Антарктида

Дослідження верхньої атмосфери Землі.

Для вивчення верхньої атмосфери на станції використовуються: аналоговий іонозонд, приймачі ОНЧ-діапазону, магнітометри.

Приполярний регіон, де міститься станція, є дуже цікавим для вивчення іоносфери, так як верхні шари атмосфери в цій області є осердям більшості енергетичних потоків, які проходять скрізь магнітосферу та іоносферу Землі, і їх вплив проявляється у значній кількості явищ, наприклад, таких як полярні сяйва.

Дослідження озонового шару.

Основними задачами вимірювання загального озонового шару в атмосфері на станції є:

а) виявлення закономірностей змін озонового шару над Антарктикою та їх вплив на глобальні зміни навколишнього середовища і клімату;

б) вивчення полярних стратосферних і аерозольних хмар з метою дослідження механізму виснаження озонового шару і динаміки малих складових атмосфери. Особливу цінність представляють довгі ряди спостережень, які дозволяють надавати контроль у масштабі останніх десятиріч. Станція Ак. Вернадський географічно розташована в області "озонової дірки". Озонові вимірювання проводяться тут з 1957 року, що є одними з найбільш довготривалими в рядях спостережень у Антарктиці. Кількість озону визначається з допомогою спектрометра Добсона з точністю до 1%, що дає можливість виділяти довготривалі тренди з перспективою прогнозів на майбутнє.

Дані озонових спостережень надсилалися до БАС щотижня згідно Меморандуму. Співробітники БАС відмітили високу якість вимірювань, зроблених українськими вченими.

Підчас зимівлі на ст. Вернадський проводились синоптичні метеоспостереження, спостереження за рівнем моря, реєстрація опадів та снігомірні зйомки.

Повні синоптичні вимірювання проводились в трьох часових інтервалах за стандартною програмою ВМО. До неї входить визначення висоти, кількості і типу хмарності, прозорості атмосфери, дальності видимості за відомими реперами (горами) та ін. Основні метеовимірювання проводились за допомогою автоматичної апаратури MAWS. Данні з MAWS автоматично записувались в файл. Кожні 6 годин оперативні данні з MAWS та синоптичні вимірювання передавалися на станцію БАС Розера. В місці розташування станції неперервні метеоспостереження проводяться з 1947 року. Це надає їм особливу цінність, тим паче, що в останні роки в районі Антарктичного півострова реєструється постійне підвищення середньорічної температури.

Програма реєстрації та відбору проб опадів проводиться на замовлення МАГАТЕ (Відень) з метою контролю забруднення навколишнього середовища. Опади розливаються у спеціальні контейнери і щорічно відправляються до МАГАТЕ.

Дані з автоматичного датчика припливів "Tedi Logger'" Прудманівської лабораторії щорічно забираються співробітником лабораторії. Усі зміни рівня моря проводяться в футах (30,48 см). Данні з стрічки автоматичного запису зчитувалися щорічно і вводилися до ЕВМ.

За програмою гляціологічних досліджень на крижаному куполі гори Вузл ( о. Галіндез) було встановлено снігомірний полігон і метеорологічна будка для дослідження мікроклімату купола. За даними щотижневих спостережень було досліджено сезонне снігонакопичення на куполі. Теодолітної зйомки висоти куполу для визначення масобалансу льодовика, як цілого, проведено не було.

Льодова обстановка у зимній період не дозволила організувати польовий табір для проведення гляціологічних досліджень льодовиків Землі Грейама.

Геофізичні дослідження.

Метою цих досліджень є вивчення сучасних процесів глобальних змін, наприклад, зміни у озоновому шарі та "парниковий" ефект, проведення реконструкції історії клімату Антарктики для кращого розуміння механізмів впливу та взаємодії системи льод-океан-атмосфера-іоносфера-Сонце.

Зараз вимірювання на станції проводяться в рамках наукових напрямів, які є складовими частинами великої міжнародної програми International Geosphere/Biospere Programme (IGBP). Її задачі: а) реєстрація і передбачення глобальних змін; б) спостереження домінуючих процесів; в) вивчення явищ-індикаторів глобальних змін; г) оцінка ефектів глобальних змін, які можуть стати причиною великомасштабної модифікації середовища, що вплине на доступність відновлюваних та невідновлюваних ресурсів.

Основна мета IGBP - розробка моделей, які передбачають можливі глобальні зміни навколишнього середовища на Землі. Антарктида в програмі IGBP грає ключову роль тому, що всі глобальні зміни на Землі (клімат, навколишнє середовище та ін.) тут виявляються більш помітно, ніж у середніх широтах і тому краще контролюються. Крім того, Антарктида є сховищем палеоданих про навколишнє середовище, які утримуються у льодовиках і морських відкладеннях.

У теперішній час вимірювання на станції можна умовно підрозділити на дві частини : 1) моніторинг клімату (метеорологія, припливи), 2) моніторинг верхньої атмосфери (вимірювання озонового шару, записи варіацій магнітного поля, іоносферне зондування, реєстрація іоносферних ОНЧ-сигналів).

На станції будуть розвиватися роботи по дослідженню процесів взаємовпливу метео-, сейсмо- та техногенних явищ в тропосфері і нижній атмосфері на іоносферу Землі крізь систему "тропосфера-стратосфера-мезосфера", по виявленню цих процесів у формуванні та довгострокових змін навколишнього середовища. Планується оснащення лабораторій станції новим сучасним обладнанням.

Це дозволить проводити на високому рівні дослідження процесів взаємодії в системі "сонячний вітер - магнітосфера - іоносфера - мезосфера - стратосфера - тропосфера" і механізмів передачи, розповсюдження і дисипації енергії в ній, що є ключовим питанням у проблемі глобальних змін навколишнього середовища і клімату.

На станції проводяться такі дослідження:

- вивчення впливу ліній електропередач, блискавок і ОНЧ-передавачів на навколишнє середовище (іоносферу) з метою опису супроводжуючих ці явища процесів та їх вплив на навколишнє середовище в глобальному масштабі;

- виявлення іоносферних ефектів над станцією, які викликані техногенною дією і збуреннями у магнітно-спряженому районі - східному узбережжі США (старти космічних апаратів, інжекція плазми в іоносфері, нагрівання іоносфери, грозова активність).

Висновки

Антарктида - єдиний материк, цілком розташований у полярних широтах.

Антарктида була відкрита останньою серед континентів.

Антарктида - материк міжнародного співробітництва.

У рельєфі Антарктиди два поверхи - льодовиковий і корінний.

Льодовиковий покрив - головна причина формування суворого антарктичного клімату.

Дуже низька температура і незначна кількість опадів - головні ознаки антарктичного типу клімату.

Органічний світ Антарктиди надзвичайно бідний, це льодова пустеля.

Життя на материку зосереджено у прибережній зоні Антарктики.

Антарктика - материк міжнародного співробітництва.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Волошин І.І., Чирва В.Г. Географія Світового океану: с

2. Агроклиматический атлас Украинской ССР. - Киев: Урожай, 1964.-37 с.

3. Агроклиматический справочник по Харьковской области. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.-179 с.

4. Александров Э.Л., Израэль Ю.А., Кароль И.Л., Хргиан А.Х. Озонный щит Земли и его изменения.- С.-Пб., Гидрометеоиздат, 1992. - 288 с.

5. Архангельский А.М. и др. Методика полевых физико-географических исследований. Учебное пособие для университетов и педвузов. - М.: Высшая школа, 1972. - 304 с.

6. Астапенко П.Д. Вопросы о погоде. - Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 240 с.

7. Атлас облаков. - Л.: Гидрометеоиздат, 1957.

8. Атлас составляющих теплового и водного баланса Украины. -Л.: Гидрометеоиздат, 1966. - 170 с.

9. Баранов А.М., Соломин С.В. Авиационная метеорология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - 391 с.

10. 10.Басманов Є.І.Аномальное распределение озона в полярной атмосфере северного полушария. - Вестн. Харьк. ун-та, № 184, вып. 10, Геол. и геогр. //, Харьков: Вища шк., 1979. - С. 73-74.

Зміст

1. Загальні відомості 4

1.1. Поняття Антарктида 4-5

1.2. Антарктичні води 6-7

1.3. Заледеніння 7-8

2. Рельєф і клімат 9

2.1. Рельєф 9-11

2.2. Клімат 11-15

2.3. Органічний світ 15-18

2.4. Природні ресурси 18-19

3. Відкриття і сучасні наукові дослідження,

їх географічне значення 19

3.1. Відкриття Антаркиди 19-22

3.2. Україна - арктична держава 23-25

3.3. Нейтральні території 26-28

4. Метеорологічні дослідження на станції

Варнадського 29-34

Висновки 35

Список використаних джерел 36