Клініко-географічне районування Сумської області за ступенем йододефіциту

Клініко-географічне районування Сумської області за ступенем йододефіциту

О.К. Мелеховець, доц.; Н.В. Климанська, доц.; Р.А. Москаленко, студ.

Вступ

Йододефіцитні захворювання (ЙДЗ) є найбільш поширеною неінфекційною патологією. На сьогоднішній день більше 2 млрд. жителів земної кулі відчувають дефіцит йоду і мають небезпеку захворіти на ЙДЗ [3, 4].

До йододефіцитних відносять порушення і стани, викликані недостатнім надходженням йоду в організм: ендемічний та дифузний нетоксичний зоб (ДНЗ), вузлові захворювання (ВЗ) щитоподібної залози (ЩЗ), уроджений гіпотиреоз, мимовільні викидні, порушення формування нервової системи. Ступінь порушень ЦНС може бути різним - від зниження здатності засвоювати інформацію до значної затримки розумового розвитку, глухонімоти та кретинізму [3, 8,10].

Йод відносять до розсіяних, слідових хімічних елементів, концентрація яких дуже мала (4,0 х 10^-5 %). Розподіл йоду в природі відбувається у відповідності до його фізико-хімічних властивостей, серед яких найбільш важливими є кислотно-лужні характеристики, окислювально-відновний потенціал і розчинність сполук йоду у воді. Як типовий металоїд йод накопичується лужних породах і розсіюється в кислих. Вміст мікроелемента змінюється залежно від механічного складу ґрунтоутворювальної породи і наявності домішок органічної речовини: з полегшенням механічного складу і зменшенням кількості органічних речовин (гумус, гумінові кислоти, торф) зменшується і кількість йоду [1, 3, 9].

Йод належить до мікроелементів, які надходять на поверхню з вулканічними газами. Геологічні процеси привели до того, що більша частина йоду сконцентрувалася в морській воді. Однак повернення йоду в ґрунти і прісні води у вигляді опадів відбувається повільно в порівнянні із втратою, і більша частина суходолу та прісних вод мають знижену концентрацію мікроелемента.

Чотири епохи зледеніння також зробили значний вклад у формування йодного дефіциту: при розтаванні льодовиків йод з ґрунту висолювався в недоступні рослинності шари ґрунту. Вміст йоду в ґрунтах варіабельний - від 50 до 9000 мкг/кг і пов'язаний з рівнем промерзання під час останнього льодовикового періоду [7]. Дніпровське зледеніння (покривне материкове зледеніння на території Східноєвропейської рівнини в середньому плейстоцені - 290 000 років тому) внесло значний вклад у формування ґрунтового покриву нашої області та в розвиток йодного дефіциту. Під льодовиком товщиною кількасот метрів опинилась більша частина Сумської області. При таненні цієї маси йод та інші мікроелементи висолювалися в глибокі ґрунтові шари, які знаходились значно нижче родючого шару.

У кислих підзолистих ґрунтах підвищена міграція інших мікроелементів - міді, кобальту, селену, цинку, молібдену, дефіцит котрих пов'язаний з тиреоїдною патологією [2,10].

Максимальна кількість йоду міститься в чорноземах, мінімальна - в підзолистих ґрунтах. Торф'янисті ґрунти (лучні, лучно-болотні, торф'янисто-болотні) накопичують йод, але він міцно зв'язаний з органічною речовиною і тому недоступний рослинам [2, 7].

Помітна різниця в природних особливостях територій області обумовлює різний характер її ґрунтового покриву. Глибинні геологічні, геохімічні та кліматичні причини знаходять клінічне відображення в розвитку ЙДЗ. У структурі захворюваності на ендокринну патологію в Сумській області патологія щитоподібної залози останніми роками займає близько 55% [6].

МЕТА РОБОТИ

Метою роботи було провести клініко-географічне районування Сумської області зі складанням карти ступеня ризику ЙДЗ шляхом виявлення залежності між природно-екологічними умовами та поширеністю тиреопатій.

Дизайн дослідження

Згідно з рекомендаціями ВООЗ/ЮНІСЕФ критеріями йодної недостатності вважаються медіана йодурії, зоб, медіана тиреоглобуліну сироватки крові та рівень тиреотропного гормону [4, 5].

При виборі індикатора для проведення нашої роботи враховувалися такі критерії: прийнятність їх застосування в конкретній популяції, технічне здійснення, вартість, ефективність (чутливість, специфічність, відтворюваність).

Оцінкою фактичного споживання йоду в популяції є визначення його екскреції із сечею у дітей-школярів та жінок репродуктивного віку [11]. Організація такого обстеження в репрезентативних групах населення є трудомісткою та потребує значних фінансових витрат за рахунок місцевих бюджетів. Визначення тиреоглобуліну також є методикою, недоступною для проведення скринінгових обстежень за сучасних умов фінансування. Такі показники використовуються лише для епідеміологічних досліджень. Тому за індикатори йододефіциту ми брали поширеність дифузного нетоксичного зоба, вузлових зобів та гіпотиреозу.

Поширеність тиреоїдної патології визначалася за даними ендокринологічної служби області протягом 2003-2004 років.

Збільшення ЩЗ та наявність вузлових новоутворень виявлялися пальпаторно з подальшою оцінкою структури і розмірів ЩЗ за допомогою УЗ-дослідження на портативних та стаціонарних сканерах датчиком 7,5 мГц за стандартною методикою. Гіпотиреоз констатувався при загальноклінічному обстеженні хворих з урахуванням даних анамнезу та підтверджувався визначенням тиреоїдного статусу за методом твердофазного імуноферментного аналізу (ТТГ 5 мМЕ/л).

Біогеохімічне районування проводилося шляхом виділення територій, однорідних за сукупністю факторів ґрунтоутворення, з урахуванням гідрологічних режимів, механічного складу ґрунтоутворювальної породи, кислотно-лужних характеристик, наявності домішок органічної речовини.

Результати та їх обговорення

В зону з високим ступенем ризику виникнення ЙДЗ була включена територія Шосткинського, Ямпільського, частини С.-Будського та Кролевецького районів.

Велика кількість випадних опадів, високий рівень стояння ґрунтових вод, сильнокислі та дуже сильнокислі дерново-підзолисті ґрунти, а також льдовикові відкладення (зандрові піски) є несприятливими умовами для накопичення йоду в ґрунтах і водах.

В поліських районах поширені дерново-підзолисті ґрунти. Вони сформувалися під покривом хвойних (соснових) лісів на пісчаних породах. Шар ґрунту досягає кількох десятків сантиметрів, але надлишок води, характерний для цієї місцевості, просочується в глибину ґрунту і виносить гумінові речовини, а разом і зв'язаний з ними йод. Внаслідок постійного вимивання на глибині 15-20 см ґрунт має колір золи і має назву підзолистого. Ці території належать до Деснянської надмірної водності з кількістю опадів 550-600 мм на рік. Велике обводнення місцевості (поширена річкова сітка, болота), високий рівень ґрунтових вод, промивний гідрологічний режим (переважання випадання опадів над випаровуваністю вологи з ґрунту) сприяють вимиванню йоду з ґрунту і призводять до збіднення сільськогосподарських рослин на цей мікроелемент [2, 11].

В Лівобережному Поліссі, особливо в північній частині - С.Будському та Шосткинському агропромислових районах, знаходяться сильнокислі та дуже сильнокислі дерново-підзолисті ґрунти (70% площі), що є несприятливим фактором для накопичення йоду.

Поширеність тиреоїдної патології в даному регіоні найвища в Сумській області як за рахунок дифузного збільшення ЩЗ, так і за рахунок вузлових новоутворень. Поширеність дифузного нетоксичного зоба ІІ-ІІІ ступенів переважає майже в 2 рази (на 55 %) поширеність в зоні помірного ризику і майже в 3 рази (на 68 %) таку в зоні низького ризику. Рівень гіпотиреозу є достовірним критерієм високого ризику ЙДЗ на півночі області (табл. 2).

В зону помірного ризику виникнення йододефіцитних захворювань були включені Глухівський, Путивльський, частина Кролевецького, С.-Будського, В.-Писарівського, Охтирського, Роменського, Недригайлівського районів (табл. 1).

Таблиця 1- Гідрологічна та геохімічна характеристика районів відповідно до ступеня ризику ЙДЗ

Таблиця 2- Поширеність тиреоїдної патології в районах відповідно до ступеня ризику ЙДЗ