Геологічні природоохоронні території Хмельницької області

2

План

Вступ

Поділля. Товтри

Геоморфологічний поділ Хмельницької обл

Національний природній парк "Подільські Товтри"

Княжпіль. Суржинці. Китайгород. Демшин

Бакота. Гораївка. Стара Ушиця

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

У геоструктурному відношенні територія області пов'язана з Українським щитом і його Західним схилом. Східна частина лежить у межах Волино-Подільського тектонічного блоку і відзначається близьким до поверхні заляганням порід кристалічного фундаменту - гранітоїдів, гнейсів, кристалічних сланців. Територія на Заході від ізогіпси поверхні фундаменту 300 м належить до Волино-Подільської монокліналі і характеризується нарощуванням із Сходу на Південний Захід осадового чохла - пісковики, аргіліти, піски венду, мергелі й доломіти силуру, на крайньому Південному Заході - глинисто-піщані відклади девону; майже повсюдно поширена нижньокрейдова товща - пісковики, піски, трепели і неогенові вапняки, піски, глини. Загальна потужність осадового чохла на Заході досягає 1000-1200 м. Палеозойські, мезозойські і докембрійські відклади відслонюються у річкових долинах. Майже суцільний (за винятком крутих ділянок схилів) антропогеновий покрив має потужність до 25-30 м. Він представлений утвореннями еолово-делювіального, алювіального і делювіального генетичних типів. Поверхня області - в основному підвищена пологохвиляста лесова рівнина. Крайня Північна частина її лежить у межах Поліської низовини (низовинна плоска зандрово-алювіальна рівнина з лесовими останцями у вигляді горбів); абсолютна висота 220-240 м. На Північний Захід невисоким уступом відокремлюється Волинська височина. Вододільна центральна частина, що лежить на відрогах Придніпровської височини, має абсолютні висоти 320- 380 м. Решта території Хмельницької області - у межах Подільської височини; абсолютна висота до 396 м. Платоподібна поверхня Придністров'я глибоко розчленована каньйоноподібними долинами річок, ярами та балками.

Південно-Західну частину області перетинають Товтри, утворюючи пасма горбів. Трапляються карстові форми рельєфу, зсуви.

Область багата на різні нерудні корисні копалини. Родовища гранітів, каолінів, вапняків, цегельно-черепичних глин і суглинків, пісків, крейди, мергелю, пісковиків, гіпсу, бентонітових глин. Поклади торфу, фосфоритів. Хмельницька область - це єдиний регіон в Україні, де розвідані родовища сапонітових глин - унікальних природних утворень, які складають цілу провінцію бентонітової сировини з особливими властивостями. Запаси Хмельницької групи родовищ сапонітів становлять понад 100 млн т. На півдні області розвідані комплексні родовища глауконітових пісків з запасами біля 30 млн т. В області є потужні запаси лікувальних і столових вод. Нині розвідані та досліджені родовища мінеральних вод типу “Нафтуся” та “Миргородська”, радонові води, 10 родовищ 2 столових вод. Джерела мінеральних. вод поблизу селищ міського типу Летичева. Сатанова, міст Кам'янця-Подільського, Полонного. На території області - 165 річок завдовжки понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дніпра (Горинь, Случ, Хомора, Корчик), Південного Бугу (Бужок. Вовк, Згар, Рів, Іква), Дністра (Збруч, Жванчик, Смотрич, Мукша, Тернава, Студениця, Ушиця, Калюс та інші). В області - 269 територій та об'єктів природно-заповідного фонду (загальна площа 13,5 тисяч гектарів): 39 заказників, у тому числі15 державного значення (ландшафтні - Іван-ковецький заказник, Івахновецький заказник, Кармалюкова Гора, Княжпільський заказник, Кошарнинський заказник, Сокіл, Совий Яр, Циківський заказник, гідрологічні - Башта, Моломолинцівський заказник, Моначинський заказник.

Поділля. Товтри

Товтри за походженням є давнім бар'єрним рифом, сформованим вздовж берегової лінії неглибокого, теплого міоценового моря , що простягнувся вузькою смугою майже на 200 км через Подільську височину від Кременецького кряжу (с. Підкамінь) до річки Дністер у районі Кам'янця-Подільського. В геологічному відношенні Товтри - пасмо міцних міоценових вапняків потужністю від 1,5 до 55 м, що залягають на розмитій поверхні палеогенових чи крейдових відкладів (пісків, пісковиків, мергелів). В межах Хмельниччини Товтри простягаються до 90 км, від селища Сатанів Городоцького району, через територію Чемеровецького району до с. Китайгород Кам'янець-Подільського району; їх площа досягає 25 тис. га, з яких 15 тис. га вкриті лісами.

Аналогів у світі немає, проте подібні за деякими геологічними структурами скелясті пасма є у Великобританії та США.

Оригінальність цього рифу полягає в тому, що він складений не коралами, як більшість сучасних і викопних бар'єрних рифів світу, а рештками вапнякових водоростей (літотамній), моховаток, молюсок, специфічних морських черв'яків (серпул) та інших організмів. Корали в його окладі зустрічаються рідко. Отже Товтри складені переважно з перекристалізованих, детрусованих вапняків органогенного походження, які мають цінне господарське значення. В морфології Товтрової гряди чітко виділяється головна гряда і бокові горби і грядки, що розташовані на відстані від кількох сотень метрів до десятків кілометрів. Так, ширина пасма Товтр біля Сатанова та поблизу р. Дністер до 8-12 км, і до 2-5 км - у Кам'янець-Подільському районі. Головна гряда здебільшого представлена ланцюгом лінійно витянутих горбів довжиною по 5-6 км з плоскими або майже

Повільні вертикальні підняття морського дна вздовж лінії розлому і теплий субтропічний клімат сприяли широкому розвитку колоніальних організмів і формуванню бар'єрного рифу, який розділяв морський басейн на дві частини: південно-західну (більш глибоководну), північно-східну, прибережну. Це зумовило асиметрію схилів сучасної Товтрової гряди.

Складена (майже виключно) літотамнієвими вапняками верхнього тортону. Поверхню пасма ускладнюють карстові форми рельєфу (воронки, печери) та хаотичне нагромадження великих і дрібних уламків скель. Численні бокові горби і грядки розташовані переважно с південного заходу від головної гряди майже перпендикулярно до лінії її простягання. Як правило, вони мають гострі конусоподібні скелясті вершини, переважно безлісні. Іноді вони утворюють ланцюги атоло-подібних форм (Чемеровецький район). Вони невеликі - до 20-30 м над поверхнею плато. Крім того, на відстані від головного пасма розкидані поодинокі (або невеликими групами) невисокі органогенні пагорби з виходами органогенних брил, які в народі називаються "могилками". Вони невисокі, не мають урвищ і скель, своїми розмірами нагадують скіфські кургани. У такому розгалуженому розумінні ширина Товтрового кряжу досягає 15-20 км. Всього на території області зареєстровано 159 окремих об'єктів товтрових утворень.

Головна гряда має чітко виражену асиметричну будову: південно-західний схил її більш крутий, північно-східний - пологий. Абсолютні позначки гряди досягають 400 м і більше, відносні висоти - 50-60 метрів. На ділянках перетину гряди річками (Збруч, Смотрич, Мукша та ін.) відносні висоти досягають 100-150 м.

Дослідження останніх років показали, що Товтрова гряда приурочена до лінії великого розлому земної кори, витягнутого з південного сходу на північний захід на віддаль близько 300 км. Вертикальні рухи по цьому розлому відбувалися з перервами тривалий час, починаючи з початку палеозою, але найбільш інтенсивними вони були в неогені, коли поблизу формувалися Карпатські гори.

В сарматський час бар'єрний риф був покритий піщано-глинистими відкладами, які після подальших піднять території, відступання моря і встановлення континентального режиму почали розмиватися поверхневими водами, розкриваючи поступово рифові споруди, складені більш щільними вапняками.

Виділяють три відокремлені, але генетично єдині ділянки:

Подільські, Прут-Дністровські та Мурафські товтри.

Подільські Товтри (Медобори) простягаються від с. Підкаменя Львівської області до Кам'янця-Подільського майже на 200 км. Пересічна ширина від 5-12 км, а абсолютна висота до 440 м. Найвищою є центральна частина - плосковершинне головне пасмо, що складається з видовжених кряжів з похилими схилами, подекуди у вигляді скелястих урвищ. Бічні пасма - кряжі заввишки 20 - 25 м, атолоподібні групи (Нігинські, Вербецькі, Гуменецькі), атоли (на околицях сіл Біла, Чорна, Смотрич Хмельницької області).

Прут-Дністровські ТОВТРИ є продовженням Подільських, простягаються вони на 25 км на межиріччі Пруту і Дністра (далі - в межах Молдови), у рельєфі виражені слабо (переважно як окремі горби 10-18 м заввишки). Пересічна ширина З- 5 км, абсолютна висота до 320 м.

Мурафські ТОВТРИ простягаються більше ніж на 140 км від верхів'я р. Рів через басейн Мурафи до гирла Кам'янки (басейн Дністра), у Вінницькій області. Пересічна ширина 8-16 км, абсолютна висота до 340 м. Виражені окремими горбами, що підносяться над навколишньою місцевістю на 20-25 м, у долинах річок Мурафи, Мурашки - “стінки” 60-70 м заввишки.

Геоморфологічний поділ Хмельницької обл.

В геоморфологічному відношенні Хмельницьку область умовно можна поділити на три частини:

Поліська терасова рівнина, Волинське плато. Подільське плато.

Поліська терасова рівнина розкинулась на північ від залізниці між станціями Полонне, Шепетівка і далі на Плужне. Вона має вигляд обширної, зниженої слабохвилястої поверхні, на якій розкидані невисокі піщані горби і заболочені зниження.

Мікрорельєф представлений невеликими, часто заболоченими "блюдцями". Поверхневий стік вод тут відсутній. Запаси вологи великі. Поліська терасова рівнина складена докембрійськими породами (граніти), над якими залягають вапняки і глини, що покриті пісками. Часто делювіальні і флювіогляціальні піски безпосередньо накладаються на граніти і служать ґрунтоутворюючою породою в цьому районі. Ці піски світло-жовтого та сірого кольорів. Фізичні властивості цих порід несприятливі, вони мають велику водопроникність і малу водоутримуючу здатність.

Волинське плато має загальний нахил до Поліської рівнини, і тягнеться приблизно аж до річки Південний Буг. За рельєфом ця частина області являє собою хвилясте плато, розчленоване неглибокими балками, і в окремих місцях, в прирічковій смузі досить еродовані.

Мікрорельєф виражений неглибокими "блюдцями" і видолинками. Поруч з терасами по річці Південний Буг зустрічаються своєрідні зниження, які В.Д. Лоскарєв назвав низинами. В зв'язку з такою будовою поверхні тут дуже розвинений поверхневий стік води під час сніготанення і великих дощів обложного і зливового характеру, а тому посилюється водна ерозія ґрунтів.

Ґрунти, що залягають на схилах, гірше забезпечені вологою, ніж ґрунти на плато, оскільки основна маса води стікає із схилів в балки. Складене Волинське плато також докембрійськими відкладами (граніти, гнейси), поверх яких нашаровуються третинні відклади (вапняки і піщано-глинисті), далі йдуть четвертинні відклади - леси і лесовидні суглинки. Вони є найбільш поширеними і цінними ґрунтоутворюючими породами. Ці породи пухкі, мають добру водопроникність, капілярність, містять в своєму складі значну кількість карбонатів кальцію. Глини, як ґрунтоутворюючі породи, мають мале поширення. Зустрічаються вони невеликими масивами серед лесових порід, часто там, де лісові породи змиті. Належать вони до серії третинних відкладів. По кольору - це сизо-зелені, сіро-сизі з жовтим відтінком породи. В сухому стані вони характеризуються значною щільністю, а в мокрому - стають в'язкими. Водопроникність в них майже відсутня. Тому ґрунти, що на них утворилися завжди перезволожені. Подільське плато тягнеться далі на південь від річки Південний Буг до річки Дністер. Його поверхня досить підвищена над рівнем моря і являє собою порізану річками й глибокими балками місцевість. Мережа глибоких балок і каньйоноподібних берегів утворює вузькохвилястий рельєф, де переважають протяжні схили, ще переходять в урвища. Явища ерозії тут досить розвинені, що призвело до утворення великої кількості еродованих ґрунтів. В південно-західний частині Подільського плато розташується Подільський Державний національний природний парк "Подільські Товтри".

Національний природній парк "Подільські Товтри"

У відповідності до схеми фізико-географічного районування України, територія, на якій є Національний природній парк "Подільські Товтри" розташована: в лісостеповій зоні, Західноукраїнській провінції, Західно-Подільській області. Територія парку включає Кам'янець-Подільський та Чемеровецький, а також частину Городоцького адміністративних районів.

У тектонічному відношенні територія Національного парку “Подільські Товтри” знаходиться у південно-західній частині Східно-Європейської платформи, в межах Волино-Подільської плити. У фундаменті цієї плити залягають магматичні та метаморфічні породи архею та нижнього протерозою віком 2,6-3,5 млрд. років, які в межах парку на поверхню не виходять. Тут вони перекриті осадовими породами пізньопротерозойського та палеозойського віку. На розмитій поверхні моноклінально залягаючих порід верхнього протерозою і палеозою розміщена невелика товща мезозою і кайнозою. Найпізнішою за часом утворення породою, що залягає поверх сарматських відкладів, є лес і лесовидні суглинки четвертинної системи. Товтри - це найбільш підвищений район в усьому Подільському плато. Має нерівний, дуже хвилястий еродований рельєф з великою кількістю балок і спадистими та крутими схилами. Широких плато тут майже нема. Вздовж річок схили круті, сильно порізані діючими ярами. Береги річок обривисті. Товтровий кряж значно відрізняється від Подільського плато. Це унікальний феномен природи у вигляді денудаційної височини з викопними формами рельєфу, що відноситься до виняткових природно-територіальних комплексів на території нашої країни. Річки перетинають Товтровий кряж в меридіональному напрямку а півночі на південь.

До них відносяться сім значних притоків Дністра - Збруч, Жванчик, Смотрич, Тернава, Студениця, Ушиця і Калюс. Витоки р.Жванчик знаходяться в межах парку, інші річки беруть овій початок на території Особливості геологічної будови Подільського плато дало змогу визначити різноманітні комплекси корисних копалин, які служать сировиною для виробництва будівельних матеріалів, цукрової і фарфоро-фаянсової промисловості, вапнування кислих ґрунтів.

У відповідності до кліматичного районування ця територія знаходиться: в атлантико-континентальній області помірного поясу. Мікроклімат регіону формується на фоні загальних кліматичних умов під впливом особливостей рельєфу Подільського та Товтрового кряжу. Особливості орографії та вигідне географічне положення території парку (пасмо невисоких гір, піднімаючись на 30-50 м над довкіллям, досягаючи абсолютних висот 350-400 м, з північного заходу на південний схід 90-кілометровим валом захищає регіон Середнього Придністров'я від переважаючих холодних північних вітрів), лісистість створюють в цій місцевості особливі мікрокліматичні умови, що благотворно впливають на кількість опадів та температурний режим. Захищаючи південну частину Хмельницької області від північних та північно-східних вітрів, Товтри сприяють більш м'якому термічному режиму "теплого" Поділля. Середня температура літнього сезону тут вище ніж в центральних районах області на 0,8°С, а його тривалість більша на 10 днів. Сума активних температур (вище 10°С) перевищує 2600°С. Особливо теплий мікроклімат у долині ріки Дністра й гирлових ділянках долин його лівих приток. Отже, Товтри відіграють кліматично-регулююче значення для регіону Подністров'я.

Княжпіль. Суржинці. Китайгород. Демшин

Геологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення "Китайгородське відслонення". Розташоване у долині р. Тарнава, с. Китайгород. Це всесвiтньовiдомий еталонний розріз силурійських відкладів. Заповідана постановою Ради Міністрів УРСР №139 від 21.03.1984 р.

Геологічні пам'ятки природи місцевого значення.

Скеля-останець "Соколiв камінь" розташована 1.5 км на південний схід від села Княжпіль. Унікальний зразок вивітрювання осадових гірських порід тортонського ярусу неогенової системи. "Розріз тернавської свити ярузької серії". Лівий берег р. Днiстер. Яр на 0,8 км вище південно-західної околиці с. Демшин. Розріз осадових відкладів силурійських порід. Заповідана рішенням ОВК №278 від 04.09.1982 р.

Бакота. Гораївка. Стара Ушиця

Геологічні пам'ятки природи місцевого значення. Заповідано рішенням ОВК №278 від 04.09.1982 р.

Скеля-останець "Бабин писок" розташована в полі біля с. Колодiївка Кам'янець-Подільського р-ну. Унікальний зразок вивітрювання гірських порід тортонського ярусу неогенової системи.

"Гора Теремець з останцями" знаходиться в полі біля села Колодiївка. Унікальний зразок вивітрювання осадових порід тортонського ярусу неогенової системи. Гора з карстовим містком та печерою.

"Розріз субочської свити верхнього ордовика" розташований біля колишнього с. Надднiстрянка, південно-західна околиця, поблизу с. Гораївка. Повний розріз субочської свити, розріз осадових відкладів силурійських порід.

"Розріз гораївської свити середнього ордовика". Верхня частина яру південно-східної околиці с. Гораївка. Повний літологічний розріз гораївської свити з комплексом викопної фауни силурійських віку.

Історико-архітектурна памятка Бакота. Скельний монастир XІV ст.

Висновки

УКРАЇНСЬКИЙ ЩИТ - геологічна структура, що являє собою брилове підняття фундаменту Південно-Західної частини Східно-Європейської платформи. Простягається майже на 1000 км смугою, максимальна ширина якої становить 260 км, від р. Горині вздовж правого берега Дніпра, на Південний Схід переходить на Лівобережжя, досягаючи Азовського моря. У будові щита розрізняють кристалічний фундамент, що складається переважно з метаморфічних порід, і нерівномірно розвинутий осадочний чохол з мезо-кайнозойських порід субгоризонтального залягання. Найдавніші породи - ультрабазити й тоналіти аульської серії нижнього архею віком 3650 млн. років. Найпоширеніші метаморфічні нижньопротерозойські породи криворізької, тетерівської та бузької серій. Вище залягають граніти рапаківі коростенського комплексу віком 1750 млн. років, такий самий вік мають маріуполіти й граносієніти приазовського комплексу. До верхнього протерозою належать мало порушені кварцити й вулканіти овруцької серії у Південно-Західній частині щита і діабазові, порфіритові та інші малі інтрузії (1650-1200 млн. років). Нерівності поверхні виповнені мінеральними за складом породами осадочного чохла юрського, крейдового (у вигляді численних острівців), палеогенового (на Південних і Східних схилах) і неогенового віку.

Список використаної літератури

1. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. - К.: Генеза, 2000.

2. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. - К., 1989, 1990, 2000.

3. Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. - К.: Урожай, 1991.

4. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. - К., 2000.

5. Чубатий О.В. Гірські ліси - регулятори водного режиму. - Ужгород: Карпати, 1984.

6. Світова економіка. - К., 2003.

7. Соціальна та економічна географія світу. - К., 2002.

8. Словник-довідник з економічної географії. - К., 2002.

9. Розміщення продуктивних сил. Підручник. - К., 2003.

10. Загальна біологія. Проф. А.С. Данилевський. Під. Ред. Ю.И. Полянского.

11. Агаджанян Н.А., Торшин В.И. Екологія людини. М., 1994.

12. Реймс Н.Ф. Екологія. Теорія, закони, правила, принципи і гіпотези. М., 1994.