схилами. На таких поверхнях в товщі лесових порід деколи проявляються просадкові явища ( південна частина Фастівського району).

В долинах річок Ірпень, Унава, Каменка разом з поймою розвинута перша надпойменна тераса, що складена

З поверхні товщею алювіальних пісків, що іноді страждають від еолових процесів. Товща алювіальних відкладень пойм річок залягає на докембрійських та палеогенових утвореннях, її потижність коливається в межах 10-12 м. Перші надпойменні тераси річок Ірпеня, Унави, Каменки складені товщею верньочетвертинного пісково-суглиністого алювію потужністю до 18 м. В схилових частинах долин слабо розвинуті зсувні процеси. Оповзні зустрічаються частіше на горизонтах морени та дуже рідко на горизонті бурих глин.

Гребінковсько-Кагарликська плоскохвиляста рівнина

Поверхня цього району відрізняється широким розвитком плоских поверхнею та міжрічкових просторів майже не зачеплених ерозією. Абсолютні відмітки поверхні району коливаються в межах 180-210 м, в межах поверхні ерозивних врізів вони зменшуються до 165 м. В будові рельєфу велика роль належить четвертинним відкладам. Останні представлені товщею лессів та лессовидних суглинків потужністю до 12-15 м, що залягають на відкладах дніпровського льодовикового комплексу.

По лінії ерозійних врізів на поверхню не рідко оголюються відклади неогену та палеогену.

Міжріччі простори, що являють собою частини пластово-денудаційної рівнини на придолинних ділянках підпадають під сучасні ерозійні процеси. Яружні форми розвинуті, як правило, на схилах балок, що врізані в товщу четвертинних та неогенових утворень. На майже плоских без стокових поверхнях міжріч, що складені товщею лессів та лессовидних суглинків, мають розвиток просадкові явища, з якими пов'язані скопління блюдце-подібних понижень поверхні, рідко сягаючих інтервалу діаметрів 10-50 м (Південно-західна частина Кагарликського району ).

Ржищівська сильно розчленована рівнина займає територію, що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра. Це один з найбільш густо та глибоко розчленованих районів Середньодніпровської рівнини. Абсолютні відмітки поверхні тут коливаються у межах 203-197 м. Поверхня району відрізняється перепадом відносних висот, особливо на ділянках глибокого ерозивного розчленування. В його межах майже скрізь вище місцевих базисів ерозії залягають відклади неогену та палеогену, яким належить велика роль у будові рельєфу.

Тепер ми порозмовляємо про найбільш густо та глибоко розчленовану ділянку поверхні придніпровської частини підрайону, що ми тут розглядаємо. Правий корінний схил долини Дніпра піднімається тут над урізом води Канівського водосховища на 100-130 м, він і глибокими посіченими ярами, ускладнений багато численними оповзнями. В умовах широкого розвитку на міжрічкових просторах лессов та лессовидних порід, що легко піддаються ерозійному розмиву, ця частина регіону характеризується широким розповсюдженням форми лессової морфоструктури. До них належить багато численні форми лессових порід на схилових поверхнях міжріччя та балочно-яружних форм, круті поверхні схилів, глибоко врізаних ярів і т. п.

В долинах річок Червоної та Борбиці, глибина врізу яких досягає 50-60 м, відслідковується пойма та перша надпойменна тераса, що нерівномірно розвинуті вздовж течії цих річок. Надпойменні тераси цих річок належать до типу акумулятивних, вони складені товщею четвертинного алювію, в літологічному складі останнього домінують піски з підлеглим розвитком супісей та суглинків. Потужність алювіальної товщі тут сягає 10-15 м. Корінним ложем алювію скрізь слугує розмита поверхня палеогенових відкладень.

Сучасна морфоструктура Ржищевської сильно розчленованої височини в межах регіону, що ми розглядаємо формується в процесі активного ерозіонного розчленування поверхні, що складена товщею лессів та лессових порід, розвитку оповзневих та суфозійних явищ на поверхнях схилів, просадочних явищ на плоских ділянках рівнинних просторів, еолової переробки пісків на низьких терасових рівнях.

Процеси яружної ерозії сприяють виникненню багато чисельних берегових приводороздільних та донних ярів, на розвитку яких благотворно впливають особливості геологічної будови цієї частини підвищення ( іноді помітні перепади відносних висот поверхні в положенні відносно місцевих базисів ерозії ), кліматичні, гідрогеологічні та інші умови. Найбільш інтенсивно розвиваються яружні форми в полосі, що приєднується до правого корінного схилу долини Дніпра, а також до схилів крупних балок, що розчленують поверхню району. На поверхнях схилів придолинних та прибалкових ділянок, а також схилах крупних ярів в сприятливих геоморфологічних, геологічних, гідрогеологічних та в цілому фізико-географічних умовах в межах височини часто виникають сприятливі умови для зсувних явищ. З цього приводу форми оповзневої морфоструктури розвинуті вздовж правого корінного схилу Дніпра та на схилах долин всіх його правих протоків. Як правило оповзні тут морфологічно відрізняються. В долині річок Леглич, Червоної, Бобриці мають місце двох ярусні оповзневі утворення, де верхній ярус оповзнем розвинуто на бурих глинах, а часто і на морені, нижній ярус розвинуто на мергелях київської світи палеогена.

Васильківсько-Обухівська розчленована долина займає значний простір району, що ми розглядаємо. На більшій своїй частині це пластово-денудаційна наклонна рівнина, з розвинутими в своїх межах неширокими, слабо хвилястими, іноді плоско хвилястими міжріччями з абсолютними відмітками 190-196 м. Характерною особливістю району є поступове збільшення глибини та густини розчленування його поверхні в східному та північно-східному напрямках, а також помітна ерозійна враженість придолинних ділянок, де активний розвиток отримують сучасні ерозійні процеси. Тут на схилових поверхнях, окрім всього розвиваються оповзневі та суфозійні процеси.

Поверхня району розчленована долинною мережею. Долини річок Стугни, Червоної, Сквірки, Либіді та інших в цілому виявляють найважливіші особливості геоморфологічної будови, що властиві річковим долинам північно-східного схилу Українського щита. Їх ширина, також як і глибина врізу, поступово збільшуються вниз по течіям річок, на корінних схилах відсутні денудаційні форми рельєфу, що складаються з до четвертинних порід, в долинах річок отримують розвиток типові акумулятивні терасові рівні, днища схилів відрізняються поступовими ухиленнями.

Характерної в ряду цих долин є долина р. Стугни, правої притоки Дніпра. У її межах виділяється заплава і дві надпойменні тераси. Перша надпойменна тераса з поверхні викладена товщею піскового четвертинного алювію, схильного на ділянках не закріплених рослинним покровом еоловій переробці селищ Піски, Старі Безрадичі, Нові Безрадичі й ін. Друга надпойменна тераса перекривається товщею лессоподібних суглинків, а в її межах у багатьох місцях розвиваються сучасні ерозійні процеси.

У продолах правого корінного схилу долини Дніпра зсувні явища найбільше яскраво просліджуються на ділянці від Трипілля і нижче за течією, де конуси накопичення зсувних мас досягають рівня Канівського водоймища. На ділянці Халепье-Гребени для циркоподібних оповзів характерні опливини, а на ділянці Стайки-Гребені в середній і нижній частинах корінного схилу має місце суцільний розвиток оповзів фронтального типу. На таких ділянках звичайно зсувні тераси шириною захоплення 50-60 метрів і більше.

Лівобережна частина області займає Придніпровську низинну рівнину, вона розташована в долинах Дніпра і Десни, відрізняється розвитком долинного ландшафту. Абсолютні оцінки поверхні в заплаві Дніпра коливаються від 80 до 93,3 м, на терасових рівнях збільшуються до 125-140 і більш м.

Поверхня являє собою східчасту рівнину, ускладнену формами заплавного і типово терасового рельєфу.

У геоморфологічній будові лівобережної області з різною морфологічною чіткістю виділяються геоморфологічні райони.

Деcнянсько-Дніпровська заплавна рівнина

У межах області р. Десна має загальні тераси з Дніпром. Ширина заплави Десни рідко перевищують 4-5 км, хоча на окремих ділянках досягати 10 км,вона непостійна і коливається від 2-3 км (селище Вітачів) до 12 км (м. Гнідин ). Рельєф заплави Дніпра значно змінено у зв'язку з утворенням Канівського водоймища. На ділянках, не заповнених водою, спостерігаються вершини піскових гряд, грив, масивів що розвіваються пісків, що виникнули в результаті еолової переробки різноманітних генерацій алювію.

Нижче сел. Українка вони при затопленні перетворені в острови. Морфологічна заплава р. Дніпро виражена двома рівнями: низьким і високим. Заплава низького рівня відрізняється широким розвитком заплавного мікрорельєфу, висота її над рівнем води в р. Дніпро складає 2-3 м, у її морфології спостерігається піднята прируслова, центральна і притерасова частини. У межах центральній частині широко розвиті піскові гриви, гряди, ложбіноподібні зниження і старичні озера. Притерасна частина найбільше знижена, місцями заболочена, у її проділах багато невеличких озер. Складено заплаву піщано-суглинною товщею алювію потужністю понад 25-30 м.

Ділянки заплави високого рівня займають незначні площі. Рівень високої заплави р. Дніпра можна спостерігати північніше Подолу і південніше Корчуватого на правобережжя р. Дніпро, а також у виді невеличких останців біля сіл Пушок, Погреби, Бортничі. Окремі її останці збереглися на лівому березі. Абсолютні оцінки поверхні заплави високого рівня не перевищують 97-98 м, висота над річищем р. Дніпро - 3-5 м. Рельєф заплави р. Дніпро в силу прояву природних процесів, а також процесів, викликаних діяльністю людини,є дуже динамічним. У межах заплави р. Дніпро, на Лівобережжя, вплив руслових процесів виявляється у формуванні численних приток і берегових прируслових валів.

У гирлі ріки з акумулятивними процесами пов'язане формування піскових отселей, кіс, перекатів. У формуванні заплави велику роль грають також ерозійні процеси, із якими пов'язане виникнення ерозійних балок, а також сліди періодичного розмиву і накопичення заплавних осадків.

Босиопольско-Броварская акумулятивна терасова рівнина є частиною середньо дніпровської терасової рівнини і подана трьома рівнями надпоймених терас Дніпра і Десни.

Террасові відкладення р. Дніпро і Десни залягають на розмитій поверхні порід Київської і Вучакськой світ. Поверхня терасової рівнини характеризується східчастою будівлею зі збільшенням абсолютних відміток із заходу на схід від 95-150 м. Горизонтальне і вертикальне розчленовування рельєфу дуже незначне. Сильніше розчленовані більш високі гіпсометричні рівні - друга і третя надпоймені тераси.

Нечисленні водотоки, що дренують терасову рівнину, характеризуються широкими долинами з положистими низькими схилами. Глибина долин не перевищує 15-20 м. На поверхні рівнини часто зустрічаються заболочені зниження, піскові гряди і пагорби.

По терасових уступах Бориопольско-Броварская акумулятивна терасова рівнина розділяється на 3 геоморфологічних підрайону.

Акумулятивна рівнина першої надґрунтової тераси рр. Дніпра і Десни добре подана на лівобережжі Дніпра. Ширина її варіюється в широких межах: у селища Бортничи вона дорівнює 1,5-2 км, відкіля вузькою смугою протягається до сіл Гнідин, Вишеньки, Процев. Нижче селища Процева, на широті селища Воронкова тераса розширюється до 5-6 км, а в окремих місцях досягає 8-11 км (сс. Головуров, Жовтневе й ін.).

Перша надпойменна тераса на лівобережжя подана двома генетичними рівнями: низьким і високим. Тераса низького рівня розвинута на межиріччі Дніпро-Десна і збереглася у виді невеличкого останца біля селища Зазимьє. Її можна спостерігати також у сіл Воронков, Головуров, Глибоке. Ширина її 5-6 км, висота над рівнем води 6-8 м. Абсолютні відмітки поверхні не перевищують 100 м. Поверхня тераси рівна, плоска, із великою кількістю озер і великих заболочених знижень, із рідкими пісковими пагорбами і грядами висотою 10-15 м. Складена однорідною пісковою товщею з галькою кристалічних порід у основі.

Перша надпойменна тераса високого рівня розвиті дуже широко. На правом березі вона збереглася від розмиву на невеличкій ділянці від м. Вишгорода до Подолу і має ширину біля 1 км. На лівобережжя високий рівень добре поданий у сіл Бортничи, Жовтневе, Воронков, Головуров, Кілов і ін. Абсолютні відмітки поверхні від 102 до 110 м. Поверхня високого рівня тераси відрізняється розвитком горбкуватого рельєфу. У багатьох місцях на ній збереглися елементи рельєфу первинної заплави у виді прируслових валів, балок, при терасових знижень.

Останні часто бувають зайняті великими масивами (дер. Ковпито, Куричів, Казенне). Складено терасу пісками і супесями потужністю до 20-25 м. Там, де немає рослинності, на поверхні тераси інтенсивно розвиті сучасні еолові процеси, у результаті котрих її рельєф ускладнюється численними пісковими валами і дюнами, що досягають місцями висоти 10-15 м.

Акумулятивна рівнина другої надпойменої тераси р. Дніпро Має широке поширення на лівобережжя Дніпра. У її межах розташовані значні частини Броварського і Бориспільського районів. На правом березі вона має обмежене поширення і спостерігається в районі Києва (між Лисою горою і Корчеватим), а також у села Ст. Петрівці і м. Вишгорода. Межа між другою терасою і першою морфологічно виявляється не дуже чітко і тільки на ділянках, де вона безпосередньо підходить до заплави, уступ її чітко просліджується і досягає висоти 20-25 м (селищами Гнідин, Вишеньки, Старе, Процев). Ширина її досягає 50 км, абсолютні відмітки поверхні 110-120м.

У прибортових частинах тераса з поверхні складена пісковими відкладеннями, навіяними з більш низького рівня першої надпойменної тераси. Піскові вали в сіл Гнідин, Вишеньки, Сошніков досягають 5-6 м висоти. З видаленням до сходу від уступу другої надпойменнї тераси піщаний покров заміняється лесовим. На великих рівнинних ділянках тераси, складених лесовими породами, у Бориопільському, Броварському і ін. районах мають місце явища просадочності, із якими зв'язується утворення замкнутих овальних блюдцеподібних знижень поверхні, розкиданих без якийсь закономірності. Поряд про них просліджуються блюдцеобразні зниження, розташовані близько друг до друга й утворюючі витягнуті ланцюжки. Частина з них, приходячи місцями скупчення поталих і дощових вод, заповнена водою протягом усього року. Складено вони піщано-суглинними утвореннями, подібними з відкладеннями стариць. У уступах другої надпойменої тераси розвиті ерозійні процеси, що ведуть до утворення вибоїн і ярів. Складено терасу генетично різноманітною товщею четвертинних відкладень, що залягають на розмитій поверхні палеогенних порід. Нижня її частина подана водно-льодовиковими пісками зі значним вмістом уламкового матеріалу і гальки кристалічних і осадових порід; на ній залягають піщано-суглинна товща аллювію, перекрита лессоподібними породами. Потужність алювіальних відкладень значно коливається. Так у районі селища Залісся вона складає 33 м, біля селища Рожевки - 54 м, у селища Мартусовки - 39,6 м, біля Борисполю - 32,5 м. Максимальна потужність зафіксована в районі м. Гнідин - 62,2 м.

Аккумулятивна рівнина третьої надпойменної тераси р. Дніпро.

Третя надпойменна тераса розвинута в межах Броварського і Бориспільського районів. Межа її з другою терасою морфологічно виражена слабко. Ширина її 2-3 км, місцями досягає 20-25 км. Абсолютні відмітки поверхні складають 120-140 м. Поверхня її розчленована дрібною ярово-балковою мережею й ускладнена пісковими пагорбами висотою 3-5 м. Біля селища Гнідин на ній відзначаються мілко западині форми просадовості. Алювіальні відкладення третьої надпойменної тераси подані пісками, супесями і суглинками потужністю 60-70 м. С поверхні складена двома ярусами лесових порід. Четверта тераса Дніпра являє собою лесово-моренно-зандрову рівнину, розташовану в східній частині області. Перевищення тераси над урізом води в Дніпрі складає 35-40 м. Рельєф рівнини спокійний, із слабким ухилом убік Дніпра. Абсолютні відмітки поверхні коливаються в межах 120-140 м. Зрідка рельєфу порушується еоловими формами. На окремих ділянках відзначаються продовгуваті і блюдцеподібні зниження води. Розміри їх різноманітні, переважають іоди діаметром 80-150 м, глибиною 3-5 м.

Размещено на Allbest.ru